Відповідно до Гірничого закону України та на виконання Зведеного плану розроблення (перегляду) державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці на 2000 рік

1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах, що додаються.

2. Управлінню організації нагляду у вугільній промисловості Держнаглядохоронпраці (Плетньову В. А.):

- ужити заходів щодо вивчення вимог цих Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, експертами експертно-технічних центрів, працівниками підприємств, установ, організацій, органами виконавчої влади;

- разом з начальниками територіальних управлінь та інспекцій, державними інспекторами Держнаглядохоронпраці забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил;

- подати протягом тижня управлінню охорони праці (Мельничук Л.О.) відповідні матеріали для включення Правил до Державного реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону праці.

3. З уведенням у дію цих Правил вважати такими, що скасовані, Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18 січня 1996 року N 7 (ДНАОП 1.1.30-1.01-96).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника голови Держнаглядохоронпраці Герасимчука Д.А.

1.1. Основні положення

1.1.1. Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила) відповідно до статті 3 Гірничого закону України визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного обладнання, рудникового транспорту, вимоги до провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці і навколишнього середовища.

1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу.

Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.

1.1.3. На кожній шахті повинні функціонувати система управління охороною праці і нарядна система. Для їх функціонування директор (власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.

Положення про систему управління охороною праці, службу охорони праці та нарядну систему розробляються на основі відповідних єдиних галузевих документів і затверджуються директором (власником) шахти.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директорові шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести, об'єднання (надалі - об'єднання) вугільної галузі повинні мати у своїх статутах (положеннях) певні обов'язки і повноваження щодо забезпечення безпечних умов праці на підвідомчих підприємствах. Для виконання вищеназваних повноважень в органах управління повинні створюватися служби охорони праці.

1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою, затвердженою галузевими органами управління.

1.1.5. Нові шахти і ті, що реконструюються, горизонти, блоки і панелі приймає призначена органом управління (у віданні якого перебуває об'єкт, що приймається) комісія за участю представників Державного департаменту з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці), санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепіднагляд), Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі - ДВГРС) і профспілок.

На діючих шахтах приймання до експлуатації виїмкових дільниць, підготовчих виробок загальношахтного призначення та очисних вибоїв (у тому числі й після їх повторного нарізання) проводиться комісією, призначеною директором шахти за участю представників Держнаглядохоронпраці, Держсанепіднагляду, ДВГРС і профспілок.

Приймання-передавання шахт, що закриваються (ліквідуються), проводиться комісією, що призначається наказом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго) (власником).

1.1.6. Календарні плани розвитку гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених дільницях забороняється.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.

1.1.7. Роботи на шахті повинні виконуватися відповідно до проектів, паспортів, технологічних схем.

Для кожної шахти повинен бути розроблений та затверджений проект будівництва (реконструкції, ліквідації).

Розкриття і підготовка шахтних полів, горизонтів, блоків, панелей, проходка і капітальний ремонт стволів, установлення стаціонарного устаткування здійснюються за проектами, розробленими проектними організаціями, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці, на основі проекту будівництва (реконструкції) шахти і затвердженими власником.

Проекти, у т. ч. проекти підготовки і відпрацювання виїмкових дільниць, перед затвердженням повинні проходити експертизу на відповідність нормативним актам з охорони праці в державних організаціях, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. Розділи проектів (проекти) з протипожежного захисту шахт і попередження пожеж від самозаймання вугілля повинні проходити експертизу в Науково-дослідному інституті гірничорятувальної справи (далі - НДІГС).

Експлуатація виїмкових дільниць, проведення і капітальний ремонт гірничих виробок повинні здійснюватися за паспортами, складеними відповідно до проектів, установлення механізмів - за схемами, що затверджуються директором або головним інженером шахти. Паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок складаються відповідно до Інструкції зі складання паспортів виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок (Державний нормативний акт про охорону праці (далі - ДНАОП 1.1.30-5.16-96)), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

1.1.8. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на директора шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вжити заходів щодо їх розшуку.

1.1.9. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.

1.1.10. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні забезпечуватися можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за термін дії саморятувальника і ефективне ведення рятувальних робіт.

1.1.11. На кожній шахті повинен функціонувати прямий телефонний і радіозв'язок з підрозділом ДВГРС, який обслуговує шахту.

1.1.12. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій відповідно до Інструкції зі складання планів ліквідації аварій (далі - ДНАОП 1.1.30-5.17-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7.

Забороняється спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.

За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДВГРС свого погодження плану в цілому або його окремих позицій ведення робіт, що відповідають цим позиціям, забороняється.

1.1.13. При виникненні аварії на шахті вводиться в дію план ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.

У разі неспроможності виконання відповідальним керівником своїх обов'язків з ліквідації аварії (хвороба, некомпетентність та ін.) відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії може бути усунений від керівництва ліквідацією аварії лише за письмовим наказом або розпорядженням в оперативному журналі вищого керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.

1.1.14. Усі шахти повинні обслуговуватися підрозділами ДВГРС. Дислокація підрозділів ДВГРС узгоджується з Держнаглядохоронпраці. На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна гірничорятувальна служба, діяльність якої регламентується Положенням про допоміжні гірничорятувальні служби (шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК)), затвердженим Міністерством вугільної промисловості (далі - Мінвуглепром) України 11.03.98.

1.1.15. У місцях, визначених головним інженером шахти, повинні бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.

1.1.16. Усім, хто спускається в шахту, повинні бути видані справні індивідуально закріплені ізолювальні саморятувальники, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.

Забороняється працівникам спускання в шахту без закріпленого саморятувальника і перебування в шахті та на робочих місцях без нього.

На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятувальника, обов'язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або установлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з ДВГРС.

На кожному з маршрутів, якими прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, необхідно витратити більше ніж 90 % часу дії саморятувальника.

Перед погодженням з ДВГРС плану ліквідації аварій один раз на шість місяців повинно бути проведене контрольне виведення групи працівників, включених до саморятувальників, під керівництвом командного складу ДВГРС.

Зовнішній вигляд і герметичність саморятувальників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятувальників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДВГРС.

Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, повинні в спеціальних "димних камерах" пройти практичне тренування в саморятувальниках. Подальші тренування в "димних камерах" повинні здійснюватися не рідше одного разу на 2 роки. Тренування організуються керівниками шахт і проводяться командним складом ДВГРС.

1.1.17. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати і в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Забороняється спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.

Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, включаючи світильники, суміщені з метансигналізаторами, повинна відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.

1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів

1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови відповідності їх параметрів вимогам цих Правил, екологічним і гігієнічним вимогам, що викладені в державних стандартах та інших нормативних документах, після одержання сертифіката або висновку від Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ), НДІГС або експертно-технічного центру (далі - ЕТЦ) та дозволу Держнаглядохоронпраці.

1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднаглядом за результатами сертифікаційних випробувань у МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ на відповідність державним стандартам і нормативним документам.

1.2.3. Допуск устаткування і матеріалів до випробувань, а також до застосування виробів одиничного виробництва і окремих змінених конструкцій устаткування, що випускається серійно, здійснюється органами Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднагляду на підставі висновків МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ.

1.2.4. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання повинні здійснюватися відповідно до посібників (інструкцій) з їх експлуатації та інших експлуатаційних документів підприємств-виробників.

Забороняється змінювати конструкцію машин, обладнання, схем управління і захисту без погодження із підприємством-виробником.

1.2.5. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, повинні зазначатися дані відтворюваних ними шкідливих виробничих чинників і можливих небезпек при роботі.

Параметри шкідливості, які нормуються, повинні витримуватися протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.

1.2.6. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, повинні бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).

Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствами-виробниками повинні бути передбачені попереджувальна сигналізація про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.

Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і чутися у всій зоні, небезпечній для людей.

1.2.7. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за дозволом Держнаглядохоронпраці.

1.3. Вимоги до персоналу шахти

1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи людських підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери), повинні пройти професійний відбір при прийнятті на роботу і періодичні перевірки на профпридатність у період трудової діяльності.

Порядок проходження професійного відбору та його періодичність визначаються Мінпаливенерго і Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ).

1.3.2. Керівник служби охорони праці на шахті повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі 3-го чи 4-го рівня акредитації, і стаж керівної роботи у шахті.

Призначення та звільнення з посади керівників служб охорони праці погоджується з органом Держнаглядохоронпраці.

1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають вищу гірничотехнічну освіту і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш як 3 роки.

Гірничі диспетчери повинні один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.

1.3.4. Директори і головні інженери, керівники служб охорони праці, головні механіки, головні енергетики, головні технологи, начальники дільниць ВТБ, буропідривних робіт, дегазації, профілактичних робіт з техніки безпеки можуть бути призначені на посаду лише після навчання з охорони праці, безпеки робіт й атестації в МакНДІ, а гірничі диспетчери (особи, які можуть бути призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій), начальники дільниць: очисних, підготовчих, ремонтно-відновлювальних, монтажних, шахтного транспорту - в МакНДІ або навчальних закладах, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.

Навчання проводиться за програмами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці. У програми навчання головних інженерів шахт, гірничих диспетчерів та працівників, які можуть бути призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій, повинні включатися питання з організації і методів ведення робіт з ліквідації аварій в шахтах.

Порядок навчання та атестації визначається Положенням про навчання і атестацію спеціалістів шахт, що призначаються на керівні посади, затвердженим Мінвуглепромом 20.02.97.

1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах 3-го і 4-го рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш як 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.

Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою 1-4-го рівнів акредитації.

Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.

Забороняється начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ суміщати інші посади або доручати їм виконання робіт, не передбачених Положенням про дільницю вентиляції та техніки безпеки (ВТБ) шахти, затвердженим Державним комітетом України з вугільної промисловості (далі - Держвуглепром) 21.10.92.

1.3.6. Начальниками видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.

1.3.7. Посадові особи шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складення іспитів на знання спеціальних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах.

До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш як 1 рік.

1.3.8. Підготовка і перепідготовка працівників проводяться навчальними установами (учбово-курсовими комбінатами, учбово-технічними центрами, професійно-технічними училищами), а підвищення кваліфікації - учбовими пунктами, матеріально-технічна база і програмно-методичне забезпечення яких пройшли експертну оцінку в ЕТЦ і які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.

Спеціалісти з вищою гірничотехнічною освітою мають право працювати за робітничими професіями після 2-місячного стажування і складання іспитів екстерном кваліфікаційній комісії учбово-курсового комбінату, що має право підготовки працівників відповідних професій. У період стажування входить час роботи за спеціальністю при проходженні виробничої практики.

1.3.9. До підготовки працівників за професіями, пов'язаними з безпекою праці груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомних машин, машиністи електровозів, машиністи гірничих виймальних машин та ін.), допускаються особи, що мають досвід підземних робіт не менше ніж 1 рік (включаючи виробничу практику при навчанні за попередньою професією або спеціальністю).

Працівники, що стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, повинні пройти підготовку за спеціальною програмою.

1.3.10. При укладенні трудового договору (контракту) з працівниками за професіями з підвищеною небезпекою праці або тими, що обслуговують об'єкти життєдіяльності шахти, повинно бути обумовлено їх випробування з метою перевірки відповідності працівника тій роботі, що йому доручається; при цьому повинні бути дотримані вимоги діючого законодавства.

1.3.11. Попереднє навчання з охорони праці працівників, що влаштовуються на шахту, студентів і учнів, які направляються на виробничу практику, а також працівників сторонніх підприємств (організацій), що виконують роботи в шахті, включає: вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці, спеціальні види навчання, екзамени з охорони праці, стажування.

Зміст, тривалість і порядок попереднього навчання з охорони праці визначається Інструкцією з навчання працівників шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-5.15.96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 30.05.95 N 79 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України (далі - Мін'юст) 01.08.95 за N 272/808.

Мінімальна тривалість навчання в днях наведена в табл. 1.1.

1.3.12. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу директора (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятувальником.

1.3.13. Навчання з охорони праці в період трудової діяльності включає: первинний інструктаж на робочому місці при переведенні на роботу за іншою професією (посадою) або на інші дільниці (цехи, служби), поточні, повторні, позапланові, цільові інструктажі, стажування, періодичну і позачергову перевірку знань з охорони праці.

Зміст, періодичність і порядок навчання з охорони праці в період трудової діяльності визначаються ДНАОП 1.1.30-5.15.96.

1.3.14. Керівники і спеціалісти не рідше одного разу на три роки (від часу останнього навчання) повинні пройти повторне навчання з питань охорони праці і безпеки робіт.

Повторне навчання повинно проводитися в установах і організаціях, що мають дозволи Держнаглядохоронпраці, за програмами, розробленими МакНДІ і погодженими з Держнаглядохоронпраці відповідно до Типового положення про навчання з охорони праці (далі - ДНАОП 0.00-4.12-99), затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.99 N 27 та зареєстрованого у Мін'юсті 21.04.99 за N 248/3541.

1.3.15. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми та електроустановки, зобов'язані мати право керування ними і мати відповідні посвідчення.

1.4. Обов'язки працівників

1.4.1. Працівникові забороняється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.

1.4.2. Забороняється курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому Інструкцією з ведення вогневих робіт у підземних виробках і надшахтних будівлях (далі - ДНАОП 1.1.30-5.18-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

1.4.3. Забороняється спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Забороняється доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.

З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння директор шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти повинні бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.

Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, включаючи й показання свідків.

1.4.4. У неробочі дні або при перервах у роботі одну зміну й більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперервної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.

1.4.5. Забороняється видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог Правил безпеки, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати вказівки, що можуть призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких являє собою безпосередню небезпеку для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.

Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.

1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.

1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень Правил безпеки, помічених до початку робіт чи під час роботи. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.

Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.

1.4.8. Забороняється проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.

У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, забороняється. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.

1.4.9. На кожній шахті повинна діяти система охорони, що виключає доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.

Забороняється без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).

2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок

2.1.1. На кожній шахті повинно бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, вважаються одним запасним виходом.

На розгалуженнях усіх виробок повинні бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.

Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, повинні бути обладнані для пересування людей і транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.

2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчикові) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому.

У випадку розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.

При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.

2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, повинні бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.

У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.

2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:

від 7 град. до 10 град. - поручні, прикріплені до кріплення;

від 11 град. до 25 град. - трапи з поручнями;

від 26 град. до 30 град. - східці з приступками та поручнями;

від 31 град. до 45 град. - драбини з горизонтальними приступками та поручнями.

У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45 град. до 90 град. драбини встановлюються з нахилом не більш як 80 град. і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини по нормалі - не менше ніж 0,7 м.

Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами повинні бути зміщені на ширину лазу.

Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш як 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не меншою за 0,4 м, а відстань між приступками - не більшою за 0,4 м.

Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей по вільному проходу ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.

Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.

2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими виробками другий запасний вихід обладнується відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил по одній з цих виробок.

Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.

2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвеєрами) влаштовуються обхідні виробки.

На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.

2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них - на вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).

За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.

При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля по риштаках, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.

При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.

За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.

При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.

При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.

2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній західці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 кв.м або спеціально обладнані свердловини діаметром, не меншим за 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більшою за 30 м.

При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.

2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок

2.2.1. При зміні гірничо-геологічних і виробничих умов паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядається в добовий термін. До перегляду паспорта роботи повинні вестись з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у наряд-путівках посадових осіб.

До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під розписку з паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.

2.2.2. На шахтах підривні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог Єдиних правил безпеки при підривних роботах (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), затверджених Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду (далі - Держгіртехнагляд) СРСР 25.03.92.

2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок повинні відповідати типовим перерізам.

Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.

Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту состава поїзда, яка виступає, викладені в табл. 2.1 та 2.2.

Примітки: 1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію у 1987 р. і наступні роки, і в тих, які перебувають у проходці, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де проводяться маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання вагонеток або составів поїздів (у тому числі й на розминках), перевантаження обладнання і матеріалів з одного транспортного засобу на інший, біля стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності, проходи для людей влаштовуються по 0,7 м з обох боків.

2. Ширина проходів для людей і зазори повинні бути витримані за висотою виробки, не меншою за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи по всій довжині виробки повинні влаштовуватися, як правило, з одного боку. Забороняється в двоколійних виробках влаштування проходів між коліями.

2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом, повинні мати два відділення або для цієї мети проводяться дві паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8-10 м.

Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення визначається його паспортом.

Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних (породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що зачиняються, для пропускання кусків вугілля і породи, що застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу, породи) по металевих трубах відшивку ходового відділення можна не робити.

2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати).

2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.

У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.

Під час проходки спеціальними способами стволів необхідно керуватися, крім цих Правил, Правилами безпеки під час проходки стволів шахт спеціальними способами (далі - НАОП 1.1.30-1.04-64), затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 20.03.64.

Працівники, які проводять оббирання покрівлі, повинні перебувати під закріпленою ділянкою виробки.

2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.

2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинно бути більше ніж за 3 м.

На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинно перевищувати кроку його установки.

Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод'яконова, більшій за 7.

2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.

Під час проведення виробок по вугіллю широким вибоєм при ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.

2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинно перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами.

2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).

2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:

а) у разі розміщення пульта управління машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;

б) у разі розміщення пульта управління машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування;

в) під час розминки один із механізмів повинен перебувати в нерухомому стані;

г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок повинні бути по 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.

При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування забороняється.

2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, включаючи комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (в тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинно прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю працівників місцевих органів Державного департаменту з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці).

2.2.14. Забороняється продовження проходки вертикальної виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу) без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від можливого падіння предметів зверху.

Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним пристроєм (помостом або ціликом).

Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з табл. 2.3.

Помости в стволі (шурфі) повинні споруджуватися за проектами, затвердженими технічним керівником будівельної організації (шахти), що виконує роботу. Забороняється виймання запобіжного цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту, погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним інженером будівельної організації, що виконує роботи.

2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при цьому ляди повинні відкриватися тільки в момент проходження останніх.

Конструкція ляд повинна виключати падіння у ствол породи чи інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання цебер повинен мати по периметру суцільну огорожу.

Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів через отвори помостів, подачі сигналів і спостереження за прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на помости повинні призначатися відповідальні особи.

У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками управління прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного відключення прохідницьких лебідок.

2.2.16. Забороняється перебування людей у вибої ствола (шурфа) та виконання інших робіт під час заміни або перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також навішування і зняття технологічних трубопроводів.

Бетонопроводи повинні бути закріплені додатковим суцільним канатом по всій довжині. Роботи з ліквідації "затору" бетону в трубопроводі повинні виконуватися під керівництвом посадової особи за відсутності людей нижче "затору".

2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не менше ніж 1600 мм, які в нижній частині повинні бути суцільними на висоту, не меншу за 300 мм.

Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики повинні бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості.

2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом. Одноповерхові підвісні помости повинні бути підвішені до каната не менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости повинні кріпитися до каната так, щоб у разі їх переміщення не порушувалася горизонтальна стійкість і виключалася можливість заклинювання.

2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту по стволу люди у вибої ствола і на помості повинні бути відсутні, за винятком машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульта управління, а його помічники - на поверхах з опорними ригелями для візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному кріпленні ствола.

2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями:

а) установлення тюбінгів повинно проводитися з робочого підвісного помосту або безпосередньо з вибою;

б) у разі установлення основних вінців повинен складатися акт огляду та надійності пікетажу;

в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома болтами;

г) установлення сегмента при одному підйомі повинно здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки повинні бути установлені на поверхні або на помості, що влаштовується на ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням;

ґ) у разі подачі цементного розчину в затюбінговий простір допустимий тиск його нагнітання повинен бути установлений проектом виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору не повинна перевищувати однієї західки.

2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній повинен мати верхній поверх для захисту працюючих на помості від можливого падіння предметів зверху.

Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола, опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал, повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки повинні бути передбачені спеціальні пристрої.

При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх поверхах помосту по його периметру повинна бути гратчаста огорожа заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм.

Отвори для розтрубів між поверхами помосту повинні бути відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим ніж 40 х 40 мм. У нижній частині розтруба, у місцях прилягання сітки до помосту обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300 мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не меншою за 1600 мм. Для подачі сигналів під час пропускання цебра на вибій у прохідника-помостового повинен бути установлений звуковий сигналізатор.

Прохідницькі помости повинні бути обладнані оглядовими щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у вибої та обладнання, розташоване нижче помосту.

2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинні виконуватися під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів, затвердженим головним інженером шахтобудівельного управління (шахти).

Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинно виконуватися за сигналами, що подаються за схемою: помост - нульовий майданчик - центральний пульт управління лебідками (лебідкою).

Забороняється експлуатація помостів без розпору.

2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється проектом провадження робіт на проходку або поглиблення ствола.

У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна перевищувати 1,0-1,5 м, а в проектах ведення робіт повинні передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження обвалення порід.

2.2.24. Армування ствола повинно виконуватися зі спеціальних помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен передбачати спеціальне перекриття ствола.

Під час армування ствола забороняється використовувати підвісні люльки як підйомні посудини, а також спускати матеріали й елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально допустимого навантаження на ці пристрої.

2.2.25. Забороняється підтоплювання ствола, розташованого на гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним інженером шахти, проектною організацією і органом Держнаглядохоронпраці.

2.3. Очисні роботи

2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинно здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним і шкідливим виробничим факторам.

Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів) на поверхах, що лежать вище, повинні затверджуватися з урахуванням рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском.

2.3.2. Забороняється ведення експлуатаційних робіт більше ніж у двох суміжних поверхах.

2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією підприємства-виробника.

2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою до технічних меж виїмкової дільниці повинні проводитися згідно із заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці.

Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом, який затверджується головним інженером шахти.

2.3.5. У випадку зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу повинні бути вжиті заходи щодо запобігання обваленню покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню. Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами.

2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. У разі наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що відшарувалася, і встановити додаткове кріплення.

2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м, висота - не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м.

2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами, вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж конвеєра повинен бути установлений гучномовний зв'язок з приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10 м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою.

2.3.9. На пластах з кутом падіння 20 град. і вище, а також в умовах можливого сповзання виймальних машин по підошві під впливом власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки з дистанційним умиканням.

При роботі комбайнів, що рухаються по рамі конвеєра, запобіжні лебідки або інші рівноцінні пристрої, допущені до експлуатації Держнаглядохоронпраці, повинні застосовуватися на пластах з кутами падіння 9 град. і вище.

Забороняється перебування людей в лаві нижче комбайна:

а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 20 град.;

б) під час роботи і спускання вузькозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 25 град., за винятком лав, що оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце перебування людей.

У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів по одному тяговому ланцюгу дозволяється лише із застосуванням спеціальних пристроїв секціонування, що виключають складання тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях секціонування повинні бути чітко позначені, щоб їх було видно машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою подачею допускається лише на пластах з кутом падіння меншим за 9 град.

2.3.10. Забороняється перебування і переміщення людей під час роботи стругової установки:

а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм лави;

б) на відстані, меншій за 1 м по падінню пласта від спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних головок;

в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга струга або секції конвеєра.

Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта забороняється проводити інші роботи в лаві.

2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних штреків одночасно (по одній лінії) з відробкою лав нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння пласта до 30 град. і за наявності оконтурювальних штреків (просіків).

2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або гезенки.

У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти.

2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами падіння понад 25 град. обов'язкове застосування біля вибою запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом повинні бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів лави - огороджувальні пристрої.

Забороняється проводити виймання вугілля в уступі відбійним молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без рятувальних ніш у кутках уступів.

2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) повинні бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах самопливом дозволяється проводити згідно зі спеціальними заходами.

2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18 град. забороняється доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів.

2.3.16. В очисних виробках повинно застосовуватися механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що відповідають гірничо-геологічним умовам.

Постійне індивідуальне кріплення повинно складатися з однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою здатністю.

Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою визначаються паспортом виїмкової дільниці.

2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних матеріалів, що розміщується поблизу вибою.

У разі застосування в очисному вибої індивідуального металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не менший за 5 %.

2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами і стругами індивідуальне металеве кріплення повинно застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за комбайном у місці вигину конвеєра.

У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків - як контрольних.

2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними) та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та ін.) повинні бути закріплені механізованим пересувним кріпленням. Застосування іншого виду кріплення допускається у разі неможливості застосування механізованого пересувного кріплення. Конструкція спеціальних видів кріплення сполучень помічається в паспорті виїмкової дільниці.

2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в місцях геологічних порушень.

Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками, що прилягають.

2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з посадкою покрівлі, повинні включатися в паспорт.

Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з кутом падіння понад 35 град. дозволяється проводити в напрямку знизу вверх.

При куті падіння пласта понад 15 град. проводити вибивання кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку знизу вверх.

Забороняється ведення інших робіт нижче місця пересування посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих, крутопохилих та крутих пластах.

2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники, зайняті на посадці покрівлі, повинні перебувати в закріплених місцях. В органному кріпленні повинні залишатися вікна завширшки не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного.

У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з кутом падіння, не вищим за 15 град., одночасно з посадкою покрівлі допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на відстані не менш як 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі посадки покрівлі не одночасно по всій довжині лави, а окремими ділянками, кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання кріплення і посадка повинні проводитися послідовно в одному напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або по всій лаві і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному окремому випадку паспортом виїмкової дільниці.

При застосуванні індивідуального металевого привибійного і різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25 град. одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на відстані від місця посадки, що визначається паспортом.

2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим кріпленням на відстані не менше ніж 3 м від його вибою.

Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у робочому просторі лави по лінії відриву породи повинно бути пробите оконтурювальне органне кріплення.

У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення може не проводитися.

2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка покрівлі, а на крутих пластах - і підошви.

У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове кріплення із затяжкою ніжок уступів.

2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей, які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути відновлене або замінене.

2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки покрівлі в лавах повинно проводитися механізованим або підривним способом.

2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У цих випадках забороняється вести роботи в лаві з видобутку вугілля до обвалення покрівлі.

Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском і головним інженером шахти.

Забороняється провадити одночасно очисні та посадочні роботи в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним кріпленням і важкокерованою покрівлею.

2.3.28. Дільничні станції напірного гідротранспорту необхідно розташовувати в спеціальних камерах, а при строках служби до одного року - в нішах. Станція повинна складатися з камери вуглесосів, приймального зумпфа корисною місткістю, не меншою за 10-хвилинну продуктивність вуглесосів, аварійного пульпозбірника.

2.3.29. Технологічні трубопроводи гідрошахт повинні споруджуватися і експлуатуватися відповідно до Інструкції з проектування, монтажу, випробування та експлуатації технологічних трубопроводів гідрошахт України, затвердженої Мінвуглепромом УРСР 19.11.84.

2.3.30. У приміщенні насосних і камері вуглесосних установок повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо із загальношахтною телефонною станцією або гірничим диспетчером.

2.3.31. Перед початком роботи гідромонітора із сфери дії його струменя люди повинні бути виведені в безпечну зону. При автоматичному управлінні гідромонітором на підступах до сфери дії його струменя повинні вивішуватися знаки "Вхід заборонено. Працює гідромонітор".

2.3.32. При гідравлічному і механо-гідравлічному відбиванні вугілля в кожному діючому очисному вибої на управлінні монітором повинні працювати не менше двох працівників.

При цьому забороняється:

а) ручне управління гідромоніторами при тиску води понад 3 МПа (30 кгс/см2);

б) залишати без нагляду працюючий гідромонітор з ручним і дистанційним управлінням;

в) робота на гідромоніторах без захисних пристосувань від відбитих бризок води, кусків вугілля і породи;

г) проведення робіт у заходці при очисному вийманні до спускання води, що накопичилася у виробленому просторі.

2.3.33. У разі непередбаченого припинення подачі води в очисні вибої відновлення робіт з відбивання вугілля допускається лише після промивання посаду жолобів і підошви виробки та видалення з них гірничої маси.

2.3.34. Кожен гідромонітор повинен бути обладнаний засувкою, вмонтованою в нього або у водопостачальний трубопровід на відстані, не більшій за 50 м від гідромонітора.

У місці встановлення засувки при її закритті повинно вивішуватися табло "Не відкривати! Працюють люди!"

2.3.35. Вмикання і вимикання технологічних насосів, а також відкривання і закривання засувок на технологічних водоводах повинно провадитися з дозволу гірничого диспетчера, за винятком аварійних випадків.

2.3.36. Під час проведення збійок між виїмковими печами або штреками гідравлічним способом люди з виїмкового штрека або печі, на які проводяться збійки, повинні бути виведені, а на відстані 20 м по обидва боки від місця виходу збійок повинні бути установлені знаки "Вхід заборонено".

2.3.37. При високонапірному гідровідбиванні напрям гідромоніторного струменя не повинен бути протилежним напрямові руху повітря за рахунок загальношахтної депресії.

2.3.38. Провітрювання очисних вибоїв повинно здійснюватися за рахунок загальношахтної депресії за допомогою збійок або свердловин, що проводяться на сусідній штрек або піч. При відробці пластів пологого і похилого падіння відстань між збійками (свердловинами) залежно від характеристики порід покрівлі повинна встановлюватися за умови забезпечення очисного вибою розрахунковою кількістю повітря і не повинна перевищувати 30 м. На пластах середньої потужності нижній рівень вентиляційної свердловини повинен бути розташований вище рівня підошви виїмкової печі (штреку) не менше ніж на 0,5 м.

На одній виїмковій дільниці дозволяється мати не більше трьох обладнаних для ведення очисного виймання суміжних очисних вибоїв, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії послідовно з підсвіженням. Попереду очисних вибоїв допускається не більше двох резервних печей (штреків), провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.

2.3.39. У разі провітрювання очисних вибоїв за рахунок загальношахтної депресії за допомогою збійок або свердловин, крім діючих (по яких іде вихідний струмінь із вибою), повинно бути проведено перед очисним вибоєм не менше однієї резервної збійки або свердловини.

2.3.40. У разі забучування виробок або пульпоспускних труб вугільною пульпою люди з небезпечної зони повинні бути виведені та виставлені пости для запобігання входженню людей в цю зону.

Розбучування виробок дозволяється провадити лише після повного дренажу води із скупчення гірничої маси.

Розбучування виробок і пульпоспускних труб повинно провадитися за заходами, затвердженими головним інженером шахти.

2.3.41. Стан пульпопропускних виробок, посадів жолобів і пульпоперепускних труб повинен перевірятися гірничим майстром щозмінно, начальником дільниці або його заступником (помічником) - щодобово.

2.3.42. У виробках, що з'єднують камеру гідропідйому з виробками приствольного двору, обов'язкове установлення водонепроникних дверей.

2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів, схильних до газодинамічних явищ

2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів, а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинно проводитися відповідно до Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89, та Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на шахтах, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів (далі - НАОП 1.1.30-5.07-88), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88.

2.4.2. Проекти будівництва і реконструкції шахт, підготовки нових горизонтів повинні містити спеціальний розділ, що передбачає технічні й технологічні рішення, спрямовані на відвернення газодинамічних явищ, і бути погоджені з МакНДІ та Донецьким науково-дослідним вугільним інститутом (далі - ДонВУГІ).

2.4.3. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих робіт, комісія під головуванням технічного директора виробничого об'єднання (компанії та ін.) або головного інженера самостійної шахти в складі представників МакНДІ та НДІГС, органу Держнаглядохоронпраці, басейнових технологічних (ДонВУГІ і Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ)) і маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ) інститутів визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць; викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів; викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених викидонебезпечних пластах.

2.4.4. У разі виявлення ознак, що передують раптовому викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в зміні повинні бути виведені з виробки в безпечне місце, а електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснене за письмовим дозволом головного інженера шахти або шахтобудівельного управління (далі - ШБУ).

2.4.5. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і затверджується головним інженером шахти.

На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття пласта, а також заходи щодо боротьби із викидами для включення в паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок.

Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення виробок і паспорти виїмкових дільниць повинні бути погоджені МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені - до початку роботи.

2.4.6. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) повинні випереджати очисний вибій не менше ніж на 20 м.

На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку по вугіллю одним вибоєм з лавою або з випередженням, не меншим за 100 м.

2.4.7. Закладення польових виробок необхідно проводити на відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи за нормаллю.

У разі проведення польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю.

2.4.8. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог Інструкції із застосування струсного підривання у вугільних шахтах України, затвердженої Держнаглядохоронпраці 01.11.93.

2.4.9. Для виконання локальних способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється спеціальна зміна.

2.4.10. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10 град. повинні проводитися в напрямку зверху вниз.

В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад 10 град. в напрямку знизу вверх відбійними молотками із застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу, контролю за їх ефективністю та заходів щодо забезпечення безпеки робіт.

У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.

2.4.11. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або струговими установками.

У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або струсним підриванням.

Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів, з контролем за їх ефективністю.

2.4.12. Управління покрівлею в очисних вибоях викидонебезпечних пластів повинно провадитися повним обваленням або повним закладанням виробленого простору. Застосування інших способів управління покрівлею допускаються за погодженням з ДонВУГІ (ДонНДІ) і МакНДІ.

2.5. Утримання і ремонт виробок

2.5.1. Технічний стан горизонтальних і похилих виробок діючих (що будуються, реконструюються, ліквідуються) шахт повинен перевірятися посадовими особами дільниць, у віданні яких вони перебувають: гірничими майстрами дільниць - щозмінно, начальниками або заступниками (помічниками) начальників дільниць - щодобово, гірничими майстрами дільниць ВТБ - при контролі ними стану рудникової атмосфери.

2.5.2. Працівники зобов'язані вживати негайних заходів щодо відновлення вибитого або порушеного кріплення, а у виробках без кріплення або з анкерним кріпленням - щодо видалення кусків породи і вугілля, що відшарувалися з боків і покрівлі.

Кріплення та армування вертикальних, похилих (понад 45 град.) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, повинні оглядатися: щодобово - спеціально призначеними особами, раз на тиждень - механіком підйому, не рідше одного разу на місяць - головним механіком і одного на квартал - головним інженером шахти. Кріплення похилих (до 45 град.) стволів щозмінно оглядається гірничими майстрами, щодобово - начальниками дільниць або їх заступниками (помічниками), у віданні яких вони перебувають, і один раз на квартал - головним інженером шахти. Результати огляду й заходи, що приймаються щодо усунення порушень, заносяться перевіряльниками в Книгу огляду стволів шахт, затверджену наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

У період будівництва (реконструкції, поглиблення) шахти кріплення та армування стволів при їх проходці, поглибленні й експлуатації повинні оглядатися начальником або головним інженером шахтопрохідницького (шахтобудівельного) управління не рідше одного разу на місяць. Крім того, армування повинно оглядатися головним або старшим механіком не рідше двох разів на місяць, а механіком підйому - не рідше одного разу на тиждень.

У проектах будівництва головних стволів шахт повинно бути передбачене спостереження за станом кріплення в процесі будівництва за допомогою контрольно-вимірювальних пристроїв. Спостереження за станом кріплення покладається на маркшейдерську службу організації, що здійснює будівництво.

Після виконання ремонтних робіт ствол повинен бути детально оглянутий посадовою особою, відповідальною за ремонт, і проведені пробні спускання і підіймання посудин при відсутності в них людей і вантажів.

У вертикальних стволах у терміни, установлені головним інженером шахти, але не рідше ніж один раз на два роки, повинні проводитися вимір зазорів і профільна зйомка армування.

2.5.3. У разі перекріплення виробки з метою збільшення поперечного перерізу або при заміні кріплення, що стало непридатним, не дозволяється одночасно видаляти більше двох рам (арок). Рами (арки), що знаходяться попереду і позаду тих, що видаляються, повинні бути тимчасово посилені розпірками чи стояками і розшиті.

Перекріплення виробок повинно провадитися за паспортом, затвердженим головним інженером шахти, з яким знайомлять під розписку гірничих майстрів і працівників. Перекріплення сполучень штреків з квершлагами, бремсбергами, уклонами, камерами, хідниками повинно провадитися, крім того, в присутності змінного керівника робіт на дільниці.

У разі перекріплення і ремонтних робіт у горизонтальних виробках з локомотивною відкаткою повинні бути виставлені світлові сигнали і попереджувальні знаки "Ремонтні роботи" на відстані довжини гальмівного шляху, але не менше за 80 м в обидва боки від місця роботи.

Забороняється знімати сигнали і знаки, що огороджують місце перекріплення виробок і ремонтних робіт, до повного закінчення робіт і перевірки стану колії.

2.5.4. Роботи з ліквідації завалів в очисних і підготовчих виробках (незалежно від розміру завалу по довжині виробки) повинні проводитися відповідно до спеціальних заходів, затверджених головним інженером шахти. Місця завалів наносяться на плани гірничих виробок.

2.5.5. Під час проведення ремонтних робіт у вертикальних і похилих виробках забороняється підняття (спускання) і пересування по них людей, не зайнятих ремонтом.

Забороняється одночасно проводити ремонтні роботи в зазначених виробках більше ніж в одному місці, за винятком виробок з кутом нахилу до 18 град..

У разі спускання і піднімання вантажів, призначених для ремонту стволів, уклонів і бремсбергів, повинна бути обладнана сигналізація від осіб, що приймають вантаж, до рукоятника-сигналіста або машиніста підйомної установки.

2.5.6. Ремонт похилих відкатних виробок з безкінцевою відкаткою дозволяється проводити лише при звільненні каната від вагонеток. Допускається залишати вагонетки, призначені для ремонту виробки, при умові їх надійного закріплення, а у виробках з кінцевою канатною відкаткою, крім того, прикріплення їх до тягового каната.

2.5.7. У проекті з ремонту ствола повинно передбачатися:

а) перекриття ствола нижче місця ремонту запобіжним помостом, що виключає падіння в ствол кусків породи, елементів кріплення, армування та інструментів;

б) перекриття ствола на висоті не більше ніж 5 м від місця роботи для захисту працюючих від предметів, що можуть випадково падати зверху;

в) проведення робіт з укріпленого нерухомого або підвісного помосту. З цього помосту до помосту драбинного відділення повинна бути підвісна драбина.

Працюючі на ремонті ствола повинні використовувати запобіжні пояси.

2.5.8. Під час проведення будь-яких робіт у зумпфі рух підйомних посудин по стволу повністю припиняється, а працюючі в зумпфі повинні бути захищені від падіння предметів зверху.

2.5.9. Розкриття та відновлення стволів і шурфів старих шахт проводиться за проектом, погодженим з ДВГРС та органом Держнаглядохоронпраці.

2.6. Попередження падіння людей і предметів у виробки

2.6.1. Устя діючих вертикальних і похилих виробок та тих, що проходяться (стволів, шурфів та ін.), обладнаних підйомними установками, повинні бути огороджені з неробочих боків стінками або металевою сіткою заввишки не менше ніж 2,5 м, а з робочих боків мати грати або двері, обладнані пристроєм блокування, що включає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих дверях.

Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і похилих виробок, не обладнаних підйомом, повинно виступати над поверхнею не менше ніж на 1 м у напрямку виробки.

Устя повинні перекриватися лядами або гратами, жорстко закріпленими на кріпленні, з надійними запорами.

Зумпфи стволів повинні мати огородження для запобігання падінню в них людей.

У разі пересічення вертикальної виробки з горизонтальною для переходу людей повинна бути проведена обхідна виробка. Дозволяється обладнання проходу під драбинними відділеннями.

2.6.2. Устя виробок з кутом нахилу понад 25 град. у місцях їх сполучень з горизонтальними виробками повинні бути огороджені або перекриті міцними помостами, лядами або металевими гратами.

У разі ліквідації цих виробок устя їх повинні бути перекриті помостами й огороджені.

2.6.3. Під щитовим перекриттям при щитовій системі виймання металеві грати повинні бути підвішені до перекриття, при цьому найближча до цілика вуглеспускна піч повинна бути перекрита гратами на рівні підошви вхідної збійки. Решта збійок між ходовою і вуглеспускною печами повинні ізолюватися.

2.6.4. Перед устями стволів при піднятті в цебрах як на нижньому, так і на верхньому приймальному майданчиках повинні бути установлені перегородки для опори рукоятників і цеберників. При відсутності механічного приводу для відкривання ляд рукоятники і цеберники повинні працювати із запобіжними поясами.

2.6.5. Драбинні відділення стволів і шурфів повинні бути ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою, пришитою з внутрішнього боку по всій довжині виробки всуціль чи врозгін з проміжками, не більшими за 0,1 м.

2.7. Ліквідація виробок і шахт

2.7.1. Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до вимог Інструкції про порядок ліквідації і консервації підприємств з видобутку корисних копалин, затвердженої постановою Держгіртехнагляду СРСР N 28 від 11.07.85.

Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню (вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і більше), повинні повністю засипатися негорючими, нетоксичними матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДІГС, а потім перекриватися залізобетонними помостами.

При розробці проектів ліквідації шахт потрібно передбачити заходи із:

а) запобігання можливому проникненню на поверхню метану й інших газів;

б) попередження зсуву земної поверхні після ліквідації шахти;

в) оцінки небезпеки і запобігання зараженню токсичними речовинами атмосфери, поверхневих вод і сусідніх шахт;

г) оцінки небезпеки і запобігання можливості підтоплення земної поверхні і сусідніх шахт.

Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, потрібні для ліквідації, повинні бути збережені, приведені в працездатний стан, пройти ревізію і наладку, установлену нормативними документами.

На час ліквідації виробок устя їх повинні огороджуватися.

Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих виробок повинні провадитися за проектом, затвердженим технічним директором виробничого об'єднання (концерну, компанії, самостійної шахти) і погодженим з органом Держнаглядохоронпраці, а ліквідація шурфів, свердловин великого діаметра - за проектом, затвердженим головним інженером шахти і погодженим з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.

Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну поверхню, повинні бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними перемичками.

При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя похилого вентиляційного стволів обов'язкове улаштування ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з оформленням акта на приховані роботи.

2.7.2. Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга - за 10 м від устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до земної поверхні повинні бути повністю засипані негорючим матеріалом, що має висновок НДІГС про його пожежонебезпечність.

Забороняється виймання кріплення на ділянці, що заповнюється закладним матеріалом.

Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим головним інженером шахти.

2.7.3. Устя ліквідованих виробок повинні бути огороджені водовідвідними канавами, а при необхідності слід вживати додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок.

Ліквідовані гірничі виробки повинні бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок.

Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік оглядаються комісіями, під керівництвом головного інженера шахти.

Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів оформлюються актами.

2.7.4. Погашення виробок повинно провадитися за проектом, затвердженим головним інженером шахти, що передбачає застосування механізмів для виймання кріплення.

Забороняється виймання кріплення із стволів шахт та інших вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу понад 30 град.

Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок з кутами нахилу до 15 град. повинно здійснюватись працівниками після проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15 град. до 30 град. провадиться лише в напрямку знизу вверх.

3.1. Рудникове повітря та вентиляційні мережі шахт

3.1.1. Витрата повітря для провітрювання шахт повинна визначатися відповідно до Посібника з проектування вентиляції вугільних шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-6.09-93), затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 20.12.93 N 131. Провітрювання шахт повинно бути стійким.

Уміст кисню в повітрі виробок, у яких перебувають чи можуть перебувати люди, повинен становити не менш як 20 % (за об'ємом). Уміст метану в рудниковому повітрі повинен відповідати нормам, що вказані в табл. 3.4, а вміст діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) в рудниковому повітрі не повинен перевищувати: на робочих місцях та у вихідних струменях виїмкових дільниць та тупикових виробок - 0,5 %, у виробках з вихідним струменем крила, горизонту й шахти в цілому - 0,75 %, а під час проведення та відбудови виробок по завалу - 1 %.

Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5 %. Повітря в діючих підземних виробках не повинно містити шкідливих газів більше від граничної концентрації, яка вказана в табл. 3.1. У разі застосування матеріалів чи технологічних процесів, під час яких можливе виділення інших шкідливих речовин, повинен здійснюватися контроль за їх умістом відповідно до вимог державних стандартів.

У разі невідповідності складу повітря у виробках нормам, що вказані в пункті 3.1.1 цих Правил, роботи повинні бути зупинені і люди виведені на свіжий струмінь. Про це слід негайно повідомити гірничому диспетчеру. Одночасно потрібно вжити заходів до поліпшення якості повітря.

Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, що вказані в табл. 3.1, не повинен перевищувати 0,008 % за об'ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю. Таке розрідження шкідливих газів повинно досягатися не більш як за 30 хвилин після підривання зарядів.

Під час перевірки достатності розрідження шкідливих продуктів вибуху 1 л оксидів азоту приймати еквівалентним 6,5 л оксиду вуглецю.

3.1.2. На негазових шахтах під час зупинення головних чи допоміжних вентиляційних установок протягом більше ніж 30 хвилин люди повинні бути виведені до виробок із свіжим струменем. Поновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження очисних і тупикових виробок посадовими особами або спеціалістами.

3.1.3. Газовість шахт за метаном та вуглекислим газом повинна визначатися відповідно до Інструкції з контролю складу рудникового повітря, визначення газовості та установлення категорій шахт за метаном (далі - ДНАОП 1.1.19-5.31-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

3.1.4. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в табл. 3.2. При цьому середня швидкість повітря в привибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться по вугільних пластах потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метаноносністю пласта на ділянці проведення виробки 5 м3/т та вище - не меншою за 0,5 м/с; під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.

Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по драбинних відділеннях дозволяється при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.

У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8 %.

У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час аварії.

3.1.5. У шахтах, де параметри повітря за температурним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму.

Устаткування для кондиціонування рудникового повітря повинно відповідати вимогам Інструкції із застосування холодильних установок (далі - ДНАОП 1.1.30-5.20-96), затвердженої наказом Держгіртехнагляду від 18.01.96 N 7.

3.1.6. При стволах і штольнях, в які надходить струмінь повітря, повинні бути калориферні пристрої, що забезпечують підтримання температури повітря не менш як +2 град.C в 5 м від сполучення каналу калорифера зі стволом (штольнею).

Забороняється використовувати в калориферах розчини або речовини, небезпечні для здоров'я людей у разі попадання в повітряний струмінь.

Забороняється застосування вогневих калориферів та калориферів, у яких можливе займання метану через пошкодження поверхні нагріву повітря чи її перегріву до небезпечної температури.

3.1.7. Об'єднання шахт з незалежним провітрюванням в одну вентиляційну систему дозволяється тільки за проектом, виконаним проектним інститутом.

Шахти, об'єднані в одну вентиляційну систему, повинні обслуговуватися однією дільницею ВТБ і мати спільний план ліквідації аварій.

У виробках, що з'єднують дві шахти з незалежним провітрюванням і не об'єднані в одну вентиляційну систему, повинні встановлюватися глухі вибухостійкі та вогнестійкі перемички. Місця встановлення й конструкція перемичок визначаються проектом.

3.1.8. Тимчасово зупинені виїмкові дільниці та виробки, а також виробки, що тимчасово не використовуються, повинні провітрюватися. Тимчасова ізоляція таких виробок допускається за погодженням із місцевим органом Держнаглядохоронпраці. Перед ізоляцією з виробки повинно бути вилучене все електроустаткування та кабелі, а трубопроводи, рейки та стяжки металокріплення в місці зведення перемички повинні бути роз'єднані та прибрані на відстані 2 м по обидва боки від перемички. Усі тупикові висхідні свердловини на газових шахтах також повинні бути ізольовані, крім свердловин, призначених для боротьби з раптовими викидами вугілля та газу.

Вироблені виїмкові дільниці (поля) повинні бути ізольовані.

Ізоляція вироблених виїмкових дільниць (полів) або виробок, що тимчасово зупинені та не використовуються, повинна здійснюватися відповідно до Посібника з ізоляції вироблених дільниць та виробок, що тимчасово зупинені і не використовуються у шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76. Виробки, що не підтримуються, які використовуються для відведення метану, повинні бути відгороджені гратчастими перемичками. Допускається відгородження виробок, що тимчасово не використовуються, які провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, гратчастими перемичками при відсутності в них електроустаткування і кабелів.

Розкривання перемичок та розгазування ізольованих виробок повинно проводитися працівниками ДВГРС відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти та погоджених із командиром загону ДВГРС. Про розкривання ізольованих виробок головний інженер до початку робіт повідомляє місцевому органу Держнаглядохоронпраці.

3.1.9. Роботи у вибоях, що наближаються до виробок, у яких можливе накопичення шкідливих або горючих газів, а також розкривання таких виробок повинні проводитися за проектами (паспортами), що передбачають заходи щодо захисту від прориву газу, затвердженими головним інженером шахти.

3.1.10. Забороняється використовувати один і той самий ствол шахти або штольню для одночасного пропуску свіжого та вихідного струменів повітря. Ця заборона не поширюється на час проходки стволів (штолень) та приствольних виробок до з'єднання з іншим стволом або вентиляційною збійкою.

3.1.11. Підводити свіже повітря до діючих камер, тупикових та очисних виробок, а також відводити повітря з них через завали та обвали забороняється. Ця заборона не поширюється на роботи з ліквідації аварій, погашення виробок, а також на випадки ізольованого відводу метану з вироблених просторів. У тих випадках, коли під час погашення виробок неможливо забезпечити подачу свіжого повітря за рахунок загальношахтної депресії, повинні застосовуватися вентилятори місцевого провітрювання (далі - ВМП).

3.1.12. Кожна очисна виробка разом з тупиковими виробками, що прилягають до неї, повинна провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.

Забороняється застосування схем провітрювання виїмкових дільниць, при яких одна і та ж виробка використовується для подачі на виїмкову дільницю свіжого повітря і відведення з виїмкової дільниці вихідного вентиляційного струменя. Ця заборона не поширюється на схеми провітрювання з підсвіженням вихідного вентиляційного струменя, а також на випадок ізоляції (погашення) частини виробки між вхідним і вихідним струменями дільниці глухими перемичками або перемичками з лазами для проходу гірничорятувальників.

3.1.13. Зарядні камери та склади вибухових матеріалів повинні провітрюватися відокремленим струменем свіжого повітря.

Допускається обладнання зарядних камер без відокремленого провітрювання за умови одночасного заряджання не більше двох акумуляторних батарей електровозів. У цьому разі вентиляційний струмінь, що виходить із зарядної камери, не повинен безпосередньо (без підсвіження) надходити до очисних та тупикових виробок.

Усі інші камери для машин та електрообладнання у шахтах газових чи небезпечних за пилом повинні провітрюватися свіжим струменем повітря; камери глибиною до 6 м допускається провітрювати за рахунок дифузії. Вхід до камери повинен мати ширину, не меншу за 1,5 м, та висоту, не меншу за 1,8 м, і закриватися гратчастими дверима. Допускається обладнання таких камер у виробках з вихідним струменем повітря, що містить не більше ніж 0,5 % метану, крім пластів, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.

3.1.14. Провітрювання головних транспортних виробок, обладнаних стрічковими конвеєрами, повинно бути відокремленим, або ці виробки повинні використовуватися для відводу вихідного вентиляційного струменя. На діючих шахтах переведення таких виробок на відокремлене провітрювання чи використання їх для випуску вихідного вентиляційного струменя повинно проводитися за графіками, узгодженими з органом Держнаглядохоронпраці.

До головних транспортних виробок належать виробки, призначені для транспортування усіх видів вантажів між виїмковою дільницею та приствольним двором або поверхнею при похилих стволах.

3.2. Вентиляційне обладнання

3.2.1. Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.

Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, повинні споруджуватися з негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисне покриття.

Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними установками та призначені для пересування людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.

Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки.

Вентиляційне обладнання повинно виконуватися відповідно до типового проекту (допускається до виходу типового проекту зведення вентиляційних споруд за паспортами, затвердженими головним інженером шахти та узгодженими з місцевим органом Держнаглядохоронпраці).

Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на якій зазначаються нормативні й фактичні втрати повітря.

Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).

3.2.2. У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.

Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.

Під час обладнання одностулкових дверей у відкатних виробках слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки не менше ніж 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.

При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.

Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів поїздів за зміну) вони повинні відчинятися та зачинятися автоматично або дистанційно.

Забороняється встановлення вентиляційних дверей на ділянках похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких проводиться відкатка, повинні бути захищені бар'єрами.

Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.

Вентиляційні двері та перемички для них, що стають непотрібними, повинні прибиратися.

3.2.3. Регулювання повітряних струменів у виробках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.

3.3. Вентиляційні установки

3.3.1. Провітрювання підземних виробок повинно проводитися за допомогою безперервно діючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметично закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу Держнаглядохоронпраці. Використання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й органом Держнаглядохоронпраці.

3.3.2. Головні вентиляційні установки повинні складатися не менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й розміру.

Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу, ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.

Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню ротора вентилятора.

Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок повинні передбачатися спеціальні заходи щодо попередження обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та перемикальних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в проточну частину вентиляційної установки часток гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу. Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню.

У каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися відгороджувальні грати заввишки не менше ніж 1,5 м.

До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю шахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для відокремленого провітрювання камер.

3.3.3. Головні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.

Допоміжні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено планом ліквідації аварій.

Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим роботи повинно виконуватися не більш як за 10 хвилин.

Витрати повітря, що проходить по виробках у реверсивному режимі провітрювання, повинні становити не менше за 60 % від кількості повітря, що проходить по них у нормальному режимі.

Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження кількості повітря до величини, що менша за 60 % від нормальної, за умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0 % при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш як 2 години.

3.3.4. Справність дії реверсивних, перемикальних та герметизувальних пристроїв повинна перевірятися головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати перевірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів повинно проводитися реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2 %. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім життєзабезпечення шахти, забороняється.

Перевірка реверсування вентиляційного струменя та реверсивних пристроїв проводиться відповідно до Інструкції з реверсування вентиляційного струменя та перевірки дії реверсивних пристроїв вентиляційних установок (далі - ДНАОП 1.1.30-5.21-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

Можливість реверсування вентиляційного струменя в гірничих виробках шахт, де є ізольовані несписані пожежі, визначається технічним директором (головним інженером) Державної холдингової компанії (далі - ДХК), виробничого об'єднання (далі - ВО), орендних або самостійних шахт за погодженням з органом Держнаглядохоронпраці, Центральним штабом ДВГРС і НДІГС. Це положення не поширюється на випадки аварійного реверсування, передбачені планами ліквідації аварій у відповідних позиціях.

3.3.5. Вентиляційні установки повинні бути оглянуті не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.

Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією.

3.3.6. Вентиляційні установки повинні бути обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю відповідно до Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі - ПТЕ) (далі - НАОП 1.1.30-1.05-75), затверджених Мінвуглепромом СРСР 01.05.75.

Пульт дистанційного управління й контролю роботи вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в диспетчерському пункті (приміщенні оператора аерогазового контролю (далі - АГК)).

Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю, повинні обслуговуватися машиністами. Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт управління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної установки, затверджену наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7.

У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером.

3.3.7. Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.

Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням подачі електроенергії, гірничий диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місцевого органу Держнаглядохоронпраці.

У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегата та неможливості пуску резервного повинні бути вжиті заходи для створення природного провітрювання шахти.

Усі види перевірок, раптових зупинок, зменшення тиску і подачі вентиляційної установки повинні бути відображені на діаграмних стрічках витратомірів і тягонапоромірів. Термін зберігання стрічки - один рік.

3.3.8. У разі отримання повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії або про можливу перерву в роботі вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються, - відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті.

3.3.9. На шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі зупинки вентилятора.

3.4. Провітрювання тупикових виробок

3.4.1. Провітрювання тупикових виробок повинно проводитися за допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок загальношахтної депресії.

У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок по пластах вузьким вибоєм повинні проводитися паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей (просіків) старі повинні ізолюватися постійними перемичками, що покриваються повітронепроникними сумішами.

Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше за 60 м.

На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення їх довжини.

3.4.2. При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони повинні працювати безперервно. Обслуговування вентиляторів повинно здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).

При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування ВМП не вимагається.

У випадку зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з електроустаткування знято, а люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напруги з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт.

Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться по вугільному пласту, в газових шахтах III категорії й вище, повинні бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по викидонебезпечних пластах або породах застосовувати як резервні ВМП з пневматичними двигунами.

3.4.3. Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом виїмкової дільниці, проведення та закріплення підземних виробок або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлюватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя. Забороняється встановлення ВМП в очисних виробках, крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог пункту 2.1.8 цих Правил, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).

Подача ВМП не повинна перевищувати 70 % кількості повітря у виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарна їх подача не повинна перевищувати 70 % кількості повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя. Якщо відстань між вентиляторами більша за 10 м, то подача кожного вентилятора не повинна перевищувати 70 % кількості повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних за газом, забороняється провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.

Забороняється встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу.

Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора, розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис особи, що провела запис на дошці.

Під час проведення або погашення вентиляційних виробок, що прилягають до очисних вибоїв на пластах крутого падіння, допускається установлення ВМП з пневматичним двигуном у цих самих виробках у разі дотримання таких вимог:

а) вентилятор повинен бути установлений не ближче ніж 15 м від вибою лави за ходом вентиляційного струменя;

б) довжина тупикової частини виробки не повинна перевищувати 60 м;

в) склад повітря у місці встановлення вентилятора повинен відповідати вимогам пункту 3.1.1 цих Правил, а уміст метану у вихідному із тупикової частини виробки струмені та біля вентилятора не повинен перевищувати 1 %;

г) повинні застосовуватися вентилятори, для яких неможливе займання метану від ударів і тертя обертових частин об корпус вентилятора.

3.4.4. Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м.

У кінці гнучких повітропроводів повинні навішуватися труба із жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори вентиляційних труб або вставлятися жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідного отвору труби. Гнучкий повітропровід повинен приєднуватися до ВМП за допомогою металевого перехідного патрубка довжиною не меншою за 1 м.

3.4.5. Тупикові виробки газових шахт забороняється провітрювати за рахунок дифузії, виключаючи тупики довжиною до 6 м, крім висхідних, при відсутності в них шарових і місцевих скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування дозволяється за умови встановлення в них датчиків автоматичного контролю метану (далі - АКМ).

У газових шахтах засоби місцевого провітрювання повинні бути встановлені до початку робіт з проведення виробки.

У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.

3.4.6. Стволи (шурфи) повинні провітрюватися на всю глибину протягом усього часу їх будівництва.

Вентиляційні установки для провітрювання стволів повинні знаходитися на поверхні не ближче за 20 м від стволів та працювати безперервно.

У зимовий час повітря, що надходить до ствола, повинно підігріватися до температури, що виключає утворення льоду в стволі.

Для провітрювання вертикальних стволів (шурфів) повинні застосовуватися труби із жорсткого матеріалу. Допускається навішувати гнучкі вентиляційні труби у вибої ствола (шурфу), а також застосовувати їх при поглибленні стволів з діючих горизонтів на висоту одного поверху.

Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою ствола (шурфу) повинна бути не більшою за 15 м, а під час навантаження грейфером - 20 м. Труби повинні бути підвішені на канатах або закріплені жорстко до кріплення (армування) ствола (шурфу).

3.5. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом

3.5.1. До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, у яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, у яких виділяється (чи виділявся) метан, повинні бути повністю переведені на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом повинна визначатися на підставі прогнозу газовості.

3.5.2. Газові шахти залежно від величини відносної метановості й виду виділення метану поділяються на п'ять категорій, зазначених у табл. 3.3.

Якщо при проходці стволів (шурфів) або інших розкривних виробок виявлено метан чи очікується його виділення, то в них треба дотримуватися газового режиму.

Шахти, що закриваються, повинні належати до тієї ж категорії, що й на період експлуатації.

3.5.3. Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в табл. 3.4.

Примітка. При розрахунках провітрювання максимально припустима концентрація метану у вихідному струмені очисної виробки та виїмкової дільниці повинна прийматися рівною 1 % незалежно від наявності апаратури АКМ.

Під виїмковою дільницею у цьому випадку розуміють відокремлено провітрювані очисну виробку та ті, що прилягають до неї, підготовчі виробки (при послідовному провітрюванні - обидві провітрювані послідовно очисні виробки з підготовчими виробками, що прилягають до них).

До місцевих скупчень відносять накопичення метану в окремих місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній переріз виробки. Норма для місцевих скупчень стосується будь-якої точки поперечного перерізу виробки в просвіті.

3.5.4. У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин), зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, люди повинні бути негайно виведені на свіжий струмінь, виробки огороджені знаками заборони, а з електроустаткування, за винятком електроустаткування у виконанні рудниковому особливо вибухонебезпечному (далі - РО), повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється гірничому диспетчерові й вживаються заходи щодо зниження концентрації газу до встановленої норми.

Розгазування виробок повинно проводитися відповідно до Інструкції з розгазування гірничих виробок, розслідування, обліку та попередження загазувань (далі - ДНАОП 1.1.30-5.22-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

У випадку утворення біля бурових верстатів, комбайнів та врубових машин місцевих скупчень метану, що досягають 2 %, необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабеля, що їх живить. Якщо виявиться подальше зростання концентрації метану або протягом 15 хвилин вона не знижується, люди повинні бути виведені на свіжий струмінь. Відновлення роботи машин допускається після зниження концентрації метану до 1 %.

У разі виявлення концентрацій метану, зазначених у пункті 3.5.3 цих Правил, у трубопроводах для ізольованого відводу метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) та на виході змішувальних камер повинні бути вжиті заходи відповідно до ДНАОП 1.1.30-6.09-93.

У дегазаційних трубопроводах при неприпустимій концентрації метану повинні здійснюватися заходи, що запобігають поширенню горіння метану в трубопроводі, узгоджені з МакНДІ.

У разі контролю умісту метану у вихідних вентиляційних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення електроенергії при концентрації метану 1,3 %. При цьому припинення робіт та виведення людей повинні здійснюватися при концентрації метану у вихідних струменях дільниць та очисних виробок 1,3 % та більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше автоматичних відключення, повинні бути з'ясовані причини й вжито відповідних заходів.

3.5.5. На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей повинна бути розташована попереду вибою лави, а відстань між печами повинна становити від 10 до 30 м.

Печі, що стали непотрібними, повинні бути ретельно ізольовані.

3.5.6. У газових шахтах при кутах нахилу виробок, більших за 10 град., рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними (крім виробок довжиною, меншою за 30 м) повинен бути висхідним.

Допускається низхідне провітрювання очисних виробок з кутом нахилу, більшим за 10 град., за умови, що провітрювання їх здійснюється за схемами, наведеними в ДНАОП 1.1.30-6.09-93. Схеми повинні передбачати додаткову подачу свіжого повітря по виробці, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не меншою за 1 м/с.

На пластах, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя у виробках з кутом нахилу, більшим за 10 град., у разі дотримання таких умов:

а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1 м/с;

б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути негорючим або важкогорючим;

в) у виробках не повинно бути електричного устаткування та кабелів.

У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйомом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя за дотримання таких умов:

а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15 град.;

б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) повинна бути не більшою за 1000 м та метановиділення у виробки дільниці не повинно перевищувати 5 м3/хв;

в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні струмені не повинні надходити до свіжого струменя дільниці;

г) кріплення виробок з низхідним рухом вихідного вентиляційного струменя повинно бути негорючим або важкогорючим. У виробці, що з'єднує вихідний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим струменем, повинно бути негорюче кріплення та не менше двох пожежних перемичок з металевими реверсивними дверима.

Значення кутів нахилу виробки 10 град. та 15 град. є середні за її довжиною та повинні визначатися з урахуванням різниці висотних позначок та довжини виробки.

3.5.7. Провітрювання тупикових виробок шахт, небезпечних за газом, крім тупикових виробок, прилеглих до очисних вибоїв, повинно бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені не надходили до очисних та тупикових виробок.

На діючих шахтах допускається випускання вихідного струменя із тупикових виробок, не прилеглих до очисних вибоїв, до очисних виробок на шахтах I та II категорій при узгодженні з місцевим органом Держнаглядохоронпраці, а на шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами (за винятком виробок, що проводяться по викидонебезпечних вугільних пластах чи породах, не захищених випереджувальною відробкою захисних пластів) - при узгодженні з територіальним органом Держнаглядохоронпраці. При цьому кількість таких тупикових пластових виробок повинна бути не більше двох.

Допускається послідовне провітрювання не більше двох тупикових виробок, що проводяться по вугільних пластах.

На шахтах, що будуються, і під час підготовки нових горизонтів шахт допускається при узгодженні з органом Держнаглядохоронпраці випускання вихідного струменя у виробки зі свіжим струменем діючого горизонту за умови, що в цьому вихідному струмені уміст метану не перевищує 0,5 %, а склад повітря відповідає вимогам пункту 3.1.1 цих Правил. У цьому випадку перед розгазуванням виробок нового горизонту необхідно призупинити роботи на діючому горизонті, вивести людей та зняти напругу з електроустаткування.

Під час проведення на новому горизонті виробок по пластах, небезпечних за раптовими викидами або суфлярними виділеннями метану, випускання вихідного струменя у свіжий струмінь діючого горизонту забороняється.

3.5.8. Ствол шахти чи квершлаг, що наближається до газоносного пласта, з відстані 10 м за нормаллю слід проходити з розвідувальними свердловинами глибиною, не меншою за 5 м. При цьому виміри умісту метану повинні проводитися не менше трьох разів на зміну.

Схеми розташування свердловин (не менше двох), їх глибину та періодичність буріння визначають головний інженер шахти та геолог з таким розрахунком, щоб розвідана товща між пластом та виробкою складала не менше ніж 5 м. Фактичне розташування свердловин повинно бути нанесене на робочий ескіз виробки з прив'язкою до маркшейдерського знака. Контроль за розташуванням вибою відносно пласта за даними розвідувального буріння здійснюється під керівництвом геолога.

3.5.9. Під час провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до вимог пункту 3.4.3 цих Правил.

Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів.

3.5.10. У випадку зупинки головної чи допоміжної вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електроустаткування.

Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше 30 хвилин, то люди повинні вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії повинні визначатися планом ліквідації аварій.

3.5.11. Після кожної зупинки вентиляційних установок (головних, допоміжних або місцевого провітрювання), а також порушення вентиляції вмикання електричних машин, апаратів та поновлення робіт дозволяються тільки після відновлення нормального режиму вентиляції та попереднього виміру умісту метану керівниками робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин, апаратів та на відстані, не меншій за 20 м від місць їх установлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги поширюються й на випадки поновлення робіт після їх зупинки на одну зміну та більше, а також на випадки розгазування виробок.

3.5.12. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти зобов'язаний повідомити місцевому органу Держнаглядохоронпраці. Усі випадки таких явищ повинні реєструватися у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу), затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до Інструкції з прогнозу і попередження раптових проривів метану з підошви гірничих виробок, затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87 та Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87.

У разі встановлення небезпеки проривів метану повинні виконуватися заходи, затверджені головним інженером шахти, які повинні бути розроблені відповідно до вищезазначеної Інструкції.

3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися дегазація.

Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків, панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок.

Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація дегазаційних систем регламентуються Посібником з дегазації вугільних шахт, затвердженим Мінвуглепромом СРСР 29.05.90 та Держгіртехнаглядом СРСР 15.03.90.

3.5.14. На газових шахтах II категорії і вище, крім шахт Львівсько-Волинського басейну, повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в приміщеннях і вживатися заходи захисту від загазування відповідно до Інструкції з захисту приміщень від проникнення метану, затвердженої Мінвуглепромом СРСР 29.12.85.

3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо уміст останніх перевищує 10 % від загального об'єму горючих газів, зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами.

Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами цього розділу Правил та Тимчасовою інструкцією з безпечного проведення робіт у вугільних шахтах, небезпечних за нафтогазопроявами (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84), затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.84.

У випадку виявлення у виробках шахти, безпечної за нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках повинні бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДВГРС й направлені в МакНДІ або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводні.

3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися додаткові заходи із забезпечення безпеки робіт в умовах виділення цих газів.

3.6. Боротьба з пилом

3.6.1. На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо знепилювання повітря відповідно до Інструкції з комплексного знепилювання повітря (далі - ДНАОП 1.1.30-5.23-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

3.6.2. Проекти нових та таких, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок повинні містити заходи щодо боротьби з пилом, виконані відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96.

3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та транспортування гірничої маси повинні забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам.

Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, повинні бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.

Забороняється експлуатація таких машин без засобів пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запускові машини в разі порушення пилозаглушення.

3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинно проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.

3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії по пластах із середньою потужністю повинно застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.

За дозволом органів Держнаглядохоронпраці, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт по незволоженому масиву вугілля в таких випадках:

а) за природної вологості вугілля 12 % та більше;

б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах гранично допустимих концентрацій;

в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;

г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничотехнічними умовами.

3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концентрацій, повинні бути розроблені заходи, що забезпечують виключення перебування людей у запиленій зоні й проводитися знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв.

3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів повинні бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.

3.6.8. Забороняється на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря по стволах, обладнаних підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилих стволах і виробках за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концентрацій.

3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації відповідно до Інструкції з виміру концентрації пилу в шахтах та обліку пилових навантажень (далі - ДНАОП 1.1.30-5.24-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

3.6.10. Забороняється робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно допустимий рівень.

3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15 % та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.

3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.

Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів із виходом летких речовин менше за 15 % (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15 % та більше - відповідно до Інструкції із запобігання та локалізації вибухів вугільного пилу (далі - ДНАОП 1.1.30-5.25-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 N 7.

3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, повинні здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).

При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу повинні проводитися побілка та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони.

При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу повинні застосовуватися: побілка, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони.

При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту повинні використовуватися способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.

Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.

Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.

Під час проведення підривних робіт повинні вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички повинні бути вибухостійкими.

3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами повинні бути захищені:

а) очисні виробки;

б) вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі;

в) крила шахтного поля на кожному пласті;

г) конвеєрні виробки;

ґ) пожежні дільниці;

д) склади вибухових матеріалів.

Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.

Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.

Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м повинні ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).

Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.

Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю, сланцеві або водяні заслони повинні встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо по них транспортується тільки порода.

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18 град. При куті нахилу більше ніж 18 град. заслони повинні встановлюватися у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.

Вимоги про захист заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше за 15 %.

3.6.16. Сланцеві заслони повинні встановлюватися на відстані не менше за 60 м та не більше за 300 м, водяні заслони - не менше за 75 м та не більше за 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, знаходяться на відстані 300 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони повинні встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Забороняється встановлювати заслони на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів забезпечують керівники дільниць, у виробках яких вони встановлені.

Місця встановлення заслонів повинні бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок повинен відповідати ДНАОП 1.1.30-5.25-96. При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 кв.м поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, повинні вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.

3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу повинні здійснюватися за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки повинні направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДВГРС. Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то слід ужити заходів щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.

3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках повинні бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу повинні встановлюватися сланцеві або водяні заслони.

Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці.

3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні якої вони перебувають, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ повинні заноситися до Книги контролю стану пилового режиму, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7. Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДВГРС.

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДВГРС терміново повідомляє про це головного інженера шахти та місцевий орган Держнаглядохоронпраці.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам ДНАОП 1.1.30-5.25-96, роботи повинні бути припинені й вжито негайних заходів щодо усунення порушень пилового режиму.

3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери

3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.17-96.

Вентиляційний план шахти повинен систематично поповнюватися та не рідше одного разу на півроку складатися знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки повинні помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.

Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.

Схеми вентиляційних з'єднань повинні коригуватися перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.

Вентиляційний план шахти повинен знаходитися у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.

На кожній шахті не рідше одного разу на три роки повинні проводитися депресійна та (при потребі) газова зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.

На кожній шахті повинні виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.

Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей повинні узгоджуватися з депресійною службою ДВГРС у частині стійкості схеми провітрювання.

3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу по виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря повинні проводитися на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат повинні проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.

Витрати повітря, що подається до ВМП, визначаються не менше одного разу на місяць.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря повинні заноситися до Вентиляційного журналу.

Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.

Перевірка складу повітря, правильності його розподілу по виробках та визначення газовості шахт повинні проводитися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.

У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозапалювання).

3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти повинні бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря повинні бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках повинні застосовуватися прилади і апаратура згідно з табл. 3.5.

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, повинні забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану повинні забезпечувати автоматичне відключення електроенергії у разі неприпустимої концентрації метану.

Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.

У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.

На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).

Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.

3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. При цьому повинні виконуватися такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових виробок і виїмкових дільниць виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними керівниками робіт дільниць, бригадирами (ланковими), працівниками дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри повинні виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ.

При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри не рідше одного разу на добу;

б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану повинні виконуватися працівниками дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;

в) у машинних камерах виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу;

г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, указаним в другому абзаці цього пункту. У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ повинні виконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури - не рідше одного разу на добу.

При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчерові й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.

Виміри концентрації метану повинні виконуватися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.

Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни відповідно до пункту 3.7.5 цих Правил, заносяться на дошки, установлені відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96. Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім того, заносять результати виконаних ними вимірів до наряд-путівок. Дані наряд-путівок протягом доби повинні бути перенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу) та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряд-путівки повинні зберігатися не менш як 12 місяців.

Посадові особи дільниці ВТБ повинні передавати по телефону результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показаннями стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд по шахті.

Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) повинні розслідуватися. Усі випадки загазування повинні реєструватися у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу).

Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків повинні розслідуватися й оформлятися актами. Один екземпляр акта в двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ.

3.7.7. На всіх газових шахтах один раз на квартал повинен складатися перелік ділянок гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану. Контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану повинен проводитися відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.19-96.

3.7.8. В очисних та тупикових виробках негазових шахт, а також на газових шахтах під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, при погашенні та проведенні виробок по завалу змінні керівники робіт дільниць повинні проводити виміри умісту діоксиду вуглецю (CO2) не рідше одного разу на зміну. Результати вимірів повинні заноситися на дошки.

Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду вуглецю повинні розслідуватися й заноситися до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій вуглекислого газу).

На шахтах, що розробляють пласти вугілля, що схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду вуглецю (CO) у рудниковому повітрі відповідно до керівного документа (далі - КД) "Ендогенні пожежі на вугільних шахтах Донбасу. Попередження і гасіння. Інструкція" (далі - КД 12.01.401-96), затвердженого Мінвуглепромом України 12.12.96.

3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.

У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з електроприводом.

4.1. Пересування та перевезення людей і вантажів у гірничих виробках

4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також горизонтів, блоків, панелей, уклонів і т. п. в кожній гірничій виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок.

4.1.2. Перевезення людей по гірничих виробках повинно здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цих цілей, згідно з вказівками, що містяться в інструкціях виготівника з їх експлуатації.

При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами, за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці, допускається перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння повинні встановлюватися у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка сидить, не виступала за габарити локомотива.

Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб протягом зміни в горизонтальних виробках, допускається включати до вантажного состава поїзда одну пасажирську вагонетку для середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна знаходитися за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год. Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та устаткуванням, а також вагонеток, у яких вантаж, що перевозиться, виступає за їх габарити.

4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках (поїздах) по горизонтальних виробках швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год., а при перевезенні людей в обладнаних вантажних вагонетках - 12 км/год.

4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд (вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25 %, обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.

Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен знаходитися в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу парашутів.

Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, повинні відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів.

4.1.5. При навішуванні заново введених в експлуатацію вагонеток, призначених для перевезення людей по похилих виробках, а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, повинно виконуватися випробування парашутів згідно з вказівками інструкцій (керівництв) виробника з експлуатації парашутів.

4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні майданчики знаходяться з одного боку, отвори з неробочого боку та міжколійного простору повинні бути закритими.

4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда.

4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих виробках повинні бути з'єднані між собою подвійними зчіпками.

4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних канатно-крісельних, монорейкових і нагрунтових доріг повинні виконуватися згідно з Інструкцією з безпечної експлуатації підземних пасажирських підвісних канатних доріг, затвердженою Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72, Тимчасовими вимогами безпеки при експлуатації монорейкових доріг у вугільних шахтах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 03.07.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та Інструкцією з безпечної експлуатації рейкових нагрунтових доріг у вугільних шахтах (далі - НАОП 1.1.30-5.12-85), затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.04.85.

4.1.10. Конвеєри для перевезення людей повинні облаштовуватися відповідно до Інструкції з перевезення людей стрічковими конвеєрами в підземних виробках вугільних і сланцевих шахт (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84.

4.1.11. Кожної зміни перед початком перевезення людей машиніст локомотива повинен здійснити огляд вагонеток, причому особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються змінному керівнику робіт (диспетчеру). Дозвіл на перевезення людей записується посадовою особою (диспетчером) у шляховий листок машиніста локомотива.

4.1.12. Забороняється:

а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих та їдких матеріалів;

б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних виробках;

в) перенесення громіздких та довгих предметів по коліях під час перевезення людей;

г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних вагонетках, на платформах (майданчиках) і т. п. Допускається з дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни (сидіння);

ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час руху состава поїзда.

4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту похилих виробок.

Забороняється в одній похилій виробці одночасна робота засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та вантажів.

4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення, поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей по них у клітях та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у переобладнаних скіпах.

Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при використанні цих засобів повинні бути погоджені з МакНДІ.

Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда. При цьому необхідно додержуватися таких умов:

а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с;

б) для причеплення вантажної вагонетки повинні використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або ремонтними підприємствами за технічною документацією завода-виробника пасажирських вагонеток;

в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину (лебідку) не повинно перевищувати розрахункове;

г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не поширюється на осіб, зайнятих на ремонті даної виробки.

4.1.15. Кожної зміни перед початком перевезення людей вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та запанцирювання каната повинні оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором).

Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних пристроїв включенням ручного приводу повинні провадитися механіком підйому або посадовою особою. Така перевірка один раз на місяць повинна проводитися головним механіком або посадовою особою, призначеною для цієї мети.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 N 7.

4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії повинні щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням) зміни працівників порожні вагонетки (кліті) повинні один раз перепускатися у виробці в обидва кінці.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки.

4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, повинні бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у похилих виробках. Ці особи повинні призначатися наказом керівника підприємства.

4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних поїздів, монорейкових і нагрунтових доріг негайно вилучаються з експлуатації:

а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах тощо);

б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі норми;

в) із несправними буферами та гальмами;

г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно;

ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами;

д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток;

е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних поїздів.

4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється:

а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або устаткуванням;

б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових зчіпок без застосування спеціальних пристроїв;

в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях;

г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що мають самокатний нахил;

ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів;

д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків, розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною колією;

е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5 м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод;

є) застосування для гальмування та стримування рухомого состава поїзда підручних засобів;

ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілкового переводу, а місця їх зупинки повинні відгороджуватися відповідними знаками.

4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм.

4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля перекидачів повинні застосовуватися штовхачі. Керування штовхачами повинно здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача.

На інших навантажувальних пунктах допускається застосування лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3, 4.4.6, 5.2.5 цих Правил.

4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки.

При відкатці кінцевими канатами:

а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами повинні встановлюватися затримні стопори;

б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок можуть установлюватися бар'єри жорсткого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. Управління такими бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним управлінням;

в) вище нижніх приймальних майданчиків повинні встановлюватися запобіжні бар'єри з дистанційним управлінням.

У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2 вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри жорсткого типу;

г) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок можуть встановлюватися бар'єри жорсткого типу, міцність яких має визначатися розрахунком. Управління такими бар'єрами повинно бути дистанційним. У виробках довжиною до 30 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним управлінням.

У разі відкатки безкінцевим канатом на коліях вантажної та порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і нижче всіх проміжних майданчиків повинні встановлюватися по два уловлювачі, один - на відстані 5 м від приймального майданчика, а другий - на відстані 5 м від першого.

На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на горизонтальних дільницях виробок повинні розміщуватися ніші для схову працюючих і розташування пультів управління і зв'язку.

Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що використовуються для перевезення людей в людських або вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними пристроями.

4.1.23. Установлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або локомотивів повинно виконуватися згідно з Інструкцією з безпечного установлення шахтного рухомого складу на рейки (далі - НАОП 1.1.30-5.11-81), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 17.10.81. На кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на приймально-відправних майданчиках похилих виробок повинні знаходитися домкрати, самостави або інші спеціально призначені засоби для установлення на рейки, а також гальмові башмаки і пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток.

4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення похилих виробок з іншими виробками повинні встановлюватися бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у виробки під час відкатки вантажів.

4.1.25. Забороняється під час дії підйомних установок у похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні знаки.

4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 і не менша за 30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 ручна підкатка забороняється.

4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безкінцевим і кінцевим канатами повинні застосовуватися зчіпні та причіпні пристрої, що не допускають мимовільного розчіплювання, а при відкатці безкінцевим канатом у виробках з кутом нахилу більше за 18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати).

4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках повинно провадитися в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей може провадитися і у цебрах.

4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей, повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи (міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну суцільну підлогу. Підлога наново створюваних клітей не повинна мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних люків, що закриваються. Довгі боки клітей повинні обшиватися на повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків клітей повинні бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих) боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті. Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час руху кліті. Двері повинні відкриватися усередину кліті та запиратися засувом, розташованим зовні. Висота верхньої кромки дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм.

Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах із розрахунку 4 особи на 1 кв.м днища, і повинна бути позначена в місцях посадки людей у кліть.

4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських і вантажно-людських підйомних установок повинні бути обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного гальмування і зупинки їх у випадку обриву підйомних канатів. Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним кожухом.

Допускається відсутність парашутів: на клітях і противагах багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з вимогами пунктів 4.12.3а та 4.12.19а, клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*, якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від одного перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки армування при двобічному і крок армування при однобічному розташуванні провідників. Противага в цьому випадку повинна також бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм із збільшеними зазорами.

Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинно перевищувати 50 м/с2, а при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинно бути не менше за 6 м/с2.

Випробування парашутів повинно проводитись не рідше одного разу за 6 місяців відповідно до інструкції для такого типу парашутів.

Парашутні пристрої повинні замінюватися новими через 5 років і у випадку заміни кліті.

Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки. Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією, при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах випробування парашутів.

Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути продовжений ще до 3 років за експертним висновком організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.

4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах:

а) цебри повинні переміщатися по напрямних, рух цебер без напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою. При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань може бути збільшена до 40 м;

б) забороняється опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно обладнати сигналізацією при їх зависанні.

Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок. При цьому: швидкість руху цебра по стволу не повинна перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними металоконструкціями елементів ствола повинні бути не меншими за 400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт; напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті;

в) посадка людей у цебри та вихід із них повинні провадитися на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних драбин чи по сходинках цебра тільки при закритих лядах і зупиненому цебрі;

г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних горизонтах і камерах повинні провадитись з відкидних майданчиків, а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт зупиненого цебра знаходиться на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;

ґ) забороняється підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у навантаженому цебрі.

Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Забороняється користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою за 40 мм.

У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах прохідницькі підйомні установки повинні бути обладнані блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься навантажувальний пристрій.

4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху по стволу.

Забороняється спускання і підіймання людей в клітях, навантажених повністю або частково вантажем.

Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у вантажних клітях, за винятком випадків оглядів і ремонту ствола, проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків.

У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні людей забороняється.

4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за 0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди повинні прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.

Запобіжні пояси кожні 6 місяців повинні підлягати випробуванню на міцність відповідно до інструкції з експлуатації.

На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати тільки особи, що виконують ремонт (огляд).

Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа. Конструкція таких помостів повинна розроблюватися проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій) та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину.

На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу.

4.1.34. На шахтах повинні призначатися наказом керівника підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання людей та вантажів.

4.2. Засоби рудникового транспорту

4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій, роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілкові переводи, місця посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів.

Зі схемою повинні бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту.

4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних локомотивів (машин) у вугільних шахтах.

4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.

Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам:

а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната повинно бути не меншим за 20. Допускається багатошарове намотування каната на барабан;

б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не повинна перевищувати 1,8 м/с;

в) лебідки повинні мати два гальма, одне з яких повинно діяти на барабан (шків). Кожне із гальм повинно забезпечувати в загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення величини гальмівного моменту до статичного.

На заново створюваних лебідках указаного призначення повинно передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення подавання енергії.

4.3. Колійне господарство

4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних кривих у наново запроваджуваних виробках повинні бути не меншими:

для колії 600 мм - за 12 м;

для колії 900 мм - за 20 м.

На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу.

У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не меншим за 12 м для колії 900 мм.

4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.

Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинно перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.

4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при:

а) зношенні головки рейки по вертикалі більше за 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів, за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок;

б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.

4.3.4. Не допускається експлуатація стрілкових переводів при:

а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях);

б) роз'єднаних стрілкових тягах;

в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;

г) відсутності фіксації положення стрілкових переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв;

ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілкових переводів.

4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілкових переводів відкатних колій повинні встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава поїзда.

Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту.

При недостатній ширині виробки приводи стрілкових переводів повинні розташовуватися в нішах.

4.3.6. Стрілкові переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) повинні мати дистанційне управління з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілкові переводи повинні мати дистанційне управління з пультів. Ця вимога не поширюється на стрілкові переводи, які використовуються епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів вибухових матеріалів та ін.

4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на відстані не менше за 30 м від ствола.

На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі стволами, повинні встановлюватися постійно закриті бар'єри.

4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілкові переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки повинні перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох разів на місяць.

При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою повинні вимірюватись ширина рейкової колії та перевищення однієї рейки над іншою. Не рідше одного разу на рік повинні провадитися перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання фіксуються службою головного маркшейдера шахти.

4.4. Локомотивна відкатка

4.4.1. Горизонтальні виробки, по яких провадиться відкатка локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005.

У тих випадках, коли гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення нахилу до 0,050. При цьому відкатка повинна виконуватися за проектом, виконаним згідно з Типовими рішеннями з безпечного перевезення людей та вантажів локомотивами у виробках з нахилом від 0,005 до 0,050, затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.

4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при перевезенні людей - 20 м.

В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не більше ніж 0,005, що освітлюються стаціонарними світильниками, за спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом Держнаглядохоронпраці, дозволяється збільшення гальмівного шляху до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні людей.

4.4.3. Локомотив під час руху повинен знаходитися у голові поїзда. Перебування локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с.

Дозволяється зіштовхування складу вагонеток до вибою під час проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше за 400 м.

4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом) частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом.

При перебуванні локомотива у хвості состава поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає, або червоного кольору.

4.4.5. Забороняється на ділянках колії під включеним контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів, які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час перебування машиніста в кабіні.

4.4.6. Зазор по висоті між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху повинен бути не меншим за 0,4 м.

4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при:

а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах;

б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без електроізоляційного покриття;

в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;

г) несправних або невідрегульованих гальмах;

ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них;

д) несправності зчіпних пристроїв;

е) несправності буферів;

є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10 мм - бандажів;

ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться;

з) несправності сигнальних пристроїв.

4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, повинен оглядатися із записом результатів у спеціальний журнал огляду в такі строки:

а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива;

б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на лінію;

в) щотижня начальником електровозного депо або механіком дільниці шахтного транспорту;

г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту.

Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю представника місцевого органу Держнаглядохоронпраці.

4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей

4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище за 600 В.

Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами Керівництва з монтажу та експлуатації контактних мереж підземного транспорту, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 03.07.78.

4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.

Для зазначеної мети повинні застосовуватися захисти без витримки часу.

4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях повинні встановлюватися електричні з'єднувачі.

4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях стикання з струмопровідними рейками повинні бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що знаходяться одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу.

4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою за вказану у табл. 4.1.

4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення повинна бути не меншою за 0,2 м.

Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки повинна бути не меншою за 0,2 м.

4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі.

4.5.8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають проїжджих і пішохідних доріг.

У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна відповідати правилам улаштування наземних електричних залізниць.

4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні вимикачі повинні встановлюватися також на всіх розгалуженнях контактного проводу.

У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.

До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які використовуються в мережах змінного струму.

При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі повинні бути ізольованими одна від одної.

4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей.

На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, по яких рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей та інших виробок повинні бути передбачені засоби для вимикання ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами і т. п. повинні виконуватися таким чином, щоб було неможливе їх зіткнення. Схеми вказаних пересічень повинні затверджуватися головним інженером шахти.

4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в зарядних камерах на зарядних столах.

Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.

Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика повинна бути знятою.

Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після зупинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання.

Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути заземлений.

Забороняється заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї.

Мінімально припустимі величини опору ізоляції електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та періодичність їх перевірки повинні відповідати нормам, наведеним у Тимчасових вимогах до опору ізоляції електроустаткування рудникових акумуляторних електровозів, що знаходяться в експлуатації, затверджених Мінвуглепромом СРСР 30.12.75.

Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю витікання, вмонтованими в зарядні установки.

Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не повинен перевищувати 2,5 %.

У зарядних камерах усіх шахт дозволяється використання акумуляторних пробників загального призначення за умови вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття кришки з батарейного ящика.

Перед уведенням в експлуатацію і надалі раз на рік повинен проводитися технічний огляд вантажопідіймального крана (далі - КЕД), результати якого оформляються актом.

4.5.12. У шахтах, небезпечних за газом та пилом, ремонт акумуляторних електровозів, пов'язаний з розкриттям електроустаткування, дозволяється провадити тільки в гаражі.

4.6. Конвеєрний транспорт

4.6.1. Стрічкові конвеєри повинні обладнуватися:

а) датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привід конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10 % її ширини;

б) засобами пилозаглушення в місцях перевантаження;

в) пристроями для очищення стрічок та барабанів;

г) пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її розриві, або пристроями, які контролюють цілість тросів та стикових з'єднань гумотросових стрічок у виробках з кутом нахилу більше за 10 град.;

ґ) засобами захисту, що забезпечують вимикання приводу конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, що транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості стрічки до 75 % номінальної (пробуксовка), перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %;

д) пристроєм для вимикання приводу конвеєра з будь-якої точки по його довжині;

е) гальмівними пристроями;

є) засобами автоматичного і ручного пожежогасіння.

4.6.2. Апаратура автоматичного або дистанційного автоматизованого управління конвеєрними лініями, крім вимог пункту 4.6.1 цих Правил, повинна забезпечувати:

а) вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після установлення номінальної швидкості руху тягового органу попереднього конвеєра;

б) автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують вантаж на зупинений конвеєр, а в лінії, яка складається із скребкових конвеєрів, при несправності одного з них - вимикання також того, що стоїть попереду;

в) неможливість дистанційного повторного вмикання несправного конвеєра у разі спрацювання електричних захистів електродвигуна, несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання робочого або тягового органу), при спрацюванні захистів через затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75 % номінальної (пробуксовка) і перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8 %;

г) місцеве блокування, яке запобігає пуску даного конвеєра з пульта управління;

ґ) вимикання електропривода при затяжному запускові;

д) двосторонній телефонний або гучномовний зв'язок між пунктами установки приводів конвеєра та пультом управління;

е) блокування запуску конвеєра за відсутності тиску води в протипожежному посаді;

є) блокування запуску конвеєра при знятому огородженні.

Розробка нових систем і технічних засобів управління шахтним конвеєрним транспортом повинна виконуватися у відповідності з Вимогами до автоматизації шахтних конвеєрів і конвеєрних ліній (далі - ДНАОП 1.1.30-1.01-96).

4.6.3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії та установлення лебідок, призначених для транспортування матеріалів і устаткування. Одночасна робота конвеєра та лебідки забороняється, що повинно забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями.

Не дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів.

4.6.4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягу ланцюга конвеєрів під час її збирання та розбирання, а також для розштибування конвеєрів повинні застосовуватися прилади заводського виготовлення.

Дозволяється застосування приладів, виготовлених ремонтними підприємствами.

4.6.5. У виробках, обладнаних конвеєрами, повинні бути безпечні переходи через конвеєри.

4.6.6. Забороняється:

а) ремонт, змазування деталей, що рухаються, та очищення конвеєрів під час їх роботи, робота при заштибованому конвеєрі та несправних роликах або за їх відсутності, невиконання вимог пункту 4.6.1 цих Правил, а також при дотику стрічкою до нерухомих елементів конвеєрного посаду або кріплення;

б) перевезення людей, лісу, довгомірних матеріалів і устаткування на непристосованих для цієї мети конвеєрах.

4.6.7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів, натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра (гальмівних пристроїв, засобів уловлення стрічки та ін.), повинен проводитися щозміни гірничим майстром дільниці.

Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту (датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня навантаження, раптової зупинки та ін.), пристроїв, що забезпечують безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки, блокування огорожі та ін.), засобів протипожежного захисту та наявності води у протипожежному посаді повинні провадитися один раз на добу механіком дільниці або спеціально призначеною особою.

Щомісяця стаціонарні конвеєри повинні оглядатися механіком дільниці із записом у журналі огляду.

Перед уведенням до експлуатації та надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація повинна проводити ревізію та налагодження магістральних, стрічкових стаціонарних конвеєрних ліній.

4.7. Шахтний підйом

4.7.1. Максимальні швидкості підіймання та опускання людей та вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проектом, але не повинні перевищувати величин, зазначених у табл. 4.2.