Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у тваринництві. Свинарство (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в агропромисловому комплексі, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати Правила на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

видання і розповсюдження Правил;

вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та сільськогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати наказ у черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

1.1. Дія нормативно-правового акта з охорони праці (далі - НПАОП) Правила охорони праці у тваринництві. Свинарство (далі - Правила) поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємства), що займаються вирощуванням свиней та виробництвом продукції свинарства.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів з обслуговування свиней та виробництва продукції свинарства.

Правила є обов'язковими для роботодавців, усіх працівників підприємств, тимчасово залучених працівників з інших підприємств для виконання робіт, студентів під час проходження виробничої практики (далі працівники).

1.2. Згідно із Законом України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.3. Безпека процесів, пов'язаних з вирощуванням свиней, виробництвом та первинною обробкою продукції свинарства, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з безпеки технологічних процесів та Правил.

1.4. Із введенням у дію Правил на підприємствах повинні бути переглянуті або розроблені заново інструкції з охорони праці для професій та видів робіт і затверджені роботодавцем відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України відй 29.01.98 N 9, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

1.5. Під час виконання робіт на свинарських підприємствах на працівників можлива дія небезпечних та шкідливих факторів згідно з державним стандартом "Опасные и вредные производственные факторы" із змінами в 1978 році (ГОСТ 12.0.003-74, СТ СЭВ 790-77):

фізичні:

машини й механізми, що рухаються (трактори, автомобілі, мобільні кормороздавачі, причепи тощо);

рухомі частини виробничого обладнання (зубчасті, пасові, ланцюгові передачі, карданні вали, з'єднувальні муфти, неогороджені робочі органи транспортерів, дробарок і т.ін.);

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони (у тваринницьких приміщеннях загазованість відпрацьованими газами під час роздавання кормів кормороздавачем, запиленість при роздаванні сухих кормів - комбікормів, трав'яного борошна);

підвищена або знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці (під час подрібнення кормів та роздаванні їх мобільними кормороздавачами);

підвищений рівень вібрації;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена напруга в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

підвищена напруга електричного поля;

підвищений рівень статичної електрики;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях інструменту та обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги);

хімічні:

токсичні і подразливі (лікарські і мінеральні домішки до кормів, дезінфікувальні та мийні засоби тощо);

сенсибілізувальні;

такі, що впливають на репродуктивну функцію (пестициди, агрохімікати, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази);

біологічні:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;

макроорганізми (тварини, рослини, люди й продукти їхньої життєдіяльності, а також культури кліток і тканин);

психофізіологічні:

фізичні перевантаження (операції з догляду за тваринами, які виконуються вручну);

нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження під час перегонів тварин, випасання, транспортування).

1.6. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про пестициди і агрохімікати", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, "Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1988 році (СанПиН 4630-88), державних будівельних норм "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств (ДБН В.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил.

1.7. Мінімізація впливу біологічних факторів повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників із тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин та відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп, застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни.

1.8. З метою зменшення забруднення навколишнього середовища слід передбачати:

організацію правильного оброблення, зберігання і використання гною;

впровадження способів очищення повітря підприємств за допомогою встановлення спеціальних фільтрів і припливно-витяжної вентиляції;

виконання відповідних профілактичних заходів у санітарно-захисних зонах підприємств;

планомірну боротьбу з хворобами тварин, переносниками інфекційних захворювань, паразитуючими комахами;

оборотні цикли використання стоків стічних вод.;

1.9. При розміщенні свинарських підприємств слід враховувати вимоги з охорони навколишнього середовища від забруднень виробничими викидами та стоками (гноєм та гноївкою, стоками від прибирання приміщень та ін.).

1.10. Свинарські підприємства слід розміщувати з підвітряного боку відносно житлової зони, але з навітряного - відносно складів мінеральних добрив та пестицидів.

1.11. Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщують на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.

1.12. Небезпечні зони повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом "Цвета сигнальные и знаки безопасности" із змінами в 1980 та 1986 роках (ГОСТ 12.4.026-76).

2.1. Допуск до роботи працівників залежно від професійної підготовки

2.1.1. До виконання робіт допускаються працівники, які не мають медичних протипоказань, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

При допуску працівників до різних видів робіт необхідно керуватись Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05), Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554 (із змінами) (ДНАОП 0.03-8.06-94), Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94), Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерстваом України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004).

2.1.2. До самостійного виконання робіт на машинах та механізмах допускаються працівники, що пройшли навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення.

2.1.3. Працівники, які обслуговують електроустановки, відповідно до посади, яку вони займають, або до професії повинні знати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.00-1.21-98), та мати відповідне посвідчення і відповідну групу з електробезпеки.

2.1.4. Працівники, яким дозволено виконання робіт з обслуговування електроустановок, повинні мати у посвідченні запис про перевірку знань.

2.1.5. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 працівники, які працюють на електрифікованих технологічних установках або з електроінструментом (працівники електротехнологічні), допускаються до роботи після проходження інструктажу з електробезпеки під час роботи на даній електроустановці з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Інструктаж з електробезпеки на І групу має проводити працівник, відповідальний за електрогосподарство, або, за його письмовим розпорядженням, - працівник зі складу електротехнічних працівників з групою III.

Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою І не вимагається.

2.1.6. У разі залучення працівників з інших підприємств для виконання робіт, а також під час проходження виробничої практики студентами вузів та учнями профтехучилищ, роботодавець:

забезпечує проведення інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки для кожного із зазначених працівників;

призначає спеціаліста, відповідального за безпечне ведення робіт;

не допускає використання зазначених працівників на роботах, не передбачених договором, керуючись при цьому ДНАОП 0.03-8.07-94.

2.1.7. Нещасні випадки, професійні захворювання та аварії розслідуються відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (НПАОП 00.0-6.02-04). Під час розслідування виявляються причини їх виникнення, а також вживаються відповідні заходи щодо їх запобігання в подальшому.

2.1.8. Працівники, які обслуговують свиней, повинні знати:

призначення і зміст виконуваних операцій;

будову і призначення обладнання, яке обслуговується, захисних засобів, що забезпечують безпечну його експлуатацію;

способи і прийоми безпечного виконання технологічних операцій;

правила користування засобами колективного та індивідуального захисту;

правила пожежної безпеки;

способи надання першої долікарської допомоги.

2.2. Проведення медичних оглядів

2.2.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

2.2.2. Медичні огляди проводять відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113, та Інструкції про застосування переліку професійних захворювань, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 N 374/68/338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за N 68/5259.

2.2.3. При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров'я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу в установленому порядку.

2.2.4. У разі ухилення працівника від проходження обов'язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

2.3. Навчання та перевірка знань із питань охорони праці

2.3.1. Відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

2.3.2. Відповідальними за організацію навчання й перевірку знань з охорони праці на підприємстві є роботодавець, у структурних підрозділах (комплексах, бригадах, фермах тощо) - керівники цих підрозділів.

2.3.3. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких роботодавцем покладені ці обов'язки.

2.3.4. Працівники, які не пройшли навчання й перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.4. Допуск працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою

2.4.1. Згідно з вимогами НПАОП 0.00-8.24-05 працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять попереднє спеціальне навчання й перевірку знань, а також щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

2.4.2. Підготовка працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо), які мають відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці України, відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (із змінами).

2.4.3. До виконання робіт із підвищеною небезпекою не допускаються особи молодші 18 років.

3.1. Тривалість робочого часу працівників на свинарських підприємствах не повинна перевищувати тривалості, встановленої чинним законодавством.

3.2. Час початку й закінчення роботи (зміни), початок і закінчення перерви для відпочинку встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

3.3. Графік змінності затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або уповноваженою найманими працівниками особою.

3.4. На роботах, де це необхідно внаслідок особливого характеру праці (догляд за молодняком, приготування кормів та ін.), робочий день у порядку, передбаченому законодавством, може бути розділений на частини таким чином, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала встановленої тривалості робочого тижня.

3.5. Допуск працівників до роботи в нічний час повинен відповідати вимогам Кодексу законів про працю України. Нічним вважається час з 22 до 6 години ранку.

3.6. Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або у закритих не опалюваних приміщеннях, повинні надаватися спеціальні перерви для обігріву та відпочинку, які зараховуються до робочого часу.

3.7. Кількість і тривалість перерв встановлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою або з уповноваженою найманими працівниками особою.

3.8. Під час виконання роботи із шкідливими умовами праці (вміст у повітрі робочої зони шкідливих газів або пилу в кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації) повинні надаватися перерви для відпочинку із зняттям засобів індивідуального захисту органів дихання в місцях, вільних від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

4.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм іи правил "Административные и бытовые здания" (із змінами) (СНиП 2.09.04-87).

4.2. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

4.3. Побутові приміщення слід розміщувати в місцях з найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

4.4. Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будівлях або в прибудовах до виробничих будівель. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях з урахуванням вимог будівельних норм і правил "Производственные здания" (із змінами) (СНиП 2.09.02-85).

4.5. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

4.6. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

4.7. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 град. С, слід передбачати приміщення для обігрівання.

4.8. Роботодавець повинен обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників або надати засоби для обігріву. Засоби для обігріву надаються на місці роботи або безпосередньо біля нього. Засоби повинні бути технічно справними і відповідати вимогам протипожежної безпеки.

4.9. Працівників слід забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 град. С і не нижче 8 град. С. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщують у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на виробничих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м.

4.10. Бачки для питної води повинні щільно закриватися, щоденно промиватися і дезінфікуватися. Споживання сирої води як питної допускається тільки з дозволу органів санепідемнагляду.

4.11. Душові повинні бути обладнаними індивідуальними змішувачами холодної і гарячої води з арматурою управління, розташованою на вході в кабіну, умивальні - змішувачами холодної і гарячої води.

4.12. Палити на території та у виробничих приміщеннях підприємств дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, обладнаних урнами та ємкостями з водою і позначених відповідними знаками або написами.

4.13. На підприємствах із кількістю працівників понад 300 осіб повинні передбачатися медичні пункти. Медпункти, як правило, розміщують на першому поверсі. Вони повинні мати зручні під'їзди для санітарних автомобілів.

4.14. З метою створення належних побутових умов для працівників тваринництва і обслуговуючого персоналу у літніх таборах слід організовувати польові стани.

4.15. Будівництво польових станів повинне здійснюватися за затвердженими проектами згідно із вимогами Відомчих норм технологічного проектування свинарських підприємств, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1995 році (ВНТП СГіП-46-2.95).

Польові стани та їх приміщення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і забезпечуватися засобами та інструкціями з надання першої медичної допомоги.

4.16. Польові стани повинні мати:

приміщення для відпочинку, приготування і вживання їжі із кип'ятильником і умивальником;

гардеробну із шафами для спецодягу та спецвзуття;

лазню або душову;

туалети.

4.17. Територія польового стану має бути озеленена. Відходи та сміття потрібно регулярно прибирати за межі території та знищувати.

4.18. Ями для сміття слід розташовувати не ближче 30 м від виробничих і побутових приміщень у місцях, що виключають забруднення водойм.

4.19. Усі санітарно-побутові приміщення та інвентар, що в них знаходиться, повинні бути справними й утримуватися у належному санітарному стані.

5.1. Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, вказаних у Правилах, повинні відповідати вимогам державного стандарту "Средства защиты для работающих. Общие требования и классификация" (ГОСТ 12.4.011-89) та іншим відповідним стандартам ССБП.

5.2. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт.

5.3. Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або з його елементами керування таким чином, щоб, у випадку необхідності, виникала примусова дія засобу захисту.

Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

5.4. Засоби колективного захисту повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати можливість контролю їх роботи, а також безпечне обслуговування й ремонт.

5.5. Відмова одного з засобів захисту або його елемента не повинна призводити до припинення нормального функціонування інших засобів захисту.

5.6. Засоби захисту не повинні обмежувати використання технологічних можливостей виробничого обладнання і знижувати продуктивність праці.

5.7. Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні кожухи, які відповідають вимогам державного стандарту "Оборудование производственное. Ограждения защитные" (ГОСТ 12.2.062-81).

5.8. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів і архітектурно-планувальними рішеннями, засобами колективного захисту.

5.9. Працівники свинарських підприємств повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ. Забезпечення ЗІЗ здійснюється за рахунок роботодавця відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96), і Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.98 N 117 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за N 449/2889 (ДНАОП 0.00-3.01-98).

5.10. Засоби індивідуального захисту повинні мати експлуатаційну документацію виготовлювача, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації і зберігання.

5.11. Вибір ЗІЗ здійснюється відповідно до їх технічних характеристик, фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей застосовуваних матеріалів, конкретно для кожного виду робіт або технологічного процесу та з урахуванням вимог з охорони праці.

5.12. Працівники повинні бути навчені правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) і пройти тренування з їх застосування.

5.13. Засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в індивідуальних шафах у спеціально виділеному сухому, чистому приміщенні, що добре провітрюється. Забороняється зберігати ЗІЗ в одному приміщенні з пестицидами, брати додому, носити після роботи.

5.14. Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.

5.15. Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.

5.16. Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

5.17. Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють працівники, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.

5.18. Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя й відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.

5.19. При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.

5.20. Під час приготування мийних і дезінфікуючих розчинів і пересипання пилоподібних мийних засобів із заводської упаковки в витратну слід користуватися ЗІЗ: респіраторами або ватно-марлевими пов'язками, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.

5.21. Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б або КД.

5.22. Під час опромінення і обігріву молодняку свиней працівників слід забезпечувати захисними окулярами марки ЕН11 із світлофільтрами марок В1, В2, В3.

5.23. Опромінення обслуговуючого персоналу не повинне перевищувати рівень згідно з державним стандартом "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (ГОСТ 12.1.005-88) для інфрачервоного та Санітарними нормами ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях, затвердженими Міністерством охорони здоров'я СРСР 1988 року (ДНАОП 0.03-3.17-88) - для ультрафіолетового випромінювання.

5.24. Працівники цехів, де здійснюється подрібнення зерна, повинні бути забезпечені протипиловими (пилонепроникними) респіраторами і окулярами. Забруднені фільтри респіраторів слід замінювати рідше одного разу в робочу зміну.

5.25. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з державним стандартом "Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация" (ГОСТ 12.4.103-83).

5.26. У приміщеннях, де розміщені холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.

5.27. Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити (провітрити, висушити, знепилити) або знешкодити.

5.28. Для проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції, дератизації працівники повинні забезпечуватися такими засобами індивідуального захисту: комбінезонами брезентовими, фартухами прогумованими, рукавичками гумовими, чоботами гумовими згідно з державним стандартом "Сапоги резиновые формовые. Технические условия" (ГОСТ 5375-79), фільтруючими протигазами з коробкою марки А відповідно до державного стандарту "Коробки фильтрующе-поглощающие для промышленных противогазов. Технические условия" (із змінами) (ГОСТ 12.4.122-83).

5.29. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96 роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту; своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знепилення, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до чинного законодавства.

5.30. Прання проводиться у міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який абсорбує та утримує небезпечні й шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг з підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.

6.1. Планування та устрій територій і виробничих майданчиків свинарського підприємства повинені відповідати вимогам державних будівельних норм "Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень" (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95, ВНТП-СГіП 46-2.95, НАПБ А.01.001-2004.

6.2. Відповідно до вимог ДБН Б.2.4-3-95 територія повинна мати огорожу та бути відокремлена від найближчого житлового району санітарно-захисною зоною, мати чіткий поділ на зони щодо санітарної характеристики об'єктів із урахуванням напряму домінуючих вітрів, обладнана в'їздами з дезбар'єрами.

6.3. Розміри санітарно-захисних зон визначають залежно від типу та розмірів підприємства (наведені у табл. 1 ВНТП СГіП-46-2.95).

6.4. Вздовж межі території свинарського підприємства, а також, за можливості, між окремими будівлями необхідно створювати зелену зону насадженням дерев та чагарників, за винятком дерев хвойних порід, а також посіву однорічних та багаторічних трав.

6.5. На підприємствах, що використовують у корм свиням харчові відходи, кормоцех, склад харчових відходів слід розміщувати із підвітряного боку до виробничих будинків.

На території підприємства не повинні накопичуватися залишки корму, легкозаймисті матеріали. Сміття необхідно регулярно вивозити.

6.6. Кормоцех та майданчик для розвантаження харчових відходів повинні бути огороджені суцільною огорожею висотою не менше 2 м і мати окремий в'їзд. Майданчик повинен мати тверде покриття із ухилом для стоку рідини до системи каналізації або гноївкозбірника.

6.7. Забійний пункт повинен розміщатися із підвітряного боку до всіх інших будівель і споруд та примикати до лінії огорожі, щоб внутріфермський транспорт не мав із ним спільних шляхів сполучення.

6.8. Згідно з ВНТП СГіП-46-2.95 підстилка повинна зберігатися на території свинарського підприємства (ферми) в стогах, скиртах, під навісами, в сараях або на спеціально відведеному майданчику.

6.9. Відстань між будівлями (фермами) до скирт та навісів необхідно приймати відповідно до ДБН Б.2.4-3-95.

Протипожежна відстань між складами підстилки і будівлями (фермами) повинна відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004 і повинна бути не менше 50 м.

6.10. Відстань від скирт соломи до лінії електропередач повинна бути не менше 15 м.

6.11. Траншеї для комбісилосу повинні мати водонепроникні стіни і днище. В заглиблених і напівзаглиблених траншеях ухил пандуса не повинен перевищувати 10 град.

6.12. З боку в'їзду та виїзду з траншеї повинен бути рівний майданчик, достатній для маневрування транспортних засобів.

6.13. Сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, повинні бути обгороджені. Траншеї, що не підлягають подальшому використанню, повинні бути засипані.

6.14. Згідно з ВНТП СГіП-46-2.95 технологічні розриви між будівлями і спорудами повинні дорівнювати протипожежним розривам, якщо не виникає необхідності збільшення цих розривів у зв'язку з технологічними і планувальними вимогами (розміщення вигулів, рельєф ділянки, збереження природних вітрозахисних смуг та ін.).

6.15. Протипожежні відстані від пункту приготування трав'яного борошна до будівель і споруд, цистерн із пальним повинні бути не менше 50 м, до відкритих складів грубих кормів - 150 м.

6.16. Місткості з пальним необхідно встановлювати поза приміщеннями на вогнетривкому і водонепроникному фундаменті та заземлювати.

6.17. Трап (естакада) для навантаження (вивантаження) тварин повинен знаходитися на границі території підприємства, щоб навантаження (вивантаження) здійснювалося без заїзду зовнішнього транспорту на територію.

6.18. Відповідно до вимог ВНТП СГіП-46-2.95 споруди для зберігання та обробки гною повинні розміщатися нижче рельєфу із підвітряної сторони у відношенні до будівель й споруд свинарського підприємства. Гноєсховища повинні бути відокремлені від виробничих будівель та споруд санітарним розривом не менш 60 м.

6.19. Гноєсховища, гноївкозбірники, траншеї, розміщені на території, повинні мати огородження висотою не менше 1 м і бути обладнані знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

6.20. Приямки, оглядові колодязі й канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар'єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком "Обережно! Можливе падіння" відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Відкидні кришки обладнують пристосуваннями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

6.21. Доступ на територію підприємства повинен здійснюватися у відповідності із встановленим роботодавцем порядком.

6.22. На підприємстві повинні бути розроблені схеми руху тварин, транспортних засобів та працівників. Схеми руху повинні бути вивішені на видних місцях.

6.23. Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами). Швидкість руху на території не повинна перевищувати 10 км/год.

6.24. На території підприємства повинні бути передбачені пішохідні доріжки із твердим покриттям шириною не менше 1 м, що мають найменшу кількість пересікань із шляхами руху транспорту та тварин. У місцях переходу працівників через водостоки, відкриті трубопроводи необхідно встановлювати перехідні містки шириною не менше 1 м із перилами висотою 1 м.

6.25. До будов і споруд повинен бути забезпечений вільний під'їзд внутріфермського транспорту та пожежних автомобілів. Внутрішньогосподарські автомобільні шляхи повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил "Внутрихозяйственные автомобильные пути в колхозах, совхозах и других сельскохозяйственных предприятиях и организациях" (СНиП 2.05.11-83). Планування під'їзних шляхів повинне забезпечувати кут повороту транспорту не менше 45 град.

6.26. Під'їзди до пожежних водосховищ або гідрантів повинні мати тверде покриття.

6.27. До споруд водопостачання повинен бути безпечний доступ як у нормальних умовах експлуатації, так і у випадках замету снігом або їхнього затоплення.

6.28. Відповідно до Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН), навкруг джерела водопостачання повинна бути встановлена чітко регламентована зона санітарної охорони. Ділянка навколо водозабору і головних споруд водопроводу повинна бути обгороджена міцною огорожею висотою не менше 2 м і озеленена. В'їзні ворота повинні бути зачинені на замок.

6.29. Територія підприємства повинна бути обладнаною водостоками. Водостоки (канави, кювети, лотки) повинні бути в справному стані, систематично очищатися і забезпечувати стікання води в місця, узгоджені із санітарно-епідеміологічними службами міста (району).

7.1. Виробничі будівлі та споруди свинарських підприємств основного і допоміжного призначення повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-2.95, державних будівельних норм Будівлі і споруди для тваринництва (ДБН В.2.2-1-95) і НАПБ А.01.001-2004.

7.2. Номенклатура основних виробничих будівель та споруд і склад приміщень в них визначається відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95.

7.3. Виробничі, допоміжні та складські будівлі і споруди слід обладнувати блискавкозахистом.

7.4. На дахах будівель за периметром зовнішніх стін потрібно встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

7.5. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.

7.6. Взимку дахи і карнизи приміщень повинні регулярно очищатися від снігу й льоду. Шар снігу не повинен перевищувати 30 см. При очистці потрібно застосовувати інструмент, що не викликає пошкодження покрівлі.

7.7. Згідно з вимогами ВНТП СГіП-46-2.95 внутрішня висота основних приміщень для утримання свиней від рівня чистої підлоги повинна становити не менше 2,4 м до низу виступаючих конструкцій покриття (перекриття) та 2,0 м до деталей підвісного технологічного обладнання. Висота проходів повинна бути не менше 1,8 м, ширина - не менше 0,8 м.

7.8. Опалювальні прилади, аспіраційні, транспортуючі трубопроводи, що розташовані у проходах, перехідних галереях, на сходових майданчиках, не повинні зменшувати допустиму ширину проходу.

7.9. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо для забезпечення евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель і приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.

7.10. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

7.11. На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.

7.12. Приміщення, в яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

7.13. Сполучені між собою приміщення, які мають різко виражену різницю температури або вологості, розділяють тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.

7.14. Шляхи евакуації людей в будівлях і спорудах для тваринництва слід передбачати відповідно до СНиП 2.09.02-85.

Евакуаційні шляхи та виходи повинні:

у разі пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей і тварин, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд;

не мати сторонніх предметів та інших перепон;

забезпечувати вільний вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

бути позначені відповідними знаками, нанесеними таким чином, щоб їх було видно з робочих місць;

бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електроструму в мережі загального освітлення;

мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні замикатися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання, та бути розсувні чи обертові).

7.15. Приміщення, де виконуються вибухопожежонебезпечні технологічні процеси або зберігаються грубі корми, повинні відокремлюватися від інших приміщень негорючими стінами (перегородками) і перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 години та мати безпосередньо вихід назовні.

7.16. Отвори в зовнішніх стінах, крізь які здійснюється транспортування сипких кормів на кормороздавальні установки або вивантаження гною, повинні бути обладнані пристроями і приладами, що виключають протяги.

7.17. Поверхні будівельних конструкцій всередині приміщень повинні бути пофарбовані в світлі тони і допускати застосування вологого прибирання та дезінфекції.

7.18. Підлога в приміщеннях повинна бути неслизькою, малотеплопровідною, водонепроникною, стійкою проти впливу стічної рідини й дезінфекційних засобів.

7.19. Для виключення крокового напруження керамзитобетонна підлога в станках для тварин повинна бути обладнана приладами для вирівнювання електричних потенціалів.

7.20. Відкриті канали гноєвидалення, лотки повинні мати глибину не більш 200 мм, більш глибокі повинні бути перекриті решітками, а у місцях проїзду транспорту - суцільними щитами. Направлення планок решіток повинне бути впоперек основному напрямку руху.

7.21. Мікроклімат у виробничих та допоміжних приміщеннях (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) повинен відповідати ВНТП СГіП-46-2.95.

7.22. Для зниження мікробної забрудненості повітря свинарських приміщень необхідно застосовувати фізичні та хімічні засоби знезараження повітря: опромінення бактерицидними лампами БУВ-15, БУВ-30, БУВ-60 з екранами, які запобігають прямому попаданню променів на людину і тварин, з розрахунку не менш ніж 2-2,5 вт/кв. м; зрошування стін за допомогою установок, змонтованих на шасі електрокара ЭП-106, установок УДС, ДУК або універсальної установки ЛСД-2 розчинами свіжогашеного вапна, розчином кальцинованої соди, розчином хлорного вапна і 2%-ним розчином активного хлору з розрахунку 1 л/кв. м. Для боротьби із запахами рекомендується застосовувати електричні та хімічні озонатори, дезодоранти (хлорне вапно, персульфат амонію та ін.).

7.23. При механічній системі гноєвидалення кількість повітря, що видаляється з каналів гноєвидалення, повинна бути не менше 30% мінімального обміну повітря, а при самопливній - не менше 50%.

7.24. Силові щити, шафи, ящики та пульти керування, розташовані в свинарниках, а також у приміщеннях для переробки корму, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах із дотриманням вимог "Правил устройства электроустановок" (ПУЭ), затверджених Міненерго СРСР 04.07.84.

7.25. Всі будівельні елементи споруд системи видалення виробничих і побутових стоків на свинарських підприємствах повинні мати надійну гідроізоляцію, що виключає фільтрування стоків у ґрунт та інфільтрацію ґрунтових вод у споруди.

7.26. При проектуванні гноївкозбірників, накопичувачів гною з метою охорони навколишнього середовища під днищем резервуара слід передбачати дренажну систему із контрольними колодязями для реєстрації можливого витоку продукту.

На поверхні землі необхідно передбачати вимощення.

7.27. Закриті резервуари (приймальні місткості) насосних станцій з перекачування рідкого гною й закриті сховища гною слід відносити до категорії вибухонебезпечних.

7.28. Насосна станція повинна обладнуватися припливно-витяжною вентиляцією із розміщенням пускового пристрою вентилятора зовні.

7.29. Оглядові колодязі повинні бути діаметром не менше 1,0 м і обладнані пристроями для спуску (скобами, драбинами тощо).

7.30. У кінці поздовжніх каналів у місцях примикання до магістральних каналів слід передбачати встановлення штор для виключення протягів і проникання шкідливих газів із магістральних каналів, а при гідрозмивній системі гноєвидалення - влаштування гідрозатворів.

7.31. Будівлі і приміщення, де встановлюються стаціонарні котельні установки, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град. С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.26-96).

7.32. Підлога котельних приміщень повинна бути з вогнетривких матеріалів із негладкою та неслизькою поверхнею, вона повинна бути рівною і мати пристрої для відведення води в каналізацію.

7.33. Двері з приміщення котельні повинні відчинятися назовні. Із зовнішнього боку дверей повинен бути напис про заборону входу в котельну стороннім особам.

7.34. Приміщення котельні повинне бути забезпечене достатнім природним світлом, а в нічний час - електричним освітленням. Місця, що не можна забезпечити природним світлом через технічні умови, повинні мати електричне освітлення.

7.35. Приміщення, де розміщений котел, повинне мати природну й механічну вентиляцію, що забезпечує видалення шкідливих газів, подачу припливного повітря і підтримання нормальних температурних умов.

7.36. Приміщення котельні необхідно оснащувати засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

7.37. Склади для зберігання підстилки повинні стояти окремо один від одного. У випадку розміщення підстилки в прибудовах до будівель, останні повинні мати глухі вогнетривкі стіни й перекриття і виходи лише назовні.

7.38. Виробничі будівлі й споруди в процесі експлуатації повинні знаходитися під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження об'єктів.

7.39. Всі виробничі будівлі й споруди повинні бути закріплені за виробничими підрозділами. Керівники підрозділів є працівниками, відповідальними за правильну та безпечну експлуатацію, збереження та своєчасний ремонт будівель і споруд.

7.40. Згідно з ДБН В.2.2-1-95 будівлі і споруди повинні піддаватися періодичним технічним оглядам - загальним або частковим.

При загальному огляді обстежують усю будову або споруду в цілому, включаючи всі конструкції, в тому числі інженерне обладнання, різні види опорядження і всі елементи зовнішнього благоустрою.

При частковому огляді обстеженню підлягають окремі будівлі й споруди або окремі конструкції, або види обладнання (наприклад, ферми і балки будівлі, канали гноєвидалення, підлога, колодязі каналізаційних мереж).

7.41. Загальні технічні огляди будівель й споруд повинні проводитися два рази на рік - навесні та восени.

Весняний огляд проводять з метою опосвідчення стану будівлі або споруди, уточнення обсягу роботи з капітального і поточного ремонту будівель або споруд, що виконується у літній період.

Осінній огляд проводять з метою перевірки підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу повинні бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.

7.42. Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 результати всіх видів оглядів повинні оформлятися актами, в яких відмічаються виявлені дефекти, а також заходи щодо їхнього усунення із зазначенням строків виконання робіт.

7.43. Пошкодження аварійного характеру, що утворюють небезпеку для працівників, повинні усуватися негайно.

8.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.

8.2. Підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з будівельними нормами і правилами "Внутренний водопровод и канализация зданий" (із змінами) (СНиП 2.04.01-85), відомчими будівельними нормами "Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5-96).

8.3. Якість питної води повинна відповідати вимогам державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

8.4. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

8.5. Водопідіймальні установки необхідно експлуатувати у відповідності із правилами безпеки при влаштуванні та експлуатації насосних станцій.

8.6. Колодязі, що розміщені на території підприємства, при будь-яких способах підйому води повинні бути закриті кришками і обгороджені. Взимку колодязі, розташовані на відкритих місцях, із навітряного боку потрібно захищати вітрозахисним щитом. Лід навколо них необхідно зрубувати, а територію посипати піском.

8.7. Відігрівати замерзлі труби відкритим полум'ям (факелом, паяльною лампою) не допускається. Місця замерзання відігрівають гарячою водою або парою, вживаючи при цьому запобіжні заходи від опіків.

8.8. Відведення промивних вод до каналізації повинне здійснюватися закритим способом із розриванням струменя.

9.1. Відповідно до ВНТП СГіП-46-2.95 виробничі приміщення повинні мати природну і штучну освітленість. Освітлення також повинне відповідати вимогам будівельних норм і правил "Естественное и искусственное освещение" із змінами у 1986 році (СНиП II-4-79).

9.2. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються при виключенні струму в загальній електромережі.

9.3. При розрахунку освітленості робочих місць операторів на пульті керування комбікормового цеху або кормоцеху необхідно враховувати розряд зорової роботи й розташування об'єктів спостереження.

9.4. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов'язковим відмінним позначенням) під'єднують до мережі, не залежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.

Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.

9.5. В освітлювальних установках повинні використовуватися світильники, що задовольняють вимоги ПУЭ.

9.6. Контроль освітленості повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни світильників.

Вимірювання рівня освітленості проводять у площині робочої поверхні згідно з вимогами державного стандарту України "Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б В.2.2-6-97).

9.7. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися згідно з чинними Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей, затвердженими наказом Головдерженергонагляду Міністерства енергетики СРСР від 21.12.84 із змінами в 1988 році (ПТЭ) і ДНАОП 0.00-1.21-98.

9.8. Усі роботи з технічного обслуговування, ремонту електромережі та очищення світильників повинні виконуватися електротехнічним персоналом тільки після зняття напруги електроживлення та остигання світильників.

Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинне проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

9.9. Чищення скла світлових отворів і світильників загального освітлення, встановлених у свинарниках при сухій годівлі, в кормоприготувальних цехах, складах затарених кормів, повинне здійснюватися у строки, визначені керівником відповідного підрозділу залежно від місцевих умов, але не рідше одного разу на місяць.

9.10. Для обслуговування світильників повинні застосовуватися засоби доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, несамохідні пересувні механізми і самохідні пересувні установки).

9.11. У гаражах, майстернях, пунктах технічного обслуговування, хлівах, навісах монтується мережа напругою 12-42 В для підключення переносних світильників.

9.12. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

10.1. Системи опалення (охолодження) і вентиляції приміщень обладнують згідно з вимогами державного нормативного акта з охорони праці "Санітарні норми проектування промислових підприємств", затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1971 році (ДНАОП 0.03-3.01-71), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, будівельних норм і правил "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СНиП 2.04.05-91) та державного стандарту України "Системы вентиляционные. Общие требования" із змінами у 1988 році (ГОСТ 12.4.021-75).

10.2. Гарячою водою будівлі необхідно забезпечувати згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85; витрату гарячої води слід приймати за нормами технологічного процесу; безпеку експлуатації трубопроводів пари і гарячої води слід забезпечувати згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).

10.3. Джерела з значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні котли, автоклави тощо) в місцях можливого контакту працівників повинні бути ізольовані. Температура теплоізольованих поверхонь обладнання і огороджень робочих місць не повинна перевищувати 45 град. С.

Обладнання, в середині якого температура дорівнює або нижче 100 град. С, не повинне мати на поверхні температуру вище 35 град. С.

10.4. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях у всіх виробничих приміщеннях.

10.5. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

10.6. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.

10.7. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна унеможливлювати приплив повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим умістом цих речовин.

10.8. Під час роботи в приміщенні машин із двигунами внутрішнього згорання слід проводити вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів.

10.9. Джерела із значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані й обладнані місцевими відсмоктувачами.

11.1 Вимоги безпеки до виробничого обладнання

11.1.1. Обладнання, призначене для виконання виробничих процесів під час вирощування свиней, виробництва та первинної обробки продукції свинарства, повинне відповідати вимогам ВНТ-ПСГіП-46-2.95, державних стандартів "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.042-91), "Оборудование производственное. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.049-80), "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (ГОСТ 12.2.061-81, СТСЭВ 2695-80) та Правил.

11.1.2. Виробниче обладнання повинне задовольняти такі вимоги:

бути вибухо- і пожежобезпечним відповідно до вимог пожежної безпеки "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" (із змінами) (НАПБ Б.07.005-86), державних стандартів "Пожарная безопасность. Общие требования." (ГОСТ 12.1.004-91), "Взрывобезопасность. Общие требования" із змінами в 1983 році (ГОСТ 12.1.010-76, СТ СЭВ 3517-81), ГОСТ 12.2.042-91;

включати прилади (засоби) для забезпечення електробезпеки відповідно до ПУЭ;

не забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин вище допустимих рівнів, встановлених санітарними нормами;

відповідати вимогам охорони праці протягом усього терміну експлуатації.

11.1.3. Вимоги до виробничого обладнання, що входить у технологічну лінію, повинні враховувати можливі небезпеки, викликані спільним функціонуванням одиниць обладнання.

11.1.4. Рухомі частини виробничого обладнання і ті, що обертаються (приводи, вали, бітери, ланцюги), повинні бути захищені кожухами, щитами, екранами та іншими пристроями згідно з ГОСТ 12.2.062-81, а зовнішні поверхні їх пофарбовані у відмітні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

11.1.5. Для обмеження швидкостей, тиску, температур та інших небезпечних чинників виробниче обладнання повинне мати запобіжні пристрої (клапани, розривні мембрани, штифти, що зрізуються, і т.п.).

11.1.6. Обладнання, що розташоване поза видимістю оператора, повинне мати прилади для аварійної зупинки (гальмування), якщо у небезпечній зоні, утворюваній рухомими частинами обладнання, можуть знаходитися працівники.

11.1.7. Напрям руху чи обертання механізмів, машин, обладнання, запірної арматури повинен бути позначений червоними стрілками безпосередньо на рухомих деталях або огорожах.

11.1.8. Рухомі механізми обладнання, що підлягають мащенню, повинні бути обладнані безпечними змащувальними приладами або пристроями.

11.1.9. Пускові кнопки, рукоятки для пуску та зупинки обладнання необхідно розміщувати відповідно до вимог державних стандартів "Система "человек-машина".Сигнализаторы звуковые неречевых сообщений. Общие эргономические требования" (ГОСТ 21786-76), "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) і "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-78).

11.1.10. Виробниче обладнання повинне бути укомплектоване експлуатаційною документацією від заводу-виробника, яка містить вимоги щодо запобігання виникненню небезпечних ситуацій під час монтажу (демонтажу), при уведенні в експлуатацію та під час експлуатації.

11.2. Машини і обладнання для приготування кормів

11.2.1. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюють на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. В разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце та спосіб установки визначають проектом.

11.2.2. Дробарки, призначені для подрібнення зерна, повинні мати справні та чисті магнітні сепаратори.

Скребки для очищення сепараторів повинні бути виготовлені з деревини або пластмаси.

11.2.3. Подрібнювачі коренеклубнеплодів повинні бути обладнані каменеуловлювачами, які регулярно очищаються та забезпечують повну очистку корму від металевих і кам'янистих включень.

11.2.4. Не допускаються до роботи подрібнювачі з незбалансованим ротором, незакріпленими ножами і молотками.

11.2.5. Оглядові люки дробарок і подрібнювачів повинні відчинятися і зачинятися без застосування інструменту, захисні кожухи - із застосуванням інструменту.

11.2.6. Дробарки та подрібнювачі, що входять до складу потокової лінії кормоцеху, повинні мати систему регулювання подавання корму.

11.2.7. Дробарки повинні бути обладнані вибухорозрядним пристроєм, з'єднаним із трубопроводом, виведеним за межі приміщення.

11.2.8. Гранулятори та екструдери повинні мати пристрої для полегшення пресування й заміни решіт і матриць.

11.2.9. Відповідно до вимог ГОСТ 12.2.062-81 запарники-змішувачі та варильні котли необхідно обладнувати огородженнями та справними манометрами і запобіжними клапанами. Перевірка роботи манометрів, справності запобіжних клапанів повинна здійснюватися у порядку та у терміни, встановлені інструкцією з експлуатації обладнання.

11.2.10. Горловини запарників і варильних котлів повинні щільно зачинятися кришками та мати пристрої для безпечного їх відкривання.

11.2.11. Запарники-змішувачі, варильні котли повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують очистку внутрішніх поверхонь без спуску в них працівників.

Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасителями лінійної швидкості розвантажуваних компонентів кормів.

Бункери (ємкості) для зберігання зерна і концентрованих кормів повинні бути закритого типу та підключені до аспіраційної системи.

11.2.12. Затвори бункерів для їх регулювання повинні мати електричні або пневматичні механізми. За необхідності регулювання положення затворів вручну зусилля не повинне перевищувати 150 Н.

11.2.13. Конструкція ємкостей, бункерів для накопичення, зберігання і видачі кормів повинна виключати утворення склепінь або мати пристрої, які руйнують склепіння без застосування ручної праці; виключати злежування кормів або передбачати пристрої для його попередження (ворушилки); передбачати захист внутрішніх стінок від налипання кормів. У випадку неминучості налипання повинні бути передбачені засоби для очищення.

11.2.14. Горловини ємкостей для зерна і концентрованих кормів розміром більшим ніж 300 мм повинні мати захисні огородження.

11.2.15. Кришки бункерів-накопичувачів повинні бути обладнані упорами для їх фіксації у відкритому положенні.

11.2.16. Ємкості для накопичування рідких кормів повинні бути обладнаними рівнемірами або приладами сигналізації, що попереджають про їх наповнення.

11.3. Машини й обладнання для роздавання кормів

11.3.1. Мобільний кормороздавач повинен відповідати вимогам експлуатаційної документації та мати:

страхувальний ланцюг;

захисні кожухи;

пристрій для жорсткої фіксації карданного вала в транспортному положенні;

ручний привод гальм з фіксацією важеля;

сигнальне електрообладнання і світлоповертачі.

Трактори і автомобілі, що агрегатують з кормороздавачем, повинні мати іскрогасники.

11.3.2. Мобільні кормороздавачі необхідно обладнувати механізмами розрівнювання корму в кузові при його завантаженні, приладами контролю завантаження й витрати продукту, аварійною сигналізацією на випадок неможливості візуального контролю.

11.3.3. Бітерний механізм повинен мати пристрій для самоочищення при спеціальному режимі його роботи "Очищення".

11.3.4. Стаціонарні кормороздавачі (скребкові, шнекові), розташовані поза зоною видимості працівника, повинні бути обладнані двосторонньою попереджувальною передпусковою (звуковою, світловою) сигналізацією, що автоматично вмикається до включення приводу конвеєра.

11.3.5. Конвеєри, що мають довжину понад 15 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп", розташовані не більш ніж через кожні 10 м в легкодоступних й освітлених місцях.

11.3.6. Конвеєри, які розташовані над проходами, повинні бути огороджені знизу суцільним настилом, що виступає за габарити конвеєра не менше ніж на 1 м.

11.3.7. Стрічкові кормороздавачі повинні бути обладнані пристроями для запобігання буксуванню стрічки.

11.3.8. Кормопровід конвеєра (транспортера) не повинен мати прим'ятин, задирок, тріщин.

11.3.9. Бункер-дозатор повинен бути відрегульований щодо продуктивності конвеєра або транспортера.

11.3.10. Не допускається забивання кормом випускних отворів й труб кормопроводу.

11.3.11. Зазор між конвеєром (транспортером) й годівницею повинен забезпечувати вільне подавання корму і не допускати розпилення його. Годівниці повинні бути розміщені прямолінійно.

11.3.12. Не допускається ослаблення кріплень кормопроводів, бункерів.

11.3.13. Кормопроводи, виготовлені у вигляді жолоба, повинні закриватися кришкою.

11.3.14. Для очищення робочих органів транспортера від налиплого корму повинні бути передбачені дерев'яні лопатки із подовженою ручкою.

11.3.15. При транспортуванні кормів стислим повітрям необхідно дотримуватися таких вимог:

компресор, продувальна ємкість та ресивер повинні бути обладнані справними, опломбованими манометрами;

продувальна ємкість і ресивер повинні мати справні запобіжні клапани;

продувальна ємкість повинна мати справний вентиль для скидання тиску;

трубопроводи повинні витримувати тиск не менший вказаного в експлуатаційній документації заводу-виготовлювача. Перед здаванням в експлуатацію трубопроводи підлягають гідравлічному випробуванню.

11.3.16. Відповідно до вимог державного стандарту "Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.2.016-81) компресори повинні мати справні автоматичні регулятори тиску. Продувальні ємкості не повинні мати тріщин, здутин, підтікання у швах, заклепочних і болтових з'єднаннях. Кришки та люки повинні мати повний комплект кріпильних деталей.

11.3.17. Продувальні ємкості повинні підлягати внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню у терміни, передбачені органами технагляду.

11.3.18. Ручні візки, що застосовуються при роздаванні кормів, повинні мати справні колеса і осі, що регулярно змащуються для легкості обертання. Кріплення кузова повинне бути надійним, а ручки міцними.

11.4. Парові, водогрійні котли, теплогенератори й посудини, що працюють під тиском

11.4.1. Встановлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація котлів із температурою води не вище 115 град. С і парових котлів з тиском пари не вище 0,07 МПа повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98) (якщо котли працюють на газовому паливі), експлуатаційної документації та Правил.

11.4.2. У котлах, що працюють на рідкому паливі, автоматично повинне припинятися подавання палива в разі припинення подавання електроенергії або погасання факелів пальників.

11.4.3. Електроводонагрівачі та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.

11.4.4. Не допускається установка вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.

11.4.5. Електроводонагрівачі необхідно обладнувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву.

11.4.6. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.

11.4.7. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70 град. С.

11.4.8. На живильному паропроводі необхідно встановлювати зворотний клапан й запірний вентиль.

11.4.9. Контрольно-вимірювальні прилади та прилади безпеки парових і водогрійних котлів повинні бути доступні для спостереження й обслуговування.

11.4.10. Ділянки елементів котлів, водопідігрівачів й трубопроводів з підвищеною температурою поверхні, до яких можливий дотик працівників, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більш 45 град. С при температурі навколишнього середовища не більш 25 град. С.

11.4.11. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинне гарантувати безпеку працівників.

11.4.12. Всмоктувальний повітропровід теплогенератора необхідно обладнувати захисною сіткою.

11.5. Обладнання для утримання свиней

11.5.1. Конструкція станків для утримання свиней повинна забезпечувати мінімальний контакт працівників із тваринами під час виконання виробничих процесів.

11.5.2. Огородження станків повинне відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95. Огородження станків, яке примикає до службового проходу, повинне бути решітчастим, що дозволяє вести спостереження і проводити огляд тварин без заходження у станок.

11.5.3. Канал гноєвидалення повинен бути перекритий решітками. Ширина просвітів і планок решіток повинна відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95.

11.5.4. Конструкція годівниць повинна дозволяти роздавання кормів з боку кормового проїзду. В індивідуальних станках для маток і кнурів рекомендується використовувати поворотні годівниці, які повинні мати отвори з заглушками для стоку промивальної рідини.

11.5.5. При застосуванні локального обігріву та опромінення поросят установками інфрачервоного і ультрафіолетового опромінювання влаштування їх повинне відповідати вимогам ПУЭ та ДНАОП 0.03-3.17-88. Установки інфрачервоного та ультрафіолетового опромінювання повинні мати монтажні кронштейни, захисні кожухи, тепло- і світлоізолюючі екрани. Комплект установки повинен дозволяти здійснювати дистанційне відключення (автоматичне або ручне).

11.5.6. Вузли і деталі напувалок, що підлягають щоденному догляду (очищення, промивання), повинні легко розбиратися і збиратися без застосування інструменту.

11.5.7. Кріплення напувалок повинне виключати зміну їхнього положення тваринами.

11.5.8. Водопійні корита (на вигульних майданчиках, у літніх таборах) повинні бути виготовлені з водонепроникного матеріалу з гладкою поверхнею, стійкого до дезінфекційних засобів.

11.5.9. Інвентар для ручних робіт з чищення годівниць, напувалок, прибирання гною повинен мати гладко постругані держаки довжиною, достатньою для виконання робіт без заходу у станок.

11.5.10. Ємкості для перенесення кормів і води під час роздачі кормів і напування тварин вручну повинні мати щільно прилягаючі кришки.

11.5.11. Вантажно-розвантажувальні естакади, трапи повинні мати настил і огородження, розраховані на максимальне навантаження, рівне потроєній вазі тварин. Для працівників повинні бути передбачені огороджені проходи.

11.6. Машини і обладнання для видалення гною

11.6.1. Поворотні зірочки скребкових транспортерів повинні мати пристрій для самоочищення від налиплого гною.

11.6.2. Для натягу ланцюга транспортера для видалення гною повинні бути передбачені типовий інструмент і пристрої. При натягуванні ланцюга транспортера з допомогою пружини повинен бути передбачений пристрій, що виключає різке зниження натягу ланцюга при руйнуванні пружини.

11.6.3. Трос натяжного пристрою не повинен мати задирок, обірваних волокон.

11.6.4. При застосуванні гідравлічної системи гноєвидалення шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати прилади автоматичного дистанційного управління із дублюючим ручним керуванням.

11.6.5. У місці примикання каналів гноєвидалення до колектора повинні бути влаштовані гідрозатвори, що запобігають проникненню газів із колектора у канал.

11.6.6. Змивні баки повинні надійно кріпитися до опор. Ємкість для води, запірна арматура повинні бути справними і не допускати підтікання води.

11.6.7. Приймальна лійка накопичувача гною повинна бути обладнана решіткою, що перешкоджає попаданню у нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів.

11.6.8. Накопичувач гною повинен бути покритий всередині та зовні антикорозійним матеріалом.

11.6.9. Гноєнакопичувач у верхній частині (вище рівня заповнення) повинен мати патрубок для під'єднання трубопроводу скидання тиску.

11.6.10. Пневматична установка для транспортування гною повинна мати запірну арматуру для відключення накопичувача від повітропроводів.

11.6.11. На подавальному повітропроводі для контролю тиску перед накопичувачем на висоті 1,5 м повинен бути встановлений манометр зі шкалою, що має червону риску на поділці, відповідній робочому тиску.

11.7. Електрообладнання

11.7.1. Електрообладнання на свинарських підприємствах повинне відповідати вимогам державних стандартів "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами у 1986 році (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" із змінами у 1987 році (ГОСТ 12.1.030-81), "Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" із змінами 01.07.95 (ГОСТ 12.3.019-80), ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.21-98 стосовно особливо небезпечних приміщень.

11.7.2. Улаштування заземлювачів у місцях проходу свиней, на вході у приміщення та вигульних майданчиках не допускається.

11.7.3. У свинарниках повинна застосовуватися спеціальна освітлювальна арматура закритого виконання на ізоляційної основі.

11.7.4. Прилад вирівнювання електричних потенціалів повинен відповідати вимогам ПУЭ.

11.7.5. Електропроводка і електродвигуни приводів машин у кормоцехах і приміщеннях для розмелювання зерна повинні бути виконані у пиловибухозахищеному виконанні.

11.7.6. Ділянки електропроводки, розташовані на висоті менш 1,5 м від підлоги, повинні бути захищені від механічних пошкоджень - прокладені у сталевій трубі або закриті кутником.

11.7.7. Штепсельні рознімання повинні бути розміщені та захищені таким чином, щоб їхнє приєднання здійснювалося без ускладнень і виключалася можливість випадкового дотику до частин під напругою або штирів.

11.7.8. Неструмоведучі частини установок (кожухи і корпуси електрокалориферів, електродвигунів вентиляторів, кожухи рубильників, магнітних пускачів, пускових кнопок) необхідно занулювати.

11.7.9. У відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу до автонапувалок, електроводопідігрівачів та інших електроприймачів, з'єднаних з водопроводом, необхідно передбачати ізолюючі вставки довжиною не менше 1 м.

11.7.10. Електричні проводи і водопровідні труби не повинні торкатися. Відстань між проводами і трубопроводом, які розташовані паралельно, всередині приміщень повинна бути не менше 100 мм.

11.7.11. Живильна напруга для опромінювальних установок повинна бути не більш 250 В. Висота підвіски установок регламентується технологічними вимогами. Випромінювальні установки повинні мати огородження контактних частин ламп, патронів й пускорегулювальних приладів.

11.7.12. Бак, насосний агрегат, реле тиску і станція керування автоматичної водопідіймальної установки повинні бути заземлені, а клеми електродвигуна ізольовані і закриті муфтою.

11.7.13. Пересувні електричні дробарки, подрібнювачі, коренерізки напругою 220 В повинні бути заземлені відповідно до вимог ПУЭ; якщо немає такої можливості, слід застосовувати прилади захисного відключення.

11.7.14. Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації ручного технологічного обладнання з кабельним або тролейним електроживленням повинен забезпечуватися шляхом застосування приладу захисного відключення, заземлення і занулення.

11.7.15. Заземленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів, металеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, з'єднані з установкою й огородженням електрообладнання; металеві корпуси пересувних і переносних приймачів струму.

11.7.16. Відповідно до ПУЭ заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустановок, машин та обладнання, що можуть опинитися під напругою при порушенні ізоляції:

при напругах змінного струму 380 В, постійного 440 і вище - в усіх випадках;

при номінальних напругах 42-380 В змінного і 110-440 В постійного струму - тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;