Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів: головуючого, судді - Соколової О.А., суддів Вєкуа Н.Г., Мазур А.С., при секретарі судового засідання - Боронило К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26, ОСОБА_27 до Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України про визнання незаконним пункту першого постанови № 149 від 13.03.2013 року та стягнення на користь позивачів коштів на відшкодування шкоди, (за участю представників сторін: від позивачів - ОСОБА_28, від відповідача - Заінчковського Д.А.),

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просили:

визнати перший пункт постанови КМУ № 149 від 13.03.2013 року "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 149) незаконним, таким що не відповідає актам вищої юридичної сили, - вимогам ч. 5 ст.ст. 12 - 14, ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 17 і 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії";

в силу дії ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнати протиправними положення п. 1 Постанови № 149 та недійсними з дня прийняття оскаржуваної постанови;

стягнути з відповідача - суб'єкта владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, на користь ОСОБА_2 - 6525,00 грн., ОСОБА_3 - 5042,00 грн., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 4363,00 грн. кожному, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 по 3625,00 грн. кожному, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 по 3441,00 грн. кожному, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 по 2547,00 грн. кожному;

встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень на визначення розміру разової грошової допомоги ветеранам війни.

На виконання вимог ст. 171 КАС України відповідачем 30 липня 2013 року у № 55 "Офіційного вісника України" опубліковано оголошення про відкриття провадження у даній справі.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що п. 1 оскаржуваної постанови встановлено розміри разової допомоги ветеранам війни: інвалідам війни I групи - 2415,00 грн., інвалідам війни II групи - 2110,00 грн., інвалідам війни III групи - 1895,00 грн., учасникам бойових дій - 745,00 грн., учасникам війни - 135,00 грн. Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалід війни I групи має право на допомогу в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, інвалід війни II групи - 8 мінімальних пенсій за віком, інвалід війни III групи - 7 мінімальних пенсій за віком. Позивачі зазначили, що за логікою уряду випливає: що для інваліда війни I групи мінімалка в 2013 році складає: 2415 : 10 = 241,50 грн., для інваліда війни II групи - 2110 : 8 = 263,75 грн., для інваліда війни III групи - 1895 : 7 = 270,71 грн. Позивачі звертають увагу, що в абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено з 1 січня 2013 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, в розмірі 894,00 грн. На думку позивачів, кожен інвалід війни I групи, замість належних 10 мінімалок отримав лише 2,7; кожен інвалід війни II групи замість належних 8 мінімалок отримав лише 2,36; кожен інвалід війни III групи замість належних 7 мінімалок отримав лише 2,12. Таким чином, вказують позивачі, у них виникли суми недоплат.

У судовому засіданні представник позивачів надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав письмові заперечення проти позову (а.с. 55), в яких зазначив, що оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України на виконання статей 12 - 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статей 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань". Представник відповідача зазначив, що Кабінет Міністрів України, видавши оскаржувану постанову, діяв в межах своїх повноважень, наданих зазначеними нормами чинного законодавства. Ще відповідач зазначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України та керуючись нормами бюджетного законодавства України і враховуючи обсяг бюджетних призначень, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Кабінет Міністрів України встановив розмір виплати разової грошової до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни, що затверджено оскаржуваною Постановою. На думку відповідача, твердження позивачів, що Постанова № 149 прийнята з порушенням статей Конституції України, не відповідає дійсності, оскільки Конституцією України не забороняється визначати законами України повноваження Уряду з приводу проведення ним фінансової політики, політики у сфері соціального захисту та забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Представник відповідача вказує, що позивач не надав належних доказів протиправної поведінки з боку Кабінету Міністрів України, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити позивачам у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Підпунктами 1, 2 та 5 пункту 1 Постанови № 149 установлено, що у 2013 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", проводиться до 5 травня Міністерством соціальної політики шляхом спрямування коштів Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для їх перерахування через поштові відділення зв'язку або банки на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах:

1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

інвалідам I групи - 2415 гривень;

інвалідам II групи - 2110 гривень;

інвалідам III групи - 1895 гривень;

2) учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 745 гривень.

5) учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 135 гривень.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме посвідченнями ветеранів війни, позивачі є: ОСОБА_2 інвалід війни I групи, ОСОБА_3 інвалід війни II групи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інваліди війни III групи, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 учасники бойових дій, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 учасники війни.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана позивачами Постанова КМУ № 149 їх стосується, оскільки вказаною постановою встановлено розмір виплати разової грошової допомоги, передбаченої, зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551), як інвалідам війни та учасникам війни і бойових дій, отримуваної позивачами у період дії оскаржуваної постанови.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 171 КАС України Окружний адміністративний суд м. Києва може оцінювати акти Кабінету Міністрів України виключно на предмет законності. Оцінка зазначених актів на предмет відповідності Конституції України відноситься до компетенції Конституційного Суду України згідно ст. 150 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

За таких обставин суд оцінює відповідність оскаржуваної постанови законодавству виключно по відношенню до законів України, і не оцінює відповідність їх Конституції України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави - принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85 , 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з п. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною першою статті 113, статтею 116 Конституції України та статтею 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Згідно з положеннями статей 2 та 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань та повноважень Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України та частини 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

За змістом статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.