Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в агропромисловому комплексі, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати Правила на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій ужити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) уключити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

видання і розповсюдження Правил;

вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та сільськогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати наказ у черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

1.1. Дія нормативно-правового акта з охорони праці (далі - НПАОП) Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба (далі Правила) поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі підприємства), що займаються обслуговуванням великої рогатої худоби (далі - ВРХ) та виробництвом та первинною обробкою молока на підприємствах.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів з обслуговування ВРХ та виробництва і первинної обробки молока.

Правила є обов'язковими для роботодавців, усіх працівників підприємств, тимчасово залучених працівників з інших підприємств для виконання робіт, студентів під час проходження виробничої практики (далі - працівники).

1.2. Згідно із Законом України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.3. Безпека процесів, пов'язаних із обслуговуванням ВРХ та доїнням корів і первинною обробкою молока, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з безпеки до технологічних процесів та Правил.

1.4. З уведенням у дію Правил на підприємствах повинні бути переглянуті або розроблені заново інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, пов'язаних із обслуговуванням ВРХ та виробництвом і первинною обробкою молока, і затверджені роботодавцем відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

1.5. Під час виконання робіт на працівників можлива дія небезпечних та шкідливих виробничих факторів згідно з державним стандартом "Опасные и вредные производственные факторы. Классификация" із змінами 1978 року (ГОСТ 12.0.003-74, СТ СЭВ 790-77):

Фізичні:

машини і механізми, що рухаються (трактори, автомобілі, мобільні кормороздавачі, причепи);

рухомі частини виробничого обладнання (зубчасті, пасові, ланцюгові передачі, карданні вали, з'єднувальні муфти, неогороджені робочі органи транспортерів, дробарок та ін.);

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена або знижена температура поверхні обладнання та матеріалів;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищена або знижена вологість повітря;

підвищена або знижена рухомість повітря;

підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може пройти через тіло людини;

відсутність або недостатність природного світла;

недостатнє освітлення робочої зони;

знижена контрастність;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки і шорсткість на поверхнях конструкцій, інструменту і обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

Хімічні:

пестициди, агрохімікати, лікарські і мінеральні домішки до кормів, дезінфекційні та миючі засоби, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази.

Біологічні:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності;

макроорганізми (рослини, тварини та продукти їхньої життєдіяльності, а також культури клітин і тканин).

Психофізіологічні:

фізичні перевантаження (операції, які виконуються вручну);

нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження під час перегону, випасання, транспортування тварин).

1.6. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про пестициди і агрохімікати", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, "Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1988 році (СанПиН 4630-88), державних будівельних норм "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств" (ДБН Б.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил.

1.7. Мінімізація впливу біологічних факторів повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників з тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин і відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп та застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни.

1.8. З метою зменшення забруднення навколишнього середовища слід передбачати:

організацію правильного оброблення, зберігання і використання гною;

впровадження способів очищення повітря підприємства ВРХ за допомогою встановлення спеціальних фільтрів і припливно-витяжної вентиляції;

виконання відповідних профілактичних заходів у санітарно-захисних зонах підприємств;

планомірну боротьбу з хворобами тварин, переносниками інфекційних захворювань, паразитуючими комахами;

оборотні цикли використання стічних вод (стоки кормоцехів, вода, яка застосовується для охолодження молока).

1.9. При розміщенні підприємств ВРХ слід враховувати вимоги з охорони навколишнього середовища від забруднень виробничими викидами та стоками (гноєм та гноївкою, стоками від прибирання приміщень, миття кормів та ін.).

1.10. Підприємства ВРХ слід розміщувати з підвітряного боку відносно житлової зони, але з навітряного - відносно складів мінеральних добрив та пестицидів.

1.11. Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщують на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.

1.12. Небезпечні зони повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом "Цвета сигнальные и знаки безопасности" із змінами 1980, 1986 років (ГОСТ 12.4.026-76).

2.1. Допуск до роботи працівників залежно від професійної підготовки

2.1.1. До виконання робіт допускаються працівники, які не мають медичних протипоказань, пройшли вступний і первинний інструктажі з охорони праці, інструктаж з пожежно-технічного мінімуму.

При допуску працівників до різних видів робіт необхідно керуватись Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554 (ДНАОП 0.03-8.06-94), Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94), Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004).

2.1.2. До обслуговування бугаїв не допускаються працівники молодше 18 років та вагітні жінки.

2.1.3. До самостійного виконання робіт на машинах та механізмах допускаються працівники, що пройшли навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення.

2.1.4. Працівники, які обслуговують електроустановки, повинні знати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.00-1.21-98), відповідно до посади, яку вони займають, або до професії, та мати відповідне посвідчення та відповідну групу з електробезпеки.

2.1.5. Працівники, яким дозволено виконання робіт з обслуговування електроустановок, повинні мати про це запис у посвідченні про перевірку знань.

2.1.6. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 працівники, які працюють на електрифікованих технологічних установках або з електроінструментом (працівники електротехнологічні), допускаються до роботи після проходження інструктажу з електробезпеки під час роботи на даній електроустановці з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Інструктаж з електробезпеки на І групу має проводити працівник, відповідальний за електрогосподарство, або, за його письмовим розпорядженням, - працівник із складу електротехнічних працівників з групою III.

Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою І не вимагається.

2.1.7. У разі залучення працівників з інших підприємств для виконання робіт, а також під час проходження виробничої практики студентами вузів та учнями профтехучилищ роботодавець:

забезпечує проведення інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки кожного із зазначених працівників;

призначає спеціаліста, відповідального за безпечне ведення робіт;

не допускає використання зазначених працівників на роботах, не передбачених договором, керуючись при цьому ДНАОП 0.03-8.07-94.

2.1.8. Нещасні випадки, професійні захворювання та аварії розслідуються відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (НПАОП 00.0-6.02-04). Під час розслідування виявляються причини їх виникнення, а також вживаються відповідні заходи щодо їх запобігання в подальшому.

2.2. Проведення медичних оглядів

2.2.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

2.2.2. Медичні огляди проводяться відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113, та Інструкції про застосування переліку професійних захворювань, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 N 374/68/338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за N 68/5259.

2.2.3. При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров'я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу у встановленому порядку.

2.2.4. У разі ухилення працівника від проходження обов'язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

2.3. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

2.3.1. Відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

2.3.2. Відповідальними за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на підприємстві є роботодавець, у структурних підрозділах (комплексах, бригадах, фермах тощо) - керівники цих підрозділів.

2.3.3. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких роботодавцем покладені ці обов'язки.

2.3.4. Працівники, які не пройшли навчання й перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.4. Допуск працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою

2.4.1. Згідно з вимогами ДНАОП 0.00-8.02-93 працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а також щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

2.4.2. Підготовка працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо), які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (із змінами).

2.4.3. До виконання робіт з підвищеною небезпекою не допускаються працівники молодші 18 років.

3.1. Тривалість робочого часу працівників підприємств ВРХ не повинна перевищувати тривалості, встановленої чинним законодавством.

3.2. Час початку і закінчення роботи (зміни), початок і закінчення перерви для відпочинку встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

3.3. Графік змінності затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або з уповноваженою найманими працівниками особою.

3.4. На роботах, де це необхідно внаслідок особливого характеру роботи (доїння корів, догляд за молодняком і т. ін.), робочий день, у порядку, передбаченому законодавством, може бути розділений на частини таким чином, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала встановленої тривалості робочого тижня.

3.5. Допуск працівників до роботи в нічний час повинен відповідати вимогам Кодексу законів про працю України. Нічним вважається час з 22 до 6 години ранку.

3.6. Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, повинні надаватися спеціальні перерви для обігріву і відпочинку, які зараховуються до робочого часу.

3.7. Кількість і тривалість перерв встановлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою підприємства або із уповноваженою найманими працівниками особою.

3.8. Роботодавець повинен обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників або надати засоби для обігріву. Засоби для обігріву надаються на місці роботи або безпосередньо біля нього. Засоби для обігріву повинні бути технічно справними і відповідати вимогам протипожежної безпеки.

3.9. Під час виконання роботи із шкідливими умовами праці (вміст у повітрі робочої зони шкідливих газів і пилу в кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації) повинні надаватися перерви для відпочинку із зняттям засобів індивідуального захисту органів дихання в місцях, вільних від дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

4.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм і правил "Административные и бытовые здания" (із змінами) (СНиП 2.09.04-87).

4.2. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

4.3. Побутові приміщення слід розміщувати в місцях із найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

4.4. Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будівлях або в прибудовах до виробничих будівель. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях з урахуванням вимог будівельних норм і правил "Производственные здания" (із змінами) (СНиП 2.09.02-85).

4.5. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

4.6. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

4.7. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 град. С, слід передбачати приміщення для обігрівання.

4.8. Працівників потрібно забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 град. С і не нижче 8 град. С. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщують у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на виробничих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м.

4.9. Бачки для питної води повинні щільно закриватися, щоденно промиватися і дезінфікуватися. Споживання сирої води як питної допускається тільки з дозволу органів санепідемнагляду.

4.10. З метою створення належних побутових умов для працівників тваринництва та обслуговуючого персоналу в літніх таборах слід організовувати польові стани.

4.11. Будівництво польових станів повинне здійснюватися за затвердженими проектами.

4.12. Польові стани повинні мати:

приміщення для відпочинку, приготування та вживання їжі з кип'ятильником і умивальником;

гардеробну із шафами для спецодягу та спецвзуття;

лазню або душову;

убиральні.

4.13. Ями для сміття та убиральні слід розташовувати не ближче 30 м від виробничих приміщень і приміщень для відпочинку, у місцях, що виключають забруднення водойм.

4.14. Територія польового стану має бути озеленена, утримуватися в чистому стані і не захаращуватися. Відходи і сміття потрібно регулярно прибирати за межі території та знищувати.

4.15. На тирлах та пасовищах, віддалених від житла на відстань, більшу 1 км, для працівників повинні бути встановлені пересувні санітарно-побутові вагончики, які відповідають чинним будівельним та санітарним нормам і правилам.

5.1. Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, указаних у Правилах, повинні відповідати вимогам державного стандарту "Средства защиты для работающих. Общие требования и классификация" (ГОСТ 12.4.011-89) та інших відповідних стандартів ССБП.

5.2. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт.

5.3. Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби спрацювала примусова дія засобу захисту.

Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

5.4. Засоби колективного захисту працівників повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати контроль його роботи, а також безпечне обслуговування та ремонт.

5.5. Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні огородження, які відповідають вимогам державного стандарту "Оборудование производственное. Ограждения защитные" (ГОСТ 12.2.062-81, СТ СЭВ 2696-80)".

5.6. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпека робіт не може бути гарантована конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

5.7. Працівники підприємств ВРХ повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ. Забезпечення ЗІЗ здійснюється за рахунок роботодавця відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96), та Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.98 N 117, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за N 449/2889 (ДНАОП 0.00-3.01-98).

5.8. ЗІЗ повинні мати експлуатаційну документацію виготівника, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації та зберігання.

5.9. Роботодавець повинен забезпечити регулярні випробування і перевірку справності ЗІЗ відповідно до встановлених строків, а також своєчасну заміну фільтрів, скла та інших частин, які втратили захисні властивості. Після перевірки ЗІЗ на них повинна бути проставлена відмітка про строки наступних випробувань.

5.10. Працівників навчають правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) та проводять тренування з їх застосування.

5.11. Засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в індивідуальних шафах у спеціально виділеному сухому та чистому приміщенні, що добре провітрюється. Забороняється зберігати ЗІЗ в одному приміщенні з пестицидами, брати додому, носити після роботи.

5.12. Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.

5.13. Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки ВРХ та приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.

5.14. Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

5.15. Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють особи, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.

5.16. Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя та відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.

5.17. При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.

5.18. Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та пересипання пилоподібних миючих засобів із заводської упаковки у витратну слід користуватися ЗІЗ: респіраторами або ватно-марлевими пов'язками, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.

5.19. Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б або КД.

5.20. Під час опромінення і обігріву молодняку ВРХ працівників слід забезпечувати захисними окулярами марки ЕН11 із світлофільтрами марок В1, В2, В3.

5.21. Під час подрібнення зерна працівників слід забезпечувати протипиловими респіраторами та окулярами.

5.22. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з державним стандартом "Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация" (ГОСТ 12.4.103-83, СТ СЭВ 3952-82, СТ СЭВ 3953-82).

5.23. Роботу з розморожування сперми у скляних ампулах слід проводити в захисних окулярах або із запобіжним щитком.

5.24. У приміщеннях, де розміщені холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.

5.25. Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити, знешкодити чи знезаразити.

5.26. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96 роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знепилення, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ.

5.27. Прання проводиться у міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який абсорбує і утримує небезпечні та шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг із підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.

Територія

6.1. Територія тваринницької ферми (комплексу), розмір санітарних захисних зон повинні відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування "Скотарські підприємства", затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України 28.06.94 (ВНТП-СГіП-46-1.94), державних будівельних норм України "Планування та забудова міських і сільських поселень" (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95 та НАПБ А.01.001-2004.

6.2. Вигульні майданчики, під'їзні шляхи до кормоцехів, майданчиків для приймання і вантаження кормів та до інших будівель і споруд повинні мати тверде водонепроникне покриття.

6.3. У темну пору доби територія повинна освітлюватися відповідно до будівельних норм і правил "Естественное и искуственное освещение" із змінами 1986 року (СНиП II-4-79).

6.4. Територія підприємства повинна бути огороджена (висота загороди не менше 1,6 м) і розділена на зони за санітарною характеристикою об'єктів, з урахуванням напрямку панівних вітрів.

6.5. Територія з приміщеннями і вигульними майданчиками для утримання бугаїв повинна бути обнесена огорожею заввишки не менше ніж 1,5 м.

6.6. На території та в місцях можливого перебування бугаїв, проходах, перед манежних приміщеннях обладнуються острівки безпеки для працівників.

6.7. Вхід працівників на територію тваринницької ферми (комплексу) повинен здійснюватися тільки через санпропускник. Прохід людей через транспортні ворота не дозволяється.

6.8. В'їзд на територію повинен бути обладнаний дезбар'єром.

6.9. Пожежні водойми, траншеї гноєсховища, гноївкозбірники, котловани, ями, які розміщені на території, слід огородити на висоту не менше 1 м та забезпечити їх освітлення в темний період доби.

6.10. Приямки, оглядові колодязі та канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар'єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком "Обережно! Можливе падіння" за ГОСТ 12.4.026-76.

6.11. Відкидні кришки слід обладнувати пристроями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

6.12. Силосні (сінажні) сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, потрібно огородити, а траншеї, які не підлягають подальшому використанню, - засипати.

6.13. Проїзди для транспорту, пішохідні доріжки і скотопрогони на території підприємства повинні бути вільними для руху та періодично очищатися від снігу, болота, відходів виробництва, сторонніх предметів. Під час ожеледиці їх слід посипати матеріалами, що запобігають сковзанню.

6.14. До будівель, споруд, пожежних водойм, басейнів та градирень повинен бути забезпечений вільний проїзд пожежних автомобілів.

6.15. Резервуари, баки та інші ємкості для зберігання палива та мастильних матеріалів слід розміщувати на спеціально відведених ділянках згідно з вимогами відомчих будівельних норм Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВБН В.2.2-58.1-94) та НАПБ А.01.001-2004.

6.16. Не дозволяється складання кормів та матеріалів, будівництво різних приміщень, стоянка машин в охоронній зоні високовольтної лінії електропередачі без погодження з організацією, яка експлуатує лінію.

6.17. Розміщення будівель і споруд на території ферм (комплексів) повинно бути таким, щоб не допускати перехрещення шляхів:

переміщення сировини і готової продукції;

відходів виробництва та харчової продукції;

хворої або підозрюваної у захворюванні худоби із здоровою.

6.18. У місцях переходу через канави, траншеї тощо влаштовуються міцні перехідні містки шириною не менше 0,8 м, обладнані з обох боків поручнями висотою не менше 1 м. У темну пору доби переходи повинні освітлюватися.

6.19. На території на видних місцях повинні бути вивішені затверджені роботодавцем схеми руху працівників, тварин і транспортних засобів.

6.20. Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 N 1306 (із змінами). Швидкість руху територією не повинна перевищувати 10 км/год.

6.21. Ділянка території ферми (комплексу) для приготування робочих розчинів пестицидів, проведення обробки тварин, знезараження та знешкодження використаної тари та технічних засобів повинна бути асфальтована або бетонована і мати ухил у бік бетонованого резервуара для збирання відпрацьованих рідин.

6.22. Біля водойм, басейнів, градирень, що знаходяться на території ферм (комплексів), належить встановлювати знаки за ГОСТ 12.4.026-76, які не дозволяють купання і використання водойм не за призначенням.

6.23. Гноєсховища, розміщені на території підприємства ВРХ, повинні бути відділені від виробничих будівель і споруд санітарним розривом не менше 60 м.

6.24. У місцях вантаження худоби на території підприємства повинні бути передбачені загони для короткочасного перебування тварин.

Пасовища

6.25. Перед випасанням ВРХ пасовища повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів. Ями, котловани, промоїни, яри та інші природні та штучні перешкоди повинні бути засипані або огороджені.

6.26. Електроогорожі повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від проїжджих доріг.

6.27. На проводах електроогорожі в добре видимих місцях мають бути укріплені постійні попереджувальні щити з написом: "Обережно! Електроогорожа". Аналогічні щити повинні бути поблизу доріг з інтервалом не більше 200 м.

6.28. Біля електроогорожі не дозволяється організовувати місця відпочинку працівників або виконувати будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням установки. Пішохідні доріжки, що проходять біля огорожі, слід перекрити, а місце проходу в середину огорожі - чітко позначити покажчиком.

6.29. Під дротом електроогорожі слід періодично скошувати траву, попередньо вимкнувши напругу.

6.30. Технічний огляд електроогорожі та її ремонт слід здійснювати із застосуванням засобів захисту і тільки після відключення напруги.

7.1. Виробничі будівлі та приміщення для утримання ВРХ, доїння корів, первинної обробки і зберігання молока, допоміжні (кормоцехи, кормокухні, склади тощо) та побутові приміщення повинні відповідати вимогам державних будівельних норм "Будівлі і споруди для тваринництва" (ДБН В.2.2-1-95), ВНТП-СГіП-46-1.94 і НАПБ А.01.001-2004.

7.2. Номенклатура основних виробничих будівель і споруд та склад приміщень у них визначається відповідно до ВНТП-СГіП-46-1.94.

7.3. Виробничі, допоміжні і складські будівлі та споруди слід обладнувати блискавкозахистом.

7.4. На дахах будівель по периметру зовнішніх стін потрібно встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

7.5. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.

7.6. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо для забезпечення евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель і приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.

7.7. Кількість, розташування та розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

7.8. На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.

7.9. Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

7.10. Сполучені між собою приміщення, які мають різко виражену різницю температури або вологості, розділяються тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.

7.11. Приміщення, де проводиться робота з рідким азотом, повинне бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією з механічним збудженням або мати природну вентиляцію (кватирки).

7.12. У виробничих приміщеннях передбачаються місця для інструменту, вогнегасників, аптечок першої допомоги.

7.13. У добре видимих місцях повинні бути вивішені плакати з безпеки праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та плани безпечної евакуації людей і тварин під час пожежі або іншого стихійного лиха.

7.14. Не допускається зберігання в приміщеннях обладнання, інвентарю, матеріалів тощо, які не мають безпосереднього відношення до даного виробництва.

7.15. Підлога у виробничих приміщеннях, де можливе забруднення жиром, молоком тощо, повинна промиватися гарячим розчином мила або кальцинованої соди, як правило, раз на зміну, а панелі стін - за необхідністю.

7.16. Для попередження виникнення крокової напруги керамзитобетонна підлога в стійлах для тварин повинна бути обладнана пристроями для вирівнювання електричних потенціалів.

7.17. У нижній частині станків доїльних установок, які мають траншею для оператора, повинен бути встановлений бризковідбивний щиток висотою 0,12 м з нахилом 75 град. у бік стійла корови.

7.18. Установка каналізаційних решіток у доїльних станках повинна виключати їх зміщення ногами тварин.

7.19. Віконні рами і вентиляційні пристрої вікон повинні мати легко керовані ручні або механізовані пристрої для відкривання, закривання і фіксування їх з підлоги у потрібному положенні. Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для персоналу.

7.20. Отвори у стінах, якими транспортуються сипучі корми на кормороздавальні установки, обладнуються пристроями (підвісні щитки, фартухи тощо), що виключають протяги у приміщеннях.

7.21. Поверхні будівельних конструкцій, стін, стелі та підлога виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до хімічно агресивного середовища, не допускати абсорбції шкідливих речовин, легко оброблятися під час проведення дезінфекції та вологого прибирання.

7.22. Годівниці не повинні мати гострих кутів та інших небезпечних виступів.

7.23. Фарбування стін, стелі, обладнання кормоцехів, кормокухонь, складів тощо повинне відповідати вимогам санітарії.

7.24. Підлога в робочій зоні оператора доїльних установок з траншеями повинна мати настил у вигляді дерев'яних решіток.

7.25. Для запобігання надходженню в доїльний зал забрудненого повітря необхідно забезпечити ізоляцію доїльного залу від корівників розсувними воротами, шторами або повітряними завісами.

7.26. Люки і завантажувальні отвори повинні закриватися міцними кришками, які згідно з ГОСТ 12.4.026-71 фарбують з обох боків у сигнальний жовтий колір.

7.27. У приміщеннях, де використовуються електрокари, навантажувачі та інший технологічний транспорт, слід виділяти окремі зони для проїзду транспорту і для проходу людей. Постійні робочі місця слід огородити.

7.28. Під час роботи у виробничому приміщенні машин з двигунами внутрішнього згоряння слід проводити вентилювання (провітрювання) приміщення.

Перебування машин з працюючим двигуном внутрішнього згоряння у приміщеннях допускається тільки на час виконання технологічного процесу. Машини повинні бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.

7.29. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ВНТП-СГіП-46-1.94. Повітротехнічне обладнання повинне постійно функціонувати, а в разі несправності - сигналізувати про неї.

Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.

7.30. У манежі для взяття сперми в бугаїв за всім периметром встановлюють вертикальні стовпці висотою 2 м із товстостінних труб діаметром не менше 100 мм на відстані 1 м від стіни з проміжком між трубами 0,4 м. Стовпці нижнім кінцем на 0,5 м закладаються у бетон, у верхній частині зварюються впоперек без перехватів. Не можна зварювати труби поперечними перетинками.

Підлога у манежі не повинна бути слизькою.

7.31. Передманежні приміщення повинні бути обладнані острівками безпеки для працівників.

7.32. Гноєсховища потрібно влаштовувати секційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення, а укоси зміцнювати проти їх розмиву.

7.33. Глибокі гноєприймачі, ємкості для зберігання рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні мати запобіжні огородження. Металеві сходинки з рифленими ступенями необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу.

8.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.

8.2. Підприємства забезпечуються достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94. Якість води повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940.

8.3. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

8.4. Джерела водопостачання та оцінка можливостей їх використання, водопровідні споруди, водогони, зони санітарної охорони групового водопроводу і водопостачання пасовищ повинні відповідати вимогам відомчих будівельних норм Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5.96), "Водоснабжение. Групповые водопроводы сельскохозяйственного назначения. Нормы проектирования", затверджених наказом Державного агропромислового комітету СРСР і Міністерства водного господарства СРСР від 08.08.88 N 533/254 (ВСН 33/10-2.2.10-88), "Водоснабжение. Пастбищные системы и водопойные пункты", затверджених наказом Міністерства водного господарства СРСР від 01.09.86 N 318 (ВСН 33-2.2.04-86), та ВНТП-СГіП-46-1.94.

8.5. У місцях забору води для пиття та господарських потреб належить улаштовувати зони санітарної охорони джерел водопостачання згідно з вимогами ВСН 33/10-2.2.10-88.

8.6. Питання про забезпечення питною водою обслуговуючого персоналу та тварин на пасовищах повинне вирішуватися за погодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.

8.7. Для відведення виробничих та господарсько-побутових стічних вод потрібно влаштовувати каналізацію. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.

8.8. Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 відведення промивних вод до каналізації від технологічного обладнання для приймання, транспортування та обробки молока повинне здійснюватися закритим способом із розривом струменя не менше 0,02 м.

8.9. Не допускається прокладання мереж внутрішньої каналізації під стелею (відкрито та закрито) у приміщеннях для зберігання та переробки харчової продукції.

9.1. Освітлення виробничих та допоміжних приміщень повинне відповідати вимогам СНиП II-4-79.

9.2. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються під час виключення струму в загальній електромережі.

9.3. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов'язковими відмінними позначеннями) під'єднують до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.

Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.

9.4. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Він має здійснюватися вимірюванням освітленості на робочих місцях, перевіркою освітлення відповідності проекту, типів і кількості освітлювальних приладів, а також їх розміщення відносно світлових отворів і обладнання.

Вимірювання рівня освітленості проводиться у площині робочої поверхні згідно з вимогами державного стандарту України "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б В.2.2-6-97).

9.5. Експлуатація освітлювального обладнання повинна здійснюватися згідно з "Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей" (ПТЭ) і ДНАОП 0.00-1.21-98.

9.6. Усі роботи з технічного обслуговування та чищення світильників проводиться тільки електротехнічним персоналом із застосуванням засобів доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, пересувні механізми і установки), після зняття електричної напруги та остигання світильників.

9.7. Обслуговування світильників з висотою підвішування до 5 м від підлоги дозволяється з приставних драбин і драбин-стрем'янок працівниками в кількості не менше двох осіб.

9.8. Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

9.9. У сараях, навісах потрібно монтувати електричну мережу напругою 12-42 В для підключення переносних світильників.

9.10. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

9.11. Люмінесцентні лампи та інші джерела світла з ртутним наповненням після їх виходу з ладу повинні зберігатися упакованими, у спеціальному приміщенні та періодично вивозитися у спеціально відведені місця для дезактивації та знищення.

10.1. Системи опалення і вентиляції приміщень необхідно влаштовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.2-1-95, ВНТП-СГіП-46-1.94, державного стандарту "Системы вентиляционные. Общие требования" із змінами 1988 року (ГОСТ 12.4.021-75) та Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).

10.2. Забезпечення гарячою водою приміщень необхідно проводити згідно з вимогами будівельних норм і правил "Внутренний водопровод и канализация зданий" (із змінами) (СНиП 2.04.01-85); температуру та витрату гарячої води потрібно приймати за нормами технологічного процесу.

10.3. Джерела із значним виділенням конвекційної теплоти (парові, водогрійні і варильні котли, автоклави, трубопроводи теплоносія тощо) у місцях можливого контакту працівників повинні бути теплоізольовані або огороджені.

10.4. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях у всіх виробничих приміщеннях.

10.5. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

10.6. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.

10.7. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів.

10.8. Джерела із значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані та обладнані місцевими відсмоктувачами.

11.1. Конструкції машин і обладнання, які використовуються під час виконання робіт, повинні відповідати чинним стандартам із безпеки праці.

11.2. Приймання з ремонту й передавання в експлуатацію відремонтованих машин і обладнання здійснюється тільки на підставі акта ремонтного підприємства (структурного підрозділу), який підтверджує відповідність відремонтованих виробів вимогам безпеки праці.

11.3. Не допускаються до експлуатації несправні машини та обладнання.

11.4. Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам державних стандартів "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.042-91), бути пожежо- і вибухобезпечним та відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.

11.5. Стан компресорних установок і повітропроводів повинен відповідати вимогам державного стандарту "Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности" із змінами 1987 року (ГОСТ 12.2.016-81) та "Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (ДНАОП 0.00-1.13-71).

11.6. Кожна одиниця обладнання, яка знаходиться в експлуатації, повинна мати паспорт, схеми підключення електроживлення і комунікацій, дані про результати перевірки її технічного стану, про виконані ремонти та зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнання в експлуатацію, а також інструкцію з експлуатації.

11.7. Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлювати випадкове зіткнення працівників із гарячими та переохолодженими частинами або знаходження у безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, перегрівання або переохолодження працівників.

11.8. Виділення та поглинання обладнанням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи у виробничі приміщення не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій у межах робочої зони, які встановлюються стандартами, санітарними нормами та правилами.

11.9. Складові частини виробничого обладнання (у тому числі електричні проводи, кабелі, трубопроводи тощо), механічне пошкодження яких може спричинити небезпеку, повинні бути захищені огородженням або виконані таким чином, щоб виключити можливість їхнього випадкового пошкодження. Огородження повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.062-81.

11.10. Усі рухомі частини трансмісій, які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.

У випадку неможливості огородження рухомих органів або частин виробничого обладнання через їх функціональне призначення мають бути передбачені засоби сигналізації, які попереджують про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори та знаки безпеки.

11.11. Виробниче обладнання, обслуговування якого пов'язане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристроями для ведення робіт (робочими площадками, переходами, драбинами, поручнями тощо).

11.12. Виробниче обладнання потрібно забезпечувати місцевим освітленням, якщо його відсутність може спричинити перенапруження органів зору або викликати інші небезпечні ситуації.

11.13. Лазові люки та завальні ями бункерів, башт та інших ємкостей для сипучих кормів повинні мати захисні решітки, кришки або огородження. Решітки і кришки потрібно замикати на замок.

11.14. Гідравлічні, парові, вакуумні лінії та кормопроводи повинні мати надійні та справні ущільнення, які виключають порушення герметизації.

11.15. Засувки, вентилі та крани, які розміщені вище 2 м від рівня підлоги (площадки) або заглиблені, повинні мати пристрої (важільні, штангові та ін.) для їх відкривання і закривання з робочого місця або стаціонарної площадки.

11.16. Елементи станків, розколів та інших конструкцій, на які можлива дія ВРХ, повинні витримувати навантаження з розрахунку:

F = 40 P,

де: F - розрахункове зусилля, яке розвиває тварина, Н;

P - середня маса тварини, кг;

40 - постійний коефіцієнт.

11.17. Для гарантування безпечної роботи працівників слід не менше одного разу на тиждень проводити профілактичний огляд пристроїв та обладнання, які не мають регламентованого строку технічного обслуговування (фіксатори, завіси, перила, трапи, ворота тощо).

Машини і обладнання для приготування кормів

11.18. Конструкція обладнання, призначеного для транспортування сухих кормів, повинна виключати можливість накопичення зарядів статичної електрики.

11.19. Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасниками лінійної швидкості розвантажуваних компонентів кормів.

Бункери для зберігання кормів, що порошать, повинні бути закритого типу і підключені до аспіраційної системи.

11.20. Затвори бункерів для їх регулювання повинні мати електричні або пневматичні механізми. За необхідності регулювання положення затворів вручну зусилля не повинне перевищувати 150 Н.

11.21. Конструкція ємкостей, бункерів для накопичення, зберігання і видання кормів повинна: виключати утворення склепінь або мати пристрої, які руйнують склепіння без застосування ручної праці; виключати злежування кормів або передбачати пристрої для його попередження (ворушилки); передбачати захист внутрішніх стінок від налипання кормів. У випадку неминучості налипання повинні бути передбачені засоби для очищення.

11.22. Контроль рівня заповнення бункерів-дозаторів повинен здійснюватися пристроями сигналізації.

11.23. Ємкості для рідких компонентів кормів повинні мати покажчики рівня рідини або пристрої, які сигналізують про їх наповнення.

11.24. Робочі органи подрібнювачів кормів, які подають та підпресовують корми, повинні бути повністю закриті, за винятком зон проходження продукту, і забезпечені пристроями, які сигналізують або автоматично відключають їх у випадку перевантаження, забивання або потрапляння сторонніх предметів.

11.25. Приймальні горловини живильних механізмів, які завантажуються вручну, повинні мати закриту частину довжиною не менше 0,85 м, а подрібнювальні барабани та інші аналогічні їм робочі органи, що обертаються, повинні бути закриті та зблоковані з пристроями пуску та зупинки машини.

11.26. Кришки подрібнювальних барабанів повинні мати безпечні та зручні запірні пристрої.

11.27. Люки живильних і вивідних самопливів та шлюзових затворів необхідно розміщувати на такій відстані, щоб руки працівників під час очищення самопливу не могли потрапити на робочий орган.

11.28. Циклон та розвантажувач повинні мати люк для огляду і очищення, який закривається герметично. Доступ до люка повинен бути зручним і безпечним.

11.29. Дробарки повинні мати збалансований робочий диск, надійно закріплені ножі, молотки, протирізальні пластини, мати кришки камери подрібнення, захисні кожухи на передачах.

11.30. Дробарки, які використовуються для подрібнення фуражного зерна, слід забезпечити вибухорозрядними пристроями, приєднаними до трубопроводів і виведеними за межі приміщень.

11.31. Встановлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація запарників, варильних котлів, які працюють під тиском, повинні здійснюватися відповідно до чинних нормативно-правових актів та експлуатаційної документації.

11.32. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів слід влаштовувати драбини та площадки з поручнями.

11.33. Для запобігання опікам працівників парою і гарячою водою, які викидаються з відвідної труби, вільний кінець її повинен відводитися в безпечне місце.

11.34. Автоклави слід забезпечувати приладами для автоматичного записування температури і тиску робочого середовища. Прилади встановлюють в кабіні оператора або в іншому місці поблизу пультів і органів керування, щоб забезпечувався постійний нагляд за їх роботою та показаннями.

Парові та водогрійні котли, теплогенератори

11.35. Установлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація котлів з температурою води не вище 115 град. С та парових котлів з тиском пари не вище 0,07 МПа повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98) (якщо котли працюють на газовому паливі), експлуатаційної документації та Правил.

11.36. Електроводонагрівники та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.

11.37. Не допускається встановлення вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.

11.38. Електроводонагрівники слід забезпечувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву та приєднувати до водопроводу тільки через діелектричну вставку.

11.39. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинно гарантувати безпеку працівників.

Усмоктувальний повітропровід повинен мати захисну сітку.

11.40. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.

11.41. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70 град. С.

Машини і обладнання для роздавання кормів

11.42. Мобільний кормороздавач повинен відповідати вимогам експлуатаційної документації та мати:

страхувальний ланцюг;

захисні кожухи;

пристрій для жорсткої фіксації карданного вала в транспортному положенні;

ручний привод гальм із фіксацією важеля.

11.43. Мобільні кормороздавачі, які агрегатуються з тракторами, повинні бути забезпечені зчіпними пристроями, які виключають участь в агрегатуванні допоміжного працівника.

11.44. Стаціонарні механізовані кормороздавачі, розташовані в середині годівниць, повинні забезпечувати очищення годівниць від залишків кормів.

11.45. Конструкція натяжного пристрою шайбового транспортера доїльних установок повинна забезпечувати його легке і вільне регулювання.

11.46. Кожух шайбового кормороздавача всередині повинен бути покритий звукопоглинаючим матеріалом.

11.47. Висота розміщення завантажувальних горловин стаціонарних кормороздавачів від підлоги повинна забезпечувати стикування завантажувачів із роздавачем. Зазор по висоті не повинен перевищувати 0,1 м.

11.48. Лінії роздачі кормів, які включаються із загального пульта керування і розміщуються у віддаленій точці поля зору працівника, а також ті, що обслуговуються двома та більше працівниками, повинні бути обладнані передпусковою сигналізацією.

11.49. Для зручності очищення і безпечності обслуговування трос-шайбових, шнекових, спірально-пружинних роздавачів їх конструкція повинна дозволяти реверсування робочих органів під час їх забивання матеріалом.

11.50. Огородження приводних і натяжних барабанів стрічкових транспортерів повинні бути зблоковані з приводом так, щоб під час їх знімання або неправильного встановлення транспортер автоматично відключався.

Доїльні установки і обладнання для первинної обробки молока

11.51. Монтаж і експлуатацію електроприводів доїльних установок і обладнання первинної обробки молока необхідно проводити відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98, "Правил устройства электроустановок" (ПУЭ), затверджених Міненерго СРСР 04.07.84 та експлуатаційної документації.

11.52. Основне технологічне обладнання для доїння та первинної обробки молока повинно бути пофарбоване у світлі кольори.

11.53. Огородження муфти вакуумної установки повинне бути відкидним та зручним і безпечним під час провертання муфти перед пуском в умовах зимової експлуатації.

11.54. У вакуумній системі, безпосередньо за вакуумним насосом, повинна бути встановлена ізоляційна вставка (гумовий або поліетиленовий шланг) довжиною не менше 1 м.

11.55. Роздавачі-дозатори доїльних установок повинні виключати виділення пилу з корму, який видається, і бути зручними для очищення. Трубопроводи для подавання сипучих кормів повинні бути надійно герметизовані, щоб не допускати виділення пилу в приміщення.

11.56. Приямок для встановлення молочного насоса доїльних установок повинен бути огороджений перилами висотою не менше 1 м.

11.57. Ділянки молокопроводу, які обладнані системою автоматичного підіймання, у піднятому положенні повинні розміщуватися на такій висоті, яка би забезпечувала вільний проїзд кормороздавачів та інших машин.

11.58. Вузли і деталі доїльних установок та молочного обладнання, які вимагають періодичного очищення і миття із застосуванням ручної праці, повинні забезпечувати їх легке розбирання і збирання, бути доступними для миття і чищення та не мати гострих країв і задирок.

11.59. Резервуари-охолоджувачі молока повинні бути забезпечені пристроями для механічного миття із застосуванням дезінфікуючих розчинів.

11.60. Привод мішалки резервуара-охолоджувача молока повинен бути зблокований з кришкою люка для його виключення під час відкривання останнього.

11.61. Флягопропарювачі необхідно обладнувати витяжним кожухом-відсмоктувачем або зонтом.

11.62. Подача води або пари повинна здійснюватися тільки при наявності фляг на дерев'яних прокладках і включеній вентиляції.

11.63. Пускові педалі флягопропарювачів слід огороджувати, щоб запобігти спрацьовуванню під час випадкового падіння на них будь-яких предметів.

11.64. Центрифужні очисники молока повинні експлуатуватися тільки із справним гальмом. Застосування нештатних засобів гальмування не допускається.

11.65. Не дозволяється використовувати сепаратори при наявності сторонніх шумів, підвищеній вібрації та з розбалансованим барабаном.

Обладнання для напування ВРХ

11.66. Водороздавачі та пересувні автонапувалки повинні бути обладнані підставками, які підкладаються під сниці, коли їх від'єднують від трактора.

11.67. Під колеса пересувних автонапувалок під час їх установлення для напування тварин слід підкладати башмаки, а сниці встановлювати на підставки.

11.68. Колодязі з механічним підійманням води повинні бути постійно закриті кришками. Під час підіймання води з колодязя живим тяглом або вручну кришки знімають. Колодязі при будь-яких способах підіймання повинні бути огороджені.

11.69. На відкритих місцях узимку колодязі з навітряного боку захищають вітрозахисним щитом. Лід навколо них слід сколювати, а територію посипати піском.

Машини і обладнання для видалення гною

11.70. Монтаж і експлуатацію машин, механізмів і обладнання необхідно проводити відповідно до вимог експлуатаційної документації.

11.71. Для пуску і зупинки транспортера для видалення гною або дельта-скрепера потрібно у протилежних кінцях приміщення встановити дистанційне керування з дублюючими кнопками.

11.72. Приводний редуктор з електродвигуном повинен бути встановлений на бетонній основі. Електропроводку до електродвигуна потрібно прокладати в металевій трубі. Корпус електродвигуна і труба повинні бути заземлені відповідно до ПУЭ.

11.73. Електрична апаратура, що встановлена на відкритій площадці, повинна бути надійно захищена від опадів.

11.74. Для контролю за тиском повітря, що подається по трубопроводу, перед накопичувачем гною на висоті 1,5 м слід встановлювати манометр, шкала якого повинна мати червону риску на поділці, яка відповідає робочому тиску.

11.75. Прийомна лійка гноєнакопичувача повинна мати захисну решітку, що виключає потрапляння в нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів. Експлуатація пневмоустановки без решітки не дозволяється.

11.76. Гноєнакопичувач повинен бути покритий усередині та зовні антикорозійним матеріалом.

11.77. Шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати пристрої автоматичного дистанційного керування з дублюючим ручним керуванням.

Обладнання для вантаження і транспортування ВРХ

11.78. Пересувні естакади, трапи для вантаження ВРХ повинні мати регулювання підлоги за висотою і бокові огородження за шириною кузова транспортного засобу.

Кут підйому трапа, естакади не повинен перевищувати 12 град. Робоча зона працівників повинна бути відгороджена від зони руху тварин.

11.79. Скотовози слід обладнувати причальним демпфером і сигнальним пристроєм, які забезпечують безпеку причалювання до естакади, пристроєм для перекриття щілини між підлогою скотовоза і естакадою, а при наявності дверей-трапа - між підлогою і трапом.

11.80. Двері-трап скотовоза повинні бути забезпечені пристроєм, який полегшує їх відкривання та підйом під час закривання. Зусилля не повинно перевищувати 150 Н.

11.81. Борти автомобілів та причепів повинні мати висоту не менше 1,8 м і обмежувач зверху, який запобігає вискакуванню тварин із кузова.

12.1. Улаштування і розміщення обладнання повинні відповідати вимогам державних стандартів "Оборудование производственное. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.049-80), "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (ГОСТ 12.2.061-81, СТ СЭВ 2695-80), будівельних норм і правил "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" (СНиП 3.05.05-84), правил і норм, затверджених в установленому порядку, експлуатаційної документації заводів-виготівників та Правил.

12.2. Робочі місця потрібно забезпечити операційними картами, інструкціями з охорони праці та застережними написами.

12.3. Розміщення виробничого обладнання у приміщеннях і на робочих місцях здійснюється з урахуванням вимог ергономіки. Ергономічні вимоги повинні відповідати вимогам державних стандартів "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) та "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-84).

12.4. Розташування обладнання, нагрівальних приладів і трубопроводів, вакуумних та молочних ліній, систем опалення і вентиляції повинне забезпечувати можливість їх дезінфекції та очищення без небезпеки травмування під час виконання цих операцій.

12.5. Випускні труби двигунів внутрішнього згорання доїльних установок не повинні бути направлені на легкозаймисті поверхні конструкцій або складські матеріали.

12.6. Ширина проходів для ремонту і огляду обладнання повинна бути не менше 0,8 м.

12.7. При розміщенні обладнання слід забезпечити зручність обслуговування і безпеку евакуації працівників у аварійних ситуаціях.

12.8. Пульти керування стаціонарними машинами і технологічними лініями повинні розміщуватися так, щоб органи керування знаходилися у зручному та безпечному місці, а оператор біля пульта міг спостерігати за ходом технологічного процесу.

12.9. Центральні пульти управління технологічними процесами повинні розміщуватися в окремих приміщеннях.

12.10. Пускові пристрої стаціонарних машин повинні мати чіткі написи, які вказують:

місце розміщення загального вимикача;

вид і номер керованої машини.

Написи наносять на кришки магнітних пускачів або на окремі таблички над ними.