На виконання статті 5 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та керуючись статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні",

1. Затвердити Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб (додається).

2. Департаменту оподаткування фізичних осіб (Цебенко А.Л.) подати цей наказ до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію.

3. Управлінню справами (Ніку В.О.) у 10-денний термін після державної реєстрації цього наказу забезпечити тиражування його та надсилання державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Департаменту громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи (Косарчук В.П.) після державної реєстрації цього наказу забезпечити його опублікування у засобах масової інформації.

5. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2004 року.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Степанова М.В.

Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб розроблено на підставі пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), Закону України "Про систему оподаткування в Україні", Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших нормативно-правових актів.

Інструкцією встановлюється порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку.

У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

1.1. Дохід у вигляді заробітної плати - дохід, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.

1.2. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з:

доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті);

доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу;

доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід - дохід, що складається з суми (дорівнює сумі) загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Іноземний дохід - дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України.

1.4. Звітний податковий період (податковий рік) - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду (року) та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (року).

1.5. Іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу. Правила надання та погашення іпотечного житлового кредиту визначаються Національним банком України.

1.6. Неприбуткові установи і організації, зареєстровані в Україні, - установи і організації, які є:

а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України "Про об'єднання громадян", науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями-заповідниками;

в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;

г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;

ґ) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

д) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченому законом;

е) житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному законом.

1.7. Об'єкт оподаткування резидента - фізичної особи:

загальний місячний оподатковуваний дохід;

чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

1.8. Податкова адреса фізичної особи - місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно із законодавством.

1.9. Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

1.10. Платник податку - фізична особа:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

1.11. Професійно-технічні заклади освіти: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Вищі заклади освіти: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. (Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.)

1.12. Резиденти:

юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території;

дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності;

фізичні особи - резиденти.

1.12.1. Фізична особа-резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України, така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

1.13. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) - документ, що подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Закону або інших законів;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

1.14. Страхування - вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

1.14.1. Договір страхування - письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених спеціальним уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

1.14.2. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

1.14.3. Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

1.14.4. Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

1.15. Члени сім'ї фізичної особи - її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

1.15.1. Члени сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення - її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

2.1. Платник податку - резидент, який має індивідуальний ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року.

2.2. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації.

2.3. Річна податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою на це платником податку. Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника до 1 квітня року, наступного за звітним.

2.4. Платник податку або особа, нотаріально уповноважена платником на заповнення декларації, до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.

2.4.1. Запит платника податку (заявника) щодо заповнення його річної декларації не поширюється на розділ декларації, у якому відображаються відомості щодо нарахування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпунктів 2.2 та 2.5 цієї Інструкції безпосередньо платником податку мають бути зазначені підстави для нарахування податкового кредиту і конкретні (документально підтверджені) суми витрат. Зазначені у підпункті 2.5 цієї Інструкції документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

2.4.2. Запит платника податку (заявника) щодо заповнення його річної декларації безпосередньо податковим органом повинен бути здійснений у письмовій формі. При цьому заявник обов'язково має зазначити, у який спосіб податковий орган може проінформувати його про відмову у заповненні його річної декларації (наприклад, надіслати відмову електронною поштою, рекомендованим листом або поінформувати особисто).

2.4.3. За письмовими запитами, які надійшли своєчасно до податкового органу (до 1 березня року, наступного за звітним), може бути прийнято позитивне або негативне рішення (відмова). При цьому інформація (рішення) про відмову податкового органу в заповненні декларації (у спосіб, зазначений заявником у запиті) повинна бути надіслана платнику податку (доведена до його відома) не пізніше 20 березня такого року, тобто у платника податку має бути достатньо часу для самостійного заповнення декларації та її своєчасної подачі до податкового органу. У разі прийняття рішення про задоволення запиту платника спеціальна інформація про це до нього не надсилається.

Податковий орган веде окремий облік запитів у формі спеціального Реєстру запитів платників податку на заповнення їх декларацій податковим органом та окремий Реєстр про відмову податкового органу в заповненні декларації.

2.4.4. Рішення про відмову посадової (службової) особи податкового органу надати послуги щодо заповнення декларації може мати місце лише за таких об'єктивних підстав:

за відсутності необхідної інформації в базах даних податкового органу щодо об'єктів оподаткування конкретного платника податку (заявника) та сплачених до бюджету (утриманих) податків із таких об'єктів, в тому числі внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

внаслідок технічної неможливості своєчасно здійснити заповнення, перевірку та узгодження цієї декларації, тобто до закінчення повного циклу обробки декларацій, визначення надміру сплачених сум податку (переплат), які підлягають поверненню (до 1 червня року, наступного за звітним).

2.5. До складу податкового кредиту включаються наведені в пункті 3 цієї Інструкції фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

2.6. Загальна сума нарахованого платником податку податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.

Якщо сума нарахованого платником податку податкового кредиту перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, податковий кредит надається такому платнику податку в розмірі суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.

2.7. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

До складу податкового кредиту платник податку - резидент має право включити такі витрати, фактично понесені ним протягом звітного податкового року:

3.1. У разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку - резидентом як основне місце його проживання, платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину фактично сплаченої протягом звітного податкового року суми процентів за таким іпотечним житловим кредитом.

3.1.1. Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою: