На підставі вивчення доповідних записок про роботу господарських судів України у 2007 році Вищий господарський суд України здійснив узагальнення порушених у доповідних записках питань щодо застосування у вирішенні спорів деяких норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) і вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома господарських судів України.

1. Чи повинен господарський суд за наслідками розгляду будь-яких клопотань учасників процесу, у тому числі усних, виносити ухвалу як окремий процесуальний документ або ж результат такого розгляду має відображатися в рішенні суду, прийнятому по суті справи?

Відповідно до приписів статті 84 ГПК:

- описова частина рішення має містити окремий виклад, зокрема, клопотань сторін та їх представників, інших учасників процесу ( пункт 2 частини першої) ;

- у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання сторін.

Отже, результати розгляду клопотань учасників судового процесу повинні відображатися в судовому рішенні, прийнятому по суті спору.

Якщо ж господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), результати розгляду клопотання учасників судового процесу відображаються у відповідних ухвалах.

Обов'язкового винесення ухвали як окремого процесуального документа стосовно кожного (будь-якого) клопотання учасника процесу ГПК не передбачає. Водночас у разі потреби можливе і навіть необхідне винесення за зазначеним клопотанням саме такої ухвали, наприклад, у вирішенні питання про відвід судді (частина п'ята статті 20 ГПК), про вжиття запобіжних заходів (частина п'ята статті 43-4 ГПК), про вжиття заходів до забезпечення позову (стаття 66 ГПК), зміну способу та порядку виконання судового рішення (стаття 121 ГПК) тощо.

Усні заяви і клопотання учасників судового процесу повинні зазначатися в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК) , а результати розгляду таких клопотань (з викладенням стислого змісту останніх) мають відображатися у відповідних рішеннях та ухвалах господарського суду.

2. Чи підлягає розгляду в господарському суді позовна вимога про визнання недійсним правочину і актів приймання-передачі майна, якими, як установлено господарським судом, оформлено відповідний правочин?

Стаття 12 ГПК не відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах про визнання недійсними актів приймання-передачі як таких.

Водночас якщо судом з'ясовано, що правочин оформлено шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, спір про визнання такого правочину недійсним підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах, причому предметом відповідного спору виступає саме правочин, а не зазначені акти.

3. За правилами якого судочинства мають розглядатися справи за позовами, в яких об'єднано вимоги про визнання права власності на певне майно і про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким таке право фактично заперечується?

За правилами якого процесуального кодексу повинна розглядатися позовна вимога про анулювання свідоцтва про право власності, коли орган державної влади виступає лише як реєстратор відповідного права?

У вирішенні відповідних питань слід враховувати такі положення рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам":

- господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права ( пункт 3) ;

- до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; інші ж справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах ( пункт 5) .

4. Чи є господарським спір за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення капіталізованих платежів при ліквідації юридичної особи?

У відповідних відносинах виконавча дирекція Фонду виступає як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому справа із зазначеного спору не підвідомча господарському суду (див. також пункти 3, 5 і 11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

5. Чи підвідомчі господарським судам справи у спорах щодо відведення земельних ділянок, про вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок та про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування стосовно надання або вилучення земельних ділянок?

Чи можуть бути предметом спору державні акти, що посвідчують право на земельну ділянку?

У вирішенні першого з наведених питань слід враховувати викладене в пункті 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", де зазначено, зокрема, таке:

- господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності;

- якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Що ж до документів, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), то вони не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

6. Чи підлягають розглядові господарським судом позовні вимоги, пов'язані з визнанням недійсними прилюдних торгів, аукціону?

В останньому абзаці пункту 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, зокрема, що в господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

7. Чи підвідомчі господарським судам спори за участю органів виконавчої влади, до відання яких віднесено питання охорони інтелектуальної власності, про визнання недійсними правоохоронних документів?

У пункті 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

8. Чи підвідомчі господарським судам справи зі спорів за позовами автомобільних перевізників до органів місцевого самоврядування та розпорядників бюджетних коштів про стягнення заборгованості зі сплати компенсації втрат автомобільному перевізникові внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів (статті 7, 11 Закону України "Про автомобільний транспорт") ?

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування покладено обов'язки, зокрема, із забезпечення укладення договору на автобусних маршрутах загального користування з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на відповідних автобусних маршрутах загального користування та забезпечення компенсації втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

У вирішенні питання про підвідомчість спорів, пов'язаних з виконанням відповідних договорів, господарським судам необхідно враховувати викладене в пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", де зазначено, зокрема, що не всі угоди, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини між сторонами ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

9. Чи підвідомчі господарському суду справи зі спорів про стягнення сум надмірно сплаченого митного збору?

Відповідні спори пов'язані з виконанням уповноваженим державним органом своїх владних управлінських функцій, а тому вони не належать до підвідомчості господарських судів.

10. Чи може бути розглянуто господарським судом справу за позовом споживача електричної енергії про оскарження протоколу засідання комісії енергопостачальної компанії щодо визначення обсягу споживчої електроенергії? Якщо ні, то яким чином споживач може реалізувати право на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів?

Згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, у редакції постанови названої Комісії від 17.10.2005) на підставі акта порушень (виявлених у споживача електричної енергії) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, рішення комісії оформлюється протоколом, який разом з іншими документами надається споживачу.

У постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 зі справи N 3/576н викладено правову позицію, згідно з якою:

- рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією;

- зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 ГПК.

Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди з рішенням названої комісії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого рішення.

Водночас господарському суду необхідно враховувати викладене в пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 N 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

11. Чи підвідомчі господарським судам справи зі спорів, пов'язаних з припиненням юридичної особи - господарського товариства?

Господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень (пункт 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

12. Чи підвідомчі господарським судам справи зі спорів за позовами фізичних осіб, які не є учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, про визнання недійсними рішень учасників (засновників, акціонерів) таких товариств?

Справи зі спорів за позовами громадян (фізичних осіб), які не є учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, про визнання недійсними рішень учасників (засновників, акціонерів) таких товариств не підпадають під ознаки пункту 4 частини першої статті 12 ГПК. Однак з огляду на приписи статей 1 і 12 названого Кодексу справи з названих спорів, позивачами в яких виступають, наприклад, громадяни, що в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності і на думку яких у зв'язку з прийняттям відповідних рішень порушуються або оспорюються їх права і охоронювані законом інтереси, підлягають розглядові господарськими судами на загальних підставах, хоч би ці громадяни й не були учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств - відповідачів у справах.

Тому у вирішенні питання про підвідомчість зазначених справ слід враховувати не лише характер правовідносин, у яких вони виникли, а й суб'єктний склад сторін. Про це йдеться і в підпункті 1.5 пункту 1 (зокрема, в останньому абзаці цього підпункту) рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

13. Чи є корпоративними спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними угод, укладених такими товариствами?

В останньому абзаці підпункту 1.1 пункту 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що до корпоративних належать спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

14. Чи належить до корпоративних спір, пов'язаний з оскарженням дій реєстратора щодо внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів та із спонуканням реєстратора внести відповідні зміни до реєстру?

Спори за позовами акціонерів до реєстраторів, пов'язані з внесенням змін до реєстрів власників іменних цінних паперів, укладенням зміною, розірванням, визнанням недійсними договорів на ведення названих реєстрів безпосередньо стосується прав і обов'язків акціонерного товариства. Тому останнє є учасником названих спорів. З урахуванням наведеного, а також і того, що підстави таких позовів пов'язані з реалізацією акціонерами їх корпоративних прав, зазначені спори є корпоративними і вирішуються господарськими судами.

З цього приводу див. підпункт 1.7 пункту 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

15. Чи належать до корпоративних спори за позовами спадкоємців учасників (акціонерів) господарських товариств, якщо такі спадкоємці не вступили до відповідних товариств?

Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК не відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, які мають право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства або придбання акцій (див. у зв'язку з цим підпункт 1.10 пункту 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

16. Чи підлягають розглядові господарськими судами як такі, що виникають з корпоративних відносин, справи за участю виробничих кооперативів споживчої кооперації?

У вирішенні відповідного питання слід врахувати викладене в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", де зазначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (в тому числі й кооперативів), якщо стороною у справі є фізична особа.

17. Чи підлягають вирішенню господарськими судами спори, пов'язані з оскарженням учасниками господарського товариства рішень відповідних органів останнього щодо звільнення посадових осіб даного товариства?

У вирішенні питань, пов'язаних з розмежуванням трудових і корпоративних спорів, необхідно враховувати викладене в підпункті 1.12 пункту 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

18. Які повинні бути дії апеляційного господарського суду в разі надходження до нього із загального апеляційного суду апеляційної скарги зі справи, яка виникла не з корпоративних відносин?

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 N 483-V після набрання чинності цим Законом скарги у справах, передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК (тобто справи, що виникають з корпоративних відносин), по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому ГПК.

У разі помилкової передачі загальним апеляційним судом апеляційному господарському суду справи, яка не підпадає під ознаки названої норми ГПК, матеріали такої справи повертаються загальному апеляційному суду у той же спосіб, у який ця справа передавалася ним апеляційному господарському суду.

19. 1) Чи вправі розглядати справу суддя, яким було винесено в цій справі ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду або ухвалу про забезпечення позову, якщо відповідні ухвали було скасовано апеляційною чи касаційною інстанцією?

2) Чи має право суддя, що приймав за результатами розгляду справи рішення або ухвалу, які в подальшому змінено або скасовано в апеляційному чи в касаційному порядку, здійснювати розгляд поданих у цій же справі заяви про зміну способу та порядку виконання рішення або скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби?

Частиною першою статті 20 ГПК передбачено, що суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

В абзаці третьому пункту 4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.02.2005 N 04-5/26 та від 25.04.2005 N 04-5/144) зазначено, що у разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією ухвал, які не стосуються суті спору, в тому числі про забезпечення позову, справу може бути передано на розгляд судді чи суддів, якими винесено відповідну ухвалу.

Не може вважатися підставою для відводу судді й скасування в апеляційному або в касаційному порядку ухвали про повернення позовної заяви без розгляду, оскільки в такому разі справа передається місцевому господарському суду не на новий розгляд, а для розгляду по суті.

Так само не є новим розглядом справи й розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення або скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (статті відповідно 121 і 121-2 ГПК) .

20. Який порядок подання заяв (клопотань) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмову від позову?

Відповідно до частини першої статті 78 ГПК відмова позивача від позову викладається у вигляді адресованої господарському суду письмової заяви.

Що ж до решти зазначених заяв (клопотань), то ГПК не визначає, в якій формі - усній чи письмовій - вони викладаються. Однак, виходячи з того, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі (стаття 54 ГПК), а зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову, відповідні заяви (клопотання) також мають подаватись до суду в письмовій формі.

Якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) .

Крім того, з огляду на приписи статей 4-2, 4-3 та частин першої-третьої статті 22 ГПК суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк.

З цього приводу див. також пункт 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення".

Якщо зазначена заява (клопотання) подається представником позивача, такий представник має бути належним чином уповноважений на вчинення відповідних дій (стаття 28 ГПК) .

У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги.

21. За яких умов копія письмового доказу, що подається фізичною особою, може вважатися засвідченою належним чином?

Відповідно до частини другої статті 36 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Якщо копія документа, що є письмовим доказом, подається до господарського суду фізичною особою, то це може бути копія, засвідчена підписом особи, яка її подає, із зазначенням прізвища такої особи.

За наявності у суду сумнівів щодо відповідності копій документів чи інших матеріалів оригіналам він не позбавлений права та можливості витребувати у встановленому ГПК порядку оригінали таких документів (матеріалів) або їх нотаріально засвідчені копії (див. статтю 75 Закону України "Про нотаріат" в редакції Закону України від 15.03.2006) .

22. Яким чином має діяти господарський суд у випадках, коли певні обставини справи можуть бути підтверджені лише поясненнями фізичних осіб?

Чинний ГПК не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків. Однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).