Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно зі статтею 15 вищезазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до роз'яснення колишнього Міністерства статистики України від 13.02.96 р. N 04-2-7/60 для розрахунку комунального податку рекомендувалося застосовувати показник "середньоспискова (на даний час середньооблікова) чисельність штатних працівників спискового (на даний час облікового) складу", яка обчислювалася відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р. N 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 р. за N 287/823.

Форму податкового розрахунку комунального податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 р. N 625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.01.2004 р. за N 4/8603. У виносці "*" до форми податкового розрахунку було зазначено, що кількісний склад працівників визначається відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р. N 171 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.08.95 р. за N 287/823).