Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1057 "Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади та Служба безпеки України здійснюють функції технічного регулювання" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Технічний регламент назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів, що додається.

2. Департаменту технічного регулювання та метрології в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності одночасно з втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 13 "Про затвердження Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів", але не раніше дня офіційного опублікування цього наказу.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Торгового представника України Качку Т.А.

1. Цей Технічний регламент установлює правила щодо використання назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів, правила щодо етикетування або маркування текстильних виробів, які містять нетекстильні частини тваринного походження, та правила, які стосуються визначення сировинного складу текстильних виробів шляхом кількісного аналізу двокомпонентних та трикомпонентних сумішей текстильних волокон, з метою покращення функціонування внутрішнього ринку та надання достовірної інформації споживачам.

Цей Технічний регламент розроблено на основі Регламенту (ЄC) 1007/2011 Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2011 року про назви текстильних волокон та відповідне етикетування та маркування волокнистого складу текстильних виробів та скасування Директиви Ради 73/44/ЄЕС та Директив 96/73/ЄC і 2008/121/ЄС Європейського Парламенту та Ради.

2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на текстильні вироби в разі їх надання на ринку, та на вироби, які для цілей цього Технічного регламенту вважаються текстильними виробами:

1) вироби, до складу яких входить не менше ніж 80 % текстильних волокон;

2) меблі, парасольки та сонцезахисні тенти, до складу яких входить не менше ніж 80 % текстильних компонентів;

3) текстильні компоненти, за умови, що вони становлять не менше 80 % за масою верхніх шарів або покриття:

верхній шар багатошарового покриття для підлоги;

чохли для матраців;

покриття для туристичних товарів;

4) текстильні матеріали, що входять до складу інших виробів та становлять їх невід’ємну частину, якщо зазначено їх склад.

3. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

текстильні вироби, виготовлені фізичними особами, які працюють вдома (надомниками) на підставі трудового договору або юридичними особами, що виконують роботи з пошиття з давальницької сировини без передачі їм права власності;

текстильні вироби, що виготовляються за індивідуальним замовленням самозайнятими фізичними особами.

4. У цьому Технічному регламенті терміни вживаються в таких значеннях:

етикетування - нанесення необхідної інформації на текстильний виріб шляхом прикріплення етикетки;

етикетування на пакованні - використання єдиної етикетки для кількох текстильних виробів або компонентів;

маркування - зазначення необхідної інформації безпосередньо на текстильному виробі шляхом нашивання, вишивання, друкування, тиснення або будь-якої іншої технології нанесення;

наявний розмір - ширина для плаского, товщина для об’ємного складеного, сплюснутого, стиснутого, скрученого текстильного волокна або середнє значення, якщо текстильне волокно має неоднорідну структуру;

нормована (кондиційна) вологість - значення поглинання вологи, яке використовується при обчисленні відсотка компонентів волокна на основі чистої сухої маси з коригуванням на зазначені фактори;

одноразовий виріб - текстильний виріб, призначений для одноразового використання або використання протягом обмеженого часу та не призначений для подальшого застосування;

підкладка - окремий компонент, що використовується для виготовлення одягу та інших виробів, який складається з одного шару або кількох шарів текстильного матеріалу, з’єднаних із виробом одним або кількома краями;

сторонні волокна - інші волокна, що не зазначені на етикетці або маркуванні;

текстильне волокно - будь-яке з таких визначень:

частина матеріалу, що характеризується гнучкістю, тонкістю та високим коефіцієнтом співвідношення довжини до максимального поперечного перерізу, що робить її придатною для застосування в текстильній промисловості;

гнучкі частини матеріалу пласкі чи об’ємні, наявний розмір яких не перевищує 5 мм, а також смужки, вирізані з більш широких стрічок або плівок, виготовлених із речовин, які використовуються для виробництва волокон, класифікація яких визначена в додатку 1 до цього Технічного регламенту, та які є придатними для застосування в текстильній промисловості;

текстильний компонент - частина текстильного виробу з ідентифікованим умістом волокна;

текстильний виріб - будь-яка сировина, напівфабрикати або готові вироби ручного чи промислового виготовлення, які складаються виключно з текстильних волокон, незалежно від комплектації та використання.

У цьому Технічному регламенті терміни "введення в обіг", "надання на ринку", "виробник", "імпортер", "уповноважений представник", "суб’єкти господарювання", "гармонізований європейський стандарт" уживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"; терміни "державний ринковий нагляд" та "орган державного ринкового нагляду" - у значенні, наведеному в Законі України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; термін "ланцюг постачання продукції" - у значенні, наведеному в Законі України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

5. Текстильні вироби можуть бути надані на ринку лише за умови, що такі вироби мають етикетки, промарковані або супроводжуються документами, згідно з вимогами цього Технічного регламенту.

1. Для опису складників сировинного складу текстильних виробів на етикетках та маркуванні текстильних виробів повинні використовуватися тільки ті назви текстильних волокон, що визначені в додатку 1 до цього Технічного регламенту.

2. Використання назв текстильних волокон, визначених у додатку 1 до цього Технічного регламенту, повинно бути закріплено за текстильними волокнами, які відповідають опису, визначеному в цьому додатку.

Назви текстильних волокон, зазначені в додатку 1 до цього Технічного регламенту, не повинні використовуватися для позначення інших волокон незалежно від того, чи вони вживаються самостійно або як корінь слова чи як прикметник.

Термін "шовк" не може використовуватися для позначення форми або особливого виготовлення неперервної нитки прядінням волокон.

2. Тільки текстильні вироби, виготовлені виключно з одного волокна, можуть мати етикетку або бути марковані як "100 %", "однорідні" або "повністю".

Такі або аналогічні терміни не можуть бути використані для інших текстильних виробів.

2. Як виняток до пункту 3 глави 3 цього розділу текстильний виріб, що містить не більше ніж 2 % інших волокон від маси готового виробу, також може розглядатися як виріб, що виготовлений виключно з одного волокна, за умови, що ця кількість є обґрунтованою з технічних причин за належної виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

Текстильний виріб, який пройшов процес кардного чесання, може також розглядатись як виключно складений з того ж самого волокна, якщо він містить не більше 5 % умісту інших волокон від маси готового виробу, за умови, що така кількість є обґрунтованою з технічних причин за належної виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

1. Текстильний виріб може мати етикетку або маркування з позначкою "рунна вовна" або "виріб з чистої вовни", якщо він складається виключно з вовняної пряжі, що раніше не входила до складу готового виробу та не піддавалася будь-яким процесам прядіння та/або валяння, крім тих, які необхідні для виготовлення такого виробу, та яка не була пошкоджена в результаті обробки або використання.

2. Як виняток до пункту 1 цієї глави позначення "рунна вовна" або "вироби з чистої вовни" можуть бути використані для опису вовни, що міститься в суміші з текстильного волокна, у разі якщо:

уся вовна, що міститься в такій суміші, відповідає вимогам, зазначеним у пункті 1 цієї глави;

уміст такої вовни становить не менше ніж 25 % загальної маси суміші;

кардна суміш, вовна змішується лише з одним іншим волокном.

Зазначається повний відсотковий вміст складників такої суміші.

3. Масова частка сторонніх волокон у виробах, зазначених у пунктах 1, 2 цієї глави, а також вироби з вовни, які пройшли процес кардування, не повинна становити більш як 0,3 % від маси готового виробу, за умови, що ця кількість є обґрунтованою з технічних причин за належної виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

1. Текстильний виріб повинен мати етикетку або маркування з назвою та відсотком за масовою часткою всіх складових волокон у порядку зменшення маси.

2. Як виняток до пункту 1 цієї глави і до пункту 2 глави 2 цього розділу волокно, частка якого становить не більш як 5 % загальної маси текстильного виробу, або волокна, частка яких у сукупності становить не більш як 15 % загальної маси текстильного виробу, якщо вони не можуть бути легко визначені на момент виготовлення, можна позначати терміном "інші волокна" безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

3. Вироби, що становлять основу зі 100 % бавовни і уток із 100 % льону, в яких маса частки льону становить не менше ніж 40 % загальної маси неапретованої тканини, може мати назву "бавовняно-льняна тканина", яка повинна містити слова "100 відсотків бавовняної основи" і "100 відсотків льняного утоку".

4. Як виняток до пункту 1 глави 1 цього розділу для текстильних виробів, сировинний склад яких важко визначити під час їх виготовлення, на етикетці або маркуванні може бути використаний термін "змішані волокна" або "невизначений сировинний склад".

5. Як виняток до пункту 1 цієї глави волокна, які ще не зазначені в додатку 1 до цього Технічного регламенту, можуть бути позначені терміном "інші волокна" безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

1. Видимі ізольовані волокна, які мають виключно декоративне призначення і частка яких становить не більш як 7 % маси готового виробу, не повинні враховуватися в сировинному складі текстильних виробів, передбачених главами 2, 4 цього розділу.

2. Металізовані волокна та інші волокна, які застосовуються для отримання антистатичного ефекту та частка яких становить не більше як 2 % маси готового виробу, не повинні враховуватися в сировинному складі текстильних виробів, передбачених главами 2, 4 цього розділу.

3. Для виробів, зазначених у пункті 3 глави 4 цього розділу, відсотки, визначені в пунктах 1, 2 цієї глави, розраховуються за масою основи та масою утоку окремо.

1. Будь-який текстильний виріб, що складається з двох або більше текстильних компонентів, які мають різний сировинний склад текстильних виробів, повинен мати етикетку або маркування із зазначенням вмісту складників сировинного складу кожного текстильного компонента.

2. Етикетування або маркування, зазначені в підпункті 1 цього пункту, не є обов’язковими для текстильних компонентів у разі, якщо такі компоненти не є основною підкладкою та якщо вміст таких компонентів становить не більш як 30 % загальної маси текстильного виробу.

3. Якщо два або більше текстильних виробів є однаковими за структурою волокна та утворюють один виріб, вони можуть мати лише одну етикетку або маркування.

1. Наявність у текстильних виробах нетекстильних частин тваринного походження позначається терміном "Містить нетекстильні частини тваринного походження" на етикетці або маркуванні виробів, що містять такі частини, щоразу при наданні їх на ринку.

2. Етикетування або маркування повинно бути зрозумілим для споживача і не вводити його в оману.

Уміст складників сировинногоскладу текстильних виробів, визначених у додатку 2 до цього Технічного регламенту, необхідно зазначати згідно з положеннями про етикетування та маркування, викладеними в цьому додатку.

1. Текстильні вироби при наданні на ринку повинні мати етикетки або маркування з умістом складників сировинного складу текстильного виробу.

Етикетування та маркування текстильних виробів повинно бути надійним, легко розбірливим, видимим і доступним, а етикетка надійно прикріплена.

2. Як виняток до пункту 1 цієї глави етикетки або маркування можуть бути замінені або доповнені супровідними документами в разі, якщо вироби постачаються суб’єктам господарювання в межах ланцюга постачання продукції або в рамках державного замовлення відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

3. Назви текстильних волокон та описи складників сировинного складу, зазначені в главах 1-4 цього розділу, повинні бути чітко зазначені в супровідних документах відповідно до пункту 2 цієї глави.

Не повинні використовуватись абревіатури, крім автоматизованого процесу кодування або якщо є абревіатури, визначені в міжнародних стандартах, за умови, що є пояснення в супровідному документі.

1. Під час введення в обіг текстильного виробу виробник повинен забезпечити наявність етикетки або маркування та достовірність інформації, що міститься в них. Якщо виробник не є резидентом України, імпортер повинен забезпечити наявність етикетки або маркування та достовірність інформації, що міститься в них.

2. Для цілей цього Технічного регламенту уповноважений представник вважається виробником, якщо він вводить в обіг вироби під своїм найменуванням чи торговельною маркою (знаком для товарів і послуг), прикріплює свою етикетку або змінює її зміст.

3. При наданні на ринку текстильного виробу уповноважений представник забезпечує наявність належного етикетування або маркування текстильних виробів, передбачених цим Технічним регламентом.

4. Суб’єкти господарювання, зазначені в пунктах 1-3 цієї глави, забезпечують при наданні на ринку неможливість переплутання назв текстильних волокон і опису складників сировинного складу текстильного виробу, як це передбачено цим Технічним регламентом.

1. При наданні на ринку текстильного виробу описи вмісту складників сировинного складу, зазначені в главах 1-4 цього розділу, повинні бути наведені в каталогах та проспектах, на пакованні, етикетці та маркуванні таким чином, щоб вони були легко розбірливими, видимими, чіткими та надруковані в уніфікований спосіб з огляду на їх розмір, стиль та шрифт. Ця інформація повинна бути надана споживачеві перед покупкою, ураховуючи випадки, коли покупка здійснюється за допомогою електронних засобів.

2. Торговельна марка або назва підприємства зазначається безпосередньо до чи після опису вмісту складників сировинного складу текстильного виробу, зазначеного в главах 1-4 цього розділу.

Якщо торговельна марка або назва підприємства містить самостійно, як корінь чи прикметник, одну з назв текстильних волокон, визначених у додатку 1 до цього Технічного регламенту, або назву, яку можна сплутати з ними, така торговельна марка або назва підприємства повинна бути зазначена безпосередньо до чи після опису вмісту складників сировинного складу текстильного виробу, зазначених у главах 1-4 цього розділу.

Іншу інформацію необхідно зазначати завжди окремо.

3. Інформація на етикетуванні або маркуванні зазначається державною мовою.

Для бобін, котушок, мотків, клубків або будь-яких інших невеликих обсягів пряжі для шиття, штопання та вишивання необхідно застосовувати до етикетування на пакованні, зазначеному в пункті 3 глави 12 цього розділу. У разі коли ці продукти продають окремо, вони можуть мати етикетку або бути промарковані державною мовою відповідно до закону про порядок застосування мов за умови, що вони також мають маркування.

1. Правила, установлені в главах 6, 9-11 цього розділу, мають винятки, передбачені в пунктах 2-4 цієї глави.

2. Не потребують зазначень назви текстильних волокон або складників сировинного складу на етикетці або маркуванні текстильних виробів, визначені в додатку 3 до цього Технічного регламенту.

Якщо торговельна марка або назва підприємства містить самостійно, як корінь чи як прикметник, одну з назв текстильних волокон, визначених у додатку 1 до цього Технічного регламенту, або назву, яку можна сплутати з ними, необхідно застосовувати глави 6, 9-11 цього розділу.

3. Якщо текстильні вироби, наведені в додатку 4 до цього Технічного регламенту, є однакові за типом та сировинним складом, вони можуть бути надані на ринку разом з прикріпленим до паковання ярликом, на якому зазначається сировинний склад текстильних виробів.

4. Сировинний склад текстильних виробів, які продаються на метраж, може зазначатися на відрізі або на рулоні, що надається на ринку.

5. Текстильні вироби, зазначені в пунктах 3, 4 цієї глави, надаються на ринку таким чином, щоб сировинний склад цих виробів був відомий кожному покупцеві в ланцюгу постачання продукції, включно зі споживачем.

Органами державного ринкового нагляду здійснюються перевірки відповідності сировинного складу текстильних виробів відповідно до наданої інформації щодо складу волокна цих виробів відповідно до цього Технічного регламенту.

1. З метою визначення сировинного складу текстильних виробів, перевірки, зазначені в главі 1 цього розділу, проводяться згідно з додатком 5 до цього Технічного регламенту або національних стандартів, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам, які зазначені в цьому додатку.

2. При визначенні сировинного складу текстильних виробів, визначених у главах 2-4 розділу II, позиції, визначені в додатку 6 до цього Технічного регламенту, не враховуються.

3. Сировинний склад текстильних виробів, зазначений у главах 2-4 розділу II, визначається шляхом застосування сухої маси кожного волокна відповідно до значення нормованої (кондиційної) вологості, установленого в додатку 7 до цього Технічного регламенту, після вилучення елементів, зазначених у додатку 6 до цього Технічного регламенту.

6. Лабораторіями, відповідальними за випробування змішаних текстильних матеріалів, для яких немає єдиного методу аналізу, визначається сировинний склад таких сумішей та вноситься до протоколу випробувань отриманий результат, використаний метод та його рівень точності.

1. З метою встановлення сировинного складу текстильних виробів застосовуються допустимі відхилення, установлені в пунктах 2-4 цієї глави.

2. Як виняток до пункту 3 глави 3 розділу II наявність сторонніх волокон у складі волокна, що надається відповідно до глави 4 розділу II не потребує зазначення, якщо відсоток сторонніх волокон становить менше 2 % від загальної маси текстильного виробу за умови, що така кількість є обґрунтованою з технічних причин за належної виробничої практики та не є результатом систематичного додавання; або 5 % від загальної маси для текстильних виробів, які пройшли процес кардного чесання за умови, що ця кількість є обґрунтованою з технічних причин за належної виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

3. Допускається виробниче відхилення в розмірі 3 % між зазначеним сировинним складом текстильних виробів відповідно до глави 4 розділу II та відсотком, отриманим у результаті аналізу, проведеного відповідно до глави 2 цього розділу, щодо загальної маси волокна, зазначеного на етикетці або маркуванні.

Таке допустиме відхилення також застосовується до:

волокон, які можуть бути позначені терміном "інші волокна" відповідно до глави 4 розділу II;

відсотка вовни, зазначеного в абзаці третьому пункту 2 глави 3 розділу II.

З метою аналізу допустимі відхилення розраховуються окремо. Загальна маса, яка враховується під час розрахунку допустимих відхилень, зазначених у цьому пункті, повинна дорівнювати масі волокон готового виробу, за винятком маси будь-яких сторонніх волокон, виявлених при застосуванні допустимого відхилення, зазначеного в пункті 2 цієї глави.

4. Сукупне застосування допустимих відхилень, зазначених у пунктах 2, 3 цієї глави, дозволяється лише за умови, що будь-які сторонні волокна, виявлені в результаті аналізу, під час застосування допустимого відхилення, зазначеного в пункті 2 цієї глави, мають той самий хімічний склад, як один або декілька з волокон, зазначених на етикетці або маркуванні.

1. Пов’язки, що підтримують рукав.

2. Ремінці для годинників з текстильних матеріалів.

3. Етикетки та емблеми.

4. Кухонні прихватки з наповнювачем, виготовлені з текстильних матеріалів.

5. Чохли для кофейників.

6. Чохли для чайників.

7. Нарукавники.

8. Муфти, крім виготовлених із ворсових тканин.

9. Штучні квіти.

10. Подушечки для голок.

11. Канва з нанесеним рисунком.

12. Текстильні вироби, що є ґрунтовими та підкладковими для полотна, а також підсилювачами жорсткості.

13. Виготовлені текстильні вироби, що були в ужитку, якщо вони явно зазначені як такі.

14. Гетри.

15. Інші, ніж нові упаковки, що продаються як такі.

16. Галантерейні товари та шорні вироби з текстильних матеріалів.

17. Туристичні вироби з текстильних матеріалів.

18. Вишиті вручну гобелени і матеріали для їх виготовлення, включаючи нитки для вишивання, що продаються окремо від канви і спеціально призначені для використання в таких гобеленах.

19. Застібки "блискавки".

20. Ґудзики і пряжки, обтягнуті текстильними матеріалами.

21. Обкладинки для книг з текстильних матеріалів.

22. Іграшки з текстильних матеріалів.

23. Текстильні частини взуття.

24. Підставки столові, що мають кілька компонентів із площиною поверхні не більше ніж 500 см-2.

25. Прихватки та серветки.

26. Текстильний декор для пасхальних яєць.

27. Косметички.

28. Кисети для тютюну з текстильної тканини.

29. Футляри для окулярів, сигарет і сигар, запальничок та гребінців із текстильних матеріалів.

30. Чохли для мобільних телефонів та портативних медіа-плеєрів з поверхнею не більше ніж 160 см-2.

31. Спортивні захисні предмети, крім рукавиць, з текстильних матеріалів.

32. Несесери.

33. Сумки для предметів догляду за взуттям із текстильних матеріалів.

34. Вироби для поховання з текстильних матеріалів.

35. Вироби одноразового використання, крім вати.

36. Текстильні вироби, до яких застосовуються правила національної фармакопеї, та такі, що виготовляються згідно з цими правилами, неодноразові бандажі для медичного і ортопедичного використання та ортопедичні текстильні вироби в цілому.

37. Текстильні вироби, включаючи троси, канати та шпагати, з урахуванням пункту 12 додатка 4 до Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів, зазвичай призначені:

для використання як компонентів обладнання під час виготовлення та обробки товарів;

для застосування в машинах, установках (наприклад, для опалення, кондиціонування повітря або освітлення), побутових та інших приладах, автомобілях та інші транспортних засобах, або для їх експлуатації, технічного обслуговування чи оснащення, крім брезентових тентів та текстильних аксесуарів для моторних транспортних засобів, що продаються окремо від транспортного засобу.

38. Текстильні вироби для захисту та безпеки, а саме: рятувальні пояси, парашути, рятувальні жилети, рятувальні жолоби, протипожежні пристрої, куленепробивні жилети та спеціальний захисний одяг (наприклад, для захисту від вогню, хімічних речовин тощо).

39. Надувні споруди (наприклад, спортивні зали, виставкові стенди або складські приміщення), до яких додається інформація про їх експлуатаційні якості та технічні характеристики.

40. Вітрила.

41. Одяг для тварин.

42. Прапори та знамена.

1. Покриття для підлоги.

2. Ганчірки для прибирання.

3. Кайми та оздоблення.

4. Позументи.

5. Ремені.

6. Підтяжки.

7. Пояси для панчіх та підв’язки.

8. Шнурки для туфель і черевиків.

9. Стрічки.

10. Еластична тасьма.

11. Нове паковання, що продається як таке.

12. Пакувальна мотузка та сільськогосподарські мотузки; мотузки, снасті та канатні вироби, крім зазначених у пункті 37 додатка 3 до Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів*.

13. Підставки під гарячі предмети.

14. Носові хустинки.

15. Сіточки для пучка волосся та сітки для волосся.

16. Краватки та краватки-метелики для дітей.

17. Дитячі нагрудники, рукавиці-мочалки та махрові серветки для вмивання обличчя.

18. Нитки для шиття, штопання та вишивання, упаковані для роздрібного продажу.

19. Тасьми для занавісок, штор та жалюзі.

__________

* Для виробів, що підпадають під дію цього пункту і призначені для продажу відрізками, маркування повинно здійснюватися на котушці. Серед зазначених снастей та канатних виробів містяться, зокрема ті вироби, що використовуються в альпінізмі та водному спорті.

1. Сфера застосування.

У цьому розділі наводяться процедури отримання випробувальних зразків відповідного розміру для попередньої обробки для здійснення кількісного аналізу (тобто масою, що не перевищує 100 г) з об’єднаних лабораторних проб, а також для відбирання елементарних проб з випробувальних зразків, які були попередньо оброблені з метою видалення неволокнистих речовин-1.

2. У цьому розділі терміни вживаються в таких значеннях:

1) партія - це кількість матеріалу, яка оцінюється на основі результатів однієї серії випробувань. Вона може включати, наприклад, весь матеріал в одній доставці тканини; усю тканину, виготовлену з однієї сировини; партію вантажу пряжі, тюки або групи тюків з необробленого волокна;

2) об’єднана проба - це частина партії, що приймається як репрезентативна для всієї сировини та надається лабораторії. Розмір і властивості об’єднаної проби повинні бути достатніми, щоб подолати мінливість матеріалу партії та сприяти полегшенню випробувань в лабораторії-2;

3) випробувальний зразок - це та частина об’єднаної проби матеріалу, яка підлягає попередній обробці для видалення неволокнистих речовин та з якої беруться елементарні проби. Розмір і властивості випробувального зразка (точкової проби) повинні бути достатніми, щоб подолати мінливість матеріалу об’єднаної проби в цілому-3;

4) елементарна проба - це частина матеріалу, відібрана з випробувального зразка (точкової проби), яка необхідна для отримання індивідуального результату випробувань.

3. Принцип відбору випробувального зразка і елементарних проб. Випробувальний зразок відбирається таким чином, щоб він був репрезентативним для об’єднаної проби. Елементарні проби відбираються з випробувального зразка таким чином, щоб кожен з них був репрезентативним для випробувального зразка.

4. Відбирання зразків з незв’язаних між собою волокон:

1) неорієнтовані волокна.

Випробувальний зразок отримується шляхом довільного відбирання пучків з об’єднаної проби. Ретельно перемішуються всі волокна випробувального зразка за допомогою лабораторної кардної машини-4. Піддаються обробці волокна у вигляді нетканого полотна або суміші із незв’язних волокон і волокон, що налипають до обладнання, яке використовується для змішування. Потім відбираються елементарні проби пропорційно до відповідних мас з волокон у вигляді нетканого полотна або суміші з незв’язних волокон і волокон, що налипають до обладнання.

Якщо волокна залишаються неушкодженими після попередньої обробки, елементарні проби відбираються, як зазначено в підпункті 2 цього пункту. У разі якщо після попередньої обробки волокна пошкоджуються, кожна елементарна проба відбирається довільно, вилучаючи щонайменше 16 маленьких пучків відповідного та приблизно однакового розміру, які об’єднуються;

2) орієнтовані волокна (кардні, зв’язані волокна, пасми, сировина для прядіння).

З випадково відібраних частин об’єднаної проби поперечно відрізаються не менше 10 частин поперечних відрізків, кожен масою приблизно в один грам. Сформований таким чином випробувальний зразок піддається попередній обробці. Повторно поєднуються поперечні відрізки, укладаються поруч один біля одного, перерізаються таким чином, щоб узяти частину кожного з 10-ти відрізків та отримати елементарну пробу.

5. Відбір проб пряжі:

1) пряжа в пакуваннях або насипом.

Відбираються проби з усіх пакувань в об’єднану пробу.

Відділяються відповідні безперервні відрізки однакової довжини з кожного пакування вручну або шляхом намотування пасом пряжі з такою самою кількістю витків на мотовилі-5, або в інший спосіб. З’єднуються відрізки у вигляді окремої пасми або скручуються у вигляді канату, щоб сформувати випробувальний зразок, забезпечивши, щоб у пасмі або джгуті були відрізки однакової довжини з кожного пакування.

Випробувальний зразок піддається попередньому обробленню.

Відбираються елементарні проби з випробувального зразка шляхом розрізання пучка ниток однакової довжини з пасми або джгута, щоб проби містили всі нитки зразка.

Якщо довжина пряжі становить t, а кількість пакувань, вибраних з об’єднаної проби, є n, то для отримання випробувального зразка масою 10 г довжина пряжі, що вилучається з кожного пакування, є 10-6 / nt см.

Якщо величина nt є більшою ніж 2000, намотується важчий моток та розрізається впоперек у двох місцях для отримання (каната) пасми відповідної маси. Кінці будь-якого зразка у формі (каната) пасми повинні бути надійно зв’язані перед попередньою обробкою, а елементарні проби взяті з віддаленого місця перев’язки;

2) пряжа основи тканини.

Беруть випробувальний зразок шляхом відрізання з кінця основи відрізка довжиною не менше 20 см, у тому числі всі нитки основи, за винятком ниток пругу, які відкидаються. Зв’язується пучок ниток біля одного кінця. У разі якщо зразок є занадто великим для попередньої обробки в цілому, його ділять на дві або більше частини, кожна з яких зв’язується для попередньої обробки і об’єднується після того, як буде попередньо оброблена окремо. Береться елементарна проба, відрізається відповідна частина з кінця випробувального зразка, віддаленого від місця перев’язки, що містить усі нитки основи. Для основи з N ниток лінійною густиною t текс довжина елементарної проби масою один грам є 10-5 / Nt см.

6. Відбір проб тканини:

1) з об’єднаної проби, що складається з одного відрізка тканини, відрізається смужка по діагоналі з одного кута до іншого та видаляються кромки тканини. Ця смужка і є випробувальним зразком. Для отримання випробувального зразка масою x грам площа смужки повинна бути х10-4 / G см-2, де G - маса тканини в г/м-2.

Випробувальний зразок піддається попередній обробці, а потім розрізається смужка в поперечному напрямі на чотири рівні відрізки, які накладаються один на одний. Береться елементарна проба з будь-якої частини складеного матеріалу шляхом прорізання всіх шарів так, щоб кожна проба містила відрізок однакової довжини з кожного шару.

У разі якщо тканина має тканий малюнок, потрібно отримати ширину випробувального зразка, виміряну паралельно напрямку нитки основи, не меншу одного повтору малюнка нитки основи. Якщо умови виконані, а випробувальний зразок є занадто великим для обробки в цілому, він розрізається на рівні частини, проводиться попередня обробка для кожної окремої частини, які накладаються одна на одну; перед відбиранням елементарної проби потрібно переконатися, що відповідні частини малюнка не співпадають;

2) з об’єднаної проби, що складається з кількох відрізків, кожен відрізок обробляється, як зазначено в підпункті 1 цього пункту, і надається окремо кожен результат.

7. Відбір проб і готова продукція.

Об’єднана проба - це завершений або готовий виріб, або репрезентативна частка цілого.

У разі необхідності визначається відсоткова частка різних частин виробу, що не мають однакового складу волокна, щоб перевірити відповідність положенням глави 6 розділу II Технічного регламенту назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування вмісту складників сировинного складу текстильних виробів (далі - Технічного регламенту).

Відбирається випробувальний зразок сировини, що відповідає частині готового виробу, склад якого повинен бути зазначений на етикетці. Якщо виріб має кілька етикеток, відбираються випробувальні зразки з кожної частини виробу, що належать даному маркуванню.

У разі якщо виріб, склад якого має бути визначений, не є однорідним, може виникнути необхідність відібрати випробувальні зразки з кожної частини виробу та визначити відносні пропорції різних частин щодо всього виробу.

Потім розраховуються масові частки, ураховуючи відносні пропорції відібраних частин.

Випробувальні зразки піддаються попередній обробці.

Потім відбираються елементарні проби з попередньо оброблених випробувальних зразків.

8. Інформація щодо методів кількісного аналізу сумішей текстильних волокон.

Методи кількісного аналізу сумішей волокон базуються на двох основних процесах - ручному розділенню проби та хімічному розчиненню волокон.

Метод ручного розділення проби потрібно застосовувати в разі, якщо це технічно можливо. Він надає більш точніші результати, ніж хімічний метод, та може використовуватися для всіх текстильних виробів, складові волокна яких не є однорідними, наприклад, для ниток, що складаються з кількох елементів, кожен з яких складається лише з одного виду волокна або ниток, в яких волокно основи відрізняється від волокна утоку, або трикотажних полотен, виготовлених із ниток різних видів, що мають властивість розпускатися.

Методи хімічно-кількісного аналізу загалом ґрунтуються на вибірковому розчиненні окремих компонентів. Після видалення одного з компонентів нерозчинний залишок зважується, а частка розчинного компонента розраховується за втратою маси. У першій частині додатка наведена загальна інформація для аналізування цим методом усіх сумішей волокон, які розглядаються в цьому додатку, незалежно від їх складу. Зазначена інформація використовується разом з наступними окремими розділами додатка, які містять детальні процедури, що застосовуються до деяких сумішей волокон. У разі коли аналіз ґрунтується на принципі, іншому ніж вибіркове розчинення; детальна інформація наведена у відповідній главі.

Змішані волокна під час обробки та, меншою мірою, готові текстильні вироби можуть містити неволокнисті речовини (жири, віск, апрети або водорозчинні речовини), які присутні природно або додаються для полегшення процесів обробки. Ці неволокнисті речовини вилучаються перед здійсненням аналізу. У зв’язку з цим наведено метод видалення олив, жирів, воску та водорозчинних речовин.

Крім того, текстильні матеріали можуть містити смоли або інші речовини, які додаються для надання спеціальних властивостей. Така речовина, у тому числі барвники, у виняткових випадках, можуть перешкоджати дії реактиву на розчинний компонент та/або бути частково або повністю видалені реагентом. Отже, додана речовина може спричинити помилки і має бути видалена перед здійсненням аналізу зразка. У разі якщо неможливо видалити таку речовину, методи хімічно-кількісного аналізу, наведені в цьому додатку, не застосовуються.

Барвник у фарбованих тканинах вважається невід’ємною частиною волокна і не видаляється.

Аналізи проводяться на основі постійно сухої маси; для визначення постійно сухої маси наводиться відповідна процедура.

Результат отримується шляхом застосування до постійно сухої маси кожного волокна показників нормованої (кондиційної) вологості, наведених у додатку 7 до Технічного регламенту.

Перед початком будь-якого аналізу всі волокна, що є в суміші, повинні бути ідентифіковані. У деяких методах нерозчинний компонент суміші може бути частково розчинений у реагенті, який використовується для розчинення компонента(-ів), що здатний розчинятися.

У разі якщо це можливо, вибираються такі реагенти, які мають незначний вплив або не мають жодного впливу на нерозчинні волокна. Якщо відомо, що під час здійснення аналізу втрачається маса, то результат повинен бути скорегований, для цього наведено коригувальні коефіцієнти. Коригувальні коефіцієнти визначаються в кількох лабораторіях шляхом обробки волокон, очищених під час попередньої обробки, за допомогою відповідного реагенту, зазначеного в методі аналізування волокон, очищених під час попередньої обробки.

Ці коригувальні коефіцієнти застосовуються тільки до непошкоджених волокон, а в разі, якщо волокна були пошкоджені перед або протягом обробки, можуть застосовуватись інші коригувальні коефіцієнти. Зазначені процедури застосовуються для здійснення виняткових аналізів.

Проводиться щонайменше два аналізи на окремих елементарних пробах (ручне розділення проби і хімічне розчинення).

Для підтвердження результату, якщо це технічно можливо, рекомендується використовувати альтернативні методи, за допомогою яких спочатку розчиняється складова, що залишилась у стандартному методі.

1. Сфера застосування для кожного методу визначає до якого волокна застосовується цей метод.

2. Принцип дії.

Після ідентифікації компонентів суміші неволокнистий матеріал видаляється за допомогою відповідної попередньої обробки, а потім видаляється один з компонентів, як правило, за допомогою вибіркового розчинення-6. Нерозчинний залишок зважується, а частка розчинного компонента розраховується за втратою маси, крім випадків виникнення технічних труднощів, бажано розчиняти волокно, відносна частка якого є більшою, щоб таким чином отримати волокно, частка якого є меншою ніж залишок.

3. Матеріали та обладнання:

1) до приладів належать:

фільтрувальні тиглі та достатньо великі бюкси, щоб умістити такі тиглі, або будь-які інші прилади, які надають ідентичні результати;

вакуумна колба;

ексикатор, що містить силікагелевий самопокажчик;

вентильована шафа для висушування зразків при температурі 105 ± 3 °С;

аналітичні ваги з похибкою не більше 0,0002 г;

прилад для екстракції Сокслета або інший прилад що дає однакові результати;

2) до реактивів належать:

петролейний ефір, перегнаний повторно, з температурою кипіння 40-60 °С;

інші реактиви, зазначені у відповідних розділах кожного методу;

дистильована або деіонізована вода;

ацетон;

ортофосфорна кислота;

сечовина;

бікарбонат натрію.

Усі реактиви, що застосовуються, повинні бути хімічно чистими.

4. Кондиціювання та атмосферні умови проведення випробувань.

Оскільки визначаються постійно сухі маси, немає необхідності в кондиціюванні зразка або проведенні аналізу в кондиціонованих атмосферних умовах.

5. Випробувальний зразок.

Відбирається випробувальний зразок, який є репрезентативним для об’єднаної проби та достатнім для забезпечення необхідної кількості всіх елементарних проб, масою приблизно один грам.

6. Підготовка випробувального зразка-7.

Якщо є речовина, яка не повинна враховуватися під час обчиcлення масових часток (глава 2 розділу III Технічного регламенту), вона спочатку повинна бути видалена відповідним методом, який не впливає на жодну із складових сумішей волокон.

Неволокниста речовина, яка видаляється петролейним ефіром і водою, видаляється шляхом обробки випробувального зразка в приладі для екстракції Сокслета петролейним ефіром протягом однієї години, з мінімальною частотою шість циклів за одну годину. Петролейний ефір випаровується із зразка, який потім екстрагується шляхом прямої обробки, що включає замочування випробувального зразка у воді за кімнатної температури протягом однієї години, потім замочування у воді за температури 65 ± 5 °C протягом ще однієї години, час від часу збовтуючи рідину. Використовується рідина в співвідношенні 100: 1 до випробувального зразка. Видаляється надлишок води з випробувального зразка шляхом віджимання, відсмоктування або центрифугування, а потім залишається висохнути на повітрі.

Для еластолефіну або сумішей текстильних волокон, що містять еластолефін або інші волокна (вовну, шерсть чи тваринний волос, шовк, бавовну, льон, стебла конопель, джут, абаку, траву альфа, кокосове волокно, рокитник, рамі, луб’яне волокно, купро, модал, протеїн, віскозу, акрил, поліамід або нейлон, поліестер, еластомультіестер), зазначена вище процедура повинна бути модифікована, тому петролейний ефір потрібно замінити ацетоном.

До двокомпонентних сумішей волокон, що містять еластолефін та ацетат, для попередньої обробки застосовується наступна процедура. Екстрагується випробувальний зразок протягом 10 хвилин при температурі 80 °С за допомогою розчину, що містить 25 г/л 50 % ортофосфорної кислоти та 50 г/л сечовини. Використовується рідина у співвідношенні 100: 1 до випробувального зразка. Промивається випробувальний зразок у воді, висушується, потім промивається в 0,1 відсотковому розчині бікарбонату натрію і знову ретельно промивається у воді.

У разі якщо неможливо видалити неволокнисту речовину за допомогою петролейного ефіру і води, її видаляють не водним способом, а таким, який істотно не впливає на жодний із компонентів суміші волокон. Але для деяких невідбілених натуральних рослинних волокон (наприклад, джут, кокосові волокна) потрібно зазначити, що звичайна попередня обробка петролейним ефіром і водою не видаляє всі природні неволокнисті речовини. Отже, додаткова попередня обробка не застосовується, якщо зразок не містить речовин, які не розчиняються як в петролейному ефірі, так і у воді.

Протоколи результатів випробувань повинні містити повну інформацію про використані методи попередньої обробки.

7. Процедура випробувань:

1) загальні інструкції:

щодо висушування. Усі операції висушування проводяться не менше ніж чотири години та не більш як шістнадцять годин при температурі 105 ± 3 °С у сушильній камері зі щільно закритими пічними дверцятами. Якщо період висушування становить менше ніж чотирнадцять годин, зразок потрібно зважити, щоб перевірити, чи є його маса постійно сухою. Маса може вважатися постійно сухою, якщо після наступного періоду висушування протягом 60 хвилин зміна маси становить менше ніж 0,05 %.

Під час операцій висушування, охолодження та зважування не можна торкатися голими руками тиглів та бюксів, зразків або залишків.

Висушуються зразки в бюксі не закритому пробкою, яку розміщують поруч з ним. Після висушування, але перед тим, як вийняти його із сушильної камери, бюкс закривається та швидко переміщується до ексикатора.

Висушується фільтрувальний тигель у бюксі з кришкою, яка розміщується біля нього в сушильній камері. Після висушування закривається бюкс і швидко переноситься до ексикатора з осушувачем.

Якщо використовуються інші прилади, ніж фільтрувальний тигель, операції висушування проводяться в сушильній камері таким чином, щоб визначити постійно суху масу волокон без втрат;

щодо охолодження. Усі операції охолодження в ексикаторі з осушувачем, розміщеному поряд з вагами, проводяться до повного охолодження бюксів, але в будь-якому разі охолоджуються не менше ніж дві години;

щодо зважування. Після охолодження проводиться зважування бюксів з точністю до 0,0002 г. Зважування виконується протягом двох хвилин після його вилучення з ексикатора з осушувачем;

2) процедура. З попередньо обробленого випробувального зразка відбирається елементарна проба масою не менше ніж один грам. Відрізається пряжа або тканина довжиною приблизно 10 мм, дрібно нарізається. Висушується зразок у бюксі, охолоджується в ексикаторі з осушувачем та зважується. Зразок переміщується у скляну посудину, що зазначена у відповідному розділі об’єднувального методу, відразу повторно зважується бюкс із зразком та отримується постійно суха маса зразка за різницею маси. Завершується випробування, як зазначено у відповідному розділі методу, що застосовується. Перевіряється залишок під мікроскопом, щоб упевнитися, що в результаті обробки повністю видалено розчинне волокно.

8. Розрахунки і висновок за результатами.

Маса нерозчинного компонента виражається як відсоток від загальної маси волокна в суміші. Відсоток розчинного компонента отримується як різниця. Розраховуються результати на основі постійно сухої маси, з поправкою на нормовану (кондиційну) вологість (а) згідно з узгодженими нормами та (б) з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, необхідних для врахування втрати неволокнистої речовини під час попередньої обробки та аналізу. Розрахунки проводяться шляхом застосування формули, зазначеної в підпункті 2 цього пункту:

1) розрахунок відсотка нерозчинного компонента попередньо очищеної постійно сухої маси, незалежно від втрати волоконної маси під час попередньої обробки розраховується за такою формулою:

Ці значення для "d" є стандартними значеннями, що застосовуються до волокон, які не розкладаються хімічним методом;

2) розрахунок відсотка нерозчинного компонента попередньо очищеної постійно сухої маси, із застосуванням стандартних коефіцієнтів, та в разі необхідності коригувальних коефіцієнтів для втрати маси під час попередньої обробки розраховується за такою формулою:

Відсоток другого компонента розраховується за формулою:

У разі якщо використовується спеціальна попередня обробка, значення b1 і b2, якщо це можливо, визначається шляхом піддавання кожного чистого (без суміші) волокна в компонентах їх попередній обробці, що застосовується в аналізі. Чисті волокна - це волокна, вільні від неволокнистих матеріалів, крім тих, що долучаються (природньо або під час виробничого процесу) у стані (невідбілені, відбілені), в якому вони були виявлені в матеріалі, який випробовується.

Якщо окремі неочищені волокна, використані у виробництві матеріалу, який випробовується, є невідомими, то використовуються середні значення b1 та b2, отримані в результаті випробувань, проведених на очищених волокнах, подібних до тих, що входять до суміші.

Якщо застосовується звичайна попередня обробка за допомогою петролейного ефіру та води, коригувальні коефіцієнти b1 та b2, як правило, можуть бути в цілому проігноровані, крім випадку з невідбіленою бавовною, невідбіленим льоном (або пряжею) і невідбіленою коноплею, де втрата маси внаслідок попередньої обробки умовно приймається як 4 %, а в разі з поліпропіленом - як 1 %.

У випадку з іншими волокнами втрати внаслідок попередньої обробки звичайно не враховуються в розрахунках.

1. Сфера застосування

Цей метод застосовується до текстильних волокон усіх видів у разі, якщо вони не утворюють однорідної суміші і їх можна розділити вручну.

2. Принцип дії.

Після ідентифікації текстильних компонентів, неволокнисті речовини видаляються за допомогою відповідної попередньої обробки, а потім волокна розділяються вручну, сушаться і зважуються для розрахунку кількості кожного волокна в суміші.

3. До приладів належать:

бюкс або аналогічні пристосування, що дають ідентичні результати;

ексикатор, що містить силікагелевий самопокажчик;

вентильована шафа для висушування зразків при температурі 105 ± 3° C;

ваги аналітичні з похибкою не більше 0,0002 г;

прилад для екстракції Сокслета або інший прилад, що дає однаковий результат;

голка;

круткомір або аналогічний пристрій.

4. До реактивів належать:

петролейний ефір, перегнаний повторно, з температурою кипіння 40-60° C;

дистильована або деіонізована вода;

ацетон;

ортофосфорна кислота;

сечовина;

бікарбонат натрію.

Усі реактиви повинні бути хімічно чистими.

5. Кондиціювання й атмосферні умови проведення випробувань.

Вимоги, зазначені в пункті 4 глави 1 цього розділу.

6. Випробувальний зразок.

Вимоги, зазначені в пункті 5 глави 1 цього розділу.

7. Підготовка випробувального зразка.

Вимоги, зазначені в пункті 6 глави 1 цього розділу.

8. Методика проведення:

1) аналіз пряжі. З попередньо обробленого випробувального зразка відбирається елементарна проба масою не менше ніж один грам. Для дуже тонкої пряжі аналіз може здійснюватися на мінімальній довжині 30 метрів, незалежно від її маси.

Пряжа розрізається на частини відповідної довжини, відокремлюються волокна за допомогою голки, а в разі необхідності, круткоміра. Отримані волокна поміщаються в попередньо зважені бюкси та висушуються при температурі 105 ± 3° C до отримання постійно сухої маси, як зазначено в підпунктах 1 та 2 пункту 7 глави 1 цього розділу;

2) аналіз тканини. З попередньо обробленого випробувального зразка, далі від кромки тканини, відбирається елементарна проба масою не менше ніж один грам, край обережно підрізається, щоб уникнути розпуску ниток за основою, або за утоком, або в разі з трикотажними тканинами - по лінії петельних рядків та стовпчиків. Розділяються волокна за видами, складаються в попередньо зважені бюкси та процедура продовжується, як зазначено в підпункті 1 цього пункту.

9. Розрахунки і висновок за результатами.

Маса кожного компонента волокна виражається як відсоток від загальної маси волокна в суміші. Обчислюються результати на основі постійно сухої маси, з поправкою на нормовану (кондиційну) вологість (а) згідно з узгодженими нормами та (б) з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, потрібних для врахування втрати неволокнистої речовини під час попередньої обробки:

1) розрахунок відсотка попередньо очищених постійно сухих волокон, незалежно від втрати маси волокон під час попередньої обробки розраховується за такою формулою:

2) розрахунок відсотка кожного компонента з поправкою на нормовану (кондиційну) вологість згідно з узгодженими нормами, у разі необхідності коригувальними коефіцієнтами, що враховують втрату маси під час операцій попередньої обробки, проводиться відповідно до підпункту 2 пункту 8 глави 1 цього розділу.

1. Відтворюваність.

Точність, зазначена в окремих методах, пов'язана з відтворюваністю.

Відтворюваність стосується достовірності, тобто високого ступеня співпадіння експериментальних величин, отриманих операторами в різних лабораторіях або в різний час з використанням одного і того ж методу, та отримання окремих індивідуальних результатів на зразках визначеної ідентичної суміші.

Відтворюваність виражається в довірчих інтервалах для рівня довірчої імовірності 95 %. Різниця між двома результатами аналізів, проведених у різних лабораторіях, з огляду на правильне застосування однакового стандартного методу до визначеної ідентичної суміші перевищить довірчий інтервал лише в п'яти випадках із 100.

2. Протокол випробування:

1) зазначається метод проведення аналізу;

2) надається детальна інформація про будь-яку спеціальну попередню обробку, зазначену в пункті 6 глави 1 цього розділу;

3) надаються результати та середні арифметичні величини, кожен з точністю до 0,1.

МЕТОД 1 (з використанням ацетону)

Ацетат та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон, а саме: ацетату (19) з вовною (1), волокнами тваринного походження (2 і 3), шовком (4), бавовною (5), льоном (7), стеблами конопель (8), джутом (9), абакою (10) травою альфа (11), кокосовими волокнами (12), рокитником (13), рамі (14), луб'яним волокном (15), купроволокном (21), обробленою віскозою (22), протеїном (23), віскозою (25), акрилом (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилом (50).

У жодному разі не застосовується цей метод до ацетатних волокон, які були диацетильовані на поверхні.

2. Принцип дії.

Ацетатне волокно розчиняється ацетоном після визначення постійно сухої маси суміші. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його маса, яка коригується в разі необхідності, виражається у відсотках від постійно сухої маси суміші. Відсоток сухого ацетатного волокна визначається за різницею.

3. Прилади та реактиви (додатково до тих, що зазначені в загальних інструкціях):

1) до приладів належать конічні колби з притертими скляними пробками об'ємом не менше 200 мл;

2) реактивом є ацетон.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій та виконуються такі дії:

до елементарної проби, що міститься в конічній колбі з притертою скляною пробкою об'ємом не менше ніж 200 мл, додається 100 мл ацетону на один грам елементарної проби, струшується колба, витримується протягом 30 хвилин при кімнатній температурі, час від часу перемішується, потім проціджується рідина через зважений фільтрувальний тигель;

повторюється процедура ще двічі (усього три екстракції), але тільки протягом 15 хвилин так, щоб час обробки в ацетоні становив одну годину. Осад переміщується до фільтрувального тигля та промивається ацетоном і висушується шляхом відсмоктування. Потім заново наповнюється тигель ацетоном і стікає під дією сили тяжіння;

тигель осушується, використовуючи процес відсмоктування, висушений тигель та залишок потім охолоджуються та зважуються.

5. Розрахунки і висновок за результатами.

Обчислюються результати відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, за винятком меламіну і поліакрилату, для яких "d" = 1,01.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 1 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 2 (з використанням гіпохлориту)

Протеїнові та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується до двокомпонентних сумішей волокон після видалення неволокнистих речовин - деякі протеїнові волокна, а саме: вовни (1), волосу тварин (2 і 3), шовку (4), протеїну (23) з бавовною (5), купроволокном (21), обробленою віскозою (22), віскозою (25), акриловим волокном (26), хлорофібрами (27), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), еластаном (43), скловолокном (44), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

У разі наявності різних протеїнових волокон, то за цим методом можна визначати їх загальну кількість, але не кількість кожного окремого волокна.

2. Принцип дії.

Протеїнове волокно розчиняється за допомогою розчину гіпохлориту після видалення постійно сухої маси суміші. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його маса, яка в разі необхідності коригується, виражається у відсотках від постійно сухої маси суміші. Відсоток сухого протеїнового волокна визначається за різницею.

Для приготування розчину гіпохлориту може використовуватися гіпохлорит літію або гіпохлорит натрію.

Гіпохлорит літію рекомендується застосовувати у випадках, які включають невелику кількість аналізів, або для аналізів, проведених з досить тривалими інтервалами. Це зумовлено тим, що відсоток гіпохлориту в твердому гіпохлориті літію на відміну від його вмісту в гіпохлориту натрію є практично незмінний. У разі якщо відсоток гіпохлориту відомий, уміст гіпохлориту не потрібно перевіряти йодометрично для кожного аналізу, оскільки можна використовувати постійно зважену частину гіпохлориту літію.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належать:

колба Ерленмейера з пробкою, об'ємом 250 мл;

термостат, що регулюється до 20 ± 2° C;

2) до реактивів належать:

реактив на основі гіпохлориту:

розчин гіпохлориту літію складається із свіжоприготовленого розчину, що містить 35 ± 2 г/л активного хлору (приблизно 1 моль/л), до якого додається 5 ± 0,5 г/л попередньо розчиненого гідроксиду натрію. Для приготування розчиняється 100 г гіпохлориту літію, що містить 35 % активного хлору (або 115 г, що містить 30 % активного хлору), у приблизно 700 мл дистильованої води, додається п'ять г гідроксиду натрію, розчиненого в приблизно 200 мл дистильованої води та доводиться об'єм до одного літра дистильованою водою. Свіжовиготовлений розчин не потребує перевірки йодометрично;

розчин гіпохлориту натрію складається з свіжовиготовленого розчину, що містить 35 ± 2 г/л активного хлору (приблизно 1 моль/л), до якого додається 5 ± 0,5 г/л попередньо розчиненого гідроксиду натрію. Перевіряється в розчині вміст активного хлору йодометрично перед кожним аналізом;

оцтова кислота, розбавлений розчин, розводиться водою 5 мл крижаної оцтової кислоти до одного літра.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

змішується приблизно один грам елементарної проби в приблизно100 мл розчину гіпохлориту (літію або натрію гіпохлориту) у колбі об'ємом 250 мл і ретельно перемішується, щоб змочити зразки;

потім нагрівається колба протягом 40 хвилин у термостаті при температурі 20° C і безперервно перемішується або через однакові проміжки часу. Оскільки розчинення шерсті відбувається екзотермічно, виділене в результаті реакції за цим методом тепло повинно бути розподілено та видалено. В іншому випадку значні помилки можуть бути викликані початковим розчиненням нерозчинних волокон;

через 40 хвилин фільтрується вміст колби через зважений фільтрувальний тигель та будь-які залишки волокон переміщуються до фільтрувального тигля, промиваючи колбу невеликою кількістю реактиву на основі гіпохлориту. Висушується тигель шляхом відсмоктування та промивання осаду послідовно водою, розведеною оцтовою кислотою, потім знову водою; тигель висушується шляхом відсмоктування після кожного додавання. Не потрібно використовувати відсмоктування, поки кожен промивний розчин не стече під дією сили тяжіння;

тигель осушується, використовуючи процес відсмоктування, висушений тигель та залишок охолоджуються та зважуються.

5. Розрахунки і висновок за результатами.

Обчислюються результати відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, крім бавовни, віскози, модалу та меламіну, для яких "d" = 1,01, і невибіленої бавовни, для якої "d" = 1,03.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 1 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 3 (з використанням мурашиної кислоти та хлориду цинку)

Віскоза, купро або деякі види модальних та деяких інших волокон

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон: віскози (25) або купроволокна (21), а також деяких видів модального волокна (22) з бавовною (5), поліпропіленом (37), еластолефіном (46) та меламіном (47).

Якщо виявлене модальне волокно, проводиться попереднє випробування з метою визначення розчинності зазначеного волокна в реактиві.

Цей метод не застосовується до сумішей, в яких бавовна зазнала суттєвої хімічної деструкції, а також коли віскоза або купроволокно не повністю розчиняється в разі наявності певних реактивних барвників або апретів, які неможливо повністю видалити.

2. Принцип дії.

Віскоза, купроволокно або модальне волокно розчиняються після визначення постійно сухої маси суміші за допомогою реактива, що складається з мурашиної кислоти та хлориду цинку. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його маса скоригована, у разі необхідності виражається як відсоток від сухої маси суміші. Відсоток сухої віскози, купроволокна або модального волокна визначається за різницею.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належать:

конічні колби з притертими скляними пробками об'ємом не менше 200 мл;

прилад для підтримування температури колби на рівні 40 ± 2° C;

2) до реактивів належать:

розчин, що містить 20 г безводного хлориду цинку та 68 г безводної мурашиної кислоти, доводиться водою до 100 г (а саме 20 частин за масою безводного хлориду цинку до 80 масових частин 85 % (за масою) мурашиної кислоти).

У цьому відношенні потрібно звернути увагу на абзац третій підпункту 2 пункту 3 глави 1 цього розділу, в якому зазначено, що всі використовувані реактиви повинні бути хімічно чистими, крім того, важливо використовувати тільки безводний хлорид цинку;

розчин гідроксиду амонію розбавляється 20 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність при 20° C: 0,880) водою до одного літра.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

поміщається зразок безпосередньо в колбу, попередньо нагріту до температури 40° C. Додається на один грам проби 100 мл розчину мурашиної кислоти та хлориду цинку, попередньо нагрітого до температури 40° C. Вставляється пробка та енергійно струшується колба. Тримають колбу та її вміст за постійної температури 40° C протягом двох з половиною годин, струшуючи колбу з годинними інтервалами;

вміст колби фільтрується через зважений фільтрувальний тигель і за допомогою реактива переносяться до тигля будь-які волокна, що залишилися в колбі. Промивається 20 мл реактива попередньо нагрітого до температури 40° C;

ретельно промиваються тигель та осад водою за температури 40° C. Промивається волокнистий залишок приблизно в 100 мл холодного розчину аміаку (зазначено в абзаці четвертому підпункту 2 пункту 3 цього методу) таким чином, щоб він повністю занурювався в розчин протягом 10 хвилин-8; потім ретельно промивається холодною водою;

не потрібно застосовувати відсмоктування доти, поки кожна мийна рідина не стече під дією сили тяжіння;

тигель осушується, використовуючи процес відсмоктування, висушений тигель та залишок потім охолоджується та зважується.

5. Розрахунок і висновок за результатами.

Обчислюються результати відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, крім бавовни, для якої "d" = 1,02, та меламіну, для якого "d" = 1,01.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 2 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 4 (з використанням 80 % (за масою) мурашиної кислоти)

Поліамід чи нейлон, та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон: поліаміду чи нейлону (30) з вовною (1), волокнами тваринного походження (2 і 3), бавовною (5), купроволокном (21), модалом (22), віскозою (25), акриловим волокном (26), хлорволокном (27), поліестером (35) поліпропіленом (37), скловолокном (44), еластаном (45), еластолефіном (46) і меламіном (47).

Цей метод також застосовується до сумішей з вовною, але в разі якщо вміст вовни перевищує 25 %, застосовується метод 2 (розчинення вовни в розчині гіпохлориту натрію або гіпохлориту літію).

2. Принцип дії.

Поліамід або нейлонове волокно розчиняється після визначення постійно сухої маси суміші в мурашиній кислоті. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його маса, скоригована в разі необхідності, виражається як відсоток від сухої маси суміші. Відсоток сухого поліаміду або нейлону визначається за різницею.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належить конічна колба з притертою скляною пробкою об'ємом щонайменше 200 мл;

2) до реактивів належать:

мурашина кислота (80 % (за масою) відносна щільність при температурі 20° C: 1,186). Розводиться 880 мл 90 % (за масою) мурашиної кислоти (відносна щільність при 20° C: 1,204) водою до одного літра. Також розбавляється 780 мл мурашиної кислоти 98 - 100 % (за масою), (відносна щільність при температурі 20° C: 1,220) водою до одного літра.

Концентрація не є критичною в межах від 77 до 83 % (за масою) мурашиної кислоти;

аміак, розведений розчин: розводиться 80 мл концентрованого розчину аміаку (відносна щільність при температурі 20° C: 0,880) водою до одного літра.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

до проби, що міститься в конічній колбі об'ємом не менше ніж 200 мл, додається 100 мл мурашиної кислоти на один грам проби. Установлюється пробка, струшується колба, щоб змочити пробу. Витримується колба протягом 15 хвилин при кімнатній температурі, періодично струшується. Фільтрується вміст колби через зважений фільтрувальний тигель та переноситься залишок волокна до тигля, промиваючи колбу невеликою кількістю розчину мурашиної кислоти;

осушується тигель відсмоктуванням та послідовно промивається осад на фільтрі реактивом мурашиної кислоти, гарячою водою, розведеним розчином аміаку та знову холодною водою, осушується тигель відсмоктуванням після кожного додавання рідини. Не застосовується відсмоктування доти, поки кожна мийна рідина не стече під дією сили тяжіння;

тигель осушується, використовуючи процес відсмоктування, висушений тигель та залишок охолоджується та зважується.

5. Розрахунок і висновок за результатами.

Обчислюються результати відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, крім меламіну, для якого "d" = 1,01.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 1 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 5 (з використанням бензилового спирту)

Ацетат та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон: ацетату (19) з триацетатом (24), поліпропіленом (37), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

2. Принцип дії.

Ацетатне волокно розчиняється після визначення постійно сухої маси суміші за допомогою бензилового спирту при температурі 52 ± 2° C. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його маса виражається у відсотках від сухої маси суміші. Відсоток сухого ацетатного волокна визначається за різницею.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належать:

конічна колба з притертою скляною пробкою об'ємом щонайменше 200 мл;

механічний шейкер;

термостат або інший пристрій для зберігання колби при температурі 52 ± 2° C;

2) до реактивів належать бензиловий спирт та етанол.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

до проби, що міститься в конічній колбі, додається 100 мл бензилового спирту на один грам проби. Вставляється пробка, закріплюється колба на шейкері, щоб вона була занурена у водяну баню, підтримувану за температури 52 ± 2° C, і струшується протягом 20 хвилин при зазначеній температурі.

(Замість використання механічного шейкера можна енергійно струшувати колбу вручну);

проціджується рідина через зважений фільтрувальний тигель. Додається додаткова порція бензилового спирту в колбу та струшується за температури 52 ± 2° C протягом 20 хвилин;

проціджується рідина через тигель. Повторюється цикл операцій тричі;

у кінці заливається рідина та осад у тигель, промиваються усі залишкові волокна з колби в тиглі додатковою кількістю бензилового спирту за температури 52 ± 2° C. Ретельно висушується тигель;

переносяться волокна в колбу, промиваються етанолом та після струшування вручну проціджуються через фільтрувальний тигель;

промивання повторюється два, три рази. Переносяться залишки в тигель та ретельно промиваються. Висушується тигель та осад, охолоджується і зважується.

5. Розрахунки і висновок за результатами обчислюються відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, крім меламіну, для якого "d" = 1,01.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 1 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 6 (з використанням дихлорметану)

Триацетатне волокно або полілактидне волокно та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон: триацетату (24) чи полілактиду (34) з вовною (1), волокнами тваринного походження (2 і 3), шовком (4), бавовною (5), купро (21), модалом (22), віскозою (25), акриловим волокном (26), поліамідом або нейлоном (30), поліестером (35), поліпропіленом (37), скловолокном (44), еластомультіестером (45), еластолефіном (46), меламіном (47), поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49) та поліакрилатом (50).

Триацетатні волокна, що пройшли кінцеву обробку, яка призвела до часткового гідролізу, перестають бути повністю розчинними в реактиві. У таких випадках цей метод не застосовується.

2. Принцип дії.

Триацетатні або полілактидні волокна розчиняються дихлорметаном з метою видалення їх з постійно сухої маси суміші. Осад збирається, промивається, висушується і зважується; його скоригована маса виражається у відсотках від сухої маси суміші. Відсоток сухого триацетату або полілактиду визначається як різниця.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належить конічна колба з притертою скляною пробкою об'ємом не менше ніж 200 мл;

2) до реактивів належить дихлорметан.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

до елементарної проби, що міститься в конічній колбі із скляною пробкою об'ємом не менше 200 мл, додається 100 мл дихлорметану на один грам елементарної проби, вставляється пробка, струшується колба, щоб намочити елементарну пробу, витримується 30 хвилин при кімнатній температурі, струшується колба кожні 10 хвилин. Фільтрується розчин через зважений фільтрувальний тигель. Додається 60 мл дихлорметану в колбу, що містить осад, струшується вручну та профільтровується вміст колби через фільтрувальний тигель. Переміщуються залишкові волокна до тигля, промивши ще трохи колбу дихлорметаном. Осушується тигель відсмоктуванням, щоб видалити надлишкову рідину, наповнюється тигель дихлорметаном і стікає під дією сили тяжіння;

застосовується відсмоктування для вилучення надлишкової рідини, потім промивається залишок кип'яченою водою, щоб видалити весь розчинник застосовується відсмоктування, висушуються тигель та осад, охолоджуються і зважуються.

5. Розрахунки і висновок за результатами.

Обчислюються результати відповідно до загальних інструкцій. Значення "d" = 1,00, крім волокон з поліестера, еластомультіестера, еластолефіна та меламіна, для яких значення "d" = 1,01.

6. Точність.

Для однорідної суміші текстильних матеріалів границі довірчого інтервалу результатів, отриманих за цим методом, не перевищують ± 1 при рівні довірчої імовірності 95 %.

МЕТОД 7 (з використанням 75 % (за масою) сірчаної кислоти)

Деякі целюлозні волокна та деякі інші волокна

1. Сфера застосування.

Цей метод застосовується після видалення неволокнистих речовин до двокомпонентних сумішей волокон: бавовни (5), льону (7), стебел конопель (8), рамі (14), купроволокна (21), модалу (22), віскози (25) з поліестером (35), поліпропілен (37), еластомультіестером (45), еластолефіном (46) та поліпропіленом/двокомпонентним поліамідом (49).

2. Принцип дії.

Целюлозне волокно розчиняється після визначення постійно сухої маси суміші за допомогою 75 % (за масою) сірчаної кислоти. Осад збирається, промивається, висушується і зважується, його маса виражається у відсотках від сухої маси суміші. Відсоток целюлозних волокон визначається як різниця.

3. Прилади та реактиви (крім зазначених у загальних інструкціях):

1) до приладів належать:

конічна колба з притертою скляною пробкою об'ємом не менше ніж 500 мл;

термостат або інший пристрій для зберігання колби за температури 50 ± 5° C;

2) до реактивів належить:

сірчана кислота, 75 ± 2 % (за масою).

Готується шляхом обережного введення, поки триває процес охолодження, 700 мл сірчаної кислоти (відносна щільність при температурі 20° C: 1,84) до 350 мл дистильованої води.

Після охолодження розчину до кімнатної температури розводиться водою до одного літра;

аміак, розведений розчин.

Розчиняється 80 мл розчину аміаку (відносна щільність при температурі 20° C: 0,880) водою до одного літра.

4. Процедура випробування.

Дотримуються процедури відповідно до загальних інструкцій і виконуються такі дії:

до проби, що міститься в скляній конічній колбі об'ємом не менше ніж 500 мл, додається 200 мл 75 відсоткової сірчаної кислоти на один грам проби, закривається пробкою і ретельно струшується колба, щоб змочити зразок;