З метою забезпечення однакового розуміння окремих положень пункту 1.8 статті 1 та пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", керуючись статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 року N 494 "Про затвердження Порядку надання податкових роз'яснень",

1. Затвердити Податкове роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

<...>

З 1 січня 2004 року набирає чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Пунктом 22.10 статті 22 Закону зазначено, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (далі - Декрет), який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - "спеціальний закон").

Правові норми щодо здійснення фізичними особами підприємницької діяльності встановлені Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набирає чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Підприємницька діяльність регулюється Законом України "Про підприємництво", яким визначено, що підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до статті 3 цього Закону підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Підприємництво здійснюється на основі принципу самостійного формування програми діяльності та вибору постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства (стаття 5).

З 1 січня 2004 року Закон України "Про підприємництво" втрачає чинність (крім статті 4), а підприємницька діяльність буде регулюватись відповідно до норм Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV, відповідно до Глави 4 (статті 42, 44, 47) якого сутність визначення поняття "підприємництво", принципи його здійснення не змінюються, гарантуються рівні права та рівні можливості, незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності.

Що стосується правових норм підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону, то ним встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28 вересня 1999 року N 746 (далі - Указ) та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку).

Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено у статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва". Згідно з цим Законом до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством, в тому числі у галузі сільського господарства.

Тобто, якщо фізична особа здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках, сплачуючи згідно з чинним законодавством ринковий збір, то на підставі статті 14 розділу IV Декрету з 1 січня 2004 року вона не втрачає права щодо самостійного обрання способу оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови якщо: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого патенту, не перевищує п'яти; валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.).