Відповідно до статті 22 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", пункту 4 Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1830, та з метою забезпечення державного регулювання у сфері використання ядерної енергії

1. Затвердити Вимоги до вибору майданчика для розміщення сховища для захоронення радіоактивних відходів, що додаються.

2. Управлінню безпеки поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації (Кутузова Т.Я.) забезпечити:

подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

розсилку цього наказу відповідно до розрахунку розсилки.

3. Інформаційно-кризовому управлінню (Ананенко О.М.) у тижневий термін після державної реєстрації наказу забезпечити його розміщення на веб-сайті Держатомрегулювання.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Макаровську О.А.

1.1. У цих Вимогах установлюються технічні та організаційні вимоги до вибору майданчика для розміщення поверхневого (приповерхневого)/геологічного сховища для захоронення радіоактивних відходів (далі - сховище) з метою забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при захороненні радіоактивних відходів (далі - РАВ).

1.2. Ці Вимоги поширюються на суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, діяльність яких пов'язана з вибором майданчика для розміщення сховища (далі - майданчик) та оцінкою безпеки сховища на етапах його життєвого циклу - при виборі майданчика, проектуванні, будівництві, експлуатації, закритті сховища.

1.3. Вимоги застосовуються при виборі майданчика для розміщення нових сховищ, а також при переоцінці безпеки існуючих сховищ, в тому числі при їх модернізації та реконструкції, з урахуванням уточнених характеристик майданчика.

1.4. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються у таких значеннях:

вимога - умова, якій обов'язково має відповідати майданчик в цілому або його окрема характеристика незалежно від стадії вибору майданчика;

вторгнення ненавмисне - випадкове проникнення людини в тіло сховища після його закриття внаслідок здійснення видів діяльності на території майданчика, які можуть призвести до повного або часткового руйнування інженерних і природних бар'єрів системи захоронення, виносу радіоактивного матеріалу до доступного середовища та опромінення людини (наприклад, при геологорозвідувальних, будівельних роботах, бурінні свердловин тощо);

доступне середовище - частина навколишнього природного середовища (приповерхневий шар атмосфери, ґрунти, поверхневі води тощо), де людина потенційно може зазнати опромінення внаслідок існування сховища;

закриття - етап життєвого циклу сховища, який розпочинається після припинення приймання відходів на захоронення та передбачає проведення організаційних заходів і технологічних операцій з формування остаточної конфігурації системи захоронення відповідно до проекту закриття (завершення створення інженерних бар'єрів, демонтаж та дезактивація об'єктів інфраструктури, установлення процедур адміністративного контролю);

критерій вибору - якісна характеристика (геологічна, гідрогеологічна, соціально-економічна, демографічна тощо) або чисельне значення показника придатності або показника геологічної придатності, за яким на стадії вибору майданчика приймається рішення про відповідність території, що розглядається, певним вимогам або перевагам;

майданчик потенційний - майданчик, вибраний для подальшого характеризування за результатами стадії регіонального обстеження;

майданчик пріоритетний - майданчик, вибраний серед декількох потенційних майданчиків за результатами стадії характеризування;

майданчик сховища - територія, у межах якої розміщено сховище або яка досліджується з метою розміщення сховища для захоронення запланованих РАВ;

перевага - умова, якій має відповідати майданчик у цілому або його окрема характеристика та яку бажано виконати при виборі майданчика незалежно від стадії його вибору з метою підвищення рівня безпеки системи захоронення, зниження вартості проекту сховища тощо;

показник придатності - характеристика майданчика (природна, соціально-економічна, техногенна), яка може бути якісно оцінена, виміряна або обчислена, впливає на функції безпеки системи захоронення і на стадії вибору майданчика використовується для оцінки того, чи виконуються вимоги або переваги;

показник геологічної придатності - характеристика геологічного середовища (властивість, процес тощо), яка може бути якісно оцінена, виміряна або обчислена, впливає на функції безпеки системи захоронення і на стадії вибору майданчика використовується для оцінки того, чи виконується вимога або перевага;

район розміщення сховища - прилегла до майданчика територія, на якій можуть реалізовуватись події та процеси природного або техногенного походження, здатні впливати на безпеку системи захоронення;

система захоронення - сукупність природних та інженерних бар'єрів сховища (уключаючи форму та упаковки РАВ), яка забезпечує утримування радіонуклідів та їх ізоляцію від біосфери;

термін потенційної небезпеки РАВ - час, протягом якого початкова активність РАВ зменшується до рівнів звільнення від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки;

функція безпеки - конкретна мета, з якою створюється система бар'єрів для забезпечення цілей безпеки при захороненні РАВ. Бар'єр може виконувати кілька функцій (утримування радіонуклідів, захист від іонізуючого випромінювання, перешкоджання ненавмисному вторгненню тощо), які визначаються певними характеристиками бар'єра та/або фізико-хімічними процесами;

функція безпеки ізолювальна - захист РАВ від зовнішніх впливів за рахунок фізичного відділення РАВ від біосфери;

функція безпеки утримувальна - обмеження виходу радіонуклідів за межі інженерних бар'єрів сховища протягом визначеного проектом часу.

1.5. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії", "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення", Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97) , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 14.07.97 N 208, уведених у дію з 01.01.98 постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62, Нормах радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000) , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 N 116, Основних санітарних правилах забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 02.02.2005 N 54 зареєстрованих у Мін'юсті 20.05.2005 за N 552/10832, Загальних положеннях забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах, затверджених наказом Держатомрегулювання від 29.05.2007 N 81, зареєстрованих у Мін'юсті 11.06.2007 за N 605/13872.

2.1. Мета вибору майданчика полягає у визначенні придатних для розміщення сховища одного або декількох майданчиків та виборі такого майданчика, характеристики якого разом з властивостями інженерних бар'єрів сховища дадуть змогу оптимальним чином досягти цілі безпеки при захороненні РАВ, а саме:

захист здоров'я людини та навколишнього природного середовища протягом терміну потенційної небезпеки РАВ;

ізоляцію РАВ від доступного середовища, без розрахунку на можливість підтримання прийдешніми поколіннями рівня безпеки системи захоронення.

2.1.1. Цілі забезпечення безпеки при захороненні РАВ у геологічному сховищі досягаються за рахунок спільної дії взаємодоповнювальних бар'єрів системи захоронення (форма РАВ, контейнер, матеріали засипки, геологічне середовище тощо), основну роль у якій відіграє природний бар'єр та яка має забезпечувати:

утримування РАВ інженерними бар'єрами та вміщувальними породами протягом часу, достатнього для суттєвого зниження активності короткоіснуючих радіонуклідів та зниження тепловиділення;

розсіювання вміщувальними породами тепла, що генерується в процесі радіоактивного розпаду;

ізоляцію РАВ від біосфери геологічним середовищем (геосферою), у тому числі після деградації інженерних бар'єрів;

мінімізацію кількості радіонуклідів, які можуть потрапити до біосфери у віддаленому майбутньому, та обмеження радіологічного впливу на прийнятно низькому рівні.

2.1.2. Цілі забезпечення безпеки при захороненні РАВ у поверхневому (приповерхневому) сховищі досягаються спільною дією взаємодоповнювальних бар'єрів системи захоронення, основну роль у якій відіграють інженерні бар'єри та яка має забезпечувати:

утримування РАВ інженерними бар'єрами та ізоляцію їх від біосфери на період часу, достатній для зниження активності РАВ за рахунок природного розпаду, з тим щоб гарантувати обмеження радіаційного впливу на населення та навколишнє природне середовище протягом терміну потенційної небезпеки РАВ до рівнів, регламентованих нормами радіаційної безпеки;

гарантування того, що кількість радіонуклідів, що потраплятимуть до доступного середовища у майбутньому, не призведе до радіаційних впливів, вищих за визначені нормами радіаційної безпеки;

запобігання та/або мінімізацію проведення технічного обслуговування сховища;

зниження імовірності та наслідків ненавмисного вторгнення людини.

2.2. Вибір майданчика здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням питань володіння і користування землею відповідно до Земельного кодексу України та Кодексу України про надра.

2.3. Майданчик уважається придатним для розміщення сховища, якщо доведено здатність системи захоронення забезпечити утримування та/або ізоляцію РАВ від доступного середовища протягом терміну їх потенційної небезпеки відповідно до принципів і критеріїв радіаційного захисту та основних вимог забезпечення безпеки з урахуванням:

обсягів та характеристик РАВ;

існуючих природних та техногенних характеристик території розташування майданчика та їхніх потенційних змін у майбутньому;

подій та процесів природного і техногенного походження в районі розташування майданчика та на самому майданчику, а також їхніх потенційних змін у майбутньому;

технічних можливостей спорудження сховища;

забезпечення безпеки перевезення РАВ;

соціально-економічних, демографічних характеристик.

2.4. Рішення про розміщення, проектування, будівництво поверхневого (приповерхневого)/геологічного сховища для захоронення радіоактивних відходів, які мають загальнодержавне значення, приймається Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.

2.5. Стадійність процесу вибору майданчика

Вибір майданчика здійснюється постадійно - від розробки концепції проекту сховища і обстеження регіонів до характеризування потенційних майданчиків і підтвердження пріоритетного майданчика для захоронення відповідних РАВ згідно з розділом VI цих Вимог.

2.6. Комплексність досліджень

При виборі майданчика проводяться дослідження природних, техногенних, соціально-економічних факторів, що можуть впливати на безпеку системи захоронення. Розглядаються характеристики майданчика, які:

забезпечують ізоляцію радіонуклідів від доступного середовища;

можуть впливати на швидкість перенесення і накопичення радіоактивних речовин у навколишньому природному середовищі;

забезпечують захист інженерних бар'єрів від впливів зовнішніх подій та процесів.

Також розглядаються зовнішні події та процеси природного і техногенного походження, які можуть впливати на безпеку системи захоронення при експлуатації, у період закриття та після закриття сховища.

2.7. Дослідження альтернативних варіантів розміщення сховища

Для визначення пріоритетного майданчика проводиться аналіз декількох потенційних майданчиків за комплексом показників.

Оптимальність прийнятого рішення обґрунтовується на підставі порівняння результатів оцінки безпеки та техніко-економічних розрахунків. Перевага надається майданчику, який разом з інженерними бар'єрами забезпечить належний рівень безпеки відповідно до принципів і критеріїв радіаційного захисту та вимог безпеки з урахуванням соціально-економічних факторів.

2.8. Прогнозні оцінки на довготривалий термін

При проведенні оцінки придатності майданчика виконуються прогнозні розрахунки виходу радіонуклідів із сховища та їх перенесення до доступного середовища на основі моделей стану геологічного середовища та процесів (фільтрація, міграція, тепло- та газоперенесення, геодинамічні зміни та ін.), які можуть активізувати або запобігти виходу радіонуклідів із сховища та їх перенесення до біосфери. Обґрунтовуються припущення та спрощення, що використовувались при розробці моделей, коректність моделей, достатність та точність наявних вихідних даних (параметри моделей) та надійність результатів моделювання. Ідентифікуються джерела виникнення невизначеностей результатів оцінки (наприклад, пов'язані із невизначеністю еволюції системи захоронення та можливими змінами умов у майбутньому, з недостатністю вихідних даних для моделювання; можливою неадекватністю моделей для опису реальних умов тощо) та проводиться їх аналіз з метою зменшення невизначеностей.

2.9. Консервативність прогнозних оцінок

Для оцінки придатності майданчика при прогнозуванні поведінки системи захоронення та проведенні відповідних розрахунків використовується консервативний підхід. Беручи до уваги невизначеності, пов'язані з неповнотою досліджень майданчика, можливими еволюційними та катастрофічними змінами умов у майбутньому та недостатністю знань, при проведенні оцінки використовують припущення та значення параметрів подій та процесів, які явно призводять до більш несприятливих результатів впливу на безпеку захоронення.

Зменшення консервативності оцінок досягається поступовим підвищенням детальності досліджень на кожній подальшій стадії вибору майданчика.

3.1. При виборі майданчика виходять з необхідності забезпечити здатність системи захоронення утримувати та ізолювати РАВ від людини і навколишнього природного середовища відповідно до принципів та критеріїв радіаційного захисту, визначених Нормами радіаційної безпеки України, а також основних вимог забезпечення безпеки, установлених у Загальних положеннях забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах та цих Вимог. Ураховується необхідність гарантування безпеки перевезення РАВ до сховища відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів.

3.2. Спосіб захоронення обґрунтовується виходячи з характеристик РАВ (радіонуклідний склад, питома активність, період потенційної небезпеки, фізико-хімічні властивості) та необхідності забезпечити безпеку системи захоронення після закриття сховища за рахунок властивостей майданчика, інженерних бар'єрів сховища та упаковок РАВ, не покладаючись на можливі дії прийдешніх поколінь з підтримання рівня безпеки сховища (принцип пасивності безпеки).

3.3. Для забезпечення впевненості в належному захисті здоров'я людини і навколишнього природного середовища після закриття сховища встановлюється адміністративний контроль, який може бути активним (обслуговування, моніторинг і, за потреби, проведення коригувальних дій) та/або пасивним (обмеження землекористування, збереження інформації про сховище). Для поверхневих (приповерхневих) сховищ адміністративний контроль розглядається як додатковий елемент забезпечення безпеки системи захоронення протягом обмеженого часу, визначеного в проекті та обґрунтованого за результатами оцінки безпеки. Для геологічних сховищ такий контроль, зокрема моніторинг, не розглядається як елемент забезпечення безпеки, але може проводитись протягом певного часу після закриття сховища з тим, щоб підтвердити відповідність рівня безпеки сховища прогнозній оцінці.

3.4. Сховище задовольняє вимоги безпеки, якщо радіаційний вплив на персонал, населення і навколишнє природне середовище при експлуатації сховища та в період його закриття (у тому числі при порушенні нормальної експлуатації і аваріях) не перевищує граничних значень, визначених нормами радіаційної безпеки (ліміт доз для персоналу; квота річної ефективної дози поточного опромінення населення; референтні імовірності критичних подій, дози та/або ризики потенційного опромінення).

3.5. Система захоронення задовольняє вимоги безпеки в період після закриття сховища, якщо:

радіаційний вплив на репрезентативного члена критичної групи населення при нормальному (еволюційному) протіканні природних процесів на майданчику не призведе до перевищення визначеної нормами радіаційної безпеки квоти ліміту річної ефективної дози;

3.6. Безпека сховища в період експлуатації та закриття забезпечується за рахунок послідовної реалізації глибокоешелонованого захисту, що базується на застосуванні системи бар'єрів (інженерних і природних) на шляху поширення іонізуючого випромінювання та радіоактивних речовин у навколишнє природне середовище, а також технічних і організаційних заходів із захисту персоналу, населення і навколишнього природного середовища та захисту бар'єрів і підтримки виконання ними передбачених проектом функцій безпеки.

3.7. Безпека системи захоронення на довготривалий період після закриття сховища (довгострокова безпека) досягається за рахунок реалізації принципу багатобар'єрності, який базується на використанні системи взаємодоповнювальних природних і інженерних бар'єрів на шляху поширення іонізуючого випромінювання та радіоактивних речовин у доступне середовище, функції безпеки кожного з яких обумовлені різними характеристиками або фізико-хімічними процесами. Можлива відмова одного з бар'єрів (порушення виконання ним передбачених функцій безпеки) або імовірні зовнішні події природного чи техногенного походження не повинні призводити до неприйнятного зниження рівня довгострокової безпеки.

3.8. Система бар'єрів сховища повинна:

забезпечувати безпеку протягом терміну потенційної небезпеки РАВ з урахуванням можливих зовнішніх впливів природного та техногенного походження, а також фізико-хімічних процесів, що проходять у системі захоронення;

зберігати утримувальну та/або ізолювальну функції під дією вміщувальних порід, при тепловому та радіаційному впливах РАВ;

перешкоджати ненавмисному вторгненню людини або тварини до сховища.

3.9. Природні та інженерні бар'єри

3.9.1. Структура системи бар'єрів, функції безпеки кожного з бар'єрів та необхідний термін збереження їхньої ефективності, а також глибина розміщення сховища визначаються виходячи з характеристик запланованих для захоронення РАВ, властивостей матеріалів бар'єрів та прогнозних розрахунків безпеки системи захоронення.

3.9.2. Майданчик вибирається, а інженерні бар'єри проектуються таким чином, щоб утримувальна та ізолювальна функції системи захоронення в цілому не базувалися виключно на дії окремого бар'єра або на окремій його функції.

3.9.3. Природні бар'єри повинні обмежувати контакт ґрунтових вод з інженерними бар'єрами сховища та надходження радіонуклідів до доступного середовища при порушенні функцій безпеки інженерних бар'єрів.

3.9.4. Для поверхневого (приповерхневого) сховища система інженерних бар'єрів є основним компонентом забезпечення безпеки. Природні бар'єри розглядаються як додаткові.

3.9.5. Для геологічного сховища основним компонентом забезпечення довгострокової безпеки є природні бар'єри.

3.10. Оцінка безпеки

3.10.1. Відповідність системи захоронення цілям безпеки демонструється шляхом проведення оцінки безпеки на період експлуатації сховища та на довготривалий період після його закриття відповідно до вимог чинного законодавства.

3.10.2. Оцінка безпеки полягає в проведенні прогнозних розрахунків радіологічного впливу сховища на людину і навколишнє природне середовище та порівнянні одержаних результатів з критеріями безпеки (ліміти доз, ризики тощо).

При обґрунтуванні безпеки має бути доведено, що система захоронення в цілому забезпечить відповідність критеріям безпеки при можливих сценаріях змін стану системи захоронення і природних умов та не виникнуть ефекти прискореного погіршення утримувальної та/або ізолювальної функцій системи захоронення навіть при порушенні функцій безпеки окремого бар'єра сховища.

3.10.3. Майданчик вибирається і сховище проектується таким чином, щоб результати прогнозної оцінки наслідків:

сценаріїв нормальної еволюції (протікання природних процесів на майданчику та деградація інженерних бар'єрів сховища) не перевищували визначену нормами радіаційної безпеки квоту ліміту річної ефективної дози;

альтернативних сценаріїв (реалізація малоймовірних природних руйнівних подій, які порушують утримувальну та ізолювальну функції системи захоронення після закриття сховища) не перевищували референтний рівень потенційного опромінення 1мЗв/рік (відповідне значення ліміту ризику);

сценаріїв ненавмисного вторгнення до сховища на момент завершення адміністративного контролю не перевищували референтний рівень потенційного опромінення 50 мЗв/рік.

3.10.4. При проведенні оцінки безпеки на довготривалий період після закриття сховища дози та/або ризики для визначених сценаріїв розраховуються щодо гіпотетичної критичної групи або груп населення, які встановлюють виходячи з існуючої на сьогодні демографічної ситуації в районі впливу сховища і з урахуванням потенційної діяльності у майбутньому.

3.10.6. Захист від опромінення, пов'язаного з ненавмисним вторгненням до сховища, забезпечується завдяки належному вибору майданчика, глибині розміщення геологічного сховища, а також проведенню адміністративного контролю після закриття поверхневого (приповерхневого) сховища.

4.1. Необхідною умовою розміщення сховища в межах певної геологічної формації є наявність геологічного блоку порід достатнього об'єму зі сталими характеристиками, які дають змогу забезпечити безпеку захоронення РАВ відповідно до концепції проекту сховища, принципів, критеріїв і основних вимог забезпечення безпеки, визначених розділом III цих Вимог.

4.2. Геометричні розміри майданчика мають забезпечити можливість розміщення сховища заданого об'єму, об'єктів інфраструктури, передбачених проектом сховища для поводження з РАВ, а також встановити достатню за розмірами санітарно-захисну зону.

4.3. Геологічне сховище розташовується на такій глибині, яка забезпечить ізоляцію РАВ від біосфери на визначений концепцією проекту сховища період часу, захист інженерних бар'єрів сховища від впливу поверхневих процесів та екстремальних кліматичних явищ і є прийнятною з технічної точки зору для спорудження сховища.

4.4. Перевага надається майданчику з досить простою геологічною будовою, представленою блоком однорідних за складом порід, характеристики яких можуть бути відносно легко досліджені, а поведінка прогнозуватися за допомогою відносно простих моделей.

4.5. Геологічні характеристики

4.5.1. Геологічні характеристики майданчика мають сприяти утриманню та/або ізоляції відходів і обмеженню витоку радіонуклідів у доступне середовище протягом проміжку часу відповідно до концепції проекту сховища. Для зниження ризику погіршання утримувальної та/або ізолювальної здатності системи захоронення протягом необхідного часу геологічне сховище розміщують у стабільній геологічній формації.

4.5.2. Ризики зовнішних впливів (міжльодовикові і льодовикові цикли; зміни рівня моря, напрямків руху підземних і приповерхневих вод, процесів ерозії та/або седиментації тощо) і внутрішніх геодинамічних явищ (неотектоніка, сейсміка, вулканізм, діапіризм тощо) для майданчика геологічного сховища мають бути прийнятними, щоб не погіршувати ізолювальну здатність системи захоронення на весь період потенційної небезпеки РАВ.

4.5.3. Вміщувальні породи мають бути стійкими до теплового та радіаційного впливу РАВ, зберігати утримувальні та/або ізолювальні властивості та забезпечувати передачу та розсіювання тепла в масиві вміщувальних порід з тим, щоб у сховищі підтримувався такий тепловий режим, який не призведе до порушення інженерних бар'єрів сховища.

4.5.4. Майданчик сховища розміщують на достатній відстані від шляхів можливої прискореної міграції радіонуклідів (зони тріщинуватості, розломи, зони розущільнення тощо).

4.5.5. Механічні властивості вміщувальних порід мають бути такими, щоб у процесі будівництва, експлуатації і закриття сховища не порушувалась довгострокова стабільність природних бар'єрів. Міцність вміщувальних порід геологічного сховища має дозволяти спорудження підземних виробіток і шахт, передбачених проектом, згідно з правилами виконання гірничих робіт.

4.6. Гідрогеологічні характеристики

4.6.1. Гідрогеологічні та гідрологічні умови майданчика мають перешкоджати потраплянню води до сховища, обмежувати потік підземних вод через сховище та сприяти обмеженню виходу радіонуклідів до доступного середовища через гідрогеологічну систему протягом терміну потенційної небезпеки РАВ, що захоронені у сховищі.

4.6.2. Вміщувальні породи сховища повинні характеризуватися низькими гідравлічним градієнтом та проникністю.

4.6.3. Перевага надається майданчику, розташованому в межах вододільних територій, де існує низхідний напрямок руху підземних вод для подовження шляхів руху до зон розвантаження.

4.6.4. Майданчик поверхневого (приповерхневого) сховища має характеризуватись уповільненим водообміном підземних вод, значною довжиною шляхів фільтрації до місць розвантаження з тим, щоб обмежити міграцію радіонуклідів.

4.6.5. Глибина залягання ґрунтових вод на майданчиках поверхневого (приповерхневого) сховища (з урахуванням сезонних коливань) має запобігати їхньому контакту з інженерними бар'єрами сховища. Допускається розміщувати поверхневе (приповерхневе) сховище у водонасиченій зоні, якщо за результатами оцінок безпеки продемонстровано, що характеристики майданчика забезпечують достатньо низьку швидкість міграції радіонуклідів для гарантування дотримання цілей безпеки на термін потенційної небезпеки РАВ.

4.6.6. Для запобігання неприпустимим витокам радіонуклідів протягом необхідного періоду часу вміщувальні породи геологічного сховища мають характеризуватися відсутністю або мінімальною кількістю водоносних горизонтів та зон тріщинуватості.

4.7. Геохімічні характеристики

4.7.1. Геохімічні характеристики геологічного середовища повинні забезпечити систему геохімічних бар'єрів на шляху руху радіонуклідів із сховища, сприяючи обмеженню міграції радіонуклідів у доступне середовище.

4.7.2. Вміщувальні породи мають бути неагресивними щодо інженерних бар'єрів, а можливі взаємодії у системі порода - вода - інженерні бар'єри не повинні призводити до скорочення визначеного проектом терміну виконання функцій безпеки системою інженерних бар'єрів сховища.

4.7.3. Перевага надається таким майданчикам, геохімічні умови яких запобігають утворенню мобільних сполук радіонуклідів та сприяють сорбції й осадженню радіонуклідів, які потенційно можуть мігрувати з системи захоронення.

4.7.4. Геохімічні властивості вміщувальних порід геологічного сховища мають забезпечувати затримку довгоіснуючих радіонуклідів та їх колоїдних сполук (за рахунок процесів дисперсії, сорбції, іонного обміну тощо).

4.8. Поверхневі характеристики

4.8.1. Поверхневі процеси на майданчику сховища (ерозія, затоплення, паводки, зсуви, карст тощо) не повинні відбуватися з такими інтенсивністю та частотою, які б впливали на здатність системи захоронення виконувати передбачені функції безпеки протягом визначеного проектом періоду часу або такими, що не дають змогу провести надійне моделювання довготривалих впливів системи захоронення РАВ.

4.8.2. Характеристики майданчика поверхневого (приповерхневого) сховища мають обмежувати накопичення води на майданчику, запобігати затопленню або підтопленню внаслідок атмосферних опадів, сніготанення, аварій на гідротехнічних спорудах тощо. Перевага надається майданчикам, геоморфологічні і гідрологічні характеристики яких знижують можливість затоплення.

4.8.3. Поверхневі процеси на майданчику геологічного сховища не повинні відбуватися з такими інтенсивністю та частотою, які б порушували безпеку будівництва і експлуатації поверхневих споруд геологічного сховища.

4.9. Метеорологічні характеристики

4.9.1. При виборі майданчика враховується можливість виникнення екстремальних метеорологічних подій (аномальні атмосферні опади, урагани, смерчі, грози, пилові та піщані бурі тощо), які можуть негативно вплинути на безпеку системи захоронення.

4.9.2. Наслідки екстремальних метеорологічних подій на майданчику поверхневого (приповерхневого) сховища не повинні призводити до порушення цілісності інженерних бар'єрів на етапах експлуатації, закриття та після закриття сховища протягом не менше ніж 300 років.

4.9.3. Для району розміщення сховища оцінюють також можливі зміни клімату та наслідки таких змін (зледеніння, зміни напрямків руху підземних вод, трансгресія моря тощо) для забезпечення довгострокової безпеки.