Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича - суддя-доповідач,

Козюбри Миколи Івановича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457-III (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 12, ст. 97) та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року N 1560-XII (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 38, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень зазначених норм законів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність у з'ясуванні та роз'ясненні положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Заслухавши суддю-доповідача Іващенка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Кабінет Міністрів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", роз'яснивши при цьому:

1) чи є частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" підставою для відмови у наданні пільг підприємствам з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, в тому числі при вирішенні спорів у судах;

2) чи є частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" підставою для припинення пільг, раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, згідно із законами, що втратили чинність;

3) як узгоджуються між собою норми зазначених законів, а саме: частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частина перша статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", тобто чи передбачає застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій, встановлених законами України, які діяли на момент реєстрації іноземних інвестицій, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових та інших пільг, що були передбачені раніше спеціальним законодавством.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, практична необхідність в офіційному тлумаченні положень зазначених Законів України зумовлена таким.

Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" встановив, що на території України до підприємств з іноземними інвестиціями застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), визначений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, скасувавши при цьому дію положень таких нормативно-правових актів:

- Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року N 2198-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 26, ст. 357);

- Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 року N 55-93 (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 28, ст. 302);

- Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року N 2198а-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 26, ст. 358);

- пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 94/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 19, ст. 81).

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" дія цього Закону поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" та Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 93/96 (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 19, ст. 80).

Однак, як наголошується у конституційному поданні, складність розуміння та застосування окремих положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" призводить до різних підходів у вирішенні питань про надання пільг з оподаткування підприємствам, створеним за участю іноземних інвестицій, під час розгляду справ судами загальної юрисдикції.

Результати аналізу судових рішень, які надано Конституційному Суду України, засвідчують, що й після набуття чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" окремі суди приймали рішення про підтвердження пільг, які було надано на підставі скасованих цим Законом нормативно-правових актів. Обгрунтовуючи такі рішення, суди посилались на положення статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інших законів, а також міжнародних договорів України з питань захисту інвестицій.

Рішення з аналогічних питань інших судів грунтувались на протилежному підході - у їх основу покладено положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", які встановлюють національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) для підприємств з іноземними інвестиціями.

Як випливає з відповідей на запит Конституційного Суду України, Президент України та Перший заступник Голови Верховної Ради України вважають, що положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" є підставою для припинення пільгового режиму оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями.

Згідно з поясненнями Першого заступника Голови Верховної Ради України, викладеними у листі до Конституційного Суду України від 3 грудня 2001 року N 5842, статтею 4 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" було "скасовано, тобто припинено вдруге" дію Закону України "Про іноземні інвестиції" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" у зв'язку з необхідністю усунення можливості ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). При цьому в листі наголошується, що скасування дії законів України було застосовано Верховною Радою України з метою унеможливлення поширення на підприємства з іноземними інвестиціями "дії положень законодавчих актів, що втратили чинність на підставі Закону України "Про режим іноземного інвестування".

2. Під час розгляду цієї справи Конституційним Судом України Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)" від 20 грудня 2001 року N 2899-III, який набрав чинності 9 січня 2002 року і яким, зокрема:

- частину першу статті 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" викладено в такій редакції:

"Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 1 - 4 та абзацу першого статті 5, які набирають чинності з дня введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування";

- внесено зміни до абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", згідно з якими державні гарантії захисту інвестицій визначено як систему правових норм, "які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів)".

Оскільки ці зміни мають значення для прийняття рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що тлумачення відповідних положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та Закону України "Про інвестиційну діяльність" повинно проводитись з урахуванням цих змін, які були внесені з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).