У зв'язку із змінами, які стались у чинному законодавстві, та з виникненням питань щодо практики застосування роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.97 N 02-5/444 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне внести до названого роз'яснення такі зміни та доповнення.

1. Пункт 5.2 викласти в такій редакції:

"5.2. Коли стягнення заборгованості з боржника здійснювалось кредитором або органом стягнення за безготівковою формою розрахунків, доказом неплатоспроможності боржника є копія неоплаченого розрахункового документа про безспірне стягнення коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника з підтвердженням банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, про те, що цей документ вміщений до картотеки (на позабалансовий рахунок N 9803 "Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників" або позабалансовий рахунок N 9804 "Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку"). Підтвердження банківської установи повинно містити дату, з якої розрахунковий документ кредитора вміщений до картотеки.

Відповідно до Інструкції N 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.96 N 204 та Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.03.96 N 65, розрахункові документи, вміщені до картотеки, свідчать про наявність, неоплатність та безспірність боргу, а дата вміщення розрахункового документа до картотеки визначає початок перебігу строку неплатоспроможності боржника. Кредитор має право звернутись до арбітражного суду з відповідною заявою після закінчення одного місяця з дня вміщення його розрахункового документа про безспірне стягнення коштів до картотеки.

Оскільки закон не ставить право кредитора на звернення до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин фінансової неспроможності боржника, кредитор може реалізувати це право і у тому випадку, коли його майнові вимоги не задовольняються через відсутність коштів на рахунках банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника.

Коли кредитор та/або боржник не мають розрахункових рахунків в банківській установі і тому безготівкова форма розрахунків неможлива, доказом неплатоспроможності боржника є виконавчий документ, акт про його повернення, затверджений суддею (ст.371 ЦПК України. Термін неплатоспроможності боржника, передбачений у частині 2 статті 5 Закону, починає спливати в цих випадках з дати пред'явлення виконавчого документа до виконання (стаття 356 ЦПК України).

Якщо через відсутність у кредитора та/або боржника розрахункового рахунка в банківській установі неможливе подання розпорядження про безспірне списання коштів за визнаною боржником претензією, недоїмки за обов'язковими платежами, кредитор не позбавлений права звернутися до арбітражного суду з позовом про стягнення відповідних коштів. Ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство такий кредитор може на загальних підставах."

2. Підпункт 5.6 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"За змістом пункту 3 статті 39 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону України від 04.02.98) не може бути суб'єктом банкрутства казенне підприємство, оскільки у разі його фінансової неспроможності відповідальність за зобов'язаннями такого підприємства несе власник, тобто держава".

У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим.

3. Абзац четвертий пункту 8 викласти у такій редакції:

"Якщо кредитор та/або боржник не мають розрахункових рахунків в банківських установах і тому безготівкова форма розрахунків неможлива, до заяви кредитора повинні бути додані: виконавчий документ; акт про його повернення, складений судовим виконавцем, і затверджений суддею (стаття 371 ЦПК України)".