1. Положення про безготівкові розрахунки визначає загальний регламент щодо організації, форм розрахунків, стандартів документів і документообороту, які впроваджуються в господарський оборот в Україні з метою забезпечення в найбільш короткий час компенсації виробникам продукції, що поставляється, виконаних робіт і наданих послуг у грошовій формі, прискорення обігу коштів.

При різноманітності форм власності і підприємницької діяльності Положення про безготівкові розрахунки грунтується на принципах вільного вибору суб'єктами форм розрахунків, закріплення їх сторонами у договорах, угодах чи окремих домовленостях і невтручанні установ банків у ці договірні відносини.

Вимогами цього Положення повинні керуватися всі підприємства, організації і установи (далі іменуються "підприємства"), незалежно від форм власності, фізичні особи, всі установи банків та розрахунково-касові центри.

2. Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування з їх рахунків наявних коштів та здійснює інші банківські операції, які передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність", їх статутом, господарськими угодами, домовленостями між підприємствами, банками (РКЦ).

Кошти з рахунків підприємств списуються за розпорядженням власника рахунків у черговості, яка визначається керівником підприємства, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

У разі, якщо у підприємстві накопичились документи за платежами у зв'язку із беззаперечним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх має здійснюватися банками при надходженні коштів у примусовому порядку, за календарною черговістю надходження цих документів.

Суб'єкти господарської діяльності мають здійснювати усі платежі з рахунків у безготівковій формі і в цілих грошових одиницях (без копійок).

3. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

- платіжних доручень;

- платіжних вимог-доручень;

- чеків;

- акредитивів;

- векселів.

4. Комерційні банки повинні постійно вивчати стан розрахунків і рекомендувати клієнтам застосовувати найбільш доцільні форми, зважаючи на специфіку їх діяльності і організації взаємних відносин, виявляти можливості і організовувати заліки взаємної заборгованості обслуговуючих підприємств, використовувати планові платежі, попередню оплату.

5. Документи, які подаються клієнтами в банк на перерахування чи отримання коштів, повинні мати реквізити:

а) найменування, номер розрахункового документа;

б) число, місяць, рік його виписки.

Число вказується цифрами, місяць - прописом, рік - цифрами. На розрахункових документах, які заповнюються на обчислювальних машинах, припускається зазначення місяця цифрами (01-12);

в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника, яке відповідає зареєстрованому в статуті, і одержувача коштів, їх номери рахунків;

г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку платника і одержувача, розрахунково-касових центрів, де знаходяться їх коррахунки, номери коррахунків;

д) суму платежу цифрами та прописом у цілих грошових одиницях (без копійок);

е) мотив для перерахування чи отримання коштів (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг і таке інше, засіб платежу або кодову позначку);

є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи (і вони внесені у картку зразків підписів, представлену банку) для здійснення розрахунково-грошових операцій, на першому примірнику та відбиток його печатки.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються філіями, підписуються особами, які уповноважені від імені головного підприємства.

Розрахункові документи за операціями, які здійснюються підприємцями без утворення юридичної особи, можуть прийматися до виконання за наявністю на них одного підпису, вказаного у картці із зразком підпису і за наявністю заявленого штампа або без нього.

6. Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їх суми, але не менше 100 карбованців.

При цьому розрахункові документи в сумах більше 100 тисяч карбованців формуються платником та здаються в банк для виконання кожен окремо.

Банк приймає документи від підприємств протягом "операційного дня", залежно від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств в "операційний день", проводяться ним за рахунками в цей самий день.

7. Розрахункові платіжні документи виписуються, як правило, з використанням технічних засобів за один раз під копіювальний папір у кількості примірників, потрібних банку та усім сторонам, які беруть участь у розрахунках.

Виправлення і підчистки у розрахункових документах не припускаються.

8. Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа.

9. Платіжне доручення (далі іменується "доручення") - це доручення підприємства обслуговуючому його банку на перерахування визначеної суми із свого рахунку. Доручення складаються на бланках встановленої форми.

10. Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення.

11. Доручення приймається банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

Доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунку клієнтів. У разі відсутності коштів доручення враховуються на окремому позабалансовому рахунку (9929).

12. Підприємства можуть здійснювати перекази коштів через підприємства зв'язку без обмеження суми за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком:

- на ім'я окремих громадян: пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар та інші платежі;

- підприємствам на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків;

- для зарахування на рахунки у банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Розрахунки за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть здійснюватися між філіями одного банку або при встановленні між юридично незалежними банками кореспондентських відносин, в яких передбачена ця форма розрахунків.

13. При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки між ними можуть здійснюватись у порядку планових платежів на підставі договорів, угод з використанням у розрахунках платіжних доручень.

14. Платіжні доручення застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

15. Платіжна вимога-доручення є комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

- нижня - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку суми, яка проставлена у графі "сума до оплати" цифрами та прописом.

16. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.

З метою гарантованої прискореної доставки вимог-доручень платникам рекомендується передавати їх у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів за поставлену, передбачену договором (угодою), продукцію, виконані роботи та надані послуги.

В окремих випадках, якщо постачальник має спеціальний договір з банком і обслуговується одним банком чи філією, ці послуги може здійснювати банк, який обслуговує постачальника.

17. У разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в обслуговуючий банк.

Платіжна вимога-доручення приймається банком до оплати в сумі, яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.

Порядок та строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі і банком не контролюються.

При необхідності здійснення платежу телеграфом постачальником на всіх примірниках платіжної вимоги-доручення зверху на полях проставляється відповідний напис "Платіж провести телеграфом" або "Телеграфом".

18. У разі відмови оплатити вимогу-доручення мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку та строки, які зазначені у договорі. У договорі може передбачатись відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення в банк для оплати.

19. Вимоги-доручення можуть застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

20. Чек є письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів.

21. Чеки використовуються юридичними та фізичними особами при розрахунках, передбачених п.2 Положення.

Не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами.

Допускається прийом чеків від юридичних осіб на перерахування коштів на вклади громадян на їх особові рахунки в банках на умовах, які визначені банком-емітентом або банком-кореспондентом.

22. Бланки чеків та чекові книжки виготовляються за зразком, який затверджений Національним банком України (додаток N 1), видаються банками-емітентами юридичним та фізичним особам, яким відкриті рахунки у банках. Порядок їх використання передбачається угодами між банками з виконанням вимог розділу 5.

Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з підприємством.

23. Гарантована оплата чека забезпечується:

- шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку чекодавця;

- наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

У цьому разі банк може гарантувати чекодавцю при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку оплату чека за рахунок коштів банку шляхом надання кредиту та його оформлення кредитним розпорядженням під наявні зобов'язання чекодавця.

Гарантія банку, в межах якої можуть бути оплачені чеки, враховується в банку-гаранта на позабалансовому рахунку "Гарантії, поручительства, видані банком".

24. Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк заяву в одному примірнику (у двох примірниках - для одержання чеків, оплата яких гарантована банком) за підписами осіб, яким за статутом надано право підпису документів для здійснення операцій за рахунком підприємства і з відбитком його печатки.

У заяві та талоні до нього підприємство (чекодавець) проставляє номер рахунку, з якого мають бути оплачені чеки.

25. З метою забезпечення платежів за чеками разом із заявою на видачу чекової книжки надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця.

26. Банк повинен під розписку (на заяві) ознайомити особу, що одержала чекову книжку, про порядок її заповнення, а також попередити про відповідальність за її втрату і втрату виписаних чеків, за перевищення суми виписаного чека понад депоновану або гарантовану банком на рахунку.

27. Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установу банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи день його заповнення.

Якщо після закінчення строку день пред'явлення чека в банк припадає на неробочий день, тоді останнім строком визнається наступний робочий день.

Після закінчення зазначеного строку чек банком не приймається.

28. При видачі чеків банк вписує у кожний чек реквізити:

а) найменування, місцезнахождення, номери (код) банку чекодавця (банк може проставити свій штамп або фірмову позначку), РКЦ, де знаходиться його коррахунок, номер коррахунку;

б) найменування юридичної особи (чекодавця), якій виданий чек, та номер її рахунку (поточний або розрахунковий) у спеціальній зоні лівої частини чека, яка виділена рамкою. Якщо чеки видаються фізичній особі, вписується прізвище, ім'я та по батькові і номер рахунку, відкритий їй у банку.

Банк веде позасистемний облік номерів чеків, які видаються. На заяві чекодавця зазначаються номери чеків, що видані.

На обкладинці чекової книжки банк проставляє граничну суму - ліміт (цифрами та прописом), і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою.

Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Ця сума може бути визначена згідно заявленої суми та розміру депонованої або гарантованої суми.

Розмір ліміту за одним чеком банк завіряє своєю печаткою та підписом уповноваженої особи на звороті чека.

Чекодавець або його представник, визначаючи суму в момент встановлення платежу, вписує у чек реквізити:

а) суму - цифрами (у цілих грошових одиницях) у спеціальній зоні правої частини чека, та прописом - у центральній частині чека;

б) мотив для перерахування над графою "сума прописом";

в) найменування отримувача платежу в полі "кому";

г) дату, місце складання на спеціальних полях чека.

Чек завіряється підписом чекодавця або його представника в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу).

Право чекодавця на доручення підпису своєму представнику повинно бути передбачено його статутом.

У разі, якщо чек завіряється представником, на чеку робиться напис "За дорученням".

Установи банку не несуть відповідальності перед чекодавцями за оплату з їх рахунків чеків, які підписані особами, не уповноваженими на це чекодавцями.

Не можна підписувати чек до здійснення платежу.

29. Нижня частина чека (цільова смуга) призначена для машинної обробки у банку, який одержує чек, і не повинна заповнюватися чекодавцем.

30. Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказується: дата виписки, номер чека, кому виданий чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

У разі невикористання або зіпсування чеків чекова книжка має бути повернена у банк чекодавця.

При цьому невикористана сума ліміту чекової книжки на підставі доручення чекодавця відновлюється на його рахунку.

31. Чекодержатель здає у банк чеки з реєстрами.

У реєстрі має бути відображена інформація про чек: