Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила охорони праці під час виробництва алюмінію , що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при виробництві алюмінію, затверджені Міністерством кольорової металургії СРСР 20 січня 1976 року та Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду при Раді Міністрів СРСР (Держгіртехнагляд СРСР) 25 травня 1976 року (НПАОП 27.4-1.04-76).

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, які здійснюють діяльність з виробництва алюмінію.

2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час виробництва алюмінію (первинного або переробки).

3. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи з виробництва алюмінію.

1. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за № 1526/10125 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.21-04).

2. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердження нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

3. Роботодавець зобов’язаний розробити та затвердити інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі – НПАОП 0.00-4.15-98).

4. Роботодавець за рахунок власних коштів повинен організувати проведення медичних оглядів працівників певних категорій під час прийняття на роботу (попередній медичний огляд) та протягом трудової діяльності (періодичні медичні огляди) відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами).

5. Роботодавець повинен забезпечити проведення навчання та перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників під час прийняття на роботу та в процесі їх трудової діяльності відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.12-05).

6. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюються відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

7. Забороняється застосування праці жінок на роботах, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Піднімання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

8. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

9. Роботодавець повинен організувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.

10. Роботодавець повинен розробити та затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (НПАОП 0.00-2.01-05), та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554 (із змінами). Працівники зобов’язані проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

11. Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08), та Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 серпня 2008 року № 187, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за № 918/15609 (далі – НПАОП 27.0-3.01-08).

12. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

13. Роботодавець повинен забезпечити санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень відповідно до вимог:

Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі – ДСН 3.3.6.096-2002);

Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі – ДСН 3.3.6.037-99);

Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі – ДСН 3.3.6.039-99);

ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" в частині гігієнічного нормування в галузі вібрації;

ГОСТ 12.1.001-89 "ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности";

ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".

14. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю санітарно-гігієнічного стану у цехах згідно з вимогами:

ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі – ГОСТ 12.1.005-88);

ГОСТ 12.4.012-83 "ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования";

ГОСТ 12.4.077-79 "ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах";

ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин";

ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі – ГОСТ 12.1.006-84);

ДСН 3.3.6.096-2002.

15. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочих зон виробничих приміщень не повинен перевищувати граничних значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88. Працівники, які працюють в умовах дії шкідливих речовин, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання індивідуального користування залежно від класу небезпеки речовин.

16. Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно здійснювати згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88.

17. Показники мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень під час виробництва алюмінію повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі – ДСН 3.3.6.042-99).

18. Граничне значення температури гарячих поверхонь, доступних для дотику, технологічного обладнання та машин не повинно перевищувати 43°С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температура поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь" та Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2007 року за № 197/13464 (із змінами).

19. У виробничих приміщеннях розташування обладнання повинно забезпечувати зручність його обслуговування і ремонту.

20. Під час пуску устаткування, що обладнано пультом управління та знаходиться поза зоною видимості з пульта управління, повинна бути передбачена пускова сигналізація (світлова, звукова).

21. Відкриті рухомі частини машин і механізмів (ремінні, зубчасті, ланцюгові передачі) повинні бути огороджені суцільними кожухами або сітками з вічками не більше 20 х 20 мм, за винятком обертаючих частин механізмів шторних укриттів і підйому анодів, що розташовані на висоті більше 2,5 м.

22. Ремонт та чищення рухомих частин, а також закріплення огороджень під час роботи обладнання забороняються.

Змащення вузлів агрегатів повинно бути автоматичним. Ручне змащення машин і механізмів під час руху за відсутності безпечних пристосувань забороняється. Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються при обслуговуванні машин і механізмів, повинні зберігатися в закритих металевих ящиках.

23. Під час виконання робіт на висоті слід дотримуватись вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

24. Для обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, а також запірної, регулюючої, живильної арматури, розташованої на висоті 2 м і більше над рівнем підлоги, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики та сходи до них.

25. Сходи маршеві, майданчики та огорожі до них повинні бути виготовлені відповідно до вимог законодавства.

Майданчики, призначені для обслуговування устаткування, перехідні містки та сходи повинні мати огородження по периметру висотою не менше 1 м із суцільним металевим обшиванням понизу огородження на висоту 0,14 м та з додатковою планкою на висоті 0,5 м від настилу.

26. Експлуатацію устаткування, що працює з використанням газу, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року № 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за № 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98).

27. Вивантаження матеріалів із залізничних вагонів і завантаження в них продукції повинні бути механізовані.

28. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися згідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".

29. Роботи, пов’язані з використанням вантажопідйомних, а також вантажозахватних пристосувань, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).

30. Технологічне обладнання, комунікації, ємності повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (далі – ГОСТ 12.1.018-93), ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

31. Робочі місця, проходи, проїзди і сполучні коридори повинні утримуватись у чистоті і порядку. Зберігання деталей устаткування, а також скупчення відходів виробництва на робочих місцях і в проходах забороняється. Зберігання в корпусах необхідного (оперативного) запасу сировини і металу дозволяється в спеціально відведених місцях із забезпеченням відповідних заходів безпеки.

32. Прокладання водопровідних або каналізаційних комунікацій в корпусах електролізу і електролітичного рафінування алюмінію забороняється.

33. Природне і штучне освітлення виробничих та складських приміщень повинно відповідати вимогам законодавства.

34. Роботодавець повинен забезпечити безпечну експлуатацію електроустаткування відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці України від 06 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (із змінами) (НПАОП 40.1-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).

35. Забороняється обслуговування електроустановок без застосування випробуваних і справних захисних засобів, які відповідають напрузі, зазначеній в технічних документах електроустановки.

36. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

37. При заземленні шинопроводів для проведення ремонтних робіт в корпусах електролізу і електролітичного рафінування алюмінію вузли будівельних конструкцій, до яких підключаються заземлювальні провідники, повинні бути попередньо перевірені на термічну стійкість.

38. Заземлення шинопроводів під час виконання робіт дозволяється на одному електролізері в серії, що не має постійної заземленої нульової точки. Вимірювання еквівалентного опору ізоляції слід проводити безпосередньо перед її накладанням.

39. Під час проведення ремонтних робіт на електролізері його шинопровід повинен бути з’єднаний з контуром заземлення за допомогою пристрою, що складається з комутаційного апарату в ланцюзі заземлювального провідника і системи аварійної сигналізації, що спрацьовує при потенціалі електролізера відносно "землі" понад 50 В і при аварійному замиканні на "землю" ланцюга технологічного струму в іншій точці серії.

Заземлювальний провідник повинен бути виконаний з гнучкого мідного проводу перетином не менше 95 мм-2.

40. Працювати у електролізері, що ремонтується, необхідно бригадою у складі не менше двох працівників, на одного з яких покладені обов’язки спостерігача.

41. Під час роботи газорізальників у корпусах електролізу алюмінію балон зі стисненим газом повинен знаходитися за межами корпусів. Подача газової суміші до місця роботи повинна проводитися шлангами довжиною не більше 30 м. У двоповерхових корпусах електролізу алюмінію допускається встановлювати балони зі стисненим газом на другому поверсі в чохлі з вогнетривкого матеріалу на відстані не менше 10 м від розгерметизованого електролізера.

Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються відповідними організаційно-розпорядчими документами роботодавця. Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги) повинні бути з негорючих матеріалів.

Роботодавець або керівник відповідного структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних домоволодінь), повинен оформити відповідний наряд-допуск на проведення цих робіт відповідно до вимог чинного законодавства.

42. Обладнання, що працює з газоподібним киснем, повинне відповідати вимогам чинних стандартів.

43. Отвір, що утворився після демонтажу електролізера, після закінчення робіт, а також під час перерви демонтажу необхідно обгородити поручнями висотою 1 м і вивісити відповідні знаки безпеки.

44. Прокладання колекторів горючих газів в корпусах електролізу алюмінію забороняється. Прокладання вказаних колекторів допускається по зовнішніх стінах корпусу з улаштуванням стояків з вимикаючою арматурою і штуцерами для приєднання до них гумотканинних рукавів, що пропускаються через віконні отвори в корпус, для подачі газу в переносні пальникові пристрої.

45. На колекторі горючого газу повинен бути встановлений клапан-відсікач, який припиняє подачу газу при зниженні тиску газу нижче від заданого.

Крім крана, на пальнику має бути встановлений вимикаючий кран до рукава.

46. Гумотканинні рукави для подачі газу не повинні мати металевого захисту та внутрішнього армування.

У віконному отворі повинна бути забезпечена надійна фіксація рукава, що унеможливлює його механічне пошкодження.

Кінці рукавів повинні бути надійно закріплені на штуцері і пальниковому пристрої хомутами.

47. Робота переносного пальникового пристрою повинна виконуватися під контролем працівників.

1. Організація технологічних процесів, а також гігієнічні вимоги до виробничого обладнання повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".

2. Технологічне обладнання та організація робочих місць повинні відповідати вимогам:

ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности";

ДСТУ 7234:2011 "Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки";

ДСТУ ГОСТ 12.2.061-2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам";

ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования";

ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования";

ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".

3. Організація та ведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин, повинні відповідати Вимогам до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року № 627, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 521/20834, та ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".

4. Управління технологічними процесами електролізу алюмінію, а також контроль за ними повинні бути максимально автоматизовані.

5. Технологічний процес електролізу алюмінію повинен проводитися відповідно до технологічної інструкції, затвердженої власником виробництва.

1. Відстань між виступаючими частинами електролізерів при поздовжньому їх розташуванні має бути не менше 0,7 м. Якщо між торцями сусідніх у ряду електролізерів не передбачається перебування працівників, відстань між торцями електролізерів може бути зменшена до меж, що допускаються конструкцією електролізерів.

2. У повторно споруджуваних корпусах електролізу ширина зони обслуговування електролізерів з боку поздовжніх їх сторін повинна бути не менше 2,5 м.

3. Відстань між стінками поздовжніх шинних каналів (отворів) в центральному проході корпусу повинна бути не менше 3,5 м.

У корпусах електролізу старої забудови відстань між стінками поздовжніх шинних каналів допускається менше зазначеної величини відповідно до розроблених та затверджених роботодавцем заходів, що забезпечують безпечне проведення робіт.

4. Металеві трубопроводи та броньовані кабелі, розташовані вище позначки підлоги, повинні бути прокладені на висоті не менше 3,5 м від рівня підлоги та ізольовані від будівельних конструкцій.

У корпусах електролізу старої забудови висота прокладки металевих трубопроводів і броньованих кабелів допускається менше зазначеної величини відповідно до розроблених та затверджених роботодавцем заходів, що унеможливлюють дотик до них довгомірних інструментів і пристосувань.

5. Електричні розподільні пристрої напругою до 1000 В для силових та освітлювальних мереж корпусу повинні розташовуватися не ближче 6 м до неогородженого шинопроводу або частин електролізера, що перебувають під напругою постійного струму.

6. Пускова апаратура електродвигунів та апаратура керування механізмами підйому анода та шторних укриттів повинні розміщуватися в спеціальних шафах. Шафи повинні бути ізольовані від підлоги та будівельних конструкцій корпусів.

У корпусах електролізу старої забудови допускається розміщення вказаної апаратури на стінах, колонах і електролізерах.

7. Корпуси електродвигунів, установлених на електролізері, повинні бути електрично з’єднані з металоконструкціями, на яких вони встановлюються.

8. Підключення електродвигунів, установлених на електролізерах, до мережі живлення повинно здійснюватися через групові розділові трансформатори.

До одного групового трансформатора дозволяється підключати струмоприймачі, встановлені не більше ніж на 15 електролізерах.

9. Система електроізоляції в корпусах електролізу конструктивних елементів корпусу, устаткування і комунікацій повинна виключати появу і внесення в корпус потенціалу "землі".