На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної безпеки для життя та здоров'я громадян, а також для захисту тварин та майна від небезпеки, пов'язаної із застосуванням приладів, що працюють на газоподібному паливі, і з метою заощадження енергії

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі (далі - Технічний регламент), що додається.

2. Визначити ДП "Сертифікаційний випробувальний центр опалювального обладнання" (СВЦОО) Мінпромполітики України (Дудніков А.П.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А.А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В.В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С.М.).

Технічний регламент з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві Ради Європейських Співтовариств 90/396/ЄЕС від 29 червня 1990 року про зближення законів держав-членів щодо приладів, що працюють на газоподібному паливі.

Основні терміни та їх визначення вживаються у цьому Технічному регламенті у відповідних значеннях, визначених у Законах України "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та ДСТУ 1.1-2001 "Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять".

1.1. Цей Технічний регламент поширюється на:

- прилади, що працюють на газоподібному паливі і використовуються для приготування їжі, обігрівання, одержання гарячої води, охолодження, освітлення чи прання, зі звичайною температурою води у допустимих випадках не вище 105 град. C, які далі іменуються приладом. Пальники з примусовою тягою і нагрівальна чи опалювальна апаратура, що оснащується такими пальниками, також віднесені до цих приладів;

- запобіжні пристрої, контрольні чи регулювальні пристрої і вузли (крім пальників з примусовою тягою і нагрівальної чи опалювальної апаратури, що ними оснащується), які реалізуються в торгівлі і призначені для використання в складі приладів, що працюють на газоподібному паливі, чи при їх складанні, і далі іменуються арматурою.

1.2. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на прилади, призначені спеціально для застосування в промислових процесах, здійснюваних на промислових об'єктах, що не зазначені в пункті 1.1 цього Технічного регламенту.

1.3. У цьому Технічному регламенті під газоподібним паливом мається на увазі будь-яке паливо, яке при температурі 15 град. C і під тиском 1 бар перебуває в газоподібному стані.

1.4. У цьому Технічному регламенті під нормальною експлуатацією приладу слід розуміти:

- належний монтаж і регулярне обслуговування відповідно до інструкцій виробника;

- експлуатація в умовах нормальних коливань якості і тиску подачі газу;

- експлуатація за призначенням або в прийнятних передбачених виробниками умовах.

1.5. Центральні органи виконавчої влади, на які покладені функції технічного регулювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 288 (далі - центральні органи виконавчої влади), повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб поставка на ринок згаданих у пункті 1.2 цього Технічного регламенту приладів і їх уведення в експлуатацію були можливі лише в тому разі, якщо нормальна їх експлуатація не становить небезпеки для людей, домашніх тварин та майна.

1.6. Центральні органи виконавчої влади протягом року з дня прийняття цього Технічного регламенту повинні визначати, які види газу і тиски в лініях його подачі використовуються, а також своєчасно повідомляти про всі зміни. Ця інформація оприлюднюється в офіційних виданнях і офіційному виданні Держспоживстандарту України.

1.7. Згадані в пункті 1.1 цього Технічного регламенту прилади й арматура повинні відповідати застосовним до них вимогам, викладеним у розділі 2 цього Технічного регламенту.

1.8. Центральні органи виконавчої влади не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг і експлуатацію приладів, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

1.9. Центральні органи виконавчої влади не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг згаданої в пункті 1.1 цього Технічного регламенту арматури за наявності згаданого в пункті 3.4 розділу 3 цього Технічного регламенту сертифіката.

1.10. Центральні органи виконавчої влади повинні враховувати, що згадані в розділі вимоги виконуються, якщо прилади й арматура відповідають:

а) застосованим до них національним стандартам, ідентичним (модифікованим) відповідним європейським стандартам;

б) застосованим до них національним стандартам, якщо в галузях, на які поширюються ці стандарти, не існує гармонізованих європейських стандартів.

Держспоживстандарт України повинен публікувати в своєму офіційному виданні "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" перелік таких національних стандартів.

1.11. У разі якщо центральні органи виконавчої влади дійдуть висновку про те, що стандарти, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, не повністю задовольняють вимоги, згадані в розділі 2 цього Технічного регламенту, то вони повинні порушити питання про вилучення цих стандартів із зазначеного переліку перед Держспоживстандартом України, зазначивши свої аргументи. Останній повинен здійснити заходи щодо вилучення їх з переліку та організувати перегляд зазначених стандартів.

1.12. У разі якщо встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених центральними органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у цьому Технічному регламенті, підтвердити цю відповідність у встановленому порядку.

У разі тривалого порушення законодавства центральні органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження чи заборони введення в обіг продукції або вилучення її з обігу і сповістити Держспоживстандарт України про вжиті заходи, зазначивши підстави для прийняття такого рішення і зокрема причини невідповідності:

а) невиконання вимог, згаданих у розділі 2 цього Технічного регламенту, згідно з яким прилади не відповідають вимогам стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

б) неналежне застосування стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

в) недоліки самих стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України.

1.13. Держспоживстандарт України повинен в місячний термін провести консультацію із зацікавленими сторонами. Якщо після такої консультації Держспоживстандарт України визнає згадані в пункті 1.12 цього Технічного регламенту заходи виправданими, він повинен поінформувати центральний орган виконавчої влади, який встановив факт неправомірного застосування національного знака відповідності, з наданням відповідних висновків та пропозицій.

1.14. Якщо згадане рішення ґрунтується на недоліках стандартів, то необхідно застосувати процедури, згадані в пункті 1.11 цього Технічного регламенту.

Зазначені в цьому розділі обов'язки у зв'язку з виконанням вимог до приладів поширюються й на арматуру, з використанням якої пов'язані відповідні види небезпеки.

2.1. Загальні вимоги

2.1.1. При проектуванні і конструюванні приладів має бути передбачене забезпечення їхньої надійності і безпечності для людини, домашніх тварин та майна в разі передбаченої пунктом 1.4 розділу 1 цього Технічного регламенту нормальної їх експлуатації.

2.1.2. При введенні в обіг приладів необхідно:

- додавати до них технічні інструкції, призначені для монтажника;

- додавати інструкції з експлуатації та технічного обслуговування, призначені для користувача;

- наносити на них попередження, які можна проставляти й на пакуванні.

Зазначені інструкції і попередження повинні бути складені українською мовою.

2.1.3. Призначена для монтажника технічна документація повинна містити всі інструкції з монтажу, регулювання і обслуговування, необхідні для забезпечення належного виконання цих операцій і надійного користування приладами. Зокрема в цих інструкціях повинні бути зазначені:

- тип використовуваного газу;

- тиск, під яким повинна здійснюватися подача газу;

- необхідний приплив свіжого повітря:

для подачі повітря для горіння;

для запобігання утворенню небезпечних неспалених газових сумішей в приладах, не оснащених пристроєм, згаданим у пункті 2.4.3 цього Технічного регламенту;

- умови розсіювання продуктів горіння;

- інформація про пальники з примусовою тягою і обігрівальні чи опалювальні прилади, розраховані на оснащення такими пальниками, їхні характеристики, вимоги до збирання, які дають змогу забезпечувати відповідність основним вимогам, що застосовуються до готових приладів, а також, у разі потреби, перелік рекомендованих виробником варіантів поєднання виробів.

2.1.4. Призначені для користувача інструкції з експлуатації та технічного обслуговування повинні містити всю необхідну для безпечної експлуатації інформацію і зокрема в них повинна звертатися увага користувача на всі обмеження щодо використання.

2.1.5. У попереджувальних позначеннях на приладах і їхньому пакуванні повинні бути чітко зазначені тип використовуваного газу, тиск, під яким газ подається, і всі обмеження на використання, зокрема те, що прилад має розміщуватись у місцях з достатньою вентиляцією.

2.1.6. При проектуванні та конструюванні арматури, призначеної для використання у складі приладів, повинна бути передбачена їхня відповідність призначенню при застосуванні у складі приладів згідно з інструкціями з монтажу.

До арматури повинна додаватися відповідна інструкція з монтажу, регулювання, експлуатації та обслуговування.

2.2. Вимоги до матеріалів

2.2.1. Матеріали повинні відповідати призначенню і бути здатними витримувати технічні, хімічні і теплові умови, у яких, як передбачається, вони можуть застосовуватися.

2.2.2. Важливі з погляду безпечності властивості матеріалів повинні гарантуватися виробником чи постачальником приладу.

2.3. Вимоги до конструкції приладів при їх проектуванні

2.3.1. При конструюванні приладів мають бути унеможливлені виникнення в нормальних умовах експлуатації нестабільності, деформації, поломки чи спрацьовування, що здатні зменшити рівень їх безпеки.

2.3.2. Конденсація, утворювана при першому включенні та (або) під час експлуатації, не повинна позначатися на безпеці приладів.

2.3.3. При проектуванні та конструюванні приладів повинна зводитися до мінімуму небезпека вибуху під дією вогню із зовнішнього джерела.

2.3.4. При конструюванні приладів має бути унеможливлене проникнення води і недопустимої кількості повітря в коло циркуляції газу.

2.3.5. У разі нормальних коливань допоміжної енергії прилади повинні продовжувати працювати безпечно.

2.3.6. Ненормальні коливання або зняття чи відновлення подачі допоміжної енергії не повинні призводити до небезпечних ситуацій.

2.3.7. При проектуванні та конструюванні приладів має бути передбачене недопущення небезпеки електричного походження. У місці можливого її виникнення дотримання вимог електробезпеки, викладених у Технічному регламенті з підтвердження відповідності безпеки низьконапружного обладнання, розглядається як еквівалентне виконанню цієї вимоги.

2.3.8. Усі частини приладів, що працюють під тиском, повинні витримувати механічні та термічні навантаження, яким вони піддаються, без деформації, яка може позначитися на безпеці.

2.3.9. При проектуванні та конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб відмова запобіжного, контрольного чи регулювального пристрою не призвела до небезпечної ситуації.

2.3.10. У разі оснащення приладу запобіжними чи контрольними пристроями не допускається блокування функціонування запобіжних пристроїв контрольними пристроями.

2.3.11. Усі складові частини приладів, які встановлюються чи регулюються на стадії виробництва, доступ до яких користувача чи монтажника не допускається, повинні мати відповідний захист.

2.3.12. Важелі чи інші контрольні пристрої, чи пристрої, призначені для виставлення режиму, повинні бути промарковані і містити чіткі вказівки, які б не допускали помилок керування. Їхня конструкція повинна унеможливлювати випадкові (помилкові) маніпуляції ними.

2.4. Вимоги, пов'язані з витоком неспаленого газу

2.4.1. При конструюванні приладів повинен бути передбачений безпечний рівень витоку газу.

2.4.2. При конструюванні приладів повинно бути передбачене обмеження витоку газу під час запалення, повторного запалення та після зняття полум'я з тим, щоб не допускалося небезпечне накопичення неспаленого газу в приладі.

2.4.3. Прилади, призначені для використання в приміщеннях та кімнатах, повинні оснащуватися спеціальним пристроєм - датчиком небезпечного накопичення неспаленого газу в таких приміщеннях чи кімнатах.

Прилади, не оснащені такими пристроями, допускається застосовувати тільки в місцях з достатньою вентиляцією, яка б унеможливлювала небезпечне накопичення неспаленого газу.

Центральні органи виконавчої влади повинні встановити умови вентиляції приміщень, необхідні для монтажу таких приладів, з урахуванням їхніх особливостей.

Датчиками небезпечного накопичення неспаленого газу повинні бути оснащені великогабаритні кухонні прилади і прилади, що працюють на газі, який містить токсичні складники.

2.5. Вимоги до запалення

При конструюванні приладів має бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації:

- запалення і повторне запалення виконувалися плавно;

- гарантувалося поперечно-перехресне запалювання.

2.6. Вимоги до горіння та продуктів згоряння

2.6.1. При конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації гарантувалася стійкість полум'я і продукти згоряння не містили неприпустимих концентрацій, шкідливих для здоров'я речовин.

2.6.2. При конструюванні приладів повинно бути передбачено, щоб при нормальній експлуатації не було випадкового випуску продуктів згоряння.

2.6.3. При конструюванні приладів з газоходами для відведення продуктів згоряння повинно унеможливлюватись попадання продуктів згоряння в приміщення у небезпечних кількостях за неналежної тяги.

2.6.4. Не обладнані витяжними трубами автономні побутові обігрівальні прилади і не обладнані витяжними трубами проточні водонагрівачі не повинні викликати накопичення в кімнаті чи приміщенні чадного газу в концентрації, здатній наражати на небезпеку здоров'я людей, з урахуванням передбаченої тривалості його дії на них.

2.7. Вимоги до раціонального використання енергії

При конструюванні приладів повинно бути передбачене забезпечення раціонального використання енергії, з урахуванням сучасного стану справ у цій галузі і аспектів безпеки.

2.8. Вимоги щодо допустимої температури нагрівання

2.8.1. Частини приладів, які мають розміщатися у безпосередній близькості від підлоги чи інших поверхонь, не повинні нагріватися до температур, небезпечних для навколишнього простору.

2.8.2. Температура поверхні важелів та рукояток приладів, які призначені для маніпулювання користувачем, повинні бути безпечною для нього.

2.8.3. Температури поверхні зовнішніх складових частин побутових приладів, за винятком поверхонь складових частин, пов'язаних з передачею тепла, у робочих умовах не повинні становити небезпеки для користувача і в першу чергу для дітей, з урахуванням їх можливої реакції.

2.9. Вимоги до матеріалів, що контактують з харчовими продуктами і питною водою

Застосовувані при виготовленні приладу матеріали і складові частини, які можуть перебувати в контакті з харчовими продуктами і питною водою, не повинні погіршувати їхньої якості. Важливі з погляду безпечності властивості матеріалів повинні гарантуватися виробником чи постачальником приладу.

3.1. Відповідність приладів, що виготовляються серійно, повинна бути підтверджена за результатами виконання таких процедур:

а) перевірки типу згідно з модулем В, описаним у пункті 3.1 розділу 3 цього Технічного регламенту;

б) перед уведенням в обіг приладів за вибором виробника здійснюються:

- оформлення декларації про відповідність (форма декларації про відповідність наведена в додатку до цього Технічного регламенту) перевіреному типу згідно з модулем С, описаним у пункті 4.2 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем D, описаним у пункті 4.3 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем E, описаним у пункті 4.4 розділу 4 цього Технічного регламенту;

- оформлення декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем F, описаним у пункті 4.5 розділу 4 цього Технічного регламенту.

3.2. У разі одиничного виробництва приладів чи виробництва у малих кількостях виробник має право обрати процедуру перевірки одиниці продукції згідно з модулем G, описаним у пункті 4.6 розділу 4 цього Технічного регламенту.

3.3. Після виконання процедур, згаданих у підпункті "б" пункту 3.1 та пункті 3.2 цього Технічного регламенту, на прилади, що відповідають установленим вимогам згідно з вимогами розділу 3, повинен бути нанесений національний знак відповідності.

При цьому процедури, згадані в підпункті "б" пункту 3.1, застосовуються тільки в комбінації з процедурою, згаданою у підпункті "а" пункту 3.1 цього Технічного регламенту.

3.4. До згаданої у пункті 1.1 арматури застосовуються процедури, викладені в пункті 3.1 цього Технічного регламенту, але знак відповідності не наноситься, а у відповідних випадках не складається і декларація про відповідність. Видається сертифікат відповідності, у якому декларується відповідність арматури положенням цього Технічного регламенту, застосованим до неї, із зазначенням її характеристики та порядку монтажу чи збирання в приладах, що дає змогу забезпечити відповідність готових приладів вимогам, застосованим до них.

Сертифікат додається до арматури, що вводиться в обіг.

3.5. У разі, якщо на прилади поширюються й інші технічні регламенти, то:

- їхня відповідність основним вимогам цього Технічного регламенту підлягає перевірці згідно з процедурами, установленими в пунктах 3.1 і 3.2 цього Технічного регламенту;

- повинна гарантуватися їхня відповідність основним вимогам інших технічних регламентів згідно з установленими в цих технічних регламентах процедурами.

Згадане в пункті 3.3 цього Технічного регламенту нанесення національного знака відповідності технічним регламентам повинно засвідчувати дотримання положень усіх технічних регламентів, що застосовуються.

3.6. Реєстрація даних і листування з питань підтвердження відповідності повинні вестися українською мовою.

3.7. Держспоживстандарт України повинен сповіщати інші уповноважені центральні органи виконавчої влади про уповноважені органи із сертифікації (далі - уповноважені орган), що в установленому порядку занесені до державного реєстру уповноважених органів із сертифікації і відповідальні за виконання згаданих у пунктах 3.1-3.6 процедур.

Держспоживстандарт України повинен опублікувати для відома у своєму офіційному виданні перелік уповноважених органів разом з їхніми ідентифікаційними номерами і забезпечити його актуалізацію.

3.8. Для оцінювання уповноважених органів центральні органи виконавчої влади повинні застосовувати критерії, визначені розділом 6.

3.9. У разі виявлення того, що той чи інший уповноважений орган більше не відповідає згаданим у пункті 3.8 критеріям, Держспоживстандарт повинен негайно сповістити про це центральні органі виконавчої влади, що брали участь у наданні повноважень.

Процедури підтвердження (оцінювання) відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі, вимогам цього Технічного регламенту застосовуються з числа модулів, що встановлені Технічним регламентом про модулі процедур оцінювання відповідності та принципи маркування національним знаком відповідності, які повинні застосуватися в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 N 1585.

4.1. Перевірка типу (модуль В)

4.1.1. Процедура перевірки типу - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган переконується і підтверджує, що зразок продукції конкретного виробника відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.2. Заявка повинна містити назву й адресу виробника, а якщо заявку подає повноважний представник, то додатково також і його назву, адресу та до заявки повинен додаватись документ про надання повноважень.

Крім того, до заявки додаються:

- письмове підтвердження про те, що така сама заявка не була подана до будь-якого іншого уповноваженого органу;

- технічна документація, описана в пункті 4.1.3 цього Технічного регламенту.

Заявник повинен надати в розпорядження уповноваженого органу зразок продукції, що представляє дане виробництво, який надалі називається типовим зразком. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки, та відповідати іншим вимогам щодо використання продукції. У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки продукції.

4.1.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати змогу оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту. Технічна документація повинна містити:

- загальний опис виробу;

- опис конструкції, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів;

- описи і пояснення до креслень, схем, що стосуються функціонування виробу;

- список стандартів з переліку національних стандартів і опис рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань;

- звіти про випробування продукції.

У разі потреби до складу технічної документації можуть входити такі елементи:

- атестати на обладнання, застосоване у складі приладів;

- атестати і сертифікати на методи виготовлення та (або) контролю чи поточного контролю приладу.

4.1.4. Уповноважений орган:

- проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок виготовлено згідно з технічною документацією;

- визначає елементи зразка, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, і вимогами цього Технічного регламенту, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів;

- здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки застосування стандартів, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України, якщо виробник застосував ці стандарти;

- здійснює експертизу і випробування для перевірки відповідності прийнятих виробником рішень вимогам цього Технічного регламенту, якщо не були застосовані стандарти, перелік яких опубліковано в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України;

- погоджує із заявником місце проведення досліджень і випробувань.

4.1.5. У разі якщо типовий зразок продукції відповідає вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат перевірки типу.

У сертифікаті зазначаються:

- назва й адреса виробника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреного типу та, у разі потреби, опис його функціонування.

До сертифіката додається перелік технічної документації. Оригінал сертифіката зберігається у виробника, а його копія - в уповноваженого органу.

У разі відмови у видачі сертифіката перевірки типу уповноважений орган надає детальне обґрунтування такої відмови.

При уповноваженому органі повинна бути утворена апеляційна комісія відповідно до вимог наказу Держстандарту України від 30.10.2001 N 526 "Про затвердження Типового положення про апеляційні комісії при уповноважених органах із сертифікації та порядок розгляду ними скарг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.12.2001 за N 1074/6265.