Державна податкова адміністрація України розглянула неодноразові звернення податкових підрозділів щодо надання роз'яснення стосовно відображення у податковому обліку операцій з врахуванням векселів та повідомляє.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 334) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій із цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

При цьому пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону N 334 встановлено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону N 334, товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Поряд з цим п. 6.1 ст. 6 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями у національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за N 174/7495, урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя у повній сумі. Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель, банк надає векселедержателю - пред'явнику строковий кредит.

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695, із змінами та доповненнями, до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092) та кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092).

Отже, враховуючи викладене вище, операції із врахування векселів та операції репо за своєю економічною сутністю є кредитними операціями і не повинні відображатися в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами, ведення якого передбачено п. 7.6 ст. 7 Закону N 334.