Відповідно до статті 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і статті 59 Закону України "Про Національний банк України" та з метою вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 30.12.99 N 629, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.01.2000 за N 45/4266;

постанову Правління Національного банку України від 13.11.2000 N 446, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.11.2000 за N 883/5104;

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 05.04.2001 N 151, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.04.2001 за N 3354/5545;

підпункт 1.7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2001 N 495, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.12.2001 за N 1022/6213;

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 07.12.2001 N 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 за N 1077/6268;

пункт 7 постанови Правління Національного банку України від 28.02.2002 N 81, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2002 за N 272/6560.

3. Зобов'язати банки сформувати в повному обсязі резерв під активи у вигляді цінних паперів до 1 квітня 2004 року.

4. Генеральному департаменту банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома самостійних структурних підрозділів, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва в роботі.

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови О.В.Шлапака, Генеральний департамент банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

1.1. Це Положення регулює порядок визначення банками України справедливої вартості цінних паперів і визнання зменшення корисності цінних паперів та інших вкладень банку в статутні фонди підприємств незалежно від форми власності, що не оформлені у вигляді цінних паперів, і відповідно формування резервів.

1.2. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 N 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за N 284/4505 (зі змінами), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 N 559 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за N 1050/6241 (зі змінами).

Бухгалтерський облік цінних паперів, визнання зменшення їх корисності та формування резервів здійснюються відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.08.2003 N 355 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.08.2003 за N 801/8122.

1.3. Банки зобов'язані розробити та затвердити рішенням уповноваженого органу банку внутрішньобанківське положення про методику оцінки справедливої вартості цінних паперів (з урахуванням подібних фінансових інструментів), порядок їх класифікації, розрахунку суми очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери та визнання зменшення корисності цінних паперів з урахуванням фінансового стану емітента (для векселів - визначеної банком особи з числа зобов'язаних за векселем осіб, яка визначається за рішенням уповноваженого органу банку) (далі в тексті цього Положення - емітент).

1.4. Банки зобов'язані визнавати зменшення корисності та відповідно формувати резерв у сумі перевищення балансової вартості придбаних цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.

Активи у вигляді цінних паперів, за якими банк визнає зменшення корисності, уважаються нестандартними.

1.5. Банки зобов'язані здійснювати щомісячне (за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу) формування та коригування резерву під активи у вигляді цінних паперів (далі - резерви під цінні папери), що визнані нестандартними.

1.6. Резерв під цінні папери формується у валюті номіналу цінних паперів.

У цьому Положенні зазначені нижче терміни вживаються в такому значенні:

котирування - ціна, за якою укладаються цивільно-правові договори щодо купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформленому ринку цінних паперів;

сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери (далі - сума очікуваного відшкодування) - вартість цінних паперів, яка визначена шляхом розрахунку відповідно до вимог цього Положення;

регулярна фінансова звітність - бухгалтерська звітність (проміжна та річна), що складається емітентом у порядку та строки, що визначені чинним законодавством України;

резерв - кошти, що формуються банком з метою компенсування можливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів (далі - цінні папери), що виникають унаслідок зниження суми очікуваного відшкодування порівняно з балансовою вартістю цих цінних паперів;

ставка KIBOR (Kyiv Interbank Offer Rate) - середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентством, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків Національним банком України як норма альтернативної дохідності інвестицій для розрахунку суми очікуваного відшкодування. Розмір ставки KIBOR доводиться до відома банківської системи Генеральним департаментом банківського нагляду щомісяця не пізніше 20-го числа.

3.1. Вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином:

торговий портфель цінних паперів;

портфель цінних паперів на продаж;

портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

3.2. Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів, що віднесені до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж та депозитаріїв).

Зменшення корисності цінних паперів банки визнають у разі втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення суми очікуваного відшкодування цінного папера може бути спричинено погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів та/або зміною ринкової ставки дохідності.

Оцінка фінансового стану емітентів цінних паперів та їх класифікація здійснюються відповідно до вимог глави 7 цього Положення.

3.3. Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що обліковуються в портфелях банку 15 і більше робочих днів, у сумі перевищення їх балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, що коригується на фактор ризику емітента.

3.4. Цінні папери, що віднесені до торгового портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

3.5. Цінні папери, у тому числі пайові цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж і обліковуються за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж і обліковуються за собівартістю (пайові цінні папери) або амортизованою собівартістю (боргові цінні папери), підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової ставки дохідності та реальних строків отримання грошових платежів за такими цінними паперами. Реальні строки отримання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.

3.6. Боргові цінні папери, що утримуються в портфелі банку до погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю і підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ставки дохідності цих цінних паперів та реальних строків отримання грошових платежів за цими цінними паперами. Реальні строки отримання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.

3.7. Пайові цінні папери, що обліковуються в портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, обліковуються за методом участі в капіталі.

Інвестиції в дочірні компанії не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Інвестиції в асоційовані компанії підлягають перегляду на зменшення корисності один раз на рік за результатами оцінки річної фінансової звітності емітента та не підлягають резервуванню. Зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані компанії банки визнають шляхом коригування балансової вартості цінних паперів.

4.1. Для цінного папера справедливою вартістю є одне з таких значень на активному ринку цього цінного папера (подібного фінансового інструменту):

середньозважене котирування цінного папера за останні п'ять робочих днів місяця на організаційно оформленому біржовому ринку;

найменше з котирувань цінного папера на кількох біржах за останні п'ять робочих днів місяця;

середньозважене котирування цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останні п'ять робочих днів місяця.

4.2. У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості цінних паперів жодної з наведених у цьому розділі процедур банки можуть застосовувати інші методики визначення справедливої вартості, що зазначені у внутрішньобанківському положенні.

4.3. Документи, на підставі яких банки визначають справедливу вартість цінних паперів, мають подаватися на першу вимогу Національного банку України. Якщо таких документів немає, то банк має обчислити суму очікуваного відшкодування.

5.1. Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за формулою (1), а для всіх інших цінних паперів - за формулою (2).

5.2. Для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом береться до розрахунку менша із сум - оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента:

де ОВ - сума очікуваного відшкодування;

S - знак суми;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

d - ставка KIBOR;

t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);

К - капітал емітента;

r - пропорційна частка участі в капіталі емітента.

До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського кредитування (KIBOR) за відповідний період.

Крім того, потрібно враховувати таке:

а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні п'ять років (або за меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж п'ять років або банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у відповідному році), що пропорційна частці участі банку в статутному капіталі емітента;