1. Цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні", "Про освіту", "Про вищу освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання".

2. Цим Порядком визначаються правові та організаційні засади визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав (далі - документи про освіту), з метою забезпечення прав громадян, які здобули освіту в навчальних закладах інших держав, на продовження навчання та провадження професійної діяльності відповідно до законодавства України.

3. Визнання і встановлення еквівалентності в Україні іноземних документів про освіту (далі - визнання) здійснюються за рішенням МОНмолодьспорту України, яким підтверджується право власника таких документів на продовження навчання або працевлаштування за фахом в Україні.

4. Цей Порядок поширюється на іноземні документи про освіту, що містять інформацію про набуття власником документів певного освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку:

а) видані навчальними закладами, що визнані в системі освіти держави, якій належить навчальний заклад, та держави, на території якої провадиться освітня діяльність цього навчального закладу;

б) отримані за навчальними програмами (планами), що визнані в системі освіти держави, якій належить навчальний заклад, та держави, на території якої провадиться освітня діяльність цього навчального закладу.

5. Документи про освіту, що не потребують визнання:

документи громадян колишнього СРСР, видані до 15 травня 1992 року (на підставі Угоди про співробітництво в галузі освіти (Ташкент, 1992).

6. Документи про освіту, що не підлягають визнанню:

а) документи, видані навчальними закладами, які не є офіційно визнаними (акредитованими) в системі освіти держави, якій вони належать;

б) документи, видані філіями навчальних закладів, якщо такі філії не є офіційно визнаними (акредитованими) в системі освіти держави, на території якої вони провадять освітню діяльність;

в) документи, які не містять інформації про здобуття власником документів певного освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку, за якими йому надаються академічні та (або) професійні права (продовження навчання та (або) працевлаштування за фахом);

г) документи, які неправомірно видані навчальним закладом іншої держави;

ґ) документи, що є неавтентичними;

д) документи, що не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий в державі, якій належить навчальний заклад;

е) документи, видані в результаті навчання за програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним освітнім або освітньо-кваліфікаційним рівнем та (або) напрямом підготовки (спеціальності, кваліфікації) системи освіти України;

є) документи, що не визнаються в державі, якій належить навчальний заклад;

ж) документи, що не містять достатньої інформації щодо змісту навчальної програми, що унеможливлює встановлення еквівалентності присвоєних за цими документами кваліфікацій освітньому або освітньо-кваліфікаційному рівню системи освіти України.

7. При здійсненні процедури визнання документів про вищу освіту МОНмолодьспорт України зобов'язаний:

а) пересвідчитися в автентичності та правомірності видачі поданих для визнання документів про освіту;

б) встановити еквівалентність кваліфікації, зазначеної в документі про освіту, відповідному освітньому або освітньо-кваліфікаційному рівню системи освіти України;

в) визначити рівноцінність академічних та (або) професійних прав, що надаються власнику документа про освіту (в тому числі про фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку) в державі, де виданий документ, правам, які надаються при отриманні відповідної освіти в Україні.

При здійсненні процедури визнання документів про загальну середню освіту МОНмолодьспорту України зобов'язане пересвідчитися в автентичності та правомірності видачі поданих для визнання документів про освіту, а також визначити рівноцінність академічних прав, що надаються власнику документа про освіту в державі, де виданий документ, правам, які надаються при отриманні відповідної освіти в Україні.

8. Визнання здійснюється за заявою громадянина (далі - заявник).

Заявником може бути власник іноземних документів про освіту або інша особа, яка представляє його інтереси з питань визнання, на підставі нотаріально оформленої довіреності.

Для неповнолітніх осіб заявником може бути їх законний представник.

9. Заявник (законний представник) подає такі документи:

а) засвідчені в нотаріальному порядку копію та переклад українською мовою іноземного документа про освіту (за необхідності - пред'явлення оригіналу);

б) засвідчені в нотаріальному порядку копію та переклад додатка до іноземного документа про освіту, а також інших документів, які містять інформацію про зміст навчальної програми (за необхідності - пред'явлення оригіналів);

в) копії документів про попередню вищу або професійну освіту за наявності такої освіти та засвідчений в нотаріальному порядку переклад (за необхідності).

Автентичність зазначених документів має бути засвідчена в країні їх видачі у спосіб, який офіційно застосовується в цій країні для такого засвідчення (для країн - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), - проставлення штампа "Apostille");

г) копії документів, що засвідчують особу заявника та власника документа про освіту;

ґ) заяву встановленого зразка;

д) заяву (згоду) власника документів про освіту на обробку його персональних даних;

е) документ банківської установи про оплату за адміністративну послугу з визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту або копію документа, що підтверджує право на звільнення від оплати.