1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) трупів (надалі - експертиза) у відділах судово-медичної експертизи трупів (надалі - відділ), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.

1.2. Експертиза у відділі виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, та вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.

1.3. Для досягнення мети використовуються знання в галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження (гістологічні, медико-криміналістичні, токсикологічні тощо) і, якщо необхідно, вивчається медична документація, матеріали кримінальних та цивільних справ.

1.4. Експертиза у відділі проводиться за постановою або за письмовим відношенням особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

1.5. Виконувати експертизи у відділі можуть працівники бюро, які мають вищу медичну освіту, пройшли підготовку з судово-медичної експертизи.

Виконувати експертизу також може професорсько-викладацький склад кафедр (курсів) судової медицини інститутів удосконалення лікарів, медичних інститутів та університетів.

1.7. Об'єктами експертизи у відділі є трупи (частини трупа) осіб, що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез'ясованих обставинах, а також трупи невстановлених осіб.

1.8. Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах (надалі - морг) або в моргах лікувально-профілактичних установ.

Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом (надалі - експерт), допускається проведення експертизи трупа у пристосованих під морг приміщеннях лікувально-профілактичної установи (при наявності в них необхідних умов) і на відкритому повітрі (ексгумація трупа). В останньому випадку експертиза виконується лише в теплу пору року, при сухій погоді і при створюванні особою, що призначила експертизу, придатних для роботи.

1.9. Відповідальність за доставку трупа, його одягу та інших предметів, що безпосередньо мають відношення до трупа, у морг покладається на особу, яка призначила експертизу, і здійснюється бригадами, склад яких відповідно до місцевих умов комплектується з працівників органів Міністерства внутрішніх справ, або з працівників інших служб, що спеціалізуються на цьому.

У випадках смерті в лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи.

У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатувала смерть особи, що померла на вулиці або в іншому громадському місці, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. При цьому лікар (фельдшер) бригади зобов'язаний надати черговому санітару моргу заповнений відривний талон до "Супровідного листа".

1.10. У випадках смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов'язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або не був виданий родичам померлого.

Відповідальність за своєчасне надання історії хвороби до моргу покладається на особу, яка призначила експертизу.

1.11. Якщо в ході проведення патологоанатомічного дослідження були виявлені ознаки насильницької смерті, розтин повинен бути припинений. Головний лікар лікарні письмово повідомляє про те, що трапилось, органи дізнання, які забезпечують призначення експертизи, доставку трупа і всіх необхідних медичних документів (історію хвороби, протокол розтину тощо) до моргу.

Патологоанатом, який проводив дослідження трупа, забезпечує збереження його та органів у тому стані, в якому вони були до часу припинення дослідження, і складає протокол про виконане ним дослідження.

За згодою експерта в цьому випадку, що вказаний, може бути проведена експертиза трупа в патологоанатомічному відділенні лікарні.

1.12. У випадках доставки трупа з місця події (виявлення), де складався протокол огляду, разом з документами про призначення експертизи повинна надсилатися копія даного протоколу.

1.13. Трупи, що надійшли до моргу, документи, одяг та інші предмети, які були з трупом, реєструються у встановленому порядку медичним реєстратором (медичною сестрою, фельдшером, лаборантом або черговим санітаром моргу) в журналі реєстрації трупів і в журналі реєстрації одягу, документів та коштовностей.

Відповідальність за ведення реєстраційних журналів покладається завідуючим відділом експертизи трупів або завідуючим міським (міст обласного підпорядкування), районним чи міжрайонним відділенням бюро судово-медичної експертизи на одну з осіб зазначених вище.

1.14. Реєстраційні журнали з пронумерованими та прошнурованими аркушами повинні бути скріплені печаткою бюро та підписані начальником бюро. По закінченні журнали здаються до архіву бюро, де зберігаються протягом 25 років.

1.15. У журналі реєстрації трупів повинні міститись такі дані:

1.15.1. Порядковий по відділу (відділенню) номер експертизи;

1.15.2. Дата та час надходження трупа до моргу;

1.15.3. Прізвище, ім'я та по батькові померлого;

1.15.4. Стать, дата народження (вік) та місце постійного проживання померлого;

1.15.5. Місце, звідкіля труп надійшов до моргу;

1.15.6. Ким надіслано труп до моргу і коли складена постанова про призначення експертизи;

1.15.7. Ким і коли виконана експертиза трупа;

1.15.8. Причина настання та рід смерті (відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть);

1.15.9. Перелік лабораторних досліджень, що були застосовані, і дата отримання їх результатів;

1.15.10. Дата закінчення проведення експертизи;

1.15.11. Коли і кому надіслано або видано висновок експерта (акт), розписку в отриманні;

1.15.12. Дата видачі Лікарського свідоцтва про смерть і дата видачі трупа з моргу; номер свідоцтва про смерть виданого районним відділом реєстрації актів громадського стану;

1.15.13. Прізвище, ім'я та по батькові особи, якій виданий труп, номер його паспорта та місце проживання, а також місце поховання трупа.

1.16. У журналі реєстрації одягу, документів та коштовностей треба занести такі дані:

1.16.1. Порядковий по відділу (відділенню) номер трупа;

1.16.2. Дата надходження трупа до моргу;

1.16.3. Прізвище, ім'я та по батькові померлого;

1.16.4. Прізвище, ім'я та по батькові особи, що доставила труп, одяг, документи та коштовності до моргу, місце її проживання;

1.16.5. Перелік та стислий опис носильних речей, речових доказів та інших предметів, що були доставлені з трупом;

1.16.6. Перелік та стислий опис документів та коштовностей, що були доставлені з трупом;

1.16.7. Прізвище, ім'я та по батькові особи, що прийняла одяг, документи та коштовності, що були доставлені з трупом;

1.16.8. Підпис особи, яка здала, та підпис особи, яка прийняла одяг, документи та коштовності, що були доставлені з трупом;

1.16.9. Назва документа, що став обгрунтуванням для видачі одягу, документів та коштовностей, які були доставлені з трупом;

1.16.10. Перелік носильних речей, документів та коштовностей, що були видані, дата їх видачі, а також відомості про особу, яка отримала їх: прізвище, ім'я та по батькові, номер паспорта, постійне місце проживання, її підпис;

1.16.11. Відомості про те, що було зроблено з носильними речами, документами та коштовностями, що не були забрані з моргу.

1.17. Зміни трупа, що пов'язані з розвитком гниття, впливом інших факторів зовнішнього середовища тощо, не можуть бути обгрунтуванням для відмови у прийнятті трупа до моргу та виконанні експертизи.

1.18. Трупи в морзі повинні зберігатися за умов, що перешкоджатимуть гниттю.

Застосування будь-яких консервуючих речовин до проведення експертизи трупа забороняється.

Консервування трупа може бути здійснено з письмового дозволу особи, яка призначила експертизу, після закінчення експертизи та взяття всіх необхідних матеріалів на лабораторні дослідження.

1.19. Одяг трупа та предмети, що були з ним доставлені, зберігаються до початку експертизи в тому стані, в якому вони надійшли до моргу.

1.20. Вилучення окремих органів і тканин трупа з метою, що не пов'язана з виконанням експертизи, допускається у випадках, що передбачені законодавством про трансплантацію органів і тканин та іншими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України. Дане вилучення проводиться тільки з дозволу експерта і про це ним повинен бути зроблений відповідний запис у протоколі розтину.

1.21. У випадках відсутності в документі про призначення експертизи вказівки на те, якому (яким) експерту (експертам) доручається експертиза, розподіл її покладається на начальника бюро або на завідуючого відділом, а в міських (міст обласного підпорядкування), районних (міжрайонних) відділеннях - на завідуючого відділенням.

1.22. Експертиза трупа проводиться, як правило, одним експертом.

При великому обсязі одного експертного дослідження, при експертизі трупів іноземних громадян, при первинній експертизі ексгумованого трупа, що раніш не був підданий розтину, при повторних експертизах тощо розтин може проводитись двома або більшою кількістю експертів.

1.23. Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження речових доказів, що мають відношення до експертизи.

1.24. Експертиза, прийнята до виконання експертом, проводиться у такій послідовності:

1.24.1. Ознайомлення з документом про призначення експертизи та з іншими доданими до нього матеріалами (копією протоколу огляду місця події, історією хвороби тощо);

1.24.2. Складання плану проведення експертизи;

1.24.3. Зовнішнє та внутрішнє дослідження трупа, вилучення органів та тканин для лабораторних досліджень;

1.24.4. Комплексна оцінка результатів дослідження трупа на підставі отриманих лабораторних даних, наданих матеріалів справи та медичної документації;

1.24.5. Складання підсумків з відповідями на запитання, що були поставлені на вирішення експертизи;

1.24.6. Оформлення висновку експерта.

1.25. Результати експертизи, яка виконується у відділі, оформляються документом, що має назву Висновок експерта (Експертиза трупа, Акт судово-медичного дослідження), якому надається відповідний за відділом (відділенням) порядковий номер і який складається не менш як у двох примірниках.

1.26. Кожен висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.26.1. Вступної частини, що містить титульний лист, запитань, поставлених на вирішення експертизи, та стислий виклад обставин справи;

1.26.2. Дослідної частини;

1.26.3. Даних лабораторних та додаткових методів дослідження;

1.26.4. Підсумків.

1.27. Титульний лист цього документа заповнюється на бланку затвердженого наказом N 6 Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року зразка в точній відповідності з його текстом.

Запитання, поставлені на вирішення експертизи, подаються у редакції особи, яка призначила експертизу.

В обставинах справи викладаються необхідні відомості з документа про призначення експертизи, копії протоколу огляду місця події, історії хвороби, амбулаторної картки тощо.

1.28. Дослідна частина повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та всіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об'єктів, надісланих на лабораторне дослідження.

Послідовність викладу виконання експертизи трупа визначається експертом відповідно до особливостей експертизи.

1.29. Дослідна частина повинна бути викладена по можливості без використання медичних та інших незрозумілих для нефахівців термінів. Якщо уникнути цих термінів неможливо, їх зміст треба пояснити.

1.30. Вступна та дослідна частини складають протокольну частину висновку (акта). Вони підписуються експертом (експертами) і особами, які були присутні при експертизі і згадані у вступній частині.

1.31. У розділ "Дані лабораторних та додаткових методів дослідження" вносяться результати лабораторних досліджень із зазначенням їх номера і дати отримання, а також дані додаткового дослідження тканин і органів, що були вилучені експертом з трупа (фрагментів кісток, склепіння черепа тощо).

1.32. Відразу після закінчення розтину експерт заповнює і підписує Лікарське свідоцтво про смерть (Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть для мертвонароджених або дітей, які померли у перші 0-6 діб після народження).

Порядок заповнення названих документів регламентується відповідною інструкцією, затвердженою наказом N 6 Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року, і при визначенні нозологічних форм та причин смерті в них слід суворо дотримуватись Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм та причин смерті.

1.33. Підсумки висновку експерта складаються після закінчення всіх досліджень, пов'язаних з експертизою трупа, відповідно до поставлених запитань. Нумерація відповідей повинна суворо відповідати нумерації запитань постанови. При цьому допускається об'єднання близьких за змістом запитань та зміна їх послідовності без зміни формулювання самого запитання.

1.34. Тривалість проведення експертизи не повинна перевищувати одного місяця.

Один (перший) примірник висновку експерта (акта) із супровідним документом не пізніше ніж через три доби після отримання експертом результатів усіх лабораторних досліджень, що були проведені, направляється у встановленому порядку або передається під розписку у реєстраційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий примірник зберігається в бюро судово-медичної експертизи.

При перевищенні експертом місячного терміну виконання експертизи він повинен дати усне пояснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

1.35. У супровідному документі треба зазначити:

1.35.1. Назву і номер експертного документа, що направляється;

1.35.2. Прізвище, ім'я, по батькові, рік народження померлого;

1.35.3. Дату початку та закінчення експертизи;

1.35.4. Прізвище, ім'я, по батькові експерта;

1.35.5. При наявності - матеріали справи, що повертаються, речові докази, медична документація та інші документи, які мають відношення до даної експертизи.

2.1. Загальний порядок та послідовність виконання експертизи трупа.

2.1.1. Експертиза трупа може бути розпочата тільки після появи ранніх трупних явищ (охолодження, трупних плям, трупного заклякання).

До появи згаданих змін розтин трупа може бути проведений тільки після констатації смерті у встановленому законом порядку і після оформлення акта судово-медичного дослідження (висновок експерта), один примірник якого повинен бути наданий експерту до початку розтину.

2.1.2. Після ознайомлення з документом про проведення експертизи, іншими документами, що додані до нього, і складання плану проведення експертизи експерт проводить зовнішнє дослідження трупа, яке повинно містити дослідження одягу, взуття та інших предметів, що були доставлені з трупом, і власне дослідження трупа.

2.1.3. Дослідження одягу треба починати з переліку, шар за шаром, окремих його предметів та їх розміщення на трупі в момент огляду. Вказуються назва предметів одягу, вид матеріалу, колір і ступінь зношеності тканини, наявність і стан петель, гудзиків і защіпок. Перелічують і описують вміст кишень та інших предметів, доставлених з трупом.

При експертизі трупів невідомих, особа яких не встановлена, обов'язково повинні бути зазначені фасон одягу, ознаки матеріалу, із якого вона зроблена, наявність характерного малюнка, міток, фабричних ярликів, форма і колір гудзиків, інші особливості. При необхідності носильні речі фотографують.

2.1.4. При наявності на одязі пошкоджень і забруднень описується їх характер, точна локалізація на частинах одягу відповідно до стандартних найменувань останніх, форма, розміри, напрямок, стан країв і кінців, віддаль від швів та інших конкретних деталей одягу, співставляють локалізацію пошкоджень (забруднень) на одязі зі слідами на трупі.

При виявленні на одязі характерних або специфічних пошкоджень і накладень (сліди ковзання, дефекти тканини, відбитки протектора, кіптява тощо), слідів біологічного або хімічного походження (кров, сперма, лікарські речовини тощо) експерт зобов'язаний забезпечити збереження такого одягу для подальшого його дослідження в інших підрозділах бюро або для передання під розписку особі, яка призначила експертизу.

При необхідності одяг фотографують і (або) замальовують виявлені на ньому зміни на контурні схеми.

2.1.5. Знімати одяг з трупа треба акуратно, щоб уникнути нових пошкоджень.

При необхідності подальшого дослідження одяг висушують і запаковують у встановленому порядку.

2.1.6. Дослідження трупних змін проводиться послідовно, починаючи з визначення на дотик охолодження трупа в прикритих одягом і відкритих частинах тіла.

Вимірювання температури тіла в пахвових западинах і в прямій кишці здійснюється двічі з годинною перервою.

Виявляється наявність і ступінь вираженості трупного заклякання в м'язах обличчя, шиї, верхніх і нижніх кінцівок.

Фіксується наявність трупних плям, їх локалізація, характер, колір, особливості поширення, наявність ділянок поблідніння, які утворились від тиску деталей одягу, предметів. Тричі визначається характер зміни трупних плям при натискуванні пальцем або плунжером динамометра з силою 2 кг/см2 з наступним зазначенням часу повернення до початкового забарвлення.

2.1.7. Ознаки трупного висихання зазначаються при описі окремих частин тіла.

2.1.8. При наявності пізніх змін описуються їх ознаки, ступінь вираженості, поширеність. Визначається наявність і локалізація трупної флори і фауни і, при необхідності, відбираються їх зразки для проведення ботанічного і ентомологічного дослідження.

2.1.9. Використовують рекомендовані у встановленому порядку інструментальні і лабораторні методи визначення часу настання смерті.

2.1.10. Власне дослідження трупа починається з визначення за зовнішніми ознаками статі, віку, будови, ступеня вгодованості. Вимірюється довжина тіла.

2.1.10.а. Оглядається і зазначається колір і стан шкіри, її вроджених і набутих анатомічних та індивідуальних особливостей (рубці, татуювання тощо), наявність слідів ін'єкцій, висипань, набряків та інше.

2.1.10.б. Досліджується на дотик стан мозкового і лицевого черепа, визначається довжина і колір волосся на волосистій частині голови, наявність чи відсутність ушкоджень, рухливості, деформацій та інших особливостей, відкриті чи закриті очі, колір райдужки, форма та діаметр зіниць, стан білкової і сполучнотканинної оболонок (блідість, жовтизна, екхімози та інше), наявність одутлості обличчя.

2.1.10.в. Зазначається, чи є виділення із отворів рота, носа та вушних ходів, описується характер цих виділень, а також наявність у порожнині рота і носових ходах часток харчових мас, порошків чи сторонніх предметів.

Визначається стан червоної обвідки і слизової оболонки губ, чи відкритий рот, зімкнуті зуби, чи є защемлення язика між зубами. Описується стан самих зубів: їх загальна кількість, колір, особливості, наявність, характер і кількість коронок, протезів. Перелічуються згідно із зубною формулою зуби, яких немає, характеризується стан альвеолярних поверхонь ясен на їх місці. При необхідності складається одонтокарта встановленого зразка.

2.1.10.г. Оглядається і фіксується стан шиї, грудей (форма, наявність слідів внутрішньосерцевих ін'єкцій та інше), живота (запалий, здутий чи інше), спини (наявність пролежнів, горба та ін.), верхніх і нижніх кінцівок (розвиток відносно тулуба, вроджені дефекти), пахвових западин, складок шкіри під молочними залозами, промежини і ділянки анального отвору (зяяння, забруднення калом та ін.).

2.1.10.д. При експертизі трупів жінок описується форма і розміри молочних залоз, пігментація навколососкових кружків і білої лінії живота, рівномірність вистояння сосків, наявність виділень із сосків при натисканні на молочні залози, рубців вагітності та інші особливості.

2.1.10.е. Досліджуються зовнішні статеві органи і описується стан: у трупів чоловіків - крайньої плоті, зовнішнього отвору сечовипускного каналу, мошонки, у трупів жінок - статевих губ, входу у піхву, дівочої пліви, піхви.

Зазначається відсутність чи наявність виділень, ушкоджень, рубців, вад та інших особливостей. Досліджується стан анального отвору.

2.1.10.є. Обмацуються кістки скелета, визначається наявність патологічної рухливості або деформацій.

2.1.11. При експертизі трупів невідомих осіб:

2.1.11.а. Складається словесний портрет і проводиться фотографування трупа, за правилами сигналітичної фотографії - всього трупа, а також його обличчя в трьох проекціях (фас, лівий і правий профіль). При фотографуванні рекомендується кисті рук трупа покласти на його груди;

2.1.11.б. Представниками органів слідства проводиться дактилоскопія трупа. Підготовка пальців трупа до дактилоскопії виконується експертом;

2.1.11.в. Представниками органів слідства складається Розпізнавальна картка, в якій опис прикмет трупа, особливостей одягу і викладення даних про час та причину настання смерті проводиться експертом. На цю картку представник слідчих органів наносить дактилоскопічні відбитки або наклеює їх на неї після зняття на окремий аркуш паперу.

Другий примірник картки без відбитків заповнюється експертом і зберігається у морзі;

2.1.11.г. Якщо фотографування трупа не було здійснено органами слідства, то на Розпізнавальну картку наклеюють сигналітичні знімки, що були зроблені у бюро;

2.1.11.д. При наявності коронок з коштовних металів їх докладно описують у висновку (акті) із зазначенням їх кольору і місцезнаходження в порожнині рота. Зубні протези описують за такими ж правилами і зберігають відповідно до викладеного у п.2.3. додатку N 2 до цих Правил.

2.1.12. Дослідження зовнішніх ушкоджень проводиться візуально, а при необхідності - з допомогою оптичних приладів.

Описують всі зовнішні ушкодження, які є на трупі: вигляд (синець, садно, рана), їх точну анатомічну локалізацію відносно щонайменше двох анатомічних точок-орієнтирів тіла (при необхідності - і відстань від підошвової поверхні стоп), форму, розміри, напрямок по осі тіла, колір, характер країв і кінців, особливостей рельєфу саден і його взаємовідношення зі шкірою, що оточує, наявність ранового каналу, забруднень тощо.

При описі можна групувати однотипні ушкодження за ділянками із обов'язковим зазначенням їх кількості і розмірів у кожній ділянці.

2.1.13. При необхідності ушкодження на трупі фотографують і(або) замальовують на контурні схеми частин тіла людини, вилучають мазки, виділення та інші об'єкти, передбачені даними правилами, на лабораторне дослідження.

2.1.14. Внутрішнє дослідження трупа обов'язково повинно включати розтин порожнини черепа, грудної і черевної порожнин.

2.1.15. Спосіб розтину трупа, послідовність і прийоми дослідження порожнин і органів визначаються експертом залежно від обставин смерті, особливостей випадку, характеру завдання тощо.

2.1.16. Анатомічні розрізи, відсепарування м'яких тканин, виділення і дослідження внутрішніх органів проводяться самим експертом. Розпилювання кісток черепа, хребта і виділення інших кісток скелета може робити санітар під керівництвом і в присутності експерта.

2.1.17. Вийняття органів з трупа здійснюється будь-яким методом, аби він забезпечував повноту проведення дослідження для кожного конкретного випадку.

2.1.18. Усі вийняті органи вимірюють і досліджують з поверхні і на розрізах, при цьому треба обов'язково зазначити: їх консистенцію, вираженість анатомічної структури, колір, кровонаповнення, виявлені зміни і ушкодження, характер і обсяг вмісту порожнистих органів.

2.1.19. Обов'язково зважують головний мозок, серце, кожну легеню, печінку, селезінку, кожну нирку.

Зважування щитовидної, зобної і підшлункової залоз, тимуса (у дітей), надниркових залоз, гіпофіза, епіфіза та інших органів проводиться у випадку їх патології.

2.1.20. При дослідженні голови повинні бути визначені:

2.1.21. Стан м'яких покривів голови з боку внутрішньої поверхні (колір, кровонаповнення), наявність або відсутність крововиливів, їх точна локалізація згідно з анатомічними ділянками, колір, форма, розміри (довжина, ширина, товщина), стан з поверхні і на розрізі скроневих м'язів;

2.1.22. Максимальна і мінімальна товщина кісток склепіння черепа на розпилі, стан швів;

2.1.23. Ступінь напруження і колір твердої мозкової оболонки, зрощення її з кістками склепіння черепа, кровонаповнення судин і пазух, наявність чи відсутність стороннього запаху;

2.1.24. Прозорість, ступінь набряку і кровонаповнення м'яких мозкових оболонок;

2.1.25. Симетричність півкуль мозку, вираженість рельєфу борозен і звивин, наявність чи відсутність смуг втиснення;

2.1.26. Вираженість загального малюнка будови мозкової тканини і її анатомічних структур, ступінь її вологості і кровонаповнення, стан шлуночків і судинних сплетінь, а також судин основи мозку;

2.1.27. Розміри гіпофіза, малюнок і колір його тканини на розрізі;

2.1.28. Стан кісток основи черепа після повного усунення твердої мозкової оболонки.

2.1.29. При дослідженні хребетного каналу треба зазначити:

2.1.30. Наявність в ньому рідини чи крові;

2.1.31. Стан і розміщення спинного мозку;

2.1.32. Стан оболонок і мозкової тканини на поперечних розрізах спинного мозку за сегментами після його виймання;

2.1.33. Наявність особливостей, ушкоджень, деформацій, хворобливих змін хребців і міжхребцевих дисків з боку хребетного каналу;

2.1.34. Наявність чи відсутність крововиливів, розривів зв'язок, переломів.

2.1.35. При дослідженні грудної і черевної порожнин повинні бути визначені:

2.1.36. Колір м'язів, товщина підшкірного жирового шару на грудях і животі, наявність (відсутність) травматичних або патологічних змін і вмісту;

2.1.37. Правильність розміщення органів у порожнинах, ступінь виповнення легенями плевральної порожнини, наявність спайок у ній, стан країв легенів і пристінкової плеври, висота стояння діафрагми, стан пристінкового і вісцерального очерев'я, великого сальника, брижі, лімфатичних вузлів, ділянки сонячного сплетіння, ступінь здуття шлунка і петель кишечника, наявність спайок у черевній порожнині; наявність чи відсутність стороннього запаху від порожнин і внутрішніх органів.

2.1.38. При дослідженні шиї з'ясовують стан м'яких тканин і судинно-нервового пучка, розтинаються магістральні артерії і фіксується наявність або відсутність патологічної закрученості судин і надривів внутрішньої оболонки.

2.1.39. При дослідженні язика визначають наявність або відсутність ушкоджень, слідів тиску зубів, нальоту, стан смакових сосочків, стан м'язів язика на розрізі.

2.1.40. При дослідженні мигдаликів фіксується їх консистенція, розміри, наявність лакун, гнійних пробок тощо.

2.1.41. При дослідженні входу в гортань і стравохід визначають наявність або відсутність сторонніх тіл, крововиливів, патологічних змін, стан голосових зв'язок, перевіряється цілість під'язикової кістки і хрящів гортані.

2.1.42. При дослідженні щитовидної залози і тимуса визначаються їх розміри, консистенція, кровонаповнення і колір тканини на розрізі, патологічні або травматичні зміни.

2.1.43. При дослідженні органів дихання повинні бути визначені:

2.1.44. Стан легеневої плеври, наявність або відсутність під нею крововиливів, їх форма, розмір, поширеність, множинність;

2.1.45. Колір і кровонаповнення слизової оболонки дихальних шляхів, розрізаних аж до дрібних розгалужень бронхів, наявність або відсутність у них вмісту, його кількість і консистенція;

2.1.46. Консистенція легенів при обмацуванні, колір їх поверхні і на розрізах, характер рідини, яка стікає з поверхні розрізу при натисканні, наявність і характер вогнищевих змін, стан паратрахеальних і бронхіальних лімфатичних вузлів.

2.1.47. При дослідженні серця і аорти треба зазначити:

2.1.48. Стан навколосерцевої сорочки, кількість і характер її вмісту, взаємовідношення з епікардом;

2.1.49. Кровонаповнення порожнин серця, кількість і характер згустків крові в них;

2.1.50. Розміри серця (довжина, ширина, товщина в ділянці лівого шлуночка) і його консистенція;

2.1.51. Стан епікарда (наявність жирової тканини, крововиливів), міокарда (колір, кровонаповнення, наявність вогнищевих змін та ін.), ендокарда (наявність патологічних змін, крововиливів та ін.), сосочкових м'язів і хордальних ниток;

2.1.52. Стан клапанного апарата (дво- і тристулкового, напівмісяцевих); консистенція, еластичність, рухливість, ступінь перекриття ними передсердно-шлункових, аортального і венозного отворів, наявність патологічних змін;

2.1.53. Товщину стінок шлуночків і перетинки;

2.1.54. Ширину аорти і легеневого стовбура на розрізі над клапанами;

2.1.55. Стан вінцевих артерій серця біля їх основи і далі по всій довжині судини (характер інтими, товщина судинної стінки, наявність атеросклеротичних бляшок і ступінь перекриття ними просвіту судини);

2.1.56. Стан внутрішньої поверхні аорти по всій її довжині.

2.1.57. При дослідженні системи травлення треба зазначити:

2.1.58. Колір і стан слизової оболонки поздовж розрізаного стравоходу (колір, вираженість складчатості, наявність крововиливів, виразок тощо), наявність або відсутність у нього патологічних змін і вмісту;

2.1.59. Форму шлунка, кількість і вид його вмісту (колір, запах, консистенція, розміри і характер харчових частин), стан слизової оболонки аналогічно згаданому в п.2.1.30.1., і сфінктерів;

2.1.60. Характер і кількість вмісту у різних відділах розрізаного по всій довжині кишечника, колір і стан його слизової оболонки аналогічно зазначеному в п.2.1.30.1.;

2.1.61. Форма, консистенія і розміри (не менш як чотири) печінки, стан її капсули, колір на розрізі, особливості її паренхіми, кровонаповнення, патологічні зміни, стан воротної і нижньої порожнистої вен;

2.1.62. Форма, характер вмісту і ступінь наповнення жовчного міхура, стан його слизової оболонки, прохідність протоків;

2.1.63. Форма, консистенція, колір на розрізі, особливості паренхіми, кровонаповнення підшлункової залози.

2.1.64. При дослідженні селезінки виявляють її розміри, форму, консистенцію, стан капсули, колір тканини на розрізі, розмір і характер скребка.

2.1.65. При дослідженні надниркових залоз зазначають їх форму, стан коркового і мозкового шарів.

2.1.66. При дослідженні сечовидільної системи треба визначити:

2.1.67. Ступінь вираженості жирової капсули нирки, наявність чи відсутність крововиливів і патологічних змін у позачеревному просторі навколо неї;

2.1.68. Стан і ступінь зрощення з поверхнею нирок сполучно-тканинної капсули;

2.1.69. Форма нирок, їх розміри, щільність, характер поверхні після зняття капсули, колір тканини на розрізі, вираженість коркового і мозкового шарів, стан слизової оболонки ниркової маски;

2.1.70. Ступінь прохідності сечоводів і стан їх слизової оболонки;

2.1.71. Стан стінки сечового міхура, кількість, колір і прозорість сечі, вид і колір слизової оболонки.

2.1.72. При дослідженні внутрішніх статевих органів повинні бути зазначені:

2.1.73. У трупів чоловіків - консистенція передміхурової залози, особливості її тканини, ступінь наповнення секретом сім'яних міхурців, особливості тканини яєчок;

2.1.74. У трупів жінок - стан піхви і її склепіння, форма, консистенція і розміри матки, конфігурація її шийки і зовнішнього вічка, наявність або відсутність слизової пробки, ступінь розкриття шийки, характер вмісту порожнини матки і виділень з неї, наявність ушкоджень, стін м'язового і слизового шарів, труб, яєчників, навколо-маткової клітковини із судинами.

2.1.75. У випадках, не передбачених розділом 2.2. даних Правил, цілість грудини, ключиць, ребер, хребетного стовпа і кісток таза визначається на дотик.

2.1.76. По закінченні дослідження трупа всі органи під контролем експерта вміщують в труп, який після цього зашивають. Також повинні бути зашиті зроблені додатково розрізи. Не допускається вміщувати в порожнини трупа органи, які йому не належали, або сторонні предмети.

Проводити дії, які можуть призвести до спотворення зовнішнього вигляду трупа, забороняється.

2.2. Особливості дослідження трупів і забір матеріалу на лабораторні дослідження при деяких видах смерті.

2.2.1. Викладені в даній частині Правил відомості містять необхідний оптимально-мінімальний набір заходів (стандарт якості), виконання яких обов'язкове при проведенні експертизи трупів. Відхилення від стандарту в бік зменшення недопустиме.

Усі проведені експертом у ході експертизи додаткові дії (розрізання тканин, випилювання фрагментів кісток, застосовані методики тощо) повинні бути обов'язково зафіксовані в протокольній частині. У протилежному випадку вжиття цих заходів треба брати під сумнів.

2.2.2. Ішемічна хвороба серця:

2.2.2.а. При смерті осіб віком 15-40 років (при відсутності вроджених вад серця):

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються:

кров і сеча для визначення кількості і концентрації спиртів - відсутність результату дослідження сечі в даному випадку не впливає на встановлення правильного діагнозу;

- для судово-гістологічного дослідження надсилаються, мозок - 2 куски (кора, підкоркові структури), серце - 3 куски (задня стінка лівого шлуночка, міжшлуночкова перетинка, ділянка тканини з найбільш ураженим відрізком коронарної артерії), легеня - 2 куски (по одному з кожної), печінка - 1 кусок, нирка - 2 куски (по одному з кожної), селезінка - 1 кусок, підшлункова залоза - 1 кусок, наднирковї залози - 2 куски (по одному з кожної);

- на фотометричне дослідження: розрізане серце для визначення концентрації К і Na, а також коефіцієнта К/Na у серцевому м'язі.

2.2.2.б. При смерті осіб старших 40 років:

- обсяг розтину звичайний;

- при виразних ознаках хронічної ішемічної хвороби серця і при відсутності запаху алкоголю від порожнин і внутрішніх органів трупа взяття органів на судово-гістологічне дослідження проводиться в архів. Але при взятті аналізів на судово-токсикологічне дослідження внутрішні органи в гістологічний архів не надсилаються.

2.2.2.в. Інфаркт міокарда (без розриву серця):

- обсяг розтину звичайний;

- обсяг лабораторних досліджень такий самий, як в п.2.2.2.а., додатково для судово-гістологічного дослідження беруть один кусок серцевого м'яза із зони інфаркту.

2.2.2.г. Інфаркт міокарда (із розривом серця):

- обсяг розтину звичайний;

- у судово-гістологічний архів надсилаються 2-3 куски серцевого м'яза, включаючи зону розриву.

2.2.3. Розрив аневризми аорти:

- обсяг розтину звичайний;

- в судово-гістологічний архів надсилається мінімум кусочків внутрішніх органів, включаючи зону розриву.

2.2.4. Гіпертонічна хвороба:

2.2.4.а. При серцевому варіанті у зв'язку з гіпертрофією міокарда:

- обсяг розтину звичайний;

- обсяг лабораторних досліджень такий самий, що й при ішемічній хворобі серця з урахуванням віку.

2.2.4.б. При нирковому варіанті (зморщена нирка, хронічна ниркова недостатність, уремія):

- обсяг розтину звичайний;

- обсяг лабораторних досліджень такий самий, що й в осіб похилого віку з хронічною ішемічною хворобою серця.

2.2.5. При легеневій патології:

- обсяг розтину звичайний;

- обсяг лабораторних досліджень такий самий, що й в п.2.2.2.а., додатково для судово-гістологічного дослідження беруть кілька кусків легеневої тканини, а також проводиться роздільне зважування серця.

2.2.6. Тромбоемболія системи легеневої артерії:

- до звичайного обсягу розтину додаються розрізи для виявлення зони тромбозів, для чого проводиться розтин м'яких тканин гомілок по задніх поверхнях поздовжніми розрізами до кісток, а потім поперечними паралельними розрізами досліджуються глибокі судини; дослідження стегон проводиться по передніх поверхнях за ходом вен; клітковина таза виділяється з органами малого таза і розтинається паралельними поперечними шарами; верхні кінцівки розтинаються, як і гомілки, в місцях деформацій і набряків, захоплюючи пахвові западини;

- обсяг лабораторних досліджень такий самий, як і в переліку в п.2.2.2.а., до нього додається об'єкт із джерелом емболів;

- тромбоемболія системи легеневої артерії краще виявляється при розміщенні органокомплексу передньою поверхнею на секційному столі. При цьому відокремлюється біфуркація трахеї, розтинається перикард, правий шлуночок серця і легенева артерія.

2.2.7. Судинне ураження головного мозку:

- обсяг розтину звичайний;

- обсяг лабораторних досліджень залежно від обставин справи або такий самий, як і в переліку в п.2.2.2.а., до нього додається кілька кусків тканини головного мозку із зони геморагічного (ішемічного) інфаркту, або в судово-гістологічний архів надсилають лише згадані кусочки головного мозку;

- для виявлення наявності аневризми судини головного мозку можливе наповнення судин забарвленою водою з допомогою шприца через основну артерію основи мозку.

2.2.8. Онкозахворювання:

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-гістологічного дослідження беруть по одному кусочку пухлини і всіх органів, в яких є метастази;

- при підозрі на СНІД обсяг розтину та забір матеріалу на лабораторні дослідження зазначено в п.2.2.24.

2.2.9. Раптова смерть дітей (при підозрі на інфекційні захворювання або бактеріальні харчові отруєння):

2.2.9.а. При смерті дитини віком до 1 року:

- труп зважують;

- до звичайного обсягу розтину додається розтин порожнин середнього вуха, фронтальних і гайморових пазух;

- для судово-гістологічного дослідження надсилаються: мозок - 3 куски (кора, підкірка, стовбур), серце - 3 куски (лівий і правий шлуночки, міжшлуночкова перетинка), легеня - 5 кусків (по одному з кожної долі), печінка - 1 кусок, нирка - 2 куски (по одному з кожної) селезінка - 1 кусок, вилочкова, щитоподібна, слинна і підшлункова залози - по 1 куску, надниркові залози - 2 куски (по одному з кожного), тонкий і товстий кишечник - по 1 куску, брижа тонкого кишечника з лімфатичним вузлом - 1 кусок, гортань на рівні голосової щілини - 1 кусок, трахея на рівні біфуркації з лімфатичним вузлом - 1 кусок, глоткова мигдалина - 1 кусок;

- для вірусологічного дослідження - (лише на стерильному предметному склі) надсилають мазки і відбитки із задньої стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів і кожної легені - по 2 мазки, а також 1 кусок бронха з легеневою тканиною; при наявності вмісту в порожнинах вуха, фронтальних і гайморових пазухах - по 2 мазки з кожної порожнини;

- для бактеріологічного дослідження (лише при використанні стерильних інструментів і посуду) надсилають кров з порожнини серця (забір робиться до вийняття головного мозку), легеня (з прикореневої зони або з середини долі), печінка, головний мозок (забір робиться до вийняття його з порожнини черепа), селезінка, відрізок тонкого і товстого кишечника - по 1 (довжиною 15-20 см, лише після накладення подвійної лігатури і розтину кишечника між ними), жовчний міхур (також після накладення лігатури);

2.2.9.б. При смерті дитини віком понад 1 рік обсяг дослідження такий самий, за винятком зважування трупа.

2.2.10. Новонароджені діти:

- труп зважують, вимірюють обвід голови, плечей, грудей;

- проводиться рентгенографія кистей і стоп (наявність і розміри точок закостеніння);

- до звичайного обсягу розтину додається розтин епіфізів (дистальних) стегнових кісток, п'яткових кісток і рукоятки грудини з метою виявлення точок закостеніння, а також розтин хребетного стовпа, щоб вийняти спинний мозок і переконатись, була родова травма, чи ні;

- проводяться плавальні проби (Галена, Бреслау);

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, перелік яких вказаний в п.2.2.9.а., до нього додається пупковий канатик і пупкове кільце;

- для судово-імунологічного дослідження надсилається рідка кров з порожнини серця або порожнистих вен і кров на марлі;

- при виявленні ознак травматичного впливу проводиться весь комплекс досліджень, характерний для даного виду травми.

2.2.11. Кримінальний аборт:

2.2.11.а. При смерті під час проведення аборту або в найближчі години після нього:

- до звичайного обсягу розтину додається вийняття внутрішніх статевих органів за Хижняковою з розпилюванням симфізу лонних кісток;

- проводиться проба на повітряну емболію;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилають вміст порожнини матки, частина стінки матки і піхви для виявлення наявності медикаментів, мила, їдких отрут та інше, а також кров, сеча і внутрішні органи (дивись додаток N 1) на спирти, наркотики, барбітурати і медикаменти;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, перелік яких зазначено в п.2.2.2.а., до нього додаються кусочки з різних ділянок матки, включно з шийкою, трубами, яєчниками, судинами навколоматкової клітковини, а також при наявності - ділянки з ознаками травматичного впливу;

- для судово-цитологічного дослідження надсилаються тампони і мазки виділень піхви і молочних залоз;

- для судово-імунологічного дослідження надсилаються рідка кров і кров на марлі.

2.2.11.б. При смерті в стаціонарі (за якийсь проміжок часу після проведення "кримінального аборту"):

- до обсягу дослідження, перелік якого наведено в п.2.2.11.а., додається подання матеріалу на бактеріологічне дослідження в обсязі, згаданому в п.2.2.9.а.

2.2.11.в. При "кримінальному аборті", який не відбувся (виражена вагітність), розтин доцільно проводити з подовженням серединного розрізу від мечоподібного відростка грудини по одній з бокових поверхонь черевної стінки (наприклад, за О.І.Вилегжаниним). Обсяг дослідження в даному випадку такий самий, як зазначено в п.2.2.11.а.

2.2.12. Ураження технічною електрикою (електротравма). Ураження блискавкою:

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, згаданих в п.2.2.2.а., до якого додаються всі підрозділи на наявність електромітки ділянки шкіри (садна, синці, рани);

- для спектрографічного дослідження направляються всі зазначені зони обов'язково із симетрично розташованими на тілі непошкодженими ділянками шкіри.

2.2.13. Дія крайніх температур:

2.2.13.а. Дія високих температур (вогню):

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів, а також кров на карбоксигемоглобін (допускається в одному флаконі з кров'ю на спирти);

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначених в п.2.2.2.а., до якого додаються шкіра з опіковою поверхнею (обов'язково з частинкою ділянки непошкодженої шкіри) і верхні дихальні шляхи.

Залежно від категорії випадку при отриманні результату судово-токсикологічного аналізу, в якому буде встановлено вміст CO в крові в концентрації більше 40-50 відсотків допускається поданий на судово-гістологічне дослідження комплект внутрішніх органів передавати в архів.

2.2.13.б. При переживанні опіків, опікової хвороби (смерть у стаціонарі):

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначених в п.2.2.2.а., до якого додається шкіра з опіковою поверхнею (обов'язково з частинкою ділянки непошкодженої шкіри);

- для бактеріологічного дослідження (септикопіємія, септицемія) надсилається матеріал в обсязі, згаданому в п.2.2.9.а.

2.2.13.в. Дія низьких температур (переохолодження):

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і обов'язково сеча (при її відсутності - спинномозкова рідина, нирка або м'яз) для визначення наявності і концентрації спиртів;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначених в п.2.2.2.а., до якого додаються шкіра з ділянок відмороження, яєчка, шлунок і 12-пала кишка.

2.2.14. Механічні асфіксії:

2.2.14.а. Повішення, закриття верхніх дихальних шляхів стороннім тілом, стиснення грудей і живота (нещасний випадок):

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів (допускається подання лише самої крові);

- залежно від обставин випадку в гістологічний архів надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначених в п.2.2.2.а., до якого додається (виходячи з категорій асфіксії) ділянка шкіри зі странгуляційною борозною або ділянка верхніх дихальних шляхів з крововиливом. При можливості гортань зі стороннім тілом треба сфотографувати.

2.2.14.б. Аспірація блювотних мас:

- обсяг розтину звичайний;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, згаданий в п.2.2.2.а., до якого можна додати один-два кусочки тканини легені з найбільш типових ділянок, де в дрібних бронхах виявлено чужорідні маси.

2.2.14.в. Утоплення:

- до звичайного обсягу розтину додається обов'язковий розтин пазухи основної кістки;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів (будь-яка концентрація етилового спирту в крові трупа при даному виді смерті не повинна підлягати оцінюванню ступеня алкогольного сп'яніння потерпілого);

- при виражених ознаках утоплення внутрішні органи для судово-гістологічного дослідження або не беруть, або надсилають в архів.

У випадках з нез'ясованими обставинами справи і особливо у випадках, що можуть мати кримінальний характер, або при гнилісних змінах трупа для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначений в п.2.2.2.а., до якого додають для виявлення наявності діатомового планктону нерозрізану нирку, рідину з пазухи основної кістки, не менш як 15 г кісткового мозку зі стегневої кістки (також можна - крайовий відділ печінки, селезінки, серце) і обов'язково - тканина легені для контролю. При взятті цих органів для дослідження на наявність планктону категорично забороняється обмивати проточною водою інструменти, посуд, рукавиці і дані органи.

2.2.14.г. Удавлення руками, удавлення петлею:

- при відсутності петлі зі шкіри шиї на липку стрічку або плівку знімають відбитки, які треба фіксувати предметним склом.

У два окремі конверти вилучається піднігтевий вміст.

Беруться тампони і мазки вмісту піхви, а також тампони і мазки зі слизової оболонки рота і прямої кишки (у трупів жінок і чоловіків) для виявлення наявності сперматозоїдів.

Крім того, вміст піхви надсилається на судово-цитологічне дослідження для вивчення морфологічних особливостей піхвового епітелію.

Відбираються в окремі конверти зразки волосся з шести ділянок волосистої частини голови, лобка (у трупів жінок) та інших ділянок тіла.

Проводиться фотографування трупа і ушкоджень на ньому із дотриманням судово-медичних правил;

- обсяг розтину звичайний, розтин починається з вийняття головного мозку.

Для виявлення справжніх крововиливів розтин грудної і черевної порожнин проводиться за Лешке: коміроподібним розрізом у надключечних ділянках через яремну ямку рукоятки грудини, далі серединним розрізом до лона, після відокремлення грудини трахея і стравохід відсікаються на рівні першого міжреберного проміжку, виймається органокомплекс, проводиться відпрепаровування шкіри і м'яких тканин шиї до нижньої щелепи, відокремлюється язик і комплекс органів шиї.

Розтинається задня поверхня шиї для виявлення тут крововиливів у м'які тканини.

При наявності крововиливів у м'язи грудей і м'язи міжребер'я останні розсікають, ребра очищають від м'яких тканин і старанно досліджують з метою виявлення можливих переломів. При їх виявленні лінії переломів обов'язково описують як на зовнішній, так і на внутрішній поверхні ребер;

- для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для виявлення наявності і концентрації спиртів;

- проводиться рентгенографія гортані після фіксації (12-24 години) у формаліні з наступним обов'язковим препаруванням хрящів гортані і під'язичної кістки і фотографуванням препарату;

- для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначений в п.2.2.2.а., до якого додають (при наявності) маркіровані куски м'яких тканин гортані і задньої поверхні шиї з крововиливами, ділянки шкіри з саднами, синцями, странгуляційною борозною та інше;

- для судово-імунологічного дослідження надсилається кров (у рідкому вигляді і на марлі) для визначення антигенної належності, а також жовч або сеча для визначення категорії видільництва.

2.2.14.д. Закриття отворів рота і носа:

- до звичайного обсягу розтину додається препарування м'яких тканин обличчя і дослідження ребер, як зазначено в п.2.2.14.г.;

- відбитки на липку стрічку роблять з передньої поверхні обличчя;

- обсяг решти дослідження див. в п.2.2.14.г., за винятком дослідження хрящів гортані.

2.2.14.е. Стиснення грудей і живота (вбивство):

- до звичайного обсягу розтину додається розтин м'яких тканин спини і дослідження ребер, як згадано в п.2.2.14.г.;

- відбитки на липку стрічку не проводяться;

- обсяг решти дослідження див. у п.2.2.14.г., за винятком дослідження хрящів гортані.

2.2.15. Отруєння:

- обсяг розтину звичайний;

- залежно від ймовірного виду отруєння на судово-токсикологічне дослідження надсилається:

- при підозрі на отруєння синильною кислотою та її солями (ціанідами) надсилається шлунок з вмістом, верхній відділ тонкого кишечника з вмістом, кров, мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка і сеча;

- при підозрі на отруєння хлороформом, дихлоретаном, чотирихлористим вуглецем та іншими галогенопохідними надсилається мозок, шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом, легеня, печінка, нирка, селезінка, кров, сальник;

- при підозрі на отруєння етиловим спиртом надсилається сеча і кров у кількості 15 мл (кожного об'єкта); кров відбирають шприцом (стерильно) з великих вен кінцівок і поміщають у флакон з-під пеніциліну (флакон не розкривається, не миється, містить 1-2 краплі пеніциліну) проколом пробки флакона. Сеча також відбирається шприцом і поміщається у флакон з-під пеніциліну. У випадках відсутності крові і сечі для дослідження направляють мозок, нирки, тканину м'язів стегна. При вираженому гнитті трупа рекомендується брати м'яз стегна;

- при підозрі на отруєння іншими спиртами (метиловим, пропіловим, бутиловим, аміловим, а також їх ізомерами), етиленглюколем, ацетоном, фенолом (карболова кислота), крезолом (лізол), гідрохініном, формальдегідом, бензином, керосином а також, так званими технічними рідинами надсилається шлунок з вмістом, тонкий кишечник, мозок, сеча, кров, печінка, селезінка, сальник, нирка, легеня; додатково - сечовий міхур (при підозрі на отруєння етиленглюколем);

- при підозрі на отруєння отрутою місцевої дії, кислотами, лугами тощо беруть такі об'єкти: стравохід, глотка, трахея, шлунок з вмістом, тонкий кишечник (змінені частини) в окремі банки по 200-300 г, ділянка шкіри зі слідами дії отрути, нирка, м'язова тканина з ділянки стегна (100 г);

- при підозрі на отруєння оксидом вуглецю, метгемоглобінутворювателями (на метгемоглобін): кров з великих вен (не менш 15 мл, флакон заповнюється кров'ю до пробки); додатково: м'яз стегна (на карбоксіміоглобін);

- при підозрі на отруєння солями "важких" металів - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник, печінка, нирка, селезінка; додатково: при підозрі на солі ртуті - надсилається пряма кишка, сполуками миш'яку (хронічне отруєння) - волосся, нігті, - плоскі кістки; сполуками талію - волосся, нігті, трубчасті кістки, плоскі кістки; тетраетиловинцем - мозок, сеча, легені;

- при підозрі на отруєння алкалоїдами, барбітуратами, а також лікарськими речовинами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, нирки, печінка, мозок, сеча, кров, селезінка;

- при підозрі на отруєння хініном: матка;