Відповідно до пункту 31 частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України, з метою затвердження порядку організації та здійснення гасіння лісових пожеж із застосуванням можливостей авіації, взаємодії авіації з наземними силами пожежогасіння, матеріально-технічного забезпечення, належної підготовки і виконання завдань льотним складом під час гасіння лісових пожеж на території України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок організації та застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісових пожеж, що додається.

2. Департаменту формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу МВС (Боднар В.Є.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна М.О.

1. Цей Порядок визначає організацію та здійснення заходів з гасіння лісових пожеж із залученням пожежних літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів, підготовки екіпажів повітряних суден до гасіння лісових пожеж, питання взаємодії органів управління та підрозділів ДСНС під час ліквідації надзвичайних ситуацій, пов’язаних з гасінням лісових пожеж із залученням авіації, методику пожежогасіння з використанням можливостей літаків, вертольотів та безпілотних літальних апаратів.

2. Цей Порядок є обов’язковим для виконання органами управління та підрозділами ДСНС, а також іншими підприємствами, установами та організаціями, які залучаються до гасіння лісових пожеж у взаємодії із авіаційними силами та засобами.

3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

гасіння пожежі - процес впливу сил та засобів, а також використання методів та заходів для ліквідації пожежі;

горіння - фізико-хімічний процес із виділенням тепла, світла, диму;

зона горіння - простір, у якому протікає процес горіння;

зона задимлення - простір, що примикає до зони горіння, заповнений димом;

зона пожежі - простір, у якому відбувається пожежа;

крайка лісової пожежі - межа між пройденою або охопленою вогнем територією і не пройденою вогнем;

ліквідація пожежі - дії, спрямовані на остаточне припинення горіння, а також на виключення можливості його повторного виникнення;

лісова пожежа - стихійне поширення вогню територією лісового фонду. Пожежа вважається лісовою, коли горять не тільки насадження, але й ділянки чагарників, захаращені вирубки, сухий травостій на прогалинах і вирубках, стерня на ділянках тимчасового сільськогосподарського користування на території лісових господарств;

локалізація пожежі - дії, спрямовані на припинення можливості подальшого поширення горіння і створення умов для його успішної ліквідації наявними силами та засобами;

мінералізована смуга - ділянка території, з якої ґрунтообробними механізмами видалено наземні горючі матеріали. Ширина смуги повинна бути удвічі більше від можливої висоти полум’я низової пожежі;

пожежонебезпечний період - частина року, у межах якої виникають лісові пожежі (з моменту сходження снігового покриву до настання стійкої вологої осінньої погоди або утворення снігового покриву);

полум’я - простір, у якому згорають пари, гази, суспензії;

тактика гасіння лісової пожежі - вибір методів, способів і засобів гасіння пожежі залежно від характеристики ділянок, охоплених пожежею, і умов, що існують у момент гасіння;

фронт лісової пожежі - найбільш рухома частина крайки пожежі (на рівнині рухається за вітром, у гірській місцевості - угору схилом).

4. У цьому Порядку використовуються такі скорочення:

1. Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, плямисті та підземні і характеризуються класом пожежної небезпеки насаджень, географічним розташуванням лісів, початком та закінченням пожежонебезпечного періоду, класом пожежної небезпеки за погодними умовами.

2. Низові лісові пожежі - пожежі, які поширюються надґрунтовим покривом (мохи, лишайники, трави, чагарники, деревний опад, лісова підстилка, вітролом, порубкові рештки) і нижнім пологом (підріст, підлісок). Низові пожежі поділяються на слабкі, середньої сили та сильні. Вони характеризуються за параметрами крайки горіння і висоти полум’я.

Слабкі - пожежі зі швидкістю руху фронтальної крайки вогню до 1 м/хв і висотою полум’я до 0,5 м.

Середньої сили - пожежі зі швидкістю руху фронтальної крайки вогню від 1 до 3 м/хв. і висотою полум’я від 0,5 м до 1,5 м.

Сильні - пожежі зі швидкістю руху фронтальної крайки вогню більше 3 м/хв і висотою полум’я більше 1,5 м.

3. Верхові лісові пожежі - пожежі, під час яких вогонь поширюється в кроновому просторі лісових насаджень. Разом з тим низовий вогонь розглядається як складова частина верхової пожежі.

Верхові лісові пожежі характеризуються горінням і швидким просуванням вогню по кронах дерев під час сильного вітру. Швидкість верхової пожежі іноді досягає 400-500 м/хв. Під час верхової пожежі вітер розносить палаючі іскри, створюючи нові осередки пожежі.

Верхові лісові пожежі за швидкістю поширення поділяються на:

рухомі - пожежі, які поширюються кронами дерев зі швидкістю більше 4 км/год, значно випереджаючи фронт низових пожеж, спричиняють утворення нових осередків завдяки рознесенню іскор. Під час пожежі згорають хвоя та дрібні гілки, великі гілки і кора дерев обвуглюються;

стійкі - пожежі, які поширюються зі швидкістю до 4 км/год кронами дерев одночасно з просуванням фронту стійкої низової пожежі.

4. Верхові лісові пожежі за параметрами просування фронтальної крайки поділяються на:

слабкі - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки вогню до 3 м/хв;

середньої сили - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки вогню від 3 до 100 м/хв;

сильні - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки вогню більше 100 м/хв.

5. Лісові пожежі за розмірами (площею) розподіляються на:

невеликі лісові пожежі - пожежі площею до 5 га;

великі лісові пожежі - пожежі площею від 5 до 200 га;

особливо великі лісові пожежі - пожежі площею понад 200 га.

6. Плямисті пожежі - пожежі, що утворилися поза периметром основної пожежі від іскор, які переносяться конвективними потоками.

7. Підземна пожежа - пожежа, що супроводжується безполуменевим горінням торфового шару ґрунту. Підземна лісова пожежа виникає у місцях залягання торфу. Під час проникнення вогню в глибину торф’яного масиву відбувається загоряння нижніх шарів торфу.

Швидкість поширення такої пожежі - кілька метрів на добу. Полум’я з підземного осередку пожежі може прориватися назовні, спричиняючи виникнення наземних пожеж у лісових масивах і сільськогосподарських угіддях. Характерна риса торф’яних пожеж - виділення великої кількості диму, що призводить до задимлення значних територій.

1. Для боротьби з лісовими пожежами застосовують такі тактичні операції для їх гасіння: повітряна розвідка (моніторинг) пожежі, локалізація пожежі та її ліквідація.

2. Повітряна розвідка (моніторинг) лісової пожежі здійснюється КГЛП з МОГ на борту вертольота ППУ або зовнішнім пілотом (оператором) БпЛА обльотом району пожежі з метою визначення виду пожежі, масштабу та сили, напрямку переміщення вогню, характеристик місцевості та лісової площі, фактичних метеорологічних умов.

3. Характерними зовнішніми ознаками для визначення виду пожежі під час повітряної розвідки (моніторингу) є:

1) низової пожежі - горіння відбувається під завісою крон дерев або на відкритій місцевості, форма периметра пожежі витягнута, звивисті межі, вогонь проглядається місцями, колір диму білуватий (при сильній інтенсивності пожежі з висоти польоту 200 м полум’я видно по всьому фронту пожежі; при середній інтенсивності пожежі з висоти польоту 200 м полум’я видно лише на окремих ділянках фронту пожежі; при малій інтенсивності з висоти 200 м вогонь не помітний);

2) верхової пожежі - периметр пожежі сильно витягнутий, видно палаючі крони дерев, вогонь добре помітний з висоти польоту 600 м, колір диму темний.

Особливо впливають на інтенсивність поширення лісової пожежі напрямок та сила вітру.

4. Гасіння лісової пожежі проходить у такій послідовності:

зупинення поширення пожежі;

локалізація пожежі;

гасіння осередків горіння, що залишилися на території, пройденій вогнем.

5. Найбільш складними і трудомісткими процесами є зупинення поширення пожежі та її локалізація. Поширення лісової пожежі зупиняють, впливаючи засобами пожежогасіння безпосередньо на її палаючу крайку.

6. Способи локалізації та ліквідації лісової пожежі у цілому залежать від її виду (низова, верхова), сили і масштабів, характеристики місцевості та лісової площі, метеорологічних умов, наявності сил і засобів для гасіння.

Для ефективної локалізації лісової пожежі створюються штучні бар’єри з метою недопущення подальшого поширення пожежі. До них належать протипожежна канава, протипожежний бар’єр та мінералізована смуга.

7. Закінчення гасіння лісової пожежі полягає в ліквідації осередків горіння, що залишилися на пройденій пожежею площі після її локалізації.

8. Під час вибору тактичних прийомів і способів гасіння лісових пожеж КГЛП повинен ураховувати особливості лісової рослинності, рельєф місцевості (гірський, рівнинний), категорію земель (переліски, галявини, торфовища), інтенсивність і розмір пожежі, прогнозовані погодні умови, наявність сил і засобів боротьби.

1. Основними способами гасіння лісових пожеж є:

1) засипання ґрунтом крайки низової пожежі;

2) створення загороджувальних і мінералізованих смуг і канав на шляху просування вогню;

3) гасіння лісової пожежі водою з наземних засобів гасіння;

4) гасіння крайки та окремих осередків лісової пожежі шляхом зливу води із літаків та вертольотів;

5) відпал (пуск зустрічного вогню).

2. Постійна повітряна розвідка (моніторинг) за розвитком лісової пожежі, безперервний або періодичний її огляд проводяться для запобігання поновленню пожежі від осередків, які не були виявлені під час її гасіння.

Остаточне гасіння лісової пожежі полягає в ліквідації окремих осередків горіння, що залишилися на пройденій пожежею площі після її локалізації.

У цьому випадку найбільш ефективним способом є оперативне залучення вертольотів з ВЗП до гасіння осередків лісової пожежі, особливо у важкодоступних та непрохідних для наземної техніки місцях.

3. Способи гасіння верхових лісових пожеж:

1) верхові лісові пожежі слабкої інтенсивності, де вогонь поширюється тільки на ділянках із груповим розташуванням хвойного лісу, можуть бути погашені потужними струменями розпиленої води від наземної пожежної техніки або із застосуванням літаків та вертольотів з ВЗП.

Застосовувати авіаційні сили та засоби у цьому випадку необхідно для зрошення з малої висоти польоту значної ділянки по довжині фронту горіння.

Найефективніший спосіб гасіння лісової пожежі полягає в послідовних, з малим інтервалом, зливах води з літаків (вертольотів), особливо під час застосування літаків у рівнинній місцевості;

2) верхові лісові пожежі середньої і високої інтенсивності можуть гаситися випалом. Опорні смуги для випалу прокладаються уздовж фронту і флангів пожежі в місцях з найменшим запасом горючого матеріалу, на ділянках з перевагою листяних порід, вільних від хвойного лісу та повалених дерев.

Уздовж опорної лінії очищають від сухої трави, гілля, повалених дерев смугу шириною 10-15 м, як опорні смуги можна використати дороги, протипожежні розриви та інші загороджувальні бар’єри;

3) особлива увага під час гасіння верхових пожеж повинна приділятися організації своєчасного виявлення та оперативної ліквідації осередків загоряння, що виникають на відстані 100-200 м, а іноді і більше від фронту лісової пожежі;

4) залучення літаків та вертольотів для гасіння верхових пожеж середньої та високої інтенсивності малоефективне і практично неможливе через штормовий вітер, пориви якого сягають до 20-25 м/с.

4. Способи гасіння плямистих лісових пожеж:

1) під час штормового вітру (більше 15 м/с) швидкість поширення плямистих пожеж може досягати декількох десятків кілометрів за годину, здебільшого через виникнення (нерідко на відстані до 1 км від діючих пожеж) численних нових загорянь.

У результаті цього створюється небезпека потрапляння в осередок вогню осіб, залучених до гасіння пожеж, а також розташованих у лісі населених пунктів, промислових об’єктів, будівель тощо;

2) боротьба із плямистими пожежами може полягати лише в стримуванні їх флангів за допомогою засобів водяного пожежогасіння і випалів;

3) КГЛП повинен завчасно повідомляти місцеві органи виконавчої влади про необхідність евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей з лісових селищ та інших об’єктів, до яких переміщається фронт пожежі;

4) застосування літаків і вертольотів у цьому випадку малоефективне і практично неможливе через штормовий вітер, пориви якого сягають до 20-25 м/с.

5. Способи гасіння лісових пожеж у гірській місцевості:

транспортними засобами для доставки води під час гасіння лісових пожеж у гірській місцевості здебільшого є вертольоти, споряджені ВЗП або м’якими ємностями;

застосування літаків у гірській місцевості менш ефективне, ніж вертольотів, тому що гірський рельєф, круті схили та глибокі яри не дають змоги пілоту максимально знизитися на безпечну висоту над пожежею і виконати прицільне зливання води;

залучення літаків до гасіння лісових пожеж у гірській місцевості ускладнюється зменшенням польотної видимості (особливо під час великих пожеж), що не дає можливості застосовувати всі можливості літака;

особливістю гасіння лісових пожеж у гірській місцевості є те, що водойми віддалені від місця пожежі, а в гірських річках глибина не завжди достатня для наповнення водою ВЗП вертольота;

застосування одиничних літаків, ураховуючи велику відстань від району пожежі до аеродрому базування, є неефективним. У цьому разі необхідно застосовувати групу у складі 3-4 літаків;

у гірських районах з цінними лісовими насадженнями (заповідники, парки), що визначені пожежонебезпечними, необхідно заздалегідь створювати мережу пожежних водоймищ, у тому числі у вигляді загат, а також тимчасові ЗПМ для вертольотів.

1. Авіаційні сили та засоби залучаються до виконання завдань з гасіння лісових пожеж у разі:

1) виникнення лісової пожежі у зоні відповідальності територіальних органів ДСНС і загрози її переростання у НС - за письмовим зверненням керівництва територіального органу управління ДСНС, рішенням Голови, першого заступника Голови ДСНС;

2) виникнення НС регіонального і місцевого рівнів - на підставі аналізу надзвичайної ситуації, проведеного в ДСНС, територіальних органах ДСНС, або звернень керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, за рішенням Голови, першого заступника (заступника) Голови ДСНС;

3) введення режиму надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації - за рішенням Голови ДСНС.

2. Рішення про застосування авіації для гасіння лісових пожеж з повітря можуть приймати:

Голова, перший заступник (заступник) Голови, директор Департаменту реагування на надзвичайні ситуації, начальник Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

начальники територіальних органів ДСНС (за погодженням з вищезазначеними посадовими особами) - якщо авіація тимчасово перебазована в райони їхньої відповідальності для виконання пожежогасіння.

3. У всіх випадках залучення авіації до гасіння лісових пожеж посадовими особами, які мають на це право, даються доручення, де вказуються:

короткі висновки з оцінки обстановки;

завдання, аеродром (ЗПМ) базування та час готовності до дій;

порядок управління, взаємодії та виконання завдань авіацією;

порядок матеріально-технічного забезпечення;

інші необхідні дані.

4. Основними завданнями взаємодії авіації з наземними силами та засобами гасіння лісових пожеж є:

1) організація та здійснення постійної взаємної допомоги, зв’язку та обміну інформацією між різними за призначенням силами та органами управління, що залучаються до ліквідації лісових пожеж на території України;

2) проведення попередніх розрахунків і визначення складу, чисельності підрозділів взаємодіючих сил і засобів та пунктів управління ними, матеріальних засобів, які необхідно залучати для гасіння лісових пожеж;

3) встановлення порядку використання аеродромів та аеропортів, ЗПМ усіх центральних органів виконавчої влади для посадки вертольотів під час здійснення зазначених заходів;

4) координація спільних дій наявних сил та засобів, здійснення матеріально-технічного забезпечення залучених сил у процесі гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС).

5. Основними завданнями підготовчого періоду є:

1) приведення у готовність системи управління та зв’язку;

2) завчасна підготовка авіаційних чергових сил та засобів до дій за призначенням;

3) підготовка координаторів дій авіації для взаємодії з авіацією безпосередньо в районі лісової пожежі;

4) організація системи матеріально-технічного забезпечення підрозділів;

5) визначення тимчасових ЗПМ для посадки вертольотів та водоймищ для забору води вертольотами з ВЗП у районах з лісовими масивами.

6. Завчасна підготовка територіальних органів ДСНС до гасіння лісових пожеж із застосуванням авіаційних сил та засобів включає:

1) перевірку готовності системи зв’язку та оповіщення підпорядкованих підрозділів;

2) утворення штабу з гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС), уточнення порядку взаємодії сил та засобів, які можуть залучатися до гасіння лісової пожежі;

3) попередню підготовку особового складу та техніки до проведення комплексу аварійно-рятувальних робіт, гасіння лісової пожежі і ліквідації її наслідків;

4) визначення районів з лісовими масивами, що є найбільш пожежонебезпечними, та організація обстеження природних і штучних водоймищ, які можливо використовувати для цілей пожежогасіння під час взаємодії з представниками підприємств Держлісагентства України;

5) підготовку карт і схем лісових масивів регіону;

6) попередні розрахунки необхідних матеріально-технічних засобів.

7. Завданнями авіації у період підготовки до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж є:

1) підготовка авіаційної техніки до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж згідно з вимогами нормативних документів державної авіації України;

2) підготовка екіпажів літаків та вертольотів (два екіпажі на одне ПС) та зовнішніх пілотів (операторів) БпЛА для виконання завдань за призначенням у пожежонебезпечний період поточного року;

3) проведення перед пожежонебезпечним періодом практичних зборів з підготовки екіпажів літаків та вертольотів до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж у рівнинній та гірській місцевості;

4) підготовка (під час проведення практичних зборів з гасіння лісових пожеж) двох-трьох координаторів дій авіації для роботи у складі МОГ ППУ та управління авіацією безпосередньо в районі лісової пожежі;

5) підготовка засобів зв’язку та РТЗ до управління під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж згідно з планом підготовки до дій за призначенням на поточний рік;

6) розрахунок та складання попередніх заявок для матеріально-технічного забезпечення під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж;

7) створення оперативних запасів авіаційного пального у визначених аеропортах та аеродромах України, що розташовані у пожежонебезпечних областях України;

8) підготовка екіпажів літаків, вертольотів та БпЛА до дій за призначенням (виконання повітряної розвідки (моніторингу), аерофотозйомки районів лісових пожеж, гасіння лісових пожеж та виконання авіаційних пошуково-рятувальних робіт).

8. Забезпечення авіації організовується відповідно до вимог Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, і полягає у своєчасному та оперативному постачанні для неї необхідних матеріально-технічних засобів та інформації про повітряну обстановку в районі пожежогасіння та аеродрому.

За своєчасне забезпечення авіації ДСНС матеріально-технічними засобами відповідає Департамент ресурсного забезпечення ДСНС.

Обмеження на використання повітряного простору в районі пожежогасіння вводиться органами ОПР, УПР за запитом ГАКЦПР.

9. Безпосередня організація та виконання підготовчих заходів щодо матеріально-технічного забезпечення покладаються на начальників територіальних органів ДСНС, Департамент ресурсного забезпечення ДСНС та командира авіаційного підрозділу ДСНС із здійснення заходів щодо:

1) створення запасів авіаційного пального у визначених аеропортах України для заправки ПС під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж;

2) опрацювання питань організації заправки літаків Ан-32П водою (8 тонн на 1 виліт) в аеропортах з використанням технічних засобів підвезення води або пожежних гідрантів.

10. Аеродроми базування літаків Ан-32П під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж повинні підбиратися на відстані не більше 150 км від району лісової пожежі та відповідати таким вимогам:

1) клас аеродрому за своїми можливостями повинен забезпечувати базування цивільних або державних ПС. Довжина ЗПС має бути не менше 2 км;

2) на аеродромі повинні бути засоби наземного забезпечення польотів, технічне обслуговування для заправки літаків авіаційним пальним та водою;

3) мають бути визначені та передбачені місця для харчування та відпочинку екіпажів.

11. Аеродроми та тимчасові ЗПМ для вертольотів повинні визначатися якнайближче до району лісової пожежі та відповідати таким вимогам:

1) на аеродромі (ЗПМ) повинні бути засоби наземного забезпечення польотів, технічне обслуговування для заправки вертольотів авіаційним пальним;

2) мають бути визначені та передбачені місця для харчування та відпочинку екіпажів.

1. Виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж екіпажі ПС здійснюють у безпосередній взаємодії з наземними силами та засобами, які беруть участь у гасінні лісових пожеж, що забезпечує найбільш ефективне і безпечне їх використання.

2. Взаємодію залучених сил та засобів організовує штаб з гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС). Взаємодія авіації з наземними силами безпосередньо в районі лісової пожежі здійснюється через координатора дій авіації.

3. Для здійснення взаємодії авіаційних та наземних рятувальних сил КГЛП повинен:

1) чітко визначити взаємодіючі органи управління та сили;

2) організувати між взаємодіючими органами управління та рятувальними силами зв’язок та визначити порядок взаємодії;

3) забезпечити доведення взаємодіючим органам управління та рятувальним силам розпоряджень, взаємний обмін оперативною інформацією про подальші дії суб’єктів реагування на НС та обстановку, що склалася;

4) призначити відповідального із числа членів штабу гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС) за організацію управління та взаємодію під час вирішення конкретних завдань.

4. Про всі випадки порушення взаємодії сторони зобов’язані повідомляти Департамент реагування на надзвичайні ситуації ДСНС і Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування, які негайно розглядають ці повідомлення і вживають заходів для усунення виявлених порушень.

5. Основними завданнями авіації під час гасіння лісових пожеж є:

1) повітряна розвідка (моніторинг) лісових масивів та районів лісових пожеж, документування за періодами розвитку та забезпечення розвідувальною інформацією КГЛП;

2) управління та координація з вертольота ППУ МОГ авіаційних та наземних рятувальних сил під час гасіння лісової пожежі;

3) виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж літаками та вертольотами;

4) гасіння крайок горіння на окремих ділянках пожеж;

5) зменшення швидкості розповсюдження лісової пожежі шляхом зрошення смуги перед фронтом поширення вогню;

6) локалізація лісової пожежі до прибуття НПК;

7) зниження температури в осередку лісової пожежі (шляхом зливу води) для полегшення робіт НПК;

8) оперативна доставка до місця лісової пожежі особового складу НПК, обладнання та води (вогнегасних речовин);

9) повітряне десантування ПДК та пакетів пожежного спорядження до місць гасіння лісової пожежі;

10) доставка вертольотом з ВЗП води з найближчих водоймищ;

11) евакуація вертольотом потерпілих, НПК (людей) з району гасіння лісової пожежі.

6. Основними завданнями територіальних органів ДСНС під час гасіння лісових пожеж за участю авіації є:

1) визначення найбільш небезпечних напрямків розвитку лісової пожежі; визначення необхідної кількості особового складу, авіаційних сил та засобів, які необхідно залучити до гасіння лісової пожежі;

2) забезпечення заправки пожежних літаків водою в аеропортах за допомогою підвозу технічними засобами або від пожежних гідрантів;

3) визначення природних та штучних водоймищ для забору води вертольотами з ВЗП;

4) забезпечення заправки сертифікованим авіаційним пальним залученої авіаційної техніки;

5) уточнення порядку використання аеродромів та аеропортів, ЗПМ району застосування;

6) координація спільних дій сил реагування, їх матеріально-технічне забезпечення у процесі реагування на НС.

7. Для надання практичної допомоги КГЛП у питаннях залучення авіаційних сил та засобів до гасіння лісових пожеж від авіаційного підрозділу призначається координатор дій авіації, який на період гасіння лісової пожежі підпорядковується КГЛП.

Координатор дій авіації забезпечується картами і схемами лісових масивів району, приймачем визначення координат на місцевості (GPS), засобами зв’язку з КГЛП, екіпажами ПС та НПК.

Підготовка координаторів дій авіації здійснюється на базі авіаційного підрозділу ДСНС за окремою навчальною програмою підготовки не рідше одного разу на рік перед початком пожежонебезпечного періоду.

8. Координатор дій авіації повинен:

1) керувати розподілом авіаційних сил та засобів, які залучаються до гасіння лісових пожеж;

2) виконувати наведення літаків та вертольотів на найбільш небезпечні осередки горіння і забезпечувати взаємодію наземних та авіаційних сил та засобів;

3) перебувати у складі МОГ на борту вертольота ППУ для координації дій авіації під час гасіння лісової пожежі;

4) вміти використовувати карти і схеми лісових масивів району лісової пожежі;

5) вміти визначати приймачем (GPS) координати осередків лісової пожежі та об’єктів на місцевості, у тому числі із застосуванням приладів визначення координат на місцевості;

6) знати порядок взаємодії наземних та авіаційних сил і засобів;

7) знати льотно-технічні характеристики ПС, що залучаються до гасіння лісових пожеж;

8) знати позивні командирів ПС та вміло проводити наведення їх на осередки пожежі;

9) знати тактику гасіння лісових пожеж із залученням авіаційних сил та засобів;

10) вміти користуватися засобами зв’язку та знати порядок ведення радіообміну з екіпажами ПС;

11) знаходитися в штабі гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС) для надання допомоги КГЛП з питань застосування авіації під час гасіння невеликих за розмірами лісових пожеж;

12) знати заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж.

9. Для безпосередньої взаємодії та ефективного управління під час гасіння лісової пожежі (за необхідності) на борту вертольота ППУ у складі МОГ повинні знаходитись:

1) КГЛП або його помічник;

2) координатор дій авіації;

3) представник Держлісагентства України;

4) представник штабу ліквідації НС - пожежник.

У складі МОГ на борту вертольота ППУ повинні бути карти (схеми) лісових масивів Держлісагентства у районі пожежі, засоби зв’язку із штабом гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС), НПК і командирами екіпажів ПС.

10. Під час виконання повітряної розвідки (моніторингу) району лісової пожежі МОГ ППУ здійснює:

1) оцінку лісової пожежі (площа, інтенсивність, напрямок переміщення вогню, напрямок та сила вітру);

2) складання схем лісової пожежі, визначення місць розташування НПК, визначення тактики гасіння лісової пожежі (враховуючи наземну обстановку, напрямок та силу вітру, розповсюдження диму, лінії електропередач, штучні та природні перешкоди, орієнтири та природні і штучні водоймища);

3) встановлення радіозв’язку з НПК, підрозділами Держлісагентства на частотах 118-137 Мгц;

4) визначення найбільш небезпечних осередків горіння та курсів заходу для зливання на них води.

11. Після прибуття до штабу гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС) координатор дій авіації повинен:

1) уточнити оперативну обстановку в районі лісової пожежі;

2) надати КГЛП інформацію про наявні авіаційні сили і засоби та типи ПС;

3) надати первинні пропозиції КГЛП щодо гасіння лісової пожежі з повітря;

4) встановити зв’язок з екіпажами ПС, які задіяні до гасіння лісових пожеж;

5) довести до екіпажів ПС рішення КГЛП щодо порядку гасіння лісової пожежі;

6) узгоджувати з екіпажами ПС час та місця зливів води на осередки лісових пожеж для забезпечення безпеки наземних сил;

7) інформувати КГЛП про результати повітряної розвідки району лісової пожежі, яку здійснюють екіпажі ПС;

8) інформувати екіпажі ПС (отримувати інформацію від екіпажів) про результати зливів води;

9) аналізувати роботу авіації за результатами гасіння лісової пожежі з повітря.

1. Основою управління в умовах гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС) є рішення КГЛП, який відповідає за управління підпорядкованими силами, їх взаємодію, дотримання заходів безпеки та успішне виконання ними завдань за призначенням.

2. Основними завданнями управління діями авіації є:

1) підтримання високого рівня натренованості льотного складу та постійної готовності до дій за призначенням;

2) завчасна підготовка сил та засобів авіації до виконання завдань за призначенням;

3) безперервний збір та вивчення даних про повітряну та наземну обстановку в районі гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС);

4) завчасне планування застосування авіаційних сил;

5) організація та здійснення безперервної взаємодії з наземними аварійно-рятувальними силами;

6) організація всебічного забезпечення авіаційних сил та засобів, які залучаються до виконання завдань за призначенням.

3. Організація управління силами реагування під час гасіння лісових пожеж із залученням авіації включає:

1) прийняття рішення щодо залучення авіації до гасіння лісової пожежі (ліквідації НС) або проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;

2) уточнення інформації про місце та можливість забору води із природних та штучних водойм вертольотами (у разі їх залучення);

3) забезпечення заправки водою літаків із застосуванням спеціальної пожежної автомобільної техніки або від пожежних гідрантів в аеропортах;

4) організацію всебічного забезпечення польотів авіації.

4. Порядок прийняття рішення щодо застосування авіації до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж включає:

1) аналіз та підготовку висновків із оцінки обстановки;

2) розрахунок типу та кількості авіаційної техніки для залучення до гасіння лісових пожеж;

3) визначення завдань екіпажам та порядку їх виконання;

4) уточнення порядку забезпечення польотів авіації;

5) відпрацювання заходів безпеки під час застосування авіації;

6) доповідь КГЛП Голові ДСНС.

5. Організація всебічного забезпечення польотів авіації полягає у повному та своєчасному проведенні комплексу заходів, спрямованих на забезпечення максимальної ефективності використання ПС під час гасіння лісових пожеж.

6. Забезпечення польотів авіації включає:

1) постійне збирання, обробку та аналіз інформації про обстановку в районі лісової пожежі;

2) створення умов для ефективного використання можливостей авіації під час гасіння лісових пожеж та забезпечення безпеки польотів;

3) підтримання в постійній готовності до виконання завдань за призначенням екіпажів повітряних суден та авіаційної техніки;

4) підготовку та утримання аеродромів і наземної техніки у готовності до використання;

5) постійне забезпечення авіації необхідними матеріально-технічними засобами, створення та утримання резерву пально-мастильних матеріалів;

6) систематичне спостереження за метеорологічною обстановкою в районі пожежі та постійний аналіз умов виконання завдань авіації;

7) пошуково-рятувальне забезпечення екіпажів повітряних суден під час гасіння лісових пожеж.

7. Управління діями авіації безпосередньо в районі лісової пожежі здійснюється КГЛП через координатора дій авіації.

Під час застосування авіації КГЛП:

1) визначає осередки лісової пожежі, гасіння яких першочергово потребує залучення авіації;

2) уточнює обстановку та коригує дії авіації за результатами повітряної розвідки;

3) отримує від екіпажів ПС інформацію про результати гасіння лісової пожежі з повітря;

4) приймає рішення щодо подальшого застосування авіації для гасіння лісової пожежі.

8. Використання авіацією повітряного простору України під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів цивільної та державної авіації України.

Заявки та запити на використання повітряного простору подаються оперативно-черговою службою авіаційного підрозділу ДСНС та ГАКЦПР відповідно до чинного законодавства.

1. Система зв’язку під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж має забезпечувати надійний зв’язок КГЛП з органами управління і силами, у тому числі авіацією, які залучаються до гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС).

2. Система зв’язку під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж включає:

1) мережу зв’язку ДСНС;

2) мережу повітряного радіозв’язку;

3) канали і засоби зв’язку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;

4) мережі зв’язку Єдиної національної системи зв’язку.

3. КГЛП у разі перебування в штабі гасіння лісової пожежі (ліквідації наслідків НС) здійснює управління НПК з використанням радіомережі оперативно-диспетчерского зв’язку територіальних органів ДСНС або власної радіомережі КГЛП.

Управління повітряними суднами, що здійснюють гасіння лісових пожеж, здійснюється КГЛП через координатора дій авіації (керівника польотів на ЗПМ) з використанням портативної УКХ-радіостанції авіаційного діапазону радіохвиль на частотах, що відповідають таблиці призначення попередньо настроєних частот (каналів) авіаційних УКХ-радіостанцій відповідно до діючого радіосезону.

Разом з тим частота 6 каналу управління - основна, 10 канал - резервний, 7 та 8 канали - запасні.

Схему організації зв’язку в разі застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісової пожежі, коли штаб з гасіння лісової пожежі розгорнуто на землі, наведено в додатку 1 до цього Порядку.

4. У разі якщо КГЛП знаходиться на борту вертольота ППУ зі складом МОГ, управління НПК здійснюється з борту вертольота ППУ в радіомережі взаємодії авіації з наземними рятувальними силами з використанням портативних або стаціонарних УКХ-радіостанцій у діапазоні радіохвиль 134-174 МГц або 403-470 МГц на основній робочій частоті аварійно-рятувальних підрозділів територіальних органів ДСНС або запасній частоті 123,1 МГц чи резервній частоті 148,775 МГц.

Схему організації зв’язку під час гасіння лісової пожежі та роботи мобільної оперативної групи штабу гасіння лісової пожежі з борту вертольота повітряного пункту управління наведено в додатку 2 до цього Порядку.

5. Взаємодія з органами управління, наземними силами і засобами територіальних органів ДСНС та інших центральних органів виконавчої влади, що залучаються до гасіння лісових пожеж, здійснюється на частотах аварійно-рятувальних підрозділів територіальних органів ДСНС в УКХ-діапазоні радіохвиль.

Для організації передачі даних чи факсимільних повідомлень персональний комп’ютер КЛГП з відповідним програмним забезпеченням налаштовується на виділений канал зв’язку, який може бути організований за допомогою радіостанцій КХ та УКХ-діапазонів операторами мобільного, супутникового або проводового зв’язку.

1. Завдання, які покладаються на екіпаж літака Ан-32П при виконанні авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) виконання повітряної розвідки (моніторингу) районів лісової пожежі;

2) десантування парашутистів-пожежних, спеціального устаткування, спорядження і вантажів до місць лісових пожеж;

3) гасіння лісових пожеж водою.

2. До виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж допускаються екіпажі, які пройшли підготовку згідно з програмою підготовки льотного складу на літаках і мають допуск до виконання польотів на гранично малій висоті та польотів на практичний злив води.

Підготовка екіпажів здійснюється відповідно до вимог Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міноборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програми підготовки льотного складу на літаках та інших актів, що регламентують діяльність державної та цивільної авіації України.

3. Завдання на виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж командиру авіаційного підрозділу ДСНС ставить начальник Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Командир авіаційного підрозділу ДСНС під час усної постановки завдання безпосередньо екіпажам вказує:

1) дату та час виконання завдання;

2) аеродром базування, час та спосіб перебазування на нього;

3) координати району виконання польотів;

4) порядок виконання польоту для гасіння пожежі;

5) порядок взаємодії з наземними силами, які залучені до гасіння пожежі;

6) порядок ведення радіообміну в районі гасіння пожежі;

7) заходи безпеки польотів та особливості використання засобів об’єктивного контролю;

8) час та порядок проведення самостійної підготовки до польотів, тренувань та контролю готовності.

4. Підготовка до польотів кожного екіпажу проводиться в обсязі, необхідному для виконання поставленого завдання.

Контроль за підготовкою екіпажів здійснює командир авіаційного підрозділу ДСНС особисто або уповноважена командиром особа керівного льотного складу.

5. Обов’язки членів екіпажу ПС під час підготовки до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) командир екіпажу ПС зобов’язаний:

вивчити район, у якому виконуватимуться польоти для гасіння лісових пожеж з повітря;

вивчити метеорологічну обстановку в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

уточнити порядок ведення радіозв’язку з РДЦ, координатором дій авіації або наземними пожежними командами;

вивчити маршрут польоту, основні і запасні аеродроми;

вивчити район гасіння лісових пожеж, рельєф місцевості та штучні перешкоди в смузі ± 25 км від лінії заданого шляху, характерні радіолокаційні та візуальні орієнтири;

довести до екіпажу порядок виконання завдання, метеорологічну та навігаційну обстановку в районі польотів, маршрути і профілі польотів, порядок використання засобів пожежогасіння, засобів навігації та об’єктивного контролю, аеродроми базування (заправки пальним, водою), запасні аеродроми, порядок взаємодії з НПК (представниками Держлісагентства України), заходи щодо забезпечення безпеки польотів;

визначити максимальну злітну вагу літака для умов виконання польотів;

у разі використання комбінованого гасіння лісових пожеж (літак - вертоліт) уточнити позивні та відпрацювати дії виходу на бойовий курс літака та вертольота, обговорити висоти та райони очікування;

провести інструктаж з особовим складом ПДК про порядок посадки, поведінки на борту;

2) помічник командира ПС зобов’язаний:

вивчити район польотів, у якому виконуватимуться польоти для гасіння лісових пожеж з повітря;

вивчити польотне завдання та послідовність його виконання;

вивчити метеорологічну обстановку в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

уточнити порядок ведення радіозв’язку з РДЦ, координатором дій авіації та НПК;

вивчити район пожежогасіння, рельєф місцевості та штучні перешкоди в смузі ± 25 км від ЛЗШ, характерні радіолокаційні та візуальні орієнтири;

розрахувати запас пального та визначити можливу дальність і тривалість польоту;

контролювати відповідність завантаження літака польотному завданню;

контролювати правильність розміщення вантажу з урахуванням допустимих центрівок;

довести до ПДК правила поведінки на борту під час польоту, проконтролювати правильність розміщення на борту літака вантажу та спорядження;

3) штурман ПС зобов’язаний:

вивчити район пожежогасіння, рельєф місцевості, штучні перешкоди в смузі ± 25 км від ЛЗШ, характерні радіолокаційні та візуальні орієнтири;

уточнити порядок ведення радіозв’язку з РДЦ, координатором дій авіації та НПК;

розрахувати приладові безпечні висоти (ешелони) польоту;

підготувати карту великого масштабу району пожежогасіння;

вивчити й оцінити обстановку на маршруті та в районі гасіння лісових пожеж;

підготувати польотні карти, прокласти маршрут польоту, виконати розрахунок польоту і розмітку лінії шляху;

перевірити наявність необхідних довідкових даних, схеми заходу на посадку на основний і запасний аеродроми;

вивчити метеорологічну та орнітологічну обстановку, що прогнозується в районі польотів;

визначити ймовірні напрямки заходу літака для гасіння лісових пожеж;

розробити ШПП і заходи щодо забезпечення безпеки польоту з урахуванням ймовірної відмови обладнання та зміни обстановки;

підготувати бортовий журнал;

відпрацювати план зв’язку (взаємодії) з координатором дій авіації, НПК або представниками Держлісагентства України;

відпрацювати в кабіні літака взаємодію екіпажу, послідовність дій у польоті та дії екіпажу у разі виникнення особливих випадків;

розрахувати запас пального та визначити можливу дальність і тривалість польоту;

4) бортовий технік ПС зобов’язаний:

вивчити польотне завдання та послідовність його виконання;

підготувати літак до виконання польотного завдання;

правильно розмістити вантаж на борту літака, зашвартувати його з урахуванням допустимих центрівок;

правильно розмістити ПДК та спорядження;

відпрацювати в кабіні взаємодію екіпажу, послідовність дій у польоті та дії екіпажу у разі виникнення особливих випадків у польоті;

доповісти командиру екіпажу ПС про готовність літака до вильоту, заправку пальним та водою.

6. Авіаційні роботи з гасіння лісових пожеж екіпажем літака Ан-32П виконуються з урахуванням таких особливостей:

1) після прийняття рішення про застосування авіації для гасіння лісової пожежі екіпажу повідомляються необхідні дані про лісову пожежу (час виявлення, площа, інтенсивність пожежі, координати тощо).

Екіпаж літака через координатора дій авіації отримує координати місця лісової пожежі та тактику гасіння лісової пожежі.

Для вибору тактичного прийому гасіння лісової пожежі командир екіпажу ПС розраховує допустиму злітну вагу літака.

Після проведення розрахунків та уточнення місця пожежі екіпаж виконує зліт з аеродрому та політ у район лісової пожежі.

Обліт лісової пожежі виконується на висоті 300 м з віддаленням від межі (крайки) лісової пожежі на 600-1000 м без входу в задимлену зону та на висотах не нижче 40 м над рельєфом місцевості;

2) під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж у гірській місцевості необхідно:

виконувати польоти після вивчення вказаного району, вивчення карт, фотопланшетів, рельєфних схем місцевості, попередньо розроблених схем польоту та виконання обльоту району лісової пожежі;

під час виконання обльоту лісової пожежі штурман (за погодженням з координатором дій авіації, який перебуває на вертольоті ППУ разом з МОГ) додатково визначає курс заходу на злив води, доповідає командиру екіпажу ПС рекомендований маневр заходу, ТПЗ, мінімально допустиму і рекомендовану висоту польоту під час зливу води;

3) координатор дій авіації (під час перебування на вертольоті ППУ) або НПК за допомогою засобів радіозв’язку здійснює наведення та коригування місця зливу, враховуючи наземну обстановку та тактику гасіння лісової пожежі.

7. Обов’язки членів екіпажу літака Ан-32П під час обльоту району лісової пожежі:

1) командир екіпажу ПС під час обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

оглянути район лісової пожежі для вибору тактики гасіння лісової пожежі, маневру, курсу, висоти та швидкості заходу на осередок пожежі;

постійно оглядати повітряний простір;

встановити радіозв’язок з НПК або координатором дій авіації;

витримувати параметри польоту;

2) помічник командира екіпажу ПС під час обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри польоту, особливу увагу звертати на висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу встановити радіозв’язок з координатором дій авіації та НПК;

взяти за командою командира екіпажу ПС пілотування літака на себе;

витримувати параметри польоту з дотриманням усіх заходів безпеки, не виходячи при цьому за льотні та експлуатаційні обмеження;

3) штурман ПС під час виконання обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

оцінити характер пожежі (площу та інтенсивність), зняти координати місця пожежі;

уточнити інформацію про характер пожежі та отримати рекомендації щодо тактики її гасіння;

скласти план-схему лісової пожежі, відмітити місцезнаходження НПК і визначити тактику гасіння лісової пожежі, враховувати обставини;

визначити силу та напрямок вітру, інтенсивність та напрямок диму;

установити наявність орієнтирів, природних та штучних перешкод;

визначити курс заходу літака на злив води та доповісти його командиру екіпажу ПС;

рекомендувати командиру екіпажу ПС маневр для заходу літака на злив води та висоту польоту під час зливу води, яка має бути не нижче 40 м над вершинами дерев та інших перешкод;

повідомити координатора дій авіації про вибраний спосіб гасіння лісової пожежі та курс виходу літака для гасіння лісової пожежі;

4) бортовий технік ПС під час виконання обльоту району лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри роботи силової установки та систем літака;

контролювати наявність і залишок пального;

контролювати висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти на себе управління важелями двигунів для витримування швидкості польоту.

8. Обов’язки членів екіпажу літака Ан-32П під час заходу літака на "бойовий курс" (осередок лісової пожежі) для зливу води:

1) командир екіпажу ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

вивести літак на "бойовий курс" з відповідним режимом польоту, враховуючи всі заходи безпеки;

на відстані 2 км від ТПЗ зайняти висоту польоту 100 м (конфігурація дельта з=25°, шасі прибрані);

подальше зниження літака виконувати з розрахунком, щоб за 500-600 м до ТПЗ літак зайняв робочу висоту зливу на швидкості 240-260 км/год;

горизонтальний політ, уточнення курсу польоту до ТПЗ виконувати за командами штурмана (командир екіпажу точку зливу не спостерігає).

За 2-3 с до проходу ТПЗ штурман дає команду "Приготуватись" і в ТПЗ дає команду "Злив" з одночасним включенням зливу.

Після виконання зливу командир екіпажу ПС збільшує режим роботи двигунів і переводить літак у набір висоти з відходом від осередку пожежі;

2) помічник командира екіпажу ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри польоту, особливу увагу звертати на висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти пілотування літака на себе;

витримувати параметри польоту з дотриманням всіх заходів безпеки, не виходячи при цьому за льотні та експлуатаційні обмеження;

вести огляд повітряного простору та радіообачність, особливу увагу звертати на проліт перешкод на "бойовому курсі";

3) штурман ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

давати команди командиру екіпажу на виведення літака в ТПЗ;

контролювати параметри польоту;

підказувати командиру екіпажу ПС напрямок та силу вітру для виправлення шляху на "бойовому курсі";

виконувати злив води з НВА в ТПЗ на осередок (крайку) лісової пожежі;

за командою командира екіпажу закрити стулки НВА;

у разі невдалого (неточного) заходу або незливу води доповісти командиру екіпажу ПС умови для виконання повторного заходу;

відмітити у бортовому журналі час, номер зливу за порядком та його розміщення відносно межі пожежі;

доповісти командиру екіпажу ПС умови відходу від осередку лісової пожежі та польоту на аеродром посадки;

4) бортовий технік ПС під час виконання заходу на "бойовий курс" для зливу води на осередок (крайку) лісової пожежі зобов’язаний:

контролювати параметри роботи силової установки та систем літака;

контролювати наявність і залишок пального;

контролювати висоту та швидкість польоту;

бути постійно готовим за командою командира екіпажу ПС взяти на себе управління важелями двигунів для витримування швидкості польоту.

9. Заходи безпеки під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж екіпажем літака Ан-32П:

під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж кожен член екіпажу повинен дотримуватися заходів безпеки, не перевищувати льотних та експлуатаційних обмежень, грамотно експлуатувати авіаційну техніку, постійно оглядати повітряний простір;

польоти із заправленими водою НВА виконуються при температурі повітря не нижче +5° С, політ у зоні гасіння лісової пожежі виконується за ПВП;

у разі виникнення особливих випадків у польоті виконується злив води з НВА;

одночасний злив води з двох НВА виконується при швидкості польоту літака не більше 260 км/год;

якщо швидкість польоту більше 260 км/год, злив води із НВА спочатку виконується з одного борту, а після стабілізації польоту літака - з іншого;

висота польоту літака під час зливу води у всіх випадках має бути не нижче 40 м над рельєфом місцевості або не нижче 40 м над вершинами дерев та інших перешкод по курсу польоту;

у разі наявності перешкод по курсу заходу літака захід на злив виконується з боку перешкод;

кожен член екіпажу, який помітив відмову в роботі систем літака та двигунів, зміну висоти польоту на 10 м, швидкості польоту на 10 км/год, повинен негайно доповісти про це командиру екіпажу ПС.

1. Основні завдання екіпажу вертольота Мі-8МТ, EC225LP під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

проведення розвідки (повітряного моніторингу) району лісових пожеж (ліквідації наслідків НС);

гасіння лісових пожеж;

доставка до місць лісових пожеж ПДК (НПК), майна, спеціального спорядження та висадка його посадковим способом;

десантування ПДК, спеціального устаткування, спорядження і вантажів до місць лісових пожеж;

пошук та рятування постраждалих під час гасіння лісових пожеж, надання їм екстреної домедичної допомоги й евакуація до закладів охорони здоров’я.

2. Особливості підготовки екіпажу вертольота Мі-8МТ, EC225LP з ВЗП до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

до виконання польотних завдань допускаються екіпажі, які пройшли спеціальну підготовку, мають допуск до виконання польотів з вантажем на зовнішній підвісці та достатньо натреновані у польотах за цим видом підготовки;

підготовка екіпажів здійснюється відповідно до вимог Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міноборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, програми підготовки льотного складу на вертольотах та інших актів, що регламентують діяльність державної та цивільної авіації України;

підготовка екіпажу до виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж передбачає підготовку до польотів з вантажем на зовнішній підвісці та ВЗП над рівнинною та гірською місцевістю.