З метою вдосконалення національної системи сертифікації авіаційної техніки та приведення її у відповідність з міжнародними стандартами згідно зі статтею 5 Повітряного кодексу України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.97 N 1095 "Про сертифікацію авіаційної техніки та її компонентів"

1. Затвердити Положення про Головний перелік мінімального обладнання - Авіаційні правила України, частина 1 (далі - Положення), що додаються.

2. Державному департаменту авіаційного транспорту (Шкатюк А.Г.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Довести зазначене Положення до відома структурних підрозділів Державного департаменту авіаційного транспорту, підприємств, організацій, установ, що виконують розробку, виробництво, експлуатацію, технічне обслуговування, ремонт та модифікацію зразків авіаційної техніки, та експлуатантів.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра А.Ф.Демиденка.

1.1. Це Положення розроблено відповідно до Стандартів та рекомендованої практики (SARP) Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), що включені в Додаток 6 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію - "Експлуатація повітряних суден", з метою адаптації нормативно-правової бази цивільної авіації України до відповідних стандартів Європейського Союзу.

1.2. Положення поширюється і є обов'язковим для українських розробників експлуатаційно-технічної документації типу повітряного судна, яка регламентує його експлуатацію.

1.3. Положення встановлює вимоги щодо розробки і змісту Головного переліку мінімального обладнання та його схвалення.

1.4. Головний перелік мінімального обладнання (ГПМО/MMEL) є основним документом, що стосується конкретного типу повітряного судна. Він визначає прилади або частину обладнання, у разі непрацездатності яких або невиконання ними частини передбачених функцій може бути дозволена тимчасова експлуатація повітряного судна із забезпеченням необхідного рівня безпеки польотів та вимог щодо підтримання льотної придатності. Тимчасова експлуатація повітряного судна забезпечується конструктивними надлишками та/або наявністю специфічних експлуатаційних операцій і операцій з технічного обслуговування.

1.5. Під час розроблення Положення використовувались такі документи:

Авіаційні правила "JAR - MMEL/MEL", розроблені Об'єднаними авіаційними владами Європи (JAA);

Авіаційні правила МАК з питань нормування льотної придатності цивільної авіаційної техніки (частини 21, 23, 25, 27, 29).

2.1. Терміни

Відмова - подія, що полягає в порушенні працездатного стану обладнання повітряного судна (далі - ПС), при якому його характеристики та показники не відповідають установленим характеристикам та не виконують призначених йому функцій.

Непрацездатність - стан, при якому значення хоча б одного параметра, що характеризує здатність обладнання ПС виконувати задані функції, не відповідає вимогам нормативно-технічної документації.

Головний перелік мінімального обладнання (далі - ГПМО/MMEL) - перелік обладнання для конкретного типу ПС, несправність якого дозволяє експлуатацію ПС протягом установленого періоду.

Додаток до Головного переліку мінімального обладнання - документ, який розробляється для ПС, що імпортується в Україну за спеціальними технічними вимогами України, які стосуються типової конструкції, та доповнює ГПМО ПС, схвалений повноважною авіаційною владою країни розробника.

Заявник - організація, яка направила в Укравіатранс заявку на схвалення ГПМО, додатка до ГПМО або змін до ГПМО.

Льотна придатність - характеристика зразка авіаційної техніки, яка забезпечується реалізацією норм льотної придатності в її конструкції та льотно-технічних характеристиках.

Обладнання - системи, комплектуючі вироби, прилади та інші компоненти обладнання.

Підрозділ з нагляду за типовою конструкцією авіаційної техніки - структурний підрозділ Укравіатрансу (Управління сертифікації типу авіаційної техніки та її виробництва).

Розробник - організація, що розробляє авіаційну техніку, уносить зміни до неї та відповідає за її типову конструкцію.

Спеціальні експлуатаційні операції - додатково визначені експлуатаційні вимоги, які повинні бути виконані протягом визначеного терміну експлуатації ПС з непрацездатним обладнанням, зазначеним у ГПМО.

Спеціальні операції технічного обслуговування - додатково визначені вимоги технічного обслуговування, які повинні бути виконані протягом установленого терміну експлуатації ПС з непрацездатним обладнанням, зазначеним у ГПМО.

2.2. Скорочення

АП - авіаційні правила.

ГПМО - Головний перелік мінімального обладнання.

ЕТД - експлуатаційно-технічна документація.

M - спеціальні операції технічного обслуговування.

НЛП - норми льотної придатності.

НЛГС - норми льотної придатності ПС.

О - спеціальні експлуатаційні операції.

ПС - повітряне судно.

УУП - ускладнення умов польоту.

3.1. Призначенням ГПМО є розширення умов експлуатації ПС, яке не зменшує рівня льотної придатності, що встановлений при схваленні типової конструкції ПС. Аркуш основного змісту ГПМО наведений в додатку 1.

3.2. Експлуатація ПС з непрацюючим обладнанням дозволяється тільки за умов правильного аналізу відмовобезпеки та вірогідності виникнення особливої ситуації для кожного обладнання ПС з метою забезпечення підтримання необхідного рівня льотної придатності. У разі прийняття рішення розробником ПС щодо експлуатації ПС з непрацездатним обладнанням термін експлуатації ПС при цьому має бути обгрунтовано мінімізований.

3.3. Для забезпечення необхідного рівня льотної придатності ПС, що регламентується НЛП, розробником ПС використовується необхідне резервування функціональних систем. Таке резервування дає змогу протягом установленого терміну продовжувати експлуатацію ПС при відмові деякого обладнання, якщо інші системи та обладнання (у тому числі взаємозалежні), що функціонують нормально, дають змогу безпечно продовжувати політ без зниження рівня льотної придатності, який регламентовано відповідними НЛП, за умов виконання встановлених спеціальних експлуатаційних операцій, інших умов та обмежень.

3.4. ПС мають резервування та надлишки в своїх системах для забезпечення відповідності мінімальним стандартам льотної придатності щодо відмовобезпеки з розрахунковим запасом. ПС мають установлені прилади та обладнання, які не використовуються для забезпечення безпеки польотів при експлуатації в окремих експлуатаційних умовах або призначені для підвищення комфортності. Наприклад: освітлювальне обладнання, яке не вимагається для польотів у візуальних метеорологічних умовах, кухонне обладнання тощо.

3.5. Укравіатрансом визначається за допомогою схвалення ГПМО обладнання ПС, яке може бути несправним у відповідних умовах польоту. У такому разі політ не може виконуватись за умов виходу з ладу інших систем та обладнання, окрім зазначених у ГПМО.

3.6. ГПМО дає змогу безпечної експлуатації ПС з непрацюючими системами та обладнанням у рамках контрольованої та обгрунтованої програми проведення заміни обладнання.

3.7. Розробник забезпечує вимогу, щоб жоден політ не починався при виході з ладу багатьох зазначених у ГПМО компонентів обладнання ПС до тих пір, доки не буде встановлено, що будь-який взаємний зв'язок між цими системами або компонентами не призведе до зниження рівня безпеки польоту нижче, ніж встановлено відповідними НЛП.

3.8. Під час експлуатації з відмовленим обладнанням для визначення можливості забезпечення достатнього рівня безпеки польоту ураховується імовірність додаткових відмов обладнання. При створенні ГПМО не дозволяється відступати від вимог, які наведені в Керівництві з льотної експлуатації ПС і стосуються порядку дій в особливій ситуації, або інших вимог з льотної придатності, якщо Укравіатрансом або Керівництвом з льотної експлуатації не передбачене інше.

3.9. Обладнання, що визначене непрацездатним, у разі потреби має позначатись відповідними пояснювальними табличками. Таке обладнання або його компоненти вказуються у бортовому журналі ПС для інформування льотного складу та персоналу з технічного обслуговування.

3.10. Для конкретної системи або компонента обладнання, які визначені ГПМО як непрацездатні, потрібно:

- установити порядок їх технічного обслуговування до початку відльоту з метою відключення або ізоляції даної системи або компонента обладнання;

- розробити, за необхідністю, відповідний порядок дій льотного екіпажу при відмові зазначеного обладнання.

4.1. Порядок складання ГПМО визначає загальні вимоги до:

- видів експлуатації;

- збігу відмов;

- операцій з експлуатації та технічного обслуговування;

- термінів поновлення;

- схвалення ГПМО;

- змін до ГПМО;

- форми та мови ГПМО.

ГПМО визначає обладнання, яке протягом установленого цим документом терміну експлуатації ПС може бути непрацездатним за умов:

позитивних результатів аналізу щодо відмовобезпеки, який зроблено на підставі відповідних вимог з льотної придатності (НЛГС, АП-23, АП25, АП-29, АП-27);

рівня резервування;

виконання відповідних спеціальних операцій з експлуатації та технічного обслуговування;

визначених умов та обмежень експлуатації ПС.

4.2. Експлуатація ПС з непрацюючим обладнанням, включаючи збіг відмов, не повинна призводити до виникнення ситуації, гіршої за ускладнення умов польоту (УУП).

4.3. У разі виникнення протиріччя між положеннями ГПМО та положеннями існуючих Директив льотної придатності або інших обов'язкових вимог приймаються вимоги останніх.

4.4. Усе обладнання, яке має відношення до льотної придатності та не включене в ГПМО, повинно бути працездатним для продовження експлуатації ПС.

4.5. Умови включення обладнання в ГПМО повинні відповідати вимогам пунктів 4.1; 4.2; 4.3.

4.6. Обладнання, непрацездатність якого не загрожує безпеці польотів, таке як кухня, обладнання для підвищення комфорту пасажирів тощо, у ГПМО не вноситься.