Розглянувши запити платників податку, які надійшли на адресу Комітету, стосовно застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість", Комітет, використовуючи право законодавчого джерела, вважає:

1. Відносно запиту щодо тотожності поняття "податковий вексель" та "письмове зобов'язання":

Положення пункту 11.9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюють правило, за яким норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" розповсюджуються на виконання зобов'язань за векселями, введеними до набрання чинності зазначеним Законом. При цьому норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" ототожнюють поняття "вексель" з поняттям "письмове зобов'язання платника податку". Виходячи з цього, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності вважає, що терміни "вексель" та "письмове зобов'язання" є юридично тотожними при застосуванні норм цього Закону.

2. Відносно запиту щодо порядку оподаткування операцій з ввезення, вивезення та продажу товарів магазинами безподаткової торгівлі:

Відповідно до підпункту 6.2.З. статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів безмитними магазинами, розташованими в зонах митного контролю, здійснюється без нарахування податку на додану вартість. Згідно з підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. зазначеного Закону об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України або їх ввезення на митну територію України. Виходячи із цього, зони митного контролю не є митною територією України та мають особливий податковий статус.

Комітет вважає, що Закон встановлює правило, за яким не вважаються імпортом і не оподатковуються операції з ввезення товарів з-за меж митного кордону України на територію безподаткових магазинів, а також на територію митних ліцензійних складів. При цьому операції з вивезення (пересилання) товарів (попередньо імпортованих або вивезених з митної території України) з території безподаткових магазинів та митних ліцензійних складів на митну територію України, оподатковуються в порядку, передбаченому для оподаткування імпорту товарів.

Додатково, використовуючи вищевикладену аргументацію, Комітет вважає, що вивезення товарів з митної території України у зони митного контролю, де розташовані магазини безподаткової торгівлі, має прирівнюватися до експорту таких товарів із застосуванням нульової ставки ПДВ для експортерів-резидентів на підставі оформленої вивізної вантажної митної декларації.

Комітет вважає, що до категорії "зон митного контролю" відносяться також пункти роздрібної торгівлі, розташовані на судах, які занесені до Державної суднової книги України або ходять під Національним прапором України відповідно до законодавства, на повітряному або залізничному транспорті, який належить резидентам, з моменту їх виїзду за межі митного кордону України.

Крім того, Комітет звертає увагу митних органів на необхідність організації пунктів інкасації виручки та бухгалтерій безподаткових магазинів на території зон митного контролю для здійснення належного податкового адміністрування та дотримання норм валютного законодавства.

3. Відносно запиту судноремонтних заводів щодо оподаткування операцій з ремонту техніки, яка належить на правах власності (або бербоут-чартеру) нерезидентам:

Згідно із пунктом 6.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою застосовується при продажі послуг (робіт), призначених для їх використання та споживання за межами митної території України.

Виходячи із цього, Комітет вважає, що ремонт на території України техніки, яка не є у власності резидентів або знаходиться в оперативному управлінні нерезидентів за дорученням останніх, є експортною послугою, яка оподатковується за нульовою ставкою.

Те саме стосується оподаткування послуг з переробки платником податку давальницької сировини нерезидентів у готову продукцію, яка вивозиться за межі митного кордону України.

4. Відносно запиту платників податку на прибуток підприємств щодо оподаткування операцій з ремонту або інших поліпшень основних фондів:

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", включенню до складу податкового кредиту підлягають суми податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку або до основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Натомість пункт 7.4.4. визначає, що у випадку, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат або до основних фондів, ПДВ відшкодовується за рахунок чистого прибутку.

Із цього випливає, що ПДВ, сплачений за будь-які ремонти незалежно від того, чи входить їх вартість до 5% від суми основних фондів або перевищує її, повинен зараховуватися до складу податкового кредиту у податковий період понесення таких витрат. Теж саме стосується ПДВ, сплачених з 1 липня 1997 року у ціні ремонту (інших поліпшень) транспортних засобів, придбаних у період до 1 липня 1997 року.

5. Відносно надання права на відшкодування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) за межі митної території України:

Згідно із пунктом 11.11. Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 1999 року право на отримання бюджетного відшкодування при експорті продукції виникає у податковий період, на який приходиться дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку. По операціям з експорту продукції, здійсненого до 1 жовтня 1997 року, відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 5 Декрету КМУ "Про податок на добавлену вартість", право на відшкодування сплачених ПДВ набувається експортером при отриманні іноземної валюти. При цьому Декрет не встановлює зобов'язань щодо зарахування такої іноземної валюти виключно на валютний рахунок експортера. (Пункт 2 статті 8 зазначеного Декрету визначає дату здійснення оподатковуваного обороту в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємств, тобто стосується тільки національної валюти, позаяк термін "розрахунковий рахунок" згідно із законодавством використовується тільки для операцій з національною валютою, а для операцій з валютними коштами використовуються "валютні рахунки" (Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю")). Виходячи з цього, Комітет вважає, що у період дії Декрету КМУ "Про податок на добавлену вартість" платник податку - експортер мав право на отримання бюджетного відшкодування при надходженнях іноземної валюти на територію України, у тому числі на спільні інвестиційні рахунки в межах виконання інвестиційних контрактів відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування"; при зарахуванні коштів на рахунки, на яких ведеться облік результатів спільної діяльності платника податку з іншими особами відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; на інші рахунки, які мають режим спільного управління, незалежно від того, чи ведуться такі рахунки платником податку або іншою стороною спільної (інвестиційної) діяльності. Таке ж саме правило розповсюджувалося на випадки експорту товарів з розрахунками в національній валюті, джерелом походження якої був продаж нерезидентами іноземної валюти на валютному ринку України, а також на експорт товарів та зарахування експортної виручки у період з 1 жовтня 1997 року до 1 січня 1999 року, отриману у будь-якій валюті (в тому числі у гривнях).