Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 N 1121, Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 N 1497, а також з метою забезпечення безпеки застосування медичної техніки та виробів медичного призначення і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичних виробів

1. Затвердити:

1.1. Правила проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення (додаються).

1.2. Типове положення про комісії з питань етики ( додається) .

2. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ці Правила розроблені відповідно до пункту 9 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 N 1497, вимог національних стандартів ДСТУ 4659-1:2006 "Клінічні дослідження медичних виробів для людей. Частина 1. Загальні вимоги" (ISO 14155-1:2003, MOD), ДСТУ 4659-1:2006 "Клінічні дослідження медичних виробів для людей. Частина 2. Плани клінічного дослідження" (ISO 14155-2:2003, MOD), з урахуванням норм з питань клінічних випробувань, що застосовуються у міжнародній практиці: "Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини", затверджених Гельсінською декларацією (1964), та додатка X Директиви 93/42/ЄС "Про медичні вироби".

1.2. Ці Правила встановлюють основні вимоги до планування, проведення, документального оформлення та контролю якості клінічних випробувань медичної техніки і виробів медичного призначення (далі - медичні вироби), які повинні гарантувати захист прав, безпеку та охорону здоров'я осіб, які беруть участь у клінічних випробуваннях, при проведенні яких неможливо виключити небажану дію медичного виробу на безпеку та здоров'я людини, а також забезпечити достовірність і точність інформації, отриманої під час клінічного випробування.

1.3. Ці Правила поширюються на всі види клінічних випробувань медичних виробів та є обов'язковими для виконання всіма учасниками клінічних випробувань на території України.

Ці Правила не поширюються на медичні вироби, які вже пройшли клінічні випробування та випускаються серійно та/або ввозяться з метою подальшої державної реєстрації. Для таких медичних виробів за наявності протоколів клінічного випробування проводиться спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань.

Спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань проводиться уповноваженими Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держлікінспекція МОЗ) установами. При організації та проведенні клінічних випробувань мають застосовуватися національні стандарти.

1.4. Клінічні випробування медичних виробів проводяться в лікувально-профілактичних закладах України, визначених Держлікінспекцією МОЗ.

2.1. Багатоцентрові клінічні випробування - випробування медичного виробу, що здійснюються більше ніж в одній клінічній базі (більше одного дослідника) відповідно до єдиної програми проведення клінічного випробування.

2.2. Документація - усі записи в будь-якій формі (письмовій, електронній, оптичній, а також хроматограми, гістограми тощо), в яких наведені або відтворені методи та/або результати клінічних досліджень і вимірювань, чинники, які впливають на хід клінічного випробування, а також передбачені при цьому дії.

2.3. Досліджуваний - пацієнт (доброволець), який бере участь у клінічному випробуванні.

2.4. Досліджуваний медичний виріб - медичний виріб, який повністю є об'єктом клінічних випробувань, у тому числі зареєстрований медичний виріб, у разі його використання за новим призначенням, з метою отримання додаткової інформації щодо функціональних властивостей, безпеки та ефективності медичного виробу.

2.5. Дослідник - фізична особа, яка безпосередньо проводить клінічне випробування медичного виробу в лікувально-профілактичному закладі, відповідає за якість і достовірність результатів клінічного випробування та пройшла професійну підготовку з питань проведення клінічних випробувань. Якщо клінічне випробування проводиться групою осіб у певному місці проведення випробування, один із дослідників визначається відповідальним керівником дослідницької групи, який координує і контролює діяльність дослідників.

2.6. Дослідні (експериментальні) зразки медичного виробу - матеріалізоване втілення науково-технічного проекту(ів) медичного виробу у вигляді дослідних зразків, які працюють і придатні для клінічних випробувань.

2.7. Експертиза матеріалів доклінічного вивчення - перевірка, експертиза та спеціалізована оцінка матеріалів доклінічного вивчення медичного виробу уповноваженими Держлікінспекцією МОЗ установами з метою підготовки мотивованих висновків для прийняття рішення про початок проведення клінічного випробування, затвердження його результатів або відмову від нього.

2.8. Журнал проведення клінічних випробувань (журнал дослідника) - прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою лікувально-профілактичного закладу журнал, до якого занесені в стислій формі відомості про роботи, пов'язані з клінічними випробуваннями, паспортні дані пацієнтів, результати досліджень та перелік документації закладу стосовно медичного виробу. Журнал дослідника та первинну документацію зберігають у медичному закладі, де проводять клінічні випробування.

2.9. Законні представники - батьки, усиновлювачі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, на які покладено здійснення опіки і піклування.

2.10. Заявник клінічних випробувань (спонсор) (далі - Заявник (спонсор)) - фізична або юридична особа (наприклад, спонсор, контрактна дослідницька організація), яка подає заяву про проведення клінічного випробування до Держлікінспекції МОЗ або уповноваженого нею органу. Заявник може подавати заяву про проведення клінічного випробування лише за наявності доручення, виданого спонсором, з чітко визначеними делегованими повноваженнями.

2.11. Інспекційна перевірка лікувально-профілактичного закладу - комплексна і незалежна оцінка відповідності матеріальної бази (приміщень, устаткування, обладнання тощо), документів, записів, інших матеріалів, що разом або окремо дають змогу оцінити якість проведення клінічного випробування та достовірність отриманих даних.

2.12. Інструкція щодо застосування (використання) медичного виробу - документ, складений розробником або виробником медичного виробу для споживачів (користувачів) відповідно до вимог національних стандартів України у сфері якості та безпеки медичних виробів, який містить опис медичного виробу і детальну інформацію щодо його безпечного застосування (використання).

2.13. Інформована згода - рішення взяти участь у клінічному випробуванні, яке має бути складено в письмовій формі, датоване та підписане, приймається добровільно після належного поінформування про характер клінічного випробування, його значення, вплив та ризик, відповідним чином документально оформляється, приймається особою, яка спроможна дати згоду, або її законним представником; у виняткових випадках, якщо відповідна особа неспроможна писати, вона може дати усну згоду в присутності щонайменше одного свідка, який письмово засвідчує згоду пацієнта (добровольця) взяти участь у клінічному випробуванні.

2.14. Клас медичного виробу залежно від ступеня потенційного ризику застосування (клас ризику) - віднесення або підтвердження належності медичного виробу до одного з класів безпеки залежно від ступеня потенційного ризику застосування відповідно до положень Директиви 93/42/ЄС від 14 червня 1993 року "Медичні вироби" та ДСТУ 4388:2005 "Вироби медичні. Класифікування залежно від потенційного ризику застосування. Загальні вимоги".

2.15. Клінічне випробування медичного виробу - будь-яке заплановане науково-практичне дослідження, що проводиться за участю пацієнта (добровольця), спрямоване на перевірку показників якості, безпеки, ефективності та/або виявлення небажаних реакцій з боку організму пацієнта (добровольця), досліджуваного під час експлуатації (використання) незареєстрованого в Україні медичного виробу або такого, що використовується за новим призначенням, яке проводиться у лікувально-профілактичних закладах України, до виведення медичного виробу на ринок.

2.16. Клінічні випробування за скороченою програмою - клінічні випробування, метою яких є здійснення порівняльної оцінки ефективності та безпеки двох медичних виробів після використання за однакових умов на обмеженій кількості досліджуваних.

2.17. Комісія з питань етики при лікувально-профілактичному закладі (далі - локальна комісія з питань етики) - незалежний орган, що діє при лікувально-профілактичному закладі, де проводяться клінічні випробування, який включає медичних/наукових спеціалістів та осіб інших спеціальностей, які здійснюють нагляд за дотриманням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів проведення клінічного випробування.

2.18. Лікувально-профілактичний заклад України для проведення клінічних випробувань медичних виробів (клінічна база) - спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, визначений Держлікінспекцією МОЗ.

2.19. Настанова з експлуатації медичного виробу - документ, складений виробником медичного виробу для користувачів згідно з вимогами національних стандартів України у сфері якості та безпеки медичних виробів, який містить опис медичного виробу і детальну інформацію щодо його безпечної експлуатації.

2.20. Непередбачуваний шкідливий ефект медичного виробу - небажані реакції організму досліджуваного, характер або ступінь вираження яких не відповідає наявній інформації про медичний виріб, викладеній в інструкції для медичного застосування.

2.21. Монітор - особа, призначена заявником/спонсором, яка контролює проведення клінічного випробування відповідно до протоколу клінічного випробування.

2.22. Паспорт медичного виробу - документ, що містить головні технічні характеристики виробу.

2.23. Пацієнт (доброволець) - особа, яка за добровільною згодою може бути залучена до клінічних випробуваннь медичних виробів як досліджуваний.

2.24. Первинна документація - вихідні документи, дані та записи (історії хвороби, амбулаторні карти, лабораторні записи, щоденники дослідників, мікропрепарати, графічні матеріали, верифіковані та завірені копії, фотонегативи, мікроплівки або магнітні носії, рентгенівські знімки, електронні файли, будь-які записи, що мають відношення до пацієнта (добровольця), в тому числі які зберігаються в залучених до клінічного випробування наукових та медичних установах).

2.25. Первинні дані - уся інформація, що є у вихідних записах, яка описує результати клінічних досліджень, обстежень та іншої діяльності в рамках випробування, необхідна для відтворення перебігу клінічного випробування та його оцінки.

2.26. Побічна дія/реакція - будь-який несприятливий медичний прояв у досліджуваного, який не обов'язково має причинний зв'язок із випробуванням медичного виробу (зміни лабораторних даних, симптом або захворювання, які збігаються за часом з проведенням клінічного випробування медичного виробу тощо).

2.27. Поправка до протоколу клінічного випробувння - письмовий опис змін або формальне роз'яснення тексту протоколу клінічного випробування.

2.28. Програма клінічних випробувань (далі - програма) - документ, який визначає підставу, мету, завдання, обсяг, методологію, умови, зміст, статистичні та аналітичні аспекти, порядок організації та особливості проведення клінічного випробування.

2.29. Протокол клінічних випробувань (далі - протокол) - документ, у якому детально описано мету, завдання, методологію та організацію клінічного випробування за участю пацієнта (добровольця) в ролі досліджуваного, матеріали та методи отримання даних, результати випробування та їх аналіз, підсумки та висновки щодо безпеки і доцільності використання медичного виробу та експертний висновок.

2.30. Спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань - перевірка та експертиза матеріалів клінічного випробування медичного виробу уповноваженими Держлікінспекцією МОЗ установами з метою підготовки мотивованих висновків для прийняття рішення про проведення клінічного випробування або відмову від його проведення.

2.31. Співдослідник - будь-який член дослідницької групи, що перебуває в підпорядкуванні у дослідника й уповноважений ним для виконання процедур клінічного випробування та/чи прийняття відповідних рішень.

2.32. Тяжкий шкідливий ефект медичного виробу - будь-які несприятливі, небезпечні для життя досліджуваного побічні дії/реакції при клінічних випробуваннях медичного виробу (незалежно від методу), які призводять до госпіталізації або збільшення терміну госпіталізації, інвалідності, смерті досліджуваного, вроджених аномалій/вад розвитку.

2.33. Центральна комісія з питань етики Держлікінспекції МОЗ (далі - Центральна комісія з питань етики) - незалежний науково-експертний орган, який забезпечує дотримання прав, безпеки та благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних всіма учасниками клінічних випробувань, шляхом схвалення клінічних випробувань, що ґрунтується на експертній оцінці етичних та морально-правових принципів клінічних випробувань.

2.34. Шкідливий ефект медичного виробу - небажана для здоров'я досліджуваного небезпечна реакція за умови, коли не може бути виключений причинно-наслідковий зв'язок між цією реакцією та клінічним випробуванням медичного виробу.

3.1. Усі клінічні випробування проводяться відповідно до міжнародних етичних принципів із забезпеченням захисту прав, безпеки та благополуччя досліджуваних. Клінічне випробування може проводитись тільки в тому випадку, якщо очікувана користь виправдовує ризик.

3.2. Клінічне випробування повинно бути науково обґрунтоване, детально та доступно викладене в програмі та протоколі клінічного випробування.

3.3. Усі клінічні випробування проводяться після обов'язкової експертної оцінки матеріалів клінічного випробування комісією з питань етики та відповідно до програми, завчасно схваленої цією комісією.

3.4. Дослідник, який виконує клінічні випробування, повиннен мати відповідну освіту, підготовку та досвід для виконання покладених на нього завдань і призначається керівником закладу, де проводяться клінічні випробування.

3.5. Пацієнт (доброволець) може бути залучений до проведення клінічного випробування тільки на підставі інформованої згоди, отриманої після детального ознайомлення з матеріалами клінічного випробування, що планується.

3.6. Уся отримана під час клінічного випробування інформація повинна реєструватись, передаватись та зберігатись таким чином, щоб забезпечити точність та правильність її подання, інтерпретації та верифікації.

3.7. Конфіденційність документів, які дають змогу встановити особистість суб'єктів клінічного випробування, повинна бути забезпечена з дотриманням права на приватне життя та захист конфіденційної інформації згідно з чинним законодавством.

3.8. Система процедур, що використовується під час клінічних випробувань, повинна забезпечувати високу якість та об'єктивність клінічних випробувань.

3.9. Застосування медичного обладнання за відповідних умов та з метою клінічного випробування не повинно ставити під загрозу клінічний стан та безпеку досліджуваного, безпеку і здоров'я користувачів або третіх осіб.

3.10. Умови зберігання, транспортування та експлуатації медичного виробу повинні відповідати вимогам настанови з експлуатації медичного виробу.

3.11. Рішення про початок та проведення клінічного випробування приймає Держлікінспекція МОЗ на підставі експертизи документів, спеціалізованої оцінки пакета документів і матеріалів, визначених у пункті 3.12 цих Правил.

3.12. Для прийняття рішення про початок та проведення клінічного випробування медичного виробу Заявник подає до Держлікінспекції МОЗ заяву, в якій зазначаються такі відомості:

назва медичного виробу (українською та англійською мовами), номер згідно з каталогом, перелік та опис комплектуючих медичного виробу (завірений виробником);

найменування Заявника;

найменування виробника;

клас медичних виробів залежно від ступеня потенційного ризику застосування;

код згідно з УКТЗЕД.

До заяви Заявником додаються:

досьє клінічного дослідника згідно з вимогами, викладеними в додатку 1 до цих Правил;

проект програми клінічного випробування медичного виробу, яка розробляється відповідно до виду та фази клінічного випробування медичного виробу, методичних рекомендацій та нормативних документів. Структура проекту програми наведена в додатку 2 до цих Правил;

інформація, яка доводиться до відома пацієнта (добровольця) з метою одержання його згоди, викладена в додатку 3 до цих Правил;

інформована письмова згода пацієнта (добровольця);

індивідуальна реєстраційна форма досліджуваного (у разі потреби);

результати попередніх експертиз чи клінічних випробувань;

рішення Держлікінспекції МОЗ, що стосуються доклінічного вивчення та клінічного випробування, матеріали медичного виробу (за наявності);

сертифікат походження медичного виробу, завірений заявником;

копії нормативних документів, перелік національних стандартів України, які застосовуються при виробництві чи постачанні медичних виробів;

відомості щодо того, де був виготовлений медичний виріб, наданий для проведення клінічних випробувань;

сертифікат про затвердження типу засобу вимірювальної техніки або свідоцтво про державну метрологічну атестацію засобу вимірювальної техніки;

матеріали щодо визначення класу безпеки медичних виробів залежно від ступеня потенційного ризику застосування;

медичний виріб, що підлягає клінічному випробуванню.

3.13. Матеріали, зазначені в пункті 3.12, підлягають попередній експертизі в Держлікінспекції МОЗ.

Про прийняте рішення Держлікінспекція МОЗ в 10-денний термін повідомляє Заявника. У разі проведення клінічних випробувань медичного виробу несерійного виробництва Держлікінспекція МОЗ приймає рішення про необхідність проведення перевірки умов його виробництва.

3.14. Держлікінспекція МОЗ приймає рішення про відмову в проведенні клінічних випробувань медичних виробів у таких випадках:

при наданні Заявником чи іншою особою за його дорученням неповного комплекту документів, необхідних для прийняття рішення про проведення клінічних випробувань;

при наданні Заявником чи іншою особою за його дорученням недостовірної інформації;

у разі якщо дані щодо безпеки медичного виробу не відповідають установленим вимогам чи є недостатніми для прийняття рішення про початок та проведення клінічних випробувань медичного виробу;

у разі обґрунтованої відмови з боку всіх наявних клінічних баз у проведенні клінічного випробування зазначеного медичного виробу.

3.15. Рішення Держлікінспекції МОЗ про відмову в проведенні клінічних випробувань може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

1. Участь пацієнта (добровольця) у клінічних випробуваннях медичних виробів є добровільною.

2. Клінічні випробування медичних виробів проводяться за наявності інформованої згоди пацієнта (добровольця) на участь у проведенні клінічних випробувань або інформованої згоди його законного представника.

3. Пацієнт (доброволець) або його законний представник повинен бути поінформований про вплив клінічного випробування на його організм та можливі наслідки випробувань, властивості медичного виробу, його очікувану ефективність, ступінь ризику, про дії досліджуваного в разі непередбачених наслідків дії медичного виробу на стан його здоров'я та про умови страхування пацієнта (добровольця).

4. Керівник клінічних випробувань зобов'язаний зупинити клінічні випробування в разі виникнення загрози здоров'ю або життю досліджуваного у зв'язку з їх проведенням, а також на вимогу досліджуваного або його законного представника.

5. Досліджуваний має право відмовитись від участі в клінічних випробуваннях медичного виробу на будь-якій стадії проведення клінічних випробувань.

6. Контактні реквізити, за якими можна звернутись за допомогою в разі погіршення стану здоров'я, повинні надаватися досліджуваному в обов'язковому порядку.

7. Забороняється проведення клінічних випробувань медичних виробів за участю:

а) неповнолітніх, що не мають батьків (сиріт), або без письмової згоди їх батьків чи законних представників;

б) вагітних жінок, за винятком випадків, якщо медичні вироби, що випробовуються, призначені для вагітних жінок, а необхідну інформацію можливо отримати лише в процесі клінічних випробувань медичних виробів на вагітних жінках за умови повного виключення ризику завдання шкоди здоров'ю вагітної жінки та плода;

в) осіб, що відбувають покарання в установах пенітенціарної системи або перебувають у місцях тимчасового позбавлення волі, або тимчасово утримуються на законних підставах (у слідчих ізоляторах, камерах попереднього ув'язнення, приймачах-розподільниках тощо);

г) психічно хворих та осіб, які визнані недієздатними та мають опікуна, без письмової згоди їх законних представників.

8. Обмеження або порушення прав досліджуваного можуть бути оскаржені в судовому порядку.

9. Лікар, який є дослідником, відповідає за всі рішення і дії медичного характеру в рамках клінічного випробування.

10. Дослідник повідомляє лікуючого лікаря, якщо такий є, про участь досліджуваного у клінічному випробуванні за умови, якщо досліджуваний не заперечує проти такого інформування лікуючого лікаря.

11. У разі припинення участі в клінічному випробуванні досліджуваний не зобов'язаний сповіщати про причини, які спонукали його достроково припинити участь у проведенні клінічного випробування; дослідник повинен спробувати визначити причини, виявляючи при цьому повну повагу до прав пацієнта.

1. Клінічні випробування розпочинаються тільки після того, як комісія з питань етики ухвалить форму інформованої згоди та інші матеріали, які дають змогу проводити клінічні випробування із залученням пацієнтів (добровольців).

2. Зміст (редакція) інформованої згоди та інші матеріали можуть переглядатись у період проведення клінічних випробувань, якщо з'являються нові обставини, що можуть вплинути на згоду пацієнта (добровольця). Усі нові редакції документів в обов'язковому порядку проходять ухвалення комісією з питань етики, а факт доведення їх до пацієнта (добровольця) повинен бути документально підтвердженим.

3. Призначений керівництвом клінічної бази керівник клінічного випробування та його співробітники не повинні чинити тиску на досліджуваного чи будь-яким чином спонукати його до участі або продовження участі в клінічному випробуванні.

4. Інформація про клінічні випробування повинна бути доведена до досліджуваного в доступній та зрозумілій формі.

5. Усна та письмова інформація про клінічні випробування повинна відповідати таким вимогам:

використовувати мінімум спеціальних термінів;

не використовувати висловлювань, які можуть спонукати пацієнта (добровольця) чи його законного представника відмовитись від своїх законних прав;

не використовувати заяв, які обмежують відповідальність дослідника, клінічної бази, Заявника чи їх законних представників.

6. Дослідник повинен до отримання інформованої згоди надати пацієнту (добровольцю) чи його законному представникові достатню кількість часу для прийняття рішення про участь у клінічному випробуванні та можливість отримати детальну інформацію про клінічні випробування.

7. До залучення пацієнта (добровольця) до клінічного випробування він сам чи його представник та особа, що проводила роз'яснювальну бесіду, підписують (із зазначенням дати) інформовану згоду.

8. У разі якщо пацієнт (доброволець) чи його представник не вміє або не може читати, необхідно забезпечити присутність фізичної особи, не залученої до проведення клінічного випробування (далі - незацікавлена особа), протягом всієї роз'яснювальної бесіди. Після прочитання та роз'яснення пацієнтові (добровольцю) чи його представнику інформованої згоди та інших матеріалів пацієнт (доброволець) чи його представник дає усну згоду на участь у клінічному випробуванні і підписує з визначенням дати інформовану згоду. Незацікавлена особа також підписує та проставляє дату на інформованій згоді, чим підтверджує, що інформація, викладена в зазначеному документі та інших матеріалах, роз'яснена та правильно сприйнята пацієнтом (добровольцем) чи його представником, а сама згода надана добровільно.

1. Клінічне випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей може проводитись, якщо:

а) отримується інформована згода обох батьків або законного представника;

б) малолітнім та неповнолітнім дітям обов'язково була надана доступна їх розумінню письмова та усна інформація про клінічне випробування і, якщо малолітній спроможний, він усно дав свою згоду на участь у клінічному випробуванні;

в) не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

г) малолітні та неповнолітні діти одержать безпосередню користь від участі у клінічному випробуванні, якщо:

це клінічне випробування необхідне для підтвердження даних, отриманих під час інших клінічних випробувань, які проводились на дорослих, або для підтвердження даних, отриманих за допомогою інших методів дослідження;

клінічне випробування стосується захворювань, від яких страждають малолітні та неповнолітні діти;

клінічне випробування має такі особливості, що його можна проводити тільки за участю малолітніх та неповнолітніх дітей;

ґ) клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені в протоколі клінічного випробування і постійно відстежуватися;

д) інтереси малолітніх та неповнолітніх дітей завжди повинні переважати над інтересами науки і суспільства.

2. Неповнолітній пацієнт особисто підписує та датує інформовану згоду.

3. Дослідником ураховується явне бажання малолітньої та неповнолітньої дитини взяти участь, або відмовитися від участі в клінічному випробуванні, або вийти з нього в будь-який час.

1. Клінічне випробування за участю недієздатних пацієнтів (добровольців) може проводитися тільки, якщо:

а) отримується інформована згода законного представника (згода повинна виражати волю досліджуваного і може бути в будь-який момент відкликана без негативних для досліджуваного наслідків);

б) недієздатний пацієнт (доброволець) одержує інформацію про клінічне випробування, пов'язаний з ним ризик і користь у формі, доступній для його розуміння;

в) дослідник ураховує бажання недієздатного досліджуваного узяти участь, або відмовитися від участі в клінічному випробуванні, або вийти з нього в будь-який момент;

г) не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

ґ) клінічне випробування має значення для підтвердження інформації, отриманої при інших клінічних випробуваннях або отриманої іншими методами дослідження;

д) клінічне випробування має прямий стосунок до захворювання, від якого страждає досліджуваний;

е) клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені в протоколі клінічного випробування і постійно відстежуватися;

є) є підстави очікувати, що застосування досліджуваного медичного виробу принесе досліджуваному користь, що перевищує ризик, або не має жодного ризику.

2. Інтереси недієздатного досліджуваного повинні завжди переважати над інтересами науки і суспільства.

5.1. Дослідником має бути спеціаліст з відповідною освітою, науковим ступенем (за наявності такого), професійною підготовкою та досвідом, що дають змогу йому взяти на себе відповідальність за належне проведення клінічного випробування. Кваліфікація дослідника повинна підтверджуватись його науковою біографією (curriculum vitae) або іншими документами, які надаються на запит заявника, Держлікінспекції МОЗ.

5.2. Дослідник повинен:

досконало знати, як використовувати досліджуваний медичний виріб відповідно до інструкції із застосування медичного виробу, програми випробування, інформації про виріб та інших джерел інформації, що надає заявник;

ознайомлюватися з програмою клінічного випробування перед її підписанням;

забезпечувати відповідний підбір пацієнтів (добровольців) для проведення клінічного випробування;

забезпечувати наявність необхідної інформації в пацієнта (добровольця) для надання інформованої згоди;

забезпечувати одержання інформованої згоди пацієнта (добровольця) та її оформлення у вигляді відповідного документа;

забезпечувати документальне оформлення участі кожного пацієнта (добровольця) у відповідному клінічному випробуванні;

гарантувати уникнення конфлікту з інтересами пацієнта (добровольця), який може виникнути при проведенні клінічного випробування;

забезпечувати дотримання програми клінічного випробування всіма особами, відповідальними за проведення клінічного випробування в його установі. Про будь-який відступ від програми має бути повідомлено заявнику і керівництву клінічної бази та задокументовано;

вживати необхідних заходів для забезпечення правильного проведення та завершення клінічного випробування;

вживати необхідних заходів щодо лікування у непередбачених випадках, якщо це потрібно для захисту здоров'я та благополуччя досліджуваного;

знати та дотримуватись правил якісної медичної практики;

регулярно проходити підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарах, міжнародних семінарах, конференціях у галузі проведення клінічних випробувань та проходити атестацію у встановленому законодавством порядку;

не перешкоджати моніторингу та аудиту з боку заявника, а також інспекційним перевіркам Держлікінспекції МОЗ;

негайно повідомляти Заявника, керівництво клінічної бази та комітет з питань етики:

а) про відхилення від програми або зміни в програмі клінічного випробування з метою усунення безпосередньої загрози для досліджуваного;

б) про зміни, які збільшують ризик для досліджуваного та значно впливають на проведення клінічного випробування;

в) про всі тяжкі та непередбачені ефекти медичного виробу, які є одночасно значними та непередбаченими;

г) про нові дані (відомості), які можуть свідчити про збільшення ризику для досліджуваного чи несприятливо впливати на саме клінічне випробування;

відповідати за точність, чіткість та безпеку всіх даних клінічного випробування, документів та записів про пацієнтів (добровольців) у місці проведення випробування як під час, так і після завершення клінічного випробування. Будь-які зміни до даних повинні вноситися лише вповноваженими особами, підписуватися та датуватися ними при збереженні даних до внесення змін для порівняння;

забезпечувати збереження основних відомостей про хід клінічного випробування протягом періоду, встановленого його програмою;

здійснювати нагляд та розподіл обов'язків між усіма учасниками клінічного випробування, відповідальними за його проведення та оцінку в своєму центрі проведення клінічних випробувань;

забезпечувати подання звітності щодо медичних виробів, які є об'єктом проведення клінічного випробування.

5.3. У разі необхідності дослідник має право вимагати від Заявника додаткову (до зазначеної в пункті 3.12 цих Правил) інформацію про медичний виріб, яку він вважає важливою для забезпечення об'єктивності та безпеки випробувань.

5.4. У разі проведення багатоцентрових клінічних випробувань усі дослідники отримують від Заявника інструкції щодо дотримання програми та протоколу клінічного випробування, єдиних стандартів оцінки клінічних та лабораторних показників, а також щодо заповнення іншої нормативної документації.

5.5. Звіт за результатами клінічних випробувань обов'язково повинен бути підписаний клінічним(и) дослідником(ами) із зазначенням початку та закінчення проведення клінічного випробування.

1. Клінічну базу з проведення випробувань медичних виробів визначає Держлікінспекція МОЗ на підставі заяви (листа-клопотання) керівника лікувально-профілактичного закладу.

До заяви додаються:

curriculum vitae (автобіографія) дослідників та персоналу, які залучатимуться до проведення клінічних випробувань;

копія статуту лікувально-профілактичного закладу;

копії свідоцтва про акредитацію лікувально-профілактичного закладу та його науково-дослідних лабораторій;

ліцензія лікувально-профілактичного закладу на право здійснення відповідної медичної практики;

положення про комісію з питань етики, затверджене лікувально-профілактичним закладом (у разі наявності цієї комісії).

2. Експертиза наданих матеріалів здійснюється Держлікінспекцією МОЗ у термін до 45 календарних днів.

3. У разі необхідності Держлікінспекція МОЗ проводить інспекційну перевірку лікувально-профілактичного закладу щодо відповідності наданої інформації та можливості цього закладу проводити клінічні випробування. Час, потрібний для здійснення інспекційної перевірки клінічної бази, не входить до терміну проведення експертизи матеріалів.

4. До проведення інспекційної перевірки Держлікінспекція МОЗ повідомляє керівнику лікувально-профілактичного закладу за 7-14 днів про термін проведення інспекційної перевірки. За результатами інспекційної перевірки готується звіт.

5. На підставі позитивних результатів експертизи наданих матеріалів та результатів проведеної інспекційної перевірки Держлікінспекція МОЗ визначає, що лікувально-профілактичний заклад може проводити клінічні випробування медичних виробів. На підставі негативних результатів експертизи наданих матеріалів та результатів проведеної інспекційної перевірки лікувально-профілактичний заклад одержує мотивовану відмову.

6. За рішенням Держлікінспекції МОЗ лікувально-профілактичний заклад отримує відмову також на підставі виявлення фактів:

фальсифікації даних щодо клінічного випробування та/або інформації щодо лікувально-профілактичного закладу;

відсутності підготовленого персоналу для проведення клінічного випробування;

порушень умов проведення клінічного випробування відповідно до цих Правил, схваленої програми, чинного законодавства та етичних норм проведення клінічних випробувань, виявлених під час проведення інспекційної перевірки клінічного випробування;

відсутності документації щодо діяльності комісії з питань етики лікувально-профілактичного закладу (у разі наявності таких комісій);

заяви керівника лікувально-профілактичного закладу.

1. Клінічна база повинна мати достатнє матеріально-технічне забезпечення (приміщення, лікувально-діагностичне, відповідне лабораторне, стоматологічне обладнання) для того, щоб провести клінічне випробування належним та безпечним методом.

2. Клінічна база у своєму штаті повинна мати достатню кількість кваліфікованого персоналу для забезпечення проведення належного, безпечного та якісного клінічного випробування медичного виробу.

3. У клінічній базі повинен бути список осіб, які володіють необхідною кваліфікацією та досвідом роботи у відповідній галузі, які при необхідності та за дорученням (домовленістю) виконають дії, пов'язані з клінічним випробуванням.

4. Клінічна база повинна продемонструвати (наприклад на базі ретроспективних даних) можливість підбору протягом визначеного терміну необхідної кількості пацієнтів (добровольців) для участі у клінічному випробуванні.

5. Підрозділи клінічної бази (лабораторії, відділення функціональної діагностики та інші), які виконують випробування або вимірювання, пов'язані з оцінкою кількісних або метрологічних характеристик і отриманням точних даних лабораторними методами та іншими технічними засобами або засобами вимірювальної техніки, повинні бути акредитовані Національним агентством по акредитації України або атестовані у державній метрологічній системі відповідно до чинного законодавства.

6. У період клінічних випробувань клінічна база забезпечує надання досліджуваному необхідної медичної допомоги в усіх випадках погіршення його стану, забезпечує в разі необхідності також і після завершення клінічного випробування його стаціонарне або амбулаторне лікування.

7. Керівник клінічної бази, де проводяться клінічні випробування медичного виробу, узгоджує програму клінічних випробувань медичного виробу та призначає її керівника. Керівником програми випробувань призначається науковий співробітник або лікар, який має стаж роботи не менше трьох років або досвід наукової роботи.

1. Заявник (спонсор) повинен забезпечити якість наданої інформації, ідентичність виробів, що надані для випробування, інформації, наведеній у документації.

2. Заявник (спонсор) представляє документацію на досліджуваний медичний виріб відповідно до стадії розробки медичного виробу, забезпечує його виробництво відповідно до нормативних вимог, забезпечує кодування виробу та необхідне маркування.

3. Заявник (спонсор) повинен:

забезпечити клінічного дослідника програмою клінічного випробування та подальшими схваленими поправками до неї;

підписати узгоджену програму клінічного випробування і затвердити її в Держлікінспекції МОЗ та ухвалити в комісії з питань етики;

забезпечити доступ клінічного дослідника до необхідної інформації та/чи, якщо необхідно, проведення тренування щодо використання медичного виробу відповідно до програми клінічного випробування;