Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою ОСОБА_1 справу за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконним та скасування наказу Міністра внутрішніх справ України N 232 від 10 квітня 2005 року "Про грубі порушення встановленого порядку присвоєння працівникам міліції спеціальних звань та покарання винних" (далі - наказ N 232), встановила:

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, мотивуючи його тим, що наказ N 232, яким його позбавлено спеціальних звань "підполковник міліції" та "майор міліції", прийнятий з порушенням Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 (далі - Положення), та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року N 1368-XII.

Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 16 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2007 року рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 липня 2009 року рішення апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали касаційного суду, пославшись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Частиною 3 статті 2 КАС передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 розпочав проходження служби в органах внутрішніх справ України 14 жовтня 2003 року та отримав спеціальне звання "лейтенант міліції", обіймав посаду помічника Міністра апарату Міністра внутрішніх справ України. Наказами Міністра внутрішніх справ України від 13 лютого 2004 року N 72 о/с та від 12 серпня 2004 року N 900 позивачу присвоєні чергові спеціальні звання "майор міліції" та "підполковник міліції".

Згодом оспорюваним наказом N 232 у зв'язку із порушенням вимог пункту 35 Положення були відмінені зазначені вище накази від 13 лютого та від 12 серпня 2004 року про присвоєння ОСОБА_1 чергових спеціальних звань.

У пункті 35 Положення встановлено, що за успішне виконання завдань, а також за досягнення високих результатів в оперативно-службовій діяльності чергові спеціальні звання начальницького складу можуть бути присвоєні достроково або на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого займаною штатною посадою (частина 1). Достроково спеціальне звання присвоюється після закінчення не менше половини встановленого строку вислуги у спеціальному званні та при відповідності спеціального звання, що присвоюється, званню, передбаченому займаною штатною посадою (частина 2).