- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Лист
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-8/167 від 15.05.97 м.Київ |
Арбітражним судам України
Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів
( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
арбітражного суду
N 01-8/27 від 20.01.99
N 01-8/570 від 25.10.2000
Листами Вищого господарського суду
N 01-8/1042 від 02.10.2001
N 01-8/537 від 19.05.2003 )
У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.
1. У вирішенні спорів, пов'язаних з приватизацією державного майна, виник ряд питань, які наводяться нижче разом з відповідями на них.
1.1 Чи вправі орган приватизації не затвердити протокол засідання конкурсної комісії?
Згідно з пунктом 1 статті
20 Закону України
"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" конкурс може бути припинено або об'єкт приватизації знімається з конкурсного відбору в разі істотних порушень правил оголошення і проведення конкурсу, передбачених цим Законом (наприклад, якщо на конкурс подано заяву лише одним покупцем замість двох, як цього вимагає пункт 1 статті 16 названого Закону). Припинення конкурсу або зняття об'єкта приватизації з конкурсного відбору до компетенції арбітражного суду не належить.
У разі якщо конкурсна комісія, незважаючи на наявність істотних порушень правил оголошення і проведення конкурсу, прийняла рішення про продаж об'єкта, орган приватизації вправі не затверджувати протокол засідання конкурсної комісії як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства і тому не породжує будь-яких правових наслідків для учасників конкурсу.
І тільки якщо орган приватизації затвердив такий протокол, учасник конкурсу або і сам орган приватизації на підставі пункту 2 статті 20 згаданого Закону вправі звернутись до арбітражного суду з заявою про визнання недійсною угоди, укладеної за результатами конкурсу.
( Пункт 1.1. в редакції Листа Вищого арбітражного суду
N 01-8/27 від 20.01.99 )
1.2. Чи вправі покупець об'єкту малої приватизації звернутись до арбітражного суду у разі відмови органу приватизації затвердити протокол конкурсної комісії і укласти договір купівлі-продажу об'єкта приватизації з покупцем?
Оскільки укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації за конкурсом неможливе без затвердження органом приватизації результатів конкурсу, (стаття 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у разі відмови органу приватизації затвердити протокол конкурсної комісії і укласти договір купівлі-продажу об'єкта приватизації з покупцем останній вправі звернутись за захистом своїх законних інтересів до арбітражного суду на загальних підставах (стаття
30 Закону України
"Про приватизацію майна державних підприємств".
Вирішуючи такий спір, арбітражний суд повинен звернути увагу на обгрунтованість відмови органу приватизації затвердити протокол конкурсної комісії.
1.3. Чи необхідно змінювати статутний фонд уже створеного господарського товариства у разі зміни мінімального розміру заробітної плати?
У відповідності зі статтею
16 Закону України
"Про господарські товариства" таке товариство має право змінювати свій статутний фонд з обов'язковим внесенням цих змін до установчих документів. Але згаданий Закон не вимагає від уже створеного господарського товариства змінювати статутний фонд кожного разу, коли змінюється мінімальний розмір заробітної плати.
2. У зв'язку з виникненням питань щодо правомірності тих чи інших дій органів державної податкової служби Вищий арбітражний суд України повідомив таке.
2.1. Чи підлягають задоволенню вимоги податкового органу або органу державної контрольно-ревізійної служби про стягнення в доход держави коштів, одержаних за незаконними угодами, якщо останні не визнавалися у встановленому законом порядку недійсними?
За змістом пункту 11 статті
10 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" і пункту 8 статті
10 Закону України
"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" стягнення в доход держави коштів, одержаних підприємствами, установами та організаціями за угодами, можливе лише за умови визнання цих останніх недійсними. Питання про застосування тієї чи іншої норми закону, на підставі якої угода визнається недійсною, повинно вирішуватись залежно від конкретних обставин та матеріалів справи. При цьому необхідно враховувати, що згадані Закони не ставлять настання наслідків у вигляді стягнення одержаних за такою угодою коштів у доход держави в залежність від наявності умислу у сторін угоди.
2.2. Які кошти відносяться до "одержаних без встановлених законом підстав" і підлягають стягненню в доход держави у відповідності з Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні?
Будь-які кошти можуть бути одержані підприємством, установою чи організацією лише з підстав, передбачених законом або їх установчими документами чи угодами, які відповідають закону. Позов податкового органу чи органу державної контрольно-ревізійної служби про стягнення коштів у доход держави може бути задоволений лише за умови подання позивачем доказів зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок відповідача за відсутності названих підстав.
2.3. Який порядок нарахування податку на доход банку за пільговими ставками у разі нецільового використання підприємством легкої чи текстильної промисловості наданого йому кредиту?
Нарахування податку на доход банку за пільговими ставками здійснюється, якщо податковий орган не доведе факту нецільового використання кредиту позичальником, тобто що останній використав одержані у кредит кошти не на придбання сировини чи певної сільськогосподарської продукції у її виробника, а на будь-які інші потреби. У цьому випадку слід виходити з вимог пункту 8 угоди від 16.08.94, укладеної АКБ "Україна", Мінфіном України та Держкомлегтексом України щодо надання кредиту підприємствам легкої і текстильної промисловості, згідно з яким у разі використання коштів не за цільовим призначенням одержані за наданий кредит проценти враховуються при розрахунку доходів, що оподатковуються за ставкою 55%.
2.4. Чи входять до складу витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції, витрати орендаря на капітальний ремонт комунікацій по обслуговуванню орендованої будівлі нежилого призначення?
У законодавчому порядку поняття "будівля нежилого призначення" не визначено. Вирішуючи це питання, слід виходити з умов договору оренди. Якщо комунікації по обслуговуванню орендованої будівлі нежитлового призначення є предметом договору, то витрати орендаря на їх капітальний ремонт можуть бути віднесені на витрати виробництва, що відносяться на собівартість продукції відповідно до статті
9 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту "г" пункту 24 Постанови Верховної Ради України від 27.06.95
N 247 "Про затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
2.5. Який порядок оподаткування прибутку підприємств, на балансі яких перебувають бази відпочинку, профілакторії та інші оздоровчі заклади?
У відповідності зі статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподатковуваний балансовий прибуток підприємства зменшується на суму витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, що перебувають на балансі підприємства.
Частиною п'ятою статті 10 Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до об'єктів соціально-культурного призначення віднесено, зокрема, об'єкти охорони здоров'я і табори відпочинку та оздоровлення дітей. Правила затверджено постановою Верховної Ради України від 27.06.95 247/95-ВР.
Статтею 16
Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, які саме заклади віднесено до закладів охорони здоров'я. Що ж до баз відпочинку, профілакторієв та інших оздоровчих закладів, то про них йдеться у статті 32 Основ - "Сприяння здоровому способу життя населення". Отже такі оздоровчі заклади не є об'єктами охорони здоров'я, про які згадано у частині п'ятій статті 10 Правил застосування Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств".
Підтвердженням цього висновку служить і новий Державний класифікатор України, затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 N 441, у якому до розділу "Охорона здоров'я та соціальна допомога" (коди 85.11.1-85.14.2), також не віднесено відпочинок на базах відпочинку чи у пансіонатах. Цей вид відпочинку вміщено у розділі 55 класифікатора (коди 55.2-55.23.2).
................Перейти до повного тексту