На виконання пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон"

1. Затвердити Інструкцію про службові відрядження військовослужбовців Прикордонних військ України в межах України, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію про службові відрядження військовослужбовців Прикордонних військ у межах України, затверджену наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 22.03.99 N 130.

3. Наказ розіслати до окремої військової частини.

1.1. Службовим відрядженням вважається поїздка генерала, офіцера, прапорщика, мічмана чи військовослужбовця, який проходить службу за контрактом (далі - військовослужбовці) згідно з наказом командира військової частини, начальника установи, навчального закладу або підприємства Прикордонних військ України (далі - військові частини) на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розташування військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу (далі - місце постійної служби).

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких установлені Кабінетом Міністрів України.

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Відрядженому військовослужбовцю понад установлені норми компенсації витрат у зв'язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.

Відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводиться в розмірах, погоджених з командиром військової частини.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів, що підтверджують вартість цих витрат, в оригіналі, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів) тощо.

Витрати в зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцям не відшкодовуються.

1.2. Службові відрядження дозволяються:

а) військовослужбовцям Прикордонних військ України в межах України - Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючим Прикордонними військами України або заступником Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України;

б) військовослужбовцям військових частин напряму в межах напрямів - командуючим військами напряму або його заступником;

в) слухачам і курсантам навчальних закладів на практику і стажування або для підготовки ними дипломних проектів (робіт), а також військовослужбовцям постійного складу навчальних закладів, у тому числі командирам підрозділів, для керівництва практикою і стажуванням за межами розташування навчального закладу - керівником навчального закладу згідно з розпорядженням Держкомітету;

г) військовослужбовцям військових частин у межах військової частини - командиром військової частини.

1.3. Направлення військовослужбовця у відрядження здійснюється командиром військової частини і оформляється наказом із зазначенням: пункту призначення, назви військової частини або органу виконавчої влади, куди відряджається військовослужбовець, строку і мети відрядження.

Строк відрядження визначається командиром військової частини, але не може перевищувати 30 календарних днів.

Термін відрядження військовослужбовців, які направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.

Термін відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів.

1.4. Військовослужбовцям, які вибули з пункту службового відрядження у відпустку або в лікувальний заклад і після прибуття з відпустки або лікувального закладу в пункт розташування військової частини нововідрядженим до місця виконання службового завдання, строк безперервного перебування у службовому відрядженні обчислюється з урахуванням часу перебування у відрядженні до вибуття у відпустку або на лікування.

1.5. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні, з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками).

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної служби, що зараховується як два дні.

При відрядженні військовослужбовця строком на один день або в таку місцевість, звідки військовослужбовець має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові виплачуються як за повну добу.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автобуса або іншого транспортного засобу з пункту постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття зазначеного транспорту в пункт постійної служби. При відправленні транспорту до 24 годин включно днем від'їзду вважається поточна доба, а з 0 годин і пізніше - наступна доба. Якщо станція відправлення поїзда, пристань або аеропорт розташовані за межами населеного пункту, то в строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого в пункт постійної служби.

1.6. Фактичний час перебування в дорозі, за який виплачуються добові, визначається за існуючим розкладом руху залізничного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі з причин, які від нього не залежать, і час на пересадки. Факт затримки відрядженого в дорозі з причин, які не залежать від нього, має бути засвідчений посадовими особами органів військового сполучення або військовими комендантами гарнізонів, а за їх відсутності - начальниками вокзалів, пристаней, аеропортів.

1.7. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної служби і прибуття до місця постійної служби. Якщо військовослужбовця відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття і день вибуття робляться у кожному пункті.

Відмітки підтверджуються: у військових частинах - підписом командира частини або його заступника, а в установах, навчальних закладах, на підприємствах і в органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

Відмітки в посвідченні про відрядження військовослужбовця завіряються тією печаткою, якою користується у своїй діяльності військова частина, установа, організація або підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи.

Якщо відряджений не зобов'язаний прибути у військову частину, то зазначені відмітки підтверджуються і завіряються у військовій комендатурі гарнізону, а за її відсутності - в органах виконавчої влади.

При відрядженнях з питань оперативної діяльності, коли військовослужбовець не може зробити відмітку про перебування в пункті відрядження, час перебування військовослужбовця у відрядженні письмово підтверджує начальник за місцем служби цього військовослужбовця.

Якщо за умовами режиму секретності в посвідченнях про відрядження не зазначається пункт відрядження, то відмітки в них робляться без зазначення пункту відрядження.

1.8. Не відшкодовуються витрати на відрядження за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням вимог цієї Інструкції, а також на відрядження, не забезпечені коштами.

1.9. Посадові особи, винні в незаконному або необгрунтованому витрачанні коштів на службові відрядження, притягаються до матеріальної відповідальності в порядку, передбаченому Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджено постановою Верховної Ради України від 23.06.95 N 243/95-ВР).