На доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" доводимо до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають:

1) з договорів іпотеки:

- на відносини майнової поруки (іпотеки) як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання норми статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законом України "Про іпотеку".

Крім того, підстави припинення іпотеки (майнової поруки) безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного закону, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від ступеня їх подібності (постанови від 16.10.2012 N 4/270-13/68, від 16.10.2012 N 5023/6981/11);

2) щодо укладення, зміни, розірвання, визнання недійсними договорів:

- у разі якщо особа звернулася до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу їй в оренду земельної ділянки та радою прийнято відповідне рішення про укладення договору оренди земельної ділянки, однак у подальшому ця особа ухиляється від укладення такого договору (проект якого відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та типовій формі договору оренди земельної ділянки), зазначене свідчить про те, що між сторонами виник переддоговірний спір, який згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) може бути предметом розгляду в суді, оскільки виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону (постанова від 25.09.2012 N 19/074-11);

- до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (постанова від 20.11.2012 N 44/69);

- пунктом 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення його умов іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Разом з тим, оскільки поручитель при підписанні договору поруки погодив встановлення розміру процентної ставки за кредитним договором у майбутньому на підставі додаткових угод, встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, у зв'язку з чим зміна розміру процентної ставки за кредитним договором шляхом укладення додаткової угоди до кредитного договору не є підставою для розірвання договору поруки (постанова від 16.10.2012 N 5004/2440/11);