Відповідно до Законів України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" від 22 лютого 2000 року N 1483 і "Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України" від 11 січня 2001 року N 2214 та Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого Указом Президента України від 31 липня 1998 року N 827/98, з метою приведення нормативно-правових актів Державного департаменту України з питань виконання покарань у відповідність до чинного законодавства України та поліпшення правового становища осіб, засуджених до довічного позбавлення волі,

1. Затвердити та ввести в дію Положення про організацію виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі в установах кримінально-виконавчої системи (далі - Положення), що додається.

2. Начальникам управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, начальникам установ кримінально-виконавчої системи організувати вивчення Положеннь з відповідними категоріями працівників кримінально-виконавчої системи та забезпечити повне і неухильне їх виконання.

3. Подати цей наказ у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Уважати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 червня 1999 року N 72 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок тримання у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань осіб, засуджених до виняткової міри покарання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 1 липня 1999 року за N 426/3719.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника голови Департаменту Пташинського О.Б.

Положення, розроблене відповідно до Конституції України, Виправно-трудового кодексу України, з урахуванням вимог Європейської Конвенції про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, регламентує і конкретизує порядок тримання в установах кримінально-виконавчої системи (далі - установи) осіб, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Відповідно до Законів України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" від 22 лютого 2000 року N 1483 і "Про внесення змін до Виправно-трудового кодексу України" від 11 січня 2001 року N 2214 особи, засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання в установах на суворому режимі тюремного ув'язнення. На них розповсюджуються Виправно-трудовий кодекс України та Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, затверджені наказом Державного департаменту України від 5 червня 2000 року N 110 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України від 6 липня 2000 року за N 395/4616, які визначають режим та умови тримання засуджених на суворому режимі в тюрмах.

Підставою для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі (далі - засуджені), на суворому режимі тюремного ув'язнення є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

2.1. Особи, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, несуть обов'язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, установленого Виправно-трудовим кодексом України для відбування покарання даного виду.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, визначається законодавством України, що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування на території України, з обмеженнями, які передбачені законодавством для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, установленого Виправно-трудовим кодексом України для відбування покарання даного виду.

2.2. Засуджені мають право:

на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

на восьмигодинний сон у нічний час;

користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи та придбаними через торговельну мережу, а також передплатними виданнями;

одержувати грошові перекази;

мати короткострокове побачення один раз на шість місяців;

одержувати протягом року дві посилки (передачі) та дві бандеролі або в рахунок належних їм посилок (передач) у встановлених кількості та асортименті купувати в крамниці установи продукти харчування і предмети першої потреби за кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані за переказами;

один раз на три місяці за наявності технічних можливостей на одну платну телефонну розмову тривалістю п'ятнадцять хвилин під контролем адміністрації;

купувати протягом місяця в магазині установи за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на суму до п'ятдесяти процентів мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої групи - також на кошти, одержані за переказами; без обмежень - письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі і продукти харчування;

в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

одержувати і надсилати листи без обмеження їх кількості;

звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються відповідно до Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ за належністю і вирішуються у встановленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, переглядові не підлягають і не пізніше як у добовий строк надсилаються за належністю. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розписку;

користуватися настільними іграми;

мати побачення з адвокатом для одержання юридичної допомоги в установленому виправно-трудовим законодавством порядку;

подавати клопотання про помилування на адресу Президента України після фактичного відбуття ними не менше як двадцяти років покарання (згідно з Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України від 12.04.2000 N 588/2000) .