Відповідно до Закону України "Про охорону праці" , підпункту 2 пункту 4, пунктів 8, 10 Положення про Міністерство соціальної політики України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами),

1. Затвердити Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 липня 2006 року № 459 "Про затвердження Загальних вимог охорони праці працівників гірничодобувних підприємств", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 серпня 2006 року за № 943/12817.

3. Департаменту заробітної плати та умов праці (Товстенко О.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Крентовську О.П.

1. Ці Вимоги поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов’язана із добуванням корисних копалин підземним або відкритим способом, пошуком (розвідкою) з метою подальшого видобування, а також підготовкою видобутих корисних копалин до продажу.

2. Ці Вимоги не поширюються на суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана із переробкою видобутих корисних копалин.

3. Ці Вимоги встановлюються щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування.

4. Ці Вимоги не обмежують право роботодавця встановлювати більш жорсткі вимоги до безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, якщо це не суперечить чинному законодавству.

5. У цих Вимогах термін "робоча зона" вживається у такому значенні: робоча зона - вся дільниця, призначена для розміщення постійних та тимчасових робочих місць, установок, що використовуються для добування корисних копалин підземним або відкритим способом, зокрема розкривних та інших відвалів, а також приміщення, до яких працівники мають доступ у процесі роботи.

1. Для забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників роботодавець має вживати заходів для того, щоб:

проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатація та обслуговування робочих зон здійснювалися таким чином, щоб працівники могли виконувати покладену на них роботу без загрози їх безпеці та здоров’ю;

виконання робіт у робочих зонах здійснювалося під наглядом відповідальної особи;

виконання робіт, пов’язаних із специфічними ризиками, доручалося лише кваліфікованим працівникам і здійснювалося відповідно до наданих інструкцій;

інструкції з питань безпечного ведення робіт були зрозумілими для всіх працівників;

були наявні відповідні засоби для надання першої допомоги;

регулярно здійснювалися інструктажі з питань безпечного виконання робіт та охорони праці.

2. Перед початком робіт роботодавець має оцінити ризики для життя і здоров’я працівників, яких вони можуть зазнати у робочих зонах, вжити відповідних профілактичних заходів на основі результатів оцінювання ризиків, забезпечити безпечне проектування, експлуатацію та обслуговування робочих зон та їх обладнання і задокументувати це.

Якщо робочі зони зазнали значних змін (у разі їх розширення або переоснащення) оцінювання ризиків для життя і здоров’я працівників та вжиття відповідних профілактичних заходів потрібно повторити та задокументувати.

3. Якщо одночасно в одній робочій зоні виконується робота працівниками різних підприємств, кожен роботодавець повинен контролювати роботу відповідно до розмежування ділянок обслуговування (відповідальності).

4. У разі нещасного випадку або аварії на виробництві роботодавець має повідомити про це компетентні ограни відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

5. Відповідно до характеру виробництва роботодавець повинен вживати заходів для запобігання, виявлення та боротьби з виникненням та поширенням пожеж і вибухів, а також для запобігання виникненню вибухонебезпечних та/або шкідливих для здоров’я середовищ.

6. Роботодавець повинен забезпечити потрібні засоби евакуації та рятування, щоб у разі небезпеки дати змогу працівникам швидко і безпечно покинути свої робочі місця.

7. Роботодавець повинен забезпечити потрібні системи зв’язку та попередження, щоб у разі небезпеки негайно вжити заходів щодо надання допомоги, евакуації та рятувальних робіт.

8. Роботодавець повинен організувати проведення навчання з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.

9. Роботодавець повинен організувати проведення попередніх медичних оглядів (під час прийняття на роботу) та періодичних медичних оглядів (протягом трудової діяльності) працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

10. Робочі зони мають бути організовані так, щоб забезпечити необхідний захист від небезпек. Робочі зони мають підтримуватися у справному стані, всі шкідливі речовини мають видалятися або контролюватися, щоб це не створювало загроз безпеці та здоров’ю працівників.

11. Робочі місця мають бути спроектовані та облаштовані відповідно до ергономічних принципів з урахуванням того, що працівники мають стежити за за операціями, що здійснюються на їх робочих місцях.

12. Якщо на робочому місці працює тільки один працівник, потрібно організувати відповідний контроль або забезпечити його засобами зв’язку.

13. На кожну робочу зону роботодавець повинен призначити відповідальну особу, яка повинна мати потрібні досвід та кваліфікацію для виконання цих обов’язків.

14. Усі операції, що здійснюються працівниками, мають відбуватися під контролем відповідальної особи, яка повинна відвідувати робочі зони як мінімум один раз щозміни.

15. У кожній робочій зоні має бути достатня кількість кваліфікованих працівників із досвідом роботи та відповідною підготовкою для виконання покладених на них завдань.

Кваліфікаційні вимоги до цих працівників, їх завдання та обов’язки визначаються на основі "Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 січня 2000 року № 62 (далі - "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість").

16. Працівники повинні пройти необхідний інструктаж, навчання та перевірку знань із питань охорони праці.

17. Роботодавець повинен забезпечити наявність та довести до відома працівників потрібні для безпечного виконання робіт інструкції, що мають бути зрозумілими для всіх працівників.

18. Проведення робіт у кожній робочій зоні здійснюється відповідно до проектів і паспортів, розроблених і затверджених згідно з правилами технічної експлуатації та вимогами безпеки під час підривних робіт. Проекти та паспорти повинні мати розділ "Протиаварійний захист" та доводитися до відома працівників. Проекти і паспорти підлягають коригуванню та перезатвердженню у разі фактичних чи прогнозованих змін виробничих умов.

19. Для кожної робочої зони та виду робіт мають застосовуватися безпечні методи роботи.

20. Роботодавець на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен отримати дозвіл відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

21. Проведення робіт із підвищеною небезпекою має здійснюватися за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки. Наряд-допуск має видаватися відповідальною особою перед початком робіт та містити відомості щодо умов та заходів для забезпечення безпечного виконання робіт.

22. Роботодавець повинен організувати систематичну перевірку заходів щодо безпеки і захисту здоров’я працівників, передбачених системою управління охороною праці на підприємстві.

23. Вибір, установку, введення в експлуатацію, експлуатацію та обслуговування механічного та електричного обладнання треба здійснювати з урахуванням вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час застосування виробничого обладнання.

Обладнання (механічне та електричне), що встановлюється, вводиться в експлуатацію, експлуатується, обслуговується чи модернізується у виробничому процесі, має відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62.

Обладнання, що перебуває в зоні, де існує ризик виникнення пожежі або вибуху через спалах газів, парів або летких речовин, має бути придатним для використання у такому середовищі.

Обладнання за потреби має бути оснащене відповідними захисними пристроями або системою аварійної зупинки.

24. Механічне обладнання та устаткування має бути міцним, без видимих дефектів та використовуватися за призначенням.

Електричне обладнання та устаткування має бути відповідного розміру та потужності згідно з призначенням.

Механічне та електричне обладнання і устаткування має бути встановлено та захищено так, щоб не створювати небезпеки.

25. Обслуговування обладнання на видобувних підприємствах з підземним та відкритим способом видобування проводиться за єдиною системою планово-запобіжних ремонтів (від профілактичного огляду і обслуговування до поточного та капітального ремонтів) за заздалегідь розробленим планом.

Технічний огляд, випробування та експертне обстеження машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки проводяться відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.

26. Захисне обладнання має підтримуватися у робочому стані та бути готовим до використання. Обслуговування цього обладнання потрібно здійснювати відповідно до його експлуатаційної документації.

27. Потрібно вживати заходів для оцінювання наявності та визначення концентрації шкідливих для здоров’я та/або вибухонебезпечних речовин у навколишньому середовищі.

З цією метою потрібно встановити у визначених місцях прилади автоматичного безперервного вимірювання концентрації газу, автоматичної сигналізації, прилади автоматичного вимикання живлення електроустановок та двигунів внутрішнього згоряння. Дані, отримані із автоматичних приладів вимірювання, мають фіксуватися та зберігатися.

28. У пожежо- і вибухонебезпечному середовищі забороняється курити та проводити будь-які дії з відкритим вогнем, а також роботи, під час яких може трапитися загоряння, за винятком випадків, коли вжито достатньо запобіжних заходів проти виникнення пожежі або вибуху.

29. Потрібно вживати заходів для запобігання виникненню та зростанню масштабів вибухонебезпечного середовища.

30. У зонах, де є ризик вибуху, треба вживати заходів для запобігання займанню вибухонебезпечного середовища.

31. Має бути розроблений план заходів для захисту від вибухо- і пожежонебезпеки із зазначенням потрібного обладнання.

32. У місцях, де накопичуються або можуть накопичуватися шкідливі речовини, треба вживати заходів для забезпечення осадження їх у джерелі виникнення або збору цих речовин у джерелі виникнення з подальшим видаленням або зменшення їх концентрації так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

Система збору та видалення шкідливих речовин має бути здатна диспергувати шкідливе середовище так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

33. У місцях, де працівники піддаються впливу шкідливого для здоров’я середовища, мають бути передбачені засоби індивідуального захисту органів дихання та реанімаційне обладнання. Застосовувати це обладнання на робочих місцях мають лише кваліфіковані працівники. Обладнання треба належним чином зберігати та періодично оглядати.

34. Якщо у навколишньому середовищі можлива поява токсичних газів, потрібно розробити план локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки у встановленому чинним законодавством порядку.

35. Під час проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатації та обслуговування робочих зон потрібно вживати відповідних заходів для запобігання виникненню та поширенню пожеж відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.

У разі виникнення пожежі мають бути здійснені заходи швидкої та ефективної її ліквідації.

36. Робочі зони мають бути оснащені відповідним обладнанням для гасіння пожеж, а також за потреби пожежними сповіщувачами та пожежною сигналізацією.

37. Неавтоматичне обладнання для гасіння пожеж має бути легкодоступним та простим у використанні, а також за потреби захищеним від пошкоджень.

38. Для кожної робочої зони мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки.

39. Обладнання для гасіння пожеж має бути чітко позначене відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників).

40. Суб’єкти господарювання повинні мати відповідні ліцензії згідно з Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" , а саме: на провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та на перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів річковим та/або морським, та/або автомобільним, та/або залізничним, та/або повітряним транспортом.

Ці роботи мають бути організовані та проведені відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659, таким чином, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.

41. Доступ до робочих зон має бути безпечним та передбачати можливість швидко і безпечно покинути робочі зони в разі аварійної ситуації.

42. Шляхи пересування, сходи, стаціонарні сходові переходи, вантажні майданчики і пандуси мають бути відповідних розмірів та розміщені так, щоб до них був забезпечений легкий, безпечний доступ людей та під’їзд транспортних засобів для унеможливлення нараження на небезпеку працівників, зайнятих безпосередньо поруч із цими шляхами пересування.

43. Розміри шляхів пересування людей, а також шляхів пересування транспортних засобів мають визначатися з урахуванням кількості користувачів та типу підприємства.

Якщо шляхи пересування використовуються для транспортних засобів, мають бути передбачені безпечні проходи для працівників.

44. Шляхи пересування транспортних засобів мають прокладатися на безпечній відстані від дверей, воріт, проходів для людей, коридорів та сходів.

45. Розмежування шляхів пересування людей та шляхів пересування транспортних засобів має бути позначене відповідними знаками безпеки.

46. Якщо у робочих зонах пересуваються транспортні засоби, мають бути встановлені правила їх руху.

47. Робочі зони, шляхи пересування, майданчики та споруди на відкритому повітрі, де перебувають працівники під час виконання своєї роботи, мають бути організовані так, щоб підхід та під’їзд до них були безпечними.

48. Має бути передбачено штучне освітлення для робочих зон на відкритому повітрі, якщо природне освітлення є недостатнім.

49. Робочі зони на відкритому повітрі мають бути облаштовані так, щоб працівники:

були захищені від погодних впливів і за потреби від падіння предметів на них;

були захищені від впливу шуму, що перевищує допустимий рівень, а також впливу інших шкідливих факторів (газів, випарів, пилу);

у випадку небезпеки могли швидко покинути своє робоче місце або одержати допомогу;

не наражалися на ризик послизнутися або впасти.

50. Усі небезпечні зони мають бути позначені відповідними знаками.

51. Якщо на робочих місцях відповідно до характеру виконуваних робіт наявні небезпечні зони, де існує ризик падіння працівників або падіння предметів, потрібно забезпечити встановлення засобів обмеження доступу до цих зон.

52. Для забезпечення безпеки працівників, які виконують роботи у небезпечних зонах, мають бути вжиті відповідні захисні заходи.

53. У разі виникнення небезпеки працівники повинні мати змогу швидко та безпечно евакуюватися зі своїх робочих місць.

54. Аварійні шляхи та виходи мають бути вільними та забезпечувати найкоротший шлях до відкритого простору або безпечної зони, до безпечного пункту збору або місця евакуації.

Кількість, розміщення і розміри аварійних шляхів та виходів визначаються залежно від їх призначення, розмірів обладнання та робочих місць, а також максимальної кількості осіб, які можуть там перебувати.

55. Двері аварійних виходів мають відчинятися назовні. Двері аварійних виходів мають замикатися так, щоб за потреби кожна особа могла їх легко та швидко відчинити.

56. Двері аварійних виходів не мають замикатися на ключ. Аварійні шляхи та виходи, а також проходи до них не мають бути захаращені сторонніми предметами, щоб можна було безперешкодно їх використати будь-якої миті.

57. Аварійні шляхи мають бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.

58. Працівники повинні бути навчені необхідних дій у разі виникнення аварійних ситуацій.

59. Рятувальне обладнання має бути легкодоступним, розміщеним у відповідних місцях, готовим до використання та позначеним відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.