Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила безпеки при виробництві та переробці титану (далі - Правила), що додаються.

2. З уведенням у дію цих Правил уважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при виробництві губчатого титану і титанових порошків, затверджені Держгіртехнаглядом СРСР 24 жовтня 1978 року (НПАОП 1.2.20-1.08-78).

3. Наказ увести в дію з 1 січня 2007 року.

4. Директору Департаменту правового забезпечення та взаємодії з Верховною Радою України і координації роботи з Кабінетом Міністрів України Чижмарю Ю.В. у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Голові Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Саварину М.В. ужити заходів щодо внесення наказу до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

6. Головному редактору журналу "Охорона праці" Яковенку М.Г. опублікувати наказ у черговому номері журналу.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на голову Держпромгірнагляду Саварина М.В.

Ці Правила поширюються на всіх працівників, які виконують роботи при виробництві губчастого титану магнієтермічним методом та його переробці.

Вимоги Правил є обов'язковими для державних підприємств, що підпорядковані Міністерству промислової політики України та пов'язані з виробництвом та переробкою титану.

Порядок і термін приведення діючих цехів (відділень) з виробництва та переробки титану у відповідність до вимог цих Правил визначаються роботодавцем по узгодженню з територіальними органами державного нагляду за охороною праці.

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

ПЛАС - план ліквідації аварійних ситуацій;

СНиП - санитарные нормы и правила;

ГОСТ - государственный стандарт;

ДБН - державні будівельні норми;

ДСН - державні санітарні норми;

ССБТ - система стандартов безопасного труда;

ГРС - газорятувальна служба;

ГДК - граничнодопустима концентрація.

3.1. Для працівників, які виконують роботи при виробництві губчастого титану, крім цих Правил, є обов'язковими також вимоги Законів України "Про охорону праці", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Загальних правил безпеки для підприємств і організацій металургійної промисловості, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 13.05.87 (далі - НПАОП 27.0-1.01.87), Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору (ПБХ-93), затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.93 N 105 (зі змінами) (далі - НПАОП 24.1-1.24-93), Правил безпеки при виробництві магнію, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР, Мінкольорметом СРСР 24.06.86 (НПАОП 27.4-1.02-86).

Виробництво губчастого титану включає технологічні процеси руднотермічної плавки титанових концентратів, підготовки шихти та очистки тетрахлориду титану, хлорування шлаків титану, магнієтермічного відновлення тетрахлориду титану, вакуумної сепарації губчастого титану та його механічного подрібнення і сортування.

Характеристику шкідливих речовин, які використовуються та утворюються при виробництві губчастого титану, наведено в додатку 1. Характеристику пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів, які використовуються та утворюються при виробництві губчастого титану, наведено в додатку 2. Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів при виробництві губчастого титану наведено в додатку 3.

3.2. Проектування, будівництво і реконструкція цехів, відділень та дільниць з виробництва та переробки губчастого титану, їх устаткування повинні проводитися відповідно до чинних санітарних і будівельних норм та правил, норм технологічного проектування, вимог цих Правил.

Експертиза проектів, прийняття в експлуатацію об'єктів виробництва повинні здійснюватись відповідно до вимог: Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431 (зі змінами) (НПАОП - 0.00-4.20-94), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 N 1243.

3.3. Засоби пожежогасіння в цехах повинні відповідати Правилам пожежної безпеки в Україні, затвердженим наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованим в Мін'юсті України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001.2004), виходячи з категорії виробництв щодо пожежовибухонебезпеки.

3.4. Первинні засоби пожежогасіння, що розміщуються на об'єкті або обладнанні, повинні відповідати ГОСТ "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" (ГОСТ 12.4.009-83).

3.5. Уносити зміни до конструкції діючого основного устаткування, змінювати технологічні схеми без узгодження з проектною організацією - автором проекту, установою - розробником технології або заводом-виробником, а також з територіальними органами державного нагляду за охороною праці не дозволяється. Проектні організації повинні здійснювати авторський контроль за впровадженням проектних рішень з питань охорони праці при будівництві.

3.6. Усі діючі цехи, відділення та дільниці з виробництва губчастого титану повинні мати:

паспорти (сертифікати) на основні види технологічного обладнання;

план захисту персоналу і населення у разі аварій на металургійних та інших об'єктах і ліквідації (локалізації) їх наслідків (план ліквідації аварії) згідно з інструкцією із складання цих планів;

робочі інструкції з ведення технологічних процесів та ремонту й очищення обладнання;

інструкції з охорони праці для працівників кожної професії;

інструкції з пожежної безпеки.

Усі перелічені інструкції та плани ліквідації аварій повинні бути затверджені роботодавцем.

Інструкції з охорони праці повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці", Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Мін'юсті України 07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93), Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Мін'юсті України 07.04.98 за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

3.7. Плани ліквідації аварій повинні переглядатися і затверджуватися за місяць до початку наступного року відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17.06.99 N 112, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.99 за N 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99). Плани повинні бути вивішені на основних технологічних дільницях. Не дозволяється виконувати роботи працівникам, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають його в частині, що стосується місця їх роботи.

3.8. Усі працівники повинні бути ознайомлені з інструкціями з охорони праці за професією з розписом у відповідних документах. Крім того, інструкції повинні міститися на робочих або в спеціально призначених місцях.

3.9. Інструкції з охорони праці та регламенти повинні переглядатися не рідше одного разу на 5 років, а також при внесенні змін у технологічний процес (умови праці), застосуванні нових видів устаткування у разі виникнення аварійної ситуації або травмування працівників через недосконалість самої інструкції.

Інструкції з охорони праці для робіт підвищеної небезпеки повинні переглядатися один раз на 3 роки.

3.10. Спеціалісти і працівники, які пов'язані з експлуатацією та обслуговуванням вантажопідіймальних кранів, посудин, що працюють під тиском, інших об'єктів, підконтрольних територіальним органам державного нагляду за охороною праці, повинні проходити навчання і допускатися до роботи відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 N 409 (далі - НПАОП 0.00-1.03-02), Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104 (зі змінами) (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).

3.11. Працівники, зайняті на роботах, передбачених Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Мін'юсті України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05), повинні проходити попереднє спеціальне навчання, один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці та проходити навчання з питань пожежної безпеки згідно з вимогами Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Мін'юсті України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

3.12. На підприємстві повинні бути розроблені, затверджені роботодавцем та щорічно переглядатися переліки вибухопожежонебезпечних місць та робіт, де вогневі роботи повинні провадитися за нарядом-допуском, узгодженим з працівниками пожежної охорони.

3.13. Експлуатація та технічне обслуговування засобів гасіння пожежі повинно здійснюватись відповідно до вимог НАПБ А.01.001.2004.

3.14. Не дозволяється допуск працівників, які не досягли вісімнадцяти років, до робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом МОЗ України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.07.94 за N 176/385 (НПАОП 0.03-8.07-94).

3.15. До виконання газонебезпечних робіт повинні допускатися спеціалісти і працівники відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 01.10.97 N 254, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98), а також Типової інструкції з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт, затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП 0.00-5.11-85).

3.16. На підприємстві повинен бути складений з урахуванням НПАОП 0.00-8.24-05 конкретний перелік робіт з підвищеною небезпекою (газо-, вибухо-, пожежонебезпечні роботи, роботи на висоті тощо), затверджений роботодавцем. Цей перелік повинен переглядатися не рідше одного разу на три роки.

3.17. Роботи з підвищеною небезпекою повинні виконуватися за нарядом-допуском. Призначення працівників, відповідальних за видачу наряду-допуску, і проведення робіт підвищеної небезпеки повинно здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-8.24-05.

3.18. У приміщеннях цехів повинні бути інструкції щодо заходів пожежної безпеки, які відображають такі пункти:

порядок утримання приміщень і територій, шляхи евакуації працівників;

порядок підготовки проведення вогневих робіт;

місця, де застосування відкритого вогню заборонено, а також місця, де палити дозволяється;

спеціальні протипожежні заходи для окремих приміщень, недотримання яких може викликати пожежу;

порядок збирання, зберігання і видалення горючих відходів;

категорія приміщень з вибухопожежної та пожежної небезпеки з урахуванням вимог НАПБ "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (ОНТП 24-86)", затверджених МВС СРСР 27.02.86 (зі змінами) (НАПБ Б.07.005-86);

правила утримання приміщень робочих місць з пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;

місця, порядок та норми одночасного зберігання в приміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

порядок проходження працівниками перевірки знань з питань пожежної безпеки;

порядок проведення з працівниками протипожежних інструктажів і знань з пожежотехнічного мінімуму;

обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі.

3.19. При складанні інструкцій з безпечного ведення робіт необхідно ураховувати, що:

губчастий титан легко окислюється у повітрі та може загорітися від нагрівання, удару та іскор різноманітного походження;

розплави магнію енергійно реагують з водою, реакція має характер вибуху;

сублімати конденсату реагують з вологою повітря, що може призвести до його самозагоряння.

3.20. Розслідування аварій і нещасних випадків, що мали місце при експлуатації обладнання, установок, трубопроводів та комунікацій, провадяться відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (НПАОП 0.00-6.02-04).

3.21. Цехи виробництва губчастого титану повинні бути забезпечені запасом спецодягу та засобами індивідуального захисту для працівників, які тимчасово перебувають у цих цехах.

3.22. Для працівників усіх виробничих дільниць повинні бути обладнані кімнати приймання їжі згідно з СНиП "Административные и бытовые здания" (СНиП 2.09.04-87).

3.23. Експлуатація і технічне обслуговування устаткування повинні здійснюватися відповідно до вимог експлуатаційної документації виробника, з урахуванням місцевих виробничих умов і вимог цих Правил. Експлуатація несправного устаткування не дозволяється.

3.24. Проектування та розміщення виробництв, на які розповсюджується дія цих Правил, повинні здійснюватися з урахуванням сейсмічності району і з урахуванням можливого впливу інших несприятливих природних факторів.

4.1. Виробництво титанового шлаку

4.1.1. Загальні вимоги

4.1.1.1. У цехах, відділеннях, дільницях шихтові матеріали потрібно зберігати в приміщеннях або закритих спорудах.

4.1.1.2. Вантажно-розвантажувальні роботи та переміщення матеріалів на складах повинні бути механізовані.

4.1.1.3. Для обігрівання працівників у холодні періоди року на складі матеріалів повинно бути передбачено спеціальне приміщення.

4.1.1.4. Зона роботи грейферних та магнітних кранів повинна бути обладнана покажчиками "Небезпечна зона".

4.1.1.5. Прибирання пилу з будівельних конструкцій та обладнання у приміщеннях складів повинно виконуватися не рідше одного разу на півроку.

4.1.2. Пристрої для подрібнення та грохочення матеріалів

4.1.2.1. Завантажувальні отвори дробарок з дисковими та клиновими ножами повинні мати знімні ґратчасті огорожі, які б забезпечували захист працівників при обслуговуванні дробарок.

4.1.2.2. Регулювання ширини щілини, підтягування пружин, болтів, а також проштовхування та шурування матеріалу повинно виконуватися при відключеній дробарці. Крім цього, повинні бути прийняті запобіжні заходи проти її пуску.

4.1.2.3. Молоткові, валкові та щокові дробарки повинні мати герметичні кожухи, обладнані оглядовими вікнами, що щільно закриваються.

4.1.2.4. Робоча площадка кулькового млина із зовнішнього боку повинна мати огорожу.

4.1.2.5. Грохоти для сухих матеріалів повинні мати кожухи, приєднані до аспіраційних устаткувань.

4.1.3. Руднотермічні електропечі

4.1.3.1. Улаштування та експлуатація руднотермічних печей (далі - РТП) повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих в Мін'юсті України 13.01.98 за N 11/2451 (зі змінами) (НПАОП 40.1-1.01-97) та ГОСТ "ССБТ. Оборудование электротермическое. Требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.9-88).

4.1.3.2. Електропечі, які працюють у закритому режимі, повинні бути герметичними й обладнаними:

газовідсмоктувальними пристроями з автоматичним утриманням розрідження під склепінням печі для запобігання попаданню реакційних газів у робочу зону;

свічками безпеки з автоматичним скидом газів при підвищенні тиску під склепінням печі при "закипанні" шлаку;

камерою допалювання технологічних газів з автоматичним контролем наявності факела;

санітарними відсмоктуваннями від нещільностей склепіння, льотки та робочих вікон;

системою охолодження склепіння водою;

повітряним охолодженням днища;

системою очищення технологічних газів та вловлювання пилу до нормативів граничнодопустимих викидів (ГДВ);

автоматичним контролем температури кожуха та днища для запобігання перегріву футерівки та прориву металу.

4.1.3.3. Усі робочі площадки та огороджувальні пристрої для обслуговування РТП повинні мати покриття з електроізоляційних матеріалів, крім того, площадки біля горна печі та колошника повинні бути виконані з вогнетривкого матеріалу та бути сухими.

4.1.3.4. Площадка для обслуговування електродів повинна бути огороджена таким чином, щоб запобігти доступу до неї працівників при наявності напруги на електродах печі. Роботи на площадці слід дозволяти лише при відключеній печі і наявності в працівників ключа-бирки.

4.1.3.5. Площадка горнового повинна бути обладнана захисним екраном від тепловипромінювання та бризок під час випуску розплаву.

4.1.3.6. На колошниковій площадці печі повинна бути передбачена світлова сигналізація, що попереджає працівників про наявність напруги на печі. Перед уключенням печі належить подавати звуковий сигнал.

4.1.3.7. Конструкція підвісної системи електродів повинна виключати можливість проникнення газів з печі на площадки для дозування та нарощування електродів.

4.1.3.8. Система відсмоктування та очистки технологічних газів повинна бути герметизованою.

4.1.3.9. Усі деталі та вузли обладнання РТП, які можуть опинитися в аварійних ситуаціях під напругою, повинні виконуватися з електроізоляційними розривами.

4.1.3.10. Проектування та обслуговування камери допалювання технологічних газів повинно виконуватися відповідно до вимог Правил вибухонебезпеки при використанні мазуту та природного газу в котельних установках, затверджених Міненерго СРСР 08.02.84 (далі - НПАОП 0.00-1.12-84).

4.1.3.11. Конструктивне виконання камери допалювання повинно забезпечувати повне допалювання небезпечних газів (водню та оксиду вуглецю) і не створювати умов для їх накопичення.

4.1.3.12. Проектування та обслуговування установок випарювального охолодження РТП слід виконувати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.07-94 і Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Мін'юсті України 07.10.98 за N 636/3076 (зі змінами) (НПАОП 0.00-1.11-98).

4.1.3.13. Для роботи установки випарювального охолодження необхідно використовувати хімічно очищену, деаеровану воду у замкнутому циклі водозабезпечення.

4.1.3.14. При обслуговуванні установки випарювального охолодження не дозволяється підвищувати тиск у барабані-сепараторі вище встановленого технологічною інструкцією.

4.1.3.15. Графітовані електроди з електродотримачами у верхній частині повинні бути електроізольованими один від одного.

4.1.3.16. Швидкість піднімання електродів печі не повинна допускати перевантаження печі за струмом.

4.1.3.17. При збиранні графітованих електродів з'єднувальні ніпелі повинні щільно і повністю угвинчуватись у гнізда електродів із застосуванням спеціальної мастики. Застосовувати графітові з'єднувальні ніпелі, які мають тріщини або відколи різьби, не дозволяється.

4.1.3.18. Електродотримач та електроди, а також системи струмопідводів до печей необхідно оглядати щозміни. При порушенні контактів або виявленні інших ушкоджень слід негайно провести відповідний ремонт.

4.1.3.19. Не дозволяється при роботі на електродній площадці торкатись одночасно двох електродів (двох мантелів), електроду і заземлених конструкцій та обладнання на цій площадці (колон, балок, ланцюгів, лебідок тощо). Роботи з нарощування електродів слід виконувати тільки при виключеній печі.

4.1.3.20. Струмоведучі шини короткої мережі електропечі повинні мати огорожу, яка б виключала можливість випадкових доторкань до шин.

4.1.3.21. Гнучкий струмопровід короткої мережі в крайньому положенні не повинен торкатися кожуха печі, робочого майданчика та інших металоконструкцій.

4.1.3.22. Управління електричною частиною печі, а також контроль за температурою стінок та поду печі повинні бути автоматизовані і мати дистанційне управління із загального пульта.

4.1.3.23. Електропечі слід забезпечити контрольними приладами для безпечного ведення технологічних процесів. Експлуатація обладнання при несправності або відсутності вказаних приладів не дозволяється. Вимірювальну та контрольну апаратуру належить монтувати на спеціальних пультах управління у місцях, які б мали шляхи сполучення з робочою площадкою печі.

4.1.3.24. Пульт управління печі повинен бути розташований на одному рівні з колошниковою площадкою.

4.1.3.25. На щитах та пультах управління електропечами належить установлювати лампи, які сигналізують про подання напруги на електроди печі або її зняття.

4.1.3.26. Виймання уламків електродів повинно виконуватися після зняття напруги.

4.1.3.27. Уміст вологи у шихті, яка завантажується у піч, не повинен перевищувати межі, передбаченої технологічним регламентом. Не дозволяється допускати попадання у піч снігу, льоду зі стружкою та обрізками титану, а також води, яка може міститися у трубах та порожнинах відходів.

4.1.3.28. Завантаження печі слід вести при закритих робочих вікнах.

4.1.3.29. Водоохолоджувані елементи печі, що працюють на проточній воді, перед їх установкою та після ремонту повинні підлягати гідравлічному випробуванню пробним тиском відповідно до ГОСТ 12.2.007.9-88. Окремі елементи або групи елементів системи охолодження печі повинні мати індивідуальні вентилі.

4.1.3.30. Вода, що подається для проточного охолодження, повинна бути очищена від механічних домішок.

4.1.3.31. Система охолодження агрегату повинна мати прилади контролю температури, зблоковані із сигналізацією, що спрацьовує при підвищенні температури охолоджувальної води понад допустиму або зниженні її витрат порівняно з величиною, установленою технологічною інструкцією з виробництва титанового шлаку в РТП.

4.1.3.32. Запірна арматура для виключення окремих водоохолоджуваних елементів повинна розміщуватися у доступних та безпечних для обслуговування місцях.

4.1.3.33. Запірна арматура, що встановлена на підводах води у кесоновані плити та в кесони, повинна бути замаркована та мати бирку з указівкою номера кесона, плити.

4.1.3.34. Температура води, що відходить від водоохолоджуваних елементів печей, крім установки випарювального охолодження, не повинна перевищувати +45 град.С.

4.1.3.35. Підведення охолоджувальної води повинно здійснюватись до нижньої частини охолоджуваних елементів, а відведення нагрітої води - від верхньої їх частини.

4.1.3.36. Підведення та відведення води належить розміщувати у місцях, де унеможливлюється попадання на них розплавлених металу та шлаку.

4.1.3.37. Усі охолоджувальні елементи та системи печі, які працюють на проточній воді і при використанні вторинних енергоресурсів, повинні мати резервне (незалежне) джерело водопостачання.

4.1.3.38. РТП необхідно негайно відключити у разі:

ушкодження струмоведучих шин або заземлювального пристрою кожуха печі;

наявності вологи в електронебезпечних місцях;

зниження тиску охолоджувальної води нижче межі, передбаченої технологічною інструкцією, або підвищення температури води у пристроях, що охолоджуються, вище допустимої межі;

відсутності води у водоохолоджувальних елементах;

порушення роботи камери допалювання технологічних газів;

ушкодження або неефективної дії витяжної вентиляції;

підвищення температури футерівки печі вище межі, установленої технологічною інструкцією.

4.1.4. Підготовка ковшів та виливниць, випуск плавки та розробка шлаку

4.1.4.1. Усі пристосування та інструменти, що контактують з розплавами, повинні бути сухими та прогрітими.

4.1.4.2. Перед випуском металу та шлаку з печі жолоб повинен бути очищеним від шлаку та чавуну та добре просушеним. Очистка жолоба повинна виконуватися після повного затвердіння чавуну та шлаку.

4.1.4.3. Провушини (цапфи) виливниць слід виготовляти у відповідності до технічних умов. Перевірка непошкодженості провушин (цапф) виконується у терміни, передбачені технологічним регламентом, з реєстрацією результатів перевірки у журналі. Знос провушин (цапф) за всіма замірами не повинен перевищувати 10% від первинних їх розмірів.

4.1.4.4. Відбір проб шлаку слід виконувати при відключеній напрузі на електродах печі на сухий, прогрітий пруток, у спецодязі плавильника із шоломом-маскою ("паранджею") на обличчі.

4.1.4.5. Виливниці, у яких футерівку замінено повністю або частково, перед заповненням металом або шлаком повинні бути ретельно просушені. Випуск металу та шлаку у виливниці з вологою футерівкою не дозволяється. Вологість шлаку, яким футерують виливниці, не повинна перевищувати 7%.

4.1.4.6. Перед поданням виливниць для заповнення їх металом та шлаком повинна бути перевірена стійкість виливниць на візку.

4.1.4.7. Для обслуговування льоток печей повинні бути обладнані спеціальні площадки.

4.1.4.8. Футерівку в зоні льотки печі необхідно перевіряти візуально щозмінно з відповідним записом результатів огляду в змінному звіті старшого плавильника. При виявленні ушкоджень необхідно виконати ремонт.

4.1.4.9. Приготування вогнетривких пробок для закриття льотки печі повинно бути механізовано.

4.1.4.10. Пропалювання льотки киснем слід проводити не менш ніж двома працівниками при працюючому місцевому відсмоктуванні. Один з працівників повинен перебувати біля запірної арматури подання кисню.

4.1.4.11. Киснепроводи, якими подається кисень до печей, повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-87.

4.1.4.12. Розміщення балонів з киснем у пічному та ливарному прольотах не дозволяється.

4.1.4.13. Трубки та шланги, які застосовуються для пропалювання льотки киснем, повинні бути ретельно знежирені.

Пропалювати льотки дозволяється трубкою завдовжки не менше 4 м, а при наявності захисної огорожі (стаціонарного щита) - не менше 2 м.

4.1.4.14. Гнучкі прогумовані шланги, які застосовуються для подання кисню, повинні відповідати ГОСТ "Рукава резиновые для газовой сварки и резки металлов. Технические условия" (ГОСТ 9356-75).

Кріплення шлангів на штуцерах киснепроводів та трубках для подання кисню повинні виключати можливість пропуску кисню або зрив шланга.

4.1.4.15. Кисневе пропалювання льотки необхідно виконувати за умов неушкодженості кисневого шланга, надійного кріплення льоточної трубки в патроні, за наявності ізоляційної вставки, закритої захисної штори.

4.1.4.16. Подавання візків з виливницями до горна печі повинне бути механізоване. При транспортуванні візків з виливницями або ковшами, які заповнені металом та шлаком, перебування працівників ближче 5 м від колії та натяжного троса не дозволяється.

4.1.4.17. Конструкція виливниць та їх розміщення у "каскаді" повинні виключати можливість витікання металу та шлаку з виливниць через борти при їх заповненні.

4.1.4.18. Під час пропалювання льотки, випуску металу та шлаку з печі не дозволяється присутність на горновій площадці сторонніх, які не мають відношення до процесу виробництва.

4.1.4.19. Для охолодження виливниць з металом та шлаком у відділенні РТП слід передбачити спеціальну огороджену площадку.

4.1.4.20. Колії для транспортування рідкого металу та шлаку повинні бути обладнані обмежувачами ходу візка.

4.1.4.21. Виймання шлаку та чавуну з виливниць повинно бути механізовано і виконуватися тільки після їх затвердіння. При розвантаженні виливниць працівники повинні перебувати від них на безпечній відстані, яка передбачена технологічною інструкцією.

4.1.4.22. Розбивання та подрібнення шлаку належить виконувати в окремому приміщенні. Виконання цих робіт у відділенні РТП не дозволяється.

4.1.4.23. Розбивання зливків титанового шлаку повинно бути механізовано і виконуватися тільки після повного його затвердіння.

4.1.4.24. Для охолодження шлаку повинні бути передбачені спеціальні приміщення. Завантаження у бункер, подрібнення та подачу на стрічкові конвеєри шлаку слід проводити після охолодження до температури, передбаченої технологічною інструкцією.

4.1.4.25. При роботах, що можуть спричинити виникнення бризок розплаву або викид розжарених пилу та газів (при пропалюванні та закритті льотки, випуску шлаку та попутного металу, відбиранні проб шлаку, транспортуванні розплаву, зніманні зливків, встановленні вантажозахоплювальних пристроїв "якорів" у розплав), необхідно використовувати спецодяг та індивідуальні захисні засоби: костюм з вогнестійкого сукна, черевики, рукавиці сукняні "вачеги", шляпу повстяну з "паранджею" та світлозахисними стеклами. При цьому куртка повинна бути застібнута на всі ґудзики, рукава заправлені у "вачеги", брюки надіті навипуск, шолом-маска надіта з опущеною "паранджею".

4.1.4.26. У ливарному відділенні цеху РТП мокре прибирання не дозволяється.

4.1.5. Застосування джерел іонізуючого випромінювання

4.1.5.1. Діяльність з використання джерел іонізуючого випромінювання, якими комплектуються прилади (установки), призначені для визначення рівня пилу (рідини), якщо їх використання не звільняється від ліцензування, має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання.

4.1.5.2. Всі джерела іонізуючого випромінювання повинні бути опломбовані.

4.1.5.4. Відкривати блок-джерело іонізуючого випромінювання, а також провадити роботи в зоні дії рівнемірів при робочому положенні блока-джерела не дозволяється.

4.2. Виробництво тетрахлориду титану

4.2.1. Хлоратори та печі для переробки пульп

4.2.1.1. У цехах хлорування площадки для обслуговування хлораторів повинні бути завширшки не менше 10 м.

4.2.1.2. Вузли завантаження матеріалів у приймальні бункери хлораторів повинні бути обладнані пристроями для запобігання попаданню токсичних газів і пилу в атмосферу цеху.

4.2.1.3. Завантаження шихти у хлоратори повинно бути механізовано.

4.2.1.4. Улаштування систем пневмотранспорту для транспортування порошкової шихти на хлорування повинно виключати можливість відкладення у них пилу.

4.2.1.5. Відкривання люків, обстукування камерного живильника та трубопроводів пневмотранспорту, підтягання болтів фланцевих з'єднань при наявності в системі стисненого повітря не дозволяється.

4.2.1.6. При перевантаженні шихти з цементовозів у систему пневмотранспорту тиск у цементовозі не повинен перевищувати величини, встановленої його паспортом.

4.2.1.7. Хлоратори та їх конденсаційні системи повинні бути обладнані газовідсмоктувальними пристроями та місцевими відсмоктувальними системами від усіх місць можливого виділення токсичних речовин.

4.2.1.8. У цехах хлорування біля кожного хлоратора повинен бути обладнаний аварійний приямок, ємність якого розраховується на повний обсяг розплаву у хлораторі. Приямок повинен бути вкритим, обладнаним відсмоктувальною вентиляцією та утримуватися сухим.

4.2.1.9. Перед подачею напруги на хлоратори з електрообігрівом повинен подаватися звуковий сигнал або повідомлятися про це гучномовцем.

4.2.1.10. Сухі конденсатори та хлоратори, а також печі для переробки пульп повинні бути обладнані запобіжними клапанами.

Місце установки та конструкція запобіжних клапанів визначаються проектом. Запобіжні клапани повинні бути з'єднані з викидними трубами, виведеними вище робочої зони не менш ніж на 2 м. Огляд клапанів слід виконувати відповідно до інструкції, затвердженої роботодавцем.

4.2.1.11. Після спрацьовування запобіжних клапанів на хлоруючих агрегатах або на печах для переробки пульп повинна негайно включатися аварійна витяжна вентиляція та відсікатися подання хлору і шихти у цей агрегат.

4.2.1.12. При зниженні тиску хлору нижче передбаченого технологічною інструкцією або припиненні його подання в хлоратор з розплавом повинна автоматично включатися сигналізація і автоматично здійснюватися перехід на подання осушеного повітря (азоту) з виключенням подання хлору.

4.2.1.13. Усі хлоропроводи, які транспортують гази, що містять хлор будь-яких концентрацій, повинні мати стовідсотковий резерв.

4.2.1.14. Хлоропроводи повинні бути герметичними та забезпечувати можливість огляду і очищення їх по всій довжині.

4.2.1.15. Хлоропроводи перед уведенням їх в експлуатацію повинні пройти випробування. Випробування повинно проводитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів для горючих токсичних і зріджених газів (ПУГ-69), затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 05.03.71 (НПАОП 0.00-1.15-71).

4.2.1.16. Запірна арматура, що вимикає подачу хлору у хлоропроводи та хлоруючі агрегати, повинна бути герметичною і відповідати вимогам правил НПАОП 24.1-1.24-93. Стан арматури необхідно періодично перевіряти за графіком, затвердженим роботодавцем.

4.2.1.17. Прилади, що застосовуються для охолодження хлораторів, перед їхнім установленням повинні бути перевірені на щільність згідно з технічними умовами на їх виготовлення.

4.2.1.18. При припиненні подання води в охолоджувальні штанги або при їх прогорянні запірна арматура на підводах води до штанг повинна бути негайно перекрита. Після відновлення подання води запірну арматуру необхідно відкривати поступово.

4.2.1.19. Зливання розплаву з хлоратора слід проводити в сухі короби або в спеціальну суху тару, що закривається, із забезпеченням повного відсмоктування газів, що при цьому виділяються.

Транспортування коробів з розплавом повинно провадитися тільки після повного затвердіння розплаву.

Для коробів з розплавом, що охолоджуються, необхідно передбачити спеціальну площадку з огорожею та попереджувальними написами.

4.2.1.20. Рівень наповнення ковшів розплавом повинен бути нижче бортів ковша не менш ніж на 200 мм.

4.2.1.21. Робота хлоруючих агрегатів при несправній апаратурі, що вимірює витрати та тиск хлору, не дозволяється.

4.2.1.22. У цехах для охолодження та відстоювання кюбелів з хлоридами та іншими продуктами, що виділяють токсичні гази, має бути передбачене окреме приміщення, обладнане відсмоктувальною вентиляцією.

4.2.1.23. Загальноцехові збірні газоходи (колектори) повинні мати стовідсотковий резерв.

4.2.1.24. Конструкція шиберів на повітропроводах та газоходах повинна забезпечувати їх герметичність.

4.2.1.25. Очищення та миття знімного обладнання та рознімних трубопроводів повинні проводитися у спеціально обладнаному приміщенні - "мокрій кімнаті". У "мокрій кімнаті" для розбирання, очищення та промивання обладнання і трубопроводів повинні бути влаштовані окремі кабіни, обладнані ефективною вентиляцією та стендами для закріплення трубопроводів, що підлягають миттю.

Повітря, що видаляється з "мокрої кімнати", перед викидом в атмосферу повинно підлягати очищенню.

4.2.2. Приготування нижчих хлоридів титану

4.2.2.1. Реактор для приготування пульпи нижчих хлоридів титану повинен бути обладнаний запобіжним клапаном, виготовленим згідно з проектом.

4.2.2.2. Реактор для приготування нижчих хлоридів повинен бути обладнаний системою відсмоктування пари та газів з реакційної зони.

4.2.2.3. Система подання хлору в реактор повинна бути обладнана автоматичним та ручним (дублювальним) пристроєм для припинення подання хлору при підвищенні тиску в реакторі вище допустимої межі, установленої технологічною інструкцією.

4.2.2.4. Транспортні засоби та обладнання, пов'язані з переміщенням, завантаженням та переробкою алюмінієвої пудри, повинні бути захищені від статичної електрики відповідно до вимог Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97).

4.2.2.5. Кількість алюмінієвої пудри на дільниці приготування нижчих хлоридів не повинна перевищувати добової потреби.

Алюмінієва пудра у цеху, відділенні повинна зберігатись у спеціально відведеному місці, обладнаному засобами пожежогасіння. Попадання вологи на алюмінієву пудру не дозволяється.

4.2.2.6. Для транспортування алюмінієвої пудри повинна застосовуватись суха та чиста тара, що не дає іскор при ударі.

Банки з алюмінієвою пудрою слід установлювати не ближче 0,8 м від систем опалювання.

4.2.2.7. Зберігання банок з алюмінієвою пудрою повинно відповідати вимогам Правил безпеки при виробництві порошків та пудр з алюмінію, магнію та сплавів на їх основі, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР, Мінкольорметом СРСР 11.09.79 (НПАОП 27.4-1.07-79).

4.2.2.8. Інструмент, що застосовується при роботі з алюмінієвою пудрою, повинен бути безіскровим. Не дозволяється пилоутворення при виконанні операцій з алюмінієвою пудрою (завантаження в реактор, пересипання, прибирання тощо).

4.2.2.9. Для гасіння алюмінієвої пудри, що загорілася, повинні застосовуватися сухий пісок, молотий флюс, оксид магнію, азбестова тканина, глинозем. Застосовувати для цього воду або вогнегасники не дозволяється.

4.2.2.10. Прибирання виробничих приміщень дільниці приготування нижчих хлоридів титану повинні проводитися не рідше одного разу за зміну способом, що виключає пилоутворення.

Просипана алюмінієва пудра повинна бути негайно зібрана.

4.2.3. Ректифікація та дистиляція тетрахлориду титану

4.2.3.1. Конденсатори-дефлегматори, оснащені вентиляторами, повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізаціями. При припиненні подання напруги на вентилятор повинні бути автоматично подані звуковий та світловий сигнали. Конденсатори-дефлегматори повинні мати блокувальник відключення кубів-випарювачів при завищенні температури дистиляту вище встановлених параметрів.

4.2.3.2. Апарати колонного типу з числом тарілок більше 40 повинні мати в кубовій частині датчики тиску зі світловою або звуковою сигналізаціями, що спрацьовує при підвищенні тиску вище встановленого технологічною інструкцією.

4.2.3.3. Уключення та відключення нагрівальних пристроїв кубів-випарювачів повинні здійснюватися автоматично або дистанційно з пульта управління.

4.2.3.4. Уводи електричного живлення нагрівальних елементів кубів-випарювачів повинні мати надійну огорожу.

4.2.3.5. Куби-випарювачі повинні бути обладнані датчиками межі нижнього та верхнього рівнів, зблокованих із світловою та звуковою сигналізацією та вимикачами нагрівачів.

4.2.3.6. Демонтаж нагрівальних елементів у кубах-випарювачах повинен проводитися після їх охолодження до температури не вище +40 град.С, зняття напруги та розібрання електричної схеми.

4.2.3.7. Ремонт ректифікаційних та дистиляційних колон необхідно проводити тільки при працюючій витяжній вентиляції.

4.2.3.8. Після ремонту корпусів кубів-випарювачів вони повинні бути перевірені на щільність.

4.2.4. Знешкодження відхідних газів

4.2.4.1. Технологічні гази слід скидати на установку знешкодження.

4.2.4.2. Вентилятори, що подають технологічні гази на установки знешкодження, повинні мати резерв та бути зблоковані з вентиляторами, розміщеними за установкою.

4.3. Виробництво губчастого титану магнієтермічним способом

4.3.1. Відновлення та вакуумна сепарація

4.3.1.1. Печі опору електричні.

4.3.1.1.1. Контакти струмопідводів до печей повинні бути укриті захисними кожухами.

4.3.1.1.2. Пульти управління електропечами повинні бути оснащені реєструвальними і регулювальними приладами та сигнальними пристроями. При розміщенні пультів управління в ізольованих приміщеннях необхідно передбачити двосторонній зв'язок з пічним відділенням.

4.3.1.1.3. У цехах повинні бути передбачені окремі приміщення для проведення ремонтів ковшів та змінного обладнання.

4.3.1.1.4. Ремонт та очищення печей опору повинні проводитися не менш ніж двома працівниками, одному з яких належить бути спостерігачем. Перед пуском піч повинна бути охолоджена і провентильована.

4.3.1.2. Апарати відновлення та вакуумної сепарації.

4.3.1.2.1. Для проведення монтажу, демонтажу та очищення апаратів відновлення та вакуумної сепарації повинні бути передбачені спеціальні стенди:

для очищення та демонтажу апаратів відновлення;

для очищення фланців кришок реакційних апаратів з місцевим відсмоктуванням;

для очищення фланців і внутрішніх поверхонь реторт з реакційною масою з камерою, яка обладнана відсмоктувальною вентиляцією;

для розкриття апаратів відновлення, з яких виділяються гази, та дегазації деталей місцевим відсмоктуванням.

4.3.1.2.2. Перед опресуванням вакуумних систем та змонтованих апаратів повинні бути перевірені справність манометрів, редуктора та запірного вентиля на лінії стисненого інертного газу, а також кріплення кришок апаратів.

4.3.1.2.3. Виймати з печі апарати відновлення та вакуумної сепарації і встановлювати їх в піч необхідно при знятій напрузі печі. Апарати після установки у піч повинні бути заземлені.

4.3.1.2.4. Транспортування апаратів відновлення та вакуумної сепарації необхідно виконувати за допомогою спеціальних чалочних пристроїв.

4.3.1.2.5. При виконанні вогневих робіт на ретортах апаратів, що містять реакційну масу або губчастий титан, необхідно вживати заходів щодо запобігання загорянню вмісту реторти.

4.3.1.2.6. Демонтаж апаратів вакуумної сепарації належить виконувати після зливання води з охолоджувачів конденсаторів, фланців реторт та продування їх стисненим повітрям.

4.3.1.2.7. Зрізання та приварювання хвостовиків реторт необхідно виконувати на спеціальних стендах, які обладнані місцевим відсмоктуванням.

4.3.1.2.8. Для аварійного зливання розплавів з ковшів та апаратів слід передбачити спеціальні ємності. При необхідності вони повинні бути встановлені на спеціальних візках. Ємності повинні бути сухими та чистими.

4.3.1.2.9. При прогорянні реторти під час сепарації необхідно зняти напругу з печі сепарації, відключити вакуумну систему, а в піч та апарат запустити аргон.

4.3.1.2.10. Тиск аргону у цеховій мережі необхідно регулювати автоматично так, щоб він не перевищував 0,067 МПа (0,7 кГс/кв.см) надлишкового тиску.

4.3.1.2.11. Апарати відновлення повинні бути оснащені приладами контролю надлишкового тиску в апараті, за справністю яких повинен бути встановлений постійний контроль. Забороняється вести процес відновлення при несправності або відсутності такого приладу.

4.3.1.2.12. При аварійному припиненні подання води для охолодження фланців апаратів відновлення та вакуумної сепарації напруга з печей повинна бути знята, а в апарати необхідно запустити аргон.

4.3.1.2.13. Зливання дихлориду магнію у ковші та короби з апаратів відновлення дозволяється тільки при діючій вентиляції місцевого відсмоктування. Ковші та короби повинні бути сухими та прогрітими.

4.3.1.2.14. Інструмент та пристосування, які використовуються при зливанні діхлориду магнію, для прочищення зливних труб та в інших випадках, де можливий контакт їх з розплавом, повинні постійно бути сухими та прогрітими.

4.3.1.2.15. Перебування працівників під хвостовиками діючих апаратів відновлення не дозволяється.

4.3.1.2.16. Зливний патрубок на кришці апарата відновлення повинен бути забезпечений щитком, що захищає працівника при відкриванні запірного пристрою від спрямованого струменю розплаву та парогазової суміші (далі - ПГС), якщо апарат перебуває під тиском. Злив дихлориду магнію з апарата відновлення повинен виконуватись пічовим, одягненим у застебнутий на всі застібки захисний костюм, у захисному шоломі-масці та шкіряних черевиках.

4.3.1.2.17. Візок для транспортування ковшів під розплав дихлориду магнію між печами відновлення повинен бути оснащений звуковим сигналом (дзвінком), який подається на початку руху.

4.3.1.2.18. Зливна труба апаратів відновлення з верхнім зливом перед зливом дихлориду магнію повинна бути прогрітою та сухою.

4.3.1.2.19. Конструкція пристрою для зливання дихлориду магнію з апаратів відновлення повинна виключати самочинне його виливання. При встановленні зливної труби повинна забезпечуватись її фіксація від зміщення та ухилу в бік ковша.

4.3.1.2.20. При транспортуванні дихлориду магнію рівень розплаву повинен бути нижче верхнього краю горловини ковшів не менш ніж на 200 мм.

4.3.1.2.21. Перед розкриттям вакуумних систем та вакуумних патрубків апаратів після процесів вакуумної сепарації повинна бути забезпечена пасивація магнію. Розкриття вакуумних патрубків повинно виконуватися без ударів та без застосування відкритого вогню.

4.3.2. Вибирання з реторт та подрібнення блоків губчастого титану

4.3.2.1. У відділеннях переробки губчастого титану рівень шуму повинен відповідати вимогам ГОСТ "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.1.003-83).

4.3.2.2. Пневмоінструмент, що використовується при переробці губчастого титану, повинен відповідати вимогам ГОСТ "ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.010-75).

4.3.2.3. При роботі з інструментами, які генерують вібрацію, необхідно користуватися захисними засобами, що відповідають ГОСТ "ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний" (ГОСТ 12.4.002-97).

4.3.2.4. При застосуванні візків для транспортування реторт або блоків губчастого титану, що приводяться у дію лебідками, двигуни їх повинні мати два вимикачі: один біля приводу, а другий - у приміщенні вибивки губчастого титану.

4.3.2.5. При подрібненні на пресах та дробарках оксидованих, оплавлених та щільних кусків губчастого титану працівники зобов'язані використовувати захисні окуляри або захисні щитки.

4.3.2.6. На дільниці переробки блоків губчастого титану повинні бути пристрої, що герметично зачиняються з поданням у них аргону для гасіння блоків, шматків губчастого титану при їх загорянні.

4.3.2.7. Під час демонтажу апаратів відновлення, переробки, зберігання та транспортування губчастого титану і субліматів не дозволяється допускати їх контакту з предметами, нагрітими до температури вище +80 град.С, з іскрами тертя, електро- та газозварювання, відкритим вогнем.

4.3.2.8. При загорянні шматків конденсату необхідно відокремити палаючі шматки та засипати їх порошковим відпрацьованим електролітом або піском.

4.3.2.9. При вивезенні відходів конденсату до відвалу контейнери повинні бути закриті, щоб запобігти попаданню у контейнери вологи та самозагорянню конденсату.

4.3.2.10. Очищення кришок та фланців після демонтажу апаратів відновлення і сепарації належить виконувати тільки сухим інструментом.

4.3.2.11. Зберігання губчастого титану повинно здійснюватися згідно з вимогами ДСТУ "Титан губчастий. Технічні умови" (ДСТУ 3079-95) у герметичній тарі, яка повинна мати знаки безпеки згідно з ГОСТ "Грузы опасные. Классификация и маркировка" (ГОСТ 19433-88). Зберігання горючих матеріалів на складах губчастого титану забороняється.

4.3.2.12. Для гасіння пожежі при загорянні губчастого титану необхідно використовувати аргон, порошковий відпрацьований електроліт, карналіт, азбестову тканину, порошок ПГС-М.

Гасіння магнію проводиться сухим молотим флюсом, порошковим карналітом, відпрацьованим електролітом.

4.3.2.13. Усі засоби гасіння пожежі повинні бути сухими та зберігатися у спеціальній тарі для запобігання їх зволоженню. На тарі повинні бути відповідні написи.

4.3.2.14. Не дозволяється виконувати роботи з використанням відкритого вогню за наявності в повітрі та на конструкціях і обладнанні титанового пилу.

4.3.2.15. У разі загоряння губчастого титану в реторті або витягнутого блока губчастого титану гасіння їх необхідно виконувати у спеціальних стендах із застосуванням інертного газу аргону.

4.3.2.16. При загорянні губчастого титану в технологічному обладнанні (у бункерах, живильниках, грохотах та іншому обладнанні), загорянні пилу в повітропроводах відсмоктувальної вентиляції слід діяти відповідно до плану ліквідації аварії.

При загорянні губчастого титану на транспортерній стрічці необхідно терміново відключити обладнання, вентилятори відсмоктувальних систем; палаючі шматки відокремити та затарити в будь-яку порожню суху тару (матеріал - нержавіюча сталь) і поставити у стенд для гасіння.

4.3.2.17. Склади для зберігання губчастого титану повинні бути виконані з негорючих матеріалів та обладнані засобами пожежогасіння.

4.3.3. Травлення та сушка обладнання

4.3.3.1. У цехах відновлення та вакуумної сепарації відділення травлення та сушки обладнання повинно бути розташоване в окремому приміщенні.

4.3.3.2. Ванни для травлення обладнання повинні виступати над рівнем робочого майданчика не менш ніж на 1,0 м та бути обладнані місцевим відсмоктуванням.

4.3.3.3. Подавання кислоти в травильні ванни, а також у мірні бачки повинно виконуватися по кислотопроводах. При відсутності кислотопроводів заповнення травильних ванн кислотою повинно здійснюватися із спеціального бачка, який транспортується електрокарами або іншими транспортними засобами, із спеціально обладнаного стенда, який виключає заповнення ванн ручним способом.

4.3.3.4. Баки для кислоти повинні мати рівнемір та переливну трубу, а також пристрій для запобігання виходу пари кислоти в приміщення та зворотнього проникнення повітря в баки. Баки повинні бути обладнані піддонами на повний об'єм бака.

4.3.3.5. Подання кислоти в травильні ванни повинно здійснюватися тільки після попереднього наповнення їх до необхідного рівня водою.

4.3.3.6. Травильні відділення та склади для зберігання кислоти повинні бути забезпечені засобами для надання першої допомоги при опіках кислотою.

4.3.3.7. Сушка апаратів відновлення, вакуумної сепарації та їх деталей після травлення та миття повинна здійснюватися у спеціально відведених місцях.

5.1. Вимоги до території, цехів, будівель та споруд

5.1.1. Планування території, розміщення будівель та споруд цехів виробництва губчастого титану повинні виконуватися відповідно до вимог СНиП "Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80). Між корпусами цехів виробництва губчастого титану для перевезення рідкого магнію-відновника, розплаву дихлориду магнію та блоків губчастого титану повинні бути передбачені спеціальні дороги, транспортні коридори, криті галереї, які зв'язуватимуть відділення відновлення та вакуумної сепарації з корпусами електролізу магнію і переробки губчастого титану.

5.1.2. Територія та приміщення виробництва губчастого титану повинні мати знаки безпеки відповідно до вимог ГОСТ "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

5.1.3. На всіх приміщеннях виробництва губчастого титану повинні бути позначені їх категорії і клас.

5.1.4. Підлоги у будівлях діючих підприємств повинні бути:

жаростійкими у відділенні руднотермічних печей біля льотки та на майданчиках охолодження;

кислотостійкими та виконаними з ухилом до кислотної каналізації - у відділеннях травлення та миття апаратури, а також на позначці +-0,00 відділення хлорування та ректифікації, у приміщеннях газоочистки;

жаростійкими та кислотостійкими на дільниці печей відновлення;

жаростійкими на площадці для обслуговування льотки сольового хлоратора відділення хлорування;

жаростійкими на дільниці печей вакуумної сепарації;

кислотостійкими, що легко відмиваються від пролитих продуктів хлорування, на дільниці ректифікації та переробки відходів;

безіскровими на дільницях подрібнення та переробки губчастого титану;

негорючими у складах зберігання губчастого титану.

5.1.5. У відділеннях подрібнення та переробки блоків губчастого титану стіни, стелі та інші будівельні конструкції повинні мати відповідні конфігурацію та обробку поверхні, які б виключали накопичення на них титанового пилу та забезпечували зручне їх прибирання.

Підлоги та стіни на висоту не менше 1 м від рівня підлоги необхідно виконувати з безіскрового матеріалу.

5.1.6. Прибирання пилу у виробничих приміщеннях з робочих місць та площадок, проходів та сходів повинно проводитися не рідше одного разу за зміну способом, який виключає пилоутворення, а в приміщеннях подрібнення та сортування губчастого титану - вологим способом.

У приміщеннях подрібнення та сортування губчастого титану не рідше одного разу на місяць повинно проводитися вологе прибирання пилу з робочих місць і основного обладнання та не рідше одного разу на рік мокре прибирання пилу з усього обладнання та будівельних конструкцій. Порядок прибирання належить установлювати за технологічною інструкцією, затвердженою роботодавцем.

Будівельні конструкції та обладнання повинні бути такими, щоб виключити накопичення на них води.

5.1.7. У спорудах цеху хлорування та ректифікації розташування та профіль елементів покрівельних ферм, балок підкранових колій та інших подібних будівельних конструкцій повинні виключати можливість накопичення на них агресивних рідин.

5.1.8. У приміщеннях виробництва тетрахлориду титану повинні бути відділення миття апаратури, розташовані в окремих приміщеннях і обладнані системою уловлювання та очищення газів.

5.1.9. У цехах, відділеннях, дільницях відкриття воріт на головних в'їздах повинно бути механізовано. Ворота повинні бути обладнані світловою сигналізацією для дозволу або заборони в'їзду транспортних засобів, звуковою сигналізацією для попередження працівників про роботу кранів.

5.1.10. У цехах, відділеннях та дільницях виробництва губчастого титану усі будівельні конструкції (ферми, колони, пожежні сходи, площадки для обслуговування тощо) повинні бути захищені від корозії у відповідності до вимог СНиП "Защита строительных конструкций от коррозии" (далі - СНиП 2.03.11-85), а також повинні періодично оглядатися.

5.1.11. Не дозволяється накопичення на покрівлях будівель пилу, снігу, сторонніх предметів і залишків конструкцій. Слід своєчасно очищати карнизи будівель від льодяних накопичень та бурульок.

5.1.12. Будівлі і споруди повинні бути забезпечені захистом від прямих ударів блискавки і повторних її проявлень.

Огляд і перевірка стану блискавковідводів повинні проводитися перед кожним грозовим сезоном з відповідною реєстрацією результатів у спеціальному журналі.

Захист установок від статичної електрики необхідно виконувати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.29-97.

5.1.13. Виробничі та складські приміщення категорій А, Б та В повинні бути обладнані установками пожежної сигналізації та автоматичними установками пожежогасіння відповідно до вимог ДБН Пожежна автоматика будинків та споруд, затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247 (ДБН В.2.5-13-98).

5.1.14. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях не дозволяється палити, а також застосовувати відкритий вогонь. На зовнішніх дверях названих приміщень та всередині них на видних місцях повинні бути вивішені знаки безпеки, що відповідають вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

5.1.15. Не дозволяється застосовувати горючі (вибухонебезпечні) гази як паливо, без виконання спеціальних заходів щодо вибухопожежобезпеки, затверджених роботодавцем та узгоджених пожежною охороною підприємства.

5.1.16. Не дозволяється застосовувати відкритий вогонь та палити в приміщеннях видаткових ємностей, насосних та компресорних станцій.

5.1.17. У приміщеннях пультів та постів управління повинні застосовуватися вогнегасні порошки типу А, В, С та порошки спеціального призначення ПГС-М.

5.1.18. Будинки і приміщення підприємств повинні бути класифіковані за категоріями щодо вибухопожежної і пожежної безпеки в залежності від розміщених у них технологічних процесів та властивостей речовин і матеріалів, що застосовуються.

5.1.19. Протипожежні розриви між спорудами не дозволяється використовувати під складування матеріалів, обладнання, тари та для стоянки автотранспорту.

5.1.20. Використання засобів пожежогасіння для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не дозволяється.

5.1.21. Засоби пожежогасіння повинні передаватися по змінах.

5.1.22. Не дозволяються будівництво, реконструкція, перепланування та перебудова споруд і приміщень без проведення пожежотехнічної експертизи проектно-конструкторської документації.

5.1.23. Електрозварювальні роботи в пожежонебезпечних приміщеннях повинні виконуватися за нарядом-допуском на проведення вогневих робіт згідно з діючою інструкцією, розробленою у відповідності до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Мін'юсті України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

5.1.24. Перевірка стану димових труб (стовбурів, несучих металоконструкцій, а також площадок та сходів до них) повинна проводитися організаціями, які мають дозвіл на цей вид робіт, не рідше одного разу на рік та оформлятися актом.

5.1.25. На труби, які перебувають в експлуатації, повинні бути складені паспорти. У паспортах повинні бути вказані основні будівельні матеріали, з яких збудовані труби, та їх протикорозійний захист, а також допустимі параметри агресивного середовища. У процесі експлуатації до паспорта повинні заноситися результати технічних оглядів та дані про проведені ремонти. Експлуатація труб повинна провадитися при непошкодженому стані їх стовбура та футерівки.

5.1.26. На зовнішній поверхні стовбура труби або її каркасі повинні бути пристосування для забезпечення використання механізованих підйомних засобів під час ремонту, очищення та антикорозійного фарбування.

5.1.27. Вимоги до періодичності контролю стану несучих та огороджувальних конструкцій виробництва титану розроблюються спеціалізованими організаціями з виданням висновків не рідше: для дільниць хлорування, ректифікації, відновлення, миття обладнання, газоочисток - 1 раз на 2 роки, інших - 1 раз на 5 років.

5.2. Вимоги до опалення, водопостачання, каналізації

5.2.1. Системи опалення повинні відповідати вимогам чинних санітарних норм проектування промислових підприємств, а також будівельних норм і правил згідно з вимогами СНиП "Строительные нормы и правила. Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91).

5.2.2. Для опалення приміщень і споруд виробництва губчастого титану повинні передбачатися системи, прилади і теплоносії, що не створюють додаткових шкідливих виробничих факторів.

5.2.3. Температура повітря в міжцехових опалюваних галереях повинна бути не нижче +10 град.С при вологому прибиранні та не нижче +5 град.С в інших випадках.

5.2.4. Для працівників у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях повинні передбачатися спеціальні приміщення для обігрівання відповідно до вимог СНиП "Административные и бытовые здания" (СНиП 2.09.04-87).

5.2.5. Не дозволяється вносити зміни в системи опалення без проекту, відома і дозволу працівника, який відповідає за їх стан.

5.2.6. У цехах хлорування, ректифікації повинно застосовуватися повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією. Не дозволяється застосовувати принцип рециркуляції.

5.2.7. Будова систем водопостачання повинна відповідати вимогам чинних будівельних норм і правил СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий", зі змінами (СНиП 2.04.01-85) та СНиП "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения" (СНиП 2.04.02-84).

5.2.8. Вибір джерела водопостачання і норми якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв повинен відповідати чинним нормам і правилам.

5.2.9. З'єднання мереж господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, що подають технічну воду, не дозволяється.

5.2.10. У гарячих цехах працівники повинні забезпечуватися для пиття газованою водою через спеціальні установки.

5.2.11. Для користування питною водою у спеціально відведених місцях повинні бути влаштовані фонтанчики.

5.2.12. Підведення води для виробничих потреб у цехах плавки концентратів, хлорування, ректифікації, відновлення, вакуумної сепарації повинно бути виконано не менше ніж від двох джерел, обладнаних зворотними клапанами. Уводи повинні бути забезпечені манометрами із сигналізацією падіння тиску.

5.2.13. Будова системи каналізації повинна відповідати вимогам чинних будівельних норм, правил щодо проектування водопостачання і каналізації, вимогам Санітарних норм проектування промислових підприємств СН 245-71, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР 1971 (НПАОП 0.03-3.01-71).

5.3. Вимоги до освітлення

5.3.1. Норми освітленості, обмеження осліплювальної дії світильників, пульсацій освітленості та інші якісні показники освітлювальних приладів повинні визначатися відповідно до вимог СНиП "Естественное и искусственное освещение. Строительные нормы и правила. Нормы проектирования", затверджених Держбудом СРСР 27.06.79 (далі - СНиП II-4-79), та Санітарних правил для підприємств кольорової металургії N 2528-82, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР 1982 (НПАОП 0.03-1.24-82).

5.3.2. Усі виробничі приміщення повинні мати безпосередньо природне освітлення.

Штучне освітлення повинно застосовуватися там, де постійно або тимчасово знаходиться обслуговувальний персонал, як у приміщеннях, так і зовні.

5.3.3. У виробничих цехах, дільницях, відділеннях повинні бути такі види освітлення: робоче й аварійне.

5.3.4. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної.

Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих поверхнях освітленість не менше 5% від нормативної. При системі загального освітлення рівень аварійного освітлення повинен бути не менше 2 лк усередині будівель.

Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів, на землі та на сходах не менше 0,5 лк.

5.3.5. Проектною документацією та інструкціями, затвердженими роботодавцем, повинні бути передбачені заходи щодо обслуговування світильників з метою постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць, а також визначені контрольні точки перевірки освітленості.

5.3.6. У процесі експлуатації освітлювальних установок повинні проводитися такі види обслуговування:

періодично, не рідше одного разу на рік, перевірятися рівень освітленості в контрольних точках та рівень загальної освітленості приміщень;

періодично перевірятися наявність скла, розсіювачів, ґрат, сіток у світильниках, справність світильників спеціального виконання та надійність їх кріплення у термін, зазначений особою, відповідальною за електрогосподарство;

періодично виконувати очищення ламп і освітлювальної арматури: для приміщень з інтенсивним пиловиділенням (дробильні, помольні, пресові відділення, склади сировини, газогенераторна станція) - два рази на місяць; для відділень з незначним виділенням пилу, кіптяви (сушильне відділення, склади готової продукції) - один раз на місяць;

періодично, не рідше одного разу на квартал, перевіряти справність аварійного і евакуаційного освітлення.

6.1. При виробництві губчастого титану всі технологічні операції необхідно проводити у відповідних приміщеннях або критих майданчиках.

6.2. Дозволяється складування та зберігання на відкритому повітрі вихідних матеріалів, які не вступають у хімічну взаємодію з вологою повітря, не займаються при будь-яких атмосферних явищах або випадковій появі вогню та іскор, не розкладаються, мають мінімальні злежуваність та пилоутворення.

6.3. Для складування матеріалів на відкритому повітрі проектом повинен бути передбачений спеціальний майданчик з твердим покриттям, водовідведенням та іншими рішеннями, що попереджають рознесення сировини та матеріалів дощами та вітрами, і повинна бути забезпечена можливість механізованої обробки (підгортання, навантаження тощо).

6.4. Матеріали, які зберігаються на відкритих площадках, - штабелі відновника, вапняку та інших сипких матеріалів повинні мати схили з крутизною, яка не перевищує кута природного схилу для даного виду матеріалів.

Забирати зі штабелю сипкі матеріали підкопом не дозволяється.

6.5. При зберіганні матеріалів та продукції на відкритому повітрі габарити штабелів і ширина проходів між ними та порядок роботи на складі повинні відповідати інструкції, затвердженій роботодавцем.

6.6. Заповнення тари порошкоподібними матеріалами повинно бути механізоване, а завантажувальні пристрої повинні бути обладнані пиловловлювачами.

6.7. Окремі складські відсіки, що розташовані на відкритому повітрі, повинні мати огорожу або поручні, бути оснащені підйомними та розвантажувальними механізмами у відповідності до вимог ГОСТ "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.009-76).

6.8. Обслуговувальний персонал повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям, пилозахисними респіраторами, окулярами.

6.9. Освітлення відкритих майданчиків повинно здійснюватись відповідно до вимог СНиП II-4-79.

6.10. Під'їзні колії для розвантаження матеріалів на відкритих майданчиках і в приміщеннях цехів, де приймається сировина, повинні мати таку конструкцію, щоб на них не накопичувався матеріал при висипанні його з думпкарів та при перевантаженні грейфером. Приймальні естакади також повинні бути обладнані пішохідними доріжками з перильним огородженням, які б допускали прохід персоналу при находженні на колії вагонів.

6.11. Під'їзні автомобільні шляхи повинні мати тверде покриття.

6.12. При необхідності зберігання на майданчику різних матеріалів, вони повинні зберігатись в різних відсіках.

6.13. Для персоналу, який працює на відкритому повітрі в холодний період, повинні бути обладнані пункти обігріву.

7.1. Усі вихідні та додаткові матеріали, які використовуються у виробництві та переробці губчастого титану, повинні відповідати нормативним документам на сировину і матеріали.

7.2. Вимоги до готової продукції визначаються державними стандартами або технічними умовами. При закордонних поставках за згодою сторін готова продукція може відповідати стандартам споживачів.

7.3. Вхідний контроль вихідних матеріалів здійснює відділ технічного контролю (ВТК), хімічний аналіз - хімлабораторія підприємства.

7.4. Усі вимоги до вихідних матеріалів, готової продукції, їх зберігання та безпечного поводження з ними повинні бути викладені у технологічних інструкціях з виробництва губчастого титану.

8.1. Загальні вимоги щодо створення безпечних умов праці

8.1.1. Виробництво губчастого титану повинно бути забезпечене безперебійним постачанням електроенергією, водою, парою, стисненим повітрям, азотом та інертним газом аргоном з необхідними параметрами.

8.1.2. За надійністю електропостачання виробництво губчастого титану повинно бути віднесено до першої категорії.

До споживачів першої категорії електропостачання належать: хлорувальна установка, хлорні компресори, печі відновлення та вакуумної сепарації, крани мостові, насоси вакуумні, електрообладнання контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматизації, електродвигуни вентиляційних, газоочисних та аспіраційних установок, аварійне освітлення виробничих приміщень.

До споживачів особливої групи першої категорії надійності електропостачання належать: насоси для подання технічної води на охолодження фланців апаратів відновлення та вакуумної сепарації, конденсаторів апаратів сепарації та водоохолоджуваних елементів РТП, а також для складів хлору - аварійне освітлення основних приміщень та системи контролю, управління та протиаварійного захисту.

До споживачів другої категорії належать: РТП, дробарки, млини, преси, ректифікаційні та дистиляційні колони, куби-випарювачі.

8.1.3. При встановленні електропечей і обладнання та їх експлуатації повинні виконуватися вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих в Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98).

8.1.4. Усі контрольно-вимірювальні пристрої повинні бути атестовані або повірені метрологічними службами суб'єкта господарювання, якщо вони атестовані на право проведення цих робіт, або регіональними центрами стандартизації і метрології.

8.1.5. У приміщеннях, де можуть виділятися до виробничого середовища агресивні речовини, технологічне та вентиляційне обладнання, трубопроводи, електроустановки та засоби автоматизації повинні бути захищеними від корозії або виконаними з антикорозійних матеріалів.

8.1.6. Контрольно-вимірювальні та розподільчі електричні пристрої в цехах хлорування, ректифікації, відновлення та вакуумної сепарації повинні бути розташовані в ізольованих приміщеннях, захищених від проникнення до них агресивних речовин.

8.1.7. Апарати та ємності з тетрахлоридом титану повинні бути герметизованими, а при потребі забезпеченими трубопроводами для відведення забрудненого повітря від ємностей на газоочистку.

8.1.8. Ємності та цистерни з тетрахлоридом титану повинні забезпечуватися резервними ємностями для аварійного зливу продукту, а також піддони для збирання продукту на випадок руйнування ємності.

8.1.9. Відкриті майданчики, на яких установлені приймальні баки та збірні цистерни, повинні бути захищені кислотостійким матеріалом, а також мати загорожу (обвалування), що виключає розтікання рідини у випадку аварії, та мати ухил у бік зливного приямка.

8.1.10. Трубопроводи, що з'єднують апарати з ємностями для аварійного зливання продуктів, повинні мати ухил у бік ємності та мінімальне число поворотів. Ці трубопроводи не повинні мати іншої запірної арматури, крім запірної арматури біля апаратів.

8.1.11. Штуцери на газопроводах для відбирання проб, а також штуцери контрольно-вимірювальної апаратури повинні бути забезпечені вентилями, що щільно закриваються, та розміщуватися у шафах, обладнаних витяжною вентиляцією.

8.1.12. Відбирання проб з апаратів повинно виконуватися через призначений для цього пристрій.

8.1.13. Заповнення ємностей продуктом більше ніж на 80% їх місткості не дозволяється. Визначення граничного рівня наповнення ємностей продуктом повинно виконуватися за допомогою дистанційних рівнемірів.

8.1.14. Скляні рівнеміри повинні мати пристосування для захисту від механічних пошкоджень.

8.1.15. Будова та експлуатація трубопроводів, що транспортують хлор та інші токсичні і вибухонебезпечні гази, повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.15-71. Крім цього, на трубопроводи та комунікації анодного хлору розповсюджується дія НПАОП 27.4-1.02-86, а на трубопроводи та комунікації хлору випаруваного - НПАОП 0.00-1.24-93.

8.1.16. Трубопроводи повинні мати розпізнавальний колір, попереджувальні знаки і маркувальні щитки відповідно до вимог ГОСТ "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (ГОСТ 14202-69).

8.1.17. Експлуатація пускових пристроїв, запірної та регулювальної арматури, шинопроводів, трубопроводів та небезпечних зон рухомих частин машин без розпізнавального фарбування або маркірування не дозволяється.

8.1.18. Монтаж, ремонт та експлуатація вантажопідіймальних кранів повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.03-02.

8.1.19. Перед пуском у роботу обладнання необхідно переконатися у надійності захисних блокувань та попереджувальної сигналізації, при цьому необхідно додержуватися вимог НПАОП 27.0-1.01-87.

8.1.20. Усі роботи, пов'язані із зміною навантаження на будівельні конструкції споруд, необхідно проводити тільки після перевірки конструкцій розрахунком.

8.1.21. Робочі манометри не рідше одного разу на три місяці повинні проходити додаткову перевірку контрольним манометром.

8.1.22. Ремонт і очищення вентиляційних пристроїв у цехах, які перероблюють пилоутворювальні матеріали, повинні здійснюватися з використанням засобів захисту органів дихання.

8.1.23. Пуск нових систем механічної вентиляції слід проводити після їх випробування на санітарно-гігієнічну ефективність. Перед здачею в експлуатацію системи повинні бути забезпечені паспортами та інструкціями з експлуатації, затвердженими роботодавцем.

8.1.24. Пускові пристрої устаткування, яке виділяє пил, шкідливі гази, повинні бути влаштовані так, щоб пуск основного устаткування був можливим тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.

8.1.25. Технологічне устаткування, під час роботи якого можливі виділення пилу, повинне конструюватися і поставлятися комплектно з усіма необхідними укриттями і пристроями, що забезпечують надійну герметизацію джерел виділення пилу. Аспіраційні укриття повинні мати вмонтовані місцеві відсмоктування з патрубками для підключення до повітропровідних мереж.

8.1.26. Ремонт, огляди та очищення пиловловлювачів, які пов'язані з присутністю всередині них працівників, мають виконуватися тільки за нарядом-допуском за умов:

зупинки агрегату, за яким установлено пиловловлювач, або надійного відключення пиловловлювача від цього агрегату;

повного випуску пилу з пиловловлювачів та охолодження їх до температури не вище +40 град.С;

розкриття усіх свічок, люків, лазів тощо у цілях провітрювання пиловловлювача та звільнення його від шкідливих газів (повнота видалення газу повинна бути перевірена аналізами проб повітря, відібраних усередині пиловловлювача);

використання для освітлення обладнання з вибухонебезпечним повітряним середовищем переносних світильників у вибухозахищеному виконанні напругою не вище 12 В;

забезпечення працівників, що виконують ремонт та ревізію апаратів, засобами індивідуального захисту від пилу та шкідливих газів.

8.1.27. Перед пуском рукавного фільтра або всієї установки необхідно:

оглянути всі механізми та перевірити їх справність, перевірити їх дію;

перевірити ущільнення фільтра, лазів та інших елементів установки, а також надійність їх кріплення та стан рукавів;

перевірити правильність положення клапанів у закритому та відкритому станах та закриття запірних пристроїв на газопроводах.

8.1.28. При роботі рукавних фільтрів необхідно слідкувати за регулярним своєчасним вивантаженням пилу та не допускати його накопичення.

8.1.29. Не дозволяється виконувати ревізію струшувального механізму та перевіряти стан рукавів під час роботи струшувального механізму.

8.1.30. Скруберні установки повинні мати резервні вентилятори. При виході з ладу робочого вентилятора повинен умикатися резервний.

8.1.31. Роботи з ремонту та огляду газоходів належить виконувати за нарядом-допуском.

8.1.32. В аспіраційних системах, які видаляють запилене повітря, горизонтальні ділянки повітропроводів та ділянки з невеликим нахилом повинні бути мінімальної довжини, а в місцях можливого накопичення пилу мати оглядові вікна та люки. Люки для ревізії повітропроводів повинні мати робочі площадки.

8.1.33. Усі регулювальні пристрої та засуви люків повітропроводів для видалення пожежовибухонебезпечного пилу повинні бути виконані з безіскрових матеріалів та розташовуватись на вертикальних ділянках.

8.1.34. Повітропроводи аспіраційних систем повинні бути виконані з негорючих матеріалів, легко розбиратись і очищатись від пилу, у тому числі мокрим способом.

8.1.35. Вхідні отвори місцевих відсмоктувачів аспіраційних систем повинні бути затягнуті металевою сіткою.

8.1.36. Аспіраційні системи повинні включатися у роботу до пуску відповідного технологічного устаткування і виключатися тільки після його зупинки.

8.2. Утримання, ремонт та нагляд за обладнанням

8.2.1. Обладнання цехів, відділень та дільниць виробництва губчастого титану повинно підлягати огляду та ремонтам у терміни, які передбачені графіками і складені згідно з Положенням про планово-попереджувальні ремонти (ППР) обладнання та транспортних засобів на підприємствах кольорової металургії, затвердженим Мінкольорметом СРСР 06.10.81.

8.2.2. Уносити зміни у конструкцію агрегатів основного обладнання або в технологічні схеми дозволяється тільки з узгодженням з генеральним проектувальником підприємства, заводом-виробником обладнання. При цьому зміни, що вносяться, не повинні знижувати рівень безпеки виробництва та повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці.

Основне обладнання після внесення в нього конструктивних змін може бути введене в експлуатацію тільки після приймання його комісією, затвердженою роботодавцем.

8.2.3. Апарати, ємності, газопроводи та інше обладнання виробництва губчастого титану, у яких знаходилися токсичні, інертні гази або є залишки речовин, що виділяють ці гази, перед проведенням робіт усередині них повинні бути відключені від діючого обладнання та трубопроводів за допомогою запірної арматури, заглушок, звільнені від залишкових продуктів та ретельно провітрені з наступним аналізом повітряного середовища на вміст токсичних газів. За запірною арматурою також повинна бути встановлена металева заглушка.

Заглушки повинні виготовлюватися за кресленням, бути розраховані на тиск в ємності, трубопроводі та мати хвостовики, що виступають за межі фланців.

8.2.4. Установка та зняття заглушок повинні відмічатися у спеціальному журналі за підписом працівника, який установив або зняв заглушку. Усі заглушки повинні бути пронумеровані. Номер та розрахований тиск повинні бути вибиті на хвостовику заглушки.

8.2.5. Апарати, ємності та інше обладнання, яке під час роботи мало знаходитися під надлишковим тиском, перед розкриттям (зняття кришок тощо) повинно бути ретельно перевірено на відсутність надлишкового тиску, про що необхідно зробити відповідний запис у документі, що дозволяє виконувати розкриття, налагодження та ремонт, - у наряді-допуску на виконання робіт.

8.2.6. Проведення зварювальних робіт, обстукування та інші механічні дії на апаратах, що знаходяться під тиском, не дозволяються.

8.2.7. Проводити ремонтні роботи на трубопроводах, які перебувають під тиском, та тих, що заповнені токсичними речовинами, не дозволяється.

8.2.8. Усі роботи всередині газоходів та лежаків повинні виконуватися після відключення їх від агрегатів і загального лежника та ретельного провітрювання з подальшим аналізом повітря на вміст токсичних речовин.

8.2.9. Роботи в газонебезпечних місцях повинні виконуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.11-85 та НПАОП 0.00-1.20-98.

8.2.10. Ремонт вентиляторів у вентиляційних приміщеннях належить виконувати за нарядом-допуском. Перед проведенням робіт у цих приміщеннях слід виконати аналіз повітря на вміст токсичних газів.

8.2.11. На проведення ремонту металоконструкцій печей, а також розбирання футерівки належить складати проект організації робіт, крім печей відновлення та сепарації. Роботи повинні виконуватися під наглядом працівників, відповідальних за їх проведення.

8.2.12. Під час ремонтних робіт, що супроводжуються пилоутворенням, необхідно здійснювати пилопридушення або евакуацію пилу місцевими відсмоктувачами.

8.2.13. При холодному ремонті електропечей електроди повинні бути закріплені знизу металевими конструкціями або вийняті з печі.

8.2.14. При аварійному ремонті РТП колошник її належить засипати шаром сухої холодної шихти.

8.2.15. Сушка та розігрів печей, міксерів, хлораторів повинні проводитися згідно з технологічною інструкцією.

8.2.16. Ремонт виливниць, а також видалення футерівки належить проводити після охолодження виливниць. Температура повітря у них повинна бути не вище +40 град.

8.2.17. Ремонт рукавних фільтрів конденсаційної системи належить проводити тільки при відсмоктувальній вентиляції, що працює.

8.2.18. Проведення зварювальних робіт на апаратах, що знаходяться під тиском, не дозволяється.

8.2.19. Обслуговування та експлуатація електрозварювальних установок повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности" (ГОСТ 12.3.003-86).

8.2.20. Електродотримачі для ручного дугового зварювання та різки повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ "ССБТ. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности" (ГОСТ 12.2.007.8-75).

8.2.21. Електрозварювальні установки, що застосовуються для зварювання в особливо небезпечних умовах (усередині металевих ємностей, у трубопроводах, колодязях, тунелях, котлах тощо), а також електрозварювальні установки, призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримкою часу не більше 1 с.

8.2.22. При електрозварювальних роботах не дозволяється використання як зворотного провідника (провідників) мережі заземлення, а також металевих будівельних конструкцій, трубопроводів та технологічного обладнання.

8.3. Вимоги до електробезпеки

8.3.1. Електроустаткування при виробництві губчастого титану повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98.

8.3.2. Обслуговування та ремонт електроустановок повинні виконуватися спеціально підготовленим електротехнічним персоналом. Вимоги, що висуваються до працівників,повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.21-98.

8.3.3. Усі працівники, що обслуговують електроустановки, повинні мати групу з електробезпеки та бути навченими засобам надання першої медичної допомоги при враженні електричним струмом.

8.3.4. Інструкції для машиністів, апаратників, пресувальників та іншого не електротехнічного персоналу, що працює на машинах, механізмах, установках з електричним приводом та на електричному обладнанні (електротермічному, електрозварювальному та іншому), а також інструкція з проведення вологого прибирання приміщень повинні мати розділ "Електробезпека".

8.3.5. Заземлення та занулення електроустановок у виробничих приміщеннях виробництва губчастого титану необхідно виконувати у відповідності до вимог відповідного НПАОП.

8.3.6. Безпосередньо у виробничих приміщеннях повинні розміщуватись тільки електродвигуни та пульти управління, захищені від потрапляння вологи.

8.3.7. Електродвигуни, які встановлюються на відкритому повітрі та в приміщеннях, у яких можливе осідання на їх обмотках пилу та інших речовин, що порушують природне охолодження, повинні мати виконання не нижче IР43.

Електродвигуни, що встановлюються у вологих місцях, повинні мати виконання не нижче IР43, а в особливо вологих не нижче IР44, та ізоляцію, розраховану на дію вологи та пилу.

Для електродвигунів, які встановлюються в приміщеннях з температурою повітря більше ніж +40 град., повинні виконуватися заходи, що виключають можливість їх нагрівання вище допустимої межі.

8.3.8. Виводи статорної обмотки і кабельні воронки електричних машин повинні бути закріплені та захищені огородженням.

8.3.9. Електромашинні приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком, світловою та звуковою сигналізацією і, якщо необхідно за умовами праці, повинні також бути обладнані переговорним пристроєм.

8.3.10. Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватися напруга не вище 42 В. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека враження електричним струмом посилена тіснотою, незручним положенням працівника, контактом з великими сталевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, у ретортах, барабанах, газоходах, млинах, бункерах), для живлення переносних світильників повинна застосовуватися напруга не вище 12 В. З цією метою не дозволяється користуватися автотрансформатором як джерелом живлення.

8.3.11. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), що використовуються на напругу 12 - 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, призначених на напругу 127 В та 220 В.

8.3.12. Для живлення світильників загального освітлення повинна використовуватися напруга не вище 380/220 В.

8.3.13. Вибір, установка, монтаж електрообладнання та електропроводок для основних і допоміжних приміщень зарядних станцій та акумуляторних батарей повинні відповідати вимогам, які пред'являються до електроустановок у вибухонебезпечних зонах у відповідності до відповідного НПАОП.

8.4. Вимоги до праці в умовах вібрації та шуму

8.4.1. Рівні вібрацій і шуму, які впливають на працівників, при виробництві та переробці губчастого титану повинні відповідати вимогам Санітарних норм і правил при роботі з машинами та обладнанням, які створюють локальну вібрацію, що передається на руки працівників N 3041-84, затверджених Мінохорони здоров'я СРСР, 84 (НПАОП 0.03-3.11-84), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДБН 3.3.6.037-99), та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДБН 3.3.6.039-99).

8.4.2. Розрахунок фундаментів під устаткування, що створює вібрацію, проводять, враховуючи вимоги СНиП "Фундаменты машин с динамическими нагрузками" (СНиП 2.02.05-87).

8.4.3. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівні шуму яких перевищують допустимі норми, повинні бути вміщені у звукоізольовані камери або звукоізолювальні укриття (кожухи), бути обладнані глушниками шуму з боку всмоктування і нагнітання, мати засоби віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам і фундаментам.

8.4.4. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні і пресові установки та інше устаткування, що випромінює шум, повинні бути оснащені засобами зниження шуму, бути розміщені у звукоізольованих боксах або відокремлені звукоізолювальними перегородками чи екранами.

8.4.5. При роботі з обладнанням (пневмогайкокрути, відбійні молотки тощо), яке створює рівні шуму та вібрації, що перевищують допустимі, повинні застосовуватися засоби індивідуального захисту (антивібраційні рукавиці та взуття, антифони тощо).

8.4.6. На виробництвах, де працівники працюють з обладнанням та інструментами, рівні вібрації яких перевищують нормативні, приміщення повинні бути обладнані пристроями для проведення профілактичних процедур, а також розроблені спеціальні графіки роботи з інструментами, що вібрують.

9.1. Відстань між РТП, печами опору та хлораторами повинна забезпечувати безпечну експлуатацію і виконання ремонтних робіт.

9.2. Загальноцехові збірні газоходи повинні бути обладнані люками, які герметично зачиняються. Відстань між люками повинна бути не більше 12 м.

9.3. Газорятувальна служба на виробництві повинна мати зв'язок з диспетчерською службою підприємства та територіальними органами з надзвичайних ситуацій для прийняття необхідних заходів на випадок аварії.

Усі робочі місця, приміщення та територія підприємства повинні бути забезпечені гучномовними засобами для своєчасного оповіщення про аварійні ситуації.

9.4. Для ліквідації аварійних ситуацій з хлором та тетрахлоридом титану газорятувальна служба повинна бути забезпечена аварійними засобами відповідно до вимог Табеля оснащення аварійними засобами захисту та інструментами технологічного персоналу виробництва рідкого хлору (цех, склад рідкого хлору та зливо-наливні станції), затвердженого Мінхімпромом СРСР, 88 (НПАОП 1.3.10-8.03-88).

9.5. В усіх цехах та дільницях повинні бути обладнані санітарні пости, укомплектовані аптечками з медикаментами та іншими засобами для надання першої медичної допомоги працівникам.

9.6. Усі робочі місця повинні бути атестовані відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (НПАОП 0.05-8.04-92).

9.7. Аналіз повітря на робочих місцях на запиленість і загазованість повинен здійснюватися за графіком, затвердженим роботодавцем та погодженим з санітарною інспекцією.

9.8. Розміщення зварювального обладнання повинно забезпечити безпечний та вільний доступ до нього.

Регулятор зварювального струму може розміщуватися поруч зі зварювальним трансформатором або над ним. Встановлення зварювального трансформатора над регулятором струму не дозволяється.

9.9. Пересувні джерела зварювального струму на час їх переміщення повинні бути вимкнуті з мережі.

9.10. При застосуванні пересувних джерел зварювального струму зворотний провід повинен бути ізольований, також як і прямий провід, що приєднаний до електродотримача.

10.1. Зберігання та переміщення шихтових матеріалів повинні відповідати вимогам НПАОП 27.0-1.01-87.

10.2. Межу вологості шихтових матеріалів у кожному окремому випадку слід регламентувати інструкціями, затвердженими роботодавцем.

10.3. Готову продукцію і матеріали потрібно зберігати у складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках, які захищені дахом від атмосферних опадів.

Складські будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Складские здания" (СНиП 2.11.01-85), а складування матеріалів - вимогам ГОСТ 12.3.009-76.

10.4. Готову продукцію і матеріали потрібно укладати, приймати, транспортувати та зберігати згідно з технічними умовами на кожен вид продукції.

10.5. Концентрат, вуглецевміщувальний відновник та інші матеріали необхідно зберігати у спеціальних траншеях та бункерах. Улаштування траншей повинно виключати можливість змішування матеріалів при їх зберіганні.

10.6. Бункери повинні бути перекриті запобіжними ґратами з розміром чарунок не більше 250 мм х 250 мм. При цьому на бункерах для зберігання подрібнених відходів титану ємністю не більше 3 куб.м, встановлених вище рівня площадок для обслуговування не менше ніж на 1 м, улаштування запобіжних ґрат не обов'язкове.

10.7. Бункери для матеріалів, що злежуються, повинні бути обладнані вібраторами або іншими пристроями, які виключають зависання матеріалів.

10.8. Подавання матеріалу до порожнього бункера з відкритим нижнім люком (спуском) або затвором не дозволяється.

10.9. Завантаження матеріалів до млинів або дробарок повинно бути механізовано.

10.10. Не дозволяється використовувати у виробництві титанового шлаку шихтові матеріали, які не відповідають прийнятим стандартам, забруднені сторонніми домішками, містять злежалі або змерзлі грудки, лід, сніг.

10.11. Все устаткування з переробки і транспортування сипких матеріалів, яке за технологією не може підключатися до аспіраційних систем, повинне укриватися суцільними кожухами і герметично з'єднуватися із захисними завантажувальними і розвантажувальними пристроями. Наповнення тари сипкими матеріалами повинно бути механізоване і герметизоване.

10.12. Для зменшення пиловиділення при розвантажувально-навантажувальних роботах із сипкими матеріалами, а також зменшення кількості повітря, яке відсмоктується, і винесення матеріалу в аспіраційну мережу необхідно виконувати такі вимоги:

пересипання матеріалу слід здійснювати через похилі жолоби з мінімально допустимими за умовами транспортування кутами нахилу;

при компонуванні технологічного устаткування необхідно скорочувати висоту падіння гравітаційних потоків матеріалу; при значній висоті падіння слід застосовувати пристрої для гасіння швидкості падіння матеріалу;

напрям виходу матеріалу з жолоба повинен збігатися з напрямком руху конвеєрної стрічки, а швидкість його повинна бути рівною швидкості переміщення стрічки конвеєра.

10.13. Для зменшення пиловиділення і просипання при транспортуванні матеріалу стрічковими конвеєрами слід застосовувати:

завантажувальні пристрої, що обмежують шар матеріалу на стрічці за шириною і висотою;

спеціальні роликоопори, які запобігають сходженню і перекошенню стрічок;

підвищені кути встановлення роликоопор;

мінімально допустиму відстань між вісями роликоопор в місці завантаження матеріалу на стрічку; в особливих випадках роликоопори необхідно встановлювати на амортизаторах відповідно до технологічних норм;

очищення "холостих" гілок конвеєрних стрічок шляхом встановлення очисників в зоні дії місцевих відсмоктувачів для запобігання вторинним пиловиділенням при поверненні уловленого продукту в технологічний процес.

10.14. Для локалізації пиловиділення необхідно передбачити:

герметизацію і аспірацію устаткування;

відсмоктування повітря з бункерів і влаштування на люках бункерів щільних кришок;

розвантаження бункерів при заповненні конусної частини їх більше ніж на одну третину;

прибирання приміщень мокре (вологе).

10.15. Випуск та прибирання пилу з пиловловлювачів повинні бути механізовані із застосуванням у випадках, коли це дозволяє технологія, зволоження водою. Випуск уловленого пилу дозволяється у системи пневмогідротранспорту або в закриту тару, обладнану аспірацією.

10.16. Транспортування шихтових матеріалів повинно бути механізованим. При використанні пневмотранспорту усі його пристрої повинні бути герметизовані, а управління їхньою роботою - максимально автоматизованим.

10.17. Транспортування, зважування та пакування токсичних речовин, що утворюють пил, повинні бути механізованими та герметизованими.

10.18. Електрокари та інші види транспорту, що використовуються для перевезення ковшів з розплавом, повинні бути обладнані пристроями, що виключають попадання бризок розплаву на водія.

10.19. Випуск отруйних продуктів і реагентів у загальну каналізацію, в тому числі при аваріях, не дозволяється. Ці продукти повинні спрямовуватись у спеціальні технологічні ємності для подальшого знешкодження і утилізації.

10.20. Каналізація для відведення кислих стічних вод у будівлях цехів та відділень повинна бути виконана у вигляді лотків або труб з гідроізоляцією та захистом від корозії.

10.21. Система каналізації поза будівлями повинна бути забезпечена вентиляційними стояками для попередження накопичення в них вибухонебезпечних газів.

10.22. Кислі стічні розчини відділення миття та травлення деталей обладнання перед скиданням у каналізацію підлягають уловлюванню з них твердих завислих часток.

10.23. Вода після мокрого прибирання пилу у приміщеннях подрібнення та сортування губчастого титану перед скиданням у каналізацію повинна відстоятися для відокремлення з неї твердих зависів пилу титану, для чого повинен бути влаштований відповідний пристрій (бак, приямок) з постійно працюючою витяжною вентиляцією.

10.24. У кожному цеху, який скидає виробничі стічні води, повинен здійснюватися контроль за їх якістю згідно з технологічною інструкцією.

11.1. Працівники, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом губчастого титану, повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Типових галузевих норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям гірничої та металургійної промисловості та металургійних виробництв інших галузей промисловості, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 01.08.79 N 344/П-7 (зі змінами) (НПАОП 0.05-3.07-79). Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не використовують відповідного спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту.

11.2. На підприємствах виробництва губчастого титану повинна бути організована і функціонувати професійна газорятувальна служба (ГРС).

11.3. Структура та чисельність ГРС повинна визначатися відповідно до вимог Положення про газорятувальну службу та добровільну газорятувальну дружину на підприємствах Міністерства металургії СРСР, затвердженого Держпроматомнаглядом СРСР, Мінметом СРСР 03.09.90 (НПАОП 1.2.00-4.01-90).

11.4. Системи вентиляції і місцевих відсмоктувань повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил СНиП 2.04.05-91.

11.5. При розвантаженні залізничних вагонів з матеріалами, що утворюють пил, повинні бути передбачені заходи, що запобігають запиленості території і приміщень складу.

11.6. У всіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин, припливно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати зниження вмісту шкідливих речовин у цих приміщеннях до граничнодопустимих концентрацій (ГДК) згідно з санітарно-гігієнічними вимогами до повітря робочої зони.