Основоположними документами, які регламентують порядок оподаткування податком на додану вартість операцій, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є:

1. Указ Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (набув чинності 19.09.99 р.).

2. Закон України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень (далі - Закон).

3. Указ Президента України від 07.08.98 р. N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (далі - Указ N 857).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" (далі - постанова).

Порядок погашення зобов'язань з ПДВ платників єдиного податку перед бюджетом, як і інших платників ПДВ, регламентується Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" та виданими відповідно до цього Закону нормативно-правовими актами.

Законом України від 19.10.2000 р. N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" визначено правові основи державної підтримки малого підприємництва. В статті 1 дано визначення поняття суб'єкта малого підприємництва, тобто встановлено, які суб'єкти підприємницької діяльності відносяться до категорії суб'єктів малого підприємництва, а саме:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Слід зазначити, що форма власності при цьому значення не має.

Разом з цим (статтею 2) встановлено виключення з кола суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до категорії малого підприємництва, тобто визначені ті суб'єкти, які навіть у випадку дотримання вказаних вище вимог не можуть бути віднесені до суб'єктів малого підприємництва. Це такі суб'єкти підприємницької діяльності:

довірчі товариства;

страхові компанії;

ломбарди;

інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів;

суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.

Вказаним вище Законом (стаття 5) одним із основних напрямків державної підтримки малого підприємництва визначено запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Разом з цим статтею 11 цього Закону встановлено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

- заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. При цьому визначено, що порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим документом, яким встановлено правила спрощеної системи оподаткування, є Указ Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ).

Отже, не всі суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України від 19.10.2000 р. N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" відносяться до категорії суб'єктів малого підприємництва, можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а лише ті з них, які визначені Указом.

Відповідно до статті 1 Указу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть перейти такі суб'єкти малого підприємництва:

- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

- фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, виключаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Необхідно зазначити, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік (стаття 4 Указу).

Поряд з передбаченими статтею 2 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" обмеженнями стосовно віднесення тих чи інших осіб до суб'єктів малого підприємництва, а отже, і переходу на сплату єдиного податку, статтею 7 Указу встановлено, що на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не можуть перейти:

- суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Крім цього, норми Указу не поширюються на спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (доцільно згадати, що вказаним пунктом встановлені норми щодо оподаткування згаданим податком спільної діяльності на території України без створення юридичної особи).

Визначення того, чи є платник єдиного податку платником ПДВ, базується на нормах статей 3 і 6 Указу та пункту 4 постанови N 507.

3.1.1. Юридичні особи

За умови, якщо юридичною особою - платником єдиного податку обрано ставку єдиного податку у розмірі 6 відсотків, така юридична особа в обов'язковому порядку повинна бути зареєстрована як платник ПДВ.

Виключення таких юридичних осіб з категорії платників ПДВ за власним бажанням можливе лише за умови переходу їх на сплату єдиного податку за ставкою 10 відсотків.

3.1.2. Фізичні особи

Відповідно до пункту 4 постанови N 507 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право вибору щодо реєстрації платниками ПДВ. У разі коли така особа приймає рішення бути платником ПДВ, на неї після її реєстрації платником ПДВ поширюється дія Закону України "Про податок на додану вартість".

3.2.1. Юридичні особи

а) юридичні особи - платники єдиного податку у разі обрання ставки єдиного податку у розмірі 10 відсотків;

б) юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 6 відсотків у разі, якщо такі платники здійснюють виключно операції з продажу товарів (робіт, послуг), які не є об'єктом оподаткування згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Водночас необхідно зазначити, що ці платники єдиного податку можуть скористатися нормою абзацу другого пункту 9.3 Закону та відповідною нормою Указу N 857 щодо добровільної реєстрації платником ПДВ.

3.2.2. Фізичні особи

а) фізичні особи - суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок і не прийняли рішення бути платниками ПДВ;

б) фізичні особи - суб'єкти малого підприємництва, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 10 відсотків, та фізичні особи, які не виявили бажання бути платниками ПДВ, котрі до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності були платниками ПДВ, з дати, зазначеної в Свідоцтві про право сплати єдиного податку, переходять на сплату єдиного податку і підлягають виключенню з реєстру платників ПДВ.

Процедура зняття з обліку платника єдиного податку як платника ПДВ регламентується Положенням про Реєстр платників ПДВ. При цьому зазначені суб'єкти зобов'язані:

- здати до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом копії цього Свідоцтва;

- подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за останній звітний період, по яких виникали податкові зобов'язання;

- внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією, і погасити заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі її наявності).

З моменту анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ такі особи втрачають право на:

- нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг);

- виписування податкових накладних;

- отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ;

- отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

У той же час, у випадках коли такими платниками застосовувався "касовий" метод визначення податкових зобов'язань, у разі наявності на момент анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ дебіторської заборгованості з відвантажених (виконаних, наданих) товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ, такі платники зобов'язані задекларувати по таких операціях податкові зобов'язання та погасити суму податкових зобов'язань у міру проведення розрахунків та закриття дебіторської заборгованості незалежно від того, що такі особи на дату виникнення податкових зобов'язань не значаться платниками ПДВ, за умови, що такими платниками не проведено відповідні перерахунки з покупцями.

Крім того, платники ПДВ, в обліку яких на день виключення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ) значаться товарні залишки, незамортизовані основні фонди чи інші активи, стосовно яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту в попередніх чи в поточному звітних періодах, зобов'язані зменшити суму податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні, у розмірі, який відповідає частці таких недовикористаних в оподатковуваних операціях в попередніх звітних періодах товарних залишків (пункт 7.4.3 статті 7 Закону, підпункт 5.8.2 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ) шляхом відображення у податковій декларації з ПДВ (з поданням розрахунку коригування).

Зменшення суми податкового кредиту з ПДВ здійснюється за наслідками звітного періоду, в якому відбувається виключення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ), з відповідним збільшенням валових витрат на суму такого податкового кредиту.

Якщо за наслідками діяльності як платника ПДВ (до моменту анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ) платником було задекларовано суму бюджетного (експортного) відшкодування або було задекларовано суму ПДВ до сплати в бюджет, такий платник і після анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ має право на отримання такого відшкодування, рівно як і зобов'язаний сплатити належну бюджету суму податку, протягом строків, встановлених законодавством для відшкодування або сплати податку.

Згідно з пунктом 1 постанови N 507 у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який під час переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником ПДВ, зобов'язаний зареєструватися платником цього податку у разі, якщо такий суб'єкт підприємницької діяльності підпадає під визначення платника ПДВ згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість".