Відповідно до статті 56 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"

1. Затвердити та ввести в дію з 1 червня 2005 року Положення щодо планування заходів та дій на випадок аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів (далі - Положення), що додається.

2. Управлінню регулювання безпеки радіаційних технологій (Голубєв В.С.), Юридичному управлінню (Новак Н.Ю.) забезпечити подання цього наказу у п'ятиденний термін на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Управлінню регулювання безпеки радіаційних технологій (Голубєв В.С.) забезпечити доведення до відома зацікавлених організацій інформації про набрання чинності Положення та надання роз'яснень щодо його застосування.

4. Державному підприємству "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (Васильченко В.М.) у місячний термін після державної реєстрації забезпечити тиражування Положення.

5. Визнати таким, що втратило чинність, Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджене наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 23.05.2001 N 18, зареєстроване Мін'юстом України 13.07.2001 за N 592/5783.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Бикова В.О.

Положення розроблене відповідно до статті 56 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

Положення встановлює вимоги до змісту, порядку розробки та затвердження аварійних заходів під час перевезення радіоактивних матеріалів (небезпечних речовин класу 7).

Положення поширюється на суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії.

1. Загальні положення

1.1. У Положенні термін "аварія" вживається в такому значенні:

аварія - подія під час перевезення, внаслідок якої втрачено контроль над радіоактивним матеріалом і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.

Інші терміни та визначення вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та в Правилах ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджених наказом Держатомрегулювання України від 23.05.2001 N 18, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.07.2001 за N 591/5782.

1.2. Ліквідацію наслідків аварії в залежності від її категорії здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади та вантажовідправник із залученням МОЗ України, Мінтрансзв'язку України, МВС України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також відповідних підприємств, установ та організацій в установленому порядку.

1.3. У процесі ліквідації наслідків аварії під час перевезення радіоактивних матеріалів проводиться її класифікація відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 N 368 "Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями", Державного класифікатора надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.11.2001 N 552, Плану реагування на радіаційні аварії, затвердженого спільним наказом Державного комітету ядерного регулювання України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17.05.2004 N 87/211, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за N 720/9319.

1.4. У разі аварії перевізник зобов'язаний забезпечити інформування вантажовідправника, МНС України, Державтоінспекцію МВС України (при перевезенні автомобільним транспортом) або Мінтрансзв'язку України (при перевезенні іншими видами транспорту) про аварію та вжити заходів, що дозволяють максимально обмежити її наслідки, відповідно до аварійних карток на випадок аварії. Вантажовідправник повинен заздалегідь розробити відповідні аварійні картки згідно з додатком 1 та додати їх до перевізних документів.

1.5. Перевізник повинен забезпечити наявність аварійної картки на транспортному засобі, її збереження в разі виникнення аварії та доступність аварійної картки для інших осіб у разі, коли водій і супроводжуючі вантаж особи постраждали та не спроможні діяти.

1.6. Для вжиття заходів у випадку аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів вантажовідправники та перевізники зобов'язані розробити й затвердити плани аварійних заходів.

1.7. Планування аварійних заходів повинне здійснюватись з урахуванням:

властивостей радіоактивних матеріалів та типів упаковок, які використовуються для перевезення;

схем транспортування радіоактивних матеріалів (у залежності від виду транспорту);

прогнозування наслідків аварій.

1.8. План аварійних заходів повинен передбачати такі безпосередні дії учасників перевезення відповідно до їх обов'язків:

порятунок і надання термінової медичної допомоги постраждалим;

боротьба з вогнем та іншими загальними наслідками транспортних аварій;

боротьба з будь-якими радіаційними небезпеками й запобігання поширенню радіоактивного забруднення;

евакуація населення у разі необхідності;

дезактивація та відновлення транспортних шляхів, споруд і засобів транспортування, позначення меж інших забруднених ділянок;

санітарна обробка персоналу.

1.9. При плануванні аварійних заходів та діях під час ліквідації аварії опромінення аварійного персоналу, зайнятого на аварійних роботах, повинне обмежуватись таким чином, щоб не були перевищені встановлені Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затвердженими наказом МОЗ України від 14.07.97 N 208, значення регламентів першої групи для категорії А.

1.10. Проведення спеціального навчання та інструктажу учасників перевезення радіоактивних матеріалів (небезпечних вантажів) та підготовка до дій у разі виникнення аварій здійснюється відповідно до чинного законодавства.

1.11. Дезактивація прилеглої території та приведення її в безпечний стан не є складовими планування безпосередніх аварійних заходів вантажовідправників і в Положенні не розглядаються.

2. Прогнозування наслідків транспортних аварій

2.1. При плануванні аварійних заходів необхідно правильно оцінити наслідки аварій. Характер, особливості та наслідки аварій залежать від типу упаковки, фізичної та хімічної форми матеріалу, радіотоксичності та кількості вмісту упаковки, засобу перевезення й ступеня серйозності аварії, що впливає на цілісність упаковки. Наслідки також визначаються іншими чинниками, такими як місце аварії та метеорологічні умови.

2.2. Під час перевезення радіоактивних матеріалів можуть статися різні аварії: від малонебезпечних із високою ймовірністю виникнення до дуже небезпечних із низькою ймовірністю виникнення. Малонебезпечні аварії можуть бути пов'язані з усіма типами упаковок. Дуже небезпечні аварії в основному пов'язані лише з упаковками типу В(U), B(M) і C, оскільки інші упаковки містять радіоактивні матеріали у формі або в кількостях, що не створюють безпосередньої значної радіаційної небезпеки для населення або навколишнього середовища.

Загальні характеристики небезпек залежно від типу вантажу з радіоактивними матеріалами наведені в додатку до Плану реагування на радіаційні аварії, затвердженому спільним наказом Державного комітету ядерного регулювання України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи від 17.05.2004 N 87/211, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 10.06.2004 за N 720/9319.

2.3. Ризик розсіювання під час перевезення радіоактивних матеріалів є дуже низьким. При підготовці планів аварійних заходів необхідно враховувати можливі випадки запроектних відмов упаковок, які можуть виникнути внаслідок:

сильного удару, який може порушити систему герметизації упаковки;

потужного вогню, який може призвести до втрати біологічного захисту та/або розгерметизації упаковки;

дефекту упаковки, який може понизити її спроможність витримувати проектні навантаження.

2.4. При плануванні аварійних дій необхідно враховувати здатність радіоактивних матеріалів до розсіювання.

2.5. Фізичний стан радіоактивних матеріалів може бути різним, а саме: здатні до розсіювання та витікання (порошки, рідини, гази), наприклад, радіофармацевтичні препарати для використання в медичній діагностиці або при лікуванні, уранові концентрати; не здатні до розсіювання або з обмеженою здатністю до розсіювання, наприклад, матеріали SCO і радіоактивні матеріали особливого виду.

2.6. У разі перевезення радіоактивних матеріалів, не здатних до розсіювання, малоймовірні значні забруднення, проте можуть виникнути обмежені зони з радіаційними полями, які становлять небезпеку. Це може бути зумовлене порушенням або переміщенням захисного матеріалу всередині упаковки. Також такі матеріали у деяких випадках можуть розсіюватися внаслідок аварійних умов, наприклад, в екстремальних умовах пожежі.

2.7. У разі виникнення аварії, пов'язаної з радіоактивними матеріалами, здатними до розсіювання, умови, в яких опиняється персонал аварійних бригад, можуть супроводжуватися:

наявністю радіаційних полів;

наявністю осіб, транспортних засобів, уламків, поверхонь доріг, ґрунту, повітря та водних поверхонь, які зазнали радіоактивного забруднення;

потенційними додатковими небезпеками, пов'язаними з вибуховими матеріалами, займистими матеріалами, каустиками, окислювачами та іншими.

2.8. Пряме опромінення в межах радіаційного поля може виникнути під час аварій з присутністю як радіоактивних матеріалів, що розсіюються, так і матеріалів, що знаходяться у зв'язаній формі.

2.9. Вогонь і повітряні потоки, які ним утворюються, а також використання води або хімічних засобів для гасіння пожежі можуть призвести до поширення радіоактивних матеріалів у зоні аварії. У тих випадках, коли місце аварії забруднене, поширенню забруднення може сприяти також працюючий на аварійному майданчику персонал.

2.10. Здатні до розсіювання радіоактивні матеріали можуть призвести до забруднення місцевих сільськогосподарських продуктів і джерел питної води.

2.11. Втрата або розкрадання з транспортного засобу радіоактивних матеріалів може становити дуже серйозну загрозу для людей навіть у разі відсутності аварії.

2.12. Якщо при падінні з навантажувальної платформи, навантажувального обладнання або з транспортного засобу порушується захист упаковки або радіоактивний матеріал згодом виймається з упаковки сторонніми особами, які можуть його виявити і не знають про характер вмісту, ці особи можуть зазнати опромінення, яке існує в межах декількох метрів від незахищених джерел, і одержати дози опромінення із серйозними наслідками.

2.13. Наслідки аварій, пов'язаних із подільними матеріалами, залежать від активності вмісту упаковок, здатності до поділу та умов аварії. При цьому виді аварії може існувати небезпека, пов'язана з критичністю.

2.14. Радіаційні наслідки аварій, пов'язаних із подільними матеріалами, крім аварій, пов'язаних із критичністю, можуть бути такими, як зазначено в пунктах 2.5 - 2.12. Радіаційна небезпека свіжого ядерного палива не дуже значна, в той час як потенційна радіаційна небезпека, що виникає при руйнуванні контейнера з відпрацьованим ядерним паливом, може вимагати негайних відповідних дій.

2.15. Імовірність виникнення аварій, пов'язаних із критичністю, дуже незначна з урахуванням вимог до безпеки, що накладаються Правилами ядерної та радіаційної безпеки під час перевезення радіоактивних матеріалів на конструкцію упаковки, розмір вантажу і його розміщення. Крім радіаційних наслідків, аварії, пов'язані з критичністю, призводять до сплеску енергії та одночасно до значного миттєвого підвищення рівнів радіації поблизу упаковки. Після події, пов'язаної з критичністю, також спостерігається підвищення загального фону випромінювання. Конкретні небезпеки й наслідки аварій, пов'язаних із критичністю, залежать від наявних подільних матеріалів, типу пакувальних комплектів і від умов аварій. Аварія, пов'язана з критичністю, може також призвести до фізичного руйнування упаковки.

2.16. Крім небезпек, пов'язаних із випромінюванням і критичністю, радіоактивні матеріали можуть мати інші небезпечні властивості. У деяких випадках такі додаткові небезпеки можуть перевищити небезпеки, пов'язані з радіацією, і повинні враховуватися при плануванні аварійних заходів.

3. Планування заходів на випадок аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів автомобільним транспортом

Планом аварійних заходів повинні бути передбачені поетапні дії, які необхідно вживати у випадку аварії. Такі дії повинні бути розділені на три етапи: початковий етап, етап ліквідації аварії та післяаварійний етап.

3.1. Планування дій на початковому етапі

3.1.1. Перевізник і вантажовідправник інформують про аварію відповідно до пунктів 1.4 та 3.1.5 Положення та здійснюють перші необхідні аварійні дії.

3.1.2. Після виникнення аварії водій або супроводжуючі вантаж особи, або особи, які прибули на місце аварії, розпочинають дії для порятунку людей, надання допомоги пораненим, запобігання або гасіння пожеж, а також визначають пріоритет необхідних подальших дій для запобігання загрози життю людей, майну та навколишньому середовищу.

Порятунок людей та боротьба з пожежею є головними завданнями на початковому етапі.

3.1.3. При здійсненні перших аварійних заходів необхідно користуватись аварійними картками, розробленими вантажовідправником.

3.1.4. У разі виникнення аварії водій або особи, які супроводжують вантаж, негайно сповіщають вантажовідправника, МНС України та Державтоінспекцію МВС України про час, місце та загальні характеристики аварії.

За можливості необхідно надати таку інформацію:

про наявність будь-яких тілесних ушкоджень людей, які опинилися в зоні аварії;

про наявність осередку пожежі поблизу упаковок;

про наявність великих кількостей займистих рідин або газів безпосередньо біля місця аварії;

про наявність вибухонебезпечних, токсичних матеріалів або матеріалів, що окислюються, безпосередньо біля місця аварії;

про радіаційну ситуацію;

про метеорологічні умови (враховуючи напрям вітру);

про місце аварії, відстань до населених пунктів, водоймищ, можливість доступу до місця аварії та наявність альтернативних доріг.

3.1.5. Після одержання повідомлення про аварію вантажовідправник негайно сповіщає МНС України, Державтоінспекцію МВС України, Мінтрансзв'язок України, МОЗ України, Держатомрегулювання України, а також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

3.1.6. При аваріях водієм та особами, що супроводжують вантаж, працівниками Державтоінспекції МВС України проводяться такі першочергові роботи:

видалення людей із можливо небезпечної зони на безпечну відстань відповідно до аварійної картки і вказівок особи, яка супроводжує вантаж;

надання першої медичної допомоги постраждалим;

установлення попереджувальних знаків і сигналів зупинки транспортних засобів;

організація оточення зони аварії і у разі необхідності організація додаткової охорони вантажу;

забезпечення суспільного порядку на місці аварії;

передача інформації про аварію відповідно до пункту 1.4;

прийняття першочергових негайних заходів з усунення наслідків аварії і запобігання поглибленню її наслідків.

3.1.7. Водій або особи, що супроводжують вантаж, огороджують безпосереднє місце аварії підручними засобами та додатковим обладнанням транспортного засобу (конусами із світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, знаками аварійної зупинки) радіусом не менше 10 метрів від її зовнішньої межі, зважаючи на ситуацію. Після прибуття до місця аварії співробітників Державтоінспекції МВС України вони забезпечують неможливість доступу населення на відстань від 100 до 200 м від місця аварії, якщо інші небезпеки або обставини не потребують більших відстаней. Надалі, після оцінки радіаційної ситуації, ця відстань може бути змінена.

3.1.8. Для зведення до мінімуму можливого поширення забруднення доступ до ізольованої зони дозволяється тільки тим особам, які беруть участь у рятувальних роботах і в діях для порятунку життя. Працівники Державтоінспекції МВС України або інший аварійний персонал повинні записати прізвища й адреси осіб, присутніх на місці аварії, для можливості зв'язку з ними, якщо надалі буде виявлена наявність радіоактивного забруднення.

3.1.9. Попередня оцінка аварії здійснюється водієм або особами, що супроводжують вантаж і повинна бути спрямована на з'ясування цілісності упаковок та оцінку радіаційної небезпеки у разі її наявності за допомогою вимірювання відповідними приладами.

3.1.10. Для оцінки радіаційної небезпеки у разі аварії вантажовідправнику необхідно забезпечити перевізника можливістю проводити дозиметричний контроль (кваліфікованим персоналом і відповідними дозиметричними приладами), враховуючи характер радіоактивних матеріалів, що перевозяться. Кількість і тип приладів необхідно визначати, враховуючи потенційну радіаційну небезпеку.

3.1.11. У разі недієздатності водія або осіб, що супроводжують вантаж визначення наявності радіоактивних матеріалів особами, які прибули на місце аварії, здійснюється за інформацією, що міститься в перевізних документах, а також за допомогою наявного маркування та/або етикеток на зовнішній поверхні упаковок, а для певних перевезень - за допомогою інформаційних таблиць небезпечного вантажу та знаків небезпеки на транспортному засобі.

3.1.12. У разі відсутності маркування, етикеток і знаків (які можуть бути втрачені в результаті аварії) характерні контейнери, такі як металеві ящики, балони, бочки або контейнери із сильним захистом необхідно розглядати як упаковки, що містять або радіоактивні, або інші небезпечні матеріали.

3.2. Планування дій на етапі ліквідації аварії

3.2.1. Якщо під час аварії не відбулось пошкодження упаковок із радіоактивним матеріалом, потужність дози гамма-випромінювання або щільність потоку нейтронів відповідає категорії упаковки, що свідчить про наявність в упаковці радіоактивного матеріалу, вантажовідправник здійснює ліквідацію загальних (нерадіаційних) наслідків аварії.

3.2.2. У разі підтвердження розсіяння радіоактивного матеріалу із упаковки вантажовідправник може залучати за необхідності організації, які мають служби радіаційної безпеки, з належним чином підготовленим, досвідченим і відповідно оснащеним персоналом. Необхідно, щоб такий персонал був здатний проводити відповідний дозиметричний контроль, оцінку фактичної небезпеки та давати рекомендації.

3.2.3. Метою дозиметричного контролю є надання своєчасної інформації, на підставі якої можуть бути прийняті правильні рішення про початок захисних або відновлювальних дій. Для досягнення цієї мети проводяться такі види вимірювань:

рівнів випромінювання та місцевого забруднення;

аерозольної радіоактивності та забруднення ґрунту навколо місця аварії;

оцінка опромінення населення в зоні аварії, транспортних робітників і аварійного персоналу (враховуючи в необхідних випадках внутрішнє опромінення).

3.2.4. При проведенні дозиметричного контролю необхідно використовувати типи приладів, що внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, який ведеться відповідно до статті 26 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

3.2.5. На підставі результатів вимірювань особи, які здійснюють дозиметричний контроль, проводять оцінку радіаційної небезпеки та надають вантажовідправнику рекомендації щодо подальших дій.

3.2.6. На основі оцінки аварійної ситуації вантажовідправник повинен прийняти рішення щодо заходів поводження з упаковкою та подальших дій. У разі наявності подільного матеріалу він розглядає питання щодо вжиття заходів для забезпечення безпеки з критичності.

3.2.7. При проведенні робіт із ліквідації наслідків аварії необхідно застосовувати такі захисні заходи:

контроль доступу;

захисні дії в межах блокованої зони;

індивідуальні захисні заходи;

укриття та евакуація;

санітарна обробка та дезактивація;

контроль харчових продуктів і водопостачання;

забезпечення захисту місцевої системи водовідведення.

3.2.8. Контроль доступу

3.2.8.1. Контроль доступу до місця аварії здійснюється Державтоінспекцією МВС України. Крім блокування доріг, місце аварії огороджується будь-яким наявним матеріалом, таким як жорсткі огородження, мотузки та стрічки, а також додатковим обладнанням транспортного засобу (конусами із світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, знаками аварійної зупинки). Розмір і форма контрольованої зони залежать від рельєфу місцевості та інших місцевих умов і в процесі аварійних дій можуть змінюватися. Чинниками, що впливають на форму та розмір контрольованої зони, є погодні умови, напрям вітру та результати дозиметрії.

3.2.8.2. Доступ у контрольовану зону та вихід із неї здійснюються тільки через установлений пропускний пункт. Цей пропускний пункт розташовується з навітряної сторони і служить місцем радіаційного контролю людей, обладнання, матеріалів та збору аварійного персоналу. Біля пропускного пункту організовується пункт попередньої санітарної обробки персоналу та дезактивації транспорту.

3.2.8.3. Дорожній рух через забруднену зону закривається. Це перешкодить забрудненню транспортних засобів і осіб, які в них знаходяться, і зменшить подальше поширення забруднення.

3.2.9. Захисні дії в межах блокованої зони

3.2.9.1. Аварійний персонал повинен завершити свою роботу в блокованій зоні якнайшвидше. Осіб, які одержали поранення й потребують госпіталізації, необхідно вкрити ковдрами або іншим наявним матеріалом, що допоможе контролювати поширення забруднення, та негайно перевезти в медичні установи з інформацією про те, що вони можуть мати радіоактивне забруднення. Медичну установу, яка приймає таких осіб, відповідальні особи, які беруть участь у ліквідації аварії, заздалегідь інформують якнайшвидше по радіо або по телефону про прибуття цих поранених осіб. Евакуйовані особи, які не мають критичних або серйозних поранень, проходять дозиметричний контроль на пункті дозиметричного контролю, який вважається частиною блокованої зони.

3.2.9.2. Упаковки або контейнери з радіоактивними матеріалами, які в результаті аварії були викинуті з транспортного засобу, огороджуються аварійним персоналом до прибуття кваліфікованого персоналу для їх перевірки та проведення дозиметричного контролю.

3.2.9.3. Всю воду, яка використовувалася для гасіння пожежі або витекла з пошкоджених контейнерів чи упаковок, аварійний персонал утримує в межах блокованої зони спорудженням тимчасових перепон за допомогою лопат або інших наявних засобів.

3.2.9.4. Працівники Державтоінспекції МВС України забороняють переміщення з контрольованої зони транспортних засобів (за винятком автомобілів швидкої допомоги з пораненими людьми). Не дозволяється переміщення з контрольованої зони матеріалів, обладнання або інших предметів, якщо дозиметричний контроль не здійснюється кваліфікованим персоналом.

3.2.9.5. У контрольованій зоні забороняється приймання їжі, води й паління.

3.2.9.6. З метою зведення до мінімуму надходження в організм через органи дихання будь-яких аерозольних радіоактивних матеріалів персонал аварійних бригад підходить до місця аварії, де могло відбутися витікання радіоактивних матеріалів, із навітряної сторони з обов'язковим використанням засобів захисту органів дихання. Для локалізації матеріалів, що виявилися поза упаковкою, з метою зведення до мінімуму їх поширення шляхом впливу вітру або дощу використовуються пластикова плівка або брезент.

3.2.10. Індивідуальні захисні заходи

3.2.10.1. З метою зведення до мінімуму опромінення індивідуальні захисні заходи є обов'язковими під час роботи в умовах транспортних аварій, пов'язаних із витоком радіоактивних матеріалів або втратою біологічного захисту. Такими заходами є:

зведення до мінімуму часу перебування в зоні радіації;

перебування на максимальній відстані від радіоактивних матеріалів;

використання захисних екранів, якщо є така можливість;

використання засобів захисту органів дихання;

використання захисного одягу з наступним ретельним миттям шкіри для зниження можливості забруднення або надходження забруднення через харчовий ланцюжок.

3.2.10.2. Персонал бригад пожежогасіння й дозиметричного контролю належним чином оснащується стандартним захисним одягом і захисними респіраторами (іншими засобами захисту органів дихання за необхідності).

3.2.10.3. Аварійний персонал використовує прилади індивідуальної дозиметрії, такі як кишенькові дозиметри або нагрудні (плівкові або термолюмінесцентні) дозиметри з метою контролю опромінення.

3.2.11. Укриття та евакуація

3.2.11.1. Якщо радіоактивні матеріали, здатні до розсіювання, переносяться місцевими потоками пару або вітром, людей необхідно розмістити в укритті, яким можуть бути будинки та інші будівлі із зачиненими дверима та вікнами, що забезпечують належний захист від забруднення, а також середній та низький ступінь захисту від проникаючого випромінювання.

3.2.11.2. Надзвичайним захисним заходом є евакуація із зони, що знаходиться під загрозою забруднення радіоактивними матеріалами, проте такий захід буде потрібний лише за виняткових обставин. Рішення про евакуацію населення приймається в установленому законодавством порядку.

3.2.12. Санітарна обробка та дезактивація

Особи, які зазнали забруднення або можуть бути забруднені, проходять первинну санітарну обробку на місці аварії. Значною мірою забруднення буде видалене разом із знятими верхнім одягом і взуттям. Для санітарної обробки шкіри необхідно застосовувати душові та мийні установки. Після цього вони проходять ретельний дозиметричний контроль і санітарну обробку у відповідному закладі.

Транспорт та обладнання, які зазнали радіоактивного забруднення, що перевищує встановлені межі, проходять дезактивацію. Одяг та засоби індивідуального захисту збираються аварійним персоналом та направляються для прання або захоронення.

3.3. Планування дій на післяаварійному етапі

3.3.1. При плануванні аварійних заходів на цьому етапі вантажовідправник повинен передбачити залучення організацій, що мають досвід і обладнання, необхідні для проведення дезактивації та відновлювальних робіт.

3.3.2. Можна використовувати декілька методів дезактивації та проведення відновлювальних робіт, наприклад таких:

миття або вакуумне чищення доріг та інших об'єктів і поверхонь. Це може бути зроблено за допомогою протипожежного або промислового обладнання. Використана вода повинна бути зібрана;

"фіксація" забруднень шляхом використання фарб, що тверднуть, і пластиків, які згодом видаляються, та матеріалів дорожнього покриття, таких як асфальт. Залежно від типу радіоактивності фіксуючий агент після затвердіння може бути видалений або залишений на місці;

миття і чищення твердих поверхонь і обладнання з використанням води і відповідних мийних засобів або інших хімічних матеріалів із наступним збором використаних рідин;

зняття забруднених поверхневих прошарків доріг або ґрунту з наступним захороненням. Необхідно порівняти вартість заміни покриття з іншими можливими варіантами;

оранка сільськогосподарських та інших земель. Цей метод не видаляє забруднення, проте послаблює його і, принаймні тимчасово, переміщує в більш глибокі шари ґрунту. Використання сільськогосподарської землі в майбутньому після такої оранки залежить від різноманітних чинників, таких як радіотоксичність, кількість і період напіврозпаду забруднювачів.

3.3.3. При наявності забруднення в обмеженій зоні сільськогосподарські продукти з цієї зони забороняються для споживання. У разі знаходження в зоні забруднення джерел водопостачання питна вода контролюється органами Держсанепідслужби МОЗ України.

4. Планування заходів на випадок аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів іншими видами транспорту

4.1. Річковий, морський та повітряний транспорт

4.1.1. При плануванні заходів у разі аварії при перевезенні радіоактивних матеріалів на річковому транспорті, в морському порту, в аеропорту або у випадку аварії, що сталася в результаті катастрофи літака, необхідно дотримуватись загальної концепції дій, які визначені в розділі 3 Положення.

4.1.2. Для ліквідації аварії на морі екіпажу судна необхідно мати детальний план аварійних заходів, який враховує специфіку вантажу. План як мінімум повинен містити:

процедури, яких повинен дотримуватись капітан або інші особи, які відповідальні за судно;

список органів, яким необхідно повідомляти про аварію;

детальний опис дій, які повинні негайно вживатися екіпажем судна для запобігання, зменшення або контролю витікання;

процедури і контактні адреси на судні для координації судових дій з національними та місцевими органами.

Екіпажу необхідно мати у своєму розпорядженні належні прилади дозиметричного контролю, засоби індивідуального захисту та бути відповідним чином підготовленим для їх використання. У необхідних випадках вантаж може супроводжуватись технічним персоналом вантажовідправника, який надає кваліфіковану допомогу при виникненні аварії.

4.1.3. Органам управління морським транспортом, з якими може підтримувати зв'язок капітан судна під час плавання, необхідно мати інструкцію щодо встановлення зв'язку у разі надзвичайних обставин. Під час плавання в морі рекомендації щодо заходів під час ліквідації аварії можуть передаватися на судно по радіо.

4.2. Залізничний транспорт

Плани заходів у випадку аварій з радіоактивними матеріалами на залізничному транспорті можуть бути об'єднані з планами, які розробляються на випадок аварій з іншими небезпечними вантажами. Аварійні заходи при перевезенні радіоактивних матеріалів залізничним транспортом здійснюються відповідно до Положення, Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2000 N 567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за N 857/5078, планів аварійних заходів вантажовідправників та аварійних карток.

5. Аварійні бригади

5.1. Для проведення аварійних дій та заходів вантажовідправник повинен створити аварійні бригади.

5.2. З метою підготовки персоналу до дій в умовах можливої аварії проводяться навчання та тренування персоналу аварійних бригад з питань можливих варіантів ліквідації аварійних ситуацій при перевезенні радіоактивних матеріалів.

5.3. Аварійна бригада повинна бути належним чином оснащена, у тому числі засобами індивідуального захисту, радіометричними й дозиметричними приладами, засобами дезактивації. Склад оснащення аварійної бригади наведено у додатку 2.

5.4. У складі аварійних бригад повинні бути спеціально підготовлені й оснащені групи або особи для належної оцінки будь-яких наслідків аварії, пов'язаної з викидом радіоактивних матеріалів. Особам, які входять до складу груп, необхідно мати досвід і пройти професійне або технічне навчання в галузі радіаційної безпеки.

5.5. Необхідно забезпечити цілодобовий зв'язок для термінового та надійного оповіщення членів аварійної бригади і можливість швидкої доставки аварійної бригади та її обладнання на місце аварії.

5.6. Необхідно, щоб аварійна бригада була готова та оснащена для:

оперативного проїзду на місце з необхідним обладнанням;

оцінки радіаційної небезпеки;

зведення до мінімуму опромінення персоналу;

зведення до мінімуму поширення радіоактивного забруднення;

надання відповідним органам технічної інформації та рекомендацій, що будуть корисні під час лікування людей, які зазнали опромінення в забрудненій зоні;

проведення інших необхідних загальних аварійних заходів.

5.7. З метою здійснення первинної оцінки на місці аварії прилади аварійної бригади повинні знаходитись в робочому стані і бути відкаліброваними для дозиметричного контролю.

6. Зв'язок і оповіщення

Вантажовідправнику необхідно розробити схему оповіщення, що застосовується після з'ясування наявності факту аварії, пов'язаної з перевезенням радіоактивних матеріалів, та забезпечити засобами зв'язку аварійні бригади, які ним створені.

7. Поновлення планів аварійних заходів

Для періодичного розгляду та поновлення планів аварійних заходів учасниками перевезення призначаються відповідальні особи. Плани аварійних заходів переглядаються та поновлюються у разі зміни чинного законодавства чи інформації, що міститься в плані.

8. Затвердження планів аварійних заходів та аварійних карток

Плани аварійних заходів затверджуються керівником підприємства та погоджуються з Держатомрегулювання України, МОЗ України та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

9. Взаємодія центральних та місцевих органів виконавчої влади під час ліквідації аварії

9.1. Після одержання інформації про аварію відповідно до пункту 3.1.5 до її місця повинні бути негайно направлені представники МВС України, МНС України, відповідних органів Держсанепідслужби МОЗ України, Мінтрансзв'язку України (у залежності від виду транспорту).

9.2. Органами Держсанепідслужби МОЗ України, МНС України, місцевими органами МВС України з особами, які супроводжують вантаж, та іншими представниками вантажовідправника (вантажоодержувача) повинні бути проведені такі заходи:

заходи відповідно до пункту 3.1.6, якщо вони ще не були проведені;

визначення радіаційної обстановки;

уточнення і встановлення меж радіаційно-небезпечної зони та огородження її попереджувальними знаками;

визначення рівнів радіоактивного забруднення місцевості, транспортних засобів, інших споруд та інше;

виявлення людей, які зазнали впливу опромінення і радіоактивного забруднення. Направлення осіб, які одержали дози опромінення, що перевищують допустимі, на медичне обстеження, а осіб, які одержали забруднення радіоактивними матеріалами, на санітарну обробку;

направлення одягу, взуття й особистих речей осіб, які зазнали радіоактивного забруднення, на дезактивацію або захоронення.

9.3. Відповідальними посадовими особами МНС України, Мінтрансзв'язку України, Державтоінспекції МВС України (при перевезенні автомобільним транспортом) разом з представниками місцевих органів Держсанепідслужби МОЗ України, вантажовідправника (вантажоодержувача) повинні бути проведені:

розроблення плану першочергових відбудовних робіт, що можуть бути виконані до прибуття спеціальних аварійних бригад, відповідно до аварійної картки і конкретної оцінки аварійної ситуації;

формування робочих бригад;

уточнення порядку використання відбудовних сил і засобів транспортних організацій, а також інших сил і засобів, що залучаються до аварійних робіт;

інструктаж робітників, які допускаються до проведення аварійних робіт, із радіаційної небезпеки цих робіт з урахуванням інших небезпек.

9.4. Керівник аварійної бригади після прибуття на місце аварії і після ознайомлення з обстановкою зобов'язаний разом із відповідальними посадовими особами МНС України, Мінтрансзв'язку України, Державтоінспекції МВС України, за участю відповідальної особи, яка супроводжує вантаж, представниками органів Держсанепідслужби МОЗ України скласти остаточний план ліквідації наслідків аварії і розпочати його здійснення. У цьому плані у залежності від масштабів аварії повинні бути передбачені такі заходи:

забезпечення ядерної безпеки;

забезпечення радіаційного контролю;

додаткове притягнення сил і засобів МНС України та інших сил і засобів;

локалізація ділянки радіаційної аварії для того, щоб забезпечити проведення відбудовних робіт;

дезактивація ділянки аварії, транспортних засобів, вантажів, обладнання, спецодягу. При цьому спеціалізованими формуваннями цивільного захисту на місці аварії проводиться дезактивація забруднених ділянок території, доріг, великогабаритних предметів і транспортних засобів. Інші радіоактивно забруднені предмети, речі, обмундирування, а також відходи дезактиваційних робіт повинні бути старанно упаковані й відправлені в пункти дезактивації або захоронення;

вирішення питання про евакуацію населення.

9.5. У разі пошкодження упаковок умови їх подальшого перевезення повинні бути узгоджені з Держатомрегулювання України.

9.6. Результати робіт із ліквідації наслідків радіаційної аварії оформляють актом, до якого додаються протоколи дозиметричних і радіометричних вимірів. Акт підписується керівниками підрозділів організацій та органів державної влади, які брали участь у ліквідації аварії, затверджується керівником робіт і надсилається організаціям, які брали участь у ліквідації аварії, та на вимогу центральним, місцевим органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

9.7. Щодо причин радіаційної аварії вантажовідправником складається докладний звіт, до якого додається акт згідно з пунктом 9.6, по одному примірнику якого направляється до Держатомрегулювання України та МОЗ України.

ПОРЯТУНОК ЛЮДЕЙ,

БОРОТЬБА З ПОЖЕЖЕЮ,

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ

Для автомобільного транспорту

Вимкнути двигун.

Не використовувати відкриті джерела світла, не палити.

Розставити попереджувальні знаки на дорозі та попередити інших учасників дорожнього руху.

Сповістити людей, які знаходяться поблизу, про небезпеку та рекомендувати їм не заходити з підвітряної сторони.

Для інших видів транспорту

Повідомити про аварію за телефонами*

Дії у разі розсіяння радіоактивного матеріалу

Огородити ділянку розсіяння або витікання на 10-15 м в усіх напрямках.

Не торкатися пошкоджених упаковок або розсипаного вмісту.

Прикрити розсипаний вміст будь-яким наявним матеріалом (пластиковим листом, тканиною, непромокаючим брезентом та інше), щоб мінімізувати поширення.

У разі витікання рідини засипати піском, землею або іншим негорючим абсорбуючим матеріалом.

Додатково:*_________________________________________________.

Прибрати неушкоджені контейнери із зони вогню, якщо це можливо зробити без ризику.

Не рухати пошкоджені упаковки.

У разі значної пожежі провести евакуацію людей з підвітряної сторони щонайменше на 100м.

Для гасіння вогню застосовувати порошкові вогнегасники, вуглекислоту, воду або піну.

Додатково:*__________________________________________________ _________________________________________________________________.

Надати першу медичну допомогу відповідно до характеру ушкодження.

Застосовувати штучне дихання, якщо жертва не дихає.

Організувати відправлення людей із серйозними пораненнями до медичного закладу.

Попередити медичний персонал про можливе незначне радіоактивне забруднення.

У разі контакту з радіоактивним матеріалом негайно промити шкіру або очі проточною водою протягом не менше 20 хв.

При потраплянні радіоактивних матеріалів у організм випити велику кількість води, викликати блювоту.

Додатково:*__________________________________________________ _________________________________________________________________.