Заслухавши та обговоривши доповідь Голови Вищого господарського суду України, Пленум Вищого господарського суду України відзначає, що одним із найактуальніших завдань органів державної влади є протидія правопорушенням у сфері економіки. Основним чинником запобігання скоєнню таких правопорушень є здійснення державними органами дієвого контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Протидія правопорушенням у сфері економічних правовідносин потребує консолідації зусиль усіх державних органів, максимального використання ними важелів правового впливу на недобросовісних суб'єктів господарювання. Відповідна діяльність повинна здійснюватись з урахуванням визначених Конституцією України та законами України повноважень названих органів.

Пленум зазначає, що у переважній більшості господарські суди вірно застосовують законодавство про податки. Водночас мають місце випадки неоднакового вирішення спорів, що, як правило, пов'язано з нестабільністю правових норм, суперечностями у них та прогалинами у нормативному регулюванні податкових правовідносин. Проте подекуди господарські суди припускаються помилок у застосуванні правових норм, що призводить до скасування судових рішень.

Такий стан справ вимагає здійснення заходів, спрямованих на усунення недоліків правового регулювання у цій сфері та узагальнення судової практики зі спорів за участю органів державної податкової служби.

Враховуючи викладене, Пленум Вищого господарського суду України

1. Колегії (палаті) Вищого господарського суду України з розгляду справ про стягнення податків, зборів, обов'язкових платежів:

1.1. Разом з управлінням узагальнення практики застосування законодавства Вищого господарського суду України здійснити узагальнення практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням:

1.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість" з питань застосування:

- підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 щодо нульової ставки податку на додану вартість при операціях продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 щодо операцій, здійснених за регульованими тарифами на послуги з тепло-, водо- та електропостачання;

1.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з питань застосування:

- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2;

- підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19.

За результатами узагальнення підготувати:

- проекти відповідних документів Вищого господарського суду України з поданням їх на розгляд Пленуму Вищого господарського суду України;

- пропозиції щодо вдосконалення законодавства про оподаткування з поданням цих пропозицій на розгляд відповідних органів законодавчої та виконавчої влади.

1.2. Надавати апеляційним та місцевим господарським судам методичну допомогу у застосуванні законодавства про оподаткування;

1.3. Разом з Науково-дослідним центром Вищого господарського суду України організувати проведення семінарів для суддів господарських судів з питань практики застосування законодавства про оподаткування.

2. Статистично-аналітичному відділу Вищого господарського суду України запровадити статистичну звітність, яка відображала б результати перегляду Верховним Судом України судових актів Вищого господарського суду України.

3. Організаційно-кадровому управлінню Вищого господарського суду України:

3.1. Вирішити питання про створення комп'ютерної інформаційно-пошукової системи "Практика господарського судочинства", яка вміщувала б повний текст судових рішень, на першому етапі - Верховного Суду України з господарських спорів і Вищого господарського суду України, у подальшому - апеляційних і господарських судів;

3.2. Вдосконалити комп'ютерну інформаційно-пошукову систему "Діловодство" шляхом підвищення швидкості її дії та чіткого визначення предмета спору у кожній судовій справі, інформацію щодо якої вміщено у цій системі.

4. Загальному відділу Вищого господарського суду України забезпечити оперативне ознайомлення суддів Вищого господарського суду України із судовими актами Верховного Суду України з господарських справ.

5. Апеляційним і місцевим господарським судам:

5.1. Продовжувати практику проведення спільних з відповідними органами державної податкової служби семінарів, "круглих столів" тощо з питань застосування законодавства про оподаткування;

5.2. Систематично аналізувати судову статистику, вивчати і узагальнювати судову практику розгляду справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оподаткування.

За результатами відповідного аналізу місцевим господарським судам інформувати апеляційні господарські суди, а останнім - Вищий господарський суд України про правові проблеми, що виникають у застосуванні названого законодавства, та пропозиції щодо їх вирішення.

6. Апеляційним господарським судам надавати місцевим господарським судам методичну допомогу у застосуванні законодавства про податки.

7. Господарським судам у вирішенні спорів за участю органів державної податкової служби:

7.1. При розгляді справ за участю підприємств з іноземними інвестиціями в спорах, що стосуються пільг у сфері справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), слід керуватися законами України "Про режим іноземного інвестування", "Про інвестиційну діяльність", "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", а також Рішенням Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) та Ухвалою Конституційного Суду України від 14 березня 2002 року N 3-уп/2002 про редакційне уточнення тексту Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями).

Суди зобов'язані враховувати, що рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.

Судові рішення вказаної категорії спорів можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами з дотриманням вимог Розділу 13 Господарського процесуального кодексу України.

7.2. При підготовці та розгляді справ виходити з того, що сторона, прокурор, які порушують перед господарським судом клопотання про витребування доказів у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість відповідно до частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України повинні докладно зазначити, який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Такими доказами можуть бути:

- матеріали перевірки, проведеної органами державної податкової служби;

- укладені господарюючими суб'єктами цивільно-правові угоди, які мають значення для вирішення спору;

- підтвердження банківської установи, органу Державного казначейства України надходження сум податку на додану вартість до бюджету.

Сторони можуть заявити клопотання про витребування доказів, які необхідні для вирішення спору, від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі.