Вищий Арбітражний Суд України доводить до відома деякі відповіді на запитання щодо практики застосування окремих норм чинного законодавства.

1. Ліквідоване підприємство має право звернутись до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним акта про його ліквідацію до момента виключення з державного реєстру.

Підприємство звернулось до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення органу управління про ліквідацію цього підприємства. Вважаючи, що з моменту прийняття зазначеного рішення підприємство втратило статус юридичної особи, відповідач послався на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про арбітражний суд" ця справа непідвідомча арбітражному суду.

Таке заперечення не відповідає чинному законодавству, оскільки згідно з п.4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Таким чином до цього моменту підприємство не позбавлено статусу юридичної особи і тому на підставі п.2 статті 27 Закону України "Про підприємства в Україні" має право звернутись до арбітражного суду із заявою про визнання такого акту недійсним.

2. Органи державного управління не мають права приймати рішення про ліквідацію об'єднання підприємств, створених на добровільних засадах.

За галузевим принципом підприємства, що належать до комунальної власності, на добровільних засадах створили корпорацію на підставі поєднання виробничих та комерційних інтересів. Посилаючись на підпункт 3 пункту 21 Положення про місцеву державну адміністрацію, згідно з яким до повноважень місцевої державної адміністрації віднесено вирішення питання щодо ліквідації підприємств, організацій і установ, що належать до комунальної власності, місцева державна адміністрація прийняла рішення про ліквідацію цієї корпорації.

Таке рішення не відповідає законодавству і компетенції місцевої державної адміністрації.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Такі об'єднання діють на підставі договору чи статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Згідно з пунктом 6 статті 3 цього Закону такі об'єднання ліквідуються за рішенням підприємств, які входять до нього.

Отже об'єднання має право звернутись до арбітражного суду із заявою про недійсність зазначеного рішення місцевої державної адміністрації, як такого, що не відповідає законодавству і її компетенції.

3. До кого (підприємства, що ліквідується, або ліквідаційної комісії) слід звертатися з позовом у разі відхилення претензії кредитора в період ліквідації підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 35 Закону України "Про підприємства в Україні" ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

Підприємство вважається ліквідованим, як це передбачено п.4 статті 34 цього Закону, з моменту виключення його з державного реєстру України. Отже за час роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, вважається діючим зі всіма наслідками.

Ліквідаційна комісія або інший орган, що здійснює ліквідацію підприємства, не є юридичною особою і тому вони не можуть бути відповідачами в арбітражному процесі.

Якщо кредитор вважає, що ліквідаційна комісія необгрунтовано відхилила його вимогу до підприємства, яке ліквідується, він має право до виключення останнього з державного реєстру подати у встановленому порядку позов до цього підприємства.

4. Про підвідомчість арбітражному суду заяв про визнання недійсними актів органів управління, які ліквідовано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи зі спорів, зокрема, про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій.

Тому, якщо позивач вважає, що акт, виданий органом, підприємством чи організацією, які у подальшому було ліквідовано, не відповідає законодавству арбітражний суд не може відмовити позивачеві у захисті його прав і інтересів.

Арбітражному суду необхідно встановити правонаступника ліквідованого органу або орган, до якого передано функції по виданню таких актів, і залучити його до участі у справі. У разі невідповідності оспорюваного акту законодавству його слід визнати недійсним.

Таким чином за наведеними обставинами у арбітражного суду відсутні підстави для припинення провадження у справі з посиланням на пункт 6 статті 80 Арбітражного процесуального Кодексу України.

5. Про розгляд спорів, пов'язаних з невиконанням замовником по будівництву жилих будинків зобов'язання щодо передачі дольщику обумовленої договором жилої площі.

Відповідно до статті 27 Житлового Кодексу Української РСР жила площа у будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно переданим ними коштам.

У випадках, коли для будівництва певного жилого будинку дольщик перерахував основному замовнику кошти і у договорі визначені умови щодо кількості квартир з однієї, двох, трьох і більше кімнат, які належить передати дольщику після прийняття будинку в експлуатацію, слід виходити з такого. Якщо замовник не виконує свого зобов'язання щодо передачі обумовленої договором жилої площі дольщику, останній має право звернутись до арбітражного суду із позовом і вимагати передачі площі у натурі.