З метою правильного застосування законодавства, що регулює питання практики вирішення спорів, пов'язаних з уступкою вимоги і переводом боргу, Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення:

1. Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

До набувача вимоги переходять права, що эабезпечують виконання зобов'язання.

Виходячи з цього, кредитор не має права залишити за собою основні вимоги за зобов'язанням і уступити іншій особі тільки права, що забезпечують його виконання, наприклад, стягнення неустойки за недопоставку продукції або штрафу за прострочку повернення засобів упаковки багаторазового використання.

Як випливає із статті 197 Цивільного кодексу України, у разі уступки кредитором основної вимоги за зобов'язанням до набувача автоматично переходять права, що забезпечують його виконання. Отже, якщо кредитор уступає іншій особі основні вимоги, угода про таку уступку не вимагає окремої умови про уступку права на вжиття до боржника заходів, що забезпечують виконання зобов'язання (неустойка, штраф, пеня).

2. Для вирішення питання щодо правомірності дій кредитора, перш за все, необхідно з'ясувати, чи не суперечить уступка вимоги іншій особі закону (нормативному акту), що регулює конкретні взаємовідносини.

Так, статтею 133 Статуту залізниць України і статтею 163 Статуту автомобільного транспорту України передбачений вичерпний перелік осіб, яким кредитор має право уступити свої вимоги щодо перевізника. Таким чином, переуступку такого права іншим особам слід визнати протиправною.

3. Чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку кредитором вимоги іншій особі.

Про уступку вимоги кредитор зобов'язаний повідомити боржника і якщо він цього не зробив, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням належному кредиторові (стаття 199 Цивільного кодексу України).