Наказ від 01.04.97 N 44 "Про затвердження Типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома".

Одержання висновку Міністерства юстиції України про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (підпункт "в-1" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731) .

ВИСНОВОК:

Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 N 44 "Про затвердження Типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома" (далі - Наказ) визначає основні завдання і функції територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі - територіальний центр) та відділення соціальної допомоги вдома (далі - відділення), умови прийняття до центрів на обслуговування і порядок надання соціальних послуг, визначає право на першочергове влаштування до територіального центру, перелік протипоказань для прийняття на обслуговування до територіального центру та відділення, визначає види послуг, які надаються, а також підстави для припинення обслуговування.

Так, пунктом 13 Типового положення (взірцевого) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян передбачено, що територіальний центр приймає в підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів I і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян та інших соціально незахищених громадян (далі - непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

Проте, у чинному законодавстві відсутнє визначення поняття "одинокий непрацездатний громадянин".

Крім того, Законом України "Про соціальні послуги" (далі - Закон) визначено, що основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Також, статтею 6 Закону передбачено, що право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. У свою чергу, Закон визначає, що складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо).

Враховуючи викладене, Закон визначає значно ширше коло суб'єктів, які мають право на отримання соціальних послуг, ніж Наказ.

Отже, Наказ не відповідає зазначеному Закону.

Окрім того, Наказом запроваджена вимога надання акта обстеження матеріально-побутових умов проживання для прийняття до територіального центру.

Проте, статтею 9 Закону передбачено, що для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.