Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 (із змінами), та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію про заходи щодо боротьби з ньюкаслською хворобою птиці, затверджену наказом Головного управління ветеринарної медицини з Державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15 березня 1994 року N 5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 31 березня 1994 року за N 58/267.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на О.М.Вержиховського - заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини.

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на хворобу Ньюкасла, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності; ветеринарно-санітарні заходи у разі спалаху хвороби Ньюкасла серед птиці в птахогосподарствах різних форм власності, у т.ч. у приватному секторі; порядок використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо хвороби Ньюкасла, та є обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і підпорядкування, та фізичними особами, які займаються розведенням птиці.

1.2. Ньюкаслська хвороба (псевдочума, азіатська чума курей, хвороба Філарет, хвороба Ранікхет) - Newcastle disease (Pseudopestis avium, Avian pneumoencephalitis) - це особливо небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання птиці родини курячих і характеризується ураженнями центральної нервової системи, респіраторних, вісцеральних органів та високою смертністю.

1.3. Збудником хвороби Ньюкасла є РНК-вмісний вірус, який належить до родини Paramyxoviridae, роду Avulavirus, типу Avian Paramyxovirus-1. Віріон сферичної або циліндричної форми, має оболонки. Вірус збудника має гемаглютинуючі властивості щодо еритроцитів птиці, амфібій та рептилій, а також еритроцитів людини, миші та морської свинки. Здатність аглютинувати еритроцити великої та дрібної рогатої худоби, свиней та коней варіює і залежить від штаму збудника. Вірус добре репродукується на 9-11-добових курячих ембріонах та на культурі клітин.

1.4. Збудник хвороби Ньюкасла стабільний у діапазоні рН середовища 2,0-10,0, чутливий до альдегідів, поверхнево-активних речовин, поліамінів, стійкий до хлороформу, ефіру.

Вірус термолабільний: гине при нагріванні до температури 60-75 град. С за 30 хвилин, у тушках курей при витримуванні їх у гарячій воді, температура якої сягає 90-95 град. С - за 40 хвилин, а при температурі 100 град. С - за кілька секунд. В тонких кірках пташиного посліду, під дією прямих сонячних променів, вірус гине за 48-72 години. У навколишньому середовищі при температурі плюс 18-21 град. С, вологості 64-76 % може зберігатися 15-75 діб. При температурі мінус 2-4 град. С в інфікованих тканинах вірус зберігається більше року, у заморожених тушках птиці - до 6 місяців. У пташниках при температурі від - 5 до + 19 град. С вірус життєздатний протягом 5 місяців. У висушених інфікованих органах птиці, при температурі + 18 град. С вірус активний протягом двох років. В інфікованих органах, які консервовані 50 % розчином гліцерину з рН 7,2 вірус зберігає свою активність при температурі плюс 4-8 град. С більше року.

Збудник хвороби не втрачає вірулентності при сублімаційному висушуванні, стійкий до багаторазових циклів "заморожування - розморожування" та висушування, що сприяє збереженню збудника у навколишньому середовищі.

В інкубаційних яйцях вірус вірулентний протягом усього періоду інкубації та викликає загибель інфікованих велогенними штамами ембріонів вже через 30-60 годин після зараження, мезогенними штамами - через 60-90 годин, лентогенними штамами вірусу - більше ніж 90 годин. Під дією парів формальдегіду на поверхні шкаралупи вірус гине протягом 1 години, 0,5 % їдкого натру - за 20 хвилин, у 2 % розчині хлорного вапна з 1 % активного хлору - за 10 хвилин.

При дії 3 % розчину формальдегіду, 1 % водного розчину їдкого натру, 3-4% розчину фенолу, 1-2 % розчину віркону, 2 % розчину гіпохлориту натрію у пташниках вірус гине протягом 24 годин, а при використанні 2 % розчину формальдегіду або 3 % хлорного вапна - за 48 годин.

1.5. Хворобою Ньюкасла найчастіше хворіють свійські та дикі птахи родини курячих, але спалахи інфекції відмічають серед індиків, цесарок, перепілок, куріпок, фазанів, павичів, голубів, горобців, ворон, тетеруків, шпаків, страусів, папуг, чапель, сорок, філінів, орланів та у більше ніж 30 видів інших птахів. У людини вірус може викликати пригнічення, серозні кон'юнктивіти та риніти.

1.6. Джерелом інфекції є хвора, перехворіла та птиця в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби, яка виділяє вірус з послідом, носовим та трахеальним слизом з видихуваним повітрям, через інфіковані трупи, не знезаражені тушки, боєнські відходи, відходи інкубації, пух, перо, інкубаційні та харчові яйця. Зараження відбувається при контакті хворої птиці зі здоровою та трансоваріально. Носіями збудника хвороби можуть бути пасивно імунні курчата, інфіковані в перші дні життя. Свійські гуси та качки при спільному утриманні з хворими курми клінічно не хворіють, але можуть бути прихованим джерелом інфекції - латентні вірусоносії.

Пластинчатодзьобі види птиці - лебеді, баклани, олуші, чаплі, дикі качки та гуси є природним резервуаром вірусу хвороби Ньюкасла.

Захворювання має горизонтальний та вертикальний шляхи передачі. Збудник хвороби Ньюкасла може розповсюджуватися через інфіковані повітря, воду, корм, пил, перо, пух, одяг обслуговувального персоналу, тару, транспорт, обладнання тощо. Механічними переносниками інфекції можуть бути синантропна птиця, коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі та інші. Трансмісивний шлях передачі збудника здійснюється через клопів (у них вірус життєздатний до 12 діб), аргасових кліщів (Argas persicus - до 10 місяців), гамазових кліщів (до 8 місяців) тощо.

1.7. Інкубаційний період хвороби триває від 2-5 днів до 21 дня. Форма перебігу хвороби залежить від патогенності штаму вірусу, виду, віку та імунобіологічного стану птиці. Хвороба Ньюкасла може протікати в гострій, підгострій, латентній або безсимптомній формах.

Кожен штам вірусу викликає специфічний клінічний перебіг захворювання у інфікованої птиці:

вісцеротропні велогенні - викликають гострий перебіг з геморагічним ураженням внутрішніх органів та високою смертністю птиці;

нейротропні велогенні - гострий перебіг з ураженням нервової системи та органів дихання з високою смертністю;

мезогенні штами - респіраторні розлади з низькою смертністю птиці;

лентогенні - викликають субклінічне респіраторне захворювання;

асимптоматичні кишкові - субклінічне кишкове захворювання.

1.8. Вірус хвороби Ньюкасла може бути в усіх виділеннях хворої птиці, а також в органах, крові, яйцях тощо.

1.9. У невакцинованої групи курчат першого віку (1-30 днів) хвороба реєструється з 14-15 дня життя, коли дія материнського імунітету закінчується. Хвороба в них протікає переважно в гострій формі. Хвора птиця пригнічена, скупчується, не приймає корм та воду, температура тіла підвищується до 44 град. С, у курчат спостерігають паралічі кінцівок, скривлення шиї, кругові рухи голови, тремор. Птиця видає каркаючі звуки, дихання важке, в ротовій та носовій порожнинах накопичується багато слизистого ексудату, з'являється діарея, послід при цьому зеленого кольору, інколи з домішками крові. Загибель курчат спостерігається в перші 4-5 днів після зараження, смертність сягає 100 %. На 8-10 день захворювання падіж значно знижується.

У птиці старше 60-денного віку клінічний перебіг хвороби частіше буває підгострий. При цьому хвора птиця стає малорухливою, в'ялою, у неї спостерігається параліч кінцівок та шиї, респіраторні симптоми і діарея, знижується апетит, птиця не поїдає добової норми кормів. Несучки зменшують або зовсім припиняють відкладати яйця. У птиці 45-60 денного віку - смертність становить до 90 %, а у птиці старшого віку - 10-50 %.

Безсимптомна форма хвороби (у дорослої птиці) проходить без клінічних ознак, але супроводжується виділенням збудника в зовнішнє середовище; захворювання діагностується при серологічних і вірусологічних дослідженнях.

У вакцинованої птиці лентогенні штами вірусу викликають незначні ураження респіраторного тракту (кашель) та герминтативного (оворіти, сальпінгіти) із значним зниженням яйценоскості (до 50 %) на 22 день зараження.

Перехворіла птиця являється вірусоносієм.

1.10. При патолого-анатомічному розтині трупів птиці, у якої спостерігали захворювання в гострій формі, відмічають запалення слизових оболонок всіх внутрішніх органів, катарально-геморагічний ентерит, нефрит, трахеїт, набряк легенів, пневмонію, гіперплазію селезінки. Характерними ознаками є геморагічний провентрикуліт у вигляді крововиливів на слизовій оболонці на межі залозистого та м'язевого шлунків (геморагічний обідок) та дифтеритичне запалення залоз (бутони) на Баугінієвій заслонці в зоні біфуркації сліпих відростків. Стінка залозистого шлунку потовщена, вивідні протоки залоз набухлі. У тонкому відділі кишечнику вогнища некрозу та ерозії пеєрових бляшок, у товстому відділі - слизова оболонка геморагічно або дифтеритично запалена. Печінка, жовчний міхур, епікард мають крововиливи, у серцевій сорочці - накопичення серозно-геморагічного ексудату. У спинному та головному мозку - явища набряку та гіперемії.

Можна спостерігати крововиливи на поверхні та в товщі м'язів.

При респіраторній формі хвороби відмічають опухання шкіри голови, гіперемію та слиз у гортані, трахеї, пневмонію. При цьому характерні крововиливи на слизовій оболонці залозистого шлунку та бутони в сліпих відростках кишечнику птиці зустрічаються значно рідше.

При безсимптомній формі хвороби в дорослої птиці часто спостерігають жовтковий перитоніт, гепатит, аеросакуліт, сальпінгіт. Крововиливи на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту зустрічаються рідко.

2.1. Діагноз на хворобу Ньюкасла встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину, серологічних та вірусологічних лабораторних досліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника з наступним визначенням його патогенності.

2.2. Для дослідження у державну лабораторію ветмедицини направляють зразки внутрішніх органів (селезінку, печінку, нирки, легені з трахеєю, кишечник (включаючи вмістиме), серце), трахеальні та клоачні мазки, ексудат черевної порожнини, голову, головний мозок (в замороженому вигляді чи в 50 % розчині гліцерину), свіжі (не пізніше 10 годин після загибелі) трупи або клінічно хвору птицю (не менше 5 голів), та 25 проб сироваток крові хворої птиці з одного пташника. Крім того, направляють інкубаційні яйця та завмерлі ембріони.

Зразки патматеріалу відбирають з дотриманням правил асептики. Відібрані зразки повинні зберігатися при температурі не вище плюс 1-4 град. С, асептично, до моменту їх транспортування в лабораторію ветеринарної медицини.

Транспортують патматеріал у термосі (ємності) з льодом, в герметично закритій тарі.

2.3. Лабораторні дослідження на хворобу Ньюкасла включають:

виявлення специфічних антитіл у сироватках крові птиці - реакція гемаглютинації, імунно-ферментний аналіз, реакція затримки гемаглютинації, полімеразно-ланцюгова реакція, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції;

виділення збудника на курячих ембріонах або в культурах клітин з наступною ідентифікацією;

визначення інтрацеребрального індексу патогенності;

визначення індексу внутрішньовенної патогенності.

2.4. Основними методами діагностики є виділення вірусу та наступна його характеристика.

2.5. Діагноз вважається встановленим при виділенні вірусу хвороби Ньюкасла та визначенні його вірулентності.

3.1. З метою охорони птахогосподарств і територій населених пунктів від занесення збудника хвороби Ньюкасла птиці спеціалісти державної служби ветеринарної медицини, керівники та спеціалісти птахогосподарств, незалежно від форми власності, зобов'язані виконувати заходи, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756 та іншими нормативно-правовими актами в галузі птахівництва.

3.2. Інкубаційні яйця та птицю завозять лише із птахогосподарств благополучних щодо інфекційних хвороб. Не допускається змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств. Інкубаційні яйця, які отримують у господарстві, дезінфікують двічі: не пізніше двох годин після знесення та безпосередньо перед закладкою в інкубатор. Для дезінфекції використовують метод аерозольної дезінфекції парами формальдегіду згідно з Інструкцією з проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва, затвердженою Державним агропромисловим комітетом СРСР від 25 серпня 1988 року (далі - Інструкція), або метод обробки шкаралупи яєць шляхом пульверизації чи імерсії дезінфекційних засобів згідно з настановами щодо їх застосування, зазначених виробником. Дезінфекційні засоби повинні бути зареєстрованими в установленому порядку в Україні.

3.3. Для вирощування використовують клінічно здоровий молодняк. Комплектують пташники птицею одного віку (різниця у віці птиці не повинна перевищувати 5 діб). Птицю різних вікових груп розміщують на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці.

3.4. Завезену в птахогосподарство птицю ставлять на профілактичне карантинування.

3.5. Специфічна вакцинопрофілактика птиці та чітке дотримання ветеринарно-санітарних правил при її утриманні є основними заходами з профілактики хвороби Ньюкасла.

3.6. З метою профілактики сприйнятливу птицю благополучних, неблагополучних птахогосподарств різної форми власності, у тому числі птицю приватного сектору населених пунктів, щеплюють згідно з планом проведення протиепізоотичних заходів.

З метою створення імунної зони навколо птахогосподарств різної форми власності проводять щеплення птиці відповідно до плану протиепізоотичних заходів даного господарства.

Для специфічної профілактики захворювання використовують живі та інактивовані вакцини, які зареєстровані в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування.