<...> З метою забезпечення виконання громадянами конституційного обов'язку щодо декларування доходів, отриманих у 2005 році, та вимог Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) у 2006 році, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист Комітету від 19.12.2005 р. N 06-10/10-1254, допускається подання платниками податку з доходів фізичних осіб декларації за формою декларації про доходи згідно з додатком 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. N 12 та затвердженої у Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64.

За такою формою у 2006 році подають декларації фізичні особи - платники вказаного податку, які, згідно з Законом, зобов'язані подавати декларацію (у разі отримання доходів, нарахованих особами, які не є податковими агентами, а також окремих видів доходів (прибутків), які, згідно з нормами Закону, не підлягають оподаткуванню при їх виплаті), а також фізичні особи, які, відповідно до норм статті 5 Закону, мають право на податковий кредит. У випадках подання декларацій з метою нарахування податкового кредиту платники податку надають податковому органу перелік фактично понесених витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту відповідно до вимог пункту 5.3 статті 5 Закону.

Згідно із Законом обов'язок подання декларації у платника податку з доходів фізичних осіб виникає у разі отримання ним протягом звітного року окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків), з яких при їх нарахуванні чи виплаті податок не утримувався (пп. 8.1.3 ст. 8 Закону), у разі отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 ст. 8 Закону), у разі отримання іноземних доходів (пп. 9.9.1 ст. 9 Закону).

Законом передбачено, що доходи, визначені у пп. 4.2.3, пп. 4.2.8, останньому абзаці пп. 4.2.9, пп. 4.2.11, пп. 4.2.13, пп. 4.2.14, пп. 4.2.16, в абзаці другому пп. 6.5.3, абзаці другому пп. 6.5.5, пп. 9.1.4, пп. 9.5.2, п. 9.6, абзаці третьому пп. 9.7.3, частинах "а" та "е" пп. 9.7.4, абзаці першому пп. 9.7.5, пп. 9.9.1, абзаці п'ятому пп. 9.10.1, п. 15.2, п. 18.3, які отримані платником податку протягом 2005 року, повинні знайти відображення у декларації при її обов'язковому поданні.

У зв'язку з цим слід рекомендувати: платники податку при поданні декларації у разі отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом, та інших доходів, з яких при їх нарахуванні податок не утримувався, зазначають суми таких доходів у п. 1.2 Розділу I декларації (додаток 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян).

У разі отримання платниками податку іноземних доходів такі доходи відображаються платниками податку у п. 1.4 Розділу I цієї декларації.

Враховуючи прикінцеві положення Закону, до складу податкового кредиту за 2005 рік платник податку може включити фактично понесені ним витрати відповідно до підпунктів 5.3.2, 5.3.3, 5.3.5, 5.3.6 ст. 5 Закону. Порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку, обов'язки платника податку та відповідальність, у тому числі податкових органів, за неповне або несвоєчасне повернення платнику податку сум надміру сплаченого податку викладено в Інструкції про податковий кредит, затвердженої наказом ДПА України від 22.09.2003 р. N 442 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.10.2003 р. за N 879/8200.

Законом встановлено обмеження права на нарахування податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата (п. 5.4 ст. 5 Закону).

Тобто податковий кредит надається тільки в межах розміру заробітної плати (абзац 3 п. 1.1 та пп. "д" п. 1.3 ст. 1 Закону, одержаної протягом звітного 2005 року. Інші суми доходів (прибутків), одержаних платником податку, в розрахунок для визначення суми податку, що підлягає поверненню у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, не приймаються.

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює у названій декларації п. 1.1 Розділу I, де зазначає загальну суму заробітної плати, одержаної у 2005 році, та суму податку, утриманого та перерахованого до бюджету.

Витрати, дозволені для включення до податкового кредиту і фактично понесені ним у 2005 році, зазначаються платником податку у переліку (додаток 1 до цього листа).

Розрахунок сум податку, що підлягає поверненню з бюджету або сплаті до бюджету, провадиться платником податку самостійно (ст. 17 Закону) за формою розрахунку, наведеною у додатку 2 до цього листа. При цьому податкові органи, на прохання платника, повинні надати допомогу у заповненні декларації та проведенні розрахунків.

Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають поверненню з бюджету, у тому числі внаслідок застосування платником податку права на податковий кредит, а також надання податковими органами послуг платнику податку із заповненням ним декларації у встановленому порядку, доцільно рекомендувати платникам податку додавати до декларації копії документів, що підтверджують витрати, які включаються до податкового кредиту, довідки від працедавця про суми нарахованого загального оподатковуваного доходу протягом 2005 року у вигляді заробітної плати та суми нарахованого (утриманого) та перерахованого до бюджету податку з цього доходу, заяву щодо заліку сум податку, що підлягає поверненню за наслідками нарахування податкового кредиту у рахунок погашення податкових зобов'язань за п. 1.2 та 1.4 Розділу I декларації, а також інших передбачених Законом документів. Це надасть можливість прискорити опрацювання та повернення коштів платникам.

Податкові органи на місцях забезпечують платників податку безоплатно бланками декларації, формами переліку сум витрат та розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб.

У зв'язку з вищезазначеним Лист ДПА України від 18.01.2005 року N 878/7/17-3117 "Щодо забезпечення виконання вимог статті 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" втрачає чинність з 1 січня 2006 року.