На виконання положень Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", інших нормативно-правових актів з питань оплати праці та з метою визначення порядку й умов оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі

1. Затвердити Інструкцію з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі (далі - Інструкція), що додається.

2. Начальникам територіальних органів управління Департаменту, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів організувати вивчення цієї Інструкції працівниками зацікавлених служб та забезпечити її виконання.

3. Управлінню організації виробничої діяльності Департаменту (Галущенко О.П.) розробити та затвердити в установленому порядку типові посадові обов'язки засуджених, призначених бригадирами.

4. Управлінню економіки та оплати праці Департаменту (Федорченко О.В.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Скасувати наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.06.2000 N 145 "Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених, які тримаються у виправно-трудових установах".

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Департаменту генерал-лейтенанта внутрішньої служби Голікова Ю.І.

Ця Інструкція розроблена відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України , Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", інших нормативно-правових актів з питань оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань (далі - установи).

1.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

1.2. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я, спеціальність.

Засуджені залучаються до праці на підприємствах або в майстернях (далі - підприємства) установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території виправної колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

Засуджені неповнолітні залучаються до праці тільки на підприємствах виховних колоній. Умови та оплата праці неповнолітніх засуджених визначаються законодавством про працю.

1.3. Засудженим до позбавлення волі чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених визначається лікарською комісією залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров'я, профілю виробництва на підприємстві, в установі.

Умови та оплата праці засуджених вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначаються законодавством про працю.

1.4. Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

1.5. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених, визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та іншими нормативно-правовими актами Департаменту.

1.6. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.

1.7. Засуджені до позбавлення волі можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.

1.8. Засуджені до позбавлення волі мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Засуджені, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах.

Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

1.9. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених законодавством України.

2.1. Для осіб, засуджених до обмеження та позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю (40 годин на тиждень).

На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається начальником установи згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

До тривалості робочого часу засуджених не включається час:

перевірок наявності засуджених на робочих місцях, проведення огляду і обшуку виробничих об'єктів, якщо це призводить до зупинки виробничого процесу;

здійснення розводу на роботу та зняття з роботи.

Якщо за характером виробництва та умовами роботи, а також виходячи з особливостей функціонування установ, запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, за рішеннями начальників, погодженими з територіальними органами управління Департаменту, може встановлюватись шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

У виховних колоніях тривалість робочого часу встановлюється:

для засуджених віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень;

для засуджених віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

для засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії в порядку, визначеному статтею 148 Кримінально-виконавчого кодексу України, - 40 годин на тиждень.

2.2. Тривалість робочого часу засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, установлюється відповідно до законодавства про працю.

Робота засуджених на відкритому повітрі в холодну пору року або в закритих неопалюваних приміщеннях, а також засуджених вантажників регулюється законодавством про працю.

2.3. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи засуджених, крім неповнолітніх засуджених та засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (яким згідно з законодавством установлена скорочена тривалість робочого часу), скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

2.4. При роботі засуджених у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на засуджених, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці (для яких законодавством уже передбачено скорочення робочого часу).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

2.5. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю. Залучення засуджених до роботи у ці дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) начальника установи.

У разі залучення засуджених до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні (у виняткових випадках, визначених законодавством) їм надається інший день відпочинку. В окремих випадках, коли неможливо надати інший день відпочинку, робота у вихідні, святкові та неробочі дні оплачується згідно із законодавством.

2.6. Роботи в надурочний час не допускаються. Адміністрація установ та підприємств установ може застосовувати роботи в надурочний час лише у виняткових випадках, передбачених законодавством про працю. Загальна кількість надурочних робіт для кожного засудженого протягом року не повинна перевищувати 120 годин, а час, витрачений на виконання робіт у надурочний час протягом двох днів підряд, не повинен перевищувати чотирьох годин.

3.1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умов виконання ними встановленої норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

3.2. Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.

3.3. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.

Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.

При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу. Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

3.4. Погодинна система оплати праці для засуджених повинна застосовуватися лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

Годинна тарифна ставка працівника першого розряду, праця якого оплачується погодинно, визначається діленням місячного окладу, не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, на місячну норму робочого часу.

При розробці тарифних ставок необхідно дотримуватися міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.

3.5. Тарифікація робіт, що виконуються засудженими, та встановлення їм кваліфікаційних розрядів проводяться відповідно до кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Присвоєння засудженим кваліфікаційних розрядів чи їх підвищення провадиться з огляду на складність робіт, що виконуються в цеху, на дільниці, та теоретичну підготовку засудженого.

Для проведення цієї роботи в установах утворюються кваліфікаційні комісії.

На основі висновку кваліфікаційної комісії начальник установи затверджує засудженому кваліфікаційний розряд, що оформлюється наказом або розпорядженням по установі. Про присвоєння засудженому розряду робиться запис до його особової справи.

3.6. На засуджених поширюються розміри доплат за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці. Доплати за умови праці визначаються за даними атестації робочих місць та оцінки умов праці в розмірах, не менших за передбачені законодавством.

3.7. Доплата бригадирам виробничих бригад та ланковим

3.7.1. Тримання бригадирів, звільнених від основної роботи, у виробничих бригадах не дозволяється.

3.7.2. Оплата праці бригадирів з числа засуджених провадиться на загальних з іншими членами бригади умовах.

За керівництво бригадою бригадиру встановлюється доплата у розмірі:

до 10 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади до 10 осіб;

до 20 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади від 11 до 25 осіб;

до 30 відсотків тарифної ставки розряду, присвоєного бригадиру, при чисельності бригади понад 25 осіб.

Конкретний розмір доплати визначається керівником установи або підприємства установи.