У зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань, з метою приведення відомчих нормативних актів з питань виконання покарань у відповідність до чинного законодавства України та поліпшення правового становища засуджених

1. Затвердити та ввести в дію Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ (далі - Правила), що додаються.

2. Начальникам управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим та областях, виправно-трудових установ організувати вивчення цього наказу та затверджених ним Правил з особовим складом органів та установ системи виконання покарань, прийняти заліки та забезпечити їх неухильне виконання.

3. Визнати такими, що припинили дію в органах і установах кримінально-виконавчої системи, накази МВС України від 20.12.91 N 453, від 08.07.96 N 478 та від 22.12.97 N 865.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Департаменту генерал-лейтенанта внутрішньої служби Пташинського О.Б., начальників управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим та областях.

5. Наказ оголосити особовому складу органів, підрозділів та установ кримінально-виконавчої системи.

1.1. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ (виправно-трудових колоній, тюрем, виховно-трудових колоній) мають своїм завданням конкретизувати окремі питання виконання та відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі відповідно до вимог виправно-трудового законодавства України.

1.2. Правила внутрішнього розпорядку обов'язкові для усіх виправно-трудових установ та лікувальних закладів місць позбавлення волі України.

2.1. Виправно-трудові установи організовуються і ліквідовуються наказами Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Департамент).

2.2. Направлення засуджених до виправно-трудових установ, що відкриваються заново, здійснюється у разі наявності необхідних житлово-побутових умов, як правило, після прийняття в експлуатацію усіх об'єктів спеціальними комісіями, призначеними Головою Департаменту.

Ліміт виправно-трудових установ установлюється і змінюється Департаментом за поданням управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим (АР Крим) і областях.

4.1. Правом інспектування виправно-трудових установ користуються Голова Департаменту, його заступники, начальники управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях та їх заступники.

4.2. Інші працівники кримінально-виконавчої системи користуються правом перевірки виправно-трудових установ на підставі завдань на відрядження, затверджених посадовими особами, зазначеними в пункті 4.1.

4.3. Комплексне інспектування виправно-трудових установ проводиться один раз на протягом п'яти років Департаментом і один раз протягом двох років управлінням (відділом) Департаменту в АР Крим, областях.

4.4. У кожній виправно-трудовій установі ведеться книга зауважень і пропозицій (додаток 1), до якої особи, які інспектують, уносять свої зауваження і пропозиції.

Виправно-трудові установи користуються правами юридичних осіб і мають печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

6.1. Виправно-трудові та виховно-трудові колонії будуються за типовими проектами.

Території виправно-трудових колоній для тримання засуджених чоловіків поділяються на локальні, ізольовані одна від одної дільниці з розміщенням у них водночас не більше 250-300 засуджених.

6.2. У виправно-трудових установах виділяються дві ізольовані зони: житлова - для мешкання засуджених; виробнича - для роботи засуджених.

6.3. У житловій зоні розміщуються гуртожитки, кухня-їдальня з пекарнею, крамниця, клуб, бібліотека, кімната психоемоційного розвантаження, приміщення для загальноосвітнього навчання, приміщення для проведення духовної роботи та здійснення релігійних обрядів, медична частина із стаціонаром (медізолятором), лазня з пральнею і дезкамерою, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, камери схову особистих речей повсякденного користування, майстерня з ремонту одягу та взуття, сушильня, кабінети для начальника установи, його заступників, працівників відділу нагляду і безпеки, оперативної та соціально-психологічної служб, кімната для приймання засуджених, а також приміщення відділення карантину, діагностики і розподілу.

На території виправно-трудової колонії ізольовано обладнується будівля з приміщеннями камерного типу і штрафного ізолятора з камерами для праці та двориками для прогулянок засуджених, а в житловій зоні виховно-трудової колонії - приміщення дисциплінарного ізолятора.

6.4. На території ізольованих дільниць, при змозі, додатково можуть бути обладнані спортивні майданчики, які одночасно використовуються для шикування і проведення перевірок засуджених.

6.5. Житлова зона від виробничої, а також приміщення камерного типу та штрафного (дисциплінарного) ізолятора відокремлюються від інших споруд коридорами, які проглядаються.

Між суміжними житловою та виробничою зонами обладнуються контрольно-пропускні пункти для пропуску засуджених з однієї зони в іншу з приміщеннями для обшуку та переодягання засуджених.

6.6. У будинку, де розташований контрольно-пропускний пункт для пропускання персоналу на територію установи, обладнуються кімнати для проведення короткострокових та тривалих побачень, кімнати для приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

6.7. Адміністративні приміщення розташовуються за межами території колонії.

Приміщення чергового помічника начальника установи (далі - ЧПНУ), його заступника та чергової зміни молодших інспекторів з нагляду та безпеки розташовується, як правило, на межі житлової та виробничої зон.

6.8. За межами колонії розташовуються склади продовольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, лаків, фарб та хімічних речовин, овочесховища, гаражі, аптеки, приміщення для мешкання та очікування родичів засуджених, які прибули на побачення.

7.1. У виправно-трудових колоніях особливого режиму з безкамерним утриманням засуджених на території житлової зони розміщуються ті самі службові та комунально-побутові об'єкти, що й у колоніях інших видів. При цьому житлові гуртожитки розташовуються ізольовано від адміністративних та господарсько-побутових споруд. Приміщення медичної частини відгороджується парканом суцільного заповнення.

7.2. У виправно-трудових колоніях особливого режиму з камерним утриманням засуджених, на території, де розташовані приміщення камерного типу, розташовуються камери для штрафного ізолятора та одиночного утримання засуджених з робочими камерами при них. Біля цих приміщень обладнуються дворики для прогулянки засуджених.

8.1. У житловій зоні колоній-поселень розміщуються гуртожитки, кухня-їдальня з пекарнею, клуб, бібліотека, лазня з пральнею і дезкамерою, перукарня, камери для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, сушильня, кабінети для начальника установи, його заступників, начальників відділень соціально-психологічної служби (далі - відділення), працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати для проведення виховної роботи і перегляду телепередач, спортивний майданчик.

8.2. У штрафних ізоляторах колоній-поселень обладнуються 1-3 загальні камери на 4-6 місць кожна, 1-3 двомісні камери і кімната молодшого інспектора. Приміщення штрафного ізолятора відгороджується від інших споруд парканом суцільного заповнення.

8.3. Житлова зона колоній-поселень огороджується парканом з обладнанням контрольно-пропускного пункту і береться під охорону.

8.4. Кордони колоній-поселень установлюються за погодженням з місцевими органами влади наказами начальників управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях з урахуванням їх дислокації та характеру робіт, що виконуються засудженими, проте в усіх випадках вони повинні проходити на відстані, що не перевищує 5 кілометрів по радіусу від центру дислокації колонії-поселення.

Про кордони оголошується засудженим під розписку, яка додається до їх особових справ.

9.1. Територія виховно-трудових колоній загального режиму на ізольовані дільниці не розмежовується.

У житловій зоні розміщуються школа, навчально-технічні кабінети, кімната психоемоційного розвантаження, приміщення відділення карантину, діагностики і розподілу, у якому обладнуються спальні кімнати, кімната для приймання їжі, гардероб, кімната культурно-масової роботи, туалети.

9.2. У виховно-трудових колоніях обладнуються спортивні майданчики з необхідним комплексом спортивного інвентарю та плац для шикування всіх засуджених установи.

Територія колоній обноситься парканом висотою не менше 3,5 метра і обладнується інженерно-технічними засобами охорони.

10.1. Тюрми обладнуються за типовими проектами. Територія тюрми розмежовується на режимну зону та господарчий двір.

10.2. На території режимної зони розміщуються корпуси, у яких утримуються засуджені, кухня з пекарнею, санпропускник, клуб, медична частина із стаціонаром та ізолятором для інфекційних хворих.

Дворики для прогулянок, як правило, розміщуються на верхніх поверхах корпусів. В окремих випадках для цього обладнуються наземні майданчики за умови, що вони не проглядаються з камер.

Дворики (майданчики) зверху каркаса обладнуються гратами з розміром вічка 15 на 15 см і на відстані 70 - 100 см обтягуються металевою сіткою.

10.3. Виробничі корпуси ізолюються від інших приміщень. Житлові корпуси, як правило, з'єднуються з виробничими, комунально-побутовими та іншими приміщеннями тунелями або закритими наземними переходами.

10.4. У господарському дворі розміщуються склади, овочесховища, гараж, господарські майстерні та інші допоміжні приміщення.

10.5. Режимна зона та господарський двір обносяться кам'яним або цегляним парканом суцільного заповнення висотою не менше 4,5 м і обладнуються інженерно-технічними засобами охорони. Таким самим парканом відокремлюється режимна зона від господарського двору.

10.6. Службові кабінети, контрольно-пропускний пункт, кімната ЧПНУ, приміщення для побачень засуджених з рідними та іншими особами розміщуються в адміністративному будинку.

11.1. Особи, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального, посиленого та суворого режимів, у звичайних житлових приміщеннях колоній особливого режиму, у колоніях-поселеннях, а також у виховно-трудових колоніях, розміщуються в гуртожитках і забезпечуються житловою площею за нормами, установленими виправно-трудовим законодавством України. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, на якому прикріплюється табличка із зазначенням прізвища та ініціалів засудженого.

11.2. Гуртожитки у виправно-трудових колоніях загального, посиленого та суворого режимів, у звичайних приміщеннях колоній особливого режиму, у колоніях-поселеннях, а також у виховно-трудових колоніях забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими переліком (додаток 3).

За цими самими нормами забезпечуються гуртожитки або камери для засуджених, які залишені в тюрмах для виконання робіт з господарського обслуговування.

11.3. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати культурно-масової роботи, гардероб, сушильні для одягу та взуття, приміщення для вживання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати. У виправно-трудових установах для утримання засуджених жіночої статі - кімнати особистої гігієни.

12.1. Особи, які відбувають покарання в тюрмах, розміщуються в камерах і забезпечуються житловою площею за нормами, установленими виправно-трудовим законодавством України.

12.2. Особи, яких утримують у приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого та особливого режимів, а також у штрафних та дисциплінарних ізоляторах, забезпечуються житловою площею за нормами, установленими виправно-трудовим законодавством України.

12.3. Площа одиночних камер у виправно-трудових колоніях особливого режиму та карцерів у тюрмах установлюється у розмірі не менше трьох квадратних метрів.

12.4. Вікна камер у тюрмах мають ширину 1,3 -1,4 м і висоту 1,15-1,2 м, а в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній, у штрафних та дисциплінарних ізоляторах - 0,5 м на 0,9 м. У карцерах тюрем розмір вікон дорівнює 0,5 м на 0,5 м. На вікнах обладнуються металеві зварені ґрати, а в разі потреби встановлюються щити-жалюзі. З боку камер вікна прикриваються ґратами, які унеможливлюють доступ до скла. Підлога в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній, штрафних та дисциплінарних ізоляторів будується на бетонній основі і покривається дошками. Стіни камер штрафних та дисциплінарних ізоляторів, а також карцерів армуються, штукатуряться цементною сумішшю і біляться.

12.5. Двері камер мають товщину 6 см, з боку камер (у тюрмах з обох боків) вони оббиваються листовою сталлю і укріплюються металевими кутниками по всьому периметру. У центрі дверей на висоті 1,4-1,5 м обладнується отвір для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватирка розміром 18 см на 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються у бік коридору та забезпечуються замком.

12.6. У камерах приміщень камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого та особливого режимів, у штрафних та дисциплінарних ізоляторах додатково встановлюються внутрішні двері, виготовлені з металевих круглих прутів та поперечних смужок. Кватирка обладнується тільки на цих дверях і відкривається, як і двері, у бік коридору.

12.7. Усі двері та вікна камер блокуються сигналізацією. Двері камер обладнуються механічними та електромеханічними замками спеціального типу.

12.8. Електропроводка в камерах приміщень камерного типу, штрафних та дисциплінарних ізоляторів колоній монтується так, щоб повністю унеможливити до неї доступ засуджених. Електролампочки загального освітлення встановлюються в нішах на стелі, а нічного освітлення - в нішах над дверима. Ніши ізолюються ґратами.

У камерах та інших приміщеннях тюрем, куди мають доступ засуджені, електропроводка прихована.

Світильники відгороджуються від можливого їх пошкодження. Вимикачі для кожної камери встановлюються з боку коридору.

У камерах тюрем та приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого та особливого режимів гучномовці встановлюються в нішах стін. У цих камерах і камерах штрафного та дисциплінарного ізоляторів, карцерів, одиночних камерах колоній особливого режиму встановлюються кнопки сигналізації для виклику молодших інспекторів. У камерах обладнуються санітарні вузли.

12.9. Камери в тюрмах та приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими переліком (додаток 4).

12.10. Штрафні, дисциплінарні ізолятори, карцери та одиночні камери в колоніях особливого режиму обладнуються відкидними ліжками, які з підйому до відбою закриваються на замок, тумбами для сидіння за кількістю осіб, які там утримуються, столом, умивальником та настінними шафами або полицями, які наглухо прикріплені до підлоги або стін.

12.11. Поряд з приміщеннями камерного типу та штрафних ізоляторів обладнуються робочі камери для організації праці осіб, які утримуються у цих приміщеннях.

13.1. Приймання засуджених до виправно-трудових установ здійснюється комісією під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника виправно-трудової установи, працівники оперативного відділу, відділів нагляду та безпеки, спеціального обліку, соціально-психологічної роботи, охорони, інтендантської та медичної служб.

Приймання засуджених, яких доставлено в індивідуальному порядку, здійснює начальник виправно-трудової установи разом з працівником відділу спеціального обліку.

У неробочий час приймання невеликих груп засуджених здійснюється ЧПНУ і представником підрозділу охорони.

13.2. Під час приймання засуджених до виправно-трудової установи вони підлягають повному обшуку, а їх речі - огляду. Речі, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено, у них вилучаються. В осіб, доставлених до тюрми для утримання на суворому режимі та переведених на суворий тюремний режим із загального, крім цього, вилучаються усі продукти харчування. Вилучені продукти здаються для зберігання на склад і повертаються засудженим після відбуття ними строку утримання на суворому режимі у тюрмі.

Вилучені речі та предмети здаються для зберігання на склад і повертаються засудженим після відбуття ними строку покарання. Вироби та речовини, здатні до псування, актуються комісією та знищуються, про що письмово повідомляється засудженому.

13.3. При надходженні до виправно-трудових установ засуджені в обов'язковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, установленому п. 78 цих Правил і діючими санітарно-епідеміологічними нормами.

14.1. Адміністрація виправно-трудових установ у відповідності із кримінально-процесуальним законодавством України повідомляє суд, який виніс вирок, про приведення його до виконання, а також про місце відбування засудженим покарання.

14.2. Протягом 3 діб з дня прибуття засудженого адміністрація направляє повідомлення його сім'ї (додаток 6), у якому повідомляється адреса виправно-трудової установи і роз'яснюються права засудженого на листування, отримання посилок, передач, бандеролей, телефонних розмов і на користування побаченнями.

14.3. У разі прибуття до виправно-трудових установ засуджених іноземних громадян адміністрація письмово роз'яснює їм їх права та обов'язки і не пізніше трьох діб скеровує відповідне повідомлення до Департаменту.

Засуджені в тюрмах розміщуються по камерах відповідно до вимог виправно-трудового законодавства України на підставі покамерного плану розміщення, за видами виправно-трудових колоній, з яких вони прибули за ухвалою суду або в які підлягають направленню після відбуття строку тюремного ув'язнення. Окремо розміщуються засуджені до довічного позбавлення волі.

16.1. Взаємовідносини працівників виправно-трудових установ із засудженими ґрунтуються на суворому дотриманні законності.

16.2. Працівники виправно-трудових установ зобов'язані постійно зміцнювати правопорядок у місцях позбавлення волі, проводити цілеспрямовану виховну роботу серед засуджених, виявляти та попереджувати вчинення правопорушень з їхнього боку, уміло поєднувати високу вимогливість з уважним ставленням до кожного засудженого. Їм категорично забороняється входити у будь-які стосунки із засудженими та їх родичами, що не викликані інтересами служби, а також користуватися їх послугами.

16.3. Засуджені зобов'язані бути ввічливими з працівниками виправно-трудових установ, бездоганно виконувати їх вказівки.

16.4. Засуджені звертаються до працівників виправно-трудових установ на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі по званню чи займаній посаді.

Працівники виправно-трудових установ звертаються до засуджених на "ви" і називають їх "засуджений", "засуджена", "громадянин", "громадянка" та прізвище. У виховно-трудових установах працівники звертаються до засуджених на "ти" і можуть звертатись до них словами "вихованець", "вихованка" та називати їх по імені.

17.1. Засуджені до позбавлення волі мають право:

а) розпоряджатися особистим часом, відведеним їм розпорядком дня, не порушуючи при цьому встановлених правил поведінки;

б) отримувати в посилках (передачах) і зберігати при собі продукти харчування та предмети першої потреби (додаток 5);

в) зберігати предмети і речі, передбачені переліком (додаток 5);

г) купувати продукти харчування і предмети першої потреби в асортименті, передбаченому переліком (додаток 5);

ґ) брати участь в культурно-масових і спортивно-оздоровчих заходах, користуватися бібліотекою, настільними іграми;

д) брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків засуджених;

е) у відведених місцях розводити декоративних риб та кімнатні рослини;

є) користуватися у відведених місцях індивідуальними водонагрівальними приладами заводського виготовлення;

ж) відправляти через пошту або передавати родичам під контролем адміністрації установи особисту літературу і періодичні видання;

з) придбавати для загального користування за рахунок коштів, які перебувають на особових рахунках, телевізори, холодильники, програвачі, радіоприймачі з розрахунку: телевізор, програвач - один на відділення, холодильник, радіоприймач - один на житлове приміщення.

17.2. Засуджені до позбавлення волі зобов'язані:

а) суворо дотримуватись правил поведінки і розпорядку дня, установлених у виправно-трудових установах;

б) дбайливо ставитися до державного майна;

в) сумлінно ставитися до праці;

г) утримувати в чистоті житлові і службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком заправляти ліжка, дотримуватися правил особистої гігієни, зберігати продукти харчування і предмети особистого використання у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях або холодильниках, що їм належать;

ґ) за встановленим порядком виконувати роботи з благоустрою місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також для поліпшення культурно-побутових умов засуджених;

д) пересуватися групами територією виправно-трудових установ тільки строєм;

е) носити встановлені нагрудні знаки згідно із затвердженим зразком (додаток 7);

є) у тюрмах, приміщеннях камерного типу, штрафних та дисциплінарних ізоляторах виходити на прогулянку і дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки, за графіком чергувати в камерах;

ж) при зустрічі з працівниками виправно-трудових установ та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними;

з) бути ввічливими між собою.

17.3. Засудженим до позбавлення волі забороняється:

а) порушувати лінію охорони об'єктів виправно-трудових установ;

б) виходити без дозволу адміністрації за межі ізольованих дільниць та локальних зон, виробничих об'єктів і цехів;

в) перебувати без дозволу адміністрації у гуртожитках, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;

г) придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, вироби і речовини, визначені переліком (додаток 34);

ґ) мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком (додаток 5);

д) курити в не відведених для цього місцях, а у виховно-трудових колоніях - курити взагалі;

е) продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

є) грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

ж) направляти і отримувати кореспонденцію всупереч порядку, установленому цими Правилами;

з) наносити собі або іншим особам татуювання;

и) уживати жаргонні слова, давати прізвиська;

і) тримати тварин, займатись городництвом (у виховно-трудових колоніях можуть організовуватися куточки живої природи);

ї) вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках і ліжках;

й) завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;

к) споруджувати самочинно на виробничих об'єктах різні будови (будиночки, будки та інші приміщення для відпочинку, зігрівання і т.ін.);

л) користуватися заточувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізмами та іншими матеріалами з особистих мотивів.

18.1. Засуджені у виправно-трудових колоніях-поселеннях:

Можуть:

а) займатися сільським господарством;

б) пересуватися без строю, не носити розпізнавальні нагрудні знаки, носити власний одяг;

в) мешкати в разі наявності сім'ї з дозволу адміністрації в особистих будинках або приватних квартирах.

Не мають права:

а) самочинно залишати територію колонії-поселення;

б) придбавати, зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними.

Зобов'язані:

а) у разі проживання із сім'ями не менше одного разу на день в установлений розпорядком дня час з'являтися до чергового помічника начальника колонії або до начальника відділення для реєстрації;

б) за відсутності сім'ї мешкати в гуртожитках колонії-поселення і дотримуватися встановленого розпорядку дня.

Пересування засуджених територією житлової зони в час, відведений для сну, за винятком випадків, передбачених розпорядком дня, повністю виключається.

18.2. Засуджені жінки, які мешкають за межами колоній в період звільнення від роботи з причин вагітності та родів, а також до досягнення дитиною трирічного віку:

Можуть:

а) займатись сільським господарством;

б) не носити розпізнавальні нагрудні знаки, носити власний одяг;

в) мешкати в приватних квартирах або будинках.

Не мають права:

а) самочинно порушувати кордони території, визначені начальником установи;

б) придбавати, зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними.

Зобов'язані:

не менше одного разу на 3 дні, в установлений час, з'являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації.

19.1. У кожній виправно-трудовій установі організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин.

19.2. Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, фізичної зарядки, уживання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходах тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених виправно-трудовим законодавством України.

Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених.

19.3. Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового (додаток 8), затверджується наказом начальника виправно-трудової установи та доводиться до загального відома засуджених і персоналу.

20.1. Начальники виправно-трудових установ організовують роботу підлеглих служб за змінним графіком таким чином, щоб представники адміністрації перебували в цих установах від підйому засуджених до відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва - і в нічний час.

У вихідні і святкові дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки у виправно-трудових установах організовується цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою засуджених, виконання ними розпорядку дня та забезпечення належного функціонування установи залучаються всі атестовані працівники за окремими графіками.

20.2. Наказами начальників виправно-трудових установ установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення виконання засудженими розпорядку дня.

21.1. У виправно-трудових установах перевірки наявності засуджених організовуються щоденно, уранці та ввечері у години, визначені розпорядком дня. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками (додаток 7).

21.2. Для поіменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями у спеціально відведених місцях. Від поіменної перевірки звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи, або ті, що мають звільнення через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на роботах, які залишити неможливо.

Персональні списки таких засуджених затверджуються начальниками виправно-трудових установ. Перевірка їх наявності проводиться за місцем перебування.

21.3. У негоду і при низькій температурі, коли проведення таких перевірок на відкритому повітрі не бажане, вони можуть проводитися у приміщеннях відділень.

21.4. Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше 30 хвилин. На перевірках почергово повинні бути присутні начальники виправно-трудових установ, їх заступники та керівники частин і служб.

21.5. Організація перевірок і відповідальність за них покладається:

а) у житлових зонах - на ЧПНУ, начальників відділень (вихователів) і молодший інспекторський склад чергових нарядів;

б) на виробничих об'єктах - на представників адміністрації виправно-трудових установ, зайнятих на виробництві, і молодший інспекторський склад чергових нарядів. На тимчасових виробничих об'єктах, де працюють невеликі групи засуджених, - на начальників варт.

21.6. Перевірки наявності засуджених у тюрмах, приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ, а також у штрафних і дисциплінарних ізоляторах організовуються покамерно.

22.1. У встановлений розпорядком дня час засуджені шикуються відділеннями та бригадами в спеціально відведених місцях для розводу на роботу. При цьому перевіряються їх зовнішній вигляд, стан одягу та взуття і, у разі потреби, вживаються заходи щодо усунення недоліків.

22.2. Начальниками виправно-трудових установ з урахуванням місцевих умов установлюється порядок поведінки засуджених на виробничих об'єктах, який передбачає прибуття засуджених на об'єкти тільки строєм, інструктаж їх начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здачі робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання.

23.1. Уживання засудженими їжі проводиться в години, установлені розпорядком дня, відділеннями, бригадами в їдальні або в роздаточному приміщенні на виробничих об'єктах.

Якщо їдальня розташована на межі житлової і виробничої зон, уживання їжі робочою зміною може організовуватися в їдальні, але із забезпеченням вимог ізоляції засуджених, які перебувають в житловій зоні, від засуджених, які працюють на виробництві.

У виховно-трудових колоніях сніданок, обід і вечеря проводяться в їдальні.

23.2. Засуджені, яких утримують у камерах, їжу вживають у камерах або на виробництві.

23.3. З метою підтримання належного порядку під час уживання їжі засудженими в їдальнях перебувають представники адміністрації виправно-трудових установ та молодший інспекторський склад чергового наряду.

24.1. Особисте приймання засуджених здійснюється керівництвом виправно-трудових установ, а також начальниками частин і служб за графіками.

Облік прийнятих осіб ведеться в спеціальних журналах (додаток 9), які зберігаються у секретарів канцелярій виправно-трудових установ.

Працівники Департаменту, управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях приймають засуджених з питань у межах своєї компетенції при кожному відвідуванні виправно-трудових установ.

24.2. Начальники виправно-трудових установ або уповноважені ними особи не менше одного разу на місяць перевіряють виконання рішень, прийнятих під час прийому засуджених.

25.1. Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби в межах сум та за порядком, установленими виправно-трудовим законодавством України.

Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для продажу засудженим, установлюється переліком (додаток 5).

25.2. Засуджені, позбавлені в дисциплінарному порядку права на одержання чергової посилки або передачі і на строк до одного місяця купувати продукти харчування, мають право придбавати тільки предмети першої потреби в межах установлених сум.

25.3. Для продажу засудженим продуктів харчування і предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щоденно, за винятком вихідних днів. При цьому адміністрація забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю не менше 3-4 разів на місяць у час, відведений розпорядком дня.

Особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні і потребують постійного догляду, дозволяється купувати продукти харчування і предмети першої потреби з дозволу лікаря через начальника відділення або особу, яка виконує його обов'язки.

25.4. З камер тюрем і приміщень камерного типу виправно-трудових установ виводити засуджених для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. У тюрмах і приміщеннях камерного типу продукти харчування і предмети першої потреби для засуджених закуповуються начальниками відділень. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видаються для заповнення бланки-заяви (додаток 10).

Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для осіб, яких утримують у приміщеннях камерного типу виправно-трудових установ, проводиться два рази на місяць.

26.1. Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, дозволяється отримання посилок (передач) у кількості, установленій ст.41 Виправно-трудового кодексу України.

Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, а також хворим за висновком лікарської комісії може бути дозволено одержання додаткових продуктових посилок і передач один раз на місяць.

Засудженим, незалежно від призначеного їм режиму, дозволяється в рахунок належних їм посилок (передач) у встановленій кількості і асортименті купувати в крамниці установи продукти харчування і предмети першої потреби за кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані за переказами.

26.2. Для приймання передач обладнуються спеціальні кімнати, вхід у які вільний для громадян. У цих кімнатах установлюються столи з письмовим приладдям і контрольними вагами, стільцями або лавками, скриньки для заяв і скарг. На видних місцях вивішуються витяги з нормативних актів, що визначають порядок надання побачень, прийняття передач і встановлюють відповідальність громадян за його порушення, а також графік приймання громадян. Молодші інспектори, які приймають передачі, в обов'язковому порядку повинні дотримуватися правил гігієни та санітарії.

26.3. Особа, яка доставила передачу, складає та підписує заяву у двох примірниках за встановленим зразком (додаток 11). Передача та обидва примірники заяви здаються молодшому інспектору, який зобов'язаний перевірити наявність у засудженого права на отримання передачі і отримати дозвіл у керівництва установи на її прийняття. Після цього молодший інспектор у присутності особи, яка доставила передачу, перевіряє її вагу (у вагу передачі не враховуються предмети одягу, взуття, особистої гігієни, першої потреби, ліки і медпрепарати) та асортимент і, прийнявши її, перший примірник заяви повертає особі, яка її доставила, з особистою відміткою (підписом) про прийняття, а другий додає до окремої справи після особистої відмітки (підпису) засудженого про одержання передачі. Про кількість передач та осіб, яким вони вручені, молодший інспектор щоденно письмово рапортом доповідає черговому помічнику начальника виправно-трудової установи.

При визначенні граничної маси передач керуватися пунктом 15 Правил надання послуг поштового зв'язку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. N 1515.

26.4. Предмети, продукти харчування, що не передбачені переліком (додаток 5), повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення. За фактами вилучення в передачах предметів, виробів і речовин, які могли б бути використані засудженим із злочинною метою, у встановленому порядку проводяться службові розслідування.

26.5. Посилки від підприємств зв'язку приймаються тільки на адресу тих засуджених, які мають право на їх отримання. Посилки, адресовані засудженим, переведеним в інші місця позбавлення волі, пересилаються за рахунок виправно-трудових установ за місцем їх нового утримання.

Посилки, що надійшли на адресу засуджених, яким право на їх отримання настає пізніше як через 5 діб (у т.ч. тих, які утримуються в ШІЗО, ПКТ, ДІЗО, карцері), а також тих, що звільнилися або померли, повертаються відправникам накладною платнею з приміткою "підлягає поверненню".

26.6. Відкриття і огляд умісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресатів. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач. Виявлені в посилках гроші зараховуються на особовий рахунок засуджених.

Гроші, що заховані замаскованим способом у поштових відправленнях, у разі їх виявлення вилучаються і скеровуються в прибуток держави в порядку, передбаченому п. 30 цих Правил.

Уміст посилок реєструється в спеціальній книзі (додаток 12).

26.7. Не раніше як за місяць до звільнення засудженого, який не має на складі особистого одягу та взуття цивільного зразка за сезоном, адміністрація виправно-трудової установи може отримати для збереження такий одяг та взуття, що надійшли поштою або доставлені безпосередньо в установу, і видати його засудженому в день його звільнення. Такі відправлення не вважаються посилкою або передачею.

27.1. Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, дозволяється отримання бандеролей у кількості і асортименті, передбаченому Виправно-трудовим кодексом України та цими Правилами. Бандеролі, одержані з книготорговельної мережі на замовлення засуджених, до чергових не зараховуються.

Щодо бандеролей, які надійшли на адресу засуджених, що вибули до інших виправно-трудових установ, а також тих, що не мають права на їх отримання (крім випадків, передбачених п.27.3), адміністрація діє в порядку, визначеному п.26 цих Правил.

27.2. З урахуванням того, що з продуктів харчування згідно з Поштовими правилами в бандеролях можуть пересилатися тільки сухі кондитерські вироби, вони підлягають врученню засудженим у повному асортименті. З предметів культурно-побутового вжитку, що надходять у бандеролях, засудженим видаються такі предмети, зберігання яких їм не заборонено.

Уміст бандеролей реєструється в спеціальній книзі (додаток 12).

У разі виявлення в бандеролях заборонених предметів вони повертаються відправникам накладною платнею. Подібним чином адміністрація виправно-трудових установ діє і з друкованими виданнями, що надійшли в бандеролях через книготорговельну мережу.

27.3. Бандеролі, адресовані особам, які перебувають у штрафних, дисциплінарних ізоляторах або в карцерах, видаються засудженим після відбуття ними дисциплінарного стягнення. Сухі кондитерські вироби, одержані в бандеролях на адресу осіб, яких утримують в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого і суворого режимів, в одиночних камерах колоній особливого режиму або на суворому режимі в тюрмах, видаються адресатам лише після відбуття ними міри покарання або переведення із суворого режиму в тюрмі на загальний.

У разі повернення відправникам посилок і бандеролей у зв'язку з порушенням ними асортименту вмісту адміністрація виправно-трудових установ відповідальності за збереження якості вмісту не несе. Адміністрація виправно-трудових установ забезпечує зберігання умісту посилок і бандеролей за умов, якщо вони не були вручені засудженим у зв'язку з відбуванням ними дисциплінарного стягнення, однак у разі їх природного псування через тривале зберігання відповідальності не несе.

29.1. Засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком (додаток 5).

29.2. Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання у виправно-трудових установах, але перебувають у засуджених в асортименті та кількості понад встановлені, вилучаються, про що складається відповідний акт. Вони здаються на склад для зберігання.

29.3. Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі, знадобляться засудженим і не будуть перевищувати встановлені асортимент та кількість, вони видаються власникам.

30.1. Згідно з виправно-трудовим законодавством України виявлені в засуджених гроші і цінні речі вилучаються і, як правило, скеровуються в прибуток держави за мотивованою постановою начальника виправно-трудової установи, санкціонованою прокурором.

30.2. Вилучені гроші і цінні речі згідно з актом або рапортом посадової особи, яка їх вилучила, негайно, але не пізніше трьох діб, здаються черговим помічником начальника установи до фінансової частини або бухгалтерії. Вилучене реєструється у спеціальному журналі.

30.3. Якщо через конкретні умови буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей і цінних речей у прибуток держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні речі здаються на склад або в бухгалтерію для збереження.

30.4. Вилучені в засуджених предмети, вироби і речі, збереження яких заборонено або які придбані незаконним шляхом, але не віднесені до цінних (горілчані вироби і т.ін.), знищуються в присутності засудженого або на його вимогу здаються на склад. Про вилучення складається акт. За фактом вилучення предметів, виробів і речей, які могли б бути використані із злочинною метою, проводиться розслідування.

31.1. Засудженим дозволяється відправляти листи у відповідності до норм, установлених Виправно-трудовим кодексом України.

31.2. Відправлення засудженими листів і скарг проводиться тільки через адміністрацію виправно-трудових установ. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які утримуються в тюрмах і приміщеннях камерного типу колоній, передають листи для відправлення представникам адміністрації.

31.3. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді.

31.4. Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з даної виправно-трудової установи, не пізніше триденного строку відправляються за новим його місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.

31.5. Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також які мають цинічний характер або відомості, які не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.

У порядку, установленому Виправно-трудовим кодексом України, засудженим дозволяється одержувати і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації установ - й іншим особам.

33.1. Засуджені викладають пропозиції, заяви та скарги в усному або письмовому вигляді. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за адресою через адміністрацію виправно-трудових установ. Для написання пропозицій, заяв та скарг засудженим на їх прохання видається папір і ручка.

33.2. Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач), надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші пропозиції, заяви та скарги, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією виправно-трудових установ, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.

33.3. Пропозиції, заяви та скарги, адресовані до державних і громадських організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація виправно-трудових установ в обов'язковому порядку супроводжує листами, у яких викладає свою думку по суті. До заяв і скарг з питань зниження міри покарання, а також переведення до інших виправно-трудових установ додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.

33.4. Пропозиції, заяви та скарги, адресовані уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або прокурорам, перегляду не підлягають і не пізніше як у добовий термін направляються адресатам.

У разі повторного звернення зі скаргою адміністрація в супровідному листі повідомляє, який орган розглядав попередню скаргу заявника та наслідки її вирішення.

33.5. Щодо пропозицій, заяв та скарг, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім'я посадових осіб, які не правочинні їх вирішувати, особі, що їх подала, рекомендується переадресувати звернення. Якщо засуджений наполягає на відправленні скарги до визначеного органу, то вона направляється адресату.

33.6. Пропозиції, заяви та скарги, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови, адресатам не відправляються, а особи, які їх подали, притягуються до відповідальності.

33.7. Пропозиції, заяви та скарги, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії виправно-трудової установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань.

33.8. Відповіді про наслідки розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженим під підпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.

33.9. Відшкодування затрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. У разі відсутності таких коштів пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання місць позбавлення волі.

34.1. Засудженим за нормами, установленими Виправно-трудовим кодексом України, дозволяються короткострокові і тривалі побачення та телефонні розмови.

Побачення і телефонні розмови між засудженими, які утримуються у різних виправно-трудових установах, не дозволяються.

34.2. Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами в присутності представників адміністрації виправно-трудових установ. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.

У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови.

Начальник виправно-трудової установи, як виняток, з метою виховного впливу може надати короткострокове побачення з родичами або телефонну розмову засудженим, яких утримують в приміщенні камерного типу, штрафному або дисциплінарному ізоляторі.

34.3. Відповідно до вимог Віденської конвенції "Про консульські зносини", ратифікованої Україною 27.04.89, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.

Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості встановлених виправно-трудовим законодавством України не зараховуються, і їх число не обмежується.

34.4. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами, визначеними Виправно-трудовим кодексом України.

34.5. Адміністрація виправно-трудових установ, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.

34.6. Телефонні розмови засудженим надаються за наявності технічних можливостей установи, за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації. Для контролю за змістом розмови встановлюється паралельний телефонний апарат. Факт надання розмови реєструється у спеціальному журналі.

34.7. У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності виправно-трудових установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені.

34.8. Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.

34.9. Засудженим на їх бажання дозволяється замінювати тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові - телефонними розмовами.

35.1. Дозвіл на побачення надається начальником виправно-трудової установи або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого або особи, яка прибула на побачення. Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, її посаду або родинні зв'язки із засудженим, можуть бути паспорти, посвідчення особи, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, інші офіційні документи.

Підставою для надання тривалих побачень засудженим, які є іноземними громадянами далекого зарубіжжя, з близькими родичами є офіційне підтвердження дипломатичним представництвом відповідної держави їхніх родинних стосунків.

35.2. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджують про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачень, якщо буде виявлено порушення встановлених правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання у виправно-трудових установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень під підпис у спеціальному журналі (додаток 2).

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник виправно-трудової установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому цими Правилами.

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

35.3. Побачення засудженому дозволяється не більше як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

35.4. Тривалість побачень установлюється адміністрацією виправно-трудових установ залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

35.5. На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається змога проносити в кімнати тривалих побачень туалетні і курильні речі, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

35.6. Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється виходити за межі установи для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби або з інших невідкладних обставин.

35.7. Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засудженими будь-які документи, записи, креслення і т.ін. Розмова на короткострокових побаченнях ведеться мовою, обраною особами, які прибули на побачення. Якщо ніхто з представників адміністрації виправно-трудової установи не володіє мовою, якою ведеться розмова, то для контролю за змістом розмови може бути запрошений перекладач або інша особа (за винятком засуджених), яка володіє цією мовою.

35.8. У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговому помічнику начальника установи, які приймають остаточне рішення.

35.9. За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених береться плата за затвердженими управліннями (відділами) Департаменту в АР Крим і областях розцінками в розмірах, що відповідають фактично зазнаним витратам, і направляється на їх покриття.

35.10. Кімнати побачень обладнуються інвентарем згідно з переліком (додаток 13).

36.1. У відповідності до Виправно-трудового кодексу України засудженим за їх письмовою заявою або за заявою їх близьких родичів чи представників громадськості можуть надаватися побачення з адвокатом. На бажання засудженого або адвоката побачення проводиться віч-на-віч у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки.

36.2. Побачення засуджених з адвокатом у кількість побачень, установлених Виправно-трудовим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в не робочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Побачення надається після пред'явлення адвокатом ордера юридичної консультації і документа, що посвідчує його особу.

Облік посилок, передач, бандеролей, що надходять на ім'я засуджених, а також наданих їм побачень і телефонних розмов (у т.ч. і наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами в спеціальних картках, які зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності, а вміст посилок і бандеролей - у спеціальній книзі (додаток 12).

Листи засуджених реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

38.1. Перші побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до виправно-трудової установи, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув'язнення.

Наступні побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова надаються після закінчення періоду, що дорівнює частині терміну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, посилок (передач), бандеролей, телефонних розмов, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати 5 діб.

38.2. Час, протягом якого побачення, посилки (передачі), бандеролі, телефонні розмови засудженим не видавалися у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправно-трудових установ на особливий режим, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

38.3. Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач. У виховно-трудових колоніях такі передачі в рахунок чергових не зараховуються.

39.1. Адміністрація місць попереднього ув'язнення або виправно-трудових установ направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправно-трудову колонію відповідного виду режиму, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії.

39.2. Згідно з Виправно-трудовим кодексом України дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також досягненням дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією (додаток 14).

39.3. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправно-трудової колонії, видаються посвідчення встановленого зразка (додаток 15).

Бланки посвідчень зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності.

39.4. Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

39.5. Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким розглядаються адміністрацією колонії на загальних підставах.

Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов'язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.

40.1. Направлення засуджених до виправно-трудових колоній-поселень здійснюється в порядку, установленому законодавством України.

40.2. Засудженим, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях і мешкають з сім'ями на квартирах, видається посвідчення встановленого зразка (додаток 16).

41.1. Згідно з виправно-трудовим законодавством України пересування засуджених без конвою або без супроводу в столиці України, курортних місцевостях і в прикордонній зоні не допускається. Крім того, не може бути дозволено пересування засуджених без конвою або без супроводу в населених пунктах, де вони проживали до арешту, вчинили злочин, були засуджені або мають родичів.

41.2. У кожній колонії, розташованій в республіканському або обласному центрі, може бути дозволено пересування без конвою або без супроводу не більше як 10 засудженим за умови, що вони зайняті тільки на роботах, пов'язаних із забезпеченням діяльності установи.

Для колоній, розташованих в іншій місцевості, управління (відділи) Департаменту в АР Крим і областях можуть установлювати інші ліміти засуджених, яким може бути дозволено пересування без конвою або супроводу.

42.1. Право пересування без конвою або без супроводу за межами колонії дається засудженому за мотивованою постановою начальника виправно-трудової установи, затвердженою начальником управління (відділу) Департаменту в АР Крим, області (додаток 17).

Постанова додається до особової справи засудженого.

42.2. Засудженому, якому надано право пересування без конвою або без супроводу, видається перепустка встановленого зразка (додаток 18). До перепустки додається контрольний талон (додаток 19). Бланки перепусток зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності. Перед видачею перепустки засудженому оголошуються під підпис правила поведінки засуджених, яким надано право пересування без конвою або без супроводу за межами колонії (додаток 20).

Розписка додається до особової справи.

42.3. Пересування без конвою або супроводу дозволяється засудженим тільки в години і за маршрутами, указаними в перепустці.

42.4. Засуджені, які користуються правом пересування без конвою або без супроводу, розміщуються в окремих житлових приміщеннях за межами колонії, які в нічний час закриваються на замок, і в них цілодобово виставляється днювальний з числа засуджених, які в них проживають.

42.5. У разі порушення засудженим правил поведінки він за постановою начальника установи позбавляється права пересування без конвою або без супроводу і притягається до відповідальності. Засуджений також позбавляється права пересування без конвою або без супроводу в разі зміни характеру робіт. Перепустка особи, позбавленої права пересування без конвою або без супроводу, вилучається і знищується за актом.

43.1. З метою ізоляції засуджених на підприємствах та виробничих об'єктах виправно-трудових установ, а також об'єктах інших міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де використовується праця засуджених, допускається робота вільнонайманого персоналу, який безпосередньо керує працею засуджених, а також вільнонайманих кваліфікованих робітників у межах, потрібних для забезпечення нормальної діяльності виробництва, але не більше 15 відсотків від числа засуджених.

43.2. Адміністрація установ уживає заходів для того, щоб вільнонайманий персонал комплектувався, як правило, з осіб однієї статі із засудженими.

43.3. Особи, які працюють спільно з засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов'язані давати підписку (додаток 21).

Не дозволяється передача засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів і речовин. У разі порушення встановленого порядку адміністрація виправно-трудових установ забороняє винним особам доступ на об'єкти, де працюють засуджені, і вирішує питання про звільнення їх з роботи або притягнення до відповідальності за встановленим порядком.

43.4. З метою підвищення вимогливості до засуджених за виконання планових завдань і дотримання режиму на всі основні виробничі об'єкти та групи дрібних об'єктів виділяються представники адміністрації виправно-трудових установ.

44.1. Огляди і обшуки засуджених, приміщень та територій житлових і виробничих зон виправно-трудових установ проводяться в порядку, установленому Державним департаментом України з питань виконання покарань.

44.2. Під час огляду та обшуку засуджених, житлових та виробничих об'єктів не допускається не обумовлене потребою пошкодження білизни, одягу, інвентарю та інших предметів.

44.3. Огляд і обшук житлових зон і виробничих об'єктів організовуються за конкретним планом. Їх результати оформляються відповідними актами.

44.4. У колоніях-поселеннях обшуку і огляду підлягають гуртожитки, комунально-побутові приміщення, виробничі об'єкти, засуджені та їх речі. Періодичність обшуків та оглядів установлюється адміністрацією колоній.

45.1. Пропускний режим у житлових зонах виправно-трудових колоній і на виробничих об'єктах, де зайняті засуджені, установлюється адміністрацією виправно-трудових установ і здійснюється черговим нарядом та вартою.

45.2. Особи, які входять на територію виправно-трудових установ і виробничих об'єктів, де працюють засуджені, не повинні проносити з собою будь-які речі, сумки і подібні предмети. Ці речі і предмети здаються на зберігання в спеціально обладнані кімнати. Учителям дозволяється проносити з собою в житлову зону колонії навчальні посібники, потрібні для проведення занять.

45.3. Адміністрація виправно-трудової установи має право проводити особистий огляд осіб, які входять на територію місць позбавлення волі та виробничі об'єкти, що охороняються, або виходять з них.

Рішення про проведення особистого огляду приймають начальники виправно-трудових установ або їх заступники, а в разі їх відсутності - ЧПНУ. На території віддалених виробничих об'єктів огляд проводиться за рішенням заступника ЧПНУ - начальника варти.

45.4. Особистий огляд і огляд речей здійснюється молодшими інспекторами, які входять до складу варт з охорони об'єктів виправно-трудових установ, чергових нарядів з нагляду та безпеки, а також іншими особами з числа особового складу установ за вказівкою начальників виправно-трудових установ.

Огляд речей здійснюється в присутності їх власників. Особистий огляд проводиться за участю не менше двох представників адміністрації.

Огляду повинна передувати пропозиція пред'явити предмети, вироби і речовини, придбання і зберігання яких засудженим заборонено.

45.5. Особистий огляд здійснюється у приміщенні чергової частини або контрольно-пропускного пункту і тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає огляду. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно.

45.6. Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов'язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їх гідність.

46.1. Нагляд за засудженими у виправно-трудових установах здійснюється в порядку, установленому Державним департаментом України з питань виконання покарань.

46.2. У разі стихійного лиха, епідемій, аварій, важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце позбавлення волі чи в зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування виправно-трудової установи згідно з вимогами ст. 81-1 Виправно-трудового кодексу України з дозволу Голови Департаменту, начальника управління (відділу) Департаменту в АР Крим, області, погодженого з відповідним прокурором, для засуджених може бути введений особливий режим строком до тридцяти діб.

У разі введення особливого режиму в місцях позбавлення волі посилюється охорона, нагляд за засудженими, припиняються всі заходи, що проводяться з ними, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються інші режимні заходи.

47.1. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, ЧПНУ та їх заступників.

47.2. Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергового наряду, варті, адміністрації виправно-трудової установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до штрафного або дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, одиночних камер або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв утечу.

47.3. Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

47.4. Про застосування наручників складається акт. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

48.1. Застосування гамівної сорочки належать до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

48.2. Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника виправно-трудової установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково під наглядом медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

48.3. Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (штрафному ізоляторі, окремій камері приміщення камерного типу або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергового наряду.

48.4. До вагітних жінок, неповнолітніх, засуджених похилого віку або інвалідів першої та другої груп гамівна сорочка не застосовується.

48.5. Про кожний випадок застосування гамівної сорочки складається акт, який затверджується начальником виправно-трудової установи або особою, яка виконує його обов'язки.

48.6. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

49.1. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників виправно-трудових установ або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

До неповнолітніх засуджених та жінок під час втечі вогнепальна зброя не застосовується.

49.2. Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

49.3. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством України.

49.4. Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ.

50.1. Засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної праці в порядку, установленому Виправно-трудовим кодексом України. Умови та порядок оплати праці осіб, які позбавлені волі, регламентуються чинним законодавством України.

50.2. У виховно-трудових колоніях та тюрмах засуджені залучаються до праці тільки на підприємствах та в майстернях цих установ.

50.3. Забороняється використовувати працю засуджених:

а) у штабах та приміщеннях, де розміщується особовий склад підрозділів охорони, розташовані озброєння, спецзасоби та документація;

б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчими та речовими складами;

г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

ґ) як фотографів, зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів, а в тюрмах - водіїв усіх видів транспорту за межами тюрем;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

Крім того, не допускається залучення до праці засуджених на матеріально відповідальних та розрахунково-бухгалтерських посадах, якщо вони відбувають покарання за крадіжку державного майна, зловживання службовим становищем, хабарництво, а також розбій, грабіж, крадіжку, підробку, шахрайство - якщо ці злочини були пов'язані з посяганням на державне та суспільне майно.

50.4. Засуджені, які залучаються до роботи із забезпечення пожежної безпеки виправно-трудових установ, несуть цілодобове чергування в розрахунках пожежних команд з правом відпочинку і сну в депо пожежної охорони виправно-трудових установ.

50.5. Адміністрація виправно-трудових установ може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно-побутових умов засуджених або забезпечення установ продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.

51.1. Засуджені, які характеризуються позитивно, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування виправно-трудових установ.

51.2. У виправно-трудових колоніях особливого режиму господарське обслуговування виконується засудженими, які проживають у звичайних житлових приміщеннях. За межами цих колоній виконання господарських робіт може здійснюватися засудженими-поселенцями, які розміщуються в дільницях-поселеннях при колоніях інших видів режиму.

51.3. Для господарського обслуговування тюрем підбираються особи, засуджені до відбування покарання в установах загального або посиленого режиму. Виведення цих засуджених на роботи за межі тюрем здійснюється тільки під конвоєм і лише у виняткових випадках. Указані засуджені залучаються до робіт, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та благоустроєм тюрем, а також підтриманням належного технічного стану їх будівель та споруд.

51.4. Чисельність засуджених, які залишаються в тюрмах для господарського обслуговування, не може перевищувати 7 відсотків від установленого ліміту.

52.1. Відбір засуджених для виконання робіт з господарського обслуговування виправно-трудових установ, а також для заміщення посад майстрів, бригадирів та нарядників проводиться начальниками відповідних служб, за погодженням з відділами нагляду та безпеки та оперативними службами, після їх медичного обстеження. При призначенні на роботи з господарського обслуговування тюрем потрібна письмова згода засуджених. Призначення засуджених на вищезгадані роботи оформляється наказами начальників виправно-трудових установ, виписки з яких додаються до особових справ засуджених.

52.2. Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського обслуговування, формуються, як правило, в одне відділення. Їх обов'язки визначаються начальниками відповідних служб.

52.3. Обов'язки днювальних у гуртожитках викладені в додатку 22.

53.1. Засуджені, які відбувають покарання у колоніях-поселеннях, залучаються до праці як на підприємствах цих установ, так і на виробничих об'єктах інших суб'єктів господарювання у разі забезпечення надійного нагляду за їх поведінкою.

53.2. В окремих випадках з дозволу начальника установи допускається залучення до праці засуджених за межами території колонії-поселення, але в межах району дислокації установи - за умови щоденного повернення їх до житлової зони колонії-поселення.

54.1. Особи, які відбувають покарання у вигляді тюремного ув'язнення, залучаються до праці тільки на об'єктах, розташованих на території тюрем. Виведення засуджених, які відбувають покарання у тюрмах, на роботи за межі тюрем забороняється. Виробничі цехи у тюрмах розміщуються в ізольованих приміщеннях у межах зони, що охороняється.

Особливо небезпечні рецидивісти, засуджені до довічного позбавлення волі, та засуджені, яким смертна кара або довічне позбавлення волі в порядку помилування чи амністії замінені позбавленням волі на певний строк, виводяться на роботу в спеціально обладнані цехи, де встановлюються додаткові засоби охорони та забезпечується надійна ізоляція з тим, щоб зазначені особи в період роботи не могли вступати в контакти з іншими засудженими, що утримуються в тюрмах.

Під час виведення з цехів і камер засуджені підлягають обшуку, а приміщення - огляду.

54.2. У нагальних випадках адміністрація тюрем може залучати засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, до ремонтно-будівельних робіт на території тюрем за умов забезпечення суворої ізоляції цих осіб від засуджених, залишених у тюрмах для господарського обслуговування.

У разі неможливості працевикористання засуджених з виведенням у виробничі цехи вони можуть залучатися до праці в камерах з додержанням вимог санітарних норм і правил охорони праці.

54.3. Праця засуджених у тюрмах організовується із забезпеченням суворої ізоляції різних категорій засуджених.

55.1. Засудженим, які перевиконують норми виробітку, а тим, що працюють на погодинних роботах та з господарського обслуговування і зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування та предметів першої потреби гроші в сумі, яка визначається ст. 38 Виправно-трудового кодексу України.

55.2. Дозвіл на додаткове витрачення грошей надається начальниками виправно-трудових установ незалежно від відбутої засудженим частини строку покарання, але при умові, що в період, за який надається можливість додаткового витрачання грошей, він не мав дисциплінарних стягнень за порушення режиму.

55.3. На засуджених, яким надається право на додаткове витрачання грошей і яким нараховується мінімум заробітної плати, начальники відділень щомісячно складають списки, які затверджуються начальниками виправно-трудових установ або їх заступниками, що є підставою для надання такого права або нарахування мінімуму заробітної плати.

56.1. У виправно-трудових колоніях і тюрмах на особовий рахунок засуджених, які не чинять злісних порушень режиму, відповідно до ст.52 Виправно-трудового кодексу України повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як десять процентів, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають у будинках дитини при виправно-трудових колоніях дітей, що не мають злісних порушень режиму, - не менше як двадцять п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку. У виховно-трудових колоніях на особовий рахунок засуджених повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як сорок п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку.

56.2. Особам, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання поза колонією відповідно до ст. 35 Виправно-трудового кодексу України незалежно від усіх відрахувань, належить виплачувати не менш як п'ятдесят процентів загальної суми заробітку.

56.3. Особами, які не допускають порушень режиму, вважаються такі засуджені, які не мають стягнень у тому місяці, за який провадиться нарахування заробітку.

57.1. Засудженим, які прибули із слідчих ізоляторів чи інших виправно-трудових установ, дозволяється в перший місяць роботи, до нарахування заробітку, за умов сумлінного ставлення до праці і відсутності порушень режиму придбавати в крамниці продукти харчування та предмети першої потреби за рахунок коштів, які є на особових рахунках. У разі відсутності таких коштів їм може бути нарахований аванс у розмірі 50 процентів дозволеної для цих витрат суми в рахунок майбутнього заробітку.

У разі потреби адміністрація виправно-трудових колоній-поселень може видавати засудженим-поселенцям аванс у розмірі 50 процентів місячного заробітку.

Наданий аванс утримується із заробітку засудженого за той місяць, у якому він був нарахований.

57.2. Надання права користування коштами з особових рахунків, авансу здійснюється за письмовою заявою засуджених начальником виправно-трудової установи.

57.3. У виняткових випадках адміністрація виховно-трудової колонії може надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім засудженим, які не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках, у розмірі 50 процентів мінімального розміру заробітної плати із спеціального фонду.

58.1. Виховні заходи із засудженими проводяться в установлений розпорядком дня час у межах виправно-трудової установи і спрямовані на дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів та правил поведінки під час відбування покарання і після звільнення з місць позбавлення волі.

Проводити спільні заходи за участю засуджених з різних виправно-трудових установ не дозволяється.

58.2. Адміністрація виправно-трудових установ сприяє забезпеченню релігійних потреб засуджених у відповідності із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

58.3. Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх бажання та за згодою, а щодо неповнолітніх - за згодою їх батьків або осіб, що їх замінюють.

58.4. Дозвіл на відвідування виправно-трудових установ служителями релігійних конфесій погоджується з керівництвом управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях та представниками управлінь (відділів) у справах релігії міських, районних держадміністрацій.

58.5. У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декількох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.

59.1. Організація загальноосвітнього навчання, професійно-технічної освіти і професійного навчання на виробництві здійснюється у відповідності з Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту" та в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

59.2. Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України "Про оплату праці". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно.

59.3. Адміністрація виправно-трудових установ усебічно сприяє загальноосвітньому та професійно-технічному навчанню засуджених, у разі потреби надає їм допомогу в отриманні консультацій, придбанні підручників та посібників.

60.1. Житлові приміщення, клуби, бібліотеки, кімнати культурно-масової роботи у відділеннях, приміщення камерного типу в колоніях, одиночні камери в колоніях особливого режиму, камери в тюрмах, палати лікувальних установ радіофікуються. У виправно-трудових колоніях загального, посиленого, суворого режимів, виховно-трудових колоніях, у тюрмах для засуджених, залучених для господарського обслуговування, можуть установлюватись телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня виправно-трудової установи.

60.2. Радіотрансляційні вузли розташовуються за межами виправно-трудових установ або в приміщеннях, доступ до яких засудженим заборонено.

У виправно-трудових установах можуть створюватися самодіяльні організації засуджених. Види самодіяльних організацій і порядок їх роботи визначаються Виправно-трудовим кодексом України та нормативними актами Департаменту.

62.1. Засудженим дозволяється користуватися літературою, яка є в бібліотеках виправно-трудових установ, а також газетами і журналами.

Книжковий фонд бібліотек створюється з розрахунку забезпечення кожного засудженого не менш ніж п'ятьма книжками. Обмін книг у тюрмах, приміщеннях камерного типу і одиночних камерах колоній особливого режиму проводиться один раз на 10 днів. Засуджені забезпечуються газетами з розрахунку одна газета на 50 чоловік. По одній газеті виділяється на камеру. Якщо в камері утримується понад 20 засуджених, то додатково виділяється ще одна газета.

62.2. Індивідуальна передплата засуджених на періодичні видання (у т.ч. багатотиражні газети системи виконання покарань) здійснюється в добровільному порядку на умовах, установлених органами друку і адміністрацією виправно-трудової установи через місцеві органи зв'язку або відповідні магазини. З дозволу адміністрації установи передплата періодичних видань може бути здійснена за рахунок родичів засудженого.

62.3. Засуджені можуть зберігати при собі не більше 5 примірників книжок, брошур і журналів, а ті, що навчаються, - відповідні підручники. Решту літератури засуджені здають для збереження на склад, а за особистим бажанням передають до бібліотеки установи або віддають з дозволу адміністрації родичам.

63.1. У виправно-трудових установах можуть створюватися гуртки художньої самодіяльності і проводитись їх виступи в межах даної установи.

63.2. У виправно-трудових установах (крім тюрем) дозволяється проводити безкоштовні (благодійні) та платні, за рахунок коштів засуджених і за їх згодою, виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній та ін.) при обов'язковому погодженні цих заходів з керівництвом управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях.

64.1. У виправно-трудових установах проводиться безкоштовна демонстрація художніх відео- та кінофільмів, які мають виховне значення. У колоніях-поселеннях демонстрація художніх кінофільмів здійснюється за плату.

64.2. У виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режимів, а також у тюрмах для осіб, залучених до господарського обслуговування, художні кінофільми демонструються один раз на тиждень, а у виправно-трудових колоніях особливого режиму і тюрмах для осіб, які утримуються на загальному режимі, 1-2 рази на місяць.

64.3. Кількісні обмеження не стосуються короткометражних навчальних, документальних і науково-популярних кінофільмів, які використовуються з метою виховання засуджених.

64.4. Додатково до визначених норм дозволяється демонструвати художні кінофільми у святкові дні.

64.5. Для осіб, яких тримають у штрафних або дисциплінарних ізоляторах, у приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого режимів, в одиничних камерах колоній особливого режиму, у карцерах і на суворому режимі в тюрмах, кінофільми не демонструються.

65.1. Адміністрація виправно-трудових установ організовує та проводить необхідні фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених згідно із Законом України "Про фізичну культуру і спорт".

65.2. Фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених проводяться у встановлений розпорядком дня час та в межах виправно-трудової установи.

65.3. Адміністрація виправно-трудових установ уживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми у відповідності з установленими нормами.

Засудженим може бути дозволено користуватися особистими шахами, шашками, нардами, доміно.

66.1. Правом застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 65 та 67 Виправно-трудового кодексу України, у повному обсязі користуються голова Департаменту, начальники управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях, заступники вищевказаних посадових осіб, а також начальники виправно-трудових установ.

66.2. Заступники начальників виправно-трудових установ користуються тими самими правами, за винятком права переведення засуджених у приміщення камерного типу і одиночні камери, а також поміщення їх у штрафні або дисциплінарні ізолятори та карцери.

Начальники (старші вихователі) відділень установ мають право оголошувати засудженим подяку (усно) і достроково знімати раніше накладене ними стягнення, накладати стягнення у вигляді попередження або догани (усно), позачергового чергування з прибирання приміщення та території місця позбавлення волі, разового позбавлення засуджених, які утримуються у виховно-трудових колоніях, права відвідування кінофільму, концерту, участі в спортивних іграх.

Вихователі відділень виховно-трудових колоній можуть застосувати заохочення у вигляді оголошення подяки (усно), а також накладати стягнення у вигляді попередження або догани (усно).

66.3. Інші посадові особи виправно-трудових установ правом застосування заходів заохочення і стягнення щодо засуджених не користуються.

66.4. У разі застосування заходів стягнення до засуджених посадові особи повинні суворо керуватися вимогами статей 65-71 Виправно-трудового кодексу України. За правопорушення, які згідно з частиною 2 ст. 47 Виправно-трудового кодексу України відносяться до злісних, стягнення накладаються тільки посадовими особами, зазначеними в пункті 66.1, та заступниками начальників виправно-трудових установ.

67.1. Застосування заходів заохочення і стягнення у відповідності з порядком, установленим Виправно-трудовим кодексом України, оформляється постановами або наказами уповноважених на те посадових осіб. Постанови або витяги з наказів додаються до особових справ засуджених.

67.2. Заохочення і стягнення, оголошені усно, у статистичному обліку не відображаються, але враховуються в індивідуальних програмах соціально-психологічної роботи і беруться до уваги при визначенні міри виправлення засудженого та при складанні на нього характеристики.

67.3. Особистий облік заохочень і стягнень ведеться начальниками відділень (старшими вихователями). Облік заохочень і стягнень по відділеннях, установі в цілому ведеться заступником начальника установи із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом.

Умови утримання засуджених у межах однієї виправно-трудової установи можуть бути поліпшені у випадках, установлених Виправно-трудовим кодексом України. Таке поліпшення проводиться згідно з постановою начальника виправно-трудової установи (додаток 23) і виражається у збільшенні суми грошей, які дозволяється засудженому витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, що передбачено виправно-трудовим законодавством України.

69.1. Стягнення у вигляді поміщення засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери оформляється постановами начальників виправно-трудових установ (додаток 24) після перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень та отримання медичного висновку про можливість утримання їх у цих приміщеннях за станом здоров'я.

Особи, поміщені до штрафних і дисциплінарних ізоляторів або карцерів, зі складу відділень не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в період відбування дисциплінарного стягнення.

69.2. У разі відсутності начальників виправно-трудових установ у термінових випадках, коли іншими заходами попередити грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в штрафні, дисциплінарні ізолятори або в карцери за постановою ЧПНУ (додаток 25) до прибуття начальників виправно-трудових установ, але не більше ніж на 24 години.

Така ізоляція дисциплінарним стягненням не є, але якщо начальник установи приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення особи, яка скоїла проступок, у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер, цей час перебування в ізоляції зараховується до загального строку утримання у штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або в карцері.

69.3. Постанова про поміщення у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер оголошується засудженим посадовими особами, які застосували ці заходи стягнення.

69.4. Засудженим забороняється брати з собою у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки.

Для зберігання предметів особистої гігієни в камерах обладнуються навісні полички. Адміністрація виправно-трудових установ забезпечує зберігання особистих речей засуджених протягом строку перебування їх у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах або карцерах. Продукти харчування здаються на склад і видаються засудженим після відбуття міри стягнення. Адміністрація вживає заходів для їх збереження, але якщо з природних причин від тривалого зберігання вони зіпсувалися, у такому випадку комісією складається акт і вони знищуються.

69.5. Приймання засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або карцери проводиться молодшими інспекторами під керівництвом ЧПНУ або їх заступників і фіксується у журналі. Засуджені підлягають повному обшуку. Вони переодягаються в одяг, який закріплений за штрафними чи дисциплінарними ізоляторами або карцерами.

69.6. У штрафних, дисциплінарних ізоляторах та в карцерах засуджені позбавляються права отримання побачень, посилок, передач, бандеролей, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, їм не дозволяється користуватися настільними іграми, відправляти листи і курити.

69.7. Засуджені, які утримуються у штрафних, дисциплінарних ізоляторах або в карцерах, санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер штрафних або дисциплінарних ізоляторів та карцерів проводиться засудженими, які в них утримуються.

69.8. До осіб, які порушують у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах або в карцерах режим, застосовуються усі заходи стягнень, які передбачені виправно-трудовим законодавством України, за винятком повторного їх поміщення у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери.

69.9. Дострокове звільнення засуджених із штрафних чи дисциплінарних ізоляторів або з карцерів, окрім випадків, коли це обумовлено медичними показниками, не дозволяється.

69.10. Після відбуття покарання у штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або в карцері засуджені негайно звільняються з них, про що робиться відмітка в журналі і постанові, яка з матеріалами перевірки додається до особової справи засудженого.

Звільнення засудженого із штрафного чи дисциплінарного ізолятора або з карцера здійснюється ЧПНУ або його заступником у присутності начальника відділення (вихователя).

70.1. Поміщення засуджених до штрафних, дисциплінарних ізоляторів та карцерів здійснюється тільки за наявності медичного висновку про можливість тримання їх у цих приміщеннях за станом здоров'я.

70.2. Засудженим, які утримуються в штрафних і дисциплінарних ізоляторах, а також у карцерах, верхній теплий одяг видається тільки на час виходу з приміщення. Постільні речі їм видаються тільки на час сну.

У дисциплінарних ізоляторах засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година, а в штрафних ізоляторах і карцерах - тридцять хвилин.

70.3. Із засуджених, які утримуються в штрафних ізоляторах колоній-поселень, вираховується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

71.1. Заходи стягнення у вигляді переведення засуджених у приміщення камерного типу в колоніях загального, посиленого, суворого та особливого режимів, а також переведення засуджених, яких утримують у приміщеннях камерного типу в колоніях особливого режиму, в одиночні камери застосовуються в разі безуспішності інших заходів впливу.

71.2. Забороняється переведення засудженого в приміщення камерного типу за систематичні порушення, якщо він за останній проступок піддавався іншому виду покарання. У разі переведення засудженого в приміщення камерного типу за злісне порушення режиму в штрафному ізоляторі строк утримання у приміщенні камерного типу відраховується після відбуття покарання у штрафному ізоляторі.

71.3. У разі переведення засуджених з приміщень камерного типу колоній загального, посиленого і суворого режимів чи з одиночних камер колоній особливого режиму в штрафні ізолятори за порушення, здійснені в приміщеннях камерного типу або в одиночних камерах, строк їх утримання у штрафних ізоляторах у строк утримання у приміщеннях камерного типу і в одиночних камерах не зараховується.

71.4. Підставою для приймання та утримання засуджених у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах є мотивована постанова начальника виправно-трудової колонії (додаток 26), погоджена із спостережною комісією. Постанова оголошується засудженому начальником виправно-трудової колонії.

71.5. Засудженим забороняється брати з собою у приміщення камерного типу і в одиночні камери продукти харчування, особисті речі, крім предметів першої потреби, тютюнових виробів і сірників. Адміністрація виправно-трудової установи забезпечує зберігання особистих речей засуджених у період перебування їх у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах. Продукти харчування здаються на склад і видаються засудженим після відбуття ними заходів стягнення. Адміністрація вживає заходів для їх збереження, але якщо з природних обставин від тривалого зберігання вони зіпсувалися, про це комісійно складається акт, і вони знищуються.

71.6. До осіб, які порушують режим у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах, уживаються всі заходи стягнень, передбачені виправно-трудовим законодавством України, за винятком повторного переведення в приміщення камерного типу і одиночні камери.

71.7. Вживання їжі засудженими проводиться в камерах, а в робочий час - на виробничих об'єктах. Мінімум заробітної плати цим засудженим не нараховується, право користування додатковою сумою грошей за перевиконання норм виробітку або зразкове виконання встановлених завдань не надається, додаткове харчування вони не одержують. Ці особи залучаються до праці ізольовано від інших засуджених. Постільні речі їм видаються тільки на період сну. При виведенні на роботу за межі приміщень їм видається одяг за сезоном.

Засудженим, яких не виводять на роботу з різних причин, а також тим, що працюють у закритих приміщеннях, надається щоденна прогулянка тривалістю 30 хвилин, а які працюють за межами приміщень - такою самою тривалістю у неробочі дні. Для осіб, які хворі на туберкульоз, тривалість щоденної прогулянки - 2 години.

71.8. Засудженим, яких утримують у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах, дозволяється мати при собі годинник, підручники, прості олівці, авторучки, чорнило чорного, синього, фіолетового кольорів, стержні з мастикою таких самих кольорів, зошити, поштові марки, картки, конверти, користуватися бібліотекою, виписувати книги, журнали і газети. Особи, які навчаються в загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах і на курсах профтехпідготовки, під час перебування у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах на заняття не виводяться. Їм надається можливість для самостійного навчання і консультацій з викладачами.

71.9. Днювальні в приміщеннях камерного типу не призначаються. Прибирання камер покладається почергово на кожного засудженого. Прибирання одиночних камер здійснюється особами, які в них утримуються.

71.10. Медичний огляд і амбулаторне лікування засуджених, яких утримують у приміщеннях камерного типу і одиночних камерах, здійснюється у спеціально обладнаному приміщенні. Санітарна обробка засуджених проводиться в загальному порядку, але ізольовано від інших засуджених.

У разі переведення засуджених із приміщень камерного типу і одиночних камер до лікувальних установ з причин, не пов'язаних з їх неправомірними діями, строк їх перебування у лікувальних установах зараховується у строк перебування у приміщеннях камерного типу або в одиночних камерах.

71.11. Після закінчення строку перебування засудженого в приміщенні камерного типу чи в одиночній камері на постанові і в журналі обліку робиться відмітка про відбуття стягнення. Постанова з матеріалами перевірки додається до особової справи засудженого.

71.12. Дострокове звільнення з приміщень камерного типу колоній загального, посиленого і суворого режимів і одиночних камер колоній особливого режиму, крім випадків, коли це обумовлено медичними показниками, не допускається.

71.13. Особи, переведені в приміщення камерного типу колоній загального, посиленого і суворого режимів, в одиночні камери колоній особливого режиму, із складу відділень не виключаються. Начальники відділень зобов'язані вести з ними виховну роботу і в період відбування ними дисциплінарного стягнення.

72.1. Засуджені, які порушують дисципліну, відмовляються від лікування і обстеження (у першу чергу з приводу захворювань, що викликають загрозу для оточення) у лікувальних установах місць позбавлення волі, несуть відповідальність у повному обсязі, визначеному Виправно-трудовим кодексом України, за винятком:

а) вони не можуть бути переведені в приміщення камерного типу й одиночні камери;

б) у штрафних ізоляторах вони забезпечуються постільними речами, одержують харчування за лікарняною нормою і мають право на прогулянку тривалістю до двох годин на день.

72.2. Штрафні ізолятори лікувальних установ місць позбавлення волі обладнуються згідно з вимогами п. 12 цих Правил.

72.3. Засуджені, які злісно порушують дисципліну, виписуються з лікувальної установи і переводяться за місцем утримання у випадках, що не викликають загрози для життя і здоров'я хворого, а також осіб, що їх оточують.

73.1. Початком виконання стягнення у вигляді позбавлення засудженого права отримання чергової посилки чи передачі є дата винесення начальником виправно-трудової установи постанови про накладення цього стягнення.

73.2. Стягнення накладається не пізніше десяти діб з дня виявлення порушення, а якщо у зв'язку з цим проводилася перевірка, - з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення порушення.

73.3. У разі позбавлення засудженого права отримання чергової посилки чи передачі йому надається змога попередити про це осіб, які мають наміри направити таку посилку.

Начальники виправно-трудових установ, їх заступники, начальники частин і служб систематично відвідують штрафні, дисциплінарні ізолятори, карцери, приміщення камерного типу колоній загального, посиленого і суворого режимів, а також одиночні камери колоній особливого режиму, перевіряють умови тримання в них засуджених, уживають заходів щодо усунення виявлених недоліків і задоволення обґрунтованих скарг засуджених, про що роблять відмітки у спеціальній книзі (додаток 27).

75.1. Для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в житлових приміщеннях виправно-трудових установ підтримується на рівні плюс 18-20 градусів за Цельсієм. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом, натільною білизною та взуттям, а також постільними речами за встановленими нормами. Верхній одяг засуджених, визнаних особливо небезпечними рецидивістами, відрізняється від інших засуджених.

75.2. Вартість речового майна утримується із заробітку засуджених. На їх бажання вартість цього майна може повністю або частково оплачуватись з коштів, що перебувають на особових рахунках. Після оплати вартості отриманого майна воно переходить у власність засуджених. Особам, які утримуються у виховно-трудових колоніях, інвалідам першої та другої груп білизна та взуття видаються безкоштовно. Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях виправно-трудових установ безкоштовно.

В установах засудженим надаються платні послуги, у тому числі фотографування, зубопротезування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання.

75.3. Засуджені, які утримуються в колоніях-поселеннях, харчування та майно купують за готівку. Житлово-комунальні та культурно-побутові послуги оплачуються ними на загальних умовах за встановленими тарифами. Особам, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних (карантин, погодні умови і т. ін.), і не отримують за цей час заробітну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за встановленими нормами за рахунок кошторису установи.

Виплата компенсацій чи забезпечення засуджених безкоштовним харчуванням та речовим майном здійснюються за довідками лікувальних установ або за довідками, підписаними начальниками виправно-трудових установ.

Засуджені, які перебувають у лікарнях і стаціонарах, забезпечуються харчуванням за встановленими нормами, грошова компенсація за нього не виплачується. На час звільнення від праці для складання іспитів надається відповідна грошова компенсація з розрахунку середньомісячної заробітної плати засудженого.

75.4. Діти засуджених жінок, які відбувають покарання у колоніях-поселеннях, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправно-трудових установах. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.

76.1. Засуджені жінки, які проживають за межами виправно-трудової колонії, та їх діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправно-трудових установах. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому розмірі.