Відповідно до статті 8 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" , абзацу п’ятого пункту 3 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, пунктів 34 та 36 Порядку побудови Державної геодезичної мережі , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646, та з метою підвищення якості загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт

1. Затвердити Порядок обстеження та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 19 травня 1993 року № 23 "Про затвердження Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів (ГКНТА-2.01,02-01-93)", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 червня 1993 року за № 66.

3. Департаменту землеробства (Лазарь Т.І.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Дикуна А.Є.

1.1. Цей Порядок визначає механізм обстеження та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі (далі - ДГМ), встановлює типи їх центрів та є обов’язковим для виконання суб’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

1.2. Терміни та визначення, що використані у цьому Порядку, вживаються у значеннях, наведених у Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646.

1.3. Складовими ДГМ є геодезична (планова), нівелірна (висотна) та гравіметрична мережі, пункти яких повинні бути суміщені або між якими встановлено надійний геодезичний зв’язок.

Геодезична (планова) мережа включає українську постійно діючу (перманентну) мережу спостережень глобальних навігаційних супутникових систем та геодезичні (планові) мережі 1, 2 і 3 класів.

Нівелірна (висотна) мережа включає нівелірні (висотні) мережі I, ІІ, ІІІ і IV класів.

1.4. ДГМ закріплюється на місцевості геодезичними (гравіметричними, нівелірними) пунктами, які включають центри (репери), елементи зовнішнього оформлення (канави, насипи, площадки), охоронні стовпи і зовнішні знаки (сигнали, піраміди). Центри пунктів ДГМ є носіями їх координат і висот.

Зовнішні знаки є необов’язковими елементами пунктів ДГМ. У разі якщо зовнішні знаки збереглися і придатні для використання, вони не демонтуються, якщо не збереглися, - не відновлюються, якщо перебувають в аварійному стані, - демонтуються.

1.5. Збереженість пунктів ДГМ забезпечується як вибором місць їх встановлення, максимально віддалених від будівель та інших споруд і місць виробничої діяльності людини, так і конструкцією, яка убезпечує від порушення його центру (репера) без застосування додаткових зусиль або механізмів.

Можливість швидкого виявлення фахівцями та попередження сторонніх осіб про наявність на місцевості цих споруд забезпечується зовнішнім оформленням геодезичних (нівелірних) пунктів, встановленням пізнавальних і охоронних стовпів та охоронних табличок.

1.6. Обстеження та оновлення пунктів ДГМ здійснюються з метою:

встановлення ступеня їх збереженості і придатності для використання;

виконання ремонтних робіт у разі їх пошкодження;

проектування робіт із відновлення ДГМ: побудови і визначення нових пунктів на місці втрачених.

1.7. Обстеження та оновлення пунктів ДГМ відповідно до Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646, здійснюються як систематично, так і періодично.

Суб’єкти господарювання, які використовують пункти ДГМ як вихідну геодезичну основу, здійснюють їх обстеження відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ та пункту 4.3 розділу ІV цього Порядку та подають до Державного картографо-геодезичного фонду України інформацію відповідно до додатка 3 до Порядку охорони геодезичних пунктів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1284.

1.8. Обстеження пунктів ДГМ полягає у відшукуванні їх на місцевості, визначенні стану їх центрів (реперів), центрів пунктів-супутників, зовнішнього оформлення та охоронних стовпів.

1.9. Оновлення пунктів ДГМ передбачає виконання комплексу робіт з ремонту (заміни) складових елементів їх центрів (реперів), центрів пунктів-супутників, відновлення зовнішнього оформлення та охоронних стовпів.

1.10. Обстеження та оновлення пунктів ДГМ здійснюються комплексно, як правило, за один польовий сезон.

1.11. Оновлені пункти ДГМ передаються для забезпечення схоронності користувачам (власникам) земельних ділянок відповідно до Порядку охорони геодезичних пунктів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1284.

2.1. Обстеження пунктів геодезичних мереж 1, 2 і 3 класів (далі - геодезичні пункти) включає:

підготовчі роботи;

польове обстеження;

підготовку звітних матеріалів про виконані роботи.

2.2. Підготовчі роботи передбачають:

вивчення матеріалів топографо-геодезичної і картографічної забезпеченості району робіт;

підготовку матеріалів для здійснення польового обстеження.

Для вивчення топографо-геодезичної і картографічної забезпеченості району робіт використовуються:

каталоги координат і висот геодезичних пунктів;

відомості про геодезичні пункти, що внесені до банку геодезичних даних;

топографічні карти масштабів 1:10000-1:200000;

матеріали аерофотозйомки (аерознімки, фотокарти, фотосхеми тощо).

За результатами вивчення району робіт здійснюється підготовка матеріалів для виконання польового обстеження:

на відібрані топографічні карти наносяться усі геодезичні пункти, що підлягають обстеженню;

на кожний геодезичний пункт, який підлягає обстеженню, складається картка побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту (додаток 1), до якої вносяться вихідні дані про цей пункт (назва та клас пункту, рік побудови, тип центру, дирекційні кути напрямків на пункти-супутники, їх координати та відстані до них).

2.3. Польові роботи з обстеження геодезичних пунктів включають такі процеси:

відшукування геодезичних пунктів та їх пунктів-супутників на місцевості;

огляд центрів геодезичних пунктів та їх пунктів-супутників, елементів зовнішнього оформлення, визначення їх стану;

внесення даних обстеження в картки побудови, обстеження та оновлення геодезичних пунктів.

Відшукування геодезичних пунктів та їх пунктів-супутників виконується за погодженням із користувачами (власниками) земельних ділянок чи власниками будівель, на яких вони розташовані.

Відшукування геодезичних пунктів на незабудованих територіях здійснюється за їх зовнішніми ознаками з використанням великомасштабних топографічних карт і навігаційних супутникових приймачів (GPS-навігаторів).

Для відшукування геодезичних пунктів на забудованих територіях додатково використовуються топографічні плани масштабів 1:2000-1:5000 та абриси місць розташування геодезичних пунктів (додаток 2).

У разі відсутності зовнішніх ознак наявності геодезичного пункту та явних ознак знищення його центру проводиться опитування користувачів (власників) земельних ділянок або місцевого населення щодо його ймовірного місця розташування та застосовуються інструментально-геодезичні методи відшукування.

У випадку, коли заходи з відшукування геодезичного пункту, включаючи інструментально-геодезичні методи, не дали позитивних результатів, пункт вважається втраченим. Рішення про призупинення пошукових робіт приймається безпосередньо керівником робіт на підставі особистого огляду ймовірного місця розташування геодезичного пункту та аналізу результатів роботи виконавця з його відшукування.

Геодезичний пункт також вважається втраченим, якщо є наявні ознаки його знищення: на місці пункту побудовано капітальну будівлю (споруду), викопано котлован, зруйновано будівлю (споруду), на якій був закріплений його центр. Якщо на місці геодезичного пункту розміщено тимчасову (не капітальну) споруду, то такий пункт не вважається втраченим.

Огляд геодезичного пункту розпочинається з визначення стану його центру. Для цього розкопується верхній моноліт центру, не порушуючи його положення. Номер марки верхнього моноліту звіряється з попередньо внесеними у картку побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту вихідними даними і в разі його відповідності та задовільної збереженості марки пункт вважається таким, що зберігся, і виконується лише антикорозійне оброблення марки - чищення від іржі, а також фарбування і відновлення елементів зовнішнього оформлення та охоронних стовпів.

У випадку невідповідності номера марки або її знищення здійснюються ідентифікація типу центру геодезичного пункту та визначення стану збереженості його нижніх монолітів. Для цього верхній моноліт знімається і весь центр розкопується вздовж однієї грані, не порушуючи положення його нижніх монолітів, а також вимірюються висота центру та глибина його закладання з точністю до 0,01 метра. Результати огляду та вимірювань заносяться в картку побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту і порівнюються з попередньо занесеними вихідними даними. У разі відповідності номерів марок нижніх монолітів та задовільної збереженості марок і монолітів пункт вважається таким, що зберігся, та підлягає оновленню.

Якщо нижні моноліти порушено або їх марки не збереглися, пункт вважається втраченим і в подальшому підлягає відновленню (побудова та визначення нового пункту).

Під час відшукування та огляду геодезичних пунктів одночасно перевіряється збереженість пунктів-супутників, визначається стан їх центрів, елементів зовнішнього оформлення та охоронних стовпів.

Результати відшукування та огляду геодезичного пункту і пунктів-супутників вносяться у картку побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту.

Відомості про стан геодезичного пункту використовуються для визначення обсягу робіт з його оновлення.

Інформація про втрачений геодезичний пункт вноситься у картку побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту із зазначенням причини його втрати (не знайдений, не зберігся, знищений) та складається акт втрати геодезичного пункту (додаток 3). Відомості про стан центру такого пункту, пунктів-супутників та їх зовнішнього оформлення у картку побудови, обстеження та оновлення геодезичного пункту не вносяться.

Втрачені геодезичні пункти відновлюються під час виконання робіт з побудови та відновлення ДГМ.

2.4. У випадку, коли оновлення геодезичних пунктів планується виконати в наступний польовий сезон, здаванню підлягають такі звітні матеріали про виконані роботи:

картки побудови, обстеження та оновлення геодезичних пунктів, зброшуровані в папки у межах номенклатурних аркушів топографічних карт масштабу 1:200000;

схема результатів обстеження геодезичних пунктів, що виконана на топографічній карті масштабу 1:50000-1:200000 (залежно від щільності пунктів);

акти втрат геодезичних пунктів ;

звіт про виконані роботи з обстеження геодезичних пунктів.

3.1. Оновлення геодезичних пунктів включає:

ремонт (заміну) монолітів центрів геодезичних пунктів, ремонт чи повторне закладання пунктів-супутників;

відновлення елементів зовнішнього оформлення геодезичних пунктів і пунктів-супутників;

передавання оновлених геодезичних пунктів користувачам (власникам) земельних ділянок для їх схоронності;

підготовку звітних матеріалів про виконані роботи.

3.2. Ремонт пошкоджених монолітів центру геодезичного пункту полягає в антикорозійному обробленні та фарбуванні їх марок, шпатлюванні тріщин і сколів. У разі значних пошкоджень моноліти підлягають заміні.

Новий моноліт за допомогою виска (оптичного виска) встановлюється точно над маркою нижнього моноліту, вимірюється відстань між марками нижнього і верхнього монолітів з точністю до 3 мм і обчислюється висота геодезичного пункту.

Відремонтований центр геодезичного пункту засипається ґрунтом чи ґрунтово-кам’яною сумішшю. Над верхнім монолітом центру геодезичного пункту встановлюється пізнавальний стовп.

Ремонт центру пункту-супутника полягає в антикорозійному обробленні та фарбуванні його марки. У разі пошкодження (відсутності) марки або моноліту центру здійснюється повторне закладання центру пункту-супутника, визначення його координат і встановлення охоронного стовпа.

3.3. Зовнішнє оформлення геодезичних пунктів і пунктів-супутників здійснюється відповідно до вимог розділу VI цього Порядку.

У випадку, коли геодезичний пункт знаходиться в закритій місцевості (у лісі, на краю лісосмуги, серед високого чагарнику, у населеному пункті тощо) і неможливо виконати його окопування, тоді на відстані 1,5 метра від центру пункту встановлюється охоронний стовп, а над центром пункту робиться насип висотою 30 см та діаметром 100 см.

3.4. Після завершення робіт з оновлення геодезичних пунктів здійснюється їх передавання користувачам (власникам) земельних ділянок для забезпечення схоронності за актами, які оформлюються у трьох примірниках:

перший - залишається користувачу (власнику) земельної ділянки;

другий - долучається до звітних матеріалів;

третій - залишається у виконавця робіт.

3.5. Після завершення робіт з обстеження та оновлення геодезичних пунктів здаванню підлягають такі матеріали:

картки побудови, обстеження та оновлення геодезичних пунктів, зброшуровані в папки у межах номенклатурних аркушів топографічних карт масштабу 1:200000;

схема результатів обстеження та оновлення геодезичних пунктів, що виконана на топографічній карті масштабу 1:10000-1:200000 (залежно від щільності пунктів);

акти втрат геодезичних пунктів ;

журнали контрольних геодезичних вимірювань;

акти про передавання геодезичних пунктів користувачам (власникам) земельних ділянок для забезпечення їх схоронності;

технічний звіт про виконані роботи.

Результати виконаних робіт з обстеження та оновлення геодезичних пунктів виготовляються у трьох примірниках і передаються:

перший - до Державного картографо-геодезичного фонду;

другий - до банку геодезичних даних;

третій - залишається у виконавця робіт.

4.1. Обстеження пунктів нівелірних мереж I, ІІ, ІІІ і IV класів (далі - нівелірні пункти) включає:

підготовчі роботи;

польове обстеження;

підготовку звітних матеріалів про виконані роботи.

4.2. Підготовчі роботи передбачають:

вивчення матеріалів топографо-геодезичної і картографічної забезпеченості району робіт;

підготовку матеріалів для здійснення польового обстеження.

Для вивчення топографо-геодезичної і картографічної забезпеченості району робіт використовуються:

каталоги координат і висот геодезичних пунктів;

зведені та об’єктові каталоги висот нівелірних пунктів;

відомості перевищень і висот нівелірних пунктів, що внесені до банку геодезичних даних;

абриси (кроки) закладання нівелірних реперів;

топографічні карти масштабів 1:10000-1:200000;

матеріали аерофотозйомки (аерознімки, фотокарти, фотосхеми тощо).

За результатами вивчення району робіт здійснюється підготовка матеріалів для виконання польового обстеження:

на відібрані топографічні карти наносяться усі нівелірні пункти, що підлягають обстеженню;

складається список обстежених та оновлених нівелірних пунктів (додаток 4), до якого заносяться вихідні дані про нівелірні пункти, що підлягають обстеженню і оновленню (тип репера і його номер, клас пункту, рік закладки, опис місця його розташування);

виконуються копії схем ліній нівелювання.

Списки обстежених та оновлених нівелірних пунктів складаються по лініях нівелювання у такому порядку, в якому вони наведені у зведених та об’єктових каталогах висот нівелірних пунктів або у відомостях перевищень і висот нівелірних пунктів.

4.3. Польові роботи з обстеження нівелірних пунктів включають такі процеси:

відшукування нівелірних пунктів на місцевості;

огляд реперів та елементів зовнішнього оформлення нівелірних пунктів, оцінку їх стану, уточнення описів місця розташування та ідентифікацію типів їх реперів;

визначення наближених координат із використанням навігаційних супутникових приймачів (GPS-навігаторів);

внесення даних обстеження у списки обстежених та оновлених нівелірних пунктів ;

оформлення звітної документації.

Відшукування нівелірних пунктів на місцевості здійснюється за погодженням із користувачами (власниками) земельних ділянок чи власниками будівель, на яких вони розташовані, за їх зовнішніми ознаками з використанням великомасштабних топографічних карт і навігаційних супутникових приймачів (GPS-навігаторів).

У разі відсутності зовнішніх ознак наявності нівелірного пункту та явних ознак знищення його репера проводиться опитування користувачів (власників) земельних ділянок або місцевого населення щодо його ймовірного місця розташування та застосовуються інструментально-геодезичні методи відшукування.

У випадку, коли заходи з відшукування нівелірного пункту, включаючи інструментально-геодезичні методи, не дали позитивних результатів, пункт вважається втраченим. Рішення про призупинення пошукових робіт приймається безпосередньо керівником робіт на підставі особистого огляду ймовірного місця розташування нівелірного пункту та аналізу результатів роботи виконавця з його відшукування.

Нівелірний пункт також вважається втраченим, якщо є наявні ознаки його знищення: на місці пункту побудовано капітальну будівлю (споруду), викопано котлован, зруйновано будівлю (споруду), на якій був закріплений його репер, відсутній репер або порушено його кріплення в стіні, зрушено пілон ґрунтового репера. Якщо на місці нівелірного пункту розміщено тимчасову (некапітальну) споруду, то такий пункт не вважається втраченим.

4.4. Огляд нівелірного пункту розпочинається з ідентифікації репера та визначення його стану.

Для цього проводиться розкопування репера та визначається стан схоронності його марки. Номер марки репера звіряється з вихідними даними, що попередньо внесені у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів , і у разі його відповідності та задовільної збереженості марки пункт вважається таким, що зберігся, та уточнюється опис місця його розташування. У разі невідповідності номера марки пункт підлягає оновленню.

Під час огляду стінного репера перевіряються якість його кріплення у стіні будівлі (споруди) чи у вертикальній поверхні скелі та стан зазначених об’єктів. За результатами огляду робиться висновок про збереженість нівелірного пункту та уточнюється опис місця його розташування.

При огляді репера фундаментального і вікового нівелірних пунктів перевіряється наявність основних та контрольних марок. У випадку, коли збереглися їх контрольні марки, хоча основні марки втрачені, вважається, що пункти збереглися і підлягають ремонту.

Результати відшукування та огляду нівелірного пункту вносяться у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів.

Відомості про стан нівелірного пункту використовуються для визначення обсягу робіт з його оновлення.

Інформація про втрачений нівелірний пункт вноситься у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів із зазначенням причини його втрати (не знайдений, не зберігся, знищений) і складається акт втрати нівелірного пункту. Відомості про стан репера такого пункту та його зовнішнього оформлення у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів не вносяться.

Втрачені нівелірні пункти відновлюються під час виконання робіт з побудови та відновлення ДГМ.

У випадку, коли оновлення нівелірних пунктів планується виконати у наступний польовий сезон, здаванню підлягають такі звітні матеріали про виконані роботи:

списки обстежених та оновлених нівелірних пунктів;

схема обстежених нівелірних пунктів на топографічній карті масштабу 1:50000-1:200000 (залежно від щільності пунктів);

акти втрат нівелірних пунктів;

звіт про виконані роботи з обстеження нівелірних пунктів.

5.1. Під час оновлення нівелірних пунктів виконуються такі роботи:

антикорозійне оброблення марок;

відновлення елементів зовнішнього оформлення і встановлення охоронних стовпів;

ремонт реперів (марок);

визначення координат реперів нівелірних пунктів і внесення їх у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів;

передавання оновлених нівелірних пунктів користувачам (власникам) земельних ділянок для забезпечення їх схоронності;

підготовка звітних матеріалів про виконані роботи.

Під час оновлення нівелірних пунктів для забезпечення більш тривалих строків їх збереженості здійснюють антикорозійне оброблення марок: чищення від іржі та фарбування масляною фарбою.

Зовнішнє оформлення нівелірних пунктів виконується шляхом їх обкопування канавами, створення насипів і встановлення охоронних стовпів. Стінні репери фарбуються. Вимоги до зовнішнього оформлення реперів нівелірних пунктів наведено в розділі VІ цього Порядку.

Під час оновлення нівелірних пунктів на забудованих територіях їх зовнішнє оформлення не виконується, а на відстані 60-80 см від репера встановлюється охоронний стовп.

Під час ремонту репера, де була знищена його основна марка, закладається нова основна марка і визначається її перевищення відносно контрольної марки і репера-супутника (за наявності). Перевищення визначається методом геометричного нівелювання з точністю до 1 мм.

Визначення координат реперів нівелірних пунктів здійснюється з використанням топографічної карти масштабу 1:10000 або навігаційних супутникових приймачів (GPS-навігаторів). Визначені координати вносяться у список обстежених та оновлених нівелірних пунктів.

Після завершення робіт із оновлення нівелірних пунктів здійснюється їх передавання користувачам (власникам) земельних ділянок для забезпечення їх схоронності за актами, які оформлюються у трьох примірниках:

перший - передається користувачам (власникам) земельних ділянок;

другий - долучається до звітних матеріалів;

третій - залишається у виконавця робіт.

5.2. Після завершення робіт із обстеження та оновлення нівелірних пунктів здаванню підлягають такі звітні матеріали:

список обстежених та оновлених нівелірних пунктів;

схема обстежених (оновлених) нівелірних пунктів, що виконана на топографічній карті масштабу 1:50000-1:200000 (залежно від щільності пунктів);