РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи положення Угоди про створення Європейського Економічного Співтовариства та, зокрема, її Статті 100a,

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

У співробітництві з Європейським Парламентом (2),

Враховуючи висновок Комітету з Економічних та Соціальних питань (3),

(1) OJ No C 42, 21.2.1989, p. 5 і OJ No C 260, 13.10.1989, p. 3.

(2) OJ No C 158, 26.6.1989, p. 218 та Рішення від 13 червня 1980 р. (ще не опубліковане в Офіційному Журналі).

Беручи до уваги, що держави-члени несуть відповідальність за забезпечення здоров'я та безпеки їх населення на їхній території та, якщо доцільне, свійських тварин і товарів відносно небезпеки, що виникає із застосування установок для спалення газоподібного палива;

Беручи до уваги, що у деяких державах-членах обов'язкові положення визначають, зокрема, рівень безпеки, що вимагається від установок для спалення газоподібного палива, шляхом встановлення вимог щодо їх конструкції, робочих характеристик та порядку перевірки; оскільки ці обов'язкові положення не обов'язково приводять до різних рівнів безпеки у різних державах-членах, але, через їх невідповідність, заважають торгівлі у Співтоваристві;

Беручи до уваги, що у різних державах-членах діють різні вимоги щодо типу газу й тиску в лінії його подачі; оскільки ці вимоги не гармонізовані, тому, що в кожній з держав-членів існує притаманна саме їй ситуація із енергопостачанням та розподілом електроенергії;

Беручи до уваги, що пункти 65 і 68 "Білої Книги" про побудову внутрішнього ринку, ухвалених Радою Європи в червні 1985 р., передбачають новий підхід до гармонізації законодавства;

Беручи до уваги, що законодавство Співтовариства передбачає (шляхом обмеження одного з фундаментальних правил Співтовариства, а саме: вільного переміщення товарів), що перешкоди переміщенню в межах Співтовариства, спричинені невідповідністю національного законодавства щодо продажу товарів, мають прийматись тією мірою, якою ці перешкоди можуть бути визнаними необхідними для виконання обов'язкових вимог; оскільки, таким чином, гармонізація законодавства у даному випадку повинна обмежуватись положеннями, необхідними для виконання обов'язкових та важливих вимог щодо безпеки, здоров'я та енергозбереження, які стосуються газових приладів; оскільки ці вимоги повинні замінити національні положення з цього питання, через те, що вони є важливими вимогами;

Беручи до уваги, що підтримання або підвищення рівня безпеки, досягнутого у державах-членах, являє собою одну з важливих цілей цієї Директиви, а також безпеки, як це визначено важливими вимогами;

Беручи до уваги, що для забезпечення безпеки установок (приладів) для спалення газоподібного палива необхідне виконання важливих вимог щодо безпеки та здоров'я; оскільки збереження енергії вважається за істотне; оскільки ці вимоги повинні застосовуватись із розумінням та вираховуванням рівня техніки на момент побудови;

Беручи до уваги, що ця Директива, таким чином, містить лише важливі вимоги; оскільки, для сприяння перевірці відповідності важливим вимогам, необхідно мати гармонізовані стандарти на Європейському рівні, зокрема, стосовно будівництва, експлуатації та монтажу установок для спалювання газоподібного палива, таким чином, щоб товари, які їм відповідають, можна вважати такими, що задовольняють важливим вимогам; оскільки ці стандарти, гармонізовані на Європейському рівні, складені приватними установами і повинні залишатись необов'язковими документами; оскільки з цією метою Європейський Комітет по стандартизації (ЄКС) та Європейський Комітет по стандартизації в електротехніці (Cenelec) визнані компетентними органами для прийняття гармонізований стандартів відповідно до загальних принципів співробітництва між Комісією та цими двома органами, підписаних 13 листопада 1984 р.; оскільки, для цілей даної Директиви, гармонізований стандарт визначається як технічна специфікація (Європейський стандарт або документ про гармонізацію), прийнятий одним чи обома зазначеними органами після одержання від Комісії згідно з процедурою надання інформації в галузі технічних стандартів та нормативної документації (4), із останніми змінами, внесеними Директивою 88/182/ЄЕС (5), та зазначеними вище загальними принципами;

(4) OJ No L 194, 26.3.1978, p. 18.

(5) OJ No L 81, 26.3.1988, p. 75.

Беручи до уваги, що очікуючи прийняття гармонізованих стандартів у значенні цієї Директиви, необхідно сприяти додержанню важливих вимог і вільному пересуванню установок для спалення газоподібного палива, шляхом прийняття, на рівні Співтовариства, переліку товарів, що відповідають національним стандартам, відповідність яких важливим вимогам було підтверджено за результатами виконання процедури перевірки Співтовариства;

Беручи до уваги, що перевірка на відповідність технічним вимогам є необхідною для забезпечення ефективного захисту для користувачів і третіх сторін; оскільки існуючі процедури сертифікації у різних державах-членах є різними; оскільки, щоб уникнути численних інспекцій, які, по суті, зашкоджують вільному переміщенню установок (приладів) для спалювання газоподібного палива, необхідні домовленості між державами-членами про взаємне визнання процедур сертифікації; оскільки, з метою сприяння взаємному визнанню процедур сертифікації, необхідно встановити гармонізовані процедури Співтовариства, а також гармонізувати критерії призначення органів, відповідальних за виконання цих процедур;

Беручи до уваги, що відповідальність держав-членів на їхній території за безпеку, здоров'я та енергозбереження, які охоплюються важливими вимогами, мають бути визнані в гарантійній статті, що забезпечує адекватну процедуру Співтовариства;

Беручи до уваги, що суб'єкти, на яких спрямоване будь-яке рішення, прийняте згідно з цією Директивою, повинні бути поінформовані про причини того чи іншого рішення та наявні для них засоби правового захисту;

Беручи до уваги, що 17 вересня 1984 р. Рада прийняла рамкову Директиву про газові установки (прилади) (84/530/ЄЕС) (6), із останніми змінами, внесеними Директивою 86/312/ЄЕС (7), та окрему Директиву про газові водонагрівачі (84/531/ЄЕС) (8), із останніми змінами, внесеними Директивою 88/665/ЄЕС (9); оскільки ці Директиви охоплюють ту саму сферу, що і ця Директива, та, в наслідок чого, мають бути скасовані;

Беручи до уваги, що заходи, спрямовані на поступове становлення внутрішнього ринку, мають бути вжиті до 31 грудня 1992 р.; оскільки внутрішній ринок складається з території без внутрішніх кордонів, на якій забезпечується вільне пересування товарів, людей, послуг і капіталу,

(6) OJ No L 300, 19.11.1984, p. 95.

(7) OJ No L 196, 18.7.1986, p. 56.

(8) OJ No L 300, 19.11.1984, p. 106.

(9) OJ No L 382, 31.12.1988, p. 42.

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива застосовується до:

- установок (приладів) для спалення газоподібного палива, які використовуються для приготування їжі, опалення, підігріву води, охолодження, освітлення чи миття та мають, відповідно до застосування, нормальну температуру води не вище 105 град. C (тут і далі - "установки"). Печі з вентиляційним дуттям та нагрівальні прибори, обладнані такими печами, також вважаються установками,

- захисних, регулюючих пристроїв і пристроїв контролю та їх вузлів, інших, ніж печі з вентиляційним дуттям і нагрівальні прибори, обладнані такими печами, що окремо продаються і призначені для встановлення в установках для спалення газоподібного палива або зібрані так, що складають такий пристрій (тут і далі - "оснащення").

2. Прилади, спеціально сконструйовані для використання у виробничих процесах на виробничих площах, виключаються зі сфери дії, визначеної у пункті 1.

3. Для цілей цієї Директиви термін "газоподібне паливо" означає будь-яке паливо, що перебуває у газоподібному стані при температурі 15 град. C і тиску 1 бар.

4. Для цілей цієї Директиви установка називається такою, що "звичайно використовується", якщо вона:

- правильно установлена і проходить регулярне технічне обслуговування відповідно до інструкцій виробника,

- використовується з нормальними варіаціями в газовій якості і нормальними коливаннями тиску його подачі, а також

- використовується за призначенням або у розумно передбачуваний спосіб.

1. Держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб зазначені у Статті 1 установки могли розміщуватися на ринку та вводитись в експлуатацію тільки, якщо, при нормальній експлуатації, вони не піддають ризику безпеку людей, свійських травин і майна.

2. Держави-члени повинні повідомити про типи газу і відповідні тиски постачання, що застосовуються на їх території, інші держави-члени та Комісію до 1 січня 1991 р. Вони також повинні завчасно повідомляти про всі зміни. Комісія забезпечує публікацію цієї інформації в Офіційному Журналі Європейського Співтовариства.

Зазначені у Статті установки і оснащення повинні відповідати застосовним до них важливим вимогам, викладеним у Додатку I.

1. Держави-члени не можуть забороняти, обмежувати чи перешкоджати розміщенню на ринку та введенню в експлуатацію установок, які відповідають важливим вимогам цієї Директиви.

2. Держави-члени не можуть забороняти, обмежувати чи перешкоджати розміщенню на ринку оснащення, про який йдеться у Статті 1, що має сертифікат, зазначений у Статті 8 (4).

1. Держави-члени повинні припускати відповідність установок і оснащення зазначеним у Статті 3 істотним вимогам, якщо вони відповідають:

a) національним стандартам, що застосовуються до них та впроваджують гармонізовані стандарти, номери яких були опубліковані в Офіційному Журналі Європейського Співтовариства.

Держави-члени публікують відповідні номери цих національних стандартів;

b) національним стандартам, що застосовуються до них, зазначеним у пункт 2, якщо в цій галузі не існує гармонізованих стандартів.

2. Держави-члени повинні передати до Комісії тексти своїх національних стандартів, зазначених у пункті 1 (b), які, на їх думку, відповідають істотним вимогам, зазначеним у Статті 3. Комісія направляє ці національні стандарти іншим державам-членам. Згідно з процедурою, передбаченою у Статті 6 (2), вона інформує держави-члени про ті національні стандарти, які вважаються відповідними істотним вимогам, названим у Статті 3.

1. Якщо одна з держав-членів або Комісія вважає, що зазначений у Статті 5 (1) стандарт не повністю відповідає істотним вимогам, названим у Статті 3, Комісія або ця держава-член передає справу до постійного комітету, створеного згідно з Директивою 83/189/ЄЕС (тут і далі - "комітет"), вказуючи причини. Комітет надає свої висновки без затримки.

У світлі висновку комітету, Комісія інформує держави-члени про те, чи потрібно відкликати ці стандарти з публікацій, зазначених у Статті 5 (1).

2. Після одержання повідомлення, зазначеного у Статті 5 (2), Комісія повинна проконсультуватись із комітетом. Одержавши останні висновки, Комісія протягом одного місяця інформує держав-членів про те, чи діє презумпція відповідності зазначеного(их) національного(их) стандарту(ів); якщо так, держави-члени публікують номери таких стандартів. Комісія також публікує їх в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

1. Якщо одна з держав-членів виявляє, що установки, які нормально експлуатуються та мають знак ЄС, можуть піддавати ризику безпеку людей, свійських тварин або майна, вона повинна вжити всіх відповідних заходів для відкликання цих установок з ринку та заборони або обмеження розміщення їх на ринку.

Держава-член негайно інформує Комісію про будь-який такий захід, зазначаючи причини прийняття рішення і, зокрема, те, чим викликана невідповідність:

a) невиконанням істотних вимог, названих у Статті 3, коли установка не задовольняє зазначеним у Статті 5 (1) стандартам;

b) неправильним застосуванням стандартів, зазначених у Статті 5 (1);

c) недоліками самих стандартів, зазначених у Статті 5 (1).

2. Комісія, якнайшвидше, проводить консультації із зацікавленими сторонами. Якщо, після таких консультацій Комісія визначить, що названі у пункті 1 заходи є виправданими, вона негайно інформує про це державу-члена, яка вжила таких заходів, та інших держав-членів.

Якщо рішення, про яке йдеться у пункті 1, спричинене недоліками стандартів, Комісія, після проведення консультацій із зацікавленими сторонами, у двохмісячний термін передає справу комітету за умови, що держава-член, яка вжила заходів, має намір продовжувати їх, та розпочинає виконання процедури, про яку йдеться у Статті 6.

3. Якщо установка, що не задовольняє вимогам, має знак ЄС, зазначена держава-член вживає відповідних заходів проти юридичної/фізичної особи, яка прикріпила цей знак, та інформує про це Комісію та інші держави-члени.

4. Комісія забезпечує, щоб держави-члени одержали інформацію про хід виконання та результати процедур.

1. Засобами сертифікації відповідності установок серійного виробництва є:

a) перевірка типу ЄС, як визначено у розділі 1 Додатка II, а також

b) перед розміщенням продукції на ринку, за вибором виробника:

- декларація ЄС відповідності типу, як визначено у розділі 2 Додатка II, або

- декларація ЄС відповідності типу (гарантія якості виробництва), як визначено у розділі 3 Додатка II, або

- декларація ЄС відповідності типу (гарантія якості продукції), як визначено у розділі 4 Додатка II, або

- засвідчення ЄС, як визначено у розділі 5 Додатка II.

2. У випадку одиничного виробництва установки або виробництва у малих кількостях виробник може вибрати засвідчення ЄС за єдиним пристроєм, як визначено у розділі 6 Додатка II.

3. Після виконання процедур, визначених у пунктах 1 (b) і 2, на установки, що відповідають вимогам, згідно з Статтею 10 прикріплюється знак відповідності ЄС.

4. Процедури, визначені у пункті 1, застосовуються до оснащення, як визначено у Статті 1, за винятком прикріплення знака відповідності ЄС, та, якщо доцільно, складання декларації про відповідність. Сертифікат, що видається, містить декларацію відповідності оснащення положенням цієї Директиви, яка застосовується до нього, і зазначає його характеристики, а також те, як оснащення входить до складу установки або монтується для забезпечення відповідність установки істотним вимогам, що застосовуються до змонтованих установок.

Сертифікат надається разом з оснащенням.

5. Якщо установки також підпадають під дії інших Директив Співтовариства:

- їх відповідність істотним вимогам цієї Директиви перевіряється згідно з процедурами, визначеними у пунктах 1 і 2, а також

- забезпечується їх відповідність істотним вимогам інших Директив згідно з процедурами, викладеними у цих Директивах.

Прикріплення знаку ЄС, як визначено у пункті 3, засвідчує виконання положень, встановлених усіма тими Директивами.

6. Записи і кореспонденція, що стосуються засобів сертифікації відповідності, складаються офіційною мовою(вами) держави-члена, в якій створено орган, відповідальний за виконання зазначених процедур, або прийнятною для неї мовою.

1. Кожна держава-член інформує Комісію та інші держави-члени про органи (тут і далі - "призначені органи"), відповідальні за виконання процедур, викладених у Статті 8.

Комісія публікує для інформації в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств список призначених органів з їх ідентифікаційними символами та забезпечує оновлення цього списку.

2. Держави-члени застосовують критерії, визначені у Додатку V, для оцінці органів, що призначаються.

Органи, які задовольняють критеріям оцінки, викладеним у застосовних гармонізованих стандартах, вважаються такими, що задовольняють критеріям, визначеним у названому Додатку.

3. Держава-член, яка призначила орган, повинна відкликати його призначення, якщо виявить, що цей орган більше не відповідає критеріям, встановленим у пункті 2. Вона негайно повідомляє про це у Комісію та іншим державам-членам.

1. Знак відповідності ЄС та написи, зазначені у Додатку III, наносяться у наочній, легко зрозумілій та невивідній формі на установку або на табличку даних, що прикріплюється до неї. Конструкція таблички даних має бути такою, щоб її не можна було повторно використовувати.

2. Забороняється нанесення на установки знаків, які можна сплутати із знаком ЄС.

Якщо буде виявлено, що знак ЄС було помилково нанесено на установки, або сертифікація оснащення була помилковою через те, що:

- установки або оснащення не відповідають установці чи оснащенню, про які йдеться у сертифікаті перевірки типу ЄС,

- установки або оснащення відповідають установці чи оснащенню, про які йдеться у сертифікаті перевірки типу ЄС, але не відповідають істотним вимогам, що застосовуються до них,

- виробник не виконав свої зобов'язання, які визначені у Додатку II, призначений орган відкликає право на нанесення знаку ЄС або видачу сертифікату і повідомляє про це іншим призначеним органам та подає звіт зацікавленим державам-членам.

Будь-яке рішення, прийняте відповідно до цієї Директиви, що передбачає обмеження щодо розміщення на ринку та/або введення в експлуатацію установки, повинно чітко зазначати причини, на яких воно грунтується. Про нього необхідно негайно повідомити зацікавленій стороні, яка, водночас, має одержати інформацію про засоби правового захисту, наявні у неї згідно з чинним законодавством відповідної держави-члена, а також часові межі, що застосовуються до таких засобів правового захисту.

Цим скасовуються Директиви 84/530/ЄЕС і 84/531/ЄЕС.

1. До 1 липня 1991 р. Держави-Учасниці повинні прийняти та опублікувати закони, нормативні документи й адміністративні правила, необхідні для виконання цієї Директиви. Вони мають поінформувати про це Комісію.

Вони застосовують ці положення з 1 січня 1992 р.

2. Однак, частковою відміною Статті 2, держави-члени можуть протягом періоду до 31 грудня 1995 р. і без шкоди положенням Статей 30 - 36 Угоди дозволяти розміщення на ринку та/або введення в експлуатації установок і оснащення, які відповідають нормативним документам, що були чинними в державах-членах до 1 січня 1992 р.

3. Держави-члени передають до Комісії тексти положень національного законодавства, які вони приймають у галузі, що охоплюється цією Директивою.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Здійснено в Люксембурзі, 29 червня 1990 р.

Зобов'язання, що випливають з важливих (істотних) вимог до установок, викладених у цьому Додатку, також застосовуються до оснащення, з яким пов'язані відповідні ризики.

1.1. Установки повинні бути сконструйовані і побудовані так, щоб вони працювали безпечно і не являли собою небезпеки для людей, свійських тварин або майна, за умови нормальної експлуатації, визначеної у Статті 1 (4) цієї Директиви.

1.2. При розміщенні на ринку всі установки повинні:

- супроводжуватись технічними інструкціями для тих, хто їх встановлює,

- супроводжуватись інструкціями по експлуатації та технічному обслуговуванню, призначеними для користувача,

- мати відповідні попереджувальні позначення, які також мають наноситись на упаковку.

Інструкції та попереджувальні позначення повинні виконуватись офіційною мовою або офіційними мовами держав-членів призначення.

1.2.1. Технічні інструкції, призначені для тих, хто їх встановлює, повинні містити всі інструкції щодо установки, регулювання та технічного обслуговування, необхідні для забезпечення правильного виконання цих робіт і безпечної експлуатації установки. Зокрема, ці інструкції повинні зазначати:

- тип газу, що застосовується,

- тиск подачі газу, що застосовується,

- необхідний потік свіжого повітря,

- подачу повітря для спалювання,

- запобігання утворенню небезпечних сумішей неспаленого газу в установках, не обладнаних пристроєм, зазначеним у пункті 3.2.3,

- умови розсіювання продуктів згоряння,

- для печей з вентиляційним дуттям і нагрівальних приборів, призначених для обладнання такими печами, - їхні характеристики, вимоги щодо монтажу з метою сприяння виконанню істотних вимог, що стосуються змонтованих установок, а також, якщо доцільне, список комбінацій, рекомендованих виробником.

1.2.2. Інструкції по експлуатації та технічному обслуговуванню, призначені для користувача, повинні містити всю інформацію щодо безпечної експлуатації та, зокрема, звертати увагу користувача на будь-які обмеження у використанні.

1.2.3. Попереджувальні позначення на установці та її упаковці повинні чітко визначати тип використовуваного газу, тиск його подачі та будь-які обмеження щодо використання, зокрема, про те, що установка має розташовуватись лише у місцях з достатньою вентиляцією.

1.3. Оснащення, яке має складати частину установки, повинне конструюватись та вироблятись так, щоб воно правильно працювало за призначенням при його установці згідно з інструкціями по установці.

Разом з оснащеннями повинні надаватись інструкції по установці, регулюванню, експлуатації та технічному обслуговуванню.

2.1. Матеріали повинні відповідати призначенню та витримувати технічні, хімічні та термічні умови, яким вони, як передбачається, можуть піддаватись.

2.2. Важливі для безпеки властивості матеріалів повинні гарантуватись виробником або постачальником установки.

3.1. Загальні положення

3.1.1. Установки повинні виготовлятись так, щоб протягом нормальної їх експлуатації не було ймовірним виникнення нестабільності, викривлення, поломки або зносу, що зменшують їх безпеку.

3.1.2. Конденсат, що утворюється на початку та/або в процесі експлуатації, не повинен негативно впливати на безпеку установок.

3.1.3. Конструкція і виготовлення установок повинні бути такими, щоб мінімізувати ризик вибуху у випадку виникнення вогню зовнішнього походження.

3.1.4. Конструкція установок повинна запобігати прониканню води та непридатного повітря у газове коло.

3.1.5. Робота установок повинна залишатись безпечною у випадку нормального коливання у допоміжному джерелі енергії.

3.1.6. Ненормальне коливання чи збій у допоміжному джерелі енергії або відновлення її постачання не повинні призводити до небезпечної ситуації.

3.1.7. Конструкція та виготовлення установок повинні запобігати ризикам електричного походження. У сферах застосування відповідність цілям безпеки стосовно ризиків, пов'язаних з електричною енергією, як визначено у Директиві 73/23/ЄЕС(1), рівноцінна виконанню цієї вимоги.

(1) OJ No L 77, 26.3.1973, p. 29.

3.1.8. Усі частини установки, що перебувають під тиском, повинні витримувати механічні та термічні навантаження, яким вони піддаються, без деформацій, що негативно впливають на безпеку.

3.1.9. Конструкція та виготовлення установок повинні бути такими, щоб відмова захисного, регулюючого пристрою або пристрою управління не призводила до небезпечної ситуації.

3.1.10. Якщо установка обладнана захисними пристроями та пристроями управління, функціонування пристроїв управління не повинно блокувати функціонування захисних пристроїв.

3.1.11. Усі частини установок, які зафіксовані або відрегульовані на етапі виробництва та які не повинні замінюватись користувачем чи особою, яка здійснює установку, повинні бути належним чином захищені.