У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), та на доповнення інформаційних листів Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011 та від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке.

1. Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

2. У судовій практиці постало питання про те, за якою ставкою (встановленою щодо спорів майнового або немайнового характеру) має справлятися судовий збір за подання до апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду зі спору майнового характеру, якщо таке рішення оскаржується не у зв'язку з незгодою скаржника з його резолютивною частиною, а у зв'язку із запереченнями скаржника стосовно мотивів, з яких виходив суд у прийнятті рішення. У вирішенні відповідного питання слід враховувати таке.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Наведена норма не ставить визначення розміру судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції в залежність від того, з якою саме частиною рішення місцевого господарського суду - мотивувальною чи резолютивною - не погоджується особа, що подала апеляційну скаргу.

У зв'язку з викладеним виникло також питання щодо ставки, за якою повинен справлятися судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке оскаржується тільки в частині відстрочення або розстрочення його виконання (пункт 6 статті 83 ГПК ). Вирішуючи зазначене питання, необхідно виходити з такого.

Закон не передбачає можливості зменшення ставки судового збору в зв'язку з тим, що в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині відстрочення або розстрочення виконання рішення. Отже, і в зазначеному випадку судовий збір повинен справлятися з урахуванням згаданої норми Закону.

3. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК , то розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.