Цей Регламент встановлює правила щодо використання назв текстильних волокон і відповідного етикетування та маркування складу волокон текстильних виробів, правила щодо етикетування або маркування текстильних виробів, які містять нетекстильні частини тваринного походження, та правила, які стосуються визначення складу волокон текстильних виробів шляхом кількісного аналізу двокомпонентних та трикомпонентних сумішей текстильних волокон, з метою покращення функціонування внутрішнього ринку та надання точної інформації споживачам.

1. Цей Регламент застосовується до текстильних виробів, коли їх надають на ринку Союзу, та до виробів, зазначених у параграфі 2.

2. Для цілей цього Регламенту такі продукти розглядаються таким самим чином, як і текстильні вироби:

(a) продукти, в яких масова частка текстильних волокон становить щонайменше 80 %;

(b) меблі, парасольки та навіси від сонця, в яких масова частка текстильних компонентів становить щонайменше 80 %;

(c) текстильні компоненти:

(i) верхнього шару багатошарового покриття для підлоги;

(ii) покриття для матраців;

(iii) покриття для товарів для кемпінгу;

за умови, що масова частка таких текстильних компонентів становить щонайменше 80 % таких верхніх шарів або покриття;

(d) текстильні матеріали, які входять до складу інших продуктів і формують їх невід'ємну частину, якщо зазначено їх склад.

3. Цей Регламент не застосовується до текстильних виробів, що їх передають за контрактом особам, які працюють у себе вдома, або незалежним фірмам, які виконують роботу з поставлених їм матеріалів, без передання права власності за винагороду.

4. Цей Регламент не застосовується до текстильних виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями самозайнятими кравцями.

1. Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) "текстильний виріб" означає будь-який суровий, напівоброблений, оброблений, напіввироблений, вироблений, напівиготовлений або виготовлений продукт, який складається виключно з текстильних волокон, незалежно від застосованого процесу їх змішування або складання;

(b) "текстильне волокно" означає одне з такого:

(i) одиниця матерії, яка характеризується гнучкістю, тониною та високим коефіцієнтом співвідношення довжини до максимального поперечного розміру, що робить її придатною для застосування в текстильній промисловості;

(ii) гнучка стрічка або трубка, видима ширина якої не перевищує 5 мм, у тому числі стрічки, вирізані з ширших смужок або плівок, виготовлених з речовин, які використовують для виробництва волокон, перелічених у таблиці 2 додатка І, і які є придатними для застосування в текстильній промисловості;

(c) "видима ширина" означає ширину стрічки або трубки, коли вона складена, розплюснута, спресована або скручена, або середню ширину у випадку, якщо ширина не є однаковою;

(d) "текстильний компонент" означає частину текстильного виробу з ідентифіковним вмістом волокон;

(e) "сторонні волокна" означає волокна, інші ніж ті, що зазначені на етикетці або маркованні;

(f) "підкладка" означає окремий компонент, який використовують при виготовленні одягу та інших виробів, що складається з одного шару або багатьох шарів текстильного матеріалу, закріплений вздовж одного або більше країв;

(g) "етикетування" означає розміщення необхідної інформації на текстильному виробі шляхом прикріплення етикетки;

(h) "маркування" означає зазначення необхідної інформації безпосередньо на текстильному виробі шляхом нашивання, вишивання, друкування, тиснення або будь-якої іншої технології нанесення;

(i) "інклюзивне етикетування" означає використання єдиної етикетки для декількох текстильних виробів або компонентів;

(j) "виріб одноразового використання" означає текстильний виріб, призначенй для використання тільки один раз або протягом обмеженого часу, нормальне використання якого не передбачає подальшого використання для тієї самої або подібної цілі;

(k) "унормована поправка на вологість" означає величину гігроскопічної вологості, яку слід використовувати при обчисленні масової частки компонентів волокна на основі чистої сухої маси з коригуванням на стандартні коефіцієнти.

2. Для цілей цього Регламенту застосовуються терміни та означення, встановлені у статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008 : "надання на ринку", "введення в обіг", "виробник", "імпортер", "розповсюджувач", "суб'єкт господарювання", "гармонізований стандарт", "ринковий нагляд" та "орган ринкового нагляду".

Текстильні вироби надаються на ринку лише за умови, що такі вироби етикетовані, марковані або супроводжуються комерційними документами згідно з цим Регламентом.

1. Для опису складу волокон на етикетках та маркованнях текстильних виробів використовуються тільки назви текстильних волокон, перелічені у додатку І.

2. Використання назв, перелічених у додатку І, повинно бути зарезероване за текстильними волокнами, характер яких відповідає опису, визначеному у цьому додатку.

Назви, перелічені в додатку І, не можна використовувати для позначення інших волокон, ані у повній формі самої назви, ані як корінь слова чи як прикметник.

Термін "шовк" не можна використовувати для зазначення форми або особливого представлення безперервної нитки пряжі текстильних волокон.

Будь-який виробник або будь-яка особа, яка діє від імені виробника, може звернутися до Комісії з заявкою на додання до переліку, встановленого у додатку І, назви нового текстильного волокна.

Заявка повинна включати технічний файл, складений відповідно до додатка II.

1. Тільки текстильні вироби, що складаються виключно з одного й того самого волокна, можуть мати етикетку або марковання "100%", "чистий" або "повністю з".

Такі або схожі терміни не використовуються для інших текстильних виробів.

2. Без обмеження статті 8(3), текстильний виріб, в якому масова частка сторонніх волокон становить не більше 2 %, також може розглядатися як виріб, що складається виключно з одного й того самого волокна, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничіої практики та не є результатом систематичного додавання.

Текстильний виріб, який пройшов процес кардування, може також розглядатися як виріб, що складається виключно з одного й того самого волокна, якщо у ньому масова частка сторонніх волокон становить не більше 5 %, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

1. Текстильний виріб може мати етикетку або марковання з однією із назв, визначених у додатку III, за умови, що він складається виключно з вовняного волокна, яке раніше не входило до складу готового виробу, не піддавалося будь-яким процесам прядіння та/або валяння, іншим ніж ті, що необхідні для виготовлення такого виробу, і яке не було пошкоджене в результаті оброблення або використання.

2. Як відступ від параграфа 1, назви, перелічені у додатку III, можуть бути використані для опису вовни, що міститься у суміші текстильних волокон, якщо дотримані всі такі умови:

(a) вся вовна, що міститься у такій суміші, відповідає вимогам, визначеним у параграфі 1;

(b) вміст такої вовни становить не менше 25 % загальної маси суміші;

(c) у випадку грубочесаної суміші, вовну змішують тільки з одним іншим волокном.

Зазначається повний склад і відсотковий вміст волокон такої суміші.

3. Масова частка сторонніх волокон у виробах, зазначених у параграфах 1 і 2, включаючи вироби із вовни, які пройшли процес кардування, не повинна перевищувати 0,3 %, повинна бути обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не повинна бути результатом систематичного додавання.

1. Текстильний виріб повинен мати етикетку або марковання з назвою та масовою часткою усіх складових волокон у порядку зменшення маси.

2. Як відступ від параграфа 1 та без обмеження статті 7(2), волокно, частка якого становить до 5 % загальної маси текстильного виробу, або волокна, частка яких у сукупності становить до 15 % загальної маси текстильного виробу, якщо вони не можуть бути легко встановлені на момент виготовлення, можуть бути позначені терміном "інші волокна" безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

3. Вироби з чистою бавовняною основою та чистим лляним утоком, в яких частка льону становить щонайменше 40% загальної маси неапретованої тканини, можуть бути позначені назвою "бавовняно-лляна тканина", що повинна супроводжуватися специфікацією складу "чиста бавовняна основа - чистий лляний уток".

4. Без обмеження статті 5(1) для текстильних виробів, склад яких важко встановити на момент виготовлення, терміни "змішані волокна" або "невизначений текстильний склад" можуть бути використані на етикетці або маркованні.

5. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, волокна, ще не перелічені у додатку І, можуть бути позначені терміном "інші волокна", безпосередньо перед або після зазначення їх загальної масової частки у відсотках.

1. Видимі відокремні волокна, які мають суто декоративне призначення і частка яких не перевищує 7 % маси готового виробу, не повинні враховуватися у складах волокон, передбачених статтями 7 і 9.

2. Металізовані волокна та інші волокна, що їх застосовують для отримання антистатичного ефекту і частка яких не перевищує 2 % маси готового виробу, не повинні враховуватися у складах волокон, передбачених статтями 7 і 9.

3. Для виробів, зазначених у статті 9(3), передбачені в параграфах 1 і 2 цієї статті відсоткові частки обчислюються окремо на основі маси основи та маси утоку.

1. Будь-який текстильний виріб, що складається з двох або більше текстильних компонентів, які мають різний вміст текстильних волокон, повинен мати етикетку або марковання із зазначенням вмісту текстильних волокон у кожному компоненті.

2. Етикетування або маркування, зазначені в параграфі 1, не є обов'язковим для текстильних компонентів, коли виконуються дві такі умови:

(a) такі компоненти не є основними підкладками; та

(b) вміст таких компонентів становить менше ніж 30 % загальної маси текстильного виробу;

3. Якщо два або більше текстильних виробів мають такий самий вміст волокон і зазвичай формують єдину одиницю, вони можуть мати тільки одну етикетку або марковання.

1. Присутність нетекстильних частин тваринного походження в текстильних виробах зазначається за допомогою фрази "Містить нетекстильні частини тваринного походження" на етикетці або маркованні виробів, що містять такі частини, щоразу коли їх надають на ринку.

2. Етикетування або маркування не повинні бути оманливими і повинні здійснюватися таким чином, щоб споживач міг їх легко зрозуміти.

Склад волокон текстильних виробів, перелічених у додатку IV, зазначається згідно з положеннями про етикетування та маркування, встановленими в тому додатку.

1. Текстильні вироби повинні мати етикетку або марковання для зазначення їх складу волокон, щоразу коли їх надають на ринку.

Етикетування та маркування текстильних виробів повинно бути надійним, легко розбірливим, видимим і доступним, а етикетки - надійно прикріпленими.

2. Без обмеження параграфа 1, етикетки або марковання можуть бути замінені або доповнені супровідними комерційними документами, коли вироби постачають суб'єктам господарювання у межах ланцюга постачання або коли їх доставляють на виконання замовлення, розміщеного будь-якою організацією-замовником, як визначено в статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/18/ЄС від 31 березня 2004 року про координацію процедур розміщення державних замовлень на виконання робіт, постачання товарів та надання послуг (-1).

3. Назви текстильних волокон та описи складу волокон, зазначені у статтях 5, 7, 8 та 9, повинні бути чітко вказані у супровідних комерційних документах, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

Не дозволено використовувати абревіатури, за винятком коду автоматизованої обробки, або якщо абревіатури визначені в міжнародних стандартах за умови, що вони пояснені в тому самому комерційному документі.

1. При введені в обіг текстильного виробу виробник повинен забезпечити надання етикетки або марковання та точність розміщеної на них інформації. Якщо виробник не має осідку в Союзі, надання етикеток або марковання та точність розміщеної на них інформації повинен забезпечити імпортер.

2. Для цілей цього Регламенту розповсюджувач вважається виробником, якщо він вводить продукт в обіг під своїм ім'ям або своєю торговельною маркою, сам прикріплює етикетку або змінює її зміст.

3. При наданні на ринку текстильного виробу розповсюджувач повинен гарантувати, що текстильні вироби мають належні етикетки або марковання, передбачені цим Регламентом.

4. Суб'єкти господарювання, зазначені в параграфах 1, 2 та 3, повинні забезпечити, щоб будь-яку надану інформацію, коли текстильні вироби надають на ринку, не можна було переплутати з назвами текстильних волокон і описами складу волокон, встановленими в цьому Регламенті.

1. При наданні на ринку текстильного виробу описи складу текстильних волокон, зазначені у статтях 5, 7, 8 і 9, повинні бути вказані в каталогах та проспектах, на пакованні, етикетках та маркованнях таким чином, щоб вони були легко розбірливі, видимі, чіткі та надруковані в уніфікований спосіб з огляду на їх розмір, стиль та шрифт. Ця інформація повинна бути чітко видимою для споживача перед купівлею, включаючи випадки, коли купівля здійснюється за допомогою електроних засобів.

2. Торговельні марки або назва підприємства можуть бути зазначені безпосередньо перед чи після описів складу текстильних волокон, зазначених у статтях 5, 7, 8 та 9.

Проте, якщо торговельна марка або назва підприємства містить у повній формі, як корінь слова чи як прикметник, одну з назв текстильних волокон, перелічених у додатку І, або назву, яку можна сплутати з ними, така торговельна марка або назва повинні бути зазначені безпосередньо перед чи після описів складу текстильних волокон, зазначених у статтях 5, 7, 8 та 9.

Інша інформація завжди подається окремо.

3. Етикетування або маркування повинні бути представлені офіційною мовою або мовами держави-члена, на території якої ці текстильні вироби надають споживачеві, якщо зазначена держава-член не передбачає іншого.

Для бобін, котушок, мотків, клубків або будь-яких інших невеликих кількостей пряжі для шиття, штопання та вишивання застосовується перший підпараграф до інклюзивного етикетування, зазначеного у статті 17(3). Щоразу, коли ці продукти продають окремо, вони можуть мати етикетку або бути промарковані будь-якою з офіційних мов установ Союзу за умови, що вони також мають інклюзивне етикетування.

1. Правила, встановлені у статтях 11, 14, 15 та 16, підпадають під дію відступів, передбачених параграфами 2, 3 та 4 цієї статті.

2. Не вимагається зазначення назв текстильних волокон або складу волокон на етикетках та маркованнях текстильних виробів, перелічених у додатку V.

Проте, якщо торговельна марка або назва підприємства містить у повній формі, як корінь слова чи як прикметник одну з назв, перелічених у додатку І, або назву, яку можна сплутати з ними, застосовуються статті 11, 14, 15 та 16.

3. Якщо текстильні вироби, перелічені у додатку VI, є такого самого типу і мають такий самий склад волокон, вони можуть бути надані на ринку разом з інклюзивним етикетуванням.

4. Склад волокон текстильних виробів, що продаються на метраж, може бути вказаний на відрізі або рулоні, які надають на ринку.

5. Текстильні вироби, зазначені у параграфах 3 та 4, повинні надаватися на ринку таким чином, щоб склад волокон цих виробів був відомий кожному покупцеві в ланцюзі постачання, включно зі споживачем.

Органи ринкового нагляду здійснюють перевірки відповідності складу волокон текстильних виробів наданій інформації стосовно складу волокон таких виробів згідно з цим Регламентом.

1. Для цілей визначення складу волокон текстильних виробів, перевірки, зазначені у статті 18, повинні проводитися згідно з методами, визначеними у додатку VIII, або з гармонізованих стандартами, які мають бути включені до того додатку.

2. При визначенні складів волокон, встановлених у статтях 7, 8 та 9, пункти, перелічені у додатку VII, не беруться до уваги.

3. Склади волокон, установлені в статтях 7, 8 та 9, визначаються шляхом застосування до безводної маси кожного волокна відповідної унормованої поправки на вологість, встановленої у додатку IX, після видалення елементів, визначених у додатку VII.

4. Лабораторії, відповідальні за випробування текстильних сумішей, для яких немає єдиного методу аналізу на рівні Союзу, визначають склад волокон таких сумішей, вказуючи у протоколі випробування отриманий результат, використаний метод та його ступінь точності.

1. Для цілей встановлення складу волокон текстильних виробів застосовуються допустимі відхилення, визначені у параграфах 2, 3 та 4.

2. Без обмеження статті 8(3), вказування присутності сторонніх волокон у складі волокон, що вимагається відповідно до статті 9, не є необхідним, якщо частка тих волокон не досягає таких величин:

(a) 2 % загальної маси текстильного виробу за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання; або

(b) 5 % загальної маси у випадку текстильних виробів, які пройшли процес кардування, за умови, що ця кількість обґрунтована як технічно невідворотна у рамках доброї виробничої практики та не є результатом систематичного додавання.

3. Допускається виробниче відхилення у межах 3 % між зазначеним складом волокон, що вимагається відповідно до статті 9, та масовими частками, отриманими в результаті аналізу, проведеного відповідно до статті 19, відносно загальної маси волокон, вказаних на етикетці або маркованні. Таке допустиме відхилення також застосовується до:

(a) волокон, які можуть бути позначені терміном "інші волокна" відповідно до статті 9;

(b) масової частки вовни, зазначеної у пункті (b) статті 8(2).

Для цілей аналізу допустимі відхилення обчилюються окремо. Загальна маса, яку необхідно враховувати при обчисленні допустимого відхилення, зазначеного у цьому параграфі, повинна дорівнювати масі волокон готового продукту без урахування маси будь-яких сторонніх волокон, виявлених при застосуванні допустимого відхилення, зазначеного у параграфі 2 цієї статті.

4. Кумулятивне застосування допустимих відхилень, зазначених у параграфах 2 і 3, дозволяється лише за умови, що будь-які сторонні волокна, виявлені в результаті аналізу, при застосуванні допустимого відхилення, зазначеного в параграфі 2, виявляться волокнами такого самого хімічного типу, що й одне або декілька волокон, вказаних на етикетці або маркованні.

5. У випадку певних текстильних виробів, для яких виробничий процес потребує допустимих відхилень вищих, ніж ті, що встановлені в параграфах 2 та 3, Комісія може дозволити вищі допустимі відхилення.

Перед введенням текстильного виробу в обіг виробник повинен подати заявку на отримання дозволу Комісії з наведенням достатніх підстав і доказів виняткових виробничих обставин. Дозвіл може бути наданий тільки у виключних випадках та якщо виробник надає адекватне обґрунтування.

За доцільності, Комісія, за допомогою делегованих актів відповідно до статті 22, ухвалює технічні критерії та процедурні правила для застосування цього параграфа.

1. Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 22 стосовно затвердження технічних критеріїв та процесуальних правил для застосування статті 20(5), внесення змін і доповнень до додатків II, IV, V, VI, VII, VIII і IX з метою врахування технічного прогресу, а також змін і доповнень до додатку І з метою включення, згідно зі статтею 6, назв нових текстильних волокон у перелік, встановлений у тому додатку.

2. При ухваленні таких делегованих актів Комісія повинна діяти відповідно до положень цього Регламенту.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 20(5) та статті 21, надаються Комісії на період у п'ять років, починаючи з 7 листопада 2011 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев'ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент або Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статті 20(5) та статті 21. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або на пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже введені в дію.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 20(5) та статтею 21, набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

До 8 листопада 2014 року Комісія повинна подати звіт про застосування цього Регламенту Європейському Парламенту і Раді, акцентуючи увагу на запитах щодо назв нових текстильних волокон та їх ухвалення, а також, у відповідних випадках, законодавчу пропозицію.

1. До 30 вересня 2013 року Комісія повинна подати звіт Європейському Парламенту і Раді стосовно можливих нових вимог до етикетування, які мають бути введені на рівні Союзу з метою надання споживачам точної, відповідної, зрозумілої та порівнянної інформації про характеристики текстильних виробів.

2. Звіт повинен ґрунтуватися на консультаціях з відповідними стейкхолдерами і повинен враховувати наявні пов'язані європейські та міжнародні стандарти.

3. Звіт, у разі необхідності, повинен супроводжуватися законодавчими пропозиціями і розглядати, серед іншого, такі питання:

(a) схема етикетування походження, спрямована на забезпечення споживачів точною інформацією про країну походження та додатковою інформацією, яка гарантує повну простежуваність текстильних виробів, враховуючи результати розробки потенційних горизонтальних правил стосовно країни походження;

(b) гармонізована система етикетування щодо догляду;

(c) уніфікована в рамках усього Союзу система етикетування розміру відповідних текстильних виробів;

(d) вказування алергенних речовин;

(e) електронне етикетування та інші нові технології, а також використання незалежних від мови символів або кодів для ідентифікації волокон.

До 30 вересня 2013 року Комісія провинна провести дослідження, щоб оцінити, чи існує причиново-наслідковий зв'язок між алергічними реакціями та хімічними речовинами або сумішами, використовуваних у текстильних виробах. На базі цього дослідження Комісія повинна, за доцільності, представити законодавчі пропозиції в контексті чинного законодавства Союзу.

Текстильні вироби, які відповідають Директиві 2008/121/ЄС і які введені в обіг до 8 травня 2012 року, можна продовжувати надавати на ринку до 9 листопада 2014 року.

Директиви 73/44/ЄЕС, 96/73/ЕС та 2008/121/ЕС скасувати, починаючи з 8 травня 2012 року.

Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційних таблиць, наведених у додатку X.

Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 8 травня 2012 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Технічний файл, що його необхідно долучити до заявки на включення назви нового текстильного волокна у перелік, визначений у додатку І, як передбачено в статті 6, повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) Пропонована назва текстильного волокна:

Пропонована назва повинна бути пов'язана з хімічним складом і, за доцільності, давати інформацію про характеристики волокна,

Пропонована назва не повинна бути об'єктом будь-яких прав інтелектуальної власності та не повинна бути пов'язана з виробником.

(2) Пропонований термін та означення текстильного волокна:

Пропоноване означення повинно описувати склад волокна. Характеристики, наведені в означені нового текстильного волокна, такі як еластичність, повинні бути верифіковними за допомогою стандартних методів випробувань, що їх належить навести у технічному файлі разом з експериментальними результатами аналізів.

(3) Ідентифікація текстильного волокна: хімічна формула, відмінності від наявних текстильних волокон, інфрачервоний спектр на основі перетворення Фур'є, а також, за необхідності, детальні дані, такі як температура плавлення, щільність, коефіцієнт рефракції та характеристики горіння.