Верховна Рада України прийняла Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (далі - Закон), опублікований в газеті "Голос України" за 27 жовтня 1999 року N 200.

Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.

1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону його дія поширюється на військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України (далі - військові частини) та інші утворені згідно з законами України військові формування.

2. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи і організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків, рахунки в установах банків та гербову печатку (частина перша статті 3 Закону).

Види господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначає Кабінет Міністрів України (частина друга статті 3 Закону).

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України.

3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує перелік військового майна, яке не підлягає приватизації (частина третя статті 1 Закону).

4. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти господарської діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону). Відповідний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 N 749.

5. Стаття 6 Закону передбачає можливість обмеження або припинення господарської діяльності військової частини за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 N 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.