Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів - Шурка О.І., Лічевецького І.О., при секретарі - Сесемко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до народного депутата України, голови фракції Партії регіонів України Януковича Віктора Федоровича, Кабінету Міністрів України, про визнання незаконними нормативно-правового акта та бездіяльності, -

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до народного депутата України, голови фракції Партії регіонів України Януковича Віктора Федоровича, Кабінету Міністрів України про визнання незаконними нормативно-правового акта та бездіяльності відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 серпня 2010 року з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що окремі положення постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" порушують положення законів України "Про боротьбу з корупцією", "Про звернення громадян", Земельного кодексу України. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано докази, які надані позивачем, що підтверджують спроби позасудовим шляхом усунути вади оскаржуваного нормативно-правового акта, що з урахуванням ч. 4 ст. 99 КАС України свідчить про неможливість застосування ст. 100 КАС України .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Указу Президента України від 21 листопада 2005 року № 1643/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 липня 2007 року № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Методику було розроблено з метою створення економічного механізму захисту законних інтересів держави, територіальної громади, власника чи користувача земельної ділянки, права яких порушено внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а також захисту законних інтересів держави та територіальної громади, права яких порушено внаслідок використання земельних ділянок усіх форм власності не за цільовим призначенням, зняттям ґрунтового покриву на даних земельних ділянках без спеціального дозволу. Основним завданням Методики є забезпечення компенсації зазначеним особам доходів, що були б отримані ними за звичайних умов, якби їх права на земельні ділянки не було порушено.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, що також підтверджується висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи щодо відповідності оскаржуваної постанови Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, що була чинною на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Статтею 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Водночас, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.