На виконання вимог Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон), виходячи з повноважень, визначених статтею 30 Закону, та на підставі звернень суб'єктів господарювання Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва здійснила експертизу наказу Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 "Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2013 р. за № 1401/23933 (далі - Наказ), та встановила наступне.

Правила надання послуг у морських портах України (далі - Правила) регулюють відносини, пов'язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а також з наданням інших послуг, що звичайно надаються в морських портах у частині, що стосується зобов'язань за міжнародними договорами України відповідно до статті 19 Закону України "Про морські порти України" , та встановлюють вимоги до виконання технологічних процесів з урахуванням особливостей роботи в морських портах, а також є обов'язковими для виконання портовими операторами, операторами терміналу, вантажовідправниками, вантажоотримувачами, судновласниками, вантажовласниками, перевізниками, їх представниками та іншими особами, які користуються послугами, передбаченими законодавством, та надають їх у морських портах України.

При цьому слід зауважити, що практичне застосування Правил виявило низку недоліків та деякі протиріччя.

Так, статтею 15 Закону України "Про морські порти України" (далі - Закон про порти) визначена мета, з якою створено Адміністрацію морських портів України, та чітко окреслений вичерпний перелік її функцій.

В той же час Правилами Адміністрації морського порту (філіям Адміністрації морських портів України) надані невластиві їй повноваження щодо регулювання діяльності суб'єктів господарювання у морському порту, не пов'язані з реалізацією повноважень, визначених статтею 15 Закону про порти.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили не передбачені повноваження адміністрацій морських портів, зокрема щодо узгодження з ними замовником ввезення та вивезення з морського порту вантажів (п.п. 4.1, 4.2, 13.4 Правил ); право проведення адміністрацією порту контролю за дотриманням портовими операторами цих Правил (п. 7.4 Правил ).

Водночас, частиною 3 статті 19 Закону про порти визначений перелік послуг, які надаються виключно державними підприємствами, установами та організаціями, до якого не входять вищезазначені.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 19 Закону про порти центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, затверджуються правила надання послуг у морському порту в частині, що стосується зобов'язань за міжнародними договорами України.

Отже, за змістом вказаної статті Закону про порти Правилами мають регулюватись виключно публічні-правові відносини, що виникають за міжнародними договорами України, в той же час Правила містять правові норми, які регулюють приватно-правові відносини, що виникають в морських портах України між учасниками транспортного процесу при наданні послуг з виконання вантажно-розвантажувальних робіт, завезенні вантажів, прийманні вантажу та оформленні приймання вантажу портовим оператором, вивезенні вантажів, здаванні (виданні) вантажів та оформленні здавання (видання) вантажів портовим оператором, наданні послуг з обслуговування суден у морських портах України та на підходах до них, обліку вантажів портовим оператором та ін.

Тобто деякі положення Правил не відповідають вимогам статті 19 Закону про порти, оскільки безпідставно поширюють повноваження адміністрації морського порту на питання господарської діяльності в морському порту, не пов'язані із зобов'язаннями за міжнародними договорами України.

Крім того, надання адміністрації морського порту адміністративних повноважень, які не пов'язані з цілями, визначеними в статті 15 Закону про порти , є прямим порушенням вимог вказаної статті Закону про порти, оскільки жодне зі згаданих вище адміністративних повноважень адміністрацій морських портів не стосується цілей, для яких створено адміністрацію морських портів України.