Про деякі питання практики призначення судової експертизи

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/424 від 11.11.98
м.Київ

Арбітражним судам України

( Роз'яснення втратило чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду N 4 від 23.03.2012 )

Про деякі питання практики призначення судової експертизи

( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/467 від 18.04.2001 Роз'ясненнями Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/3248 від 10.12.2004 N 04-5/5 від 16.01.2008 ) ( У тексті Роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінено відповідно словами "господарський" і "господарські", слова "арбітражний процес" - словами "судовий процес" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК" згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 ) ( Абзац перший вступної частини виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

З метою правильного і однакового застосування господарськими судами законодавства, яке регулює призначення судової експертизи, президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться:

1.1. Господарський процесуальний кодекс України (у подальшому - ГПК);

1.2. Закон України "Про судову експертизу" (далі - Закон);

1.3. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 N 710 (з наступними змінами і доповненнями).

( Підпункт 1.3 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/3248 від 10.12.2004 )

1.4. Інші законодавчі акти, у тому числі міжнародні договори та угоди про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності (стаття 2 Закону).

2. Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 ГПК, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

( Пункт 2 доповнено абзацом третім згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

( Пункт 2 доповнено абзацом четвертим згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Закону та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, протиріч чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатись на нього в обгрунтування рішення не можна.

3. На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

У процесі підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений можливості, викликавши представників сторін (пункт 3 статті 65 ГПК), з'ясувати їх думку щодо питань, які слід поставити перед експертом.

Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

( Пункт 3 доповнено абзацом третім згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

Господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання.

За змістом статті 101 ГПК апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Що ж до суду касаційної інстанції, то він таким правом не наділений, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК не може збирати нові докази.

( Абзац пункту 3 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, яка повинна містити перелік питань, що потребують висновку судового експерта (частина друга статті 41 ГПК).

Визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

( Абзац пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )( Абзац пункту 3 виключено на підставі Рекомендацій Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

4. Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

Частина третя цієї статті передбачає можливість залучення на визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз також судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

( Абзац третій пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

Водночас за приписами частини другої статті 9 і частини четвертої статті 7 Закону для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов'язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи.

( Пункт 4 доповнено абзацом згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )( Пункт 4 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/3248 від 10.12.2004 )

5. Статтею 7 Закону встановлено перелік суб'єктів судово-експертної діяльності. У випадку якщо господарський суд доручає проведення судової експертизи фізичній особі, йому слід пересвідчитися, чи може відповідна особа здійснювати таку діяльність згідно з вимогами статей 7 і 10 Закону.

( Абзац другий пункту 5 виключено на підставі Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/467 від 18.04.2001 ) ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/3248 від 10.12.2004, Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5від 16.01.2008 )

5-1. Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК, зазначаються, зокрема:

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави призначення судової експертизи;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи;

об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які повинні бути надані судовому експерту, та їх місцезнаходження;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК.

Якщо господарський суд призначає додаткову, повторну, комісійну, комплексну експертизу, то в ухвалі господарського суду повинні бути зазначені підстави призначення відповідної судової експертизи.

( Роз'яснення доповнено пунктом 5-1 згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

6. Суд зобов'язаний перевірити повноваження експерта, наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією у безпосереднього виконавця експертизи.

( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/5 від 16.01.2008 )

................

Перейти до повного тексту