У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.

1. Чи вважається недійсною ліцензія на роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, якщо щоквартальна плата за ліцензію внесена після початку кварталу, що оплачується?

Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" і Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.96 N 493, розрізняють поняття оптової і роздрібної торгівлі переліченими товарами й відповідно розмежовують порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на право здійснення торгівлі ними, у тому числі внесення плати за ліцензію.

За змістом пункту 8 і абзацу четвертого пункту 16 названого Тимчасового порядку недійсною без відмітки про внесення чергових платежів вважається ліцензія саме на оптову торгівлю названими товарами. Що ж до ліцензії на роздрібну торгівлю цими ж товарами, то згадані нормативні акти не пов'язують вирішення питання про її дійсність із настанням терміну внесення поточної плати за таку ліцензію.

2. Чи застосовуються правила статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до правовідносин, які регулюються Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності"?

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює відносини, пов'язані із перерахуванням грошових сум.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" товарообмінна (бартерна) операція визначається як один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Отже у арбітражного суду немає правових підстав для застосування правил статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до правовідносин, які є предметом регулювання Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності".

Разом з тим слід враховувати, що за наявності у договорі умови змішаної форми оплати або у разі переоформлення в установленому порядку бартерного договору на інші види зовнішньоекономічного договору (частина четверта статті 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" такий договір підпадає у частині, опосередкованій рухом коштів у готівковій або безготівковій формі, під дію частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (з урахуванням вимог згаданої частини четвертої статті 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", згідно з якими строк одержання валютної виручки у такому разі не поновлюється і не переривається, а строк грошової оплати високоліквідних товарів продовжується до 90 днів)).

3. При розгляді справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності виник ряд питань, які наводяться нижче разом з відповідями на них.

3.1. Чи може бути суб'єктом банкрутства підприємство, коли на час утворення ліквідаційної комісії відповідно до статті 16 Закону України "Про банкрутство" вже діє ліквідаційна комісія, утворена власником?

Пункт 4 статті 34 Закону України "Про підприємництво" та пункти 34 і 35 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 740, пов'язують втрату суб'єктом підприємницької діяльності статусу юридичної особи з виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.