Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади"

1. Затвердити Правила будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг, що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила устройства и безопасной эксплуатации пассажирских подвесных канатных дорог" (ППКД), затверджені Державним комітетом ради Міністрів СРСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду (Держгіртехнагляду СРСР) 28 травня 1974 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці .

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги безпеки до будови обладнання підвісних канатних доріг для перевезення пасажирів (далі - канатні дороги).

1.2. Ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, що займаються виготовленням, монтажем, демонтажем, налагодженням, експлуатацією, ремонтом, технічним обслуговуванням, модернізацією обладнання канатних доріг.

1.3. У частині проведення технічного огляду, експертного обстеження, технічного діагностування канатних доріг ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання, визначених відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687 (далі - Порядок проведення огляду).

1.4. У цих Правилах вимоги безпеки до будови застосовуються в частині, що не врегульована Технічним регламентом канатних доріг для перевезення пасажирів , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року № 1076 (далі - Технічний регламент канатних доріг), і національними стандартами, включеними до затвердженого в установленому порядку переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам Технічного регламенту канатних доріг.

1.5. Дія цих Правил не поширюється на:

буксирні канатні дороги;

підземні підвісні канатні дороги;

фунікулери;

вантажні підвісні канатні дороги.

1.6. Вимоги цих Правил у частині вимог до будови і виготовлення поширюються на обладнання канатних доріг, виготовлене після введення в дію цих Правил, а в частині вимог до монтажу (демонтажу), налагодження, експлуатації, ремонту, модернізації обладнання канатних доріг і до виготовлення складових частин канатних доріг для цих цілей поширюються також і на ті, що перебувають в експлуатації.

1.7. Терміни у цих Правилах вживаються в таких значеннях:

1) аварійна ситуація - стан об’єктів на канатній дорозі, що характеризується порушенням умов безпечної експлуатації канатної дороги, але ще не перейшов у аварію;

2) буксирна канатна дорога - обладнання, на якому пасажири в гірськолижному спорядженні (лижі, сноуборди, сноублейди тощо) пересуваються поверхнею підготовленої траси за допомогою буксирних пристроїв, закріплених на тяговому канаті;

3) вантажна підвісна канатна дорога - обладнання для транспортування вантажів у підвісних вагонетках або за допомогою інших вантажозахоплювальних пристроїв між кінцевими станціями і проміжними опорами за допомогою одного або кількох канатів, підвішених уздовж лінії руху;

4) відкритий транспортний засіб - транспортний засіб, який не відповідає принаймні одній з умов, що характеризують закритий транспортний засіб;

5) візок - складова частина транспортного засобу, до складу якої входять конструкції з роликами, що рухається одним або більше несучими канатами і підтримує решту транспортного засобу;

6) вузол (замок) зчалки - місце схрещування сталок кінців каната, що зрощується, і їх заправлення в середину каната на місце осердя;

7) гальмівний канат - нерухомий канат, на який діє вловлювач транспортного засобу та який не має іншої функції;

8) головний привід - привід, призначений для забезпечення нормальних умов експлуатації канатної дороги;

9) гравітаційне рушійне зусилля Fт - складова ваги завантаженого транспортного засобу, спрямована паралельно дотичній до його траєкторії;

10) група транспортних засобів - кілька транспортних засобів, закріплених на канаті один за одним на невеликій відстані, але не з’єднаних між собою;

11) демонтаж - знімання канатної дороги чи її складових частин з місця встановлення;

12) додатковий натяжний пристрій - пристрій, призначений для підтримування натягу в канаті у разі виходу з ладу основного натяжного пристрою;

13) евакуаційний канат - рухомий канат, що використовується лише для пересування евакуаційного транспортного засобу;

14) евакуаційний привід - самостійна привідна система, призначена лише для пересування евакуаційного транспортного засобу;

15) евакуаційний транспортний засіб - транспортний засіб, оснащений евакуаційним приводом, не залежним від головного приводу, з автономним джерелом живлення, призначений виключно для здійснення аварійно-рятувальних робіт;

16) електричний зупинник - пристрій для приведення канатної дороги в стан спокою за допомогою головного привідного двигуна або резервного привідного двигуна з накладанням робочого чи аварійного гальма;

17) закритий транспортний засіб - транспортний засіб, у якому пасажири захищені від несприятливих погодних умов, але не можуть без сторонньої допомоги висадитися з транспортного засобу під час перевезення канатною дорогою;

18) запобіжне (аварійне) гальмо - механічний пристрій для зупинення та утримування канатної дороги в нерухомому стані в разі виходу з ладу інших гальмівних пристроїв;

19) засоби доступу - пристрої для доступу працівників на споруди та складові частини канатної дороги (опори, робочі платформи тощо):

драбина - засіб доступу з кутом похилу до горизонталі від 75° до 90°, горизонтальними елементами якого є щаблі;

драбина зі східцями - засіб доступу з кутом похилу до горизонталі від 45° до 75°, горизонтальними елементами якого є східці;

сходи - засіб доступу з кутом похилу до горизонталі від 20° до 45°, горизонтальними елементами якого є східці;

20) затискач - складова частина транспортного засобу, призначена для безпосереднього приєднання до канатної петлі (кільця) тягового чи несуче-тягового каната. Затискач може бути фіксованим або таким, що відчіплюється і звичайно має форму лещат, що затискають канат під дією пружин, маси транспортного засобу, болтових притискачів тощо;

21) затискач фіксований - затискач, що залишається під час експлуатації в незмінному (зафіксованому) положенні (позиції) на тяговому чи несуче-тяговому канаті;

22) затискач, що відчіплюється, - затискач, що в межах станції відчіплюється від тягового чи несуче-тягового каната;

23) захисна поперечка (штанга) - пристрій, установлений на крісло для запобігання випадінню пасажирів під час перевезення та який пересувається вбік (угору) на станціях для посадки та висадки;

24) зворотний канат - рухомий канат, що використовується для повернення транспортних засобів на станцію в разі відмови приводу тягового каната;

25) зворотний привід - привід, що діє виключно для повернення транспортних засобів у разі неможливості дії інших приводів;

26) зрощування - з’єднання кінців каната сплетенням сталок каната або в інший спосіб;

27) зусилля опору зсуву F - зусилля, створене затискачем, яке характеризує стійкість затискача до зсуву. Розрізняють такі зусилля опору зсуву:

Fтеор - розрахункове зусилля опору зсуву;

Fлаб - зусилля опору зсуву, що визначається експериментально в лабораторії на канаті;

Feфект - зусилля опору зсуву, що вимірюється на канатній дорозі;

28) зчалка - місце (ділянка) зрощування канатів;

29) кабіна - складова частина закритого транспортного засобу, призначена для розміщення пасажирів стоячи або сидячи;

30) канатна петля (кільце) - канат (тяговий або несуче-тяговий), зімкнутий у петлю (кільце) шляхом зрощування;

31) коефіцієнт запасу гальмування - відношення моменту, що створює гальмо, налагоджене відповідно до настанови щодо експлуатації канатної дороги, до найбільшого моменту на гальмівному шківі (диску, ободі) від прикладених статичних навантажень несуче-тягового або тягового каната в найважчих умовах експлуатації;

32) коефіцієнт кривизни - відношення діаметра шківа (башмака, блока, роликового ланцюга, барабана тощо), виміряного по середній лінії навитого каната, до номінального діаметра каната;

33) колиска (кошик) - складова частина відкритого транспортного засобу, призначена для розміщення одного чи більше пасажирів стоячи;

34) коуш - сталевий елемент грушоподібної форми з жолобом, відповідним діаметру каната на зовнішній поверхні, що застосовується під час виконання петлі на кінці каната з метою його з’єднання з іншими елементами чи конструкціями та запобігання спрацюванню каната в цих з’єднаннях;

35) крісло - складова частина відкритого транспортного засобу, призначена для розміщення одного чи більше пасажирів сидячи;

36) крісло захищене - крісло, обладнане рухомим ковпаком або кришкою, призначеними для захисту пасажирів від негоди;

37) місткість транспортного засобу - розрахункова кількість пасажирів у транспортному засобі;

38) модернізація - внесення змін до конструкції обладнання канатної дороги, що перебуває в експлуатації, які підвищують її безпечність, технічний рівень, поліпшують економічні характеристики шляхом заміни окремих застарілих і фізично зношених складових частин на нові (у тому числі заміна системи керування) за збереження основних технічних характеристик канатної дороги і які не спричиняють підвищення, перерозподілу або зміни інтенсивності навантажень;

39) модульний транспортний засіб - транспортний засіб, що складається з декількох кабін чи колисок (кошиків), з’єднаних одна з одною та прикріплених до каната(ів) незалежно одна від одної;

40) монтаж - установлення канатної дороги або її складових частин на місці використання за призначенням;

41) налагодження - операція чи комплекс операцій з регулювання пристроїв безпеки, механізмів, електрообладнання, гідропристроїв та інших складових частин канатної дороги, що здійснюється з метою їх підготовки до використання за призначенням;

42) напрямний шків (башмак, блок, ролик) - пристрій для відхилення каната в потрібному напрямку;

43) натяжний канат - нерухомий канат, що з’єднує вільний кінець несучого, вантового тощо каната або шків канатної петлі (тягового або несуче-тягового каната) з противагою або натяжним пристроєм;

44) натяжний пристрій (візок) - конструкція, що з’єднує противагу або гідравлічний натяжний пристрій з несучим, несуче-тяговим, тяговим або натяжним канатами і використовується для підтримування їх натягнення в заздалегідь установлених допустимих межах;

45) натяжний шків - шків для відхилення натяжного каната;

46) нерухомий канат - канат, заякорений принаймні на одному з кінців і можливо спирається на одну або кілька проміжних опор;

47) несуче-тяговий канат - рухомий канат для підтримування та пересування транспортних засобів, закріплених до нього;

48) несучий канат - нерухомий канат для підтримування та пересування вздовж нього транспортних засобів за допомогою тягового каната;

49) нормальні умови експлуатації - умови експлуатації канатної дороги розглядаються як нормальні, коли виконується таке:

канатна дорога перебуває в робочому стані і необхідні працівники перебувають на своїх робочих місцях;

погода, видимість і будь-які інші зовнішні чинники не потребують вжиття спеціальних застережних заходів під час перевезення пасажирів;

безпека та комфорт пасажирів не порушуються;

використовується головний привід;

50) обвідний шків - шків, призначений для зміни напрямку руху несуче-тягового або тягового каната на протилежний без передачі на канат додаткового тягового зусилля;

51) опора - споруда для підтримування канатів на лінії канатної дороги;

52) опорний башмак - пристрій для підтримування несучого каната на опорах і станціях;

53) пасажирська підвісна канатна дорога - споруда для перевезення пасажирів у транспортних засобах за допомогою одного або кількох канатів, підвішених уздовж лінії руху. До канатних доріг відносяться:

кільцева канатна дорога - дорога з кільцевим рухом транспортних засобів в одному й тому ж самому напрямку вздовж їх траєкторії (лінії руху). Транспортні засоби можуть бути закріплені до каната фіксованими затискачами або затискачами, що відчіплюються;

канатна дорога з безперервним рухом - кільцева дорога, тяговий або несуче-тяговий канат якої рухається зі сталою швидкістю;

канатна дорога з пульсуючим рухом - кільцева дорога, тяговий або несуче-тяговий канат якої рухається з переривчастою швидкістю або зі швидкістю, що періодично змінюється залежно від місця розташування транспортних засобів або їх груп на лінії дороги. Транспортні засоби або їх групи закріплені до тягового чи несуче-тягового каната переважно фіксованими затискачами;

маятникова канатна дорога - дорога, транспортні засоби якої рухаються вперед і назад між станціями в маятниковому (реверсивному) режимі. Маятникова дорога виконується, як правило, з двома закритими транспортними засобами чи їх групами, закріпленими до несуче-тягового або тягового каната;

одноканатна дорога - дорога, транспортні засоби якої закріплені та пересуваються за допомогою одного несуче-тягового каната;

подвійна одноканатна дорога (фунітель) - дорога, транспортні засоби якої закріплені та пересуваються за допомогою двох петель (кілець) несуче-тягових канатів або однієї подвійної петлі (кільця);

двоканатна дорога - дорога, транспортні засоби якої закріплені та пересуваються за допомогою окремих канатів (несучого і тягового) або їх груп;

колискова (кошикова) канатна дорога - кільцева дорога, у якій транспортними засобами є колиски (кошики);

крісельна канатна дорога - кільцева дорога, у якій транспортними засобами є крісла;

комбінована канатна дорога - кільцева дорога, у якій транспортними засобами водночас є крісла й кабіни;

54) перила - пристрій, що запобігає випадковому падінню або випадковому доступу до небезпечної зони. Ними можуть бути оснащені сходи, драбина зі східцями, робоча платформа або прохід. Перила складаються з поручня, стояків, принаймні однієї проміжної перекладини (або аналогічного засобу захисту) і бордюру;

55) підвіска - складова частина транспортного засобу, що з’єднує кабіну, крісло чи колиску (кошик) із затискачем або візком;

56) підвісна опора тягового каната - у двоканатних дорогах з парними несучими канатами пристрій, що містить раму, прикріплену до двох несучих канатів, обладнаний одним або більше роликами і призначений для забезпечення проміжного лінійного підтримування тягового каната;

57) підземна підвісна канатна дорога - споруда для переміщення підземними виробками корисних копалин, породи, різного роду вантажів і працівників;

58) підтримувальний ролик - ролик, що за нормальних умов підтримує канат догори;

59) привід - механізм, який складається з двигуна і пристрою, що передає крутний момент від двигуна до привідного шківа;

60) привідний шків - шків, що передає тягове зусилля за рахунок тертя тягового або несуче-тягового каната;

61) пристрій безпеки - будь-яка складова частина канатної дороги для забезпечення функції безпеки, відмова якої загрожує безпеці і здоров’ю людей - пасажирів, працівників або сторонніх осіб;

62) притискний ролик - ролик, що за нормальних умов притискає канат донизу;

63) прогін - відстань по горизонталі між опорами (станціями) на лінії канатної дороги;

64) пропускна здатність - максимально можлива кількість пасажирів, яка перевозиться за одиницю часу в одному чи двох напрямках, наприклад на підйом або на підйом і спуск;

65) противага - вантаж, що забезпечує постійний натяг несучого, несуче-тягового або тягового канатів;

66) прохід - поверхня для переміщення з одного місця в інше;

67) резервний привід - самостійний привід, що дає змогу в разі відмови головного приводу або його джерела живлення продовжити рух канатної дороги, можливо, на неповну потужність, зберігаючи такий самий рівень безпеки пасажирів, як і за нормальних умов експлуатації;

68) ремонт - відновлення та (або) заміна на нове пошкодженого, спрацьованого або такого, що стало непридатним з будь-якої причини, обладнання канатної дороги з доведенням його до працездатного і справного стану, у тому числі проведені відповідно до системи планово-попереджувальних ремонтів;

69) робоча платформа - поверхня, з якої працівники здійснюють технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд тощо обладнання канатної дороги;

70) робоче гальмо - механічний пристрій, розташований на приводі канатної дороги, що використовується переважно для зупинки канатної дороги за нормальних умов експлуатації та утримування її нерухомою;

71) ролик - обертальна опора, радіус якої менший радіуса кривизни каната в точці контакту;

72) роликовий балансир (батарея) - пристрій з кількох рівномірно навантажених роликів, розташованих один за одним, та їх несучих конструкцій, установлених на опорі або іншій конструкції чи споруді для підтримування (зміни напрямку) несуче-тягового або тягового канатів;

73) роликовий ланцюг - складова частина, що використовується для відхилення (зміни напрямку) несучого каната і в якій канат спирається на взаємопов’язані напрямні складові частини, що утворюють ланцюг;

74) сигнальний канат - канат, призначений для підвішування нерухомого(их) кабелю(ів), що використовується для передачі сигналів керування, відеосигналів або телефонної комунікації;

75) система керування - сукупність пристроїв керування, що забезпечують роботу канатної дороги;

76) станція - споруда, призначена для посадки і висадки пасажирів, розміщення приводу та (або) натяжного пристрою;

77) транспортний засіб - складова частина канатної дороги, у якій перевозяться пасажири. Транспортний засіб складається з крісла або однієї чи більше кабін або колисок (кошиків), з’єднаних разом (модульний транспортний засіб), і складових частин (затискач, візок, підвіска тощо), що з’єднують крісло, кабіну або колиску (кошик) з канатом або канатами;

78) траса канатної дороги - ділянка місцевості між кінцевими станціями канатної дороги з розміщеним на ній обладнанням дороги;

79) тяговий канат - рухомий канат, що переміщує транспортні засоби, але їх не підтримує;

80) уловлювач кабіни - пристрій на візку кабіни для захоплення губками несучого каната в разі обриву чи ослаблення тягового каната;

81) уловлювач каната - пристрій, що запобігає падінню чи підняттю несуче-тягового або тягового канатів у разі його сходження з роликового балансира;

82) утомне руйнування - руйнування матеріалу об’єкта від дії циклічного навантаження через поширення втомної тріщини до повної втрати об’єктом працездатності чи міцності;

83) фунікулер - обладнання, на якому колісні транспортні засоби (вагони) буксируються похилою рейковою колією за допомогою одного або декількох канатів, розташованих уздовж рейок. Колія може лежати на ґрунті чи підтримуватися стаціонарними конструкціями;

84) хвіст - частина сталки кінця каната, що зрощується, яка заправляється в середину каната на місце осердя;

85) швидкість номінальна - швидкість пересування транспортного засобу (каната), на яку розрахована канатна дорога;

86) швидкість ревізійна - мала швидкість пересування транспортних засобів (каната) в усталеному режимі руху, потрібна для ревізії (огляду) несучих, несуче-тягових, тягових канатів і обладнання канатної дороги.

1.8. Інші терміни, що вживаються у цих Правилах, наведені у відповідних Законах України: "Про загальну безпечність нехарчової продукції" , "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" , "Про охорону праці" та у Кодексі цивільного захисту України .

1.1. Канатні дороги, їх обладнання мають відповідати вимогам Технічного регламенту канатних доріг , цих Правил, стандартів, чинних нормативно-правових актів, санітарних норм і правил, проектній документації, затвердженій у встановленому порядку.

1.2. Ризики від впливу основних видів небезпеки (додаток 1 до цих Правил), що можуть статися за нормальних умов експлуатації і в разі порушення нормальних умов експлуатації канатної дороги, які становлять загрозу для пасажирів і працівників, повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання під час проектування запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час експлуатації канатної дороги.

1.3. Конструкція канатної дороги має забезпечувати:

безпеку перевезення з урахуванням її типу, особливостей ландшафту, метеорологічних та інших факторів середовища, у якому канатна дорога експлуатується;

безпечне проведення необхідних перевірок і технічного обслуговування обладнання канатної дороги;

безпечність керування, технічного обслуговування та ремонту;

плавність пуску та зупинки механізмів і транспортних засобів.

1.4. У з’єднаннях елементів канатної дороги (болтових, шпонкових, шліцьових тощо) має бути унеможливлене їх самовільне розгвинчування або роз’єднування.

1.5. Кріпильні вироби та їх механічні властивості, що застосовуються для складання, мають відповідати вимогам чинних стандартів.

1.6. Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин канатної дороги, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.

1.7. У металоконструкціях канатної дороги, що розташовані просто неба, мають передбачатися відповідні конструктивні заходи проти накопичування в них вологи. Закриті перерізи повинні бути захищені від внутрішньої корозії і мати отвори для виходу дренажних вод у відповідних точках.

1.8. Під час розроблення обладнання канатної дороги маса одного пасажира приймається не менше:

на канатних дорогах, призначених для перевезення виключно чи частково пасажирів, що займаються зимовими видами спорту, - лижників або сноубордистів (далі - лижники), - 80 кг, з яких маса його спорядження - 5 кг;

на канатних дорогах, призначених для перевезення виключно пішоходів, - 75 кг.

1.9. Швидкість руху транспортного засобу на лінії канатної дороги не повинна перевищувати:

1) для двоканатних маятникових доріг:

подалі від опор (у прогоні) - 12,0 м/с;

під час проходження опор - 10,0 м/с;

2) для одноканатних маятникових доріг:

з одним несуче-тяговим канатом - 6,0 м/с;

з двома несуче-тяговими канатами - 7,0 м/с;

3) для кільцевих одно- і двоканатних доріг із фіксованими затискачами і затискачами, що відчіплюються:

для закритих транспортних засобів з одним несуче-тяговим або несучим канатом - 6,0 м/с (допускається для двоканатних доріг подалі від опор (у прогоні) збільшувати швидкість до 7,0 м/с), з двома несуче-тяговими або несучими канатами - 7,0 м/с;

для відкритих транспортних засобів - 5,0 м/с.

1.10. Швидкість руху транспортного засобу на станції канатної дороги не повинна перевищувати:

1) для одноканатних доріг із закритими транспортними засобами і фіксованими затискачами, кільцевих канатних доріг із затискачами, що відчіплюються:

для закритих транспортних засобів - 0,5 м/с;

для відкритих транспортних засобів під час посадки і висадки: лижників - 1,3 м/с; пішоходів спереду (з фронту) - 1,0 м/с; пішоходів збоку - 0,5 м/с;

2) для канатних доріг з відкритими транспортними засобами і фіксованими затискачами:

під час перевезення лижників на транспортних засобах: одно- і двомісних - 2,5 м/с; три- і чотиримісних - 2,3 м/с; до шести місць - 2,0 м/с;

під час перевезення пішоходів на транспортних засобах: одно- і двомісних - 1,5 м/с; більше ніж двомісних - 1,0 м/с.

Допускаються збільшені, ніж зазначені вище, швидкості під час перевезення лижників за умови застосування пристроїв (стрічкових конвеєрів тощо), що уможливлюють зменшення різниці швидкостей між лижником і сидінням під час посадки до 1,3 м/с. Для забезпечення безпечної висадки швидкість не повинна перевищувати 2,8 м/с для одно- чи двомісних транспортних засобів, 2,6 м/с - для три- або чотиримісних і 2,2 м/с - до шести місць.

1.11. Під час вибору мінімальних інтервалу часу та відстані між транспортними засобами кільцевих канатних доріг мають бути враховані завантаження на лінії і вимоги до посадки та висадки на станціях (порядок посадки, висадки, шляхи підходу, відходу пасажирів тощо). На кільцевих канатних дорогах з транспортними засобами, що відчіплюються, також має бути врахований метод уповільнення та прискорення транспортних засобів на станціях і проходження транспортних засобів через станції.

1.12. На кільцевих канатних дорогах з транспортними засобами, що відчіплюються, рух відчеплених транспортних засобів на станції має контролюватися автоматично.

Автоматичний контроль не вимагається в станційних зонах, поза зонами уповільнення та прискорення, де за нормальних умов експлуатації транспортні засоби завжди залишаються не зайнятими або зайняті транспортні засоби рухаються зі сталою швидкістю не більше ніж 0,5 м/с.

У цих зонах рух транспортних засобів повинен контролюватися працівниками.

1.13. У разі неправильного руху одного з відчеплених транспортних засобів автоматичний контрольний пристрій має забезпечити, щоб:

зайнятий відкритий транспортний засіб не наблизився ближче ніж на 0,5 м до транспортного засобу, що перебуває попереду (безпечна відстань);

ударна швидкість закритого транспортного засобу в транспортний засіб, що перебуває попереду, не перевищувала 1,0 м/с.

1.14. Автоматичний контрольний пристрій має враховувати:

допустимі відхилення відстані між двома транспортними засобами;

затримку транспортного засобу, що перебуває попереду;

час між спрацьовуванням контрольного пристрою та накладанням гальма;

мінімальне уповільнення канатної дороги, що створюється гальмівною системою після спрацьовування контрольного пристрою;

подовжні коливання попутного транспортного засобу.

1.15. Для крісельних канатних доріг з фіксованими затискачами інтервал часу між транспортними засобами має бути не менше (4+n/2) с, якщо пасажир підходить до транспортного засобу спереду (з фронту) і якщо транспортуються тільки лижники (n - кількість сидінь крісла, приймається не більше ніж 6).

Якщо пасажир здійснює посадку в транспортний засіб спереду (з фронту) з істотною зміною напряму, тобто під кутом 30° або більше - для лижників і аж до кута 90° щодо напряму посадки - для пішоходів, то інтервал має бути збільшений як мінімум до 1,5 х (4+n/2) с.

У всіх випадках, якщо вибраний інтервал часу менше ніж 1,5 х (4+n/2) с, має бути встановлений на вході пристрій контролю транспортного засобу (автоматичний бар’єр), щоб регулювати доступ лижників.

Номінальний інтервал часу між кріслами із затисками, що відчіплюються, має бути не менше 5 с.

1.16. Швидкість вітру, за якої допускається робота канатної дороги, має бути зазначена в паспорті канатної дороги. У разі відсутності таких даних швидкість вітру, за якої допускається експлуатація канатної дороги, не повинна перевищувати для одноканатних доріг 15 м/с, для двоканатних - 20 м/с.

1.17. З метою забезпечення надійності прилягання каната на опорі слід дотримуватися таких умов:

у разі підвищення натягу несучого та несуче-тягового каната на 40% або наявності вітрового тиску знизу значенням до 500 Н/м-2 навантаження на опорний башмак або роликовий балансир має залишатися позитивним;

навантаження від несуче-тягового каната на роликовий балансир за найбільш несприятливих умов нормальної експлуатації канатної дороги має бути не менше 2000 Н, а на підтримувальний ролик - не менше 500 Н. Ці значення навантажень допускається зменшити у два рази за наявності в балансирі притискних роликів, які утримують канат від випадання з роликів балансира;

у разі перебування під верхнім роликовим балансиром зайнятого крісла (кабіни) навантаження від каната на балансир має залишатися позитивним.

2.1. Лінія (траєкторія) канатної дороги між станціями має бути прямолінійною і з постійною колією. За необхідності відхилення лінії (траєкторії) або зміни величини колії обладнання, встановлене на опорі, має забезпечувати відхилення каната (несучого на опорному башмаку чи несуче-тягового на роликовому балансирі /батареї/) у горизонтальній площині на кут не більше 30' (0,009 рад).

За більших відхилень каната мають бути передбачені відповідні пристрої на опорах.

2.2. Максимальний кут похилу несучого і несуче-тягового каната не повинен перевищувати 45°.

2.3. Відстань по вертикалі від нижньої точки зайнятого пасажирами транспортного засобу або будь-якого каната до землі повинна бути не менше:

3,0 м - з урахуванням висоти снігового покриву в тих місцях, де можуть бути присутні люди;

2,0 м - з урахуванням висоти снігового покриву в тих місцях, де унеможливлена присутність людей;

4,0 м - у тих місцях, де можуть працювати машини і механізми підготовки гірськолижної траси (сніготрамбувальні машини /ратраки/, системи снігонапилення), а також у місцях, що використовуються для сільськогосподарського виробництва.

2.4. Під час наближення транспортного засобу до станцій зазначені в пункті 2.3 глави 2 розділу ІІ цих Правил відстані мають бути зменшені, а в межах зони для посадки і висадки мають бути такими:

1) на станціях кільцевих канатних доріг:

від 0,41 м до 0,51 м - від середини переднього краю сидіння завантаженого крісла до поверхні зони для посадки і висадки;

не більше 0,2 м - від підлоги порожньої кабіни чи колиски (кошика) до поверхні зони для посадки і висадки;

2) на станціях маятникових канатних доріг - не більше 0,25 м від підлоги порожньої кабіни до поверхні зони для посадки і висадки.

Безпечні відстані від поверхні зони для посадки і висадки до кабіни чи колиски (кошика) мають бути не менше 0,12 м на глибину, не менше 0,15 м від зовнішнього краю кабіни вздовж її довгого боку згідно з додатком 2 до цих Правил. Ця вимога не стосується зон для посадки і висадки, розташованих урівень з підлогою кабіни.

Зона, у якій відстані, зазначені в пункті 2.3 глави 2 розділу ІІ цих Правил, зменшені, повинна бути огороджена.

2.5. Відстань по вертикалі від нижньої точки транспортного засобу або будь-якого каната має бути не менше:

1,5 м - до верхівок дерев;

2,0 м - до найвищої точки будівлі або споруди, що перебувають під канатною дорогою, а також до верха залізничного, автодорожного і суднохідного габариту.

2.6. На кільцевих і одноканатних маятникових дорогах відстань від низу транспортних засобів до землі чи водної поверхні не повинна перевищувати для:

відкритих транспортних засобів - 18 м;

закритих транспортних засобів - 30 м.

В окремих місцях на ділянках протяжністю не більше 1/4 довжини прогону допускається збільшення цих відстаней не більше ніж на 10 м та 20 м відповідно.

2.7. На двоканатних маятникових дорогах максимальна відстань до землі чи водної поверхні не обмежується.

2.8. Під час визначення найнижчих точок канатної дороги до розрахункової величини статичного провисання каната повинна додаватися складова, яка враховує динамічний вплив на канат під час пуску чи гальмування канатної дороги. Зазначена складова дорівнює:

5% найбільшого провисання несучого каната в даній точці;

10% найбільшого провисання тягового чи несуче-тягового каната в даній точці.

2.9. Відстань між транспортними засобами канатної дороги будь-якого типу і конструкціями станцій та опор, а також до інших конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), за наявності напрямних має бути не менше:

0,3 м - для конструкцій, розташованих усередині колії;

1,0 м - для конструкцій, розташованих ззовні колії.

За відсутності напрямних ці відстані мають бути забезпечені з урахуванням відхилення осі транспортних засобів від вертикалі на 11° 30' (0,2 рад).

2.10. Зона досяжності руками з вікон, що відчиняються, закритих транспортних засобів до конструкцій станцій та опор, а також до конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), має бути не менше 1,0 м.

За наявності відкидного вікна (фрамуги), що не відчиняється більше ніж на 0,2 м, зона досяжності руками має бути не менше:

0,2 м, якщо нижній край відчиненого вікна перебуває на висоті принаймні 1,8 м над підлогою транспортного засобу;

0,5 м, якщо нижній край відчиненого вікна перебуває на висоті принаймні 1,5 м над підлогою транспортного засобу.

2.11. Для відкритих транспортних засобів (зокрема крісельних канатних доріг) зони досяжності руками і ногами кожного місця визначені у формі чотирибічної піраміди, основа якої утворена поверхнею сидіння, а висота становить 1,0 м. Зона досяжності руками і ногами до конструкцій станцій та опор, а також до інших конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), становить 0,5 м у всіх напрямках від зовнішньої поверхні цієї піраміди.

2.12. Для колискової (кошикової) канатної дороги зона досяжності руками до конструкцій станцій та опор, а також до конструкцій, закріплених до них (рекламні щити, покажчики тощо), становить 1,0 м у всіх напрямках з усіх боків колиски.

2.13. Зона досяжності лижами розташована в площині на 0,5 м нижче від поверхні сидіння і паралельна з ним. Довжина зони досяжності лижами становить 1,0 м спереду й ззаду в напрямку руху, виміряна від вертикальної площини, що проходить через передній край сидіння. Бічні межі зони досяжності лижами розташовані у вертикальній площині бічних країв сидіння.

2.14. Колія одноканатної дороги приймається такою, щоб у разі відхилення осі зустрічних транспортних засобів від вертикалі в середину колії на 11° 30' (0,2 рад) проміжок між ними становив не менше:

у прогоні завдовжки до 200 м - 1,0 м;

у прогоні завдовжки понад 200 м - 1,0 м плюс 0,2 м на кожні додаткові (повні або неповні) 100 м прогону.

2.15. Колія двоканатної дороги приймається такою, щоб у разі відхилення осі зустрічних транспортних засобів від вертикалі в середину колії на 11° 30' (0,2 рад) проміжок між ними або між транспортним засобом і несучим канатом сусідньої вітки або зворотною віткою тягового каната становив не менше:

у прогоні завдовжки до 300 м - 1,0 м;

у прогоні завдовжки понад 300 м - 1,0 м плюс 0,2 м на кожні додаткові (повні або неповні) 100 м прогону.

2.16. Протяжність канатної дороги з відкритими транспортними засобами повинна бути такою, щоб за несприятливих погодних умов час проїзду пасажирів не перевищував 30 хвилин в одному напрямку.

2.17. Наближення споруд або природних перешкод до зовнішніх габаритів канатної дороги допускається на відстань не менше 1,0 м.

Під час визначення зовнішніх габаритів канатної дороги має враховуватися відхилення транспортного засобу і канатів під дією вітрового навантаження з граничним розрахунковим значенням відповідно до вимог чинних будівельних норм.

2.18. Конструкція і розміщення обладнання по трасі канатної дороги мають забезпечувати можливість вільного подовжнього коливання транспортного засобу на кут ±19° 30' (0,34 рад) від вертикалі.

3.1. Сталеві канати, що застосовуються на канатних дорогах, повинні бути вантажолюдського призначення, виготовлені з дроту вищої марки, відповідати вимогам чинних стандартів, мати документи виробника канатів про їх якість і вибиратися згідно з додатком 3 до цих Правил.

Перед навішуванням канат повинен бути випробуваний випробувальною лабораторією, акредитованою в установленому порядку. Після випробування має бути складений протокол випробування, в якому, зокрема, зазначається фактичне розривне зусилля каната в цілому і сумарне розривне зусилля дротів, прийнятих до розрахунку, а також відповідність вимогам чинних стандартів, згідно з якими виготовлений канат.

Застосування канатів, виготовлених за кордоном, допускається за наявності документа виробника канатів про їх якість (сертифіката, декларації) та проведення випробування на відповідність чинним в Україні стандартам.

3.2. Як несучі канати, крім закритих згідно з додатком 3 до цих Правил, допускається застосування багатосталкових канатів з металевим осердям.

3.3. Як натяжні до несучих канатів допускається застосувати канати потрійного звивання.

3.4. Канати подвійного звивання (одношарові сталкові), що застосовуються як несуче-тягові, тягові та натяжні канати до них, повинні бути з лінійним дотиком дротів. Допускається застосування канатів хрестового звивання.

3.5. Для підвішування телефонних і сигнальних кабелів повинні застосовуватися оцинковані канати.

3.6. Канати мають бути розраховані на міцність за формулою

де

К - коефіцієнт запасу міцності канатів, мінімально допустимі значення яких наведені в додатку 4 до цих Правил;

S - найбільший натяг каната, що визначається відповідно до вимог пунктів 3.7 і 3.8 глави 3 розділу ІІ цих Правил;

Р - розривне зусилля каната в цілому, що приймається відповідно до вимог чинних стандартів, сертифікатів виробника канатів або за результатами випробування.

Якщо в документі виробника про якість каната або в протоколі випробування наведене сумарне розривне зусилля всіх дротів, то величина Р визначається множенням сумарного розривного зусилля на 0,83 або на відповідний коефіцієнт, зазначений у стандарті на канат. Для закритих канатів приймається коефіцієнт 0,9.

3.7. Під час визначення натягу несучого каната необхідно враховувати масу противаги (а за наявності гідравлічного натяжного пристрою - зусилля, що ним створюється), складову маси каната, опір у натяжних пристроях і на опорних башмаках.

Сили інерції та гальмівне зусилля від спрацьовування вловлювача кабіни маятникової дороги, що діє на канат, не враховуються.

3.8. Під час визначення натягу несуче-тягового і тягового канатів ураховується маса противаги, складова маси каната і транспортних засобів, опір у натяжних пристроях, підтримувальних і притискних роликах і шківах на станціях. Сили інерції не враховуються.

4.1. Кінці канатів мають закріплюватися відповідно до критеріїв вибору, зазначених у додатку 5 до цих Правил. Приклади типів кінцевих кріплень канатів наведені в додатку 6 до цих Правил.

4.2. У разі закріплення закритого несучого каната в муфті клинами торець клинової муфти повинен зафарбовуватися з метою проведення контролю за надійністю закріплення.

На муфтах повинне бути тавро їх виробника із зазначенням діаметра каната і зусилля, на яке розрахована муфта.

4.3. Виготовлення литих і зварних муфт не допускається.

4.4. У разі застосування канатних затискачів для закріплення канатів кількість затискачів повинна визначатися розрахунком і бути не менше трьох.

Для закріплення натяжного каната до противаги або натяжного візка також допускається використання сталевих коушів або клинових втулок.

4.5. У разі застосування муфтового кінцевого кріплення (заливною, затискною тощо муфтами) статичний коефіцієнт запасу щодо границі пружності повинен бути не менше мінімального коефіцієнта запасу міцності відповідних канатів згідно з додатком 4 до цих Правил.

4.6. Прогини тягового каната, обумовлені його коливаннями, не повинні впливати на муфтове кінцеве кріплення, в іншому разі кінцеве кріплення має бути обладнане на виході співвісно захисним пристроєм (гільзою) із гнучкого (пружного) матеріалу, з урахуванням таких вимог:

гільза має бути завдовжки не менше ніж чотири номінальних діаметри каната;

товщина гільзи повинна бути від 0,25 до 0,5 номінального діаметра каната; внутрішній діаметр - дорівнювати номінальному діаметру каната;

синтетичний матеріал, що використовується, має бути твердістю 95 за Шором А, визначеною відповідно до вимог чинних стандартів, і не спричиняти корозії.

4.7. Радіус напрямного башмака каната перед муфтовим кінцевим кріпленням, виміряний у нижній частині рівчака, має бути не менше 80 діаметрів каната.

4.8. У разі закріплення кінця каната заливною муфтою довжина конічної (заливної) частини втулки муфти має бути не менше п’яти номінальних діаметрів каната або 50 діаметрів чи висоти зовнішнього дроту.

Кут між твірною та віссю конуса повинен становити від 5° до 9°.

Горловина втулки муфти (вузький кінець) повинна мати циліндричну частину завдовжки від 0,25 до 0,5 номінального діаметра каната.

Діаметр горловини втулки муфти має бути від 1,2 до 1,3 номінального діаметра каната. Якщо для заливання використовуються сплави на основі свинцю, горловина має бути діаметром від 1,1 до 1,2 номінального діаметра каната.

Муфта має бути сконструйована таким чином, щоб конус підлягав візуальному огляду після заливання (або шляхом демонтажу муфти чи шляхом вилучення конуса).

Втулка заливної муфти має піддаватися неруйнівному контролю - ультразвуковому та магнітопорошковому. Поверхні, що підлягають контролю, визначаються виробником втулки.

На широкому торці втулки має бути чітке та довговічне маркування виробника із зазначенням діаметра каната і зусилля, на яке розрахована муфта.

4.9. Заливання повинно виконуватися відповідно до вимог чинних стандартів з урахуванням таких вимог:

будь-які мастила на дротах повинні бути вилучені шляхом очищення та знежирення;

не допускається змішування різних сплавів і їх забруднення;

флюс, що використовується для цих операцій, має бути повністю видалений.

Для металевого заливання прийнятні два типи:

1) тип "адгезія":

світлі дроти (дроти без покриття) мають бути покриті шаром олова;

оцинковані дроти допускається покривати шаром олова;

2) тип "зчеплення":

покриття оловом (лудіння), як і травлення, не допускається;

дроти не повинні бути випрямленими, якщо дроти хвилясті, довжина хвилі має бути від 5 до 10 діаметрів дроту й амплітуда хвилі має бути принаймні 1,5 діаметра дроту.

Для очищення дротів розчинники, що сприяють корозії, не повинні застосовуватися.

Склад металевих сплавів повинен відповідати зазначеному в додатку 7 до цих Правил. Переважно слід застосовувати сплав на основі свинцю. Сплави на основі цинку не допускаються, якщо маркувальна група каната більше 1960 Н/мм-2.

Крім зазначених у додатку 7 до цих Правил допускається застосовувати бабіти Б83 або БС6.

Інші сплави, ніж зазначені вище, можуть бути застосовані на підставі випробувань, проведених відповідно до вимог чинних стандартів.

Для заливання дроти каната (за винятком дротів вантових і сигнальних канатів) повинні мати гачки з урахуванням таких вимог:

внутрішній діаметр вигину повинен бути не менше 1,5 діаметра дроту або його висоти;

довжина гачка має бути не менше 8 діаметрів дроту або його висоти.

Несучі канати можуть бути споряджені пристроєм для введення антикорозійного засобу в муфту після заливання.

Після заливання конус має бути оглянутий з перевіркою його заповнення та розміщений у первісне положення. На торцеву поверхню конуса повинно бути нанесене чітке і довговічне марковання тавром виконавця.

Муфту та канат можна піддавати розтягненню тільки після повного охолодження заливного сплаву.

4.10. У разі закріплення кінця каната затискною муфтою згідно з додатком 6 до цих Правил вона має бути сконструйована так, щоб можна було розібрати її для здійснення контролю за станом каната.

Кут між твірною та віссю конічної втулки повинен бути 5°.

Довжина конуса має бути принаймні сім номінальних діаметрів каната.

Горловина конуса втулки повинна мати циліндричну частину завдовжки від 0,4 до 0,6 номінального діаметра каната.

На поверхні внутрішнього конуса має бути передбачена нарізка, щоб закріпити обмотувальний дріт. На обох кінцях внутрішнього конуса здійснюється фіксація дроту.

Обмотувальний дріт має бути з алюмінієвого сплаву з твердістю від 500 Н/мм-2 до 700 Н/мм-2, визначеною за методом Брінелля відповідно до вимог чинних стандартів. Діаметр обмотувального дроту має бути 0,1±0,02 номінального діаметра каната.

Пластикова втулка для гасіння вібрації має бути виготовлена з поліуретану твердістю 95 за Шором А, визначеною відповідно до вимог чинних стандартів.

Діаметр пластикової втулки має забезпечувати відсутність зазорів між канатом і втулкою так само, як і між втулкою та конічною зовнішньою втулкою. Довжина втулки повинна бути принаймні два номінальних діаметри каната.

Складові частини затискної муфти мають піддаватися неруйнівному контролю - ультразвуковому та магнітопорошковому в обсязі 100% поверхні.

Після складання затискна муфта має бути заповнена мастилом, сумісним з оригінальним канатним мастилом і матеріалом пластикової втулки.

4.11. У разі заміни чи вкорочення несучих і натяжних канатів необхідно встановлювати нові кінцеві та перехідні муфти.

У разі заміни чи вкорочення тягових канатів можуть використовуватися муфти, що вживалися раніше, якщо вони не мають пошкоджень і не піддавалися нагріванню під час знімання канатів.

4.12. У разі закріплення кінця несучого і натяжного канатів за допомогою якірного барабана кількість витків на барабані має бути не менше трьох, розташованих в один шар.

4.13. Вільний кінець каната повинен бути закріплений на якірному барабані двома болтовими притискачами, кожен з яких розрахований витримувати принаймні триразовий залишковий натяг каната в місці його закріплення.

Допускається розраховувати болтові притискачі на зусилля, що дорівнює не менше 20% від максимального розрахункового натягу каната.

Другий притискач, придатний витримувати принаймні такий самий натяг, що й перший, має бути розміщений від нього на відстані приблизно 10 мм, щоб уможливити виявлення прослизання каната.

Болтові притискачі можуть складатися з декількох елементів.

Відстань між барабаном та болтовим притискачем або частинами притискачів після затискання болтів має залишатися сталою.

4.14. Діаметр якірного барабана повинен відповідати вимогам глави 6 розділу ІІ цих Правил.

4.15. Залишковий натяг каната в місці його закріплення на якірному барабані має розраховуватися з огляду на максимальну кількість витків - 4 і максимальний коефіцієнт тертя, якщо барабан футерований:

деревиною або синтетичним матеріалом - 0,10;

металевим матеріалом - 0,08.

Барабан має бути захищений від забруднення, корозії або розбризкування мастила для забезпечення коефіцієнта тертя.

4.16. Конструкція болтового притискача повинна враховувати очікувану зміну діаметра каната під експлуатаційним навантаженням. Після затискання болтів між двома частинами притискача повинна залишатися видимою щілина не менше 2,0 мм в будь-якій точці довжини притискача та має бути прийнятий запас на очікуване зменшення діаметра каната під час затискання та всього строку служби каната.

Форма жолоба болтового притискача має бути циліндричною в поперечному перерізі. Сума кутових секторів жолобів частин притискача повинна бути принаймні 250°. Діаметр жолоба має бути від 1,05 до 1,1 номінального діаметра каната.

На виході з болтових притискачів має бути необхідний радіус для усунення гострих кутів у цих місцях.

4.17. Розрахунки зусилля зсуву повинні здійснюватися на основі площі контакту затискача з канатом, його довжини, зусилля затискання та коефіцієнта тертя.

Максимальний тиск затискання має бути не більше ніж для:

закритого каната - 150 Н/мм-2;

сталкового каната - 50 Н/мм-2.

Коефіцієнт тертя приймається для:

закритого каната - 0,13;

сталкового каната - 0,16.

4.18. Болтовий притискач повинен мати довговічне марковання - номінальний діаметр притискача та момент затискання болтів.

4.19. У разі закріплення тягового каната на барабані останній повинен мати профіль з канавками чи без них.

Канавки барабана залежно від діаметра каната d повинні мати такі параметри:

радіус канавки - від 0,52d до 0,54d;

глибина канавки - не менше 0,15d;

крок канавки - не менше 1,05d.

4.20. Статичний коефіцієнт запасу барабана щодо границі пружності повинен відповідати принаймні мінімальному коефіцієнту запасу міцності відповідних тягових канатів згідно з додатком 4 до цих Правил.

4.21. Діаметр барабана закріплення тягового каната має відповідати вимогам глави 6 розділу ІІ цих Правил.

4.22. Під час закріплення кінця тягового каната кількість витків на барабані має бути не менше 2,25.

4.23. Кінець тягового каната має бути закріплений на барабані не менше ніж двома однаковими болтовими притискачами, що відповідають вимогам пунктів 4.13, 4.16, 4.18 глави 4 розділу ІІ цих Правил. Другий затискач не несе навантаження від візка транспортного засобу. Функції цих притискачів може бути виконано кількома притискачами.

4.24. Болтовий притискач кінця тягового каната та його опора повинні мати триразовий коефіцієнт запасу міцності відносно найвищого залишкового натягу, що виникає на кінці тягового каната в сталому русі. Цей коефіцієнт запасу міцності має бути підтверджений розрахунком з урахуванням не більше чотирьох обгорнутих витків каната на барабані.

Для перевірного розрахунку сталевих кінцевих болтових притискачів використовується коефіцієнт тертя 0,13.

4.25. Барабанне кінцеве кріплення має бути легкодоступним для контролю під час періодичних перевірок.

4.26. Для закріплення на транспортному засобі нескінченного тягового каната (петлі) має застосовуватися барабанне кріплення - один або декілька витків тягового каната навколо барабана, не перериваючи канат.

Барабанне кріплення має відповідати вимогам пунктів 4.19, 4.25 глави 4 розділу ІІ цих Правил, а також таким:

барабан повинен бути обладнаний пристроєм, що дає змогу бачити будь-який зсув каната понад 20 мм;

має бути підтверджено розрахунком, що барабан здатний за будь-яких експлуатаційних умов передавати принаймні триразове значення максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт і допустиму максимальну вагу зайнятого транспортного засобу. Динамічні впливи, такі як гальмівні сили та поздовжні коливання, також повинні бути прийняті до розрахунку під час визначення максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт.

4.27. Інші типи кінцевих кріплень канатів, зазначені в додатку 5 до цих Правил, мають відповідати вимогам чинних стандартів.

4.28. За необхідності зрощування несуче-тягового чи тягового канатів кількість зчалок має бути мінімальною, визначатися граничною довжиною каната, що постачається виробником, і здійснюватися відповідно до вимог чинних стандартів.

Канати, що мають зрощуватися, повинні мати однакові базові характеристики конструкції з точки зору номінального діаметра каната, конструкції сталок, мінімального розривного зусилля, напрямку та типу звивання, класів дроту, виміряних діаметра та кроку звивання каната.

4.29. Довжина зчалки повинна становити не менше 1300 номінальних діаметрів каната.

Відстань між кінцями двох зчалок або між зчалкою та кінцем каната має бути принаймні 3000 номінальних діаметрів каната.

4.30. Допускається для канатних доріг, виготовлених за кордоном, приймати довжину зчалки та хвостів згідно із зазначеними в додатку 8 до цих Правил.

4.31. Зрощування несучого і натяжного канатів не допускається.

4.32. Якість зрощування, що здійснюється під час монтажу та експлуатації канатних доріг, необхідно перевіряти за такими параметрами:

1) діаметр каната:

між вузлами (замками) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в межах від 1,0 до 1,05 діаметра каната, виміряного поза ділянкою зчалки;

у вузлах (замках) зчалки, виміряний у натягненому стані, має бути в межах від 1,0 до 1,15 номінального діаметра каната, а для канатних доріг із затискачами, що відчіплюються, - від 1,0 до 1,1;

2) хвилястість каната між вузлами (замками) зчалки не повинна перевищувати 6% від номінального діаметра каната. Вимірювання проводиться в разі наявності очевидної хвилястості таким чином: на відрізку завдовжки більше трьох кроків звивання каната встановлюється спеціальний шаблон і за допомогою лінійки здійснюється вимірювання.

4.33. За результатами виконаного зрощування чи кінцевого закріплення каната в муфті має складатися акт із зазначенням:

найменування і типу канатної дороги;

найменування суб’єкта господарювання, який експлуатує канатну дорогу;

місцезнаходження канатної дороги;

назви інструкції, настанови тощо щодо зрощування або кінцевого закріплення канатів, відповідно до яких здійснювалися роботи, найменування її розробника;

призначення каната, вид і місце (ділянка каната) виконання робіт;

виконавця робіт - найменування організації, прізвища, імені та по батькові фахівця, який виконував роботи, номера його посвідчення, строку дії та його підпису.

5.1. Натягнення несучого, несуче-тягового і тягового канатів повинно створюватися противагою або іншим пристроєм, що забезпечує величину натягу в межах, установлених проектною документацією.

У разі заякорювання обох кінців несучого каната величина натягу контролюється вимірюванням величини провисання в найбільшому прогоні, номінальне значення якого має бути зазначене на поздовжньому профілі траси канатної дороги.

5.2. Хід натяжного пристрою має враховувати принаймні такі складові:

зміну довжини каната в разі перепаду температур у 60°С, якщо кліматичні умови в місці установлення не вимагають, щоб ураховувався більший перепад температур;

залишкове видовження каната 0,5‰ (0,05%) для несучого каната і 1,5‰ (0,15%) для тягового і несуче-тягового канатів. Хід натяжного пристрою має бути не менше мінімальної довжини, необхідної для встановлення нового кінцевого кріплення каната;

результат перепаду провисань каната для всіх зазначених режимів експлуатаційного навантаження;

пружну зміну довжини каната для всіх зазначених режимів експлуатаційного навантаження. Для несуче-тягових і тягових канатів розрахунки проводяться для модуля пружності 80 кН/мм-2 (новий канат) і 120 кН/мм-2 (спрацьований канат /канат, що раніше експлуатувався/).

5.3. Крім зазначеного в пункті 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил, величина ходу противагового натяжного пристрою несучого каната має враховувати запас ходу натяжного пристрою не менше 1 м.

5.4. У разі обмеженої можливості ходу натяжного пристрою несучого каната залишкове видовження каната допускається не враховувати. У таких випадках під час експлуатації канатної дороги несучий канат у міру потреби повинен укорочуватися.

Для компенсації залишкового видовження тягового та несуче-тягового канатів і зміни їх довжини з урахуванням сезонних температурних коливань мають бути передбачені пристрої для встановлення натяжного пристрою в положення, визначене проектною документацією.

5.5. Якщо положення противаги або гідравлічного натяжного пристрою є регульованим, хід противаги або силового гідроциліндра може бути розрахований виходячи з припущення перепаду температур у 30°С, а довжина, необхідна для встановлення нового кінцевого кріплення, не враховується.

Пристрій регулювання має бути в змозі забезпечити принаймні величину ходу, потрібну відповідно до вимог пункту 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил.

Вимоги цього пункту також застосовуються для інших регульованих натяжних пристроїв.

5.6. Хід натяжного пристрою має бути обмежений упорами. За всіх умов нормальної експлуатації натяжні пристрої не повинні досягати упорів.

5.7. Крайні експлуатаційні положення рухомої частини натяжного пристрою повинні контролюватися кінцевими вимикачами обмеження ходу, спрацьовування якого має ініціювати зупинку канатної дороги.

Після спрацьовування кінцевого вимикача обмеження ходу має бути можливе повернення його у вихідне положення тільки на місці та вручну.

Кінцеві вимикачі мають бути встановлені з урахуванням крайніх експлуатаційних положень, не беручи до уваги постійного витягування каната.

5.8. Верхні упори противаги мають бути споряджені енергопоглинальними пристроями (буферами або амортизаторами).

Такі упори мають бути розраховані на енергію динамічного удару противаги зі швидкістю, рівною 1/3 від максимальної експлуатаційної швидкості. У разі застосування поліспаста має враховуватися результат збільшення або зменшення швидкості удару. Несучі конструкції мають бути здатні витримувати ці удари.

5.9. Упори, що не розраховані згідно з пунктом 5.8 глави 5 розділу ІІ цих Правил, мають витримувати 1,5-разовий номінальний натяг каната.

5.10. Положення рухомих частин натяжного пристрою мають бути читабельними на градуйованій шкалі, нульова точка якої має відповідати розташуванню нижнього чи заднього упора.

5.11. Кінцеві кріплення канатів мають бути вибрані відповідно до вимог глави 4 розділу ІІ цих Правил, легкодоступні для обслуговування та перевірок. Вони повинні бути розташовані таким чином, щоб унеможливлювався застій води.

5.12. Приєднання складових частин кінцевого кріплення канатів до конструкції повинне мати коефіцієнт запасу не менше трьох щодо межі плинності з розрахунку статичного зусилля, що створюється противагою.

5.13. Заякорення несучих канатів має уможливлювати їх переміщення кілька разів на їх проміжних опорах. Для цього має бути забезпечений запас довжини каната, рівний шестиразовій довжині найдовшого роликового ланцюга або опорного башмака плюс 5 м. Ця додаткова частина каната може перебувати на барабані або поза ним і бути захищеною від негоди. Допускається визначати запас довжини каната для забезпечення переміщення каната з розрахунку подвійної довжини найдовшого роликового ланцюга або опорного башмака плюс 20 м.

5.14. Напрямні противаги чи натяжного візка мають унеможливлювати сходження противаги (натяжного візка) з напрямних, їх заклинювання, заїдання, розгойдування чи повертання.

5.15. Зони натяжного пристрою, у які працівники повинні заходити з метою здійснення технічного обслуговування, мають бути оснащені безпечними засобами доступу та місцями, де можна стояти безпечно. Засоби доступу можуть бути у вигляді сходів або драбин.

Приямок противаги має бути доступним для огляду та обслуговування до самого дна. Має бути передбачена можливість штучного освітлення зони противаги та приямка.

Драбини доступу до натяжного пристрою повинні бути обладнані пристроями проти падіння під час лазіння, якщо можливе падіння з висоти понад 10 м. Пристрої проти падіння мають бути сконструйовані так, щоб можна було досягти противаги з будь-якої точки драбин доступу.

Драбини доступу, нахилені більше ніж на 80° від горизонтальної площини, повинні мати платформи для відпочинку з інтервалом не більше 15 м.

5.16. Простір, у якому переміщується противага, повинен бути недоступним для сторонніх осіб і мати необхідні відстані для зручного і безпечного доступу в разі проведення технічного обслуговування - зазор між противагою і стіною з боку напрямних має бути не менше 0,7 м, а з інших боків - не менше 0,5 м.

5.17. У разі розташування противаги в приямку останній має бути захищений від прямого попадання сторонніх предметів, від негоди (дощу, снігу, льоду) за рахунок розміщення його всередині будівель або шляхом накриття.

5.18. Приямки противаг, розташовані в місцях, де уможливлений доступ людей, мають бути захищені від небезпеки падіння.

5.19. Приямок противаги обладнується дренажем для видалення води. За потреби приямок обладнується насосами.

5.20. Має бути унеможливлений доступ сторонніх осіб до простору нижче противаги.

5.21. Несуча конструкція противаги має бути сконструйована з урахуванням вимог пункту 5.8 глави 5 розділу ІІ цих Правил.

5.22. Противаги можуть виготовлятися у вигляді бетонних або залізобетонних плит, каркасних ящиків, заповнених бетонними або металевими блоками. Додатково до противаги можуть підвішуватися металеві ланцюги.

У разі ручного завантаження противаги маса окремих блоків (ланцюгів) не повинна перевищувати 35 кг на одного працівника та не перевищувати 80 кг. Блоки мають бути оснащені ручками для безпечного їх перенесення й укладання.

5.23. Загальна маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відповідати проектній документації та зазначатися в паспорті канатної дороги.

5.24. Динамічні навантаження, що виникають під час переміщення противаг тягових і несуче-тягових канатів, мають амортизуватися, якщо відсутність амортизаційних пристроїв може порушити або загрожувати безпечній роботі канатної дороги.

Амортизаційні пристрої мають бути сконструйовані так, щоб у разі збою вони не перешкоджали руху противаги.

5.25. Мінімальна відстань між дном приямка та нижнім габаритом противаги зазначається в проектній документації. У разі відсутності таких даних ця відстань приймається не менше 0,5 м.

5.26. Має бути уможливлене розвантаження натяжного пристрою для проведення робіт з технічного обслуговування.

5.27. У разі застосування гідравлічного натяжного пристрою повинні враховуватись такі вимоги:

гідравлічна система та її робота не повинні чинити шкідливого впливу на інші частини канатної дороги;

гідравлічна система має бути захищена принаймні одним регульованим відповідних розмірів запобіжним клапаном, захищеним від несанкціонованого регулювання, з незалежною гідролінією розвантаження;

гідролінії (труби, рукави) та з’єднання мають витримувати без розриву (руйнування) триразовий тиск налаштування запобіжного клапана. Запобіжний клапан та інші складові частини гідравлічної системи повинні мати коефіцієнт безпеки 1,8 руйнівного тиску відносно робочого тиску, гарантованого виробником цих складових частин;

гідравлічна система має забезпечувати повне і безпечне видалення та заповнення робочої рідини під час ремонту і технічного обслуговування без потрапляння її на землю. Зливання робочої рідини із запобіжних клапанів має здійснюватися в гідробак;

гідравлічна система має бути оснащена ручним клапаном для скидання тиску, розташованим у місці, зручному для доступу працівників;

гідравлічна система має бути оснащена відповідними фільтрами з індикаторами забруднення. Фільтри, установлені у зворотній гідролінії, мають бути оснащені перепускним і запобіжним клапанами;

тиск у гідроциліндрах або зусилля, які вони створюють, мають контролюватися за допомогою відповідних приладів (датчиків, манометрів тощо), робочий тиск має бути чітко позначений на шкалі приладу;

гідроциліндри мають бути оснащені зворотними клапанами, які унеможливлюють витікання рідини з гідроциліндра в разі пошкодження трубопроводу;

у разі необхідності гідравлічне обладнання має бути оснащене пристроями для охолодження або підігрівання робочої рідини відповідно до вказівок його виробника;

гідравлічне обладнання має бути влаштоване так, щоб накопичення води й утворення льоду не могли негативно вплинути на його роботу;

гідробак має бути оснащений пристроєм контролю рівня робочої рідини.

5.28. Хід поршня натяжного силового циліндра має бути більшим або дорівнювати сумі складових, зазначених у пункті 5.2 глави 5 розділу ІІ цих Правил, і мінімальній відстані регулювання натяжного силового циліндра.

5.29. Циліндри, поршні та їх кріплення повинні мати коефіцієнт безпеки не менше ніж 1,8 щодо тиску спрацьовування запобіжного клапана.

5.30. Натяжні силові циліндри мають бути сконструйовані та встановлені так, щоб не спричиняти неприйнятних зусиль вигину та запобігати заклинюванню поршня в циліндрі.

5.31. Якщо використовуються два натяжні силові циліндри, установка має бути побудована так, щоб тиск в обох силових циліндрах збігався. У разі виходу з ладу одного з натяжних силових циліндрів несучі конструкції, натяжна каретка та напрямні другого натяжного силового циліндра мають витримувати загальне навантаження, а також усі пов’язані з цим додаткові навантаження без залишкової деформації.

5.32. Насоси та гідролінії мають бути розраховані на швидкість поршня не менше 5 мм/с.

5.33. Гідравлічний натяжний пристрій також має бути працездатним у разі виникнення аварійної ситуації або використання резервного приводу. Ручне керування для підтримування тиску допускається під час використання резервного приводу.

5.34. Має бути передбачений другий насос для забезпечення роботи натяжного пристрою під навантаженням незалежно від основного джерела живлення.

5.35. У разі виходу з ладу гідравлічного натяжного пристрою має бути забезпечена можливість повернення завантажених транспортних засобів на станцію.

5.36. Автоматичне підтримування натягу каната гідравлічним натяжним пристроєм у заздалегідь установлених межах має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів, принаймні один з яких має бути вимірювальним приладом зусилля, який вимірює загальний натяг каната. Вимірювання зусилля має проводитися так, щоб ураховувалися помилки у вимірюванні зусилля та вимірювання не залежало від тертя в гідравлічному силовому циліндрі. Має бути уможливлено розвантаження вимірювальних приладів повністю, так, щоб можна було перевірити їх нульові позиції.

Для контролю натягу повинні бути встановлені два граничних значення натягу, які можуть відрізнятися не більше ніж на ±15% від номінального. Канатна дорога має зупинитися, якщо фактичний натяг каната змінюється поза цими граничними значеннями.

5.37. Заякорювання обох кінців каната може використовуватися, якщо забезпечується рівень безпеки, не нижчий, ніж як для гідравлічних або противагових натяжних пристроїв. У цьому разі має бути передбачений пристрій для регулювання натягу. Натяжний канат тягового та несуче-тягового канатів має контролюватися за допомогою двох незалежних вимірювальних приладів.

Конструкція повинна бути перевірена розрахунком. Для цього транспортні засоби вважаються повністю завантаженими в найбільш несприятливих положеннях і за екстремальних температур - від плюс 30°С до мінус 30°С, якщо місцеві кліматичні умови не вимагають використання інших екстремальних значень. У будь-якому випадку діапазон температур не повинен бути меншим 60°C.

Кінцеві з’єднання та кріпильні елементи для закріплення фіксованих натяжних пристроїв повинні мати коефіцієнт запасу не менше ніж 3,0 відносно межі пружності з розрахунку найвищого натягу.

5.38. У разі застосування кількох натяжних канатів має забезпечуватися рівномірний їх натяг.

6.1. Діаметр шківа, башмака, блока, ролика, барабана, опорної шини роликового ланцюга тощо, що обгинаються сталевим канатом, визначається за формулою

де

D - діаметр барабана, шківа, блока, ролика, башмака, опорної шини роликового ланцюга, виміряний по середній (осьовій) лінії навитого каната, мм;

d - номінальний діаметр каната, мм;

е - коефіцієнт кривизни, що визначається відповідно до призначення каната, шківа, башмака, блока, барабана, ролика тощо, мінімально допустимі значення якого наведені в додатку 9 до цих Правил.

6.2. Радіус кривизни опорного башмака несучого каната повинен задовольняти такій умові:

де

V - максимальна робоча швидкість транспортного засобу, м/с;

R - радіус кривизни опорного башмака, м.

6.3. Опорні башмаки, на яких несучий канат перебуває нерухомо, і барабан для заякорювання каната повинні бути футеровані деревом або еластичним матеріалом.

6.4. Опорні башмаки, якими несучий канат рухається під час роботи канатної дороги, повинні бути футеровані антифрикційним матеріалом (бронза тощо).

6.5. На одноканатних дорогах приводний і обвідний шківи мають бути такої конструкції, щоб унеможливлювалося спонтанне спадання несуче-тягового каната зі шківа, а також залежно від кліматичних умов шківи мають оснащуватися пристроєм для очищення канавки шківа від льоду та снігу.

7.1. На канатних дорогах використовуються такі транспортні засоби:

кабіни;

колиски (кошики);

крісла відкриті і захищені.

7.2. Запас міцності (відношення тимчасового опору матеріалу до напруги від максимальних статичних навантажень) несучих деталей кабін і крісел має бути не менше 5,0, а інших - не менше 2,0. Деталі, що сприймають динамічні навантаження, повинні бути перевірені розрахунком на міцність від утомленості.

7.3. Складові частини транспортних засобів, доступні для людей, не повинні мати гострих країв або виступних елементів, зокрема на передніх кромках і нижніх частинах крісел.

7.4. Кабіни мають бути сконструйованими так, щоб у разі раптового зіткнення під час руху зі складовими частинами канатної дороги або іншими нерухомими перешкодами пасажири не могли з них випасти. Зовнішні та проміжні стіни, сидіння, перила та двері мають витримувати дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару.

7.5. Якщо дію подовжніх і поперечних сил, що виникають у разі удару, сприймають захисні перила всередині кабіни (додаток 10 до цих Правил), мають бути витримані такі вимоги до них:

у разі перевезення пасажирів стоячи кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,15 м із центром від рівня підлоги кабіни від 1,0 м до 1,2 м і поперечиною заввишки не менше 0,04 м, розташованою нижче поручня на відстані не більше 0,4 м;

у разі перевезення пасажирів сидячи обличчям до стіни кабіна вздовж зовнішньої і проміжної (між відділеннями) стін має бути споряджена поручнем заввишки не менше 0,04 м із центром від рівня підлоги кабіни від 0,6 м до 0,8 м.

Крім того, в обох випадках кабіна по контуру в нижній частині має бути споряджена бордюром, форма та встановлення якого унеможливлюватиме використання його як східця. Максимальна відстань між поперечиною і бордюром не повинна перевищувати 0,4 м. Оснащення бордюром проміжної (між відділеннями) стіни не є обов’язковим.

7.6. Зовнішня поверхня кабіни повинна бути оснащена відповідними захисними поручнями та/або бамперами (відбійними брусами).

7.7. Транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів в інвалідних колясках, повинні бути завширшки не менше 0,8 м та оснащені принаймні однією точкою кріплення, що витримує навантаження не менше 1000 Н.

7.8. Табличка "Не палити" і відомості про допустиму місткість (кількість пасажирів) та корисне навантаження в кілограмах мають бути в кожному відділенні кабіни.

7.9. Розміри кабіни визначаються з розрахунку навантаження в 4500 Н/м-2 у разі перевезення пасажирів стоячи. Якщо завантаження кабіни контролюється приладами перед кожним відправленням, це значення може бути зменшене до 3500 Н/м-2.

7.10. Якщо кабіна призначена для одночасного перевезення пасажирів стоячи та сидячи, кількість пасажирів має визначатися відповідно до правил, зазначених у додатку 11 до цих Правил. Крім того, для пасажирів, що стоять, мають бути передбачені ручки, поручні або стійки.

Залишок поверхні та зона ніг пасажирів (додаток 11 до цих Правил) визначаються проеціюванням крайок сидіння на підлогу за зачинених дверей кабіни.

Навантаження на залишок поверхні визначається відповідно до вимог пункту 7.9 глави 7 розділу ІІ цих Правил.

Якщо кількість місць для сидіння дорівнює або більше 50 %, навантаження в 4500 Н/м-2 може бути знижене до 3500 Н/м-2. Напівсидячі пасажири враховуються як такі, що стоять.

7.11. У разі перевезення пасажирів стоячи колиски (кошики) повинні мати панель (суцільну чи сітчасту) заввишки не менше 1,1 м над підлогою, а в разі перевезення пасажирів сидячи - не менше 0,35 м над сидінням.

7.12. Вікна, що відчиняються, мають бути розсувними або відчинятися тільки всередину. Якщо вікна не відчиняються, у кабіні мають бути передбачені відповідні вентиляційні пристрої.

Вікна мають бути розташовані на відстані не менше ніж 1,1 м над підлогою та влаштовані так, щоб сфера діаметром 0,2 м не змогла би пройти через відчинене вікно.

7.13. Підлога кабін повинна бути неслизькою та мати певні точки водного дренажу.

7.14. Для транспортування речей мають використовуватися спеціальні контейнери. Ці елементи можуть бути підвішені до кабіни. Вони повинні бути сконструйовані таким чином, щоб їх уміст не міг випасти. Допустиме навантаження повинне бути позначене на контейнерах і на точках підвішування.

7.15. Кабіни маятникових канатних доріг місткістю більше ніж 80 пасажирів мають бути розділені на відділення (купе).

7.16. У кабіні маятникової канатної дороги має бути передбачене місце для провідника, яке має бути позначеним і мати площу поверхні не менше 0,4 м-2.

У кабіні для більше ніж 80 пасажирів місце для провідника має бути розташоване на піднесеній платформі.

7.17. Дах кабіни маятникової канатної дороги та робоча платформа евакуаційного транспортного засобу повинні витримувати зосереджене навантаження не менше 1,0 кН на площі 200 х 200 мм і загальне навантаження 2,5 кН.

7.18. Кабіна маятникової канатної дороги має бути оснащена люком на дах і драбиною для виходу на дах. Драбина має бути легкодоступною пасажирам з позиції стоячи на підлозі та бути закріпленою від зсуву. Люк на дах має давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка на дах кабіни повинна відчинятися назовні.

Якщо кабіна має люк у підлозі, то він повинен давати змогу проходження крізь нього сфери діаметром 0,6 м. Кришка люка в підлозі повинна відчинятися всередину кабіни.

Відчинені кришки люків мають унеможливлювати спонтанне їх зачинення або мати фіксатори. Зачинене положення кришок повинне фіксуватися.

7.19. У кабіні двоканатної маятникової дороги має бути передбачена система кріплення обладнання для спускання пасажирів униз, функціонування якої повинне бути простим та надійним.

7.20. Якщо на канатній дорозі передбачений евакуаційний транспортний засіб, то кабіна має бути оснащена додатковими дверима в торцях або торцевими вікнами завширшки не менше 500 мм і заввишки не менше 1500 мм для безпечного переходу пасажирів з кабіни в евакуаційний транспортний засіб.

7.21. Частини даху, що є доступними для пасажирів під час аварійно-рятувальних робіт і працівникам під час контролю, мають бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює ковзання.

7.22. Кабіни мають бути оснащені дверима із замком, що унеможливлює спонтанне відчинення дверей.

7.23. Двері кабін повинні відчинятися всередину або бути розсувними.

7.24. Якщо керування дверима відбувається автоматично, слід дотримуватися таких вимог:

у канатних доріг із затискачами, що відчіплюються, пристрій зачинення дверей має бути розташований в кінці зони посадки і до місця розташування пристрою прискорення кабіни. Відчинення дверей повністю має бути уможливлено лише після спрацьовування пристрою уповільнення кабіни, коли вона досягла зони висадки з передбаченою швидкістю для цієї зони;

зусилля зачинення на кромках дверей не повинне перевищувати в середньому 150 Н на останніх 150 мм руху;

кромки дверей мають бути вкриті м’якою оббивкою.

7.25. Двері та їх замки мають витримувати такі самі зусилля, як і стіни кабіни.

7.26. Габаритна висота дверей кабіни має бути не менше 2,0 м. У кабінах канатних доріг безперервного руху, що перевозять не більше восьми пасажирів, ця висота може бути зменшена до 1,5 м.

7.27. Автоматичні двері кабін з провідником повинні уможливлювати ручне відчинення у разі відмови приводу.

7.28. Двері кабін без провідника мають відповідати таким вимогам:

унеможливлювати ручне відчинення, у тому числі під час аварійно-рятувальних робіт;

чужорідне тіло з максимальною товщиною 0,12 м, якщо потрапляє в дверний отвір, не повинне заважати зачиненню дверей. Коли двері звільнені, вони повинні зачинитися автоматично;

кабіни, що перевозять пасажирів стоячи, мають бути обладнані пристроєм, здатним обмежувати відчинення дверей до 0,6 м.

7.29. Оздоблення стін, стелі та підлоги кабін канатних доріг має бути виконано з негорючих матеріалів.

7.30. На підвісці кабіни двоканатної маятникової дороги має бути влаштована робоча платформа для огляду візка кабіни та несучого каната.

7.31. Крайні траверси візка кабіни маятникової канатної дороги повинні мати запобіжні щоки, що унеможливлюють сходження візка з несучого каната і упора в разі наїзду на станційні буфери. Розмір щік (від верху каната вниз) повинен бути не менше двох діаметрів несучого каната.

Візки кабін безопорних маятникових канатних доріг замість запобіжних щік мають оснащуватися скобами, що охоплюють несучий канат знизу.

7.32. Кабіни двоканатних маятникових доріг з одним тяговим канатом повинні бути обладнані вловлювачем автоматичної дії, який у разі обриву тягового каната захоплює несучий канат. Уловлювач повинен мати ручний привід, розміщений у кабіні, і вимикач, що вимикає привід канатної дороги в разі спрацьовування вловлювача.

7.33. Конструкція вловлювача повинна забезпечувати регулювання зусилля затискання каната колодками. Гальмівне зусилля вловлювача повинне забезпечувати гальмування кабіни на максимальному похилі з уповільненням не більше 3 м/с-2. Гальмівний шлях повинен зазначатись у паспорті канатної дороги.

7.34. Уловлювач може не встановлюватися, якщо кабіна в разі обриву тягового каната не може дійти самокатом до нижньої станції і швидкість кабіни під час проходження опор не перевищить допустиму.

7.35. Крісла повинні мати спинки, підлокітники з кожного боку, захисні поперечки (штанги) та підніжки для того, щоб пасажири не могли випасти, якщо їх поведінка відповідає встановленим нормам, визначеним власником у правилах користування канатною дорогою.

7.36. Крісла повинні унеможливлювати захоплення пасажирів (їх спорядження, частин тіла, одягу тощо) під час злізання з них.

7.37. Захисні поперечки мають бути такими, щоб сфера діаметром b (не більше 0,25 м) не могла випасти із сидіння шляхом викочування з нього, згідно з додатком 12 до цих Правил. Відстань a від захисної поперечки в закритому положенні до сидіння має бути не менше 0,20 м.

7.38. У всіх випадках навантаження (без подовжнього розгойдування) поверхня сидіння крісла повинна бути нахиленою назад під кутом альфа s від 5° 40' (0,1 рад) до 20° (0,35 рад) до горизонталі. Глибина сидіння t має бути від 0,45 м до 0,50 м.

Вільний рух шарнірного сидіння не повинен створювати додаткового ризику для пасажирів (падіння, захоплювати, розсікати тощо).

7.39. Ширина сидіння крісла для кожного пасажира має бути принаймні:

0,5 м - для одного або двох пасажирів один біля одного;

0,45 м - для більше ніж двох пасажирів один біля одного.

7.40. Для крісел з більше ніж чотирма місцями індивідуальне розділення сидінь повинне розпізнаватися пасажирами. Проміжні підлокітники забороняються.

7.41. Кожне крісло має бути обладнане спинкою з висотою h не менше 0,35 м і зазором е між нею та сидінням не більше 0,15 м згідно з додатком 12 до цих Правил.

Кут бета між спинкою крісла та сидінням не повинен бути менше 90° (пі/2 рад).

У разі шарнірної спинки вона повинна замикатися, коли сидіння зайняте.

7.42. Висота підлокітників має бути від 0,15 м до 0,25 м над поверхнею сидіння.

7.43. Захисні поперечки під час зачинення повинні рухатися над головами пасажирів. Захисні поперечки можуть бути обладнані підніжками.

Для дітей ручка зачинення захисної поперечки має розташовуватися на висоті k - не більше 0,85 м над поверхнею сидіння згідно з додатком 12 до цих Правил.

7.44. Статична дотична сила, яку необхідно прикласти до ручки, щоб опустити захисну поперечку, не повинна перевищувати 100 Н.

Захисні поперечки не повинні самочинно відчинятися або зачинятися. Вони повинні бути легкими в керуванні з будь-якого місця.

7.45. Ковпаки захищених крісел повинні бути сконструйовані так, щоб не обмежувати поле зору пасажирів у закритому чи відкритому положенні.

7.46. Захисна поперечка повинна зачинятися незалежно від ковпака. Відчинення захисної поперечки автоматично має призводити до відкривання ковпака. Відкривання ковпака на лінії не повинно разом з ним відчиняти захисну поперечку.

7.47. Статична дотична сила на ручці для переміщення ковпака не повинна перевищувати 100 Н.

Ковпаки не повинні спонтанно відкриватися або закриватися і бути легкими для керування з будь-якого місця крісла.

7.48. Кожний ковпак повинен мати табличку, яка інформуватиме пасажира, як діє ковпак у разі автоматичного чи ручного керування ним, а також табличку "Не палити".

7.49. Транспортні засоби мають бути пронумеровані: кабіни, колиски (кошики) - ззовні (спереду та ззаду), а крісла - на передньому та зворотному боці спинки.

8.1. Для закріплення затискачами транспортних засобів на несуче-тягових і тягових канатах мають застосовуватися:

затискачі фіксовані;

затискачі, що відчіплюються.

8.2. Затискачі транспортних засобів мають створювати зусилля опору зсуву F виключно зчепленням (тертям) між затискними губками затискача і канатом. Не допускається передавати зусилля опору зсуву за допомогою вставки.

8.3. Сума зусиль опору зсуву Сума Feфект у затискачах транспортного засобу в найгірших умовах експлуатації має набувати величини, що відповідає принаймні триразовому значенню максимального гравітаційного рушійного зусилля Fт, а також бути не менше допустимої максимальної ваги завантаженого транспортного засобу і не перевищувати останню у понад п’ять разів.

Одночасно в разі оснащення транспортних засобів кількома затискачами зусилля опору зсуву Feфект кожного затискача повинно:

1) відповідати таким умовам:

де

n - кількість затискачів транспортного засобу;

G - власна вага транспортного засобу з усім його приладдям, Н;

Q - корисне навантаження, Н;

2) не перевищувати n-ої частини максимально допустимого зусилля опору зсуву.

8.4. Сума розрахункових зусиль опору зсуву Сума Fтеор у затискачах транспортного засобу не повинна перевищувати 40% від суми руйнівних зусиль причетних канатів. Під час випробувань сума зусиль опору зсуву Сума Feфект усіх затискачів транспортного засобу може досягати 50% від розривного зусилля причетних канатів.

8.5. Для перевірки розрахункового зусилля опору зсуву Fтеор застосовуються такі коефіцієнти тертя між канатом та губками затискача:

беручи до уваги геометрію губок без урахування ефективності механізмів затискача коефіцієнт тертя приймається 0,13;

беручи до уваги ефективність механізмів затискача та геометрію губок коефіцієнт тертя приймається 0,16;

беручи до уваги ефективність механізмів затискача без урахування геометрії губок коефіцієнт тертя приймається 0,18.

8.6. Під час роботи затискачі не повинні відчіплюватися від каната під дією зовнішніх сил. Необхідно, щоб:

зусилля опору відриву було не меншим, ніж допустима максимальна загальна маса транспортного засобу. Це підтверджується результатами випробувань відповідно до вимог пункту 8.17 глави 8 розділу ІІ цих Правил;

була забезпечена сталість потрібного затискного зусилля.

8.7. Кожний затискач повинен мати довговічне марковання - свій ідентифікаційний номер та діаметр каната, для якого він призначений, нанесені на кожній губці методом таврування.

8.8. Губки затискача повинні охоплювати канат таким чином, щоб відстань між двома кінцями губок затискача не перевищувала 0,75 номінального діаметра каната.

8.9. Довжина губок затискача (L1, L2) залежно від номінального діаметра каната d повинна становити не менше 1,5d у фіксованих затискачів і 2d у затискачів, що відчіплюються, і сума двох довжин губок повинна бути не менше 3,5d у фіксованих затискачів і 5d у затискачів, що відчіплюються (додаток 13 до цих Правил).

8.10. Затискачі й уловлювачі каната повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечити проходження затискача, закріпленого на канаті, у канатному вловлювачі, якщо встановлення останнього передбачено проектом. Дотримання цієї вимоги має бути підтверджено шляхом випробування в умовах, аналогічних експлуатаційним.

8.11. Губки мають бути виготовлені зі сталі. Усі краї губок, що перебувають у контакті з канатом, повинні бути закруглені.

8.12. Якщо зусилля затискання затискача створюється двома незалежними пружинами, зменшення зусилля затискання має бути менше нiж 50%, якщо одна з пружин вийшла з ладу.

8.13. Діапазон діаметрів каната, діапазон зусиль опору зсуву, максимальне несуче навантаження та допустиме спрацювання губок затискача мають бути зазначені в настанові щодо експлуатації.

8.14. Складові частини затискача мають бути захищені від корозії.

8.15. Профіль затискача, що використовується з несуче-тяговим канатом, має уможливлювати проходження затискача над роликами. Конструкція обтічників, призначених для полегшення проходження затискача під притискним роликом, має унеможливлювати сходження каната.

Величина моменту затягнення затискача або відстань, на яку потрібно закрутити притискну гайку, щоб затягнути затискач, має бути зазначена в паспорті затискача.

8.16. Два затискачі з кожної партії повинні бути випробувані їх виробником для визначення фактичного запасу зчеплення. Результати випробування повинні бути занесені до паспорта затискача.

8.17. Виробник затискачів (як фіксованих, так і тих, що відчіплюються) транспортних засобів одноканатних або двоканатних доріг має забезпечити їх випробування для визначення дійсного зусилля опору зсуву Fлаб затискача.

Під час випробування до затискача, затисненого на канаті, прикладається направлене вздовж осі каната зусилля, що збільшується до початку зсуву, під час якого реєструються зміни в опорі зсування затискача. Випробування проводяться з урахуванням таких вимог:

незалежно від галузі використання затискача випробування слід проводити на канаті одностороннього звивання, що має оцинковане покриття. Якщо галузь використання затискача визначає декілька номінальних діаметрів обробки губок, відповідних таким самим номінальним діаметрам канатів, випробування повинні проводитися тільки на великому діаметрі;

канат повинен бути підданий розтягу зусиллям, що відповідає 1/6 його розривного зусилля;

затискач має бути закріплений відповідно до умов, визначених його виробником;

обладнання, що використовується для передавання зусилля, має забезпечувати кероване та поступове прикладання навантаження;

обладнання для вимірювання зусилля опору зсуву повинне забезпечувати безперервну постійну реєстрацію прикладеної сили як функції часу;

зусилля розтягу на затискачі має бути прикладене так, щоб результуюче зусилля зсуву збігалося з віссю каната;

зусилля на затискач повинне прикладатися поступово до початку зсуву та підтримуватися, щоб створити мінімальне відносне переміщення 5 мм;

випробування необхідно проводити 10 разів. Загальна довжина зсуву lзаг має бути не менше:

Ці випробування можуть виконуватись послідовно (одне за одним) без відкривання затискача.

Зусилля опору зсуву Fлаб дорівнює середньому з максимальних значень Fмакс, отриманих у 10 випробуваннях.

9.1. Зусилля затискання фіксованого затискача має забезпечуватися пружинною системою.

Зусилля, створюване пружиною, має регулюватися незалежно від зміни діаметра каната d і спрацювання губок.

9.2. Губки мають бути здатні відкриватися до такої міри, щоб було можливо:

установлення їх на канаті без демонтажу пружин;

переміщення їх на канаті без коригування зусилля затискання.

9.3. Максимально допустиме стискання пружини під час експлуатації має бути обмеженим до 80%.

9.4. Якщо діаметр каната коливається від мінус 10% до плюс 6% у порівнянні з його номінальним діаметром, затискач повинен мати додатковий хід губки не менше 1 мм до замикання.

9.5. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25% у разі зменшення номінального діаметра каната більше ніж на 10%.

9.6. Затискач не повинен бути розташований на вузлі (замку) зчалки.

9.7. Якщо зусилля затискання передається пружинними шайбами, вихід з ладу однієї з них не повинен призвести до зменшення зусилля затискання більше ніж на 15%.

9.8. Якщо інше не зазначено в настанові щодо експлуатації канатної дороги, фіксовані затискачі одноканатних доріг з рівномірно розташованими транспортними засобами мають бути переміщені після роботи в годинах t, не більше значення, визначеного за формулою

де

L - довжина канатної дороги, м;

V - швидкість канатної дороги, м/с;

К - коефіцієнт, що дорівнює 0,8 для каната одностороннього звивання і 0,5 для каната хрестового звивання.

Кожен затискач має бути переміщений у бік, протилежний руху каната на відстань, рівну його загальній довжині (у тому числі загострені кінці) плюс два діаметри каната.

Інтервал часу між двома переміщеннями затискача не повинен перевищувати шести місяців.

10.1. Конструкція затискача має бути придатною для виявлення під час перевірки механізму несправності кріплення затискача на канаті. Пристрої на станції мають забезпечити зупинку транспортного засобу, якщо виявлено дефект відчеплення затискача під час входження на станцію або дефект причеплення під час виходу з неї. Ефективність цього пристрою має бути перевірена шляхом випробувань, проведених на канатній дорозі.

10.2. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25%, якщо діаметр каната змінюється на ±10% від номінального діаметра.

10.3. Розкриття (просвіт) губок (найкоротша відстань між двома губками у відкритому положенні) має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом для збільшеного на 10% діаметра каната від номінального.

10.4. Розкриття (просвіт) губок має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом на ділянці зчалки.

10.5. Пружини повинні мати межу витривалості принаймні 500000 циклів навантаження (відкривання та закривання). Максимальне стиснення пружини під час експлуатації має бути обмежене до 80% від їх межі стиснення. Будь-яке збільшення стиснення має бути обґрунтованим.

10.6. Затискач має бути здатним затиснути канат діаметром 1,1d+1 мм і канат діаметром 0,9d-1 мм (d - номінальний діаметр каната в мм).

10.7. Причеплення та відчеплення повинні контролюватися однаково для руху вперед і назад. Мають бути виконані такі вимоги:

перш ніж здійснити причеплення, геометричне розташування каната і стискальних губок повинно контролюватися для виявлення будь-яких відхилень, які можуть призвести до дефекту причеплення;

якщо причеплення було здійснене, розташування стискальних губок на канаті має перевірятися з метою виявлення будь-яких дефектів причеплення;

перш ніж здійснити відчеплення, розташування каната має перевірятися з метою виявлення будь-якого положення каната, що може загрожувати входженню в пристрій причеплення-відчеплення;

відчеплення затискачів має контролюватися для виявлення неповного або неправильного розчеплення затискача на канаті.

10.8. Граничні значення відхилень, що мають приводити в дію запобіжні пристрої, повинні бути вказані в кожному конкретному випадку в настанові щодо експлуатації.

10.9. Надійність зчеплення затискача має бути перевірена шляхом випробувань, що включають ряд циклів відкривання-закривання (причеплення-відчеплення), еквівалентних не менше 250000 входжень на станцію.

10.10. Для двоканатних доріг радіус кінця затискача, виміряний у нижній частині паза, має бути не менше 10 діаметрів каната.

11. Привід і гальма

11.1. Канатна дорога має бути оснащена головним і зворотним приводами. Необхідність резервного приводу на додаток до головного та зворотного має бути визначена на основі експлуатаційних вимог до канатної дороги.

11.2. Головний привід має забезпечувати плавний запуск і рух в обох напрямках незалежно від навантаження та безперервну роботу у найбільш несприятливих умовах навантаження з максимально допустимою швидкістю.

11.3. Швидкість головного приводу повинна плавно регулюватися в усьому діапазоні між мінімальним і максимальним допустимими значеннями.

11.4. Відхилення від установленої швидкості не повинно перевищувати ±5%.

11.5. Зворотний привід має бути розрахований на час роботи, не менший триразової тривалості максимально необхідного часу для повернення всіх транспортних засобів зі швидкістю руху не менше 0,5 м/с.

11.6. Зворотний привід має бути відокремлений від головного приводу і не залежний від нього. Привідний шків повинен легко від’єднуватися від головного приводу та підключатися до зворотного приводу.

Для кільцевих канатних доріг ця вимога застосовується тільки там, де виконується одна з таких умов:

канатна дорога є лише одним діючим транспортом зони (області), і план реагування на надзвичайні ситуації передбачає повернення пасажирів на станцію, або

може бути одночасно більше 100 зайнятих транспортних засобів, або понад 200 пасажирів може бути на лінії, або

умови аварійно-рятувальних робіт є несприятливими.

11.7. Джерело енергії зворотного приводу має бути незалежним від джерела головного приводу.

11.8. Зворотний привід має бути сконструйований так, щоб операції повернення були завершені не менше ніж за півтори години з моменту виходу з ладу головного приводу.

11.9. Зворотний привід має бути забезпечений усіма захисними пристроями, що необхідні для безпечного повернення транспортних засобів на необхідній швидкості.

11.10. На кільцевій канатній дорозі з транспортними засобами, що відчіплюються, пристрої для переміщення транспортних засобів на станції повинні бути влаштовані таким чином, щоб вони були здатні працювати зі зворотним приводом.

11.11. Крім того, для зворотного приводу мають бути виконані такі умови:

можливість запуску зворотного приводу протягом 15 хвилин;

помилки з боку оператора зворотного приводу (неправильний напрям руху) не повинні призводити до перевантаження механічних частин або затискачів;

можливе продовження роботи зворотного приводу в разі виходу з ладу будь-якого пульта дистанційного керування.

11.12. Принаймні один з приводів (головний або зворотний) має забезпечувати роботу канатної дороги під час проведення технічного обслуговування.

11.13. Резервний привід повинен забезпечувати не менше половини швидкості головного приводу. Резервний привід повинен бути здатним запускатися із середнім прискоренням не менше 0,1 м/с-2 за найбільш несприятливих умов завантаження. До резервного приводу також застосовуються вимоги пункту 11.2 глави 11 розділу ІІ цих Правил.

11.14. Двигуни внутрішнього згоряння повинні бути стаціонарними установками та забезпечені батарейним живленням стартера.

Вихлопні гази від двигунів внутрішнього згоряння повинні бути виведені назовні приміщень. Має бути забезпечений вільний доступ повітря до двигуна.

11.15. Кінцеві позиції муфт повинні бути механічно зафіксовані.

11.16. Привід канатної дороги має забезпечувати пересування транспортного засобу з ревізійною швидкістю не більше 0,5 м/с.

11.17. Коефіцієнт запасу надійності зчеплення k тягового, несуче-тягового канатів з привідним шківом повинен бути не менше 1,25 за найбільш несприятливих умов завантаження канатної дороги (з урахуванням сил інерції під час пуску і гальмування) і визначатися за формулами:

11.18. Контроль швидкості має здійснюватися пристроями, що забезпечують необхідну точність контролю.

11.19. На приводі канатної дороги має бути передбачений захист від перевищення номінальної швидкості на 15%. Спрацьовування цього захисту повинно приводити в дію аварійне гальмо.

Допускається контролювати швидкість незалежно від напрямку руху двома незалежними один від одного пристроями, один з яких реагує на перше порогове значення в 10 % перевищення швидкості, а інший - на друге порогове значення в 20 % перевищення швидкості.

11.20. За наявності більше одного привідного шківа із самостійними приводами повинна бути забезпечена їх синхронна робота.

11.21. Прискорення (уповільнення) на привідному шківі під час пуску (зупинки) канатної дороги не повинне перевищувати значень, наведених у додатку 14 до цих Правил.

11.22. Привід канатної дороги має бути оснащений двома незалежними автоматично діючими колодковими, дисково-колодковими або дисковими гальмами нормально закритого типу:

робочим - на валу двигуна або на вхідному валу редуктора;

аварійним - на валу або на ободі привідного шківа.

У разі поєднання функцій робочого й аварійного гальм в одній конструкції передбачаються два незалежні пристрої, установлені на валу (ободі) привідного шківа для створення гальмівного моменту в нормальному й аварійних режимах.

11.23. Для канатних доріг із самогальмуванням і швидкістю до 3 м/с установлення аварійного гальма і засобів контролю швидкості не обов’язкове.

11.24. Кожне гальмо (робоче, аварійне) повинне розвивати гальмівний момент не менше 1,25 статичного моменту в найбільш важких умовах навантаження.

11.25. Аварійне гальмо повинне спрацьовувати у випадках, передбачених проектом, а також:

від аварійних вимикачів;

у разі проходу пункту зупинки та спрацьовування вловлювача кабіни (на маятникових канатних дорогах);

у разі відсутності зниження швидкості під час підходу транспортних засобів до станцій, якщо таке зниження швидкості передбачено проектом;

у разі сходження каната з роликів балансира.

12.1. Фундаменти споруд канатної дороги повинні перевищувати рівень землі не менше ніж на 0,2 м. Допускається встановлювати опори без спорудження фундаментів на невивітреній, без тріщин скельній основі.

До всіх споруд канатної дороги мають бути передбачені підходи або під’їзди, якщо це можливо.

12.2. Конструкція опор повинна унеможливлювати накопичення вологи в елементах закритого профілю та забезпечувати можливість видалення з них конденсату.

12.3. Опори повинні бути обладнані кронштейнами або місцями для підвішування вантажопідіймальних пристроїв.

12.4. Опори повинні бути пронумеровані. На опорах має бути нанесено захисне покриття.

12.5. На опорах маятникових канатних доріг на рівні нижньої частини кабіни повинні бути встановлені напрямні, що унеможливлюють торкання кабіною опорного башмака або конструкцій опори. Напрямні встановлюються так, щоб нижня частина кабіни в разі відхилення в поздовжньому напрямку на 20° (0,35 рад) та поперечному на 11° 30' (0,2 рад) під час наближення до опори не піднімалася вище напрямних.

12.6. На підтримувальних роликах опорних башмаків повинні бути передбачені пристрої від спадання тягового каната з роликів.

12.7. Привід, електрообладнання, вимірювальна апаратура та пульт керування двоканатних маятникових доріг повинні бути розміщені в закритому приміщенні. На всіх канатних дорогах пульт керування має розміщуватися в місці, з якого добре видно зони станції для посадки пасажирів і розташована поруч ділянка траси канатної дороги.

12.8. До механізмів, пристроїв безпеки, електро- та гідрообладнання канатної дороги, що вимагають технічного обслуговування, має забезпечуватись зручний і безпечний доступ.

Відстань від стін приміщення до обладнання, а також проходи між обладнанням повинні бути не менше 800 мм. У необхідних випадках влаштовуються огорожі, робочі платформи, сходи.

12.9. У приміщеннях, де розташоване великогабаритне обладнання, повинні влаштовуватись спеціальні прорізи. Над основним обладнанням установлюються вантажопідіймальні механізми. Допускається не встановлювати вантажопідіймальні механізми на відкритих станціях.

12.10. З урахуванням кліматичних умов у виробничих приміщеннях станцій канатної дороги повинно передбачатися опалення.

12.11. Підлога зон для посадки і висадки пасажирів і проходи до них мають унеможливлювати ковзання ніг (крім доріг для транспортування лижників). Зони, розташовані вище сусіднього рівня більше ніж на 1,0 м, або сусідня поверхня, що має схил понад 60%, повинні огороджуватися перилами відповідно до вимог чинних стандартів. За неможливості встановлення перил слід натягати сітку, що унеможливлюватиме падіння пасажирів на землю.

12.12. Похил поверхні проходів, призначених для людей, не повинен перевищувати 10%. У разі більшого похилу потрібно влаштовувати східці.

12.13. Станції, проходи, зони посадки та висадки мають бути споряджені знаками безпеки для спрямування потоку пасажирів. Експлуатаційно важливі зони (зони посадки, висадки, очікування, безпечні відстані до транспортних засобів, що прибувають на станцію чи відправляються зі станції) мають бути позначені (промарковані).

За винятком зони посадки і висадки проходи для пасажирів мають бути розташовані за межами безпечних відстаней до транспортних засобів.

У робочих зонах і проходах для працівників мають бути забезпечені бічні відстані не менше 0,5 м від безпечних відстаней до транспортних засобів до висоти 2,0 м над поверхнею, на якій перебувають працівники.

Вільна висота (габарит за висотою) проходів для пасажирів має бути не менше 2,5 м. У робочих зонах, які призначені для обслуговування транспортних засобів знизу і в яких їх елементи перетинають проходи для працівників, допускається вільна висота (габарит за висотою) не менше 2,0 м. Зазначені елементи повинні мати попереджувальне кольорове марковання. Розгойдування та завантаження транспортних засобів повинні враховуватися під час визначення цих висот.

12.14. Розміри проходів для пасажирів повинні відповідати пропускній здатності канатної дороги і бути завширшки не менше 1,25 м, а в місцях, де можуть пересуватися інваліди,- не менше 1,5 м, крім пунктів контролю квитків і місць доступу для крісельних канатних доріг. Проходи для працівників мають бути завширшки не менше 0,6 м.

12.15. Щоб забезпечити доступ для інвалідів на візках, під’їзні шляхи повинні відповідати вимогам чинних стандартів і будівельним нормам.

12.16. Ширина зони для пасажирів на маятникових канатних дорогах повинна бути не менше 1,5 м, якщо відбувається тільки посадка чи висадка, і не менше 1,8 м, якщо посадка та висадка відбуваються з однієї зони.

Довжина зони встановлюється з урахуванням нерівномірності зупинки кабін на станціях залежно від завантаження та можливого подовжнього відхилення кабіни під час її зупинки.

Зони для посадки та висадки повинні бути східчастими, якщо кут похилу несучого каната більше 6° (0,1 рад).

12.17. На кільцевій канатній дорозі уздовж зони для посадки по обидва боки вільно висячих транспортних засобів мають бути передбачені як мінімум до висоти 2 м такі мінімальні відстані:

0,6 м - у напрямку до осьової лінії дороги для транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю не більше 1,3 м/с;

0,8 м - у напрямку до осьової лінії дороги для транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю понад 1,3 м/с;

1,25 м - у напрямі назовні.

12.18. Довжина зони для посадки та висадки кільцевої канатної дороги з фіксованими затискачами встановлюється залежно від швидкості руху за умови безпечної посадки та висадки пасажирів на ходу.

Відношення довжини зони для посадки і висадки до швидкості руху в межах станції має бути не менше значень, зазначених у додатку 15 до цих Правил.

Допускається для нових крісельних канатних доріг, виготовлених за кордоном відповідно до чинних європейських стандартів, горизонтальну довжину зони посадки для перевезення пішоходів і лижників приймати в межах від 2,5 м до 3,5 м, а горизонтальну довжину зони висадки приймати рівною у разі перевезення:

1) пішоходів - відстані, що проходить крісло за 5,0 с;

2) лижників:

для крісел з фіксованими затискачами - відстані, що проходить крісло щонайменше за 1,5 с;

для крісел, що відчіплюються, - принаймні 2,0 м.

Зони для посадки та висадки повинні бути горизонтальними або мати кут похилу, який не повинен перевищувати для пішоходів 4°, а для лижників - 6°. У разі перевезення лижників від точки висадки зона повинна мати похил від 15% до 25%.

12.19. На станціях маятникової канатної дороги встановлюються напрямні, які обмежують розгойдування кабіни під час входу та виходу пасажирів. Зазор між напрямними та кабіною не повинен перевищувати 50 мм у місці зупинки на станції та має розширюватися в бік траси з урахуванням можливого поперечного відхилення кабіни на 11° 30' (0,2 рад) під час її входження на станцію.

Напрямні повинні бути встановлені так, щоб кабіна під час розгойдування не могла піднятися вище рівня напрямних.

12.20. На станціях кільцевої канатної дороги з кабінами установлення напрямних, якщо вони передбачені проектом, здійснюється з урахуванням вимог пункту 12.19 глави 12 розділу ІІ цих Правил. Допускається встановлення напрямних тільки з одного боку, протилежного тому, з якого здійснюються посадка і висадка пасажирів.

12.21. На одній із станцій двоканатної маятникової дороги повинна встановлюватися робоча платформа для огляду та ремонту візків кабін, а також вантажопідіймальний механізм для зняття кабін з несучих канатів.

12.22. Усі шківи і тягові канати, що перебувають на висоті менше ніж 2 м, мають бути огороджені.

12.23. На металоконструкціях опор і станцій канатної дороги забороняється встановлення будь-яких механізмів, пристроїв та електрообладнання, не передбачених проектною документацією на будівництво (нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт) канатної дороги.

12.24. Забороняється установлення рекламних щитів, покажчиків тощо, не передбачених проектною документацією на будівництво (нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт) канатної дороги, затвердженою в установленому порядку, без погодження з розробником проекту даної канатної дороги.

12.25. На зонах станцій для посадки повинні бути розміщені виносні пульти (колонки) керування, що використовуються черговими по станціях. На цих пультах повинні бути розміщені засоби аварійної зупинки канатної дороги та сигналізації.

12.26. Параметри мікроклімату в приміщеннях станцій канатних доріг повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42.

13.1. Опори повинні мати огороджені робочі платформи для технічного обслуговування опорних башмаків і роликових балансирів, крім того, опори маятникових канатних доріг повинні мати огороджені проходи для виходу працівників з кабіни на опору.

13.2. Робочі платформи, проходи, їх настил, отвори для доступу на робочу платформу мають відповідати вимогам чинних стандартів з урахуванням вимог пунктів 13.3 і 13.4 глави 13 розділу ІІ цих Правил.

13.3. Робочі платформи мають бути завширшки не менше 0,5 м і виконані таким чином, щоб було уможливлено безпечно досягнути обладнання, що підлягає технічному обслуговуванню, і безпечно провести роботи в максимально ергономічній позиції. Похил робочих платформ не повинен перевищувати 10%; якщо поздовжній похил перевищує 10%, робоча платформа має бути східчастою. У разі східчастої робочої платформи горизонтальні проміжки між окремими елементами підлоги не повинні перевищувати 0,05 м, а вертикальні - 0,3 м. Проходи мають бути завширшки не менше 0,5 м і оснащені принаймні з одного боку перилами.

13.4. Настил робочих платформ і проходів виконується з металу або інших міцних матеріалів. Настил улаштовується всією довжиною та шириною робочої платформи та проходу.

Металевий настил має унеможливлювати ковзання (просічено-витяжні, рифлені, перфоровані сталеві листи тощо).

13.5. Для доступу на робочі платформи опори мають обладнуватися драбинами або сходами чи драбинами зі східцями.

Вибір засобів доступу на опори має здійснюватися відповідно до вимог чинних стандартів.

13.6. Драбини і драбини зі східцями мають починатися від поверхні землі.

Драбини мають обладнуватися пристроями захисту від падіння, що забезпечують застосування пристроїв зупинення падіння під час підіймання (опускання) всією висотою опори, відповідно до вимог чинних стандартів. Як пристрій захисту від падіння допускається застосовувати захисну огорожу у вигляді дуг.

Драбини з похилом до горизонталі понад 80° мають бути оснащені платформою для відпочинку не більше ніж через кожні 15 м.

Драбини висотою підйому до 10 м допускається не обладнувати пристроями захисту від падіння.

13.7. Робочі платформи та проходи, розташовані на опорах і станціях, а також сходи та драбини зі східцями, призначені для доступу на опори та станції, мають бути огороджені перилами, що відповідають вимогам чинних стандартів. Якщо перила неможливо встановити з усіх боків робочої платформи, то має бути передбачена огорожа на протилежному боці робочого місця та на торцях. У зоні робочої платформи (на опорі, перилах тощо) мають бути передбачені місця для закріплення індивідуального спорядження працівників для захисту від падіння з висоти, які мають витримувати навантаження не менше 7,5 кН.

13.8. У разі доступу на робочу платформу з драбини через люк захист від падіння в люк має здійснюватися кришкою або перилами з хвірткою відповідно до вимог чинних стандартів, а в разі доступу через проріз у перилах - хвірткою.

13.9. Легкодосяжні частини механізмів, що рухаються, мають бути закриті закріпленими металевими знімними огорожами, що допускають безпечний огляд і технічне обслуговування. Огородженню підлягають:

зубчасті, ланцюгові та черв’ячні передачі;

з’єднувальні муфти з болтами та шпонками, що виступають, а також усі муфти і вали, розташовані в місцях проходу працівників.

14.1. На кожному тяговому канаті маятникової канатної дороги (якщо канатів більше одного) установлюється командоапарат або інший прилад, що забезпечує зниження швидкості кабін перед наближенням до станцій, контроль зниження швидкості і зупинку. Якщо для зупинки кабін на станції передбачено інший пристрій, то зупинка командоапаратом може не дублюватися. Якщо не відбулося зниження швидкості в потрібному місці, повинні накладатися робоче та аварійне гальма. Шлях аварійного гальмування повинен бути таким, щоб кабіна зупинилася до буферного пристрою, установленого на несучому канаті.

14.2. На пульті керування маятникової канатної дороги повинні бути встановлені покажчик швидкості та покажчик положення кабін. Покажчик положення кабін і командоапарат повинні мати коригувальний пристрій, що забезпечує точність інформації про фактичне положення кабін.

14.3. На станціях маятникової канатної дороги встановлюються буферні пристрої. У разі небезпеки наїзду візка кабіни на буфер повинен спрацювати аварійний вимикач і має накладатися аварійне гальмо.

14.4. У зонах для посадки і висадки на пульті керування у машинному залі повинні бути встановлені вимикачі для аварійної зупинки канатної дороги.

14.5. Перед зонами для посадки і висадки кільцевої канатної дороги з фіксованими затискачами можуть установлюватися вимикачі (додатково до аварійних) для короткочасного зменшення швидкості в межах, передбачених проектом.

14.6. На кільцевій канатній дорозі з фіксованими затискачами мають установлюватися пристрої для автоматичної зупинки канатної дороги, якщо пасажир проїхав зону висадки.

14.7. На станції або опорі з найбільшим впливом вітру повинен бути встановлений прилад, що вимірює швидкість вітру та подає сигнал про перевищення припустимої швидкості вітру на пульт керування канатної дороги.

14.8. Приводи канатної дороги повинні мати блокування, яке унеможливлює пуск дороги в роботу від резервного чи зворотного приводів при ввімкненому головному приводі, і навпаки.

14.9. На роликових балансирах кільцевих канатних доріг повинні бути передбачені блокувальні пристрої, що зупиняють канатну дорогу в разі зміщення каната від осі ролика до реборди до його спадання.

У разі обладнання роликових балансирів уловлювачем, що не дає змоги канату впасти на землю або піднятися вгору (на притискних роликах), допускається встановлювати тільки пристрій для вимкнення приводу канатної дороги в разі сходження каната з роликів.

15.1. Між станціями канатної дороги повинен бути телефонний або радіозв’язок.

15.2. Кабіни двоканатної маятникової дороги повинні бути обладнані телефонним або радіозв’язком з пультом керування канатною дорогою.

15.3. Опори кільцевих канатних доріг мають бути оснащені гучномовним зв’язком для інформування пасажирів у разі виникнення аварійної ситуації та зупинки канатної дороги.

15.4. Пуск канатної дороги необхідно робити після подачі на станціях звукового сигналу.

15.5. Про початок зниження швидкості перед наближенням кабін до станцій маятникових канатних доріг повинен подаватись звуковий сигнал машиністу і дублюватися світловим сигналом на пульті.

15.6. На пульті керування кільцевої канатної дороги або на окремому щиті повинна бути світлова сигналізація про спрацьовування блокувальних пристроїв на роликових балансирах. Допускається один сигнал від спрацьовування кількох блокувальних пристроїв. У цьому випадку сигнал повинен сповіщати, на якій(их) опорі(ах) спрацював блокувальний пристрій.

15.7. Телефонні та сигнальні кабелі повинні бути ізольовані від землі і не торкатися кабін або канатів.

15.8. У разі несправності систем контролю керування, сигналізації та зв’язку робота канатної дороги повинна бути припинена.

15.9. Пульти керування канатною дорогою, обладнані телефонним зв’язком або радіостанціями, повинні мати вказівні таблички виклику аварійно-рятувальних формувань (служб) та інструкції про порядок дії працівників у разі виникнення надзвичайної ситуації.

16.1. Електрообладнання, електроосвітлення, прилади, електро­установки мають відповідати вимогам цих Правил, "Правил устройства электроустановок (6-е издание, переработанное и дополненное). Энергоатомиздат, 1987 г." (далі - ПУЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів , затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), і чинних стандартів.

16.2. За ступенем надійності електропостачання канатні дороги належать до ІІ категорії і повинні мати два незалежних джерела живлення відповідно до вимог ПУЕ. Допускається як друге джерело живлення використовувати автономну електростанцію.

16.3. За захистом від блискавки споруди канатної дороги належать до звичайних об’єктів відповідно до вимог чинних стандартів.

16.4. Канати канатної дороги мають бути заземлені відповідно до вимог ПУЕ. Якщо тяговий канат використовується як струмопровід для кіл сигналізації, керування або освітлення кабін, то канат ізолюється від землі. У цьому разі необхідно встановлювати розрядники для цього каната.

16.5. Провідні частини транспортних засобів повинні бути електрично пов’язані між собою.

16.6. Кабіни двоканатної маятникової дороги, станції і опори канатних доріг обладнуються внутрішнім і зовнішнім освітленням.

16.7. Кабіни з пультом керування (на одноканатних маятникових канатних дорогах) повинні бути оснащені зовнішньою рухомою фарою та внутрішнім освітленням.

16.8. Відповідне штучне освітлення, у тому числі аварійне, не залежне від робочого джерела живлення, має бути передбачене принаймні в тих зонах, які є важливими як для експлуатації та технічного обслуговування, так і для пропуску пасажирів (входи і виходи, зони посадки і висадки, зали очікування тощо).

16.9. Прожектори, що забезпечують достатнє освітлення ділянки траси безпосередньо за межами території станції, повинні бути встановлені на станціях канатних доріг.

16.10. Неізольовані струмопровідні частини електрообладнання (у тому числі вимикачів, що подають живлення на кабель), розташовані в місцях, що уможливлюють дотик до них, мають бути огороджені.

Електрообладнання, розташоване в приміщенні, що замикається, або в місцях, де в разі входу (або підходу) працівників автоматично знімається напруга, може не огороджуватися.

16.11. Канатна дорога, розташована в місцях, зазначених у Порядку погодження місця розташування та висоти об’єктів на приаеродромних територіях та об'єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації , затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 721, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 року за № 2147/22459, має бути позначена як перешкода для повітряних суден (літаків, вертольотів тощо).

1.1. Роботодавець відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці" повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

1.2. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт) канатних доріг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

2.1. Кожний комплект обладнання виробник або постачальник канатної дороги споряджає:

паспортом пасажирської підвісної канатної дороги, зразок якого наведений у додатку 16 до цих Правил;

настановою щодо експлуатації;

інструкцією щодо монтування, пускання, регулювання та обкатування (за необхідності);

комплектом креслеників деталей і складанних одиниць обладнання, що швидко спрацьовуються (за необхідності);

електричними схемами (принциповими та з’єднування) силових кіл і кіл керування, сигналізації, освітлення та зв’язку;

інструкцією щодо зрощування канатів (за необхідності);

інструкцією щодо заливання канатів сплавом (закріплення клинами) у муфтах кінцевих кріплень канатів (за необхідності);

документами виробників канатів про їх якість і протоколами випробування.

За оформлення технічної документації, зазначеної у цьому пункті, відповідає суб’єкт господарювання, що постачає комплект обладнання.

2.2. Під час складання паспорта до нього вносяться відомості з переліку, які наведені в додатку 16 до цих Правил і тільки ті, що належать до даного типу канатної дороги. Допускається вносити до паспорта й інші відомості, що належать до даного типу канатної дороги.

Виготовлені окремо і призначені для самостійного постачання механізми, металоконструкції (ригелі, траверси, стояки опор, опори в цілому тощо), пристрої безпеки їх виробники супроводжують відповідними документами щодо якості.

2.3. У разі комплектування обладнання канатної дороги зі складових частин, що постачаються різними виробниками або постачальниками, паспорт канатної дороги в цілому складається за даними документів про якість окремих складових частин. Ці документи зберігаються разом з паспортом.

2.4. У настанові щодо експлуатації канатної дороги поряд з іншими відомостями мають бути зазначені:

опис і робота канатної дороги та її обладнання, у тому числі силових кіл і кіл керування, сигналізації, освітлення та зв’язку;

склад працівників, які здійснюють технічне обслуговування канатної дороги, їхні завдання та обов’язки за нормальних умов експлуатації та в аварійних ситуаціях;

порядок проведення експлуатації канатної дороги в аварійних ситуаціях, у тому числі з використанням зворотного та резервного приводів;

організація контролю процесу експлуатації канатної дороги;

види, періодичність, обсяг і порядок проведення періодичного технічного обслуговування, контролю технічного стану (щоденного, щомісячного, щорічного та спеціального), ремонту та змащення обладнання канатної дороги, а також рекомендації щодо відновлення лакофарбових покриттів металевих поверхонь відповідно до макрокліматичного району розташування канатної дороги;

періодичність і способи огляду металоконструкцій;

перелік і позначення деталей, що швидко спрацьовуються, та граничні норми їх бракування;

способи та порядок регулювання гальм;

періодичність та способи перевірки пристроїв безпеки;

граничні норми бракування канатів;

критерії граничного стану канатної дороги для проведення капітального ремонту;

порядок проведення переміщення несучих канатів і фіксованих затискачів транспортних засобів;

моменти затягнення фіксованих затискачів транспортних засобів і болтових притискачів (канатних затискачів) на кінцевих кріпленнях канатів і порядок виконання робіт;

порядок перевірки і регулювання затискного зусилля затискачів, що відчіплюються;

порядок проведення технічних оглядів;

вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;

порядок проведення аварійно-рятувальних робіт на канатній дорозі.

2.5. Виготовлений комплект обладнання канатної дороги, окремі складові частини (вузли) або пристрої безпеки, призначені для самостійного постачання, їх виробник споряджає маркувальними табличками, незнімно закріпленими на видних місцях із зазначенням найменування виробника чи його знака для товарів і послуг, типу, моделі, основних технічних характеристик, дати виготовлення, порядкового (серійного) номера за нумерацією виробника та інших відомостей відповідно до вимог технічних умов на виготовлення обладнання канатної дороги. Метод виконання написів на маркувальній табличці має забезпечувати їх збереження протягом усього строку експлуатації обладнання канатної дороги.

2.6. Умови праці на робочих місцях під час виготовлення обладнання, будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), монтажу, проведення ремонту, експлуатації канатних доріг і модернізації їх обладнання мають бути такими:

вміст хімічних речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничнодопустимих концентрацій відповідно до вимог чинних стандартів;

рівні інфразвуку та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях відповідно до Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99 , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37;

рівні загальної та локальної вібрації на робочих місцях відповідно до Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99 , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39;

параметри мікроклімату на робочих місцях відповідно до Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42;

рівні напруженості електромагнітного поля частотою 50 Гц на робочих місцях відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів , затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524;

рівні освітленості на робочих місцях відповідно до вимог чинних будівельних норм;

організація технологічних процесів має відповідати вимогам чинного законодавства;

порядок накопичення, транспортування, знешкодження і захоронення відходів під час виготовлення, монтажу, ремонту, експлуатації канатних доріг і модернізації їх обладнання відповідно до Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення ДСанПіН 2.2.7.029-99 , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 29.

2.7. Перед уведенням в обіг (постачанням на ринок) обладнання канатних доріг, у тому числі окремих складових частин (вузлів) або пристроїв безпеки, виробник або постачальник повинен провести оцінку його відповідності вимогам Технічного регламенту канатних доріг і цих Правил, скласти декларацію про відповідність і нанести на кожний виріб (на поверхню чи на маркувальні таблички) національний знак відповідності згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності".

3.1. Монтаж (демонтаж) обладнання канатних доріг має виконуватися відповідно до вимог проекту виконання робіт (далі - ПВР) на монтаж (демонтаж), затвердженого в установленому порядку.

3.2. Допускається монтаж (демонтаж) обладнання канатних доріг виконувати за типовими ПВР або технологічними картами з прив’язкою їх до місцевих умов.

3.3. Перед проведенням монтажу обладнання канатної дороги суб’єкт господарювання, який виконує монтаж, має провести огляд металевих конструкцій (несучих і допоміжних), механізмів канатної дороги, кріпильних виробів (діаметр, клас міцності) з метою оцінки їх стану та комплектності. За результатами огляду складається акт, що підписується працівниками, які проводили огляд, і затверджується керівником суб’єкта господарювання, який виконує монтаж.

Крім того, обладнання канатної дороги, що перебувало раніше в експлуатації в іншому місці, має піддаватися експертному обстеженню.

3.4. Після закінчення робіт з монтажу перед здачею канатної дороги в експлуатацію здійснюється налагодження та перевірка її готовності до експлуатації, під час якої виконуються:

1) перевірка відповідності встановлення обладнання канатної дороги технічній документації;

2) перевірка й експлуатаційні випробування окремих складових частин і їх взаємодія з іншими складовими частинами канатної дороги, зокрема:

стану канатів, їх з’єднань і кінцевих кріплень;

напрямних канатів (шківів, башмаків, роликів тощо) і правильне функціонування їх опорних і натяжних пристроїв, у тому числі натяжних канатів;

відповідних безпечних відстаней між транспортним засобом і канатами щодо інших складових частин канатної дороги з урахуванням дії навколишнього середовища в найбільш несприятливих умовах експлуатації;

приєднання транспортних засобів до рухомого каната (тягового чи несуче-тягового) і їх стійкості до проковзування за всіх можливих умов експлуатації;

вільного переміщення транспортних засобів на лінії і на станціях;

роботи електричного обладнання;

роботи телекомунікаційного та сигнального обладнання;

роботи пристроїв безпеки і контролю в разі експлуатаційної відмови;

працездатності всіх гальм і збереження відповідного тертя за найнесприятливіших умов навантаження під час роботи;

роботи всіх типів приводів (головного, зворотного, резервного) на всіх режимах роботи з урахуванням найнесприятливіших умов експлуатації;

роботи евакуаційних пристроїв;

стану станцій, лінійних опор і їх фундаментів;

3) експлуатаційні випробування (обкатка) канатної дороги, під час яких використовуються всі приводи (головний, зворотний і резервний) на всіх режимах роботи з урахуванням усіх умов експлуатації.

Мінімальний час експлуатаційних випробувань (обкатки) на максимальній швидкості складає:

для маятникових канатних доріг - 25 годин з головним приводом, з яких щонайменше 5 годин з повним навантаженням;

для кільцевих канатних доріг: з фіксованими затискачами - 25 годин з головним приводом; із затискачами, що відчіплюються, - 50 годин з головним приводом (з яких щонайменше 5 годин з повним навантаженням).

Експлуатаційні випробування (обкатка) кільцевої канатної дороги із затискачами, що відчіплюються, з повним навантаженням мають здійснюватися з урахуванням завантаження гілок підіймання та спуску, зазначеного в паспорті канатної дороги, відповідно до вимог настанови щодо експлуатації, наданої виробником або постачальником.

Крім того, експлуатаційні випробування мають бути проведені зі зворотним і резервним приводами принаймні один повний цикл роботи.

На канатних дорогах, що мають транспортні засоби із затискачами, що відчіплюються, експлуатаційні випробування мають проводитися з усіма транспортними засобами.

На канатних дорогах, призначених виключно для перевезення вгору, експлуатаційні випробування мають проводитися з максимально допустимим навантаженням.

3.5. Після закінчення робіт з монтажу обладнання канатної дороги мають бути складені такі документи (у разі виконання таких робіт):

акти закріплення канатів у муфти кінцевих кріплень;

акт зрощування каната;

акт вимірювання провисання несучого каната;

акт зважування противаги;

акт випробування транспортних засобів і вловлювача кабіни;

акти закріплення металоконструкцій станцій і опор на фундаментах;

акти приймання фундаментів і опорних конструкцій;

акти на приховані роботи;

акт перевірки відповідності встановлення обладнання канатної дороги технічній документації;

акт перевірки й експлуатаційних випробувань окремих складових частин;

акт експлуатаційних випробувань (обкатки) канатної дороги.

4.1. Вимоги для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки поширюються на такі види ремонту канатних доріг:

поточний ремонт несучих металоконструкцій з метою підтримання їх несучої здатності;

заміна несучих, несуче-тягових або тягових канатів, роботи з їх зрощування та кінцевого кріплення.